Херсонес Таврійський
Крим – дивовижне місце, де сходиться історія і сучасність, стародавні пам’ятники і природні багатства, пляжі, море, гори, палаци та печери. Кожне місто пропонує своїм гостям цікаві місця для відвідин. Руїни Херсонеса – одна з головних визначних пам’яток Севастополя. Місто було засноване в V ст. до нашої ери і протягом двох тисяч років свого існування було осередком візантійської та давньоримської культури, зазнавало численних зміни влади, завоювання, руйнування. З ним пов’язані гучні імена таких великих правителів, як царя Мітрідата, імператора Гая Юлія Цезаря, князя Володимира.
Cлово "херсонес" зазвичай перекладають з грецької як "півострів". Місто дійсно було розташоване на невеличкому півострові проміж двох бухт. Таври - войовниче плем'я, що заселяло сусідні гористі місцевості, - спричинили народження епітету "Таврійський", тобто, "розташований на території таврів". Це місто-держава мало довге життя - майже дві тисячі років - і його історія є частиною історії Древньої Греції, Древнього Риму та Візантії.
Херсонес був справжнім полісом – містом-державою. Свій розквіт він пережив у період з IV по II століття до нашої ери, в ту пору панував рабовласницький лад, а форма управління була демократичною – головним органом виконавчої влади було народне зібрання. У II столітті до нашої ери войовничі скіфи пішли на херсонітів війною і ті були змушені звернутися до могутнього царя Міртдату IV Євпатора. Кочівники відступили, але місто втратило свою самостійність. У I столітті до нашої ери поліс увійшов до складу могутньої Римської імперії і позбувся демократії. У IV столітті в Херсонес проникло християнство і він став основним його форпостом, з безліччю храмів і святинь. Протягом двох тисячоліть свого існування місто вів виснажливі війни і в середині XV століття остаточно впав, виснажений набігами кочівників.
Заповіднику Херсонес Таврійський в 1994 р. указом Президента було присвоєно статус національного. Сьогодні це великий науково-
дослідний центр, до складу якого входить безліч відділів та експозицій. Головним історичним пам’ятником є безпосередньо городище Херсонеса Таврійського, яке являє собою експозицію відкритих розкопками руїн житлових і громадських будівель різних періодів історії міста. На його території розташовані такі цікаві об’єкти:
центральна площа Херсонеса – була закладена при будівництві міста і протягом усього часу не міняла своїх функцій. На ній традиційно будували храми – спочатку античні, потім – християнські. Зараз на центральній площі Херсонеса Таврійського підноситься Володимирський собор, відновлений на місці свого зруйнованого попередника, побудованого ще в XIX столітті;
античний театр у Херсонесі побудований на рубежі III і IV століть, служив ареною для громадських зборів, свят і гладіаторських боїв. Але з впровадженням християнства в Римську імперію був доведений до запустіння, а пізніше і зовсім забудований храмами;
базиліка в Базиліці – середньовічний храм, який отримав свою назву від того, що одне святилище було побудовано на руїнах іншого;
вежа Зенона, названа так на честь візантійського імператора;
залишки оборонних стін міста.
В 1827 році, майже через півстоліття після заснування міста Севастополя, на цьому місці розпочалися розкопки, які майже відразу принесли Херсонесу ще одну назву - "Руські Помпеї". З року в рік із-під вікових нашарувань з'являлися будинки та вулиці, площі та храми стародавнього міста.
Знахідок було так багато, що досить швидко з них склалася вельми цікава експозиція - так виник археологічний музей. В 2012 році, йому виповнилось 120 років.
Деяких відвідувачів музею дивує велика кількість людей в купальних костюмах на пляжах Херсонеса. І дійсно, пляжі, що знаходяться на території міста-музею, виглядають, щонайменше, дивно, але їм притаманне особливе зачарування, тому вони досить популярні, незважаючи на дуже відносний рівень комфортності.
Потужний резонанс і приплив паломників викликало виявлення стопи Андрія Первозванного в Херсонесі. Відбиток сліду був відомий місцевим жителям і раніше, але вони не пов’язували його зі святим до тих пір, поки не зіставили його місцезнаходження із записом в літописі XVI століття.