Бюджетне право як підгалузь фінансового права
У системі фінансового права, що поділяється на правові інститути, бюджетне право посідає провідне місце і багатьма науковцями розглядається як підгалузь фінансового права.
Бюджетне право - центральна частина фінансового права, оскільки сфера державних фінансів, які виступають безпосередньо предметом дослідження останнього, нерозривно пов'язана з відносинами у сфері утворення, розподілу й витрачання коштів бюджетної системи. Такі відносини є предметом бюджетного права, яке нерозривно пов'язано з іншими розділами та інститутами фінансового права. Отже, бюджетне право України - це сукупність фінансово-правових норм, що регулюють фінансові відносини, які виникають у зв'язку з бюджетною діяльністю, тобто утворенням, розподілом та використанням коштів державного та місцевих бюджетів.
Коло відносин у сфері бюджетної діяльності є досить широким, оскільки включає відносини, пов'язані зі встановленням бюджетного устрою та бюджетної системи України, структурою доходів і видатків бюджетної системи, їх розподілом між її ланками, здійсненням міжбюджетних трансфертів та розмежуванням компетенції органів державної та муніципальної влади, а також з організацією бюджетного процесу.
30. Бюджетні правовідносини, їх особливості та суб’єктний склад.
Бюджетні правовідносини - це суспільні відносини, врегульовані бюджетно-правовими нормами і пов'язані з формуванням, розподілом та витрачанням ресурсів бюджетної системи країни.
Суб'єктом бюджетних правовідносин виступає Україна як суверенна держава в особі Верховної Ради України, Президента України і Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій, місцевих органів самоуправління. Суб'єктами бюджетних правовідносин є також галузеві органи виконавчої влади, особливе місце займають фінансові органи, вони діють від імені держави і вступають у бюджетні відносини з усіма органами держави, які мобілізують або витрачають грошові кошти, беруть участь у всіх стадіях бюджетного процесу.
Кожний суб'єкт цих відносин бере участь у розподілі дохідної і витратної частини Державного бюджету, в складанні, розгляді, затвердженні, виконанні бюджетів і розгляді звітів про їх виконання, а також у контролі за виконанням бюджетів.
Особливості бюджетних правовідносин:
1) це вид фінансових правовідносин;
2) виникають із фінансової діяльності та мають грошовий характер;
3) одна зі сторін наділяється владними повноваженнями щодо іншої;
4) виникнення, зміна та припинення завжди пов’язані з нормативно-правовими актами;
5) мають періодичний характер (з початком нового бюджетного періоду та дією нового закону про Державний бюджет або рішенням про місцевий бюджет виникають нові бюджетні правовідносини);
6) у бюджетних правовідносинах бере участь більш вузьке коло суб’єктів, ніж в інших видах фінансових правовідносин (суб’єктами бюджетного права є юридичні особи, які беруть участь у розподілі доходів та видатків між різними видами бюджетів або одержують із державного чи місцевих бюджетів грошові кошти у різних формах (фінансування, дотації, субвенції тощо), або беруть участь у бюджетному процесі). Таким чином, не є суб’єктами бюджетних правовідносин юридичні особи недержавної чи немуніципальної форм власності. Їх взаємовідносини з бюджетом опосередковуються через податкові або кредитні відносини. Не можуть бути суб’єктами бюджетних правовідносин і окремі громадяни. Їх взаємовідносини з бюджетом також опосередковуються через податкові, трудові та інші види правовідносин.
31. Бюджетна система України та її структура. Зведений бюджет України та його використання.
Бюджетна система України - сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права;
Стаття 5. Структура бюджетної системи України
1. Бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів.
2. Місцевими бюджетами є обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.
3. Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад сіл, їх об'єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах).
Склад бюджетної системи України, яка включає:
- Державний бюджет України;
- місцеві бюджети:
б) обласні бюджети;
в) районні бюджети;
г) бюджети місцевого самоврядування:
- бюджети територіальних громад сіл, їх об’єднань;
- бюджети територіальних громад селищ;
- бюджети територіальних громад міст (районів у містах).
Зведений бюджет є сукупністю бюджетних показників усіх бюджетів, що існують на відповідній території. Зведені бюджети використовуються для аналізу і прогнозування економічного та соціального розвитку держави, територіальних громад. Зведені бюджети існують на рівні держави, області, району, міста з районним поділом. Частини 2-6 ст. 6 Кодексу побудовані за єдиною схемою, згідно з якою дається визначення відповідного зведеного бюджету як сукупності показників бюджетів, що існують на території дії зведеного бюджету. Так, зведений бюджет України включає показники Державного бюджету України, зведеного бюджету, зведених бюджетів областей та міст Києва. Відповідним чином визначено й інші зведені бюджети.
Зведені бюджети створено з метою:
а) розрахунків соціальних та фінансових нормативів, норм для складання проектів бюджетів;
б) аналіз ефективності бюджетних витрат;
в) з’ясування підстав надання трансфертів.
Зведені бюджети не затверджуються, а мають розрахунково-інформаційний характер.
Стаття 6. Зведений бюджет
1. Зведений бюджет є сукупністю показників бюджетів, що використовуються для аналізу та прогнозування економічного і соціального розвитку держави.
2. Зведений бюджет України включає показники Державного бюджету України, та зведених бюджетів областей, міст Києва
4. Зведений бюджет області включає показники обласного бюджету, районних бюджетів та бюджетів місцевого самоврядування на території цієї області.
6. Зведений бюджет міської територіальної громади, у складі якої утворені райони у місті, включає показники міського бюджету та бюджетів районів у місті (у разі утворення районних у місті рад).
32. Принципи бюджетної системи.
Стаття 7. Принципи бюджетної системи України
1. Бюджетна система України ґрунтується на таких принципах:
1) принцип єдності бюджетної системи України - єдність бюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності;
2) принцип збалансованості - повноваження на здійснення витрат бюджету мають відповідати обсягу надходжень бюджету на відповідний бюджетний період;
3) принцип самостійності - Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних місцевих бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов'язання одне одного, а також за бюджетні зобов'язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів бюджету, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні місцеві бюджети;
4) принцип повноти - до складу бюджетів підлягають включенню всі надходження бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування;
5) принцип обґрунтованості - бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку України та розрахунках надходжень бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил;
6) принцип ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів;
7) принцип субсидіарності - розподіл видів видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами ґрунтується на необхідності максимально можливого наближення надання публічних послуг до їх безпосереднього споживача;
8) принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями;
9) принцип справедливості і неупередженості - бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами;
10) принцип публічності та прозорості - інформування громадськості з питань бюджетної політики, складання, розгляду, затвердження, виконання державного бюджету та місцевих бюджетів, а також контролю за виконанням державного бюджету та місцевих бюджетів.
32. Бюджетна класифікація, її структура та роль у бюджетній сфері.
Ст. 2 : бюджетна класифікація– єдине систематизоване згрупування доходів, видатків, кредитування, фінансування бюджету, боргу відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів;
Бюджетна класифікація має такі складові частини:
1) класифікація доходів бюджету: податкові надходження (загальнодержавні податки і збори та місцеві податки і збори); неподаткові надходження (доходи від власності та підприємницької діяльності, адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційної господарської діяльності, інші неподаткові надходження); доходи від операцій з капіталом;трансферти (кошти, одержані від інших органів держ. влади, органів влади АРК, ОМС, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі)
2) класифікація видатків та кредитування бюджету (за бюджетними програмами - програмна класифікація видатків та кредитування бюджету;за ознакою головного розпорядника бюджетних коштів-відомча класифікація видатків та кредитування бюджету; за функціями, з виконанням яких пов'язані видатки та кредитування бюджету- функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету)
3) класифікація фінансування бюджету (за типом кредитора - за категоріями кредиторів або власників боргових зобов'язань; за типом боргового зобов'язання- за засобами, що використовуються для фінансування бюджету);
4) класифікація боргу (систематизує інформацію про всі боргові зобов'язання держави, АРК, територіальної громади міста; борг класифікується за типом кредитора та за типом боргового зобов'язання).
Бюджетна класифікація затверджується Міністром фінансів України, про що інформується в обов’язковому порядку Верховна Рада України (це забезпечує досягнення цілісності бюджетних категорій доходів і видатків, взаємозв’язок між функціональним призначенням і економічним характером видатків бюджету). Зміни до неї також затверджуються Міністром фінансів.
Бюджетна класифікація має організаційне значення:
- дає змогу порівняти показники державного та місцевих бюджетів;
- приводить кожен бюджет до обстежуваного;
- полегшує розгляд бюджетів та їх економічний аналіз;
- спрощує контроль за виконанням бюджету, повнотою акумуляції коштів та їх цільовим використанням;
- забезпечує можливість синтетичного й аналітичного обліку доходів і видатків у бюджетних установах та організаціях.
Бюджетна класифікація має юридичне значення:
- відображає правову основу організації складання бюджету;
- здійснює юридичне закріплення устрою і компетенції органів влади й управління;
- висвітлює законодавчі акти і правила, що регулюють бюджетний процес.
34. Бюджетні повноваження держави та органів місцевого самоврядування.
Бюджетні повноваження — це права і обов'язки органів державної влади та місцевого самоврядування у галузі бюджетної діяльності, що визначаються БКУ, ЗУ про державний бюджет, ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", іншими законами, рішеннями місцевих рад та локальними актами. Повноваження України як суверенної держави у сфері бюджету широкі.
Бюджетні права об'єднуються у три групи: повноваження у галузі зведеного бюджету, у галузі Державного бюджету України; у галузі місцевих бюджетів.
1. Повноваження у галузі зведеного бюджету ґрунтуються на необхідності забезпечення:
ВРУ забезпечує повноваження держави у галузі зведеного бюджету:
• встановлює види бюджетів, порядок і принципи об'єднання їх у бюджетну систему;
• визначає види видатків, які включаються до державного і місцевих бюджетів;
• визначає склад дохідних джерел, з яких до державного і місцевого бюджетів надходять кошти;
• встановлює загальний порядок і принципи розподілу доходів між окремими ланками бюджетної системи;
• встановлює загальний порядок розподілу видатків між ланками бюджетів різного рівня;
• затверджує бюджетну класифікацію, що забезпечує єдність бюджетної системи;
• встановлює принципи й основні засади організації бюджетного процесу незалежно від рівня його здійснення;
• встановлює основні бюджетні повноваження;
• визначає загальну систему заходів щодо збалансування бюджетів усіх рівнів;
• встановлює порядок складання Державного бюджету України.
2. Повноваження у галузі Державного бюджету України
Вищі органи державної влади мають право:
• визначення розміру доходів, закріплених за державним бюджетом у поточному бюджетному періоді;
• цільового спрямування використання бюджетних асигнувань та їх розмірів;
• організації та здійснення бюджетного процесу;
• встановлення межі бюджетного дефіциту і розробки заходів на його скорочення;
• створення резервних та інших цільових фондів;
• прийняття законодавчих актів із регулювання всіх питань бюджетного процесу; реалізації всіх стадій бюджетного процесу; визначення переліку регулюючих доходів для місцевих бюджетів; уточнення статей доходів і видатків Державного бюджету України в процесі його виконання;
• забезпечення постійного і всебічного фінансового контролю на всіх стадіях бюджетного процесу; затвердження звіту про виконання Державного бюджету України.
Бюджетні повноваження ОМС реалізуються щодо Державного бюджету України, власного бюджету і бюджетів нижчого рівня.
- право отримувати з Державного бюджету України в повному обсязі фінансування для здійснення окремих повноважень органів виконавчої влади;
- право виконувати рішення органів держ влади, що призводить до додаткових витрат ОМС, тільки в межах переданих їм ресурсів;
- право на поділ видатків місцевих бюджетів на такі, що пов’язані з виконанням власних повноважень і делегованих повноважень органів виконавчої влади;
- право спрямовувати кошти загального фонду місцевого бюджету на фінансування установ і закладів, які утримуються за рахунок бюджетних асигнувань;
- право на фінансування програм соц-екон розвитку своєї території, пов’язаних зі здійсненням інвестиційної та інноваційної діяльності, а також надання субвенцій, пов’язаних із розширеним відтворенням;
- право на власні і закріплені законом за місцевимии бюджетами на стабільній основі загальнодерж доходи і визначення напрямів використання бюджетних коштів як гарантії самостійності;
- право на забезпечення збалансованості своїх бюджетів з боку центр органів держ влади без урахування доходів від місц податків і зборів;
- право ОМС одержувати компенсацію з держ бюджету у разі, коли держава не забезпечує заздалегідь їх видатки щодо виконання рішень держ органів;
- обов’язок ОМС передавати з місц бюджету до держ бюджету частину надлишку доходів над видатками у разі, коли доходи від закріплених за місц бюджетами загальнодерж податків і зборів перевищують мінімальний розмір місц бюджету.
- право всіх представницьких ОМС затверджувати свої бюджети.
35. Складові частини бюджету.
Стаття 13. Складові частини бюджету
1. Бюджет може складатися із загального та спеціального фондів.
2. Складовими частинами загального фонду бюджету є:
1) всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду бюджету;
2) всі видатки бюджету, що здійснюються за рахунок надходжень загального фонду бюджету;
3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету без визначення цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок надходжень загального фонду бюджету);
4) фінансування загального фонду бюджету.
3. Складовими частинами спеціального фонду бюджету є:
1) доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування;
2) видатки бюджету, що здійснюються за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету (у тому числі власних надходжень бюджетних установ);
3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету з визначенням цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету);
4) фінансування спеціального фонду бюджету.
4. Власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету.
Власні надходження бюджетних установ поділяються на такі групи:
перша група - надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством;
друга група - інші джерела власних надходжень бюджетних установ.
5. Розподіл бюджету на загальний та спеціальний фонди, їх складові частини визначаються виключно цим Кодексом та законом про Державний бюджет України.
6. Підставою для рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради про створення спеціального фонду у складі місцевого бюджету може бути виключно цей Кодекс та закон про Державний бюджет України.
7. Передача коштів між загальним та спеціальним фондами бюджету дозволяється тільки в межах бюджетних призначень шляхом внесення змін до закону про Державний бюджет України, прийняття рішення про місцевий бюджет або про внесення змін до нього.
8. Платежі за рахунок спеціального фонду бюджету здійснюються в межах коштів, що фактично надійшли до цього фонду на відповідну мету, якщо цим Кодексом та/або законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) не встановлено інше.
36. Правове регулювання розподілу доходів між бюджетами.
Доходи бюджету – усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).
Доходи бюджету класифікуються за такими розділами:
Соціально-економічною ознакою:
- Податкові надходження (податки, збори, обов'язкові платежі);
- Неподаткові надходження (від власності та підприємницької діяльності; адміністративні збори та платежі);
- Доходи від операцій з капіталом;
- Трансферти – кошти, одержані від органів державної влади або місцевого самоврядування, інших держав чи міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.
Теоретично, доходи бюджетів класифікують також за порядком і умовами зарахування:
- закріплені - це доходи, які постійно діючим законодавством віднесені у доходну частину бюджету певного рівня повністю у розмірі територіальних надходжень, або у твердо фіксованому розмірі (нормативи), що встановлюються на тривалий строк і не потребують додаткового рішення вищестоящого органу влади. Таке закріплення міститься у постійно діючому бюджетному або податковому законодавстві. У Держбюджеті тільки закріплені доходи.
Наприклад: Акцизний збір - в дохід Держбюджету. Де б він не збирався буде зараховуватися на централізований рахунок Держказначейства.
Податок на доходи фізичних осіб – в повному розмірі зараховуються до місцевих бюджетів
- власні - у місцевих бюджетах це надходження від комунальної власності, місцевих податків і зборів тощо. Вони закріплюються повністю або за нормативами, які визначають щороку.
- залучені - якщо не вистачає власних коштів, то органи влади можуть (залучати) - користуватись позиченими.
- регулюючі - доходи які щороку включаються в місцеві бюджети на підставі Законів або рішень вищестоящих органів місцевого самоврядування. Нормативи відрахувань затверджуються таким чином: або єдині для всіх бюджетів різного рівня, або диференційовано для кожної ланки бюджетної системи в залежності від об'єму закріплених доходів і передбачених видатків.
Доходи місцевих бюджетів класифікуються також за ознакою їх достатності у відповідних бюджетах:
Доходи що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів.
Доходи що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів.
37. Правові засади розподілу видатків між бюджетами
Стаття 86. Критерії розмежування видів видатків між місцевими бюджетами
1. Розмежування видів видатків, визначених пунктами 2 і 3 частини першої статті 82 цього Кодексу, між місцевими бюджетами здійснюється на основі принципу субсидіарності з урахуванням критеріїв повноти надання гарантованих послуг та наближення їх до безпосереднього споживача .
Відповідно до цих критеріїв види видатків поділяються на такі групи:
1) перша група - видатки на функціонування бюджетних установ та реалізацію заходів, які забезпечують необхідне першочергове надання гарантованих послуг і які розташовані найближче до споживачів;
2) друга група - видатки на функціонування бюджетних установ та реалізацію заходів, які забезпечують надання основних гарантованих послуг для всіх громадян України;
3) третя група - видатки на функціонування бюджетних установ та реалізацію заходів, які забезпечують гарантовані послуги для окремих категорій громадян, або реалізацію програм, потреба в яких існує в усіх регіонах України.
2. Видатки першої групи здійснюються з бюджетів сіл, їх об'єднань, селищ, міст.
3. Видатки другої групи здійснюються з бюджетів міст обласного значення, а також районних бюджетів.
4. Видатки третьої групи здійснюються з обласних бюджетів.
5. З бюджетів міст Києва здійснюються видатки всіх трьох груп.
38. Дефіцит та профіцит. Джерела покриття дефіциту бюджету
Дефіцит бюджету, згідно з п. 21 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу, - це перевищення видатків бюджету над його доходами.
Бюджетний кодекс передбачає право затверджувати бюджет дефіциту як на державному, так і на місцевому рівнях (із деякими особливостями, визначеними у ст. 72 Бюджетного кодексу).
Часто дефіцит породжується одночасною дією кількох чинників (політичних, економічних, фінансових), тому і з правових, і з економічних міркувань надзвичайно важливо:
а) передбачити верхню допустиму межу дефіциту. Економісти доводять, що допустима величина бюджетного дефіциту не може перевищувати 3 - 5 % ВВП (чинне законодавство України не встановлює жодного індикатора).
б) вжити усіх можливих заходів щодо зменшення розмірів дефіциту. Мінімізації дефіциту бюджету досягають різними методами під час роботи над складанням проекту бюджету та його затвердженням, а також під час виконання бюджету, якщо дефіцит зростає.
в) застосовувати коректні методи погашення бюджетного дефіциту.
Принциповим питанням є визначення можливих/прийнятних джерел фінансування дефіциту. Адже вплив бюджетного дефіциту на економіку визначають методом його фінансування.
Зазвичай результатом фінансування дефіциту державного бюджету є державний борг, що виникає в результаті здійснення бюджетних запозичень. І науковці, і практики твердять, що власне бюджетні запозичення є найбільш оптимальною формою фінансування дефіциту бюджету, за умов додержання цивілізованих принципів в процесі здійснення емісії позики, розміщення державних цінних паперів, здійснення операцій з ними та ін.
Крім емісії державного боргу (боргових зобов'язань уряду), бюджетний дефіцит може покриватись шляхом оподаткування (що само по собі означає скорочення доходів населення і всього приватного сектора економіки), або ж надходжень від приватизації. Ще інший шлях - це грошова емісія. Такий захід послаблює дефіцит бюджету, проте чинить сильний тиск на економіку і призводить до збоїв у грошово-кредитній системі. Сьогодні можна констатувати, що в Україні законодавство забороняє можливість прямого кредитування Уряду Національним банком України.
Джерела покриття дефіциту бюджету:
1)емісія державного боргу(фінансові запозичення)
2) грошова емісія
3)шляхом оподаткування
_________________________________________________________
Профіцит бюджету, згідно з п. 44 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України, - це перевищення доходів бюджету над його видатками (з урахуванням різниці між поверненням кредитів до бюджету та наданням кредитів з бюджету)
В ідеалі профіцит бюджету дозволяє скасувати окремий вид податку чи збору (обов'язкового платежу) в державі або знизити податкові ставки; збільшувати обсяги капітальних вкладень; підвищувати соціальні виплати, заробітну плату державним службовцям та працівникам бюджетної сфери; надавати міжнародні кредити тощо. Проте не завжди профіцит бюджету є показником ефективності фінансової системи та національного багатства. Адже затвердження бюджету з профіцитом не обов'язково означає надлишок бюджетних коштів, який держава неспроможна освоїти. Коментована стаття визначає, що бюджет з профіцитом затверджується у чітко передбачених випадках з метою резервування певної частини коштів, що не скеровується на фінансування видатків бюджету, з метою їх скерування на:
- погашення боргу;
- забезпечення встановленого розміру оборотного залишку бюджетних коштів;
- придбання цінних паперів.
Тобто сума профіциту бюджету має цільове призначення і повинна затверджуватись тільки тоді, коли є така необхідність. Відтак профіцит бюджету може свідчити про готовність та спроможність держави розраховуватись за своїми зобов'язаннями після покриття усіх передбачених бюджетних видатків протягом відповідного бюджетного періоду.
39. Правове регулювання міжбюджетних відносин.
Міжбюджетні відносини – це відносини між державою, та місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України (ст. 81 БК).
Учасники бюджетного процесу виконують свої завдання та функції відповідно до бюджетних коштів, які вони мають у власному розпорядженні. Бюджетні повноваження, обсяги коштів, джерела надходжень цих коштів, напрями витрат встановлюються відповідними актами про бюджет.
Стаття 81.
Ч.2 Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності повноважень на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами за бюджетами, та фінансових ресурсів, які мають забезпечувати виконання цих повноважень.
Стійкість бюджетної системи України багато в чому залежить від характеру міжбюджетних відносин, тому проблема якнайкращої побудови системи міжбюджетних відносин у країні є найактуальнішою. Міжбюджетні відносини — це відносини між державою, та місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України.
Правове регулювання міжбюджетних відносин здійснюється розділом 4 Бюджетного кодексу України.
40. Міжбюджетні трансферти: поняття, види, порядок та умови надання.
Міжбюджетні трансферти - кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого.
Стаття 96. Види міжбюджетних трансфертів
1. Міжбюджетні трансферти поділяються на:
1) базову дотацію (трансферт, що надається з державного бюджету місцевим бюджетам для горизонтального вирівнювання податкоспроможності територій);
2) субвенції;( міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному органом, який прийняв рішення про надання субвенції;)
3) реверсну дотацію (кошти, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів для горизонтального вирівнювання податкоспроможності територій);
4) додаткові дотації.
Стаття 97. Трансферти, що надаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам
1. У Державному бюджеті України можуть передбачатися такі трансферти місцевим бюджетам:
1) базова дотація;
3) субвенції на здійснення державних програм соціального захисту;
4) додаткова дотація на компенсацію втрат доходів місцевих бюджетів внаслідок надання пільг, встановлених державою;
4-2) додаткова дотація на здійснення переданих з державного бюджету видатків з утримання закладів освіти та охорони здоров’я;
5) субвенція на виконання інвестиційних проектів;
6) освітня субвенція;
6-1) субвенція на надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами;
8) медична субвенція;
10) субвенція на фінансування заходів соціально-економічної компенсації ризику населення, яке проживає на території зони спостереження;
11-1) субвенція на фінансове забезпечення будівництва, реконструкції, ремонту і утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення, вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах;
12) інші додаткові дотації та інші субвенції.
2. Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.
Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, яка вперше визначена законом про Державний бюджет України, затверджуються Кабінетом Міністрів України не пізніше 30 днів з дня набрання ним чинності.
Розподіл додаткових дотацій між місцевими бюджетами здійснюється на підставі критеріїв, визначених Кабінетом Міністрів України.
3. У Державному бюджеті України затверджується обсяг міжбюджетних трансфертів окремо для кожного з відповідних місцевих бюджетів, якщо є підстави для надання та отримання відповідних міжбюджетних трансфертів.
Стаття 108. Порядок перерахування міжбюджетних трансфертів
1. Міжбюджетні трансферти з державного бюджету місцевим бюджетам перераховуються з рахунків державного бюджету органами Казначейства України обласним бюджетам, бюджетам міст Києва, іншим бюджетам місцевого самоврядування, для яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти.
2. Порядок перерахування міжбюджетних трансфертів з державного бюджету місцевим бюджетам, реверсної дотації, а також порядок перерахування міжбюджетних трансфертів між місцевими бюджетами визначаються Кабінетом Міністрів України і мають забезпечувати своєчасність, рівномірність, гарантованість та повноту перерахування трансфертів.
Відповідно до розпису Державного бюджету України органами Казначейства України здійснюється перерахування базової дотації та реверсної дотації щодекадно, освітньої і медичної субвенцій - двічі на місяць, а субвенції на надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами - один раз на місяць.
6. Кабінет Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету може здійснювати розподіл та перерозподіл обсягів субвенцій та додаткових дотацій з державного бюджету місцевим бюджетам між місцевими бюджетами у межах загального обсягу відповідних субвенцій та додаткових дотацій. При цьому обсяги субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на проведення виборів, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів розподіляються у порядку, визначеному відповідним законом про місцеві вибори. Особливості розподілу обсягів освітньої субвенції і медичної субвенції щодо резерву коштів та перерозподілу обсягів таких субвенцій між місцевими бюджетами можуть визначатися законом про Державний бюджет України.
41. Розпорядники бюджетних коштів та їх повноваження.
2 БК розпорядники бюджетних коштів - це бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету.
Стаття 22. Розпорядники бюджетних коштів
1. За обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
5. Головний розпорядник бюджетних коштів :
1) розробляє план діяльності на середньостроковий період (включаючи заходи щодо реалізації інвестиційних проектів) з урахуванням Бюджетної декларації (прогнозу місцевого бюджету), закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет), прогнозних та програмних документів економічного і соціального розвитку;
2) організовує та забезпечує на підставі Бюджетної декларації (прогнозу місцевого бюджету) та плану діяльності на середньостроковий період складання проекту кошторису та бюджетного запиту і подає їх Міністерству фінансів України (місцевому фінансовому органу);
3) отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань;
4) затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством;
5) розробляє проекти порядків використання коштів державного бюджету за бюджетними програмами, передбаченими частиною сьомою статті 20 цього Кодексу;
6) розробляє та затверджує паспорти бюджетних програм і складає звіти про їх виконання, при цьому забезпечуючи:
своєчасність затвердження паспортів бюджетних програм, достовірність і повноту інформації, що в них міститься;
відповідність змісту паспортів бюджетних програм закону про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) та/або розпису бюджету (крім випадків внесення змін до паспортів бюджетних програм у разі внесення змін до спеціального фонду кошторису бюджетної установи в частині власних надходжень бюджетних установ), порядкам використання бюджетних коштів і правилам складання паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання;
підтвердження результативних показників бюджетних програм офіційною державною статистичною, фінансовою та іншою звітністю, даними бухгалтерського, статистичного та внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, запровадження форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку для збору такої інформації.
6-1) організовує та здійснює моніторинг виконання бюджетних програм, здійснює оцінку їх ефективності;
7) здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі;
8) здійснює контроль за своєчасним поверненням у повному обсязі до бюджету коштів, наданих за операціями з кредитування бюджету, а також кредитів (позик), отриманих державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи міською територіальною громадою), та коштів, наданих під державні (місцеві) гарантії;
9) здійснює контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів;
10) забезпечує організацію та ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової і бюджетної звітності у порядку, встановленому законодавством;
11) забезпечує доступність інформації про бюджет відповідно до законодавства та цього Кодексу.
42. Бюджетний процес та його стадії.
У ст. 2 Бюджетного кодексу України визначення бюджетного процесу- це регламентований бюджетним законодавством процес складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання, а також контролю за додержанням бюджетного законодавства.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 14