3. ПІДГОТОВКА ДО ОБШУКУ. ТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ ПОШУКУ
Обшук досить складна слідча дія і його результати багато в чому залежать від того, як до нього підготувався слідчий.
Підготовка до обшуку повинна включати:
- ухвалення рішення про проведення обшуку та його процесуальне оформлення;
- одержання та аналіз орієнтуючої інформації про обшукуваного, особливості об’єкту, на якому буде проводитись обшук, і характеристику властивостей предметів, які підлягають відшуканню і вилученню;
- визначення часу проведення обшуку;
- підбір учасників слідчо-оперативної групи, яка буде проводити обшук і розподіл обов’язків між ними;
- підготовку науково-технічних засобів, додаткових засобів фіксації ходу і результатів обшуку;
- вирішення питання про необхідність використання службово-пошукового собаки під час обшуку;
- підготовка транспортних засобів;
- визначення способів зв’язку і заходів попередження можливої протидії, у тому числі в активних формах, з боку обшукуваних та інших зацікавлених осіб;
- складання плану обшуку;
- вжиття заходів, що виключають поширення відомостей про хід і результати обшуку.
При підготовці до обшуку повинні бути ретельно продумані заходи по забезпеченню збереження майна, речей, цінностей та інших предметів, що вилучаються в ході обшуку, а також забезпеченню безпеки осіб, які проводять обшук.
Останнє особливо важливо, коли обшук проводиться з метою виявлення і затримання члена організованої групи, що переховується.
Для виявлення різних матеріальних об’єктів застосовуються різні технічні засоби, наукові прийоми й методи.
Зокрема, засоби пошуку металевих об’єктів призначені для виявлення холодної й вогнепальної зброї, куль, гільз і патронів, знарядь злому, металевих грошей, коштовностей із благородних металів, інших металевих предметів. Найбільш широке поширення одержав магнітний шукача-підйомник – підковоподібний постійний магніт вагою 1,4 кг із пристосуванням для кріплення капронового шнура довжиною 25 м або металевої штанги.
Даний прилад дозволяє відшукувати й витягати з рідких, напіврідких і сипучих середовищ (водойм, вигрібних ям, снігу, піску й ін.) об’єкти із чорних металів вагою до 35 кг.
Для пошуку зазначених об’єктів, захованих у конструкціях будинків і споруджень, а також на відкритій місцевості, правоохоронні органи забезпечуються металошукачами типу "ІМП" і "Ірис".
Металошукач "ІМП" почав надходити на озброєння ще в 60-і роки. Зараз він заміняється приладом "Ірис", більше чутливим і зручним у роботі. Для пошуку металевих об’єктів у воді випускається прилад "Ірис-П", що дозволяє водолазові вести пошук на глибині до 40 метрів.
Виявленню металевих виробів в одязі, постільних приналежностях, ручній поклажі, меблях сприяє застосування малогабаритного електронного металошукача "Гама".
У великих обласних центрах на озброєнні правоохоронних органів є пошуковий прилад для диференційованого пошуку виробів з кольорових металів (золота, платини, інших дорогоцінних металів). На місця став поставлятися прилад, що дозволяє відшукувати в конструкціях із цегли й бетону схованки (порожнечі й неоднорідності).
У пошукових цілях у слідчій практиці широко використаються металеві щупи для обстеження м’яких меблів і ємностей із сипучими, грузькими речовинами й трали для виявлення у водоймах трупів, а також викинутих у них різних речей.
4. ОСОБЛИВОСТІ ТАКТИКИ ОБШУКУ В ПРИМІЩЕННІ І НА МІСЦЕВОСТІ. ОСОБИСТИЙ ОБШУК
Прибувши на місце проведення обшуку, слідчий оголошує обшукуваній особі про мету прибуття та пред’являє ухвалу про проведення обшуку. Обшукуваному роз’яснюються його права та обов’язки, про що робиться відмітка та пропонується добровільно видати предмети, документи та інші речі, які можуть мати значення у справі. Якщо запропоновані слідчим об’єкти видаються добровільно, то проведення обшуку може тривати тільки у тих випадках, коли слідчий має підстави вважати, що обшукуваним видані не всі шукані предмети, речі та документи.
Перед проведеннями обшуку слідчий повинен оглянути місце обшуку, встановити приблизний обсяг пошукових дій та розподілити ділянки обшуку між членами слідчо-оперативної групи.
Обшук у приміщенні є найбільш розповсюдженим видом обшуку.
Тактичні прийоми обшуку приміщення поділяють на загальні та окремі. До загальних прийомів належать:
а) планомірність та послідовність обстеження приміщення;
б) активне використання технічних засобів і спеціальних знань (спеціалістів);
в) використання логічних і психологічних прийомів.
Особливу увагу слід звертати на дії осіб, які виявляють послужливість, прагнення у всьому полегшити роботу слідчого і таким чином залишити тайники не дослідженими, створити невірне уявлення, що шукати даремно.
Окремі тактичні прийоми залежать від виду приміщення й характеру обстановки, де проводиться обшук.
Так, обшук в окремій ізольованій квартирі або приватному будинку необхідно розпочинати з обстеження житлового приміщення. Особи, які знаходяться в приміщенні, крім господаря, запрошуються до іншої кімнати або на кухню та за ними встановлюється спостереження. Під час обшуку із приміщення не дозволяється виходити. Особи, які знаходяться в приміщенні, можуть піддаватися особистому обшуку.
Під час обстеження підлоги, стін, сховищ застосовуються аналітичні методи та технічні засоби виявлення тайників (рентген, вимірювання та розрахунки, ультрафіолетова та лазерна техніка, щупи, магнітні підйомники, трали та інша пошукова апаратура). У приміщеннях (складах), загромаджених предметами останні переміщуються для дослідження підлоги, стін. Досліджують окремо упаковані об’єкти (ящики, кіпи), сипкі речовини пересипають, а рідини переливають із місткості в місткість. Особливу увагу необхідно звертати на обстеження кухонь, туалету, ванної кімнати, балконів, горища та підсобних приміщень - комор, ніш.
При обстеженні конструктивних вузлів будівлі необхідно звертати увагу на елементи, що не передбачені проектом, відсутність окремих деталей, неоднорідність фарбування, відмінності у кольорі штукатурки, пошкодження павутиння.
При провадженні обшуку необхідно враховувати професійну діяльність обшуканої особи, її схильності та захоплення, так як це може бути пов’язано із способами переховування предметів і документів, а також обранням місць для обладнання тайників.
В окремих випадках на правильність напряму пошуків може вказувати поведінка обшуканого або членів його родини. На місця переховування шуканих предметів може вказувати реакція обшукуваної особи на ті чи інші дії слідчого - зміна тембру голосу, кольору шкіри, тремтіння рук тощо, які свідчать про високу нервову напругу у випадках, коли слідчий наближається до тайників або сховищ. З метою спостереження за обшукуваною особою та іншими особами, що перебувають на місці обшуку, доцільно спеціально доручити одному із членів групи постійно спостерігати за ними та їх реакцією на дії слідчого.
Необхідно враховувати, що деякі особи можуть переховувати речові докази серед використаної білизни, у дитячих речах, у ліжку дитини або тяжкохворої людини, предметах культу, серед книжок домашньої бібліотеки.
У ході проведення обшуку слідчому можуть стати відомими певні обставини, що стосуються особистого або інтимного життя обшуканої особи. У тих випадках, коли ці обставини не мають значення у розслідуваній справі, слідчий не повинен акцентувати на них увагу понятих та інших учасників обшуку. У випадках, коли є необхідність у ознайомленні понятих та інших учасників з цими обставинами, слідчий попереджає їх про недопустимість розголошення цих даних, про що у разі необхідності у них може бути відібрана підписка.
Обшук в комунальній квартирі, в гуртожитку, на робочому місці також має свої тактичні особливості.
1. У комунальній квартирі обшук слід починати з місць загального користування (кухня, коридор, туалет, комора, горище, підвал). Обслідуванню підлягають тільки ті об’єкти, які належать обшуканій особі; наприклад, кухонна шафа, плита, умивальник у загальній кухні. Інші речі обслідуються з дозволу їхніх господарів, які повинні бути присутніми. Останнім пропонується переглянути свої речі - чи немає там сторонніх, що не належать їм, предметів Якщо господар дає дозвіл, то слідчий може сам провести дослідження. Аналогічним чином проводиться обслідування приміщення в гуртожитку.
2. Після обслідування приміщень загального користування проводиться обшук житлового приміщення за загальними правилами. Під час обшуку в гуртожитках обов’язково повинен бути присутній представник адміністрації (комендант, майстер).
3. Обшук на робочому місці у службових приміщеннях необхідно розпочинати з робочого місця обшукуваного. У першу чергу оглядають робочий стіл, сейфи, шафи. Тайників, як правило, на робочих місцях не роблять, але предмети можуть бути схованими або замаскованими серед книжок, документів, папок.
Під час здійснення обшуку вилученню підлягають не тільки предмети і речі, що мають значення у розслідуваній справі, а й речі та документи, що свідчать про вчинення обшукуваною особою іншого злочину, а також речі, вилучені із цивільного обігу.
Враховуючи примусовий характер обшуку, слідчий під час його проведення має право розкривати замкнені приміщення і сховища, якщо володар відмовляється їх відчинити, але при цьому слідчий повинен уникати не викликаних необхідністю пошкоджень замків, дверей та інших предметів.
Об’єктом обшуку на місцевості може бути ділянка місцевості (території подвір’я, садиби, садової ділянки, підсобного господарства, саду, городу, які належать або знаходяться в користуванні конкретної особи, установи).
Коли місцевість стає самостійним об’єктом обшуку, слідчий виносить окрему постанову на обшук та подає її керівнику, господарю ділянки або іншій особі, у володінні чи користуванні якої знаходиться ця ділянка (директору заводу, ректору ВУЗу, на території якого планується обшук). У випадках, коли обшук здійснюється у конкретної особи, про що зазначено у постанові, а її садиба, дача чи город належать до об’єктів обшуку, виносити окрему постанову про обшук ділянок місцевості непотрібно. Цей вид обшуку є найбільш трудомістким.
Обстеження місцевості необхідно здійснювати планомірно та у певній послідовності. Ділянку місцевості розподіляють на сектори або квадрати та методично і послідовно досліджують. У залежності від характеру досліджуваної місцевості, особливостей об’єктів пошуку та інших конкретних обставин можуть застосовуватися ексцентричний, концентричний або фронтальний методи дослідження місцевості з використанням у необхідних випадках тих чи інших технічних засобів.
У ході проведення обшуку необхідно звертати увагу на ознаки, які можуть свідчити про можливість знаходження у тому чи іншому місці замаскованого тайника - ділянки землі з пожовклою травою на фоні загальної зеленої маси, пошкодження ґрунту, мітки на деревах, скопана грядка на присадибній ділянці тощо. На наявність тайників або місця поховання трупа в окремих випадках може вказувати поведінка свійських тварин.
Здійснюючи обшук на місцевості, можна проводити розкопки місцевості, розорювання ділянки, видалення насаджень та інші пошукові дії.
Особистий обшук передбачає примусове обстеження тіла людини, її одягу та інших речей. Об’єктами пошуку можуть бути насамперед: вогнепальна та холодна зброя, дорогоцінні речі, наркотики, гроші, валютні цінності, документи та інші речі, що мають значення у справі.
Обшук особи рекомендується проводити у певній послідовності - зверху донизу. Спочатку досліджується головний убір, потім одяг (пальто, сукня, піджак, штани, спідниця тощо), взуття, а потім натільна білизна. Ці речі знімають з особи у наведеній послідовності та досліджують. Особливу увагу необхідно приділяти дослідженню кишень, швів, підкладці пальта, піджака, спідниці, каблукам взуття.
Потім досліджується тіло людини. Це пов’язано з тим, що невеликі та мініатюрні речі, а також певні речовини (наркотики) можуть переховуватися як в одязі, так і на тілі, або в природних порожнинах тіла. Застосування тактичних прийомів обшуку особи пов’язано з проблемою статі та використанням тактичних засобів для виявлення та вилучення предметів, що сховані. Тому попередньо, перш ніж розпочати примусове обслідування, слід переконати особу, що обшукується, добровільно видати сховані предмети. Для обшуку тіла людини та застосування технічних засобів обов’язково запрошують спеціаліста - судмедексперта, рентгенолога, хірурга.
Обшук може проводитися в спеціально обладнаному приміщенні, наприклад на виробництвах, пов’язаних з добуванням та обробкою дорогоцінних металів, каменів тощо.
Під час обшуку особи підлягають обстеженню і супутні речі, що є в обшукуваного - валізи, дипломати, сумки, гаманці, портсигари, трубки для куріння тощо.
5. ФІКСАЦІЯ ХОДУ ТА РЕЗУЛЬТАТІВ ОБШУКУ
Результати обшуку фіксуються у протоколі слідчої (розшукової) дії та додатках до нього. Від повноти і об'єктивності документування й відображення іншим способом ходу і результатів обшуку залежить доказове значення цієї дії.
Протокол повинен відповідати загальним, передбаченим ст. 85 КПК України, і спеціальним, передбаченим ст. 188 КПК України, вимогам.
Протокол доцільно складати після завершення обшуку і обов'язково на місці його проведення. Під час слідчої (розшукових) дії слідчому рекомендується вести чорнові записи або застосувати диктофон. Окрім цього, можуть застосовуватися фото-, кінознімання, відеозапис із дотриманням окремої процедури і тактичних рекомендацій.
З огляду на необхідність вручення обшукуваному копії протоколу його потрібно скласти не менш ніж у двох екземплярах.
Протокол обшуку, як і протоколи більшості слідчих (розшукових) дій, складається з трьох частин.
У вступній частині (шапці) протоколу зазначають:
- місце і дату виконання слідчої (розшукової) дії;
- час початку і завершення обшуку;
- посаду, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол, і кожного зі складу слідчо-оперативної групи, спеціалістам - роз’яснення прав та обов'язків;
- прізвище, ім'я, по батькові та домашню адресу кожного понятого, факт роз'яснення їм прав;
- дату складення постанови про проведення обшуку, ким складено, ким санкціоновано обшук (коли санкції та постанови немає, вказується чому, і робиться посилання на КПК України);
- адресу приміщення, де проводився обшук, або місцерозташування, межі обшукуваної території;
- позначка про роз'яснення обшукуваному чи особам, які його заступають, права бути присутніми на місці виконання слідчим усіх дій, робити заяви щодо цих дій, що підлягають занесенню до протоколу;
- позначка про те, що перед початком обшуку слідчий запропонував добровільно видати шукане і якою була відповідь;
- позначка про доведення до відома про застосування факультативних засобів фіксації перебігу та результатів слідчої (розшукової) дії та інших технічних засобів пошуку.
В описовій частині протоколу зазначається:
- найменування знайденого або добровільно виданого об'єкта, описання його ознак (назва, розмір, форма, вага, колір, маркування, мітки, номери, пошкодження тощо), реквізити документів, що будуть вилучатися, серії та номери цінних паперів, сума грошей і купюри (у провадженнях про хабарництво вказують номери купюр).
Завдання слідчого полягає в тому, щоб охарактеризувати й індивідуалізувати знайдений і згодом вилучений предмет, зафіксувати ознаки та особливості, що дозволять відрізнити його від інших схожих об'єктів, унеможливити його підміну. У випадку вилучення виробів із дорогоцінних металів у протоколі обшуку зазначають назву виробу його родові та індивідуальні ознаки, колір або відтінок, розмір, кількість, особливості окремих частин, наявність пробірних знаків. Не встановивши точного найменування знайденого металу або коштовного каміння, не варто називати їх «золотом», «платиною» або «смарагдами» тощо;
- де і в яких умовах зберігався кожен знайдений предмет; якщо в тайнику, тоді облаштування останнього, як його було виявлено, які конкретні технічні засоби для цього було застосовано;
- чи було вчинено опір учасникам слідчо-оперативної групи, спроби сховати або знищити шукане;
- позначки про прояви негативних обставин (наявності чи відсутності, демаскувальні ознаки, дисимуляції);
- які пошкодження заподіяно різним об'єктам внаслідок пошуку і виявлення шуканого (злами замків, підлоги, стін; пошкодження обшивок, розкриття швів, злам меблів тощо).
У завершальній частині протоколу повинні міститися:
- перелік вилучених конкретних предметів (документів) із вказівкою (повторною) їхніх індивідуальних ознак (кількість, вага, колір, особливі прикмети); вказівка на суми вилучених грошей, валюти.
Коли кількість вилученого є значною, можна оформити вилучення окремим описом, що долучається додатком до протоколу обшуку, про що в ньому робиться позначка;
- вказівка на матеріал, спосіб упакування і опечатування вилученого;
- перелік громіздких предметів, вилучити які на момент обшуку було неможливо і які передано на відповідальність зберігання власникові або його родичам чи представникам будинку управління, місцевим органам влади;
позначка про попередження вказаних осіб про відповідальність за незбереження переданого їм під відповідальність майна, про що відбирається відповідна (відмітка) розписка;
- заяви спеціалістів та їх пояснення щодо зроблених висновків;
- заяви (якщо вони надійшли) від обшукуваного та інших присутніх на обшуку осіб щодо дій слідчого та змісту протоколу;
- підписи учасників обшуку, обшукуваного чи осіб, які його заступають, про засвідчення ними правильності протоколу, а також підпис особи, якій було вручено копію протоколу.
У разі відмови від підпису обшукуваного чи осіб, що представляють його інтереси, цей факт фіксується в протоколі.
Додатковими способами фіксації результатів обшуку і виїмки є фото- та відеозйомка, складання різних планів і схем.
Так, фотозйомка дає змогу зафіксувати загальний вигляд приміщення або місцевості, яка обшукувалась, місця приховування предметів, тайники, виявлені об’єкти. Фотознімки, відеострічки, схеми, рисунки та плани додаються до протоколу.
ВИСНОВКИ
Криміналістика виникла та розвивається як наука, що сприяє своїми положеннями діяльності правоохоронних органів по встановленню істини в судочинстві, провадженню правосуддя і попередження злочинів. Розробка цих положень – результат дослідження двох видів людської діяльності : - злочинної ( по підготовці, вчиненню та приховуванню злочинів) і її антипода – діяльності по виявленню, розкриттю і розслідуванню злочинів. Задоволення потреб наукових методів розкриття і попередження злочинів стало службовою функцією криміналістики з перших днів її існування і визначило закономірності її розвитку, тому що боротьба із злочинністю, сприяння цій боротьбі всіма своїми силами та спеціальними засобами є головним завданням криміналістики. Серед таких засобів неабияке місце займає тактика проведення такої слідчої (розшукової) дій як обшук.
Під обшуком слід розуміти обґрунтовану доказами, що є в провадженні, слідчу (розшукову) дію, суть якої полягає в примусовому обслідуванні приміщень, ділянок місцевості, інших об'єктів та окремих громадян, з метою виявлення та вилучення знарядь злочину, речей та цінностей, здобутих злочинним шляхом, а також предметів і документів, які мають значення для встановлення істини в провадженні.
У теорії криміналістики при характеристиці обшуку використовуються два різних терміни — «об'єкти пошуку» і «об'єкти обшуку».
Об'єкт пошуку — це те, що необхідно відшукати, виявити, знайти. У процесі обшуку такими об'єктами є люди, трупи, знаряддя злочину, предмети злочинного посягання, документи, сліди тощо.
Залежно від характеру об'єкта обшуку, обшук поділяють на такі види:
1) обшук жилих та нежилих приміщень (квартири, індивідуальні будинки, службові кабінети, сховища, гаражі, підсобні приміщення і т. ін.);
2) обшук ділянок місцевості (подвір'я, садові ділянки, підсобні господарства, території установи);
3) обшук особи, її тіла та одягу; 4) обшук транспортних засобів.
Крім того, розрізняють такі види обшуку: первинний та повторний, одиночний та груповий (одночасний).
Груповий (одночасний) обшук - це тактична операція з одночасним здійсненням серії обшуків за єдиним планом у різних осіб у межах однієї розслідуваної кримінального провадження.
Укладач:
Професор кафедри криміналістики
та судової медицини
кандидат юридичних наук, доцент В.В. Пясковський
1 2