1   2   3   4   5
Ім'я файлу: Лекція_2.docx
Розширення: docx
Розмір: 109кб.
Дата: 01.06.2022
скачати

6. Поняття податкового правопорушення

Як відомо, юридична відповідальність – це вид соціальної відповідальності, сутність якої полягає у застосуванні до правопорушників передбачених законодавством санкцій, що забезпечуються у примусовому порядку державою. Юридичну відповідальність також визначають як вид та міру примусового зізнання суб’єктом правопорушення передбачених законом негативних наслідків правопорушення особистого, майнового або іншого характеру.

Поняття податкового правопорушення, види юридичної відповідальності за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також процедура притягнення до фінансово-правової відповідальності встановлюються гл. 11 розд. ІІ ПК України.

Єдиною підставою застосування заходів юридичної відповідальності є вчинення особою податкового правопорушення, ознаки складу якого визначені чинним податковим законодавством.

Поняття податкового правопорушення наведено у ст. 109 ПК України.

Податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених ПК України та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Законодавець визначає, що вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену законодавством України.

Порушення приписів правових норм у суспільстві має не одиничний характер і заподіює суспільству досить істотної шкоди. У цих умовах держава, видаючи норми права, визначає юридичну відповідальність суб’єктів незалежно від їх волі й бажання, що має державно-примусовий характер. Особливістю подібних заходів у сфері оподаткування є захист власником своїх коштів. Підстави юридичної відповідальності в ряді випадків розмежовують на нормативні й фактичні. Як нормативні засади відповідальності при цьому виділяється сукупність відповідних правових норм, на підставі яких встановлюється відповідальність у цій сфері відносин. Фактичними підставами відповідальності є самі правопорушення, що обумовлюють застосування санкцій. До такої диференціації необхідно ставитися як до теоретичної абстракції, тому що таке розмежування можливо лише на рівні теоретичної моделі, оскільки фактичні підстави можуть бути реалізовані при наявності нормативних. Діяння особи розглядається як правопорушення тільки в тому випадку, якщо така конструкція має відповідну правову форму, тільки за умови, якщо така дія або бездіяльність визнається правопорушенням відповідною правовою нормою.

Підставою відповідальності є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Не зупиняючись докладно на аналізі правопорушення, виділимо загальні ознаки, характерні для всіх видів правопорушень, у тому числі й для податкових:

• суспільна небезпека діяння;

• протиправність дій або бездіяльності – порушення певних податкових норм;

• винна поведінка як результат вільного волевиявлення правопорушника;

• караність.

Правопорушення є саме діянням людей, що включає два варіанти поведінки: активна дія суб’єкта або юридично значуща бездіяльність. Причому подібна поведінка може бути віднесена до правопорушення тільки за умови його суспільної небезпеки, тобто за умови включення наявності шкоди. Заподіюючи шкоду суспільству, правопорушник створює певну юридичну небезпеку або зловживає правом. Протиправність у цьому випадку саме і є юридичним виявленням суспільної небезпеки діяння, його шкоди для суспільства.

Будь-яке правопорушення, у тому числі податкове, з точки зору юридичної науки, має певні ознаки, або складові частини правопорушення. Відсутність хоча б одного з цих елементів не дає можливості визначити таке порушення чинних нормативно-правових актів як правопорушення.

Під складом податкового правопорушення розуміють встановлену правом сукупність ознак, при наявності яких діяння особи визнається правопорушенням (об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона).

Об’єктом правопорушення є суспільні правовідносини, що виникають з приводу сплати податків, інших обов'язкових платежів до бюджету та державних цільових позабюджетних фондів. У сфері податкового регулювання це відносини, що встановлюють порядок реалізації податкового обов’язку платником податків, порядок обчислення, сплати, справляння податків, податкової звітності й податкового контролю. Фактично об’єктом податкового правопорушення є фінансові інтереси держави, що охоплюють процес формування централізованих грошових фондів за рахунок податків та зборів.

Об’єктивна сторона правопорушення показує його вираження зовні. Об'єктивна сторона складається з трьох елементів:

- діяння (дій чи бездіяльності);

- наслідків;

- причинного зв'язку між діяннями та наслідками.

Об’єктивна сторона податкового правопорушення виявляється протиправністю дії (бездіяльності) суб’єкта, за яке встановлена юридична відповідальність. Цей елемент складу податкового правопорушення характеризує зовнішні прояви правопорушення в об’єктивній дійсності (момент вчинення (закінчення) правопорушення, спосіб, повторність і т. ін.).

Об’єктивна сторона податкового правопорушення виражає систему ознак, що характеризують його зовні. Протиправність дії означає пряму заборону на її здійснення відповідною нормою податкового законодавства або здійснення такої дії у формі, що суперечить припису правової норми. У цьому випадку протиправність може проявлятися щодо будь-якого видового податкового обов’язку (відсутність податкового обліку; сплата податку із затримкою або в меншому розмірі; ненадання податкової звітності й т. ін.). Бездіяльність є протиправною в тому випадку, якщо обов’язок активних дій прямо передбачений податковим законодавством, а особа, незважаючи на це, відмовляється їх здійснювати.

Суб’єктом правопорушення за ст. 110 ПК України визнається деліктоздатна, осудна особа, яка досягла певного віку та на яку відповідно до діючого законодавства може бути покладена юридична відповідальність. Платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Суб’єктивна сторона правопорушення характеризує внутрішню сторону правопорушення (на відміну від об’єктивної сторони, яка деталізує зовнішній прояв правопорушення), відображає індивідуальну волю особи, спрямовану на досягнення певних цілей, конкретизує психічні процеси, що відбуваються в її свідомості.

Суб’єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини (психічним ставленням особи до вчиненого). Ступінь її разом з мотивом, метою правопорушення залежить від характеру оцінки правопорушником своїх діянь, передбачення суспільно небезпечних наслідків цього. Вина як психічне ставлення суб’єкта до протиправного діяння і його наслідків обумовлює різне поєднання інтелектуальних і вольових засад вини, реалізацію її за допомогою свідомості й волі. Виходячи із цього, законодавчо визначаються дві форми вини: намір і необережність.

Податкове правопорушення визнається здійсненим умисно, якщо особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своїх дій (бездіяльності), бажала або свідомо допускала настання шкідливих наслідків таких дій (бездіяльності). Податкове правопорушення визнається вчиненим з необережності, якщо особа, яка його вчинила, не усвідомлювала протиправного характеру своїх дій (бездіяльності), або шкідливого характеру наслідків, що виникли через ці дії (бездіяльність), хоча повинна була й могла це усвідомлювати.

Визначення форми вини може ускладнюватися стосовно юридичних осіб. У цьому випадку податкове правопорушення організацій може розглядатися як наслідок неправомірної поведінки декількох осіб. Вина останніх також може реалізовуватися в різних формах і передбачати поєднання різних форм відповідальності. Характеризуючи у зв’язку із цим податкове правопорушення, важливо врахувати певний комплексний, стиковий характер норм. Не всі дії посадових осіб при податковому обліку, інших формах організації оподаткування можуть утворити склад податкового правопорушення. До податкових належать тільки ті правопорушення, які стосуються податкової системи, безпосередньо оподаткування. Наприклад, подання посадовими особами документів, що незаконно змінюють податковий обов’язок, розглядається як посадове, а не податкове правопорушення.

Законодавчо класифікувати конкретні склади податкових правопорушень доцільно за двома напрямками:

а) матеріальні склади, пов’язані в основному із прихованням або заниженням доходу, прибутку;

б) формальні склади, що полягають у неподанні або несвоєчасному поданні в податковий орган необхідних документів.

Такий розподіл дозволить сформулювати загальні підходи при диференціації санкцій, закласти стійкі критерії. Так, щодо матеріальних складів, може йтися про розмір прихованого або заниженого прибутку, доходу, залежно від чого й варіювалися б санкції й навіть вид відповідальності. Щодо документальних складів, подібним критерієм може бути строк затримки документів, їх характер.

Види податкових правопорушень. Класифікація податкових правопорушень може здійснюватися за різними критеріями залежно від:

• галузей і характеру санкцій (кримінальна; адміністративна; фінансова);

• ступеня суспільної небезпеки (податкові злочини; податкові провини).

Розподіл податкових правопорушень залежно від ступеня суспільної небезпеки на злочини й провини фактично переплітається з попереднім критерієм, що передбачає галузеву класифікацію, відповідно до якого злочини кваліфікуються кримінально- правовими нормами, тоді як провини – адміністративними й фінансово-правовими нормами;

• об’єкта (пов’язані з приховуванням об’єкта оподаткування; заниження об’єкта оподаткування; відсутність обліку об’єкта оподаткування або ведення його обліку з порушенням установленого порядку; несвоєчасна сплата податку чи збору; ненадання документів та іншої інформації й т. ін.).

Можлива й більш вузька класифікація податкових правопорушень. Як такі підстави може бути виділений поділ податкових правопорушень:

1) за суб’єктним складом (податкові правопорушення, вчинені винятково фізичними особами; податкові правопорушення, вчинені тільки організаціями; податкові правопорушення, що передбачають змішаного суб’єкта відповідальності й здійснюються як фізичними особами, так і організаціями);

2) за особливостями статусу суб’єкта правопорушення (податкові правопорушення, вчинені платниками податків і зборів; податкові правопорушення, вчинені податковими агентами; податкові правопорушення, вчинені банками; податкові правопорушення, вчинені іншими зобов’язаними особами);

3) за особливостями об’єктивної сторони податкового правопорушення (податкові правопорушення, вчинені діями суб’єктів правопорушень; податкові правопорушення, вчинені в результаті бездіяльності; податкові правопорушення, вчинені як результат сукупності дії і бездіяльності й т. ін.).

Таким чином, наявність податкового правопорушення є підставою для притягнення до юридичної відповідальності.

7. Види юридичної відповідальності за порушення законів з питань оподаткування

Система юридичної відповідальності за порушення податкового законодавства охоплює фінансову, адміністративну та кримінальну відповідальність.

Кожен із видів відповідальності регулюється окремою системою законодавства (кримінальна – КК України, адміністративна – КУпАП і т.ін.).

За ухилення від сплати податків, інших обов'язкових платежів у значних розмірах платники відповідно до ст. 212 Кримінального кодексу України можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності.

Кримінальна відповідальність за податкові злочини реалізується на підставі положень КК України, який встановлює лише кілька юридичних складів злочинів у цій сфері. Ці склади передбачені ст. ст. 204, 216, якими захищається належний порядок здійснення операцій з підакцизними товарами, та ст. 212 КК України, якою передбачено кримінальну відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів та деякі інші склади.

КК України передбачає також притягнення до відповідальності за ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у вигляді штрафів.

Предметом злочину є податки, збори, інші обов'язкові платежі, що входять до системи оподаткування і запроваджені у встановленому законом порядку.

Адміністративна відповідальність за податкові правопорушення відповідно до КУпАП передбачена за окремі види порушень податкового законодавства. Основні із них містяться у гл. 12 КУпАП «Адміністративні правопорушення в галузі торгівлі, громадського харчування, сфери послуг, в галузі фінансів та підприємницької діяльності».

Адміністративна відповідальність встановлюється за невиконання законних вимог посадових осіб органів ДПС, за порушення порядку утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб і подання відомостей про виплачені доходи, за порушення порядку подання декларації про доходи та ведення обліку доходів і витрат, за порушення законодавства з фінансових питань тощо.

Так, неподання або несвоєчасне подання громадянами декларацій про доходи чи включення до декларацій перекручених даних, відсутність обліку або неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов’язкову форму обліку, тягне за собою попередження або накладення штрафу у розмірі від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Особливостями адміністративних санкцій є:

1) відсутність тяжких правових наслідків;

2) застосування менш тяжких податкових правопорушень (проступків);

3) адміністративні санкції не тягнуть за собою судимості.

Штрафи, які накладаються при притягненні до адміністративної відповідальності, потрібно відрізняти від штрафів, що застосовуються в рамках фінансової відповідальності. Останні є видом санкцій, передбачених стосовно осіб, відповідальних за виконання норм податкового права, та накладаються як на фізичних, так і на юридичних осіб – платників податків.

Коли неправомірними діями посадових осіб органів державної податкової служби платнику податків завдано збитків, податкові органи притягуються до цивільно-правової відповідальності.

8. Фінансово-правова відповідальність за податкові правопорушення

Введення законодавцем фінансово-правової відповідальності за порушення норм податкового права, яку за видовими ознаками не можна віднести до існуючих видів юридичної відповідальності, є підґрунтям для визнання самостійності цього виду відповідальності. До видових ознак фінансово-правової відповідальності, що виділяють її як окремий вид у системі юридичної відповідальності, належать: публічно-майновий характер, склад юрисдикційних органів, суб’єктний склад порушників податкового законодавства, підстава її застосування, юрисдикційна процедура, фінансово-правові санкції.4

Публічно-майновий характер: публічний характер знаходить вираження в тому, що податкове правопорушення як підстава фінансово-правової відповідальності завдає шкоди публічним фінансовим інтересам, охорона яких є метою і функцією держави. Майновий характер полягає в державно-правовому впливі на економічні інтереси порушників податкового законодавства.

Суб’єктний склад порушників податкового законодавства: до фінансово-правової відповідальності притягаються фізичні особи, юридичні особи, їх філії та інші відокремлені підрозділи, які є безпосередніми учасниками податкових відносин.

Підставою застосування фінансово-правової відповідальності є: норми податкового права (нормативна), діяння, яке містить склад податкового правопорушення (фактична), рішення податкового органу про застосування фінансових санкцій (процесуальна).

Провадження по справі про податкові правопорушення здійснюється в позасудовому порядку, має власний строк давності, підстави зупинення, поновлення, продовження строків.

Специфіка заходів фінансово-правової відповідальності полягає в кумулятивності, тобто поєднанні компенсаційної та каральної цілей.

Матеріально- та процесуально-правова специфіка ознак фінансово-правової відповідальності, що виявляється через співставлення її з іншими видами юридичної відповідальності, зумовлює самостійне місце цього інституту в системі юридичної відповідальності. Причому специфіка таких ознак не є результатом довільного розсуду законодавця. Вона має під собою об’єктивну основу, що обумовлюється правовою природою фінансово-правової відповідальності.

Фінансово-правова відповідальність за ст. 111 ПК України застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Фінансова відповідальність може реалізовуватись паралельно з адміністративною, кримінальною та дисциплінарною. Суб'єктами фінансової відповідальності є підприємства, установи, організації та їхні філії, фізичні особи, але не посадові особи, які є суб'єктами дисциплінарної, адміністративної і кримінальної відповідальності. Адміністративне стягнення у вигляді штрафу застосовується в установлених законом межах (певній кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), а фінансова санкція може виражатися в конкретній сумі неправомірно одержаного доходу, в повному розмірі прихованого податку, частині прихованого обов'язкового платежу тощо, тобто розмір цієї суми, як правило, попередньо не визначено.

Сутність фінансово-правової відповідальності полягає у компенсаційно-каральному впливі на суб’єктів податкових правовідносин. Дієвість такого впливу полягає в мотивації зазначених суб’єктів до правомірної поведінки через усунення можливості отримання економічного зиску від невиконання покладених на них податкових обов’язків. Ця ідея опосередковується в санкціях податкових норм (фінансових санкціях), які містять вказівку на негативні наслідки протиправної поведінки. Сутність таких санкцій зумовлюється характером правовідносин, нормальне функціонування яких вона покликана забезпечити. Саме специфічний владно - майновий характер фінансових правовідносин (в яких відносини влади невіддільні від майнових), зумовлює майновий (компенсаційно-каральний) характер фінансових санкцій, які застосовуються до порушників податкових норм.

Єдиною підставою застосування заходів фінансово-правової відповідальності є вчинення особою фінансового правопорушення, ознаки складу якого визначені чинним фінансовим законодавством.

Під фінансовим правопорушенням розуміють суспільно шкідливе, винне діяння (дію чи бездіяльність), що порушує норми фінансового законодавства, за вчинення якого передбачено фінансово-правову відповідальність.

Склад фінансового правопорушення являє собою певну сукупність об’єктивних і суб’єктивних ознак, закріплених у законодавстві, які визначають конкретне суспільно шкідливе діяння як правопорушення. Характеристика суб’єктного складу фінансового правопорушення деталізується класифікацією видів суб’єктів за функціональним призначенням.

Наприклад, у податковій сфері виділяються: платники податків – фізичні особи та організації; податкові агенти; збирачі податків і зборів; особи, на яких законодавством покладається обов’язок зі сплати податків і зборів замість платників; особи, на яких законодавством покладено обов’язок сприяння податковим органам у здійсненні податкового контролю.

Нормативною основою притягнення до фінансової відповідальності за порушення податкового законодавства є ПК України. Ним, зокрема, передбачено накладання таких фінансових санкцій за податкові правопорушення, як штрафна (фінансова) санкція (штраф) та пеня. Законодавець нечітко визначає поняття штрафної фінансової санкції, яке ототожнюється з штрафною санкцією, але з наступних статей кодексу можна зрозуміти, що до них належать штрафи і пеня. Суми штрафів зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори. Застосування штрафів не звільняє платників податків від обов’язку сплатити до бюджету належні суми податків та зборів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, а також від застосування до них інших заходів, передбачених законодавством.

У разі застосування контролюючими органами до платника податків (фінансових) санкцій за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення – рішення. Згідно із ст. 116 ПК України за одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафної (фінансової) санкції.

У разі вчинення платником податків двох або більше порушень законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, фінансові санкції застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо.

Строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному Податковим кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

Граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним 102 Податкового кодексу.

1   2   3   4   5

скачати

© Усі права захищені
написати до нас