Рис. 2.1. Оформлення шмуцтитулу
Рис. 2.2. Оформлення титульних аркушів
Рис. 2.3. Оформлення початкової смуги
Рис. 2.4. Оформлення кінцевої і початкової смуги
Рис. 2.5. Оформлення розвороту
Рис. 2.6. Оформлення обкладинки
Рис. 2.7. Оформлення звороту обкладинки і корінця
3 Композиція об’єкта графічного дизайну в цілому
3.1. Закони та засоби композиції, що використовуються в процесі побудови композиційної структури
Однією з умов виразності об’єктів художнього конструювання є композиційна якість. Вона складається з гармонійності, співрозмірності та цілісності, які є важливими факторами естетичної досконалості виробів.
Гармонійність форми характеризується узгодженістю, відсутністю у композиції протиріччя між різними геометричними та фізичними (колір, маса, фактура) характеристиками.
Співрозмірність форм частин композиції повинна бути у такому співвідношенні, яке створює правильний масштаб для зорового сприймання кожної зних. Основу співрозмірності або масштабності становлять усталені уявлення про нормальні розміри і маси тих чи інших предметів та їх частин. Як і гармонійність, співрозмірність форм — важлива умова композиційної цілісності.
Цілісність форми можна досягти відбором таких фізичних і геометричних характеристик частин композиції, за яких вона сприймається як єдиний закономірний організм. Невідповідність елементів форми за одними і тими самими ознаками (пропорції, фактура, колір) призводить до порушення цілісності. Цілісність передбачає також єдність структури й тектоніки.
У художньому конструюванні існують три види композиції: фронтальна, об'ємна, глибинно-просторова.
Фронтальна композиція – це композиція, що розташована в одній площині. Об’ємна – це композиція виробу, яку ми сприймаємо з усіх сторін. Глибинно-просторова – ця композиція, що виконується з передаванням глибини простору.
У композиції художньо конструкторських виробів діють такі закони, як масштабу, закон пропорційності, закон контрасту
Закон масштабу. Серед об’єктів художнього конструювання трапляється чимало предметів, які мають однакову форму, але різні розміри, що викликано певними функціональними вимогами. Наприклад, набір фарфорових чайників, тарілок, майолікових дзбанків, мисок, дерев'яних ложок. Зрозуміло, що розміри цих предметів повинні мати розумні межі - від мініатюрних, через оптимальні, до великих. Найзручнішими у користуванні є предмети оптимальних розмірів. Звідси випливає, що людина (як користувач речей) у композиції об’єктів художнього конструювання є своєрідним масштабним еталоном, мірою всіх речей. Закон масштабу розкриває логічно і художньо мотивовані метричні відношення між людиною і твором, оточуючим середовищем і твором, його елементами та загальними габаритами форми.
Використання масштабів зводиться до трьох основних моментів. Перше - застосування звичайного антропометричного масштабу, виходячи також із того, хто тим предметом має користуватися, чоловік чи жінка. Іноді масштаб набуває чітких «особистісних» ознак. У зменшеному масштабі випускають значну частину сувенірних виробів: пластику малих форм, дрібні, але вишукано оздоблені побутові предмети з яскраво вираженими локальними ознаками певного осередку народних художніх промислів краю, країни. Нарешті, третій момент зводиться до свідомого збільшення масштабу - гіперболізації, що сприяє вияву відчуттів урочистості, піднесеності, декоративності. У цьому масштабі виготовляли переважно твори, які пов'язанні з оформленням інтер'єру, ритуальні і культові предмети.
Надто великого масштабу твори, без будь-якого логічно-художнього мотивування, кваліфікуються як такі, що позбавленні масштабу – амасштабні.
Відповідного масштабного ефекту можна досягти не тільки змінюючи розміри, а й пластичними, графічними засобами декору. Таким чином, закон масштабності демонструє широкі можливості емоційного впливу, підкреслює виразність форми стосовно людини й навколишнього середовища.
Виявлення масштабності в композиції забезпечують закон пропорційності, закон контрасту та засоби ритмічної організації форми.
Закон пропорційності передбачає інтуїтивну або свідому організацію прийомів площинного та об'ємно-просторового формотворення на основі кратних і простих співрозмірних величин.
Закон контрасту. Поняття «контраст» означає чітко виявлену протилежність відповідних властивостей предмета, стану, дії тощо. Закон контрасту в композиції об’єктів художнього конструювання, має дещо іншу дію, ніж у природі або суспільній свідомості. Якщо в природі закон контрасту діє невідворотно, як одночасна боротьба протилежностей і їх діалектична єдність, то в мистецтві художник вільний у виборі тотожностей, нюансу чи контрасту.
Тотожність характеризує найпростішу композиційну залежність повторення різних величин (1:1)- метричних, ритмічних, пластичних, тональних, кольорових. Тотожні повторення застосовуються під час виготовленні наборів (ансамблю) однотипових виробів.
Композиційні відношення, що наближаються до повторення різних елементів, величин, властивостей площинно-просторової форми, називаються нюансами (буквально - відтінок, ледь помітна різниця). Таким чином, нюанс - це відношення близьких за властивостями композиційних ознак предмета.
Чітко виражені відмінності, нерівність і їх протиставлення в структурі твору називається контрастом композиції.
Як бачимо, контраст у композиції має широке універсальне значення. Він охоплює всі контрастні пари композиційних прийомів та засобів виразності, а іноді стосується й конструктивної основи виробу. Таким чином, за законом контрасту взаємодія контрастних пар (елементів) посилює і загострює їх контрастність, а взаємодія тотожних і нюансних елементів послаблює їх якості.
Композиційні прийоми. На відміну від законів композиційні прийоми належать до категорій, що відіграють важливу роль у розробці конструктивних ідей тектонічної структури та посиленні пластичної й емоційної виразності композиції виробу. До головних композиційних прийомів належать ритм, метр, симетрія, асиметрія, статика і динаміка.
Ритм – властивість, що характерна для багатьох явищ природи, в тому числі й для життя людини ( ритми обміну речовин, серцебиття, дихання та ін.), а також ритмічні цикли року, відпливи й припливи моря тощо. Ритмічність, повторюваність окремих рухів і їх циклів характерна для процесів праці, а тому знаходить своє втілення у матеріальній формі її продуктів. Як відображення закономірностей реального світу, ритм ввійшов у всі види мистецтва, став одним з необхідних засобів організації художньої форми. У музиці, в танці він проявляється як закономірне чергування звуків або рухів. В архітектурі, образотворчому і декоративному мистецтві відчуття ритму створюється чергуванням матеріальних елементів у просторі. Час у такому ритмі замінено просторовою протяжністю, часова послідовність - просторовою.
Якщо для метричних композиційних структур характерна спокійна монотонність, урівноваженість, то ритмічні структури відзначаються різною частотою - сповільненою і зростаючою. Важливе значення для ритму має напрям. Ритмічна організація композиційних елементів (наприклад, взаємного розміщення орнаментальних мотивів на площині) може здійснюватися в одному, двох або чотирьох напрямах (сітчаста композиційна схема орнаменту).
Симетрія як композиційний прийом - це чіткий порядок у розташуванні, поєднанні елементів частин відповідної структури виробів. Принцип симетрії зустрічається у природі (наприклад, кристали, листочки, квіти, метелики, птахи, тіло людини та ін.). Симетрія вносить у об’єкти художнього конструювання порядок, закінченість, цілісність.
Порушення симетрії може застосовуватися з метою посилення виразності форми та її гострішого емоційного впливу на людину.
Асиметрія - відсутність будь-якої симетрії. Асиметрія виражає невпорядкованість, незавершеність. Вона за своєю суттю «індивідуальна», тоді як в основі симетрії закладена певна типологічна спільність. Їй підпорядковуються твори, наділені симетрією даного типу. У композиційному рішенні об’єктів художнього конструювання симетрія і асиметрія є важливими прийомами організації цілісної форми.
Динаміка і її протилежність статика (урівноваженість) діють на емоції, визначаючи характер сприйняття форми виробу. Контраст відношень створює динаміку як «зоровий рух» у напрямі переважаючої величини. Це однаково стосується об'ємних і площинно-орнаментальних форм. Слабка динаміка виражається нюансними відношеннями елементів. Тотожні відношення величин форми за трьома координатами характеризують статичну структуру.
Композиційний прийом динаміки і статики ґрунтується не тільки на вимірних величинах форми, а й на співвідношеннях інших властивостей (ажурності, тону, кольору, фактури тощо).
3.2. Тональне та колористичне рішення проекту
Колір відіграє істотну роль в оформленні книги. Дуже важливо, в якій колірній гаммі буде витримано те чи інше друкований твір, часто добре задумана обкладинка чи інший об'єкт оформлення програє через невдало підібранікольори.
Кольорове оформлення книги необхідно будувати в залежності від форми і характеру малюнка, від кількості тексту, особливостей орнаменту і т.д. Однак форма і характер малюнка, так само як і декоративні елементи оформлення, визначаються змістом книги. Отже, вибір тієї чи іншої колірної гами завжди повинен визначатися характером і призначенням друкованого твору. Необхідно враховувати, що колірна гармонія залежить від специфіки видання. Одне і те ж поєднання кольорів в одному випадку може бути вдалим, а в іншому справить погане враження, якщо буде суперечити меті, характеру або типу друкованого твору. Гармонійні для плаката поєднання не є такими для обкладинки, а гармонійне оформлення обкладинки художнього твору буде відрізнятися від оформлення обкладинки наукової книги.
За допомогою кольору можна посилити, підкреслити ту чи іншу частину композиції. Колір дає можливість, наприклад, сильніше виділити заголовні рядки, яку-небудь шрифтову групу, а також ті частини зображення, на які повинна бути звернена особлива увага.
Перерахуємо деякі поширені прийоми колірного оформлення:
всі частини зображення оформляються у фарбах однаковї світлоти. Такий метод оформлення часто створює враження гармонії, особливо якщо елементи різних кольорів повинні сприйматись на одній площині. Однак при цьому зображення виглядають малоконтрастними і невиразними;
контрастне оформлення - світлий об'єкт зображується на темному фоні;
силуетне оформлення - головний об'єкт зображується темним.
У деяких випадках в якості ефектного прийому оформлення може бути використано і дисгармонійні поєднання, або дисонанс фарб (наприклад, на початку ХХ століття цей прийом використовували у своїх роботах експресіоністи).
Наша оцінка тієї чи іншої колірної гармонії тісно пов'язана з самим зображенням. Так, зелений колір, який ми вважаємо дуже красивим при зображенні трави, може здатися огидним, якщо їм намальовано обличчя.
Іноді колірне рішення обкладинки підказується назвою книги. Наприклад, легко уявити, в яких кольорах потрібно оформити книгу «Золота осінь» або «Зелений сад».
Дуже часто при оформленні книги колірна гармонія перетворюється на самоціль, в естетичне милування кольором, чого, звичайно ж, бути не повинно. Колірне оформлення - лише один із способів розкриття змісту книги. Неправильно зрозуміла специфіка того чи іншого виду літератури може стати причиною невірного колірного оформлення.
Кольорове рішення, також важливе для попиту цього художнього видання. Бо якщо вибрати гарну кольорову гаму, щоб усе добре поєднувалось у одній композиції, покупець обов’язково звернить увагу на таке видання.
Для твору Оскара Уальда «Портрет Доріана Грея», була обрана зелена кольорова гама. Текст білого кольору вдало поєднується з фоном.
4 ТЕХНОЛОГІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ДИЗАЙН-ПРОЕКТА
4.1. Обґрунтування вибору програмному забезпечення
Для практичної реалізації дипломного завдання були обрані такі програмні засоби: Adobe In Design – як основний засіб для макетування друкованих видань, та як допоміжний засіб, який призначений для роботи з растровою графікою - Adobe Photoshop.
В ході створювання дипломного проекту в програмі Adobe In Design виконувались основні дії пов’язані з версткою оригінал-макету видання.
В програмі Adobe Photoshop виконувалося проектування обкладинки видання.
Adobe Photoshop призначений для професійної роботи з растровою графікою. Спектр застосування цього пакета дуже високий – від сканування і наступної обробки фотографій, професійної підготовки зображень до друку, публікації в мережі Internet, поширення в електронному форматі PDF, для конструювання нестандартних інтерфейсів комп’ютерних програм і Web сторінок.
Програма Adobe Photoshop визнана лідером серед інших програм. Саме тому вона була обрана для обробки графіки. У Photoshop всі операції виконуються швидше і якісніше, ніж в інших програмах, і тому його популярність дуже висока.
Растровий редактор Photoshop працює з графічними файлами основних форматів, прийнятих в поліграфії, і комп'ютерних мережах, а також використовуваних при розробці електронних документів та програмного забезпечення. Основне призначення редактора Photoshop полягає в ретуші готових зображень (доведенні їх до поліграфічної якості), в монтажі композицій з окремих фрагментів, взятих з різних зображень, і в застосуванні спеціальних ефектів, званих фільтрами.
Основними технічними операціями при роботі з зображеннями є:
зміна динамічного діапазону (управління яскравістю і контрастністю зображення);
підвищення чіткості зображення;
колірна корекція (зміна яскравості і контрастності в каналах червоною, зеленою і синій складових кольору);
відмивання (зміна яскравості окремих фрагментів);
«розтушування» (згладжування переходу між кордонами окремих фрагментів);
обтравки («вирізування » окремих фрагментів із загальної композиції);
набивка (відновлення втрачених елементів зображення шляхом копіювання фрагментів з збережених ділянок);
монтаж (компонування зображення з фрагментів, скопійованих з інших зображень або імпортованих з інших редакторів).
Adobe Photoshop, представляє собою спеціалізований інструментальний засіб, призначений для обробки растрових зображень. За своїми функціональними й експлуатаційними можливостями Adobe Photoshop є найдосконалішою серед аналогічних програм обробки растрової графіки і користується заслуженим успіхом.
Програма Adobe In Design відноситься до нового покоління програм верстки. Вона прийшла на зміну програмі Adobe Page Maker. Інтерфейс In Design схожий з інтерфейсом Adobe Photoshop і Adobe Illustrator. Програма орієнтована на використання професійними верстальниками, дизайнерами і художниками, які працюють у видавництвах, рекламних кампаніях і агентствах і займаються підготовкою до друку друкованої продукції.
Програма призначена для верстки поліграфічних видань різних типів. Вона дозволяє розташовувати на сторінці документа в необхідній послідовності текстові блоки і графічні зображення. Програма Adobe In Design дозволяє виконувати: імпорт тексту і графічних зображень з інших програм; створений макет можна надрукувати, виконати його кольороподіл, або зберегти у форматі для передачі в інші програми; добре сумісний з програмами точкової графіки і верстки фірми Adobe.
Програма Adobe In Design містить всі типові елементи інтерфейсу, властиві сучасним програмам, що працюють під управлінням операційної системи Windows.
Створення публікації зводиться до розташування певним чином тексту і графічних об'єктів. Особливістю програми є загальний підхід до організації розміщення тексту і графічних об'єктів в публікації. Для цих цілей призначені наступні об'єкти:
Текстові фрейми. Це графічні об'єкти, призначені для розміщення тексту. Будь-який текст на сторінці може розташовуватися тільки у кадрі. Текстові фрейми створюються за допомогою інструментів палітри Tools (Інструменти). Після створення такої фрейм можна переміщати, трансформувати або повертати. Для цих цілей також використовуються спеціальні інструменти;
графічні фрейми. Вони призначені для розміщення імпортованих піксельних і векторних графічних зображень;
графічні об'єкти. Графічні об'єкти імпортуються з векторних або точкових програм. Крім того, є інструменти для створення таких об'єктів безпосередньо в програмі інструментами малювання.
Рис.4.1. Монтажний стіл програми верстки Adobe In Design
4.2. Макетування проекту
Після того, як визначена композиційна побудова всіх складових частин видання приступаємо до розробки оригінал-макету видання – основного результату робіт, що виконуються на етапі макетування.
Після запуску редактору верстки встановлюємо параметри майбутнього макету. Формат: 154х200; поля: нижнє – 18, внутрішнє – 12, зовнішнє – 15. Відмічаємо позицію «Двостороння верстка». Важливим кроком є встановлення позиції «Майстер текстових фреймів» для автоматичного розверстання тексту на сторінках макету такого багатосторінкового видання як книга.
1 2 3 4