88
Серія Психологічні науки
Випуск 1. Том 1. 2016
Насправді ж це завжди мислення конкретного учасника бойових дій, його емоції або будь-які інші явища. Такий вплив цілісності на конкретне явище не є чимось «дріб’яз- ковим» чи «стороннім». Це явище визначає функціонування будь-якої психічної функції, що є особливо важливим під час урахуван- ня такого стану в реабілітації комбатантів
із віддаленими наслідками стресогенних впливів У зв’язку з генетико-психологічною тео- рією особистості необхідно виділити певні напрями реабілітаційної роботи з комба- тантами:
– підтримка адаптивних навичок Я (одним із найбільш важливих аспектів є ство- рення позитивного ставлення до процесу реабілітації);
– формування позитивного ставлення до симптомів (зміст цього напряму полягає в тому, щоб навчити комбатанта сприймати віддалені наслідки стресогенних впливів як нормальні для тієї ситуації, яку він пережив, і тим самим запобігти його подальшій травматизації самим фактом існування цих розладів);
– зниження рівня уникнення (оскільки прагнення комбатанта уникати всього, що повязано з психічною травмою, заважає йому «переробити» цей досвід);
– зміна атрибуції змісту (мета цього на- пряму полягає в зміні змісту, який учасник бойових дій надає перенесеній психічній травмі, і в такий спосіб створенні в нього відчуття фізичного й психологічного контролю над травмою»).
Під час проведення реабілітаційних за- ходів необхідно звертатись до двох фун- даментальних аспектів посттравматичного розладу: зниження тривоги та відновлення почуття особистісної фізичної й психоло- гічної цілісності та контролю над тим, що відбувається. При цьому необхідно пам’я- тати, що відносини з комбатантами, у яких спостерігаються віддалені наслідки стре- согенних впливів, під час реабілітаційних заходів є надзвичайно складними, оскільки міжособистісні компоненти травматичного досвіду (недовіра, зрадництво, залежність, любов, ненависть) мають тенденцію до ви- яву під час побудови взаємодії як із близь- кими людьми, так і з психологами.
З огляду на перспективність впливу ге- нетико-психологічної теорії особистості на процес реабілітації комбатантів необхідно виділити в цій теорії такі ключові ознаки, як унікальність, цілісність, здатність до ви-
раження, відкритість, активність, саморе-
гуляція.
Під час здійснення реабілітаційних за- ходів унікальність цілісної структури осо- бистості комбатанта зумовлюється, на думку С.Д. Максименка, двома основними факторами своєрідністю динамічної взає- модії трьох основних витоків особистості
(біологічного, соціального, духовного) та постійним саморухом, саморозвитком осо- бистості, у процесі якого весь час зміню-
ється індивідуальний візерунок особистіс- них проявів, набуваючи більш своєрідної й завершеної форми. Однак особистість військовослужбовця завжди залишається незавершеною, відкритою до нових змін, що й відбувається за отримання нового травматичного досвіду під час бойових дій.
Незавершеність – важливий параметр осо- бистості, притаманний їй як на початку жит- тєвого шляху, так і на завершальному його етапі [2]. Саме «незавершеність» особи- стості комбатанта дає позитивний прогноз щодо здійснення заходів, спрямованих на відновлення адаптаційних характеристик особистості та збагачення позитивним фі- зіологічним і психологічним досвідом.
На думку С.Д. Максименка, біологічна організація людського індивіда не лише за- безпечує природні потенційні можливості розвитку організму, ай створює особливий психічний стан готовності до формування особистості, внутрішнього світу людини, її духовності. Саме тому цей індивід ще до народження є унікальним і цілісним, наді- леним духовністю. Водночас особистість не зумовлюється лише біологічно. Варто зважати нате, що саме по собі біологічне в особистості є продуктом, результатом і втіленням людської активності двох любля- чих соціальних істот – особистостей. Отже, мова може йти про соціальну (і духовну) природу біологічного підґрунтя особистості та про нескінченний плин переходу один водного цих атрибутивних детермінантів людського буття: біологічного, соціального, духовного [2].
Цілісність особистості «специфічно» охоплює всі структурні й динамічні вияви життя людини, яку мирний час, так і під час бойових дій. Вона зумовлюється не сумою окремих складників, а інтегрова- ною єдністю трьох витоків існування осо- бистості: біологічного (кондиції фізичного здоров’я, поранення, санітарно-гігієнічні умови проживання, харчування, сон тощо), соціального (схвалення дій суспільством, відзначення командирами, соціально-пси- хологічний клімат у підрозділах тощо) та духовного (підтримка рідних і близьких, особистісні характеристики, віра тощо). Ця складна інтеграція визначає той факт, що констатувати цілісність як атрибутивну оз- наку особистості комбатанта недостатньо для її дійсного розуміння. Так, особистість

ауковий вісник Херсонського державного університету
Н
89
є цілісною, проте в кожної окремої людини ця цілісність своя, чимось схожа на інших та чимось принципово відмінна.
Саме таке складне сполучення матері- ального біологічного, соціального й ідеаль- ного духовного зумовлює цілісність та уні- кальність особистості.
Здатність до вираження власного вну- трішнього змісту в комбатантів виявляється в принциповій творчій сутності їх особисто- сті яку її становленні, так і в професійній діяльності. З огляду на цю ознаку С.Д. Мак- сименко стверджував, що якщо особистіс- не буття військовослужбовця є виразним, то його особистість має внутрішню й зов- нішню сторони, вони перебувають у по- стійних взаємних динамічних переходах, при цьому домінує внутрішнє (якщо домі- нуючим буде зовнішнє, перед нами буде не цілісна особистість, а простий набір со- ціальних ролей. Активність внутрішнього світу викликає життєвий рух особистості комбатанта, у якому вона зустрічається із соціальною дійсністю.
Також важливим є питання сфер вира- ження особистості комбатанта. Військовос- лужбовець у сучасних реаліях військового конфлікту на Сході України може втілювати себе в професійній сфері (служба в зброй- них силах, творчості (з огляду на власні можливості та можливості підрозділу, щодо матеріального забезпечення цієї сфери), у системі комунікації (з рідними й близьки- ми, з побратимами. Питання вибору осо- бистістю комбатанта сфери реалізації себе є також проблемою процесу його навчання й виховання. На думку С.Д. Максименка, під час вибору сфери реалізації себе жод- ним чином не можна обмежуватись лише вихованням, необхідно враховувати також власні індивідуально-типологічні особли- вості людини, адже ними багато в чому на- справді визначається схильність особисто- сті до певної діяльності На думку С.Д. Максименка, відкритість,
незавершеність особистості визначається, тим, що в стані дійсної особистісної актив- ності, на порозі» справжнього життєвого вчинку особистість завжди є непередба- чуваною, оскільки нікому (у тому числі їй самій) до кінця не відомі дійсні можливості й глибини особистісної природи. Та жду- ховність, яка у вигляді потенційного стану зумовлює особистість як можливість, далі, у житті, змінюється й розвивається, підні- маючи невідомі пласти природи та робля- чи людину дійсно до кінця незбагненною й нескінченною у своєму становленні, що не завершується ніколи [2]. Незавершеність особистості комбатанта з віддаленими на- слідками стресогенних впливів дає пози- тивний прогноз для проведення реабіліта- ційних заходів. Урахування цієї непізнаної, проте дуже важливої ознаки особистості є абсолютно необхідною умовою під час по- будови корекційних та адаптаційних захо- дів щодо подолання негативних віддалених наслідків стресогенних впливів на особи- стість комбатанта, який брав участь у бо- йових діях.
С.Д. Максименко вважає, що активність
особистості як її фундаментальна якість виявляється в тому, що поряд із реактивною поведінкою організму переважаючою стає активна поведінка, тобто поведінка, що спонукається власними усвідомленими цілями й мотивами. З огляду на цю озна- ку під час здійснення реабілітації комба- тантів із віддаленими наслідками стресо- генних впливів необхідно звертати увагу на проблему мимовільності й довільності поведінки військовослужбовців, проблему керованої, детермінованої, обмеженої поведінки та поведінки вільної, свідомої. Особливо важливим є набуття особистістю комбатанта під час реабілітаційного проце- су «постдовільної» поведінки. Ця поведінка є результатом взаємодії в кожній ситуації внутрішніх особистісних структур, самої ситуації та системи загальнолюдських цін- ностей і смислів, прийнятих людиною [2].
Реабілітаційний процес із комбатантами необхідно побудувати таким чином, щоб
їх розвиток «спіраллю» та їх поведінка ніби й не регулювались, проте відповідали за- гальнолюдським принципам гуманізму. Таким чином, розвиток активності комбатан- та розширює його особистість до духовних скарбів усього людства.
Здатність до саморегуляції, на переко- нання С.Д. Максименка, виступає як сут- нісна ознака особистості, передбачає непросто вольове зусилля, ай перебудо- ву смислових утворень, умовою яких є їх усвідомленість. У комбатантів нові сенси народжуються лише в процесі особливих переживань (бойові дії, поранення, полон, смерть побратима, убивство). Вищі й най- більш складні механізми саморегуляції по- ведінки комбатанта можуть здійснюватись лише всією особистістю – цілісною та інте- грованою.
З огляду на наведені ознаки особисто- сті можна виокремити такі послідовні етапи становлення саморегуляції в системі інте- грації особистості:
а) базальна емоційна саморегуляція;
б) вольова саморегуляція;
в) смислова, ціннісна саморегуляція [2].
Під час здійснення реабілітації комба- тантів із віддаленими наслідками стресо- генних впливів усі ці ознаки поняття осо-