1   2   3   4
Ім'я файлу: Івженко.docx
Розширення: docx
Розмір: 142кб.
Дата: 08.11.2020
скачати

Як поводити себе, коли Ви стали заручником.

  1. Люди, що стали заручниками, відчувають серйозну трансформацію психіки. Практично у всіх виникає відчуття нереальності ситуації. Вони не можуть до кінця повірити, що опинилися в такому безвихідному становищі, не мають можливості самі розпоряджатися своєю долею, діями, поведінкою, що вони фактично стали рабами жорстоких, агресивних людей. Враховуйте це!

  2. У заручника виникає протест проти ув’язнення, що виявляється у відкритій або прихованій формі. Часто не витримавши стресу, люди намагаються бігти, навіть якщо це безглуздо втеча одного або декількох заручників може викликати агресивні дії з боку терористів щодо решти. Заручник, який збунтувався може кинутися на терориста, спробувати вирвати у нього зброю. Подібні дії, як правило, не бувають успішними, оскільки одиночний опір терористам є неефективним. Ефективно тільки організоване, добре сплановане опір, який під силу лише добре підготовленим групам правоохоронних органів.

  3. Потрібно налаштуватися на те, що моментально вас ніхто не звільнить. Потрібно психологічно налаштувати себе на тривале перебування поряд з терористами. При цьому необхідно твердо знати, що кінець кінцем ви обов’язково будете звільнені. Необхідно також пам’ятати, що для співробітників спецназу (тих хто визволяє) на першому місці стоїть життя заручників, а не їх власне життя.

  4. Перебуваючи поруч з терористами, необхідно встановити з ними загальний психологічний контакт. Не обов’язково потрібно з ними розмовляти. Але ні в якому разі не потрібно кричати, висловлювати своє обурення, голосно плакати, бо дуже часто терористи перебувають під впливом наркотичних засобів та в цілому дуже збуджені. Плач і крики діють на них вкрай негативно і викликають в них лише агресію.

  5. Дуже часто у заручників спостерігається так званий “стокгольмський синдром” психологічний стан, що виникає, коли заручники починають симпатизувати загарбникам або навіть ототожнювати себе з ними. Психологічний механізм стокгольмського синдрому полягає в тому, що в умовах повної фізичної залежності від агресивно налаштованого терориста людина починає тлумачити будь-які його дії на свою користь.

  6. Знаходячись заручником необхідно налаштувати себе на те, що досить тривалий час ви будете позбавлені їжі, води і можливо руху. Тому потрібно економити сили. Якщо повітря в приміщенні мало, необхідно менше рухатися, щоб економніше витрачати кисень.

  7. Якщо вам забороняють пересуватися по будівлі, необхідно робити нехитрі фізичні вправи напружувати м’язи рук, ніг, спини тобто необхідно змушувати себе рухатися. Крім цього необхідно змушувати працювати свій головний мозок, щоб не замкнутися в собі і не втратити психологічний контроль. Пригадайте зміст книг, вирішуйте математичні завдання, якщо хто-небудь знає молитви, може молитися. При цьому необхідно твердо знати, що з терористами ведуться переговори і, в кінцевому підсумку, ви обов’язково будете звільнені.

  8. Щоб не привертати до себе зайвої уваги, не дивіться загарбникам в очі і не робіть різких рухів.

  9. Якщо доведеться виконувати всі вказівки терориста, не намагайтеся нахабно дивитися йому в очі – це найчастіше є сигналом до агресії з його боку.

  10. Якщо ви все ж вступили у спілкування з тим, хто взяв вас в заручники, пам’ятайте, що правила поведінки заручників вимагають від вас ввічливості в спілкуванні і беззаперечної покори.

  11. Не заступайтеся за інших заручників і тримайтеся подалі від самих терористів. Під час штурму по звільненню по ним будуть стріляти снайпери, не кажучи вже про те, що вас напевно захочуть використовувати в якості живого щита.

  12. Економте сили! Менше рухайтеся, розумно використовуйте доступні ресурси, а головне постійно тримайте себе в формі, як психологічно, так і розумово і фізично, щоб у потрібний момент виявитися досить сконцентрованим, щоб прийняти правильні рішення. На час захоплення, той хто взяв вас в заручники ваш господар, а значить питати дозволу потрібно не тільки на піти в туалет, а й на їжу, пиття і навіть просто встати або сісти. Постарайтеся зрозуміти, чого хочуть терористи, визначте для себе, хто з них найбільш небезпечний (нервовий, агресивний).

  13. Не апелюйте до совісті терористів - це майже завжди марно.

  14. Намагайтеся уникати контактів з терористами, якщо вони вимагають від Вас “співучасті” в тих або інших діях. Наприклад, пов’язати когось, піддати тортурам тощо. Ніхто і нічого не заважає Вам в цьому випадку “втратити” свідомість, демонструвати переляк, безсилля, послатися на слабкість.

  15. При проведенні заходів по захопленню та знешкодження терористів не поспішайте покидати приміщення, тому що Вас можуть прийняти за злочинця, і Ви мимоволі опинитеся мішенню для групи захоплення.

  16. Намагайтеся запам’ятати все, що бачите, чуєте: імена, клички, хто що робив, що робив, як себе вів, їх зовнішній вигляд. Цілком можливо, Ваші свідчення будуть дуже важливі для слідства.

  17. Військовослужбовцям, особливо з числа офіцерського складу, які вдягнуті у цивільне і виявилися захопленими пропонується не повідомляти терористам про свою належність до силових структур. Для терористів військова людина небезпечний ворог, яку вчили протистояти іншому ворогу. Таку людину у більшості випадків вбивають.

  18. Якщо все ж таки Вас захопили у формі і терористи починають Вас допитувати відповідайте їм про те, що Ви проходите службу на адміністративних та тилових посадах, не пов’язаних у перебуванні в у військах та безпосередньо у зоні бойових дій. Це шанс для того, щоб терористи визнали Вас безпечним високопосадовцем, цінним для обміну заручником.

  19. Намагайтеся фіксувати всі події, які супроводжують захоплення. Запам’ятайте про що перемовляються терористи між собою, як виглядають, хто у них лідер, які їхні плани, який у них розподіл ролей. Дана інформація надалі буде дуже важлива для спеціальних служб.

  20. Часто терористи намагаються сховатися, тому вони перевдягаються в одяг заручників, намагаючись зберегти свої життя.

Що робити після звільнення.

Вам треба обов’язково дати про себе знати. Зв’язатися з співробітниками спеціальних служб, які проводили операцію зі звільнення. Вони допоможуть Вам передати наявну у вас інформацію за призначенням і в подальшому пройти курс медичної психологічної реабілітації.

ВИСНОВКИ
Кожен командир та начальник повинен пам’ятати, що особовий склад до ведення бойових дій потрібно готувати, у тому числі і з морально-психологічної точки зору. Недооцінювання цього аспекту, помилки та прорахунки у підготовці частин і підрозділів, безумовно, призводять до поразок, великих людських жертв і втрат. При цьому головну увагу необхідно приділяти всебічній підготовці особового складу до виконання конкретного бойового завдання з урахуванням специфіки регіону, морально-психологічного стану та бойової навченості своїх військ і військ противника.

У бойових умовах основною формою впливу є індивідуальна робота із військовослужбовцями під гаслом “командир завжди поруч”.

СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ


      1. Барабанщиков А. В., Белоусов Н. А., Сысоев В. В. Готовность к прыжку с парашютом. – М. :ДОСААФ, 1982. – 216 с.

      2. Блінов О. А. Організація надання психологічної допомоги військовослужбовцям у воєнний час. Навчально-методичний посібник. – К. : НАОУ, 2006. – 80 с.

      3. Блінов О. А. Формування емоційної стійкості у військовослужбовців аеромобільних військ під час повітряно–десантної підготовки : дис. … канд. психол. наук : 20.02.02 / Блінов Олег Анатолійович. – К., 1999. – 275 с.

      4. Дьяченко М. И. Психологический анализ боевой деятельности советских воинов. – М., Воениздат, 1974.

      5. Миронец С. М. Негативні психічні стани та реакції працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС України в умовах надзвичайної ситуації : дис. … канд. психол. наук : 19.00.09 / Миронец Сергій Миколайович. – К., 2007.

      6. Ответчиков А. В. Психические состояния военнослужащих в особых условиях ведения боевых действий. Учебное пособие. – М., ВПА, 1991. – 103 с.

      7. Психологічний тлумачний словник найсучасніших термінів. – Х. : Прапор, 2009. – С. 521.

      8. Стасюк В. В. Система соціально-психологічного забезпечення функціонування аеромобільних військових підрозділів в умовах збройних конфліктів : дис. … докт. психол. наук : 20.02.02 / Стасюк Василь Василійович. – К., 2005. – 27 с.

      9. Тімченко О. В. Професійний стрес працівників органів внутрішніх справ України (концептуалізація, прогнозування, діагностика та корекція) : дис. … докт. психол. наук : 20.02.02 / Тімченко Олександр Василійович. – К., 2003. – 27 с.

      10. Ягупов В. В. Військова психологія : Підручник. – Київ : Тандем, 2004. – 656 с. – Бібліогр. : с. 623-627




1   2   3   4

скачати

© Усі права захищені
написати до нас