Ім'я файлу: Ковальова_курсова 3 курс_417 гр..docx
Розширення: docx
Розмір: 77кб.
Дата: 10.11.2021
скачати
Розширення: docx
Розмір: 77кб.
Дата: 10.11.2021
скачати
Мелітопольський державний педагогічний університет
імені Богдана Хмельницького
Філологічний факультет
Кафедра германської філології
КУРСОВА РОБОТА
з теоретичного курсу основної іноземної мови
на тему: «Емоційне навантаження в англійських прозових та поетичних творах»
студентки ІІІ курсу 417 групи
напряму підготовки: 035.04
Германські мови та літератури
(переклад включно)
Ковальової Вікторії Владиславівни
Керівник: доктор філологічних
наук, доцент
Гармаш Олена Леонідівна
Національна шкала ________________
Кількість балів: __________
Оцінка: ECTS _____
Члени комісії ________________ ________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
________________ ________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
________________ ________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
Мелітополь – 2020
Зміст
Вступ………………………………………………………………….…3
Розділ 1. Емотивність художнього твору як об'єкт дослідження лінгвістики……………………………………………………………………..5
1.1. Емоції як предмет вивчення лінгвістики………………………....5
1.2. Емотивність у мові та тексті………………………………………8
1.3. Поняття «емоційного концепту» в лінгвістиці…………………..11
Висновки до розділу 1………………………………………………….15
Розділ 2. Засоби вербалізації емоцій в англійських прозових та поетичних творах……………………………………………………………...17
2.1. Різновиди емоцій та способи їх вербалізації……………………..17
2.2. Мовні засоби вираження емоційного концепту «страх»………..21
Висновки до розділу 2………………………………………………….32
Висновки………………………………………………………………..33
Список використаних джерел………………………………………….35
Вступ
В останнє десятиліття з боку лінгвістів спостерігається посилена увага до емоційного стану людини, мовна реалізація якого ще не повністю досліджена як в теорії комунікації, так і в теорії тексту. Проте, сьогодні в лінгвістиці у рамках особливої гуманістичної парадигми з'явився етимологічний напрямок, в якому активно розробляється проблематика “емоцій в мові”. У результаті в “лінгвістиці емоцій” одним з пріоритетних напрямків є вивчення текстів, які виражають “світ емоцій”, зокрема тих засобів за допомогою яких мовець (письменник) виражає своє ставлення до тих чи інших людей, явищ, фактів, передає свої почуття, емоції, що і зумовлює актуальність дослідження. Отже, робота присвячена вивченню засобів передачі емоцій в англійських прозових та поетичних творах.
Основними питаннями при проведенні дослідження стали вивчення засобів, які передають позитивне та негативне емоційне забарвлення мови на лексичному та синтаксичному рівнях, тобто слів, словосполучень, речень, фразеологічних одиниць, граматичних конструкцій, які надають певному елементові висловлювання більшої виразності, підкреслюють колоритність мови з метою привернення уваги оточуючих. При написанні роботи ми спиралися на праці Шаховського В.І., Мягкової Є.Ю. та інших авторів.
Об'єктом дослідження є висловлювання, що несуть в собі емоційне навантаження, в англійських прозових та поетичних творах.
Предметом дослідження є комунікативно-прагматичні характеристики засобів вираження емоційності мовлення, які розглядаються не ізольовано, а в межах діалогічної єдності в рамках лінгвістичної теорії.
Мета даної роботи полягає у дослідженні та розкритті як теоретичних, так і практичних питань, що стосуються поняття «емоційного концепту» в лінгвістиці та засобів вербалізації емоцій в англійських прозових та поетичних творах.
Для досягнення поставленої мети у роботі вирішено такі завдання:
- досліджено природу емоційності мови; - надано характеристику засобам передачі емоцій в мовленні та художньому тексті; - проведено аналіз англійських прозових та поетичних творів з метою виокремлення, систематизації та аналізу засобів передачі емоцій.
При виконанні роботи використовувалась комплексна методика дослідження, яка включає традиційні методи лінгвістичного аналізу, (методи спостереження та опису), елементи контекстуального аналізу, методи прагматичного аналізу з урахуванням співвідношення між мовним наповненням репліки та намірами учасників комунікативного акту, метод кількісних підрахунків, метод структурного моделювання та метод контекстуальної інтерпретації.
Новизна дослідження полягає у проведенні аналізу емотивності, як текстової категорії, що підпорядкована інформативності або модальності, яка виражає емоційне ставлення адресанта (автора), його функції у тексті, дійових осіб, імовірність емоцій реального чи модельованого авторською свідомістю гіпотетичного читача щодо описуваних подій, явищ, персонажів, їхньої поведінки й аналізується за допомогою емоційно заряджених текстових компонентів.
Практична цінність. Матеріали та результати роботи можуть використовуватись у курсах лексикології (розділи “Семантична структура слова”, “Ономасіологія”, “Фразеологія”), стилістики англійської мови (розділ “Стилістична диференціація англійської мови”), а також у спецкурсах з когнітивної лінгвістики, емотіології та інтерпретації тексту.
Структура роботи. Робота складається з двох розділів. Перший розділ досліджує емоції з точки зору лінгвістики та розглядає питання емотитвності писемного мовлення, зокрема, художнього твору. У другому розділі увагу присвячено різновидам емоцій та способам їх вербалізації в писемному мовленні, наведено приклади використання таких засобів в художніх творах англійської поезії та прози.
Розділ 1.
Емотивність художнього твору
як об'єкт дослідження лінгвістики
1.1Емоції як предмет вивчення лінгвістики
Протягом останніх років науковці досягли значних результатів у дослідженні механізмів мовного вираження емоцій людини, що говорить, і мовної номінації, інтерпретації емоцій як об'єктивної сутності того, хто говорить і слухає. На даному етапі розвитку лінгвістики емоцій існує низка проблем, які визначають декілька головних напрямів досліджень, зокрема і комунікацію емоцій, категоризація емоцій та емотивний семантичний простір мови [34, с. 40].
Лінгвістика емоцій як наука сформувалась у ХХ ст. на основі психології та традиційного мовознавства. Проте до середини 70-х років проблема вираження емоцій не була основною в лінгвістиці, а роботи на цю тематику з'являлися досить рідко, та й взагалі, не становили великого інтересу.
З розвитком гуманістичної лінгвістичної парадигми, головні засади якої ґрунтуються на концентрації уваги на носієві та користувачу мови та їх психології, проблема емотивності мови стає однією з провідних. Висуваються різні концепції. Постають питанням «мовної вербалізації та концептуалізації» та «категоризації емоцій», виникнення емоції, «чи виходить вона зі слів і зворотів, чи йде від особистості, яка промовляє фрази», чи вона є поняттям мовним, чи когнітивним [34, с. 21].
Сьогодні, після десятків років досліджень у галузі лінгвістики, вивчення емоцій, на думку В.І. Шаховського, вийшло на новий рівень [34, с. 42]. Дослідник зауважує, що на відміну від французьких лінгвістів, які дотримувалися думки, що лише деякі слова мають емоційний компонент, а більшість словникового запасу мови має нейтральне забарвлення, російські психолінгвісти вважають такий поділ неправильним і переконані, що кожне слово може мати емоційний заряд [36, с. 81-92].
Розрізняють два способи вираження емоцій: вербальний (за допомогою мовних засобів) та невербальний (міміка, пантоміміка, жести тощо), або, як їх ще називає В.І. Шаховський Verbal language та Body language [33, с. 96]. Тобто, існує як мінімум дві семіотичні системи емоцій, які ще недостатньо вивченні. Та, судячи з того, що вже описано та систематизовано, було встановлено, що вербальний спосіб вираження емоцій переважає над невербальним у ряді характеристик, зокрема «надійності, швидкості, прямоті, ступені відвертості і якості (сили) декодування одержувачем» [34, с. 33]. Професори Бердсфіла та Мейерабіана провели дослідження у ході якого виявили, що словесна лексика складає менше 35%, в той час як за допомогою невербальних засобів спілкування передається більше 65% інформації [39, с. 17]. Це пояснюється тим, що не все можна передати за допомогою мови, адже мова бідніша за дійсність. Крім того, вербалізація емоцій не є точною, бо емоції ніколи не трапляються в чистому вигляді [41, с. 26-27].
Деякі вчені (зокрема, Н.М. Разінкіна, Ч. Стівенсон) пропонують розрізняти лексику,яка лише позначає емоції, ілексику, яка виражає їх [20, с. 20-22], [22, с. 129].
Інші дослідники (В.А. Чабаненко, Т.В. Аносова) при розгляді лексичних засобів для передачі емоцій виділяють серед них три групи:
· мовні одиниці, які безпосередньо виражають емоції (це емоційні вигуки),
· категорія слів, що називають або характеризують емоції людини,
· мовні одиниці, які можуть і виражати, і передавати емоційне ставлення мовця до будь-якого предмета або явища.
Дослідники наголошують на тому, що в такому слові обов'язково наявна певна характеристика предмета й емоційне ставлення до нього. До цієї групи емоційних слів належать слова з суфіксами суб'єктивної оцінки [2, с. 7-8], [31, с. 147].
Загальна думка щодо класифікації емоцій полягає у їх чіткій дихотомії, тобто поділі за типом оціночного знака на: негативні і позитивні [8, с. 323].
Порівнюючи лексику з цієї точки зору, можна виявити, що у багатьох мовах емотивів з негативною оціночною семантикою в кількісному відношенні більше, ніж емотивів з позитивною оцінювальною семантикою в кількісному. [34, с. 47]
Існують й інші класифікації емоцій. Наприклад К. Ізард виокремлює такі емоції, як: щастя, подив, сум (смуток), відраза, гнів, страх [2, с.33]. Більшість вчених класифікує емоції на позитивні та негативні [2; 7]. Така класифікація є дещо узагальнена, а самі поняття “позитивні, негативні емоції” потребують деякого уточнення. До негативних емоцій належать гнів, смуток, відраза, обурення [2, с. 34]. Інколи спалахи гніву, страху можуть сприяти виживанню особи, тоді як невиправдані, безпричинні спалахи гніву мотивують з'яву негативних емоцій. Переживання гніву супроводжується зміною кольору обличчя (від червоного до блідого), напруженням вен на чолі та шиї, розширенням ніздрів, міцним стисненням вуст, гучним мовленням, мобілізацією сил для боротьби або нападу [3].
Усі існуючі класифікації емоцій взаємодоповнюють одна одну. Дослідники виокремлюють ядерні та периферійні емоції; ті, які найбільш часто переживає людина, і ті, в яких потреба менша. В. Шаховський стверджує, що для вираження однієї й тієї ж емоції люди використовують різні мовні засоби [7, с. 33]. Різноманітні емоції, виражені словами, зрозумілі всім носіям певної мови тільки тому, що ці емоції - певна форма сприйняття світу. Мова проникає у внутрішню структуру людських емоцій, лексикалізуючи їх.
1.2 Емотивність у мові та тексті
У лінгвістиці тексту розглядають мову опису емоцій і мову вираження емоцій. На мовному рівні емоції трансформуються в емотивність, тобто емоції є психологічною категорією, а емотивність - мовною.
При дослідженні емотивності як категорії художнього необхідно враховувати особливості текстової семантики, а також природу людських емоцій, найважливішими властивостями яких є їхня предметність (спрямованість на світ) і суб'єктивність (приналежність суб'єкту). Саме тому при концептуальному моделюванні емотивності розглядаються референційний,інтенційний і рецептивний аспекти текстової, розмежування яких зумовило виділення трьох складових емотивності:
· предметностіякприсутності в художньому тексті емоціогенних знань;
· залученості,тобто втілення в тексті емоційних намірів автора;
· сугестивності як вказівки на ймовірне емоційне реагування читача на текстову дійсність.
У лінгвістиці не існує повного й однозначного визначення поняття емотивності. В.І. Шаховський визначає емотивність як іманентно притаманну мові семантичну якість виражати системою своїх засобів емоційність як акт психіки, відображені в семантиці мовних одиниць, соціальні та індивідуальні емоції [33, с. 23]. Дослідник також зазначає, що емотивність - це емоційність в мовному значенні, тобто чуттєва оцінка об'єкту, вираз мовними або мовленнєвими засобами відчуттів, настроїв, переживань людини [35, с.153]. Емотивність завжди експресивна та оціночна, але не навпаки.
О. Селінова розуміє під емотивністю у сучасній мовознавчій науці складову конотативного компоненту у семантичній структурі мовної одиниці, який репрезентує емоційне ставлення носіїв мови до позначеного. Емотивність може формувати й денотат значення слова, що створює суперечність у розгляді денотата й конопата у встановлені межі між ними [21, с.248].
І.М. Літвінчук називає емотивністю «результат інтелектуальної інтерпретації емоційності, що транслюється в мові та мовленні» [11, с. 1]. М.В. Гамзюк розуміє під емотивністю мовне вираження емоцій [5, с. 37]. Автори словника Kleines Wortebuch der Stilkunde виділяють поняття Emotionalitat, яке відповідає українському «емоційність», під яким учені розуміють «можливе позначення суми емоційних, тобто пов'язаних з душевним переживанням, елементів тексту» [43, с. 39].
Є. Ю. Мягкова пропонує використовувати поняття «емоційне навантаження слова», розуміючи під цим поняттям «ті якості слів, завдяки яким вони виражають і називають емоції» [15, с. 10].
Сучасні дослідники відзначають, що емотивність - це також і текстова категорія, підпорядкована інформативності або модальності, яка виражає емоційне ставлення адресанта (автора), його функції у тексті, дійових осіб, імовірність емоцій реального чи модельованого авторською свідомістю гіпотетичного читача щодо описуваних подій, явищ, персонажів, їхньої поведінки й аналізується за допомогою емоційно заряджених текстових компонентів (емоціогенних маркерів).
Об'єктом відображення емотивності виступають емоції. Дослідники зазначають, що саме детальний аналіз цього об'єкта дає змогу глибше глибше проникнути в сутність емотивності [5, с. 20].
Крім того, слід зазначити, що є слова, які мають емоційний потенціал або, за визначенням В.А. Чабаненка, слова з ситуативним емоційно-оцінним змістом [31, с. 152], чия емотивність виявляється лише в контексті. На думку В.І. Шаховського, ці слова не є емотивними, але в процесі свого функціонування вони реалізують свій потенціал і поповнюють резерв емотивної лексики [31, с. 101]. «Емотивом» В.І. Шаховський вважає мовну одиницю, головна функція якої полягає у «вираженні емоції мовця, тобто якщо ця її здатність однаково і для відправника, і для одержувача мови відображена в емотивному аспекті його лексичного значення (тобто в його конотації), і якщо при заміні цієї одиниці синонімом емоційність інформації зникає (знімається)». Також він ввів наукове поняття емосеми, сутність якого розкривається як окремий вид сем, що співвідносяться з емоціями того, хто говорить. Ці семи виражаються у семантиці слова як сукупність семантичної ознаки «емоція» і семних конкретизаторів: «любов», «зневага», «приниження» тощо. Сема емотивності може відображати емоційний процес стосовно будь-якої особи: тієї, що говорить, слухає або якоїсь третьої особи [35, с. 9]. емоція лінгвістика поетичний твір
Отже, у лексичному запасі кожної мови присутні не лише слова з яскраво вираженим стилістичним забарвленням або зі структурним компонентом, який дає змогу виразити емоції, а й слова, чиї емоційні якості перебувають у потенціалі, і використання яких у певному контексті надає слову емоційного забарвлення, що дає їм можливість впливати на реципієнта цього контексту.
Що стосується функцій емотивів, то їх первинною функцією вчені називають функцію емоційного самовираження. Однак, в емотивів є і функція впливу, яка реалізується тоді, коли вираження емоцій має певну мету. Крім того, до функцій емотивної лексики належить і функція оцінки. На думку В.І. Шаховського, оцінка є обов'язковим компонентом емотивів і вона завжди емоційна [33, с. 52-53]. Такої самої думки дотримується й В. А. Чабаненко, який розглядає вираження емоцій мовою як форму вираження суспільних оцінок [31, с. 180].
Інша справа, що досі ще не вироблені принципи класифікації емотивів і тому їх типологія - ні загальномовна, ні внутрішньомовна - не створена. «Принцип віднесення того чи іншого слова до розряду емотивних базується в основному на чисто зовнішній ознаці - формальній: якщо слово виражає чи може виражати, іншими словами, може бути використане для вираження типізованих емоцій, то воно емотивне» [33, с. 61]. При цьому треба додати, що емотив ще й викликає емоції, тобто у нього є дві сторони:
а) сторона мовця (вираження емоції),
б) сторона того, хто сприймає (викликання емоцій).
Під емотивним текстом ми розуміємо висловлення, сформульоване одним чи кількома реченнями, яке «передає поряд з факультативною і емоційну інформацію (чи тільки лише її) за допомогою як мінімум одного емотивного засобу - лінгвістичного чи паралінгвістичного (кінесика, фонація), який виражає визначену емоцію, більш чи менш адекватно усвідомлювану всіма коммунікантами в даній ситуації» [35, с. 68].
З цього випливає, що емотивність художнього тексту як одна з базових властивостей художнього тексту, співвідноситься з опредметненими в ньому емоціогенними знаннями та актуалізується через емотивно навантажені текстові компоненти, що втілюють авторські емоційні інтенції й моделюють ймовірні емоції адресата, пов'язані зі сприйняттям та інтерпретацією текстової дійсності. В.І. Шаховський виділяє мовнітанемовні компоненти емотивного тексту.
До перших він відносить «емотивну лексику, фразеологію, набір емотивних конструкцій, емоціональні «кінеми» і «просодеми» в їх лексичному значенні». А емоціональна ситуація, яка включає в себе «емоціональну пресуппозицію, емоціональні наміри, емоціональні позиції комунікантів у момент спілкування та їх спільний емоціональний настрій», відноситься до немовного компоненту. «Все це знаходить формальне вираження у спеціальних засобах: просодії та кінесиці, лексиці та синтаксису, структурі та стилістиці, які виступають у функції сигналів емоціональної інформації даного тексту» [33, с. 145-146].
1 2 3 4