2.3 Методи побудови професіограми
Вивчення професійної діяльності зв'язується з наступними традиційними труднощами:
Вивчення професії передбачає тривалу і систематичну роботу, що вимагає значних тимчасових і організаційних витрат;
Виникають проблеми, пов'язані з виділенням достатньо повною і одночасно компактної системи критеріїв (параметрів) вивчення професії;
При побудові типологій професій та спеціальностей за істотними близьким характеристикам проблема полягає в тому, щоб розібратися, які характеристики дійсно є суттєвими, а це багато в чому залежить від усвідомлення цілей професіографії.
Традиційно в психології праці виділяють наступні основні методи професіографії (Е. М. Іванова):
1) організаційні методи, метою яких є планування, побудова самого дослідження трудової діяльності. Серед організаційних методів виділяються:
Порівняльний метод (досліджуються проблеми формування професіонала при виконанні конкретних видів праці в різних вікових групах для "порівняння");
Лонгітюдний метод ("зрізовий", часто багаторічне дослідження, яке проводиться з метою виявлення динаміки розвитку суб'єкта праці; використовується при прогнозуванні ефективності праці даних людей, у вирішенні кадрових питань та ін.);
2) Методи збору емпіричних даних, серед яких виділяють:
Вивчення документації з даної професії;
Спостереження за роботою фахівців;
Опитування фахівців (експертний метод);
Вивчення продуктів (результатів) даного праці, аналіз помилок;
3)Трудовий метод (метод "включеного експерименту", який називають іноді "методом Петра I"), що передбачає роботу дослідника з даної професії з метою кращого її пізнання і навіть "прочувствования" зсередини;
4) Метод штучної деавтоматизації. Суть методу - досліджувати не стільки сформовані - автоматизовані -навички працівника, скільки саму трудову діяльність, яку освоює навчається робітник. Цей метод може бути покладений в основу більш тонкого профвідбору;
5) Біографічний метод, що дозволяє досліджувати професійний шлях даного професіонала (професіоналів) на підставі опитування і вивчення документації;
6) Метод експерименту, де сам експеримент розуміється як дослідження впливу на трудовий процес (впливу природних факторів або впливу, спеціально організованого);
7) Метод моделювання трудового процесу, що дозволяє виділити і аналізувати найбільш істотні характеристики даного праці;
Також розрізняють методи обробки емпіричних даних:
Якісні методи аналізу: експертна оцінка, порівняльний аналіз емпіричних даних, аналіз помилок, різні процедури опису спостережуваних трудових процесів або своїх вражень від виконуваної роботи;
Кількісні методи аналізу: статистичний аналіз; графічний аналіз (часто дозволяє вибудувати візуальний образ змін);
8) інтерпретаційні методи, що дозволяють осмислити отримані результати і виявити певні закономірності трудового процесу. Серед цих методів умовно виділяють:
Також пропонується використовувати наступну класифікацію методів:
1) методи аналізу документів:
- Вивчення монографій та періодичних видань;
- Аналіз керівництв, інструкцій, звітів, актів;
2) методи опитування:
- Індивідуальне інтерв'ю;
- Групове інтерв'ю та дискусії (фокус-групи);
- Анкетування;
- Експертні оцінки;
3) методи спостереження:
- Спостереження за поведінкою працівників;
- Реєстрація процесу та результатів трудової діяльності з використанням технічних засобів (відеозйомка, хронометраж);
4) методи самоспостереження:
- Самоспостереження і самозвіт фахівця в процесі діяльності;
- Самоспостереження психолога в процесі освоєння діяльності та вирішення нескладних завдань (трудовий метод);
5) методи експерименту (експериментальне моделювання трудових ситуацій і вимір показників діяльності, контроль факторів);
6) методи аналізу діяльності:
- Ергономічний аналіз робочого місця, інструментів та обладнання, умов діяльності;
- Алгоритмічний аналіз виконання окремих завдань і трудових операцій;
- Аналіз прийому і переробки інформації в процесі діяльності;
- Аналіз формування професійних знань і навичок;
- Аналіз помилок в процесі діяльності;
- Аналіз рекордів і вивчення вищих досягнень у професійній діяльності;
- Аналіз надзвичайних подій (метод критичних інцидентів);
- Вивчення професійної діяльності в екстремальних ситуаціях;
7) методи психологічного тестування (вивчення особистості працівників, статистичний аналіз міжгрупових відмінностей, виявлення професійно важливих якостей);
8) біографічні методи (вивчення біографій і автобіографій фахівців).
При цьому найбільш доступними і широко використовуваними для складання професіограм є метод аналізу документів і метод опитування.
Е. С. Романова і Г. А. Суворова запропонували кілька більш компактні варіанти описи професій, які також можуть бути використані профконсультантами:
1. Орієнтовна схема експрес-вивчення професії: 1) техніко-економічне опис (технологія, обладнання, норми, оплата праці); 2) організація та умови праці (соціальні та фізичні умови, освітленість, температура, вологість, профвредности, режим праці і т.д.); 3) документація по плинності кадрів, по збоїв у роботі і т.д .; 4) докладний опис самої трудової діяльності (основні операції і дії); 5) психофізіологічна характеристика трудової діяльності (характеристика ПІК).
2. Загальна схема (основні питання) для розробки комплексної професіограми наступна. Як називається робота і в чому вона полягає (її суттєві характеристики)? Є (основні критерії ефективності) і мета роботи? Що є предметом праці (над чим працюють)? Яким способом (як) виконується робота (який технологічний процес)? Па підставі чого робиться робота (нормативна та виробнича документація)? Які конкретні критерії оцінки праці? Яка необхідна кваліфікація? За допомогою яких засобів виконується робота? У яких умовах виконується робота (територіальних, гігієнічних, естетичних)? Яка організація праці (графік роботи, трудові зміни, баланс праці та відпочинку)? Яка кооперація праці (хто, що і з ким робить)? Яка інтенсивність праці? Яка ступінь небезпеки і відповідальності праці? Яка ступінь впливу праці на працівника (ступінь корисності / шкідливості)? Яка користь для працівника (заробітна плата, премії, суспільне визнання і т. д.)? Які умови, вимоги та обмеження характерні для роботи (хто може і хто не може її виконувати: адміністративно-правові, політичні, медичні, громадські та інші детермінанти).
Л. А. Фіглін говорить про те, що професіограма повинна мати наступну структуру:
1) загальні положення (професія, поширеність професії, галузь економіки, спеціальності);
2) підготовка кадрів (типи навчальних закладів, форми підготовки, тривалість навчання, умови вступу, рівень отриманої кваліфікації, перспективи професійно-кваліфікаційного і посадового росту);
3) типові виробничі показники роботи (сфера діяльності та види праці, типи основних знарядь праці, найважливіші виробничі операції, види професійних труднощів, помилок, домінуючі типи діяльності, форми організації праці та характер соціальних зв'язків);
4) санітарно-гігієнічні умови праці (мікрокліматичні умови, режим праці та відпочинку, травматизм, профзахворювання, заходи з охорони праці);
5) медичні протипоказання;
6) кваліфікаційний профіль (загальноосвітня підготовка, професійна підготовка, загальний рівень інтелекту, володіння словом, володіння числом, просторова орієнтація, сприйняття форми, моторна координація, схильність до науково-технічної діяльності, специфічні здібності).
Для сучасного психолога-практика і профконсультанта важливо розуміти, яким чином складається грамотне опис різних видів професійної праці, які загальні характеристики використовуються для повного розгляду професій. Крім використання готових описів професій (професіограм) профконсультанта слід бути готовим до самостійного виділенню і опису особливостей професій, характерних для конкретних умов свого міста чи регіону і не представлених в профессиограммах для загального користування. Крім того, у ряді випадків виникає необхідність самостійного розгляду окремих (особливо цікавих) професій.
Висновок
В процесі роботи над науково-дослідною роботою було вивчено і проаналізовано ряд сучасних літературних та методичних джерел.
У першому розділі науково-дослідної роботи було дано визначення поняттю «професіографія», «профорієнтація», та з’ясовано, що це наукові дисципліни, які допомагають людині обрати свою майбутню професію з урахуванням всіх її здібностей, потреб і бажань.
Основними її напрямами (структурними елементами) вважаються: професійна інформація, професійна консультація, професійний відбір (добір). При виборі професії бажано конкретизувати вид майбутньої діяльності до певної спеціальності. Вивчаючи професії з метою профконсультації, варто робити акцент на психологічній характеристиці професійної діяльності, а не на вивченні особистості у процесі праці. Це зобов'язує відповісти на запитання, яку роль у структурі тієї чи іншої професійної діяльності відіграють різні психофізіологічні компоненти: сенсорні процеси, розумові дії, психічні процеси, а також деякі особливості особистості, тобто необхідно дати професіографічну інформацію, яка б достатньо відображала систему вимог професії до психологічної структури особистості.
У другому розділі науково-дослідної роботи були розглянуті основні завдання професіограми та профорієнтації, а також описана методика застосування професіографії в профорієнтаційній діяльності.\
Таким чином, використання професіографічного матеріалу у профорієнтаційній роботі має свої особливості. Професіограма допомагає профорієнтувати правильно визначити критерії придатності людини до певної професійної діяльності, обґрунтувати вибір психодіагностичних методів для оцінки і прогнозування ефективності професійного навчання і професійної діяльності. На основі порівняльного аналізу результатів психодіагностичного обстеження і професіографічних матеріалів працівник служби профорієнтації конструює профконсультаційну бесіду і дає пораду щодо вибору чи зміни професії.
Список використаної літератури:
1. Бодров В. А. Психология профессиональной пригодности : [методическое пособие для вузов] / В. А. Бодров. — М. : ПЕР СЭ, 2001. — 501 с.
2. Волков Б. С. Основы профессиональной ориентации / Волков Б. С. — М. : Академический проект, 2007. — 333 с.
3. Гарбер Е. М. Методика профессиографии / Гарбер Е. М. — Саратов, 1992. — 92 с.
4. Зеер Э. Ф. Психология профессий / Э. Ф. Зеер. — Екатеринбург, 2007.— 112 с.
5. Иванова Е. М. Спецпрактикум по психологическому изучению профессиональной деятельности / Е. М. Иванова, О. Г. Носова. — М. : МГУ, 1980. — 124 с.
6. Йовайша Л. А. Проблемы профессиональной ориентации iкольников /
Л. А. Йовайша. — М. : Педагогика, 1983. — 130 с.
7. Липман О. Психология профессий / О. Липман. — Л., 1923. — 106 с.
8. Карпіловська С. Я. Основи професіографії / С. Я. Карпіловська, Р. Й. Міттельнам, В. В. Синявський та ін. — К. : МАУП, 1997. — 147 с.
9. Климов Е. А. Как выбрать профессию / Е. А. Климов. — М. : Просвещение, 1990. — 160 с.
10. Климов Е. А. Образ мира в однотипных профессиях / Е. А. Климов. —М. : МГУ, 1995. — 224 с.
11. Котелова Ю. В. Очерки по психологии труда / Ю. В. Котелова. — М. :
МГУ, 1996. — 287 с.
12. Платонов К. К. Проблемы способностей / К. К. Платонов. — М. : Наука,
1972. — 311 с.
13. Романова Е. С. Психологические основы профессиографии / Е. С. Романова, Г. А. Суворова. — М. : МПГУ, 1990. — 98 с.
14. Романова Е. С. 99 популярных профессий. Психологический анализ и профессиограмы / Е. С. Романова. — СПб. : Питер, 2004. — 464 с.
15. Синявський В. В. Методи психодіагностики в системі професійної консультації безробіт них / В. В. Синявський. — К., 2001. — 192 с.
16. Синявський В. В. Методи психодіагностики в системі профконсультації / В. В. Синявський. — К. : ІПК ДСЗУ, 2002. — 190 с.
17. Синявський В. В. Психологічні основи профорієнтаційної професіографії / В. В. Синявський. — К. : ІПК ДСЗУ, 2010. — 83 с.
18. Титова И. П. Об изучении и классификации профессий в целях профориентации / И. П. Титова // Школа и вибор профессии. — М. : Просвещение, 1972. — С. 49-64.
19. Фукуяма С. Теоретические основы профессиональной ориентации /С. Фукуяма. — М. : МГУ, 1989. — 108 с.
20. Шпильрейн И. Н. Основные вопросы профессиографии / И. Н. Шпильрейн / Психология труда и психотехника. — М., 1928. — Ч. 1. —С. 31-40.
21. Енциклопедія професій. — К. : ДСЗУ, 2005. — 412 с.
Додаток
Рис. 1. Система взаємодії суб'єктів освітнього середовища з питань професійного самовизначення учнів
1 2 3