Ім'я файлу: функціональна організація аналізаторів.docx
Розширення: docx
Розмір: 14кб.
Дата: 06.10.2022
скачати
Розширення: docx
Розмір: 14кб.
Дата: 06.10.2022
скачати
функціональна організація аналізаторів
нею є:
Виявлення чи сприйняття сигналів, яке здійснююється рецепторами, розміщеними в різних органах і тканинах організму.
Передача та перетворення інформації. Хімічне чи механічне подразнення рецептора перетворюється у ньому в нервовий імпульс, який передається до центру. По ходу передачі інформації відбувається її часова та просторова трансформація. Часові перетворення проявляються в основному у стисненні імпульсів в окремі пачки, більш чи менш тривалі за часом і з різними інтервалами між цими пачками. Просторові перетворення характеризуються викривленням геометричних пропорцій в корі головного мозку.
Кодування інформації здійснюється двоїстим кодом – залпи імпульсів змінюються їх затуханням. Таке кодування виявлено у всіх хребетних, в тому числі і у людини, і вважається найбільш надійним.
Детектування сигналів визначається вибірковим аналізом ознак подразника за їх біологічним значенням. Проводять такий аналіз нейрони-детектори, реагуючи на певний імпульс. Необхідно зазначити, що по мірі наближення до кори головного мозку детектори ускладнюються.
Розпізнавання образів – найскладніший процес в аналізаторі. Він полягає в класифікації образу, його аналізі. Це здійснюється вищими нейронами-детекторами, збудження яких народжує появу образу – запах, колір, голос тощо. Утворення образу зв'язано із взаємодією двох нейронних механізмів – збудливого і гальмівного, у яких задіяні нейронні ансамблі та кіркові колонки мозку. В останній час висловлюється думка, що розпізнавання образів пов'язане з механізмами запам'ятовування і тривалої пам'яті.
Праці Хуана Вівеса
Великим педагогом-гуманістом епохи відродження, чиї психолого- педагогічні ідеї перегукуються з тематикою нашої наукової розвідки, був іспанський мислитель Хуан Луїс Вівес (1492-1540)
Більшу частину його творчої спадщини становлять педагогічні праці
Специфічною рисою північного гуманізму (німеччина, нідерланди,англія) до якого належав Вівес, як і його друзі Томас Мор і Еразм Роттердамський, залишався просвітницький характер. Акцент робився на освіті, інтелектуальному розвиткові людини. Також особливе місце займало релігійне виховання. Це був так званий християнський гуманізм, у якому раціоналістичне мислення поєднувалося з вірністю християнській традиції
Дуже важливим з точки зору педагогіки було осмислення закономірностей процесу пізнання. Вівес вважав, що поштовхом для нього є саме життя, його практичні потреби, накопичений людством досвід. Наприклад, в медицині необхідність у лікуванні спонукала людей до експерементів, а з них народилась наука.
Вівес вважав, що в навчанні простежується закономірність: від почуттів- до розуму, від простого – до складного
Також Вівес писав у трактаті (про душу і життя) що дуже важливо глибоко вивчити феномен – душа, зясувати його властивості. Розум як складова душі – її вищий рівень, він забезпечує розважливість і прозорливість, через нього людина виокремилась із тваринного світу, наблизилась до бога. На нижчому рівні - емоційна сфера, де відбуваються рухи ,,які ми пристрастями або душевними заворушеннями називаємо,,
Як і представники ортодоксальної теології, Вівес вважав пристрасті джерелом гріха. Він прагнув до психологічного пізнання емоцій, памяті, мови і заклав основи їх наукового розуміння
Погляди Вівеса на проблеми педагогіки мали досить важливе для того часу підгрунтя у вигляді філософії, антропології, етики як античних часів, так і епохи відродження. Корисними були власні здобутки, а також узагальнення досвіду викладачів університетів і вчителів шкіл, для яких він розробляв навчальні програми й посібники.