1   2   3   4
Ім'я файлу: 10 Підгот.до практ ГРВІ.doc
Розширення: doc
Розмір: 287кб.
Дата: 04.05.2022
скачати
Пов'язані файли:
Роб.зош.фізіологія для зоофаку.doc
Самостійна робота №1.docx

Диференціальна діагностика

Температура тіла при ангінітакож досягає високих цифр, але на відміну від грипу гарячкова реакція не супроводжується вираженими явищами інтоксикації. На перший план виступають місцеві симптоми: біль у горлі при ковтанні, гіперплазія і гіперемія піднебінних мигдаликів, наявність патологічного секрету в лакунах або гнійних фолікулів, збільшення підщелепних лімфатичних вузлів. При дослідженні периферичної крові виявляють нейтрофільний лейкоцитоз і збільшену ШОЕ.

Для черевного тифу, як і для грипу, характерними є симптоми загальної інтоксикації, гарячка, кашель. Але для нього характерні також поступовий початок із ступінчатим підвищенням температури тіла, наростання загальної слабкості, головного болю, часткове затьмарення свідомості, блідість шкірних покривів. Катаральні зміни верхніх дихальних шляхів черевному тифу не властиві, проте часто розвивається бронхіт. Разом з тим виявляють значні зміни органів травлення. Язик вкритий сірувато-білим нальотом, з відбитками зубів; його краї та кінчик вільні від нальоту, яскравого червоного кольору. Живіт помірно здутий, позитивний симптом Падалки. Збільшуються печінка і селезінка. Важливою ознакою черевного тифу є розеольозна або розеольозно-папульозна висипка, що з'являється на 8- 10-й день хвороби. До цього часу перебіг грипу закінчується і висипки не спостерігається. У діагностиці велике значення має виявлення сальмонел тифу з перших днів хвороби у крові, пізніше - в калі та сечі, а також серологічні реакції.

У початковий період грип необхідно диференціювати з висипним тифом. Але при останньому головний біль з перших днів інтенсивний, з'являються безсоння, запаморочення, загострюються зір, нюх, слух і смак, виникають марення і збудження. Набряклість і гіперемія обличчя при висипному тифі не супроводжуються катаральними явищами верхніх дихальних шляхів. З 3. Важливо відзначити раннє збільшення селезінки і печінки, появу рясної розеольозно-петехіальної висипки. Для картини крові характерним є помірний лейкоцитоз з нейтрофільною реакцією і паличкоядерним зсувом. Для підтвердження висипного тифу використовують РЗК, РА і РНГА з рикетсіями Провацека.

При орнітозі також уражені верхні дихальні шляхи, спостерігається гарячка, але інтоксикація організму помірна, збільшені селезінка і печінка, епідеміологічний анамнез засвідчує контакт з птахами, позитивні шкірна проба і РЗК з орнітозним антигеном.

Про кір, що, як правило, починається з катаральних явищ і гарячки, свідчать факт спілкування з хворим і ранній патогномонічний симптом - плями Бєльського - Філатова - Копліка. На 3-5-й день приєднується плямисто-папульозна висипка на обличчі і шиї, яка поширюється на тулуб і кінцівки.

При гарячці паппатачі на відміну від грипу, спостерігається зв'язок з москітами, слабовиражений катаральний синдром, різкий біль у литкових м'язах, патогномонічні симптоми Піка і Таусіга.

Ентеровірусна інфекція нерідко супроводжується ураженням верхніх дихальних шляхів. Однак епідемічна хвиля виникає переважно влітку або восени, число захворювань збільшується повільно. Поряд з клінічною формою, що нагадує грип, виявляють серозний менінгіт, герпангіну, плевродинію, міокардит, екзантему, діарею.

Висока гарячка, виражена загальна інтоксикація спостерігаються також при дизентерії, сальмонельозі, рота-вірусному гастроентериті, харчових токсикоінфекціях. Діагностичне значення мають відповідний епідеміологічний анамнез і наявність симптомів ураження кишок (біль у животі, нудота, блювання, пронос), а також результати бактеріологічних і серологічних досліджень.

Інфільтративна форма туберкульозу і бронхаденіт супроводжуються підвищенням температури тіла, симптомами загальної інтоксикації, болем у м'язах і по ходу нервів, пітливістю, ураженням легень, однак не характерні катаральні зміни верхніх дихальних шляхів. Перебіг триваліший. Діагноз вирішується на підставі рентгенологічного дослідження органів грудної клітки, шкірної проби з туберкуліном, знаходження збудника в харкотинні.

Догляд за хворим

До інфекційної лікарні направляють хворих із тяжкими й ускладненими формами грипу та інших респіратор­них захворювань, а також за епідемічними показаннями (мешканці гуртожитків, шкіл-інтернатів). Госпіталізують переважно в боксові відділення, але можна й у відділення палатного типу. Реконвалесцентів виписують після повного клінічного одужання та за відсутності ускладнень. Хворі з легким і короткочасним перебігом цих інфекцій залишаються на домашньому лікуванні, під спостереженням дільничного лікаря. Для них достатньо ізоляції, звільнення від праці (навчання) і лікування в домашніх умовах "домашніми засобами" - вживання великої кількості рідини, гірчичні ванни для ніг тощо.

У лікарні звичайно розгортається лікувальне відділення гострих респіраторних інфекцій. Під час епідемії грипу відділення перетворюється на грипозне. Розміщення хворих усередені лікувального відділення необхідно забезпечити таким чином, щоб виключити можливість перехресного зараження. Для цього хворих, що поступають, поміщають у невеличкі ізольовані палати або бокси по 1-2 чоловіки і переводять у загальні палати тільки тоді, коли у них минають гострі явища і вони стають менш небезпечними для оточуючих. Не можна залишати нових хворих із невстановленими захворюваннями в одній палаті по декілька чоловік, і цілком неприпустимо їх розміщення в палатах разом із реконвалесцентами; треба пам'ятати про велике розмаїття збудників респіраторних інфекцій і легкість, з якою вони передаються повітряно-краплинним шляхом. Хворих із дуже тяжкою формою захворювання ізолюють у спеціально обладнаній палаті для інтенсивного спостереження й реанімації. Важливо, щоб усі палати для хворих на респіраторні інфекції були просторими і світлими. Палати провітрюють не менше ніж 4-6 разів на день (тяжкохворих у момент провітрювання добре укутують); хворим часто міняють білизну.

У гострий період хвороби необхідний ліжковий режим навіть при легких формах захворювання. Дозволяється підводитися з ліжка не раніше як на 2-3-й день після нормалізації температури тіла, за відсутності змін з боку серцево-судинної системи та інших ускладнень.

Хворому на пневмонію потрібно надати в ліжку зручного для дихання й роботи серця положення, піднявши підголівник ліжка і підклавши 2-3 подушки під голову та верхню частину тулуба. Важливо стежити за чистотою й прохідністю дихальних шляхів. Носові ходи, глотку і ротову порожнину необхідно систематично оглядати, звільняючи від слизу й кірок. Сухі губи і слизові оболонки добре змащувати свіжим несолоним вершковим маслом або гліцерином. Кисень можна давати тільки через 10-15 хв після змащування. При частій і тривалій подачі кисню через носові катетери треба стежити за тим, щоб не травмувати слизових оболонок носових ходів і щоб не утворилися пролежні. У випадку розвитку цих ускладнень або неможливості введення кисню через ніс необхідно користува­тися маскою замість катетерів. Слід пам'ятати, що при застосуванні банок можливий розвиток геморагічного синдро­му. Медичний працівник повинен пам'ятати про початкові ознаки набряку легень: задишку, клекотливе дихання, пінисте мокротиння з домішками крові, ціаноз, прискорений пульс та різке зниження артеріального тиску.

У хворих на гострі респіраторні інфекції можуть розвинутися тяжкі енцефаліти та менінгоенцефаліти внаслідок прямої токсичної дії вірусів на нервову тканину й ураження судин мозку, що часто мають геморагічний характер, супроводжують­ся крововиливами в мозок і набряком мозкової тканини. Медичний працівник не повинен пропустити типові прояви набряку мозку: сильний головний біль, блювання, судоми, підвищення артеріального тиску, брадикардію, непритомність. Такі хворі досить швидко непритомніють і впадають у кому, але перед цим у них нерідко розвивається гострий психоз із галюцинація­ми. Біля їх ліжка обов'язково встановлюють індивідуальний пост. Доглядаючи за непритомними хворими, стежать за функцією всіх органів і систем, але в першу чергу звертають увагу на роботу серця та органів дихання, роблять усе необхідне для поліпшення їх діяльності.

Респіраторні інфекції нерідко супроводжуються токсичними змінами в м'язі серця. Вони проявляються в лабільності пульсу, тахікардії, стенокардитичному болю, глухості серцевих тонів і змінах на ЕКГ. Хворому можна дозволяти вставати з ліжка тільки після повного зникнення цих симптомів.

Хворі на гострі респіраторні вірусні інфекції, особливо грип, часто відчувають біль за ходом окремих нервових стовбурів і нервових сплетень (трійчастого, плечового, поперекового тощо), а також у різноманітних м'язах і м'язових групах (гомілкових, міжребрових та ін.) внаслідок розвитку токсичних невритів і нейроміозитів. У таких випадках поряд з іншими засобами хороший ефект дає місцеве сухе тепло у вигляді гарячої грілки і світла від електричної лампи з рефлектором.

У відділенні для хворих на гострі респіраторні інфекції медичний персонал повинен носити маски з 4-6 шарів марлі (що закривають рот і ніс); кожні 3-4 год їх замінюють на чисті чи прасують. Весь медичний персонал вакцинують проти грипу. Незалежно від вакцинації медичні працівники з профілактичною метою повинні змащувати собі носові ходи оксоліновою маззю.

У відділеннях проводять поточну дезінфекцію: мокротиння засипають сухим хлорним вапном (200 г на 1 л) на 1 год. Білизну, халати, шапочки, маски, рушники знезаражують кип'ятінням у 1-2 % розчині натрію гідрокарбонату протягом 15 хв. Посуд після звільнення від залишків їжі обробляють кип'ятінням (як білизну) або витримують у 2 % мильно-содовому розчині ЗО хв. У відділенні проводять вологе прибирання мінімум 2 рази на день із застосуванням мийних чи дезінфекційних речовин (1 % розчину хлораміну чи 0,5 % розчину хлорного вапна). Повітря дезінфікують ультрафіолетовими лампами (їх вмикають 2 рази на день по 10-15 хв).

Дієта

Під час гарячки й у перші дні реконвалес­ценції призначають стіл № 2, потім стіл № 15, дорослим рекомендують додатково до звичайного раціону вживати не менш як 2-3 л гарячої рідини на добу з великою кількістю вітамінів, особливо С і Р (чай, узвар, настій шипшини, фруктові соки, морс, 5 % розчин глюкози з аскорбіновою кислотою). Для профілактики геморагічних ускладнень, особливо людям похилого віку з підвищеним артеріальним тиском, необхідний зелений чай, варення або сік чорноплідної горобини (аронії), грейпфрути, а також вітаміни групи Р (рутин, кверцетин) у поєднанні з 300 мг аскорбінової кислоти на добу.

Лікування

При грипі застосовують комплекс етіотропних, патогенетичних і симптоматичних засобів. Для зменшення сильного головного болю і болю у м'язах, зменшення проявів токсикозу і запальних змін у дихальних шляхах використовують комплексний препарат "антигрипін" (ацетамінофен - 0,5 г; аскорбінова кислота - 0,3 г; лактат кальцію - 0,1 г; рутин і димедрол по 0,02 г) протягом 3-5 днів, по 1 порошку 3 рази на добу. Можна використовувати також колдрекс, попередньо розчинивши його в 1 склянці теплої води, або анальгетики - панадол, темпалгін, седалгін по 1 таблетці 2-3 рази на добу. Жарознижувальні засоби (ацетамінофен одноразово по 0,5 г і більше) варто вживати лише в разі високої температури тіла (39 °С і вище; у дітей і осіб похилого віку -38 °С).

Обов'язковим є призначення комплексу вітамінів ("Ревіт". "Гексавіт", "Ундевіт" по 2 драже, "Декамевіт" по 1 драже 2-З рази на добу), аскорбінової кислоти до 600-800 мг і вітаміну Р до 150-300 мг на добу (зміцнює стінки судин).

Противірусний препарат ремантадин ефективний у лікуванні грипу, спричиненого вірусом типу А і лише у разі раннього його використання - у перші години від початку захворювання. У першу добу препарат застосовують по О,1 г 3 рази на добу після їди, на другу та третю добу — по 0,1 г двічі на добу, на четверту добу - 0,1 г одноразово. Ремантадин протипоказаний дітям і особам із патологією нирок. При всіх формах грипу застосовують інтраназально в перші дні хвороби 0,25 % оксолінову мазь. Лейкоцитарний інтерферон ефективний за умови застосування у ранні терміни хвороби, його призначають по 3 краплі в ніс 4-6 разів на добу.

Для поліпшення дренажної функції бронхів і посилення евакуації слизу й мокротиння необхідне проведення теплих вологих інгаляцій, що містять натрію гідрокарбонат і бронходилятатори (солутан, еуфілін, ефедрин). Інгаляції проводять по 15 хв 2 рази на день протягом 4 діб. При вираженому риніті для інтраназального введення використовують 2-5 % розчин ефедрину, 0,1 % розчин (або емульсію) санорину, нафтизину, галазоліну. Крім того, призначають мікстури й таблетки з протикашльовим і відхаркувальним ефектом, гірчичники на грудну клітку.

Дезінтоксикаційна терапія посилюється за рахунок внутрішньо­венного введення реополіглюкіну - 400 мл, 5 % розчинів глюко­зи з аскорбіновою кислотою - усього до 1,5 л на добу на фоні форсованого діурезу за допомогою 2-4 мл 1 % розчину лазиксу (фуросеміду), щоб уникнути набряку легень і мозку.

При дуже тяжких формах грипу з вираженими токсичними проявами призначають кортикостероїдні препарати - предні­золон – 90-120 мг на добу або еквівалентні дози інших глюкокортикоїдів, 10 000-20 000 ОД контрикалу, а також серце­ві засоби (1 мл 0,06 % розчину корглікону або 1 мл 0,05 % роз­чину строфантину внутрішньовенно краплинно). Проводять оксигенотерапію зволоженим киснем через носові катетери. У разі розвитку задишки (більше як 40 за 1 хв), порушень ритму дихання хворих переводять на ШВЛ.

При вкрай тяжких формах грипу показане призначення антибіотиків протистафілококової дії (оксацилін, цепорин в ін'єкціях по 1 г 4 рази на добу). Призначення антибіотиків або сульфаніламідів для профілактики ускладнень (пневмоній) у хворих із неускладненим перебігом грипу невиправдане.

Ефективним засобом специфічної етіотропної терапії при тяжких формах грипу є протигрипозний донорський імуно-глобулін (у-глобулін), який уводять у ранні терміни хвороби по З-6 мл внутрішньом'язово з інтервалом 8-12 год (дітям - 0,15-0,2 мл на 1 кг маси тіла на добу) до одержання вираженого терапевтичного ефекту.

Профілактика

Важливим заходом запобігання поширення грипу є раннє виявлення хворого, його ізоляція в домашніх умовах, в ізоляторі гуртожитку, інтернату або госпіталізація. В першу чергу треба подбати про відокремлення хворого від здорових, особливо дітей молодшого віку. В період епідемії нерідко виникає потреба розгорнути тимчасові стаціонари для хворих на грип. їх доцільно відкрити на базі лікувальних закладів, що мають рентгенівську установку та клінічну лабораторію.

Для дезінфекції приміщення, де знаходиться хворий, слід застосовувати хлорні препарати, ультрафіолетове опромінювання. Використані хворим посуд, постільну білизну, носові хусточки, рушники кип'ятять. Особи, які доглядають хворого, повинні користуватися марлевими масками з 4-6 шарів.

У період підвищеної захворюваності відміняють проведення дитячих ранків, фестивалів, відвідування кінотеатрів та інші масові заходи. На лікувальні заклади накладають карантин. Працівники лікувальних, дитячих і торгових закладів, будинків для самотніх старих людей і транспорту повинні надягати марлеві маски.

На виникнення ГРВІ суттєво впливають імунодефіцитні стани організму. Зниження рівня захворюваності можна досягти шляхом проведення сезонних курсів стимуляції неспецифічної та імунологічної реактивності організму: лазерне опромінювання носових ходів і мигдаликів (5-7 сеансів), а також застосування індукторів інтерфероногенезу, наприклад мефенамінової кислоти по 0,25 г 3 рази в день після їди протягом 7-10 днів.

Для екстреної профілактики грипу застосовують ті самі противірусні препарати, що й з лікувальною метою. Ремантадин дають контактним в осередках грипу А (у сім'ях, гуртожитках, на виробництві) по 0,05 г на добу протягом 5 днів. Превентивний прийом цього препарату показаний особам високого ризику зараження - працівникам поліклініки, транспорту, торгівлі, громадського порядку і харчування - під час інтенсивного розвитку епідемії (до 15 днів). Лейкоцитарний інтерферон вводять у носові ходи по 5 крапель 2-3 рази на день. Протигрипозний імуноглобулін, який є найбільш ефективним, у першу чергу вводять дітям до 3 років, вагітним і дуже ослабленим особам. Під час епідемії досить зробити дві ін'єкції з інтервалом 2-3 тиж. Крім того, можна рекомендувати змазувати носові ходи 0,25 % оксоліновою маззю або будь-яким жиром, розчином мила.

Для специфічної профілактики використовують живі та інактивовані вакцини зі штамів вірусів А і В. Перевагу мають інактивовані вакцини, бо у них високі імуногенні властивості поєднані з дуже низькою реактогенністю. Для імунізації дітей у віці понад 3 роки та осіб похилого віку з хронічними захворюваннями створена грипозна субодинична політипажна вакцина. Живі вакцини вводять тільки інтраназально або перорально, інактивовані, крім того, ще підшкірно або внутрішньошкірно. Масову вакцинацію краще здійснювати в жовтні-листопаді. Протиепідемічна дія настає при імунізації не менше ніж 70 % населення.

Планову неспецифічну профілактику проводять екстрактом елеутерокока по 30-40 крапель 1 раз у день протягом 25-30 днів, продигіозаном по 0,25 мл у кожний носовий хід двократно з інтервалом 5 хв, курс із З-х введень з перервами 5-7 днів, полівітамінами. Потрібно широко рекомендувати загартовування, самомасаж рефлексогенних зон, ультрафіолетове опромінювання.
Парагрип - гостра вірусна хвороба людини з крапельним механізмом передачі. Перебігає з переважним ураженням гортані та бронхів, помірною інтоксикацією і гарячковою реакцією.

Етіологія. Збудник - параміксовірус, що містить РНК. Розрізняють його 4 типи, які, подібно до вірусу грипу, мають гемаглютинін і нейрамінідазу. Разом з тим, віруси не володіють антигенною мінливістю, тому епідемії та пандемії не спричинюють. Найбільш вірулентний вірус 3-го типу.

Епідеміологія. Джерелом збудника є хворий з клінічне вираженою або стертою формою парагрипу. Безсимптомне носійство зустрічається дуже рідко. Хворі виділяють вірус протягом 7-10 діб з краплями носоглоткового слизу, особливо інтенсивно в перші дні захворювання при кашлі та чханні. Збудиш передається з повітрям, значно рідше і в меншій кількості - через побутові речі.

Сприйнятливість до парагрипу висока. На нього припадає коло 20 % гострих респіраторних захворювань у дорослих і до ЗО % - у дітей. Частіше спостерігається спорадична захворюваність, рідше - локальні спалахи. Захворювання виникають протягом усього року з невеликими підйомами в холодний період.

Патогенез. Вірус розмножується переважно в епітелії слизової носа і гортані, де виникає запальний процес, який може розповсюдитись на трахею і нижні дихальні шляхи. Внаслідок набряку слизової оболонки гортані, нагромадження секрету в її просвіті та ларингоспазму може виникнути стеноз гортані (круп). Проникнувши в кров, віруси і продукти розпаду зумовлюють розвиток інтоксикації організму та гарячки. Пневмонія є наслідком активізації бактерій.

Майже всі люди переносять парагрип у дитячому віці. Наяївність типоспецифічного гуморального імунітету не завжди запобігає повторним захворюванням, які, одначе, перебігають легко.

Клінічні прояви. Інкубаційний період триває від 2 до 7 2.5. Частіше хвороба розпочинається з невеликого нежиттю, кашлю. сухості та першіння в горлі, субфебрилітету. Токсикоз помірний або відсутній. Зрідка хворі скаржаться на мерзлякуватість, біль голови, ломоту в тілі, відзначають швидке підвищення температури тіла до 39 °С і більше.

Лице звичайного кольору. Половина хворих має кон'юнктивііт. Ніс закладений, виділення з нього спочатку рідкі, серозні, а потім густі або слизово - гнійні. Гіперемія слизової оболонки задньої стінки глотки помірна, на ній з'являються лімфоїдні фолікули, іноді на м'якому піднебінні - зернистість. Шийні та підщепні лімфатичні вузли збільшуються зрідка. Пульс відповідає температурі тіла. Тони серця ясні або приглушені. Іноді трохи збільшені печінка і селезінка. Периферична кров без змін, часом визначаються помірний лейкоцитоз і моноцитоз.

Ускладнення. Порівняно з грипом парагрип перебігає легко. Ускладнення трапляються переважно в дітей перших років . У них може розвинутись стеноз гортані (несправжній круп) з яскравою картиною: хрипкий голос, грубий "гавкаючий" кашель, шумне дихання із затрудненим вдихом і втягуванням міжреберних проміжків, ціаноз шкіри та слизових. Такий стан триває 1-3 доби, може призвести до асфіксії і смерті.

Парагрип часом ускладнюється синуситами, отитом, зумовлює загострення хронічних хвороб, в інфекційний процес можуть втягуватись нижні відділи дихальних шляхів з розвитком пневмонії.

Лабораторна діагностика. Для підтвердження діагнозу застосовують такі методи:

вірусологічний. Найбільш достовірним є виділення вірусу на культурі ниркового епітелію або ембріоні людини;

Слиз із носового ходу або ротоглотки для дослідження беруть так само, як і при грипі. Роблять змиви і мазки зі слизової оболонки задньої стінки глотки, носа, мазки з кон'юнктиви. Матеріал слід забрати в перші дні захворювання і негайно доставити у вірусологічну лабораторію. Для отримання змиву з носоглотки хворому пропонують спочатку прополоскати горло водою, а потім сольовим розчином Хенкса. Злив збирають через лійку в стерильну пробірку. Злив з носа отримують шляхом промивання кожного носового ходу ізотонічним розчином натрію хлориду. Мазки (слиз) беруть стерильними ватними тампонами, змоченими в ізотонічному розчині натрію хлориду, сольовому розчині Хенкса тощо. Тампони вміщують у пробірки з тією самою рідиною.

серологічний. За допомогою методу імунофлуоресценції вірус парагрипу можна виявити вже через декілька годин після забору слизу. Чутливим і специфічним є імуноферментний метод.

Діагностика парагрипу можлива також за допомогою РГГА або РЗК з парними сироватками крові, забраними на початку захворювання і через 2 - 3 тижні. Діагностично значимим вважають зростання титру антитіл у 4 рази і більше.

Догляд і лікування хворих. Хворих на парагрип лікують переважно в домашніх умовах. Госпіталізації підлягають ті, в яких парагрип ускладнився крупом або пневмонією, діти віком до 2 років, а також особи із супровідник, захворюваннями, які можуть загостритись. Специфічних методів лікування парагрипу немає. Місцево застосовують оксолінову мазь, при сильному нежиттю - судинозвужувальні середники. У тяжких випадках доцільно ввести донорський гаммаглобулін або поліглобулін.

У разі розвитку пневмонії призначають антибіотики (бензилпеніцилін, цефазолін, еритроміцин тощо), відхаркувальні засоби, гірчичники. Якщо з'явились ознаки крупу, медична сестра повинна про це негайно сповістити лікаря і, не чекаючи його прибуття, почати надавати невідкладну допомогу.

1   2   3   4

скачати

© Усі права захищені
написати до нас