Ім'я файлу: Данилевський. Захворювання СОПР.pdf
Розширення: pdf
Розмір: 7020кб.
Дата: 22.09.2022
скачати

власної пластинки язика, яке супроводиться характерними змінами зовнішнього вигляду спинки І бічних поверхонь язика.
Воно проявляється вогнищевим порушенням процесів зрого- віння епітелію і дистрофічними змінами сосочків язика.
Десквамативний глосит є порівняно частим захворюванням.
Трапляється переважно в дитячому віці, однак досить часто ви- являється у дорослих, причому у жінок частіше, ніж у чоловіків.
Етіологія захворювання не з'ясована. Більшість дослідників вважають, шо його виникнення пов'язане з багатьма чинника- ми. Найчастіше десквамативний глосит спостерігається при за- хворюваннях травного каналу. Крім того, його можуть спричи- нити ендокринно-вегетативні розлади, інфекційні хвороби, ко- лагенози. Існує думка, що десквамативний глосит є одним із про- явів ексудативного діатезу, немала роль належить глистяній інвазії.
Припускають також, що у виникненні десквамативного глоситу має значення спадковий чинник або порушення трофіки CO,
що призводить до десквамації ниткоподібних сосочків язика.
Клініка. Десквамативний глосит здебільшого не супрово- диться суб'єктивними відчуттями, його виявляють випадково при огляді порожнини рота. Лише у виняткових випадках хворі
скаржаться на відчуття печіння в язиці, парестезії при не- гігієнічному утриманні порожнини рота, а також значному за- селенні CO грибами у разі порушення мікробної рівноваги.
Ділянки десквамації епітелію мають вигляд гнізд червонува- того кольору, різних форми (кільця, напівкільця) і величини.
Грибоподібні сосочки стовщені й збільшені. Навколо осередку ураження виявляється незначний кератоз, що постійно зумов- лює утворення вузької білястої смужки.
Картина змін поверхні язика не має сталого характеру. Осе- редки десквамації безперервно поширюються і займають інші
ділянки, а раніше десквамовані знову вкриваються нитко- подібними сосочками. Нерідко осередки збільшуються, злива- ються між собою, охоплюючи значні поверхні язика. На місці
новоепітелізованого осередку або поблизу його може знову утворитися десквамована ділянка, яка через кілька днів вкри- вається епітелієм. Таким чином, протягом багатьох років вини- кають рецидиви, утворюючи щоразу картину ураження з різноманітними фігурами, які дещо нагадують географічну кар- ту. Це дало підставу назвати язик при десквамативному глоситі
географічним (мал. 86).
При патогістологічному дослідженні виявляють стоншення епітелію в осередках десквамації, паракератоз і помірний гіперкератоз в зонах навколо ділянок стоншення. Явища за- пальної інфільтрації в підлеглій сполучній тканині незначні.
Диференціальна діагностика. Захворювання необхідно дифе- ренціювати від лейкоплакії, ЧПЛ, вторинного сифілісу.
Лікування. Десквамативний глосит не потребує особливого місцевого лікування. Доцільні санація порожнини рота, усунен-
196
Мал. 86. Дескваматив- ний глосит ня різних подразників, слабколужні полоскання, достатній гігієнічний догляд за ротовою порожниною. При відчутті пе- чіння рекомендують аплікації на язик розчину цитралю, 5—10%
зависі анестезину в олійному розчині токоферолу, 0,1% розчину мефенамінату натрію. Показана гіпосенсибілізуюча терапія. За потреби до лікування соматичних захворювань залучають відповідних фахівців.
ВОЛОСАТИЙ ЯЗИК
Волосатий язик (чорний; lingua villosa; nigra) — рідкісне за- хворювання язика, яке полягає у зроговінні ниткоподібних со- сочків, що розрослися і набули коричневого або чорного за- барвлення. Захворювання трапляється як у дітей, так і в дорослих.
Етіологія волосатого язика остаточно не з'ясована. Нерідко захворювання спостерігається після перенесених інфекційних хвороб, при порушеннях функції травного каналу і печінки.
Виникнення волосатого язика пов'язують із застосуванням ан- тибіотиків, які порушують мікробну рівновагу в ротовій порож- нині, пригнічують розвиток кокових і паличкоподібних форм,
що сприяє розвитку дріжджеподібних грибів. Цікавою є точка зору про можливість виникнення захворювання внаслідок кон- ституціональних зрушень, які, впливаючи на трофіку, виклика- ють порушення обміну речовин в епітелії язика. Останнім часом висловлюється думка про те, що у виникненні захворювання певну роль відіграє фізико-хімічний чинник (алкоголь, тютюн,
лікарські речовини). Певно, ці речовини призводять до розвит-
197

Мал. 87. Чорний воло- сатий язик ку органної сенсибілізації, яка проявляється гіперплазією нит- коподібних сосочків з наступним їх зроговінням.
Клініка. Зміни зовнішнього вигляду язика локалізуються пе- реважно у задній і середній третині його спинки. Ниткоподібні
сосочки стовщуються, подовжуються і роговіють, сягаючи іноді
2—3 см завдовжки. Змінена частина поверхні язика звичайно має овальну, рідше трикутну форму із різною інтенсивністю за- барвлення — від коричневого до чорно-бурого або чорного.
Біля вершини ниткоподібні сосочки темніші, ніж біля основи.
Забарвлення сосочків виникає під впливом пігментів їжі і
мікрофлори (хромогенні гриби). Змінені забарвлені ниткопо- дібні сосочки нагадують волосся, через що язик і називають
«волосатим». Захворювання триває від кількох днів до кількох тижнів. Воно супроводиться незначною сухістю CO, у деяких хворих — порушенням смакових відчуттів (мал. 87).
Діагностика чорного язика не викликає труднощів, однак слід відрізняти справжній волосатий язик від удаваного (не- справжнього). Несправжня форма характеризується лише тем- ним забарвленням поверхні язика без вираженої гіперплазії со- сочків.
Лікування. Проводять санацію порожнини рота. Рекоменду- ють кератолізуючі засоби — змащування спинки язика 5—10%
розчином саліцилового спирту, 5% розчином резорцину. Ефек- тивні ін'єкції 0,5—1 мл 0,25% розчину кальцію хлориду в ком- бінації з 1—2% розчином новокаїну; кріодеструкція — зрошення рідким азотом протягом 15—20 с, що сприяє відторгненню гіперплазованих сосочків.
198
Мал. 88. Ромбоподібний глосит, гладенька форма
РОМБОПОДІБНИЙ ГЛОСИТ
Ромбоподібний глосит (glossitis rhombia mediana) — хроніч- ний запальний процес характерних вигляду і локалізації.
Етіологія ромбоподібного глоситу не досить з'ясована.
Більшість авторів вважають його природженим утвором — унас- лідок складного ембріогенезу язика утворюється надлишковий шар епітелію, який, поступово розростаючись (під впливом подразників), зумовлює появу ромбоподібного глоситу. Ряд ав- торів відносять ромбоподібний глосит до хронічних кандидозів.
Клініка. У задній третині язика, суворо по середній лінії, попе- реду жолобчастих сосочків виявляють ділянку CO ромбоподібної
чи овальної форми, розміром 0,5—2,5 см, червоного або синюва- того кольору, чітко відмежовану від навколишньої CO язика.
Змінена зона знаходиться на рівні поверхні CO, іноді дешо висту- пає над її рівнем, в рідкісних випадках — помітно. Поверхня її
гладенька, у деяких випадках на ній є підвищення.
Розрізняють три форми ромбоподібного глоситу: гладеньку
(плоску), горбисту і папіломатозну. При гладенькій формі зона ураження не виступає над рівнем CO, поверхня її рівна, лиску- ча, неначе лакована, червоного кольору, інколи з синюшним відтінком, у деяких випадках вкрита роговим шаром, не має со- сочків (мал. 88).
При горбистій формі ділянка ураження складається із плоских горбиків різних розмірів, які знаходяться в одній площині й відділені один від одного чітко вираженими складками. І горбики,
і складки не мають сосочків. Таке розміщення горбиків нагадує
199

Мал. 89. Ромбоподібний глосит, горбиста форма гранітну бруківку. Змінена ділянка стабільна, не збільшується в розмірах і не змінюється протягом усього життя (мал. 89).
При пагтіломатозній формі ромбоподібного глоситу спосте- рігаються найбільш виражені зміни. Вона характеризується па- піломатозними розростаннями, шо виступають над рівнем CO
язика. Вони мають широку основу, плоскі вершини, білясто- рожевий колір. Діаметр ділянки ураження досягає 3—5 см.
Усі три форми, особливо гладенька, перебігають здебільшого без суб'єктивних відчуттів. Більшість хворих можуть не знати про існування у них аномалії язика. Частина із них скаржиться на відчуття печіння і болю у язиці, сухості у порожнині рота.
Такі скарги відзначаються переважно у випадках запального стану ураження.
При патогістологічному дослідженні гладенької форми вияв- ляють помірне стовщення епітелію за рахунок шипуватих клітин. У сполучній тканині відзначаються незначна запальна
інфільтрація, переважно лімфоїдними клітинами, фіброз. При горбистій і папіломатозній формах в епітелії спостерігаються виражений акантоз, гіперкератоз; у сполучній тканині — за- пальна інфільтрація, іноді фіброз. Проліферація фіброзної тка- нини призводить до появи пухлиноподібного підвищення над рівнем CO.
Ромбоподібний глосит має доброякісний перебіг. Клінічна і
патогістологічна картини лишаються без змін протягом багатьох років. Лише горбиста і папіломатозна форми глоситу схильні до прогресування. І хоч малігнізація трапляється досить рідко, з огляду на її можливість хворі із цими формами повинні перебу- вати на диспансерному обліку.
200
Мал. 90. Складчастий язик
Диференціальна діагностика. Необхідно відрізняти ромбопо- дібний глосит від папіломатозу язика і грибкових уражень.
Лікування. Плоска форма не потребує лікування; навпаки,
будь-яке місцеве втручання протипоказане, бо може викликати прогресування процесу.
Горбиста і папіломатозна форми у разі схильності до прогре- сування й малігнізації підлягають рентгенотерапії та оператив- ному лікуванню.
СКЛАДЧАСТИЙ ЯЗИК
Складчастий язик (lingua plicata) за зовнішнім виглядом на- гадує шкіру мошонки, через шо і дістав назву «мошонкового язика» (lingua scrotalis). Це природжена аномалія форми і роз- мірів язика, шо трапляється як у дітей, так і в дорослих. Часто складчастий язик супроводжується помірним збільшенням всього язика — макроглосією.
Для складчастого язика характерна наявність складок на його поверхні, розміщених здебільшого симетрично. Най- більшою є поздовжня складка, вона розміщена по середній лінії. Від неї по обидва боки до країв язика відходять поперечні,
менш глибокі складки. На дні і бічних поверхнях розмішені со- сочки, характерні для нормальної CO язика. Ця аномалія не викликає суб'єктивних розладів і утруднень. Лише в осіб з по- ниженою реактивністю організму CO складчастого язика стає
чутливою до різних подразників, на ній виникають тріщини й ерозії, а в складках вегетує дріжджоподібний гриб. Це призво- дить до розвитку катарального запалення або кандидозного гло-
201

ситу. В таких випадках з'являється відчуття печіння і болю при дії термічних і хімічних подразників (мал. 90).
При негігієнічному триманні порожнини рота в складках язика можуть скупчуватися залишки розкладеної їжі, злущені
клітини епітелію, що може стати причиною поганого запаху із рота (fetor ex ore).
Діагностика складчастого язика не викликає труднощів. Слід мати на увазі, що складчастий язик може бути одним із симптомів синдрому Мелькерсона — Розенталя. Треба також відрізняти складчастий язик від склерозуючого глоситу, який виникає при третинному сифілісі і характеризується значним ущільненням,
на відміну від м'якої консистенції складчастого язика.
Лікування складчастий язик не потребує. Показані профілак- тика ускладнень, санація і старанна гігієна порожнини рота.
НЕВРОГЕННІ ЗАХВОРЮВАННЯ
ЯЗИКА
Виділяють моторні й трофічні неврози, а також розлад чут- ливості. Моторні неврози язика виникають у більшості випадків при ураженнях під'язикового нерва і виражаються паралічами і
парезами. Нейротрофічні розлади проявляються переважно кар- тиною вогнищевої десквамації, яка спостерігається на різних ділянках спинки язика, а іноді по всій її поверхні. Найбільше практичне значення мають порушення чутливості язика, виявом яких є анестезія, неврити, невралгія, глосодинія й глосалгія.
Невралгія язикового нерва. Ізольовано трапляється рідко.
Здебільшого спостерігається одночасне ураження язикового і
мандибулярного нервів як прояв захворювання третьої гілки трійчастого нерва.
Клініка. Біль у язиці сильний, приступоподібний; лока- лізується переважно у передній і середній третинах язика. Ви- никає у відповідній половині язика від різних подразників —
тактильних, механічних, хімічних, термічних. Больові приступи короткочасні, тривають 1—2 хв. Біль може з'являтися від дотику ложки, а також під час приймання їжі або розмови від рухів язика. Ця обставина змушує хворого обмежувати його рухи.
Внаслідок відсутності механічного очищення язик вкритий значною кількістю сіруватого або буруватого нальоту.
Лікування невралгії становить значні труднощі і не завжди ефективне. Запропонована низка способів лікування — медика- ментозні, фізичні, хірургічні, рефлекторні. Лікарські засоби рідко бувають ефективними, більш задовільні наслідки дає ново- каїнова блокада язикового нерва. Фізичні способи лікування, а саме: поверхнева рентгенотерапія, діатермія шийних симпатичних вузлів, іоногальванізація діють ефективніше, але через деякий час виникає рецидив. Більш сталими є результати алкоголізації
язикового нерва. Цей спосіб лікування полягає у введенні 0,5 202
мл 80% етилового спирту з 2 мл 0,5% розчину новокаїну за ти- пом внутрішньоротової мандибулярної анестезії, не доводячи голку на 0,5 см до кістки (місце відгалуження язикового нерва).
Найефективнішим є хірургічне втручання — резекція язико- вого нерва. Однак операція супроводиться втратою чутливості
спинки язика, внаслідок чого її застосовують рідко.
Глосалгія (glossalgia) — неврогенне захворювання язика, що характеризується парестезією (відчуттями поколювання, пе- чіння, пощипування, свербежу), яка локалізується в передніх двох третинах його, іноді тільки в кінчику.
У переважній більшості випадків парестезії мають симетрич- ний характер, але бувають й однобічними, асиметричними. Ви- никають вони спонтанно або після приймання подразливої їжі
(гострої, пряної, кислої, солоної). Тривалість приступів різна: у одних хворих парестезія виникає часто, але триває кілька хви- лин, у інших — неприємне відчуття в язиці зберігається по- стійно, перебігає болісно, посилюючись увечері й вщухаючи уночі.
Захворювання спостерігається переважно у жінок середнього й похилого віку, чоловіки становлять 10% загальної кількості
хворих. Етіологія глосалгії до кінця не з'ясована. Виникнення захворювання пов'язують з низкою причин. Останнім часом у розвитку глосалгії значне місце відводять органічним і функ- ціональним порушенням різних відділів ЦНС. Зміни нервової
системи нерідко супроводяться вісцеральною патологією, при цьому висока частота виявлення у хворих на глосалгію захворю- вань органів травлення пояснюється анатомічною близькістю ядра блукаючого нерва, що Іннервує травний канал, до ядра трійчастого нерва. Досить часто причиною глосалгії буває по- рушення функції статевих залоз у преклімактеричний і на по- чатку клімактеричного періодів. Також причиною глосалгії мо- жуть бути недостатність вітамінів групи В, наприклад пелагра і
пелагроїдний стан.
Захворювання може розвинутися у зв'язку зі змінами ок- люзії, викликаними порушеннями в скронево-нижньощелеп- ному суглобі. Зміни в суглобі спричиняються до подразнення вушно-скроневого нерва (n.auriculotemporalis), яке потім пере- дається рефлекторно на язиковий нерв, що й призводить до ви- никнення глосалгії. Явища глосалгії розвиваються також у хво- рих на цукровий діабет, причому біль у язиці супроводиться болем голови, у ділянці вуха і в порожнині рота. Однією з при- чин глосалгії є мікрогаіьваноструми, що виникають у ротовій порожнині за наявності протезів Із різних металів. Спосте- рігають декілька клінічних різновидів глосалгії.
Клініка. Глосалгія, як правило, не супроводиться видимими змінами язика. Звичайно СОГТР, навіть за наявності скарг на сухість, добре зволожена. Однако у деяких випадках є ознаки гїпосалівації: CO гіперемійована, блискуча; слина тягуча,
203

піниста. Інколи спостерігається набряк язика, який виявляють за наявністю на ньому відбитків зубів.
У клінічній картині глосалгії домінує переважно різко вира- жений больовий синдром. Біль відзначається сталістю, іноді на фоні постійних больових відчуттів виникають приступи особли- во пекучого болю з іррадіацією у шоку, бічні відділи шиї. Це гнітюче діє на психіку хворих, у частини із них розвивається канцерофобія. Захворювання може тривати в одних випадках місяці, в інших — роки. Інколи без лікування настає ремісія,
але через деякий час знову виникає загострення.
Диференціальна діагностика. Глосалгію необхідно диферен- ціювати від невралгії язикового нерва, для якої характерний гострий приступоподібний біль на одному боці язика і одно- бічний наліт.
Лікування проводять з урахуванням чинників, які зумовили виникнення глосалгії. У зв'язку з цим проводять лікування ви- явленого основного захворювання. У разі недостатності
вітамінів групи В добрий ефект дає вітамінотерапія. За наяв- ності канцерофобії призначають психотерапію, седативні засоби.
При місцевому лікуванні необхідно усунути подразнювальні
фактори, до яких належать гострі краї зубів, протезів, неповно- цінні пломби, протези із різнорідних металів. Глосодинію,
пов'язану зі змінами у скронево-нижньощелепному суглобі, слід лікувати, застосовуючи відповідні конструкції протезів, які
підвищують прикус.
Для місцевого лікування явно вираженої глосалгії показане застосування новокаїнових блокад за типом мандибулярної ане- стезії. При зменшенні слиновиділення призначають 3% розчин калію йодиду, 1% розчин пілокарпіну всередину. Добрі наслідки одержані при застосуванні електрофорезу іонів натрію, ультра- звуку, діадинамічних струмів Бернара на ділянку язика, дарсон- валізації, електросну.
РОЗДІЛ 10
Передпухлинні захворювання й пухлини слизової оболонки порожнини рота
і червоної кайми губ

1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   32

скачати