Ім'я файлу: Інституціональні основи підприємницької діяльності.doc
Розширення: doc
Розмір: 214кб.
Дата: 25.11.2021
скачати
Розширення: doc
Розмір: 214кб.
Дата: 25.11.2021
скачати
Рис. 1.1 – Види підприємницької діяльності залежно від змісту
Розглянемо організаційно-економічні форми підприємств (рис. 1.2).
Рис. 1.2 – Основні організаційно-економічні форми діяльності підприємства
Види підприємств в залежності від форми власності: приватне (індивідуальне), колективне та державне.
Індивідуальна форма підприємницької діяльності є найпростішою, коли громадянин підприємець після державної реєстрації здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи. Приватною ця форма підприємництва стає тоді, коли громадянин-підприємець створить підприємство, засноване на власності фізичної особи і набуде статусу юридичної особи.
Декілька індивідуальних підприємців можуть об’єднати свої зусилля і створити єдину команду. Для цього потрібно закріпити єдність своїх дій загальною угодою (установчим договором) про створення виробничого кооперативу, товариства з громадян, серед яких панує взаємна довіра.. Так виникає колективне підприємство.
Коли підприємницьку діяльність здійснюють державні структури, тобто у підприємництві беруть участь підприємства і організації, засновані на державній формі власності, тоді виникає державне підприємство.
Види підприємств в залежності від кількості працівників, балансової вартості активів та чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг): мікро-, малі, середні та великі підприємства (таблиця 1.5).
Таблиця 1.5
Види підприємств в залежності від кількості працівників, балансової вартості активів та чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)
| Категорія підприємства | Критерії оцінки за рік, що передує звітному | ||
| Балансова вартість активів, євро | Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), євро | Середня кількість працівників, осіб | |
| Мікропідприємства | До 350 тис. | До 700 тис. | До 10 |
| Малі | До 4 млн | До 8 млн | До 50 |
| Середні | До 20 млн | До 40 млн | До 250 |
| Великі | Понад 20 млн | Понад 40 млн | Понад 250 |
Розглянемо переваги та недоліки організаційно-правових форм підприємницької діяльності (рис. 1.3).
Рис. 1.3 – Переваги та недоліки організаційно-правових форм підприємницької діяльності
Істотний вплив на ефективність бізнесу надають розміри підприємства. Зрозуміло, концентрація виробництва забезпечує відомі переваги, головним чином в економії на витратах виробництва. Проте помічено, що для висококваліфікованого персоналу задоволення працею обернено пропорційно до величини організації, де він працює.
Частка висококваліфікованих фахівців в сучасному виробництві, що постійно росте, підвищує значущість цього спостереження. Тому багато фірм прагнуть нині розукрупнити свої підрозділи, так перебудувати управління, щоб дати людям максимальну свободу для прояву самостійності і заповзятливості. Підприємництво виросло з малого бізнесу. Він і сьогодні служить живильним середовищем, сприяючим культивуванню і розповсюдженню заповзятливості, без якої не може бути повноцінної економіки.
Тому на Заході останнім часом все більше уваги приділяється цій сфері ділової активності і перевагам малого бізнесу, якими він володіє завдяки високому ступеню свободи і самостійності дрібних підприємців. Фахівці в бізнесі затверджують, що якщо підприємець в малому бізнесі орієнтований, перш за все, на отримання прибутку, то менеджер крупної компанії – на володіння владою і престижем. «Інвестувавши» у власне підприємство величезну кількість енергії, віддавши йому весь свій час, підприємець в малому бізнесі часто проявляє такий ентузіазм, старанність і відданість справі, які дуже рідко можна спостерігати в розвитку гігантських корпорацій. Менеджмент, що ввібрав в себе підприємницький стиль управління, властивий малому бізнесу, характеризується, перш за все, орієнтацією на людину.
Саме для малого бізнесу найбільш типові тісні відносини між його власником, працівниками і клієнтами. Інша характерна межа підприємницького стилю управління – увага до покупця, клієнта. Підприємець розглядає продаж товару або надання послуги як засіб спілкування із споживачами. Якщо останні не задоволені, підприємець змінює весь образ своїх дій, всю свою політику і концепцію товару або послуги, а не обмежується тільки змінами в процесі продажу. Нарешті, ще одна характерна межа менеджменту підприємницького стилю, що зростає з малого бізнесу: створення і підтримка певного культурного середовища фірми, що дає всім зайнятим на ній відчуття єдності і причетності до важливої і корисної справи, якою вони займаються. Особливе мікрокультурне середовище фірми – необхідна умова збереження її єдності в нескінченному процесі оновлення і змін, які вона вимушена здійснювати, щоб відповідати запитам часу.
Підприємництво не тільки зберігає свої позиції в сучасній ринковій економіці, але і помітно зміцнює їх. Це означає підвищення соціальної ролі підприємців в суспільстві, зростання значущості підприємницької культури. Підприємницька культура – це не тільки культура здійснення взаємовигідних операцій, але і інноваційна культура. Вона не замикається в порівняно вузьких рамках бізнесу.
Носіями інноваційної культури є сьогодні велика кількість зайнятих в невиробничій сфері, велика частина так званого «середнього класу», ядро якого традиційно складають ті, хто є опорою цивільного суспільства – володарі своєї справи, власники. Інноваційний тип зростання, до якого переходять розвинуті країни, сприяє тому, що середній клас, в надрах якого зародилася і розвивається підприємницька культура, стає не тільки класом, що служить опорою і певним «стабілізатором» суспільства, але і самою творчою, мобільною і динамічною його частиною [2].
Багато хто сьогодні вважає, що підприємцем може стати тільки той, хто володіє якимись природженими здібностями, такими, наприклад, як здібність до організації, особиста енергія, жорсткість, готовність ризикувати і комунікабельність.
Список літератури
Варналій З.С. Основи підприємництва: навч. посібн. / З.С. Варналій. – К.: Вид-во "Знання"-Прес, 2002. – 239 с.
Дзюбик С. Основи економічної теорії / С. Дзюбик, О. Ривак. – К.: Вид-во "Основи", 1994. – 386 с.
Долан Э.Дж. Рынок: микроэкономическая модель / Э.Дж. Долан, Д. Линдсей. – СПб, 1992. – 486 с.
Кирцнер И. Конкуренция и предпринимательство / И. Кирцнер. – М.: Изд-во ЮНИТИ-ДАНА, 2001. – 239 с.
Макконнелл Р.Экономикс / Р. Макконнелл, С.Л. Брю. – К.: Изд-во "Хагор-Демос", 1993.
Маркс К. Твори / К. Маркс, Ф.Енгельс. – К.: Держполітвидав УРСР, 1963. – Т. 25. – Ч. 1. – 507 с.
Мизес Л. Человеческая деятельность. Трактат по политической теории / Л. Мизес. – М.: ОАО НПО Экономика, 2000. – 878 с.
Найт Ф.Х. Риск и прибыль / Ф.Х. Найт. – М.: Изд-во "Дело", 2003. – 360 с.
Смит Адам. Исследование о природе и причинах богатства народов / Адам Смит. – М.: Изд-во "Соцэкгиз", 1953. – 678 с.
Рибницький Г. В. Форми підприємницької діяльності / Г.В.Рибницький // Науковий вісник гуманітарного університету. – 2014. - №10-1. – с. 209-211.
Шумпетер Й. Теория экономического развития. (Исследование предпринимательской прибыли, капитала, кредита, процента и цикла конъюнктуры). / Й.Шумпетер. – М.: Прогрес, 1982. – 455 с.
Жанс Э. История экономической мысли ХХ века / Э. Жанс. – М.: Инт. литературы, 1959. – 572 с.
1 2