Форми організації навчання в інклюзивному класі
Дячук Наталія
гр14Мд-Почат
Форми організації навчання – спосіб організації навчальної діяльності, який регулюється наперед визначеним порядком і режимом; зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя і учнів, що здійснюється у визначеному порядку і в певному режимі.
Класифікація форм організації навчання здійснюється:
1) за кількістю учнів – колективні, групові, мікрогрупові та індивідуальні. Для забезпечення ефективності навчально-виховного процесу наповнюваність класу з інклюзивним навчанням повинна становити не більше як 20 учнів із них:
– 1-3 учнів з однорідними вадами розвитку: розумовою відсталістю, порушенням опорно-рухового апарату, зі зниженим зором, слухом, затримкою психічного розвитку та інші;
– не більше 2 дітей: сліпих, глухих, з тяжкими порушеннями мовлення; дітей із складними вадами розвитку (порушення слуху, зору, опорно-рухового апарату в поєднанні з розумовою відсталістю, затримкою психічного розвитку; дітей, які пересуваються на інвалідних візках.
Класифікація форм організації навчання здійснюється:
2) за місцем навчання і виду закладу – шкільні (уроки, робота в майстернях, на пришкільних ділянках), позашкільні (екскурсії, заняття вдома, на підприємствах);
3) за тривалістю навчальних занять уроки (40-45 хвилин), корекційні заняття індивідуального і групового характеру (ЛФК, заняття з логопедом) (від 15 до 20 хвилин), робота у групі продовженого дня (від 60 до 90 хвилин);
4) за напрямом діяльності, метою і завданням навчання – корекційні, заняття з розвитку психомоторики і сенсорних процесів, ігротерапія та ін..
Нині конкретними формами організації інклюзивного навчання є :
1) урочні форми навчання: урок, урок практичної роботи, урок лабораторної роботи, урок-екскурсія, урок самостійної роботи; нетрадиційні (нестандартні) уроки: уроки подорожі, уроки театралізовані, уроки в ігровій формі, інтегровані уроки, уроки вікторини, уроки КВК, уроки конкурси.;
2) позаурочні форми навчання: факультативи, уроки трудового навчання, домашня робота.
Основною формою організації навчання є урок.
Урок – логічна завершена, цілісна, обмежена у часі частина навчального процесу, яку проводять за розкладом під керівництвом вчителя з постійним складом учнів, що включається у цілісний педагогічний процес. Урок в інклюзивному класі має організаційні ознаки як загальноосвітньої школи, так і спеціальної школи.
Процес навчання молодших школярів з різними освітніми потребами має такі особливості:
• простий виклад матеріалу;
• поглиблений індивідуальний і диференційований підходи;
• повторюваність;
• предметно-наочний і практичний характер;
• опора на розвиненіші здібності й подолання загальної недостатності та вад інтелектуальної сфери;
• спеціальна організація навчальної діяльності, зокрема розвиток стимулів до навчання та пізнавальних інтересів, керівна роль учителя, що виявляється в сукупності форм (педагог дає знання, організовує спостереження, інструктує, перевіряє, оцінює).
Структуру уроку визначають набір конкретних елементів (етапів):
1. Організаційна частина
2. Мотивація і стимулювання навчально-пізнавальної діяльності.
3. Актуалізація опорних знань.
4. Перевірка знань учнів.
5. Методика викладання й керування процесом оволодіння знаннями (засвоєння знань, формування навичок і умінь, застосування ЗУН у практичну діяльність, узагальнення ЗУН).
6. Діавгностика навчальних досягнень учнів.
7. Закріплення нового матеріалу.
8. Повідомлення домашнього завдання.
9. 3акінчення уроку.
За дидактичною метою визначають тип уроку. У дидактиці виділяються наступні типи уроків (В. Онищук):
1. Урок засвоєння нових знань.
2. Урок формування умінь та навичок.
3. Урок застосування знань, умінь та навичок.
4. Урок узагальнення і систематизації.
5. Урок перевірки, оцінювання та корекції ЗУН.
6. Комбінований урок, які є найбільш використовуваними у початковій школі.
Кожному типу уроку притаманна лише йому структуру. Одні уроки охоплюють усі елементи структури, а інші – лише деякі. Комбінований урок поєднує у собі декілька типів року і їх провідні етапи. До прикладу можна назвати комбінований урок, котрий поєднує урок засвоєння нових знань і формування первинних навичок, або ж урок формування умінь, навичок і застосування ЗУН у стандартних умовах тощо.
Урок в інклюзивному класі має передбачати включення таких етапів як: – психологічну підготовку (2 хв.); – логопедичну розминку (3 хв.); – фізкультхвилинку (5 хв.); – основний етап (20-25 хв.); – заключний етап (5 хв.) Організація навчальної діяльності молодших школярів відповідає проведенню уроків у малокомплектних школах, де вчитель по черзі проводить спільну діяльність з різними групами дітей в класі. Разом з тим учитель повинен визначити пріоритетні підходи до навчання молодших школярів, аби створити оптимальні умови для успішного задоволення індивідуальних освітніх потреб усіх учнів, розвивати їх творчі здібності і розумовий потенціал. Загальноприйнятими є:
1. Пасивний підхід – це така форма взаємодії учнів і вчителя, за якої вчитель є основною діючою фігурою уроку, передає інформацію, а учні виступають у ролі пасивних слухачів .
2. Активний підхід – це така форма взаємодії учнів і вчителя, за якої вчитель і учні взаємодіють один з одним під час уроку і учні тепер не пасивні слухачі, а активні учасники уроку. Вони знаходяться в постійному взаємозв'язку. Учень відповідає на запитання вчителя, розповідає. В учителя є можливість співпраці з кожним учнем окремо. Якщо в пасивному уроці основною діючою фігурою був учитель, то тут вчитель і учні знаходяться на рівних правах. 3. Інтерактивний підхід – це спеціальна форма організації навчальної та комунікативної діяльності, в якій учні виявляються залученими в процес навчання, мають можливість розуміти і рефлексувати з приводу того, що вони знають і думають. Відбувається спілкування всіх членів класу. Місце вчителя в інтерактивних уроках найчастіше зводиться на досягнення цілей уроку. Він же розробляє план уроку (як правило, це сукупність інтерактивних вправ і завдань, в ході роботи над якими учень вивчає матеріал). Структура інтерактивного уроку: 1. Мотивація навчальної діяльності учнів. Мотивація – початковий етап уроку, покликаний сконцентрувати увагу учнів на досліджуваному матеріалі, зацікавити їх, показати необхідність чи користь вивчення матеріалу. 2. Оголошення, представлення теми, мети та очікуваних навчальних результатів. 3. Надання необхідної інформації. 4. Інтерактивна вправа – центральна частина заняття. Вивчення основного матеріалу – головний цільовий етап уроку, на якому учні безпосередньо отримають нові знання. На цьому етапі, як уже було сказано вище, учителем повинні бути підібрані завдання, при виконанні яких учні отримують необхідні знання, навички та вміння. 5. Підведення підсумків. Закріплення – важливий етап уроку, не тільки підвищує ефективність засвоєння матеріалу в цілому, зацікавленість учнів, а й формує у свідомості учнів послідовну логічну структуру знань і методів, що застосовуються в даному предметі, а не розрізнену розсип відомостей. 6. Оцінювання результатів уроку. Найбільш поширений спосіб оцінювання на інтерактивних уроках – набір балів і командне оцінювання. Одна з найпоширеніших структур інтерактивного уроку, названа схемою Колба: модель Колба – теорія фахівця з психології навчання дорослих Девіда Колба, присвячена поетапному формування розумових дій. Вона в різних варіаціях широко застосовується в ході інтерактивних уроків. Схема Колба на уроці: 1. Мотивація і оголошення нової теми – 10 % часу від загальної тривалості уроку; 2. Закріплення (повторення) пройденого – 20 % часу від загальної тривалості уроку; 3. Вивчення нового матеріалу – 50 % часу від загальної тривалості уроку. 4. Оцінювання -10 % часу від загальної тривалості уроку; 5. Підведення підсумків уроку (рефлексія) 10 % часу від загальної тривалості уроку. Тимчасовий розподіл в даній схемі можна розглядати умовним, вчитель може на свій розсуд і залежно від особливостей уроку продовжувати чи вкорочувати ті чи інші етапи уроку, проте бажано, щоб всі перераховані якісні етапи уроку зберігалися.Дякую за увагу!!!