Ім'я файлу: 10 Підгот.до практ ГРВІ.doc
Розширення: doc
Розмір: 287кб.
Дата: 04.05.2022
скачати
Пов'язані файли:
Роб.зош.фізіологія для зоофаку.doc
Самостійна робота №1.docx
Розширення: doc
Розмір: 287кб.
Дата: 04.05.2022
скачати
Пов'язані файли:
Роб.зош.фізіологія для зоофаку.doc
Самостійна робота №1.docx
Невідкладні заходи при крупі
• відволікальні засоби: гарячі ножні ванни (температура води 38-39 °С) чи ножні ванни з гірчицею
•парові інгаляції або застосування аерозолю такого складу: натрію гідрокарбонат 4 % розчину 4 мл, рибонуклеаза - 0,05 г, еуфілін 2,4 % 5 мл, димедрол 1 % 1 мл, хлорофіліпт 1 % 5 мл
•заспокійливі (настоянка валеріани, діазепам, оксибутират натрію)
•антигістамінні (димедрол, супрастин, тавегіл)
•сечогінні (фуросемід, лазикс)
•глюкокортикоїди (преднізолон, гідрокортизон)
•при неефективності вказаних заходів вдаються до інтубаїції трахеї
Прогноз більш сприятливий, ніж при грипі. У дітей при парагрипозному крупі та вірусно-бактерійних пневмоніях він може бути несприятливим.
Профілактичні заходи. Рекомендуються загальноприйняті при інфекціях дихальних шляхів санітарно - гігієнічні та протиепідемічні заходи: ізоляція хворих, часте провітрювання і вологе прибирання кімнат; кип'ятіння посуду й білизни; використання обслуговуючим персоналом марлевих масок. З метою індивідуальної профілактики в епідемічних осередках застосовують інтерферон та оксолінову мазь. Важливе значення має попередження протягів, скупчень людей у дитячих закладах і на виробництві. Створені вакцини, які проходять випробування.
Аденовірусна інфекція - гостра вірусна хвороба з крапельним механізмом передачі, ураженням органів дихання, очей і лімфатичних вузлів.
Етіологія. Збудник - аденовірус, що містить ДНК. Від людини виділено понад ЗО типів аденовірусів. Вони стійкі до дії низької температури, при кімнатній температурі зберігають життєздатність до 2 тижнів, швидко інактивуються при нагріванні чи під дією дезінфекційних речовин.
Епідеміологія. Джерелом збудника є хворий, рідше - здоровий вірусоносій. Хворі виділяють вірус 1-2 тижні. Носійство аденовірусів у піднебінних мигдаликах може тривати багато місяців без будь-яких ознак хвороби.
Зараження частіше відбувається під час кашлю, чхання, розмови. Віруси можуть також розмножуватись в епітелії кишок і виділятись із калом, що зумовлює вірогідність фекально-орального механізму передачі. Описані спалахи аденовірусних кон'юнктивітів після купання в басейнах.
Найбільш сприйнятливі до хвороби діти віком від 6 міс. до 6 років. Аденовірусна інфекція розповсюджена повсюди. Захворюваність підвищується в холодну пору. У міжепідемічний період на частку цієї інфекції припадає 3-7 % гострих респіраторно – вірусних хвороб у дітей, дорослі хворіють ще рідше. Епідемічні спалахи спостерігаються частіше в дитячих садках і яслах, рідше - у школах і серед призовників. Вони звичайно припадають на перші місяці формування колективу і припиняються, коли інфікування охоплює 60-80 % осіб.
Імунітет типоспецифічний і не захищає від зараження аденовірусом іншого типу.
Патогенез. Місцем проникнення і розмноження вірусів є епітеліальні клітини верхніх дихальних шляхів, очей і кишок, а також лімфатична тканина. Запальний процес супроводжується вираженою ексудацією, випадінням фібрину і некрозом. Характерне поступове втягнення нових ділянок слизової оболонки, розповсюдження запального процесу з верхніх дихальних шляхів на нижні з розвитком пневмонії. Внаслідок заковтування інфікованого харкотиння вірус потрапляє в травний канал, який може уражатись навіть більше, ніж дихальні шляхи.
Клінічні прояви. Інкубаційний період коливається від 4 до 12 діб, здебільшого триває 5-7 діб. Хвороба починається з підвищення температури тіла, легкого ознобу, болю голови, ломоти в тілі, зниження апетиту. Явища інтоксикації виражені слабо. Гарячкова реакція нерідко у вигляді субфебрилітету, може проявлятись двома хвилями. Обличчя червоне і дещо одутле. Склери різко ін'єктовані. Слизові оболонки носоглотки і кон'юнктиви гіперемійовані. З 1-го дня дуже рясні виділення з носа і сльозотеча. Піднебінні мигдалики набряклі, на їх поверхні може відкладатись плівка. Часто збільшені підщелепні та задні шийні лімфатичні вузли. Пульс частий. Нерідко збільшені печінка і селезінка. При ураженні травного каналу виникає біль у животі, пронос до 4-6 разів на день. У разі неускладненого перебігу гарячка триває 1-2 тиж., з її спадом поступово зникає інша клінічна симптоматика.
Можливі ускладнення у вигляді пневмоній, синуситів та отиту, які супроводжуються появою нової гарячкової хвилі та погіршанням загального стану.
Залежно від локалізації основного патологічного процесу і його проявів розрізняють декілька клінічних форм: аденовірусний ринофарингіт або риніт, фарингокон'юнктивальна гарячка, кератокон'юнктивіт, ларинготрахеобронхіт, пневмонія, мезаденіт (запалення брижових лімфовузлів). Най частіше виникає ринофарингіт. Для фарингокон'юнктивальної гарячки властиве приєднання кон'юнктивіту (нерідко плівчастого) зі значним набряком повік . Кератокон'юнктивіт характеризується втягненням у запальний процес рогівки, можлива часткова втрата зору. Аденовірусний мезаденіт супроводжується нападами болю в животі, його здуттям і запором.
Прогноз сприятливий, однак гостра пневмонія в дітей 1-го року життя може закінчитись летально. У випадку ураження рогівки при пізно розпочатому лікуванні може знизитись зір.
Лабораторна діагностика. Для підтвердження діагнозу застосовують такі методи:
♦ вірусологічний. Аденовіруси знаходять у виділеннях з носа, задньої стінки носоглотки, кон'юнктиви, а також у крові та калі.
Віруси вирощують на культурі клітин;
Правила забору і відправки матеріалу
Мазки з уражених слизових оболонок беруть на 1-му тижні захворювання за допомогою сухих стерильних тампонів, які занурюють у пробірки з 3-4 мл 0,15 М розчину натрію хлориду з додаванням прогрітої 5 % кінської сироватки крові. Матеріал для дослідження треба брати до призначення етіотропних препаратів, не раніше як через 2 год після їди чи пиття.
♦ серологічний. Здійснюють за допомогою РЗК з будь-яким типом аденовірусів, що дає можливість визначити групову належність антитіл. Досліджують парні сироватки з інтервалом 2 - 4 тиж. Уточнити тип збудника можна за допомогою РН. Високою чутливістю і специфічністю володіє імуноферментний метод.
Для експрес-діагностики придатний метод імунофлуоресценції із застосуванням імунної сироватки.
Догляд і лікування хворих. Здійснюють із врахуванням тяжкості перебігу і клінічної форми хвороби. Місцево застосовують 0,05 % розчин дезоксирибонуклеази, який закапують у кон'юнктивальний мішок по 1-2 краплі через кожні 1,5-2 год, а 0,2 % розчин - у носові ходи. З цією ж метою застосовують свіжоприготовлений 0,25 % водний розчин оксоліну по 2 краплі 5-6 разів на день або 0,25-0,5 % мазь оксоліну, теброфену або флореналю за краї повік і для змазування слизової оболонки носа 3 рази на день; курс лікування - 10-14 днів. Засобом вибору може бути розчин інтерферону у вигляді інгаляцій, обпилення або закапування в ніс через кожні 1-2 год протягом 2-3 днів, стимулятори інтерфероноутворення (аміксин, амізон, циклоферон). Ефективність лікування тим вища, чим раніше воно розпочате.
При тяжкій формі хвороби вводять внутрішньом'язово людський імуноглобулін або поліглобулін по 3-6 мл одноразово внутрішньом'язово, при відсутності ефекту - повторно через 6-8 год або наступного дня. За показаннями - внутрішньовенні вливання реополіглюкіну, сольових розчинів тощо.
При нежиті назначають закапування судинозвужувальних препаратів у ніс (нафтизин, галазолін). Для подолання запального процесу в носоглотці застосовують таблетки декаметоксину або фалімінту. Для стимулювання захисних сил організму призначають вітамінні препарати. При бактерійних ускладненнях показані антибіотики.
Профілактичні заходи. Аденовірусна вакцина перебуває на стадії випробування. Важлива роль належить підвищенню резистентності організму (загартування, раціональний режим праці та відпочинку, а також харчування). Під час епідемічного спалаху контактним особам щоденно призначають лейкоцитарний інтерферон або оксолінову мазь у носові ходи. Приймаючи дітей у дитячі ясла і садки, слід розпитати батьків про стан здоров'я дитини, оглянути її ротоглотку, зміряти температуру тіла. У період епідемічного спалаху практикують роз'єднання дітей на термін не менше 10 днів після виявлення останнього хворого, проводять поточну дезінфекцію. Слід пам'ятати, що маска-респіратор із 4-6 шарів медичної марлі затримує майже всі крапельки слини і слизу із наявними в них збудниками гострих респіраторних вірусних хвороб, що викидаються в повітря. Якщо користуватися марлевою маскою, то тільки цей простий захід у 8-10 разів зменшує ризик зараження.
Професійні алгоритми:
Алгоритм №1.
«Зібрати епідеміологічний анамнез».
З’ясовують де, коли, як і від кого відбулося зараження хворого. З чим хворий сам пов’язує своє захворювання: чи не спілкувався з інфекційними хворими, чи немає хворих на подібну хворобу серед членів родини, в квартирі, будинку, в колективі, чи не перебував сам хворий в осередку інфекційної хвороби. Розпитують, чи не хворів на вірусний грип, коли? Якими інфекційними захворюваннями перехворів.
Розпитують хворого про образ життя, побуту, праці, профілактичні щеплення. Чи відвідує учбовий заклад або дитячий заклад, чи ходить на роботу, чи був останнім часом в гостях і чи не було там хворих, чи користується транспортом, чи відвідає видовища, де буває багато людей. Треба знати епідемічний стан в регіоні.
Алгоритм №2.
«Взяття змиву з носоглотки
для вірусологічного дослідження при грипі»
Приготувати: стерильний ватний тампон, шпатель, флакон з-під пеніциліну з перевареною водою.
Положення хворого: сидяче на стільці проти світла.
Підготовка хворого: перед взяттям матеріалу забороняється полоскати зів . перед взяттям змиву з носоглотки хворий ополіскує горло стерильним ізотонічним розчином натрію хлориду 3 рази з перервами по 10 – 15 хвилин. Змив збирають в широкогорлу стерильну банку. Змив беруть натще, або не раніше, ніж через 2 години після їжі.
Техніка взяття змиву: шпателем в лівій руці притискають спинку язика донизу і вперед. Правою рукою в ротову порожнину вводять стерильний ватний тампон і знімають слиз з задньої стінки глотки. Паличку з тампоном розламують на рівні верхнього краю тампону. Тампон залишають в пеніциліновому флаконі. Хворому дають 30 – 50 мл перевареної води для полоскання горла і отриману рідину наливають на 2/3 висоти пеніцилінового флакону поверх тампону.
Алгоритм №3
«Проводити огляд очей, склер, ротової порожнини»
Для огляду очей та склер необхідно посадити хворого проти природного світла, відтягнути нижні повіки вниз, попросити хворого в цей час дивитися вверх. Оглянути кон’юнктиву та скрери.
Для огляду ротової порожнини положення хворого залишається , як при огляді очей. Просимо хворого широко відкрити рота і за допомогою шпателя, притиснувши спочатку язик, оглядаємо дудки, м’яке піднебіння, а потім, піднявши шпателем язик, оглядаємо ділянку під язиком.
Алгоритм № 4
«Розведення та закапування в ніс
лейкоцитарного інтерферону, лаферону»
Інтерферон застосовують шляхом розпилення його водного розчину розпилювачами будь-якого типу або закапування. Безпосередньо перед застосуванням в ампулу додається 2 мл кип'яченої охолодженої води. Ампулу струшують до повного розчинення її вмісту.
Для профілактики грипу та інших гострих респіраторних інфекцій у кожний носовий хід вводять по 0,25 мл (5 крапель) розчину 2 рази на добу з інтервалом не менше 6 годин.
При лікуванні препарат призначають по 0,25 мл у кожний носовий хід через кожні 1-2 години, не менше 5 разів на добу протягом 2-3 днів.
Найбільш ефективним є спосіб інгаляції. Для її здійснення рекомендуються інгалятори, обладнані електропідігрівом. У разі їх відсутності можна застосувати інгалятори будь-якого типу. На одне введення використовують 3 ампули препарату, розчиненого в 10 мл води (температура води - не вище 37 °С). При лікуванні та профілактиці інгаляційним способом препарат вводять через рот та ніс 2 рази на добу з інтервалом не менше 1-2 години. Дорослим та дітям препарат призначають в однаковій дозі.
Алгоритм № 5
«Догляд за пацієнтом під час гарячки»
Зміст і матеріальне забезпечення
Приготуйте: міхур з льодом, серветки, вату, оцет, холодну воду, жарознижуючі засоби: табл. ацетилсаліцилової кислоти 0,5; тлу 0,2 та аналептики: 2 мл кордіаміну, 1 мл 10-20% кофеїн-бензоату натрію, 2 мл 10% розчину сульфокамфокаїну, спирт, шприц, напувальник, комплект постільної і натільної білизни, тонометр, фонендоскоп, секундомір,
т
емпературний листок, ручки синього і червоного кольору, засоби для дезінфекції оснащення, медичні рукавички, маску, захисні окуляри, засооби догляду за порожниною рота.Призначте пацієнту ліжковий режим, харчування згідно дієти № 13. Застосовуйте засоби індивідуального захисту (окуляри, рукавички, маски).
Забезпечте постійний контроль за станом пацієнта: самопочуття, коливання температури тіла, пульсу, артеріального тиску, дихання.
Слідкуйте за чистотою тіла та білизни пацієнта. .Дезинфікуйте використане оснащення.
При I стадії гарячки:
Укрийте пацієнта додатково ковдрою.
Прикладіть грілки до кінцівок.
Дайте випити теплі жарознижуючі напої: чай з малини, липи, калини, відвар верби, шипшини, смородини.
При II стадії гарячки:
Накрийте пацієнта простирадлом.
Дайте пацієнту прохолодне жарознижуюче пиття.
Протирайте обличчя, тулуб, кінцівки пацієнта рушником, зволоженим 3% розчином оцту.
Покладіть міхур з льодом або холодний компрес на лоб.
Застосовуйте за призначенням лікаря жарознижуючі препарати при підвищенні 1° тіла понад 38° С.
Викличте лікаря і організуйте індивідуальний пост при погіршенні стану пацієнта.
При III стадії гарячки:
Слідкуйте за гігієною тіла і білизни пацієнта.
Застосовуйте грілки.
Дайте тонізуючі напої (чай, кава).
При критичному зниженні температури:
Негайно повідомте лікаря.
Заберіть подушку з-під голови пацієнта і покладіть під ноги.
Введіть підшкірно 1 мл розчину кофеїн-бензоату натрію 10-20% або кордіаміну 1-2 мл.
Алгоритм № 6
«Невідкладна допомога при крупі»
1. Відволікальні засоби: гарячі ножні ванни (температура води 38-39 °С) чи ножні ванни з гірчицею
2. Парові інгаляції або застосування аерозолю такого складу: натрію гідрокарбонат 4 % розчину 4 мл, рибонуклеаза - 0,05 г, еуфілін 2,4 % 5 мл, димедрол 1 % 1 мл, хлорофіліпт 1 % 5 мл
3. Заспокійливі (настоянка валеріани, діазепам, оксибутират натрію)
4. Антигістамінні (димедрол, супрастин, тавегіл)
5. Сечогінні (фуросемід, лазикс)
6. Глюкокортикоїди (преднізолон, гідрокортизон)
7. При неефективності вказаних заходів вдаються до інтубаїції трахеї
Алгоритм №7
1 2 3 4