2.3. Інноваційні технології естетичного виховання дітей.
Розвиток національної системи освіти в Україні як необхідний елемент розбудови самостійної держави вимагає вдосконалення існуючих форм і методів виховного впливу на особистість дитини шкільного віку. Як визначено в Законі України «Про освіту», виховні та навчальні заклади повинні забезпечити саме з цього віку пріоритетний розвиток високої моральності художньо-естетичних цінностей та смаків [1]. Розвиток нових теоретичних та практичних підходів до обґрунтування сучасної системи естетичного виховання дітей має незаперечне значення для успішного вирішення цих завдань.
Поглиблене й неперервне естетичне виховання засобами музики у формі ігрової драматизованої дії, свята, пов’язаного з художніми образами української самобутньої культури, національними звичаями й традиціями за умов створення цілісного соціально-педагогічного осередка, у якому музика є необхідним елементом навколишнього середовища і активним виховним чинником, а музично-естетична діяльність постає однією з провідних форм діяльності дитини в певному віці, повинно стати новим підходом, який забезпечує формування всебічно розвинутої особистості.
В сучасній філософській, психологічній, педагогічній а також в мистецтвознавській літературі частково висвітлено форми і методи естетичного виховання дітей засобами музичного мистецтва, а також визначено коло проблем, які стосуються його значення і функцій у формуванні особистості людини, розвитку позитивних типів особистості, зв’язку з іншими напрямами виховання .
Особлива роль в естетичному вихованні відводиться мистецтву. Естетичне виховання дітей дошкільного віку засобами музичного мистецтва, функціонуючи в єдності з іншими напрямами та формами виховання, є їхньою основою, яка створює психо-емоційне підгрунття, забезпечує розвиток вихідних чуттєво-пізнавальних, інтелектуальних, вольових, комунікаційних здібностей. Хвилюючи і радуючи, воно розкриває перед дітьми соціальний сенс життєвих явищ, примушує їх пильніше вдивлятися в оточуючий світ, спонукає до співпереживання, до засудження зла. В. А. Сухомлинський говорив: «Чуйність, сприйнятливість до краси в дитячі роки незрівнянно Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Потреба у прекрасному затверджує моральну красу, породжуючи непримиренність до всього вульгарного та потворного». Естетичне виховання щільно пов’язане із сучасністю. Естетичне засвоєння дійсності передбачає близькість до життя, прагнення змінити оточуючий світ, суспільство, природу, предметне середовище. А через що діти знайомляться з оточуючим? Який вид діяльності допомагає малюкам наблизитись до «дорослої» дійсності? Звісно ж це гра. Гра – велике світле вікно, через яке в духовний світ дитини вливається потік уявлень, понять про оточуючий світ. «Гра – іскра, яка запалює вогник допитливості», – стверджував В. А. Сухомлинський. Естетичне виховання школярів спрямоване на розвиток природних нахилів дітей, їх художньо-творчих здібностей, на формування творчої активності. Цьому сприяють усі види мистецтва, природа й побут, що викликають безпосередній емоційний відгук, радість, хвилювання чи захоплення [5, с.21].
Завдяки естетичному вихованню людина осягає систему естетичних потреб, а також здатність до естетичного сприйняття і діяльності за законами краси. В естетично вихованої людини розвиваються синергетичні якості її особистості: прагнення до впорядкування оточуючого середовища, до створення умов для розвитку і вдосконалення всього існуючого, до створення культурних цінностей. Ці якості людини, притаманні їй оптимістична оцінка природнього і соціального буття, впевненість у своїх творчих можливостях, визначаються автором як конструктивність особистості [4, с.45].
Найбільш емоційно привабливими і професійно необхідними в сучасних освітніх технологіях навчання є імітаційні активні методи, які поділяються на неігрові (аналіз конкретних ситуацій, індивідуальний тренаж) та ігрові (ділові ігри, розігрування ролей, ігрове проектування). Саме вони є найбільш суттєвими у професійній направленості навчального процесу в педагогічному коледжі, бо є важливим засобом орієнтування студента на такі цінності, як краще засвоєння майбутньої спеціальності, оволодіння професійною майстерністю, створення нових, більш цінних, алгоритмів діяльності. Помітним явищем в педагогіці стала поява елементів проблемного навчання, яке і було призначено сприяти активізації пізнавальної діяльності студентів та індивідуалізації навчання. На практиці ПН реалізовувалося у вигляді проблемного викладання деяких окремих елементів навчального матеріалу. Кейс-метод, вважається одним із найновішим серед освітніх технологій проблемного навчання. Він ґрунтується на принципах, які фактично змушують переглянути ролі вихователя і дітей. Зобов’язання вихователя при застосуванні кейс-методу полягає в тому, щоб створити в групі такі умови, які б дозволили розвинути у дітей вміння мислити, аналізувати, спонукати їх до того, щоб в процесі дискусії вони ділитися власними думками, ідеями та досвідом. Застосування технології кейс-методу вихователями, свідчить про високу професійну майстерність та вміння оновлювати і вдосконалювати методику навчання. Завданням кейс-методу є не просто передача знань, а навчання дітей здатності справлятися з такими унікальними та нестандартними ситуаціями, які вимагають знань багатьох аспектів повсякденної діяльності. Кейс-метод є дуже ефективним у розвитку навичок ідентифікації, систематизації і аналізу отриманої інформації. Навички, які формуються при застосуванні кейс-методу: спостереження, відбір даних, ідентифікація проблеми, розробка щодо прийняття альтернативних рішень, спілкування, мотивація. Відмінність вітчизняних та зарубіжних технологій виховання дітей засобами музичного мистецтва полягає у таких аспектах як: гуманізація, інтенсифікація, індивідуалізація, неперервність, орієнтація на розвиток конструктивного світосприймання особистості дитини.
Гуманізація виховання виявляється як його головна мета: формування всебічно розвинутої людини, здатної до благополучного існування у сучасному світі. Інтенсифікація розуміється як створення цілісної системи активного цілеспрямованого музично-естетичного впливу на дитину де музика є не випадковим елементом навколишнього середовища, а, навпаки, свідомо використовується як провідний, домінуючий фактор формування психіки.
ВИСНОВКИ
Отже, важливою складовою всебічного гармонійного розвитку особистості є естетичне виховання. Естетичне виховання — складова частина виховного процесу, безпосередньо спрямована на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси в усіх сферах діяльності людини.
Методологічною засадою естетичного виховання є етика — наука про загальні закономірності художнього освоєння дійсності людиною, про сутність і форми відображення дійсності й перетворення життя за законами краси, про роль мистецтва в розвитку суспільства.
У процесі естетичного виховання формуються естетична свідомість і поведінка школяра.
Естетична свідомість — форма суспільної свідомості, що являє собою художньо-емоційне освоєння дійсності через естетичні почуття, переживання, оцінки, смаки, ідеали тощо і концентровано виражається в мистецькій творчості та естетичних поглядах. Естетичні почуття — особливі почуття насолоди, які відчуває людина, сприймаючи прекрасне в дійсності й у творах мистецтва. Естетичний смак — здатність людини правильно оцінювати прекрасне, відокремлювати справді прекрасне від неестетичного.
Естетичний ідеал — уявлення людини про прекрасне, до чого вона прагне, на що рівняється. Естетика поведінки — риси прекрасного у вчинках і діях людини (у ставленні до праці й до суспільства, в манерах і зовнішньому вигляді, у формах спілкування з людьми.
У процесі естетичного виховання важливо навчити учнів розуміти й сприймати красу. Спостерігаючи прекрасне, людина не може залишатися байдужою, вона переживає, відчуваючи любов або ненависть до спостережуваного. Тому треба, щоб діти вміли розрізняти справді красивее і потворне. Під час естетичного сприймання виникають певні емоції. Завдання виховання — створення умов, які б сприяли формуванню емоційної сфери учнів. Багатство емоційної сфери людини свідчить про її духовне багатство.
Складною є проблема формування сприймання мистецтва.
Щоб сприймати художній чи музичний твір, треба мати елементарну теоретичну підготовку. Краще сприймається те, що зрозуміле, про що є певні знання. Цей принциповий підхід слід узяти за основу при використанні в естетичному вихованні музики, образотворчого мистецтва, скульптури.
Сформовані естетичні смаки та естетичний ідеал і розвинена здатність оцінювати прекрасне дають людині змогу зрозуміти суть прекрасного.
Сприймаючи прекрасне, аналізуючи побачене, порівнюючи з відомим і баченим раніше, вона дає йому певну оцінку. Рівень такого естетичного мислення залежить від розумового виховання, вміння здійснювати мислительні операції.
Поряд із розвитком естетичного сприймання, прищепленням естетичних смаків у процесі естетичного виховання в учнів формують естетичне ставлення до навколишньої дійсності. Людина повинна не лише милуватися красою природи чи пам'ятками культури, а й берегти і захищати їх.
Важливе значення має виховання у школярів естетики поведінки — акуратності в одязі, красивої постави і манер, уміння триматися невимушене, природно, культурно й естетично виявляти свої емоції. Ці якості тісно пов'язані з моральністюособистості учня.
В естетичному вихованні школярів використовують різні джерела: а) твори образотворчого мистецтва. Під час спостереження картини або скульптури, яка відображає життя людини чи природи, в дитини розвивається не лише сприйняття, а й фантазія: вона мислить, уявляє, «домальовує» зображене, бачить за картиною події, образи, характери; б) музику, яка, відображаючи дійсність за допомогою мелодій, інтонацій, тембру, впливає на емоційно-почуттєву сферу людини, на її поведінку; в) художню літературу. Головним виразником естетики в літературі є слово. На думку К. Ушинського, слово як засіб вираження в літературному творі набуває подвійної художньої сили. Словесний образ має ще й понятійну основу і сприймається насамперед розумом. Тому література — важливий засіб розвитку інтелекту учнів; г) театр, кіно, телебачення, естраду, цирк. Цінність їх у тому, що, крім змістової частини, вони об'єднують у собі елементи багатьох видів мистецтв (літератури, музики, образотворчого мистецтва, танцю); ґ) поведінку і діяльність школярів. Достойні вчинки учнів, успіхи в навчанні, праці, спортивній, громадській, художній діяльності повинні стати предметом обговорення з естетичних позицій; д) природу: її красу в розмаїтті та гармонії барв, звуків, форм, закономірній зміні явищ, які мають місце в живій і неживій природі; е) факти, події суспільного життя. Героїчні вчинки людей, краса їх взаємин, духовне багатство, моральна чистота й фізична досконалість повинні бути предметом обговорення з учнями; е) оформлення побуту (залучення дітей до створення естетичної обстановки в школі, класі, квартирі).
Виняткову роль в естетичному вихованні школярів відіграють предмети естетичного циклу (малювання, співи, музика). На уроках із цих предметів учні не лише здобувають певні теоретичні знання з конкретних видів мистецтва, а й набувають відповідних практичних умінь та навичок, розвивають свої мистецькі здібності. Вагомим доповненням до цього циклу є уроки української мови, української та світової літератури, на яких учні засвоюють багатство і красу рідної мови, знайомляться з шедеврами рідної та світової літератури. На уроках природничо-математичних дисциплін відкриваються великі можливості використання краси природи, формування бережливого ставлення до неї. Краса фізики і математики — в логічній чіткості наукових побудов і доведень, чіткості їх структури. Певне виховне значення має як естетика праці учнів і продуктів праці, так і вміння та навички, набуті в процесі праці, що дають змогу особистості творчо виявити себе.
Отже, на розв'язання завдань естетичного виховання спрямована також позаурочна виховна робота. Крім виховних годин, бесід, лекцій, диспутів, тематичних вечорів, вечорів запитань і відповідей на естетичну тематику, цінною в естетичному вихованні є участь школярів у діяльності шкільних клубів любителів мистецтв, гуртках художньої самодіяльності, літературних об'єднаннях, музичних ансамблях і шкільних оркестрах, шкільних театрах. Розширювати й поглиблювати свої естетичні знання, уміння й навички учні можуть у позашкільних освітньо-виховних установах: музичних і художніх школах, будинках і палацах школярів, студіях.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Васянович Г.П. Педагогічна етика: навч-метод. посіб. для викл. і студ. вищ. навч. закл.: / Григорій Васянович – Л.: Норма, 2005. – 344 c.
2. Зязюн І.А. Технологізація освіти як історична неперервність / І.А. Зязюн // Педагогічні технології у неперервній професійній освіті: [монографія / С.О. Сисоєва, А.М. Алексюк, П.М. Воловик та ін.]; за ред. С.О. Сисоєвої. – К.: ВІПОЛ, 2001. – С. 3 – 11.
3. Лещенко М.П. Щастя дитини – єдине дійсне щастя на землі: до проблеми педагогічної майстерності: навч.-метод. посіб.: [у 2 ч.] / Марія Лещенко – К.: АСМІ, Ч. 1. – 2003. –– 304 с.
4. Лихачов Б.Т. Педагогика: курс лекций: учеб. пособие для студ. пед. учебн. заведений и слушателей ИПК и ФПК / Б.Т. Лихачов. – М.: Прометей, Юрайт, 1998. – 464 с.
5. Макаренко А.С. Педагічна поема: [роман]/ Антон Семенович Макаренко. – К.: Веселка, 1986. – 602 с.
6. Отич О.М. Мистецтво у змісті професійної підготовки майбутнього педагога професійного навчання: навч. – метод. посіб. / Олена Отич. – Полтава : Інтер Графіка, 2005. – 200 с.
7. Пєхота О.М. Педагогічна майстерність викладача сучасного університету у контексті педагогіки розвитку / Олена Пєхота, Ірина Середа // Розвиток педагогічної майстерності викладача в умовах в умовах неперервної освіти: монографія / за ред. М.М. Солдатенка, О.М. Семиног. – Глухів: РВВ ГДПУ, 2008. – С.21 – 26.
8. Селевко Г.К. Энциклопедия образовательных технологий: в 2 т. / Герман Константинович Селевко. – М.: НИИ школьных технологий, Т. 2. – 2006. – 816 с. (Народное образование).
9. Сухомлинський В.О. Народження громадянина / Василь Олександрович Сухомлинський. – М.: Молода гвардія, 1971 – 293 с.
10. Федій О.А. Підготовка студентів педагогічних інститутів до естетичного виховання дітей 6 – 7 років: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.04 / Федій Ольга Андріївна Полтавський держ. пед. ін – т ім В.Г. Короленка. – Полтава, 1995. – 137 с.
11. Бех. І. Виховання особистості. /І.Бех. Виховання особистості // Особистісно орієнтований підхід: теоретикотехнологічні засади. У 2 кн. – Кн 1.: К.: Либідь, 2003. – 280 с.
12. Галич Т.В. Психологічні особливості педагогічної взаємодії класного керівника з підлітками у контексті реалізації особистісно орієнтованого виховання /Т.В.Галич. Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді // Зб.наук.праць. - Вип. 8. – Кн 2. – Київ – 2005. – 392 с.
13. Гільбух Ю., Киричук О. Шкільний клас: як пізнати й виховувати його душу. / Ю.Гільбух, О.Киричук // - К., 1995. – 207 с.
14. Крайг Г., Бокум Д. Психология развития . /Г.Крайг, Д.Бокум // Психология развития – 9-е изд. – СПб: Питер, 2005. – 940 с.
15. Національна програма виховання дітей та учнівської молоді в Україні // Світ виховання. – 2004. - № 4(5) . К., 204. – С. 6-29.
16. Холковська І. Організація діяльності класного керівника. /І.Холковська. Організація діяльності класного керівника // Вінниця, 2005. – 194 с.
17. Цибар Т.М. Роль праці в естетичному вихованні підлітків (історико-педагогічний аспект) / Т.М. Цибар // Науковий вісник Чернівецького університету. Педагогіка та психологія: Зб. Наук. Праць. – Чернівці: Рута, 2007. – Вип.300. – С.172 – 180.
18. Цибар Т.М. Естетичне виховання учнівської молоді на уроках образотворчого мистецтва / Т.М. Цибар // Науковий вісник Ужгородського національного університету: Серія “Педагогіка. Соціальна робота”. – Ужгород, 2007. – Вип.11. – С.155 – 156.
19. Барандій М. Культура поведінки. – Л.: 1997. – 32с.
20. Сметанський М. Суть виховання як складової педагогічного процесу / М. Сметанський // Шлях освіти. – 2006- № 4 – с.14-17.
21. Левчук Л., Олещенко О. Основи естетики: Навч. посібник. – К.,2000.
22. Концепція виховання учнівської молоді в умовах відродження української національної культури // Інформ. зб. МОН України. – 1992.- № 5. – с.2-10.
23. Миропольська Н.Є. До проблеми виховання духовності особистості / Миропольська Н.Є// Духовність особистості: методологія. Теорія і практика. – Луганськ,2006. - № 1 (14). – с. 165-175.
24. Волченко Л.Б. Культура поведения, етикет, мораль. –М., 1992. – 420 с.
17. Горєва В.М. Виховання культури поведінки школярів. –К.: Т-во “Знання”, 1988. – 48 с. (Сер VII Пед.; №7).
| | |
25. Киричук О.В. Формування в учнів активної життєвої позиції. – Київ: Рад. шк., 1995. – 136 с.
26. Мацулевич В.П. Програма і методичні рекомендації по вихованню культури поведінки, навичок свідомої дисципліни, морально-етичних норм в учнів 1-4 кл. –К.: “Радянська школа”, 1986. – 54 с.
27. Мойсеєв Н.Є. Педагогіка. Навчальний посібник. – К.: Либідь, 1999. – 350 с.
28. Фібула М.М. Педагогіка. Навчальний посібник. – К.: “Академвидав”, 2005. – 560 с.
1 2 3