1   2   3   4   5   6
Ім'я файлу: М.Р._Шваб.docx
Розширення: docx
Розмір: 181кб.
Дата: 25.06.2021
скачати
Пов'язані файли:
mysteczka-osvitnya-galuz-muzychne-mystecztvo-2020-2021n.r.doc
2.2. Методика педагогічного експерименту
Досвід свідчить, що креативні діти швидко проходять початковий етап інтелектуального розвитку й чинять опір усім видам нетворчих робіт. Тому потрібно розвивати пізнавальні та творчі здібності учнів, а саме: спостережливість, здатність побачити незвичайне у звичайному, уяву, уміння фантазувати й змінювати об’єкти, мовлення, образне мислення, допитливість, пізнавальний інтерес.

Навчати творчості так, як навчають стандартних дій та операцій, неможливо. Щоб дитина могла креативно мислити потрібно розробити методику (особливі підходи, різні форми, методи та вправи), застосування якої сприяло би формуванню творчих здібностей, передусім, систематичності і послідовності мислення, уяви (фантазії), пам’яті, креативності, готовності до ризику та відповідальності за прийняте рішення, що є пріорітетним у розвитку креативності молодших школярів.

Саме тому, аналіз науково-методичної літератури та вивчення передового педагогічного досвіду дозволили нам визначити найбільш ефективні види вправ і завдань, спрямованих на розвиток креативності молодших школярів на уроках літературного читання, на яких зупинимося докладніше.

Значну кількість творчих вправ можна запропонувати школярам на основі текстів, що передбачені для вивчення в діючих підручниках для читання. Наприклад:

  • доповнення та перебудова тексту (опис подій, які могли передувати зображеним; розширення змісту оповідання новим епізодом; вигадування нових обставин сюжету; складання нового закінчення оповідання, казки);

  • прогнозування можливого розвитку подій, передбачення змісту твору на основі заголовка, ілюстрації, читання першого й заключного абзаців тексту;

  • словесне малювання та «екранізація» прочитаного;

  • складання творчих переказів;

  • добір римованих слів, доповнення рядків віршів;

  • складання «Сенкана», «Кубування», «Ґронування» та ін.

Ефективними є також креативні вправи, що можуть мати лише опосередковане відношення до тексту, що вивчається. Це складання казок, віршів, лічилок, загадок тощо (за аналогією, за опорою та без неї); інтерактивні творчі вправи («Побажання», «Сам про себе», «Мікрофон» та ін.); літературно-творчі ігри. Розглянемо методику використання окремих творчих вправ та завдань на уроках літературного читання в 3-4-х класах.

«Побажання». Учням заздалегідь роздаються невеличкі аркуші паперу.

Далі вчитель пропонує написати гарні побажання сусіду по парті за літерами алфавіту, наприклад: «Бажаю тобі бути: а – активним; б – бадьорим; в – веселим; г – гарним; д – добрим» і т. д. На побажанні кожен учень ставить підпис і вручає товаришеві. Таку вправу можна використати як розминку-»криголам» на початку уроку.

«Кубування» є «стратегією» навчання, яка допомагає творчо розглянути предмет чи явище з різних сторін. Утвореним групам із 5-6 учнів пропонується куб із написаними на кожному його боці вказівками:

Опишіть це. Розгляньте уважно об’єкт (можливо, лише уявний) та опишіть.

Порівняйте це. На що це схоже?

Встановіть асоціації. Що спадає вам на думку у зв’язку з цим? Проаналізуйте це. Скажіть, яким чином це зроблено. Вам не обов’язково це знати. Ви можете це вигадати.

Знайдіть застосування цьому. Яким чином це може бути застосовано?

Запропонуйте аргументи за або проти цього. Займіть певну позицію.

Використовуйте різні аргументи.

Учням пропонується викласти на папері думки на задану тему впродовж 5 хв. Далі відбувається презентація думок (виступи представників груп – доповідачів) та підведення загальних підсумків роботи [71, с. 70].

Під час складання учнями казок, загадок, віршів корисними стануть такі прийоми: «Біном фантазії». Новий образ може з’явитись, якщо взяти два слова, між якими є певна змістова дистанція. Це активізує уяву, і в результаті виходить єдине фантастичне ціле. У «біномі фантазії» слова використовуються не в їх звичайному значенні, а звільненими з мовного ряду, у якому вони звично фігурують. Наприклад, «шафа» й «собака». Ці слова можуть бути поєднані по-різному: шафа собаки, собака на шафі, собака в шафі. Кожне з цих поєднань може слугувати основою для вигадування конкретних ситуацій, з яких утворюється казка.

«Казка навиворіт». Цей прийом ефективний не тільки для розвитку навичок пародіювання. З його допомогою можна визначити вихідну точку для вільної розповіді, яка самостійно розгортається в будь-якому іншому напрямку. Наприклад: Попелюшка – зла, нечемна дівчинка. Не допомагає добрій мачусі, знущається над лагідними, покірними зведеними сестрами тощо.

Створення «вінегрету» з казок. Суть цього прийому полягає в тому, що події з різних казок переплітаються й розгалужуються за новим сюжетом. Наприклад: Івасик-Телесик з’явився в будиночку Білосніжки і став її вихованцем. Тут з ним трапляються дивовижні пригоди... Це надасть старій казці новизни й принесе задоволення дитині від фантазування засобами слова.

«Плюс один». Учні мають розповісти вже відому казку, додавши до її змісту ще один об’єкт, якого не було раніше. Наприклад: три ведмеді, дівчинка, будиночок, три чашки, три стільці, три ліжка, слон.

Як стимульний матеріал у тесті використовується сорок словесних тріад. Елементи кожної тріади належать до взаємно віддалених асоціативних галузей. Опитуваним пропонується три слова. Необхідно підібрати до них таке четверте, яке б підходило до кожного з трьох слів, тобто могло б скласти словосполучення з кожним з трьох слів-стимулів. Наприклад, швидкий, зелений, повний. Відповіддю може бути «поїзд».

Зауважимо, що основу творчої діяльності складає взаємодія інтересу й радості, тому так важливо створювати на уроках літературного читання позитивне емоційне тло. Цьому сприяють креативні вправи та завдання ігрового характеру, які ми використовуємо під час проведення занять будь-яких форм уроку. Наприклад, ми пропонували виконати такі завдання:

«Буріме». Учитель пропонує дві пари рим-кінцівок чотирьох рядків віршика, причому рядки можуть римуватись по-різному: перший із третім, перший із другим, третій із четвертим. Гравцям необхідно скласти початок кожного рядка й отримати власний римований вірш.

«Кодувальники». Керівник гри (а надалі й усі гравці) називає пари предметів, які «кодують» якийсь третій задуманий ним предмет, і пропонує учасникам гри відгадати задумане. Наприклад, задумавши «фонтан», говорить: «дерево» й «злива». Перемагає той, хто поряд із задуманим предметом назве найбільше число інших несподіваних предметів і чітко обґрунтує свої відповіді.

«Запитайлик». Учитель називає будь-які два предмети, наприклад, «м’яч» і «кіт». Учасникам гри необхідно скласти якомога більше різноманітних запитань, у яких обов’язково використовуються ці слова. При цьому запитання мають бути по можливості незвичайними, іноді смішними. Наприклад, діти можуть скласти запитання: «Чи грають коти у футбол?»; «Якщо кіт буде багато їсти, то стане круглим, як м’яч?» та ін.

У роботі над розвитком креативності молодших школярів дуже важливими є педагогічна тактовність і толерантність учителя. Необхідно, щоб він заохочував дітей до творчості, стимулював нестандартні й цікаві рішення, а потім разом із дітьми оцінював їх рівень і якість [50].

Творча робота на уроках читання реалізовувалась також у створенні нових творів самими учнями. Це можуть бути вірші, оповідання, казки, малюнки, пісні.

Роботу над віршотворенням починали з формування вміння римувати слова (кіт-кріт, гість-цвях), потім завдання ускладнюються: пропонували скласти двовірш, чотиривірш. А далі діти самі підбирають риму слова і пробують писати вірші. Саме в такій роботі навчаються крок за кроком розкривають себе, розвивають творчі здібності, що веде до формуванню і закріпленню позитивної мотивації до навчання.

Наприклад: учням даються опорні слова, за якими вони повинні скласти вірш. Ось ці слова: маленькі, гостренькі, шубка, зубки, лапи, шовкова.

Учні склали такий вірш.

Котик мій маленький

Має зубки гостренькі,

Лапи м’якенькі

Вуса довгенькі

Шубка шовкова

Оповідь готова.

Виконуючи вправи, пропонували учням записати коротеньке оповідання за прислів’ям «Золота клітка солов’я не тішить». Важливу роль у цій роботі учнів відіграють такі якості як самостійність, індивідуальність, висловлення своєї думки, її правильність.

Під час дослідження ми також застосовували прийом «інформаційний пакет» (добірка цитат, висловлювань літературознавців, дослідників, філософів, відомих людей про письменника, твір, героїв). Проводились уроки у формі змагань та ігор, усні журнали, уроки-вікторини, уроки-заочні екскурсії, уроки-подорожі, уроки-інтерв’ю, уроки-презентації, уроки-дослідження, поетичні майстерні, уроки-рольові ігри тощо.

Проводили різні види конкурсів, вікторин, саме як-от: літературне лото, аукціон знань, «мікрофон», «істинне-хибне», «літературна плутанина», заохочую до складання тестів, сенканів, кросвордів, ребусів тощо [48, с. 99].

Для більшої зацікавленості школярів поряд із стандартними завданнями пропонуються такі, що вимагають творчих пошуків, оригінальності, винахідливості. Саме такі креативні, пізнавальні, інтелектуальні вправи під час читання допомагають розвинути в учнів відповідні пізнавальні процеси – пам’ять, увагу, уяву, логічне мислення 25, с. 110.

Тому, ми використовувати й такі форми навчання, як: евристичні уроки, олімпіади, занурення, ділові ігри, очні й дистанційні проекти, інтерактивні форми навчання, творчі захисти тощо. Більш детально розглянемо деякі з них.

Евристичний урок, зазвичай, передбачає виконання учнями певних творчих завдань, наприклад 48:

1) здійснити самооцінку, написати рецензію, індивідуальну програму занять з предмета, зокрема з інформатики;

2) придумати символ або знак для позначення дня тижня, місяця, року;

3) винайти свої букви, цифри, тварин, географічний материк, державу, планету;

4) дати власне визначення поняттю, що вивчається;

5) сформулювати певний математичний принцип (визначення, теорему, аксіому);

6) скласти, кросворд, ребус, сканворд, шифрограму з інформатики;

7) визначити кольори для позначення днів тижня, літер, цифр;

8) намалювати картину природи;

9) виготовити модель, макет, газету, журнал, маску, математичну фігуру, вишивку, фотографію, відеофільм тощо;

10) скласти казку, приказку, прислів’я, загадку, небилицю, вірш, пісню, сучасні види тексту (інтерв’ю, рекламу, ділові діалоги тощо);

11) придумати будь-який образ – намальований, музичний, словесний;

12) перекласти образ з однієї мови на іншу, наприклад: намалювати музику тощо

Періодично проводили нетрадиційні уроки. Найбільш поширеними видами сучасних нетрадиційних уроків є уроки-конкурси, уроки-вистави, комп’ютерні уроки, уроки-творчі звіти, інтегровані уроки, уроки-казки, уроки-фантазії, уроки пошуку істини, уроки-концерти, уроки-діалоги, уроки-ігри, уроки-конференції, уроки-подорожі, уроки-семінари, уроки-екскурсії тощо [49].

Творчі роботи учнів відрізняються за типом, об’ємом, часом їх виконання тощо. Одні роботи виконуються учнями прямо на уроці, є елементом творчості в рамках теми (розділу), що вивчається. Це можуть бути придумані дітьми загадки, короткі вірші, казки, математичні завдання, досліди з природознавства тощо. Інший вид робіт – це поточні творчі роботи учнів, які виконуються ними не тільки в класі, але й удома протягом декількох днів. Вони не вимагають спеціального оформлення та офіційного захисту. Учні демонструють подібні роботи безпосередньо на уроках літературного читання 19.

Розглянемо основні типи творчих робіт учнів:

1) вербальний твір (вірші, казки, оповідання тощо);

2) художній твір (живопис, графіка, музика, пісня, танець, вишивка, фотографія, композиція);

3) технічний твір (виріб, модель, макет, схема, фігура, комп’ютерна програма);

4) видовищний твір (концерт, вистава, сценка, показовий виступ, змагання);

5) педагогічний твір (урок, проведений у ролі вчителя, складений кросворд чи комп’ютерна програма навчального призначення, придумана гра, вікторина);

6) методологічний твір (індивідуальна освітня програма, план занять за вибраною тематикою, тест або завдання для перевірки знань учнів, щоденник рефлексії);

7) дослідження (експеримент, серія дослідів, історичний аналіз, власне вирішення наукової проблеми, доведення теореми) тощо.

Завдання, що сприяють емоційному сприйняттю дітьми поетичних та прозових творів. Позитивним моментом у сприйманні художнього твору є виникнення в дитини відчуття своєрідної близькості, зв’язку з його героями. Це допомагає їй краще зрозуміти бажання, думки інших людей, збагнути людську цінність і усвідомити свою унікальність.

Завдання, в основі яких – використання прийому емпатії. Емпатія – співпереживання з героями твору: людьми, тваринами, рослинами шляхом перевтілення в ці образи. Таке перевтілення дає поштовх до роздумів, переживань, оцінки, а також можливість розвивати творчі здібності учня, стимулювати його активність, збуджувати інтерес до власного емоційного стану, сприяє самоствердженню, появі віри у власні можливості.

Завдання для розвитку творчої уяви засобами слова. Високу ефективність для розвитку творчої уяви молодших школярів на уроках літературного читання мають такі види завдань 25, с. 111:

 ознайомлення з найпростішими прийомами розвитку творчої уяви;

 складання творів-мініатюр за опорними словами та словосполученнями;

 складання творів-описів на основі узагальнення особистих вражень, спостережень у природі;

 складання віршів, словесних творчих завдань на добір рими, складання початку чи закінчення вірша;

 складання казки за малюнком;

 створення продовження казки, оповідання;

складання чистомовок, загадок, хайку;

 використання анаграм, метаграм;

 словесне малювання;

 творчі списування текстів;

 анотація до книги;

 творчий переказ (з елементами опису, роздуму чи критичної оцінки; із заміною кінцівки; із заміною особи оповідача чи особи одного із персонажів; із заміною послідовності передачі окремих епізодів; із заміною літературно-художньої форми).

Творчі види роботи на основі прочитаного тексту, зокрема:

 робота з ілюстрацією до тексту;

 складання діафільмів до твору;

 презентації та проекти до віршованих та прозових творів;

 книжки-саморобки;

 рецензія створеного малюнка до твору.

Зміст таких завдань сприяє розвитку гнучкості й широти мислення, які необхідні для успішного розв’язання як навчальних, так і життєвих задач. Усі творчі завдання допомагають учителеві виявити індивідуальні особливості учнів, накреслити перспективи подальшого розвитку творчого потенціалу кожної дитини. На уроках читання використовуються цікаві й ефективні методи та прийоми роботи з розвитку творчого потенціалу особистості, серед них «Снігова куля», «Пінг-понг», «Пантоміма», «Казки навиворіт», «Салат із казок», «Фантазер», «Кумир», «Перевтілення», «Земля, вода, вогонь, повітря» та ін. Крім цього, ефективними на уроках є такі види робіт як 25, с. 112:

  • ілюстрування прочитаного тексту;

  • розгадування та складання кросвордів, чайнвордів, ребусів, анаграм;

  • оживлення персонажа твору;

  • упровадження дослідницько-пошукової роботи;

  • складання твору чи діалогу за серією малюнків;

  • диктанти (асоціативні, цитатні, літературні, «Одним словом»);

  • складання кінцівки оповідання;

  • порівняння вчинків героїв твору;

  • введення нового героя в текст;

  • складання реклами до твору;

  • написання листа героєві твору;

  • словесні творчі завдання на добір рими, складання початку чи закінчення вірша;

  • складання казки за малюнком;

  • створення продовження казки, оповідання;

  • складання чистомовок;

  • використання анаграм, метаграм;

  • словесне малювання;

  • творчі списування текстів;

  • вилучення зайвого;

  • скоромовки.

Одним зі шляхів розв’язання проблеми підвищення пізнавальної активності та розвитку креативних здібностей у процесі набуття знань вважається застосування на уроках літературного читання творчих дидактичних ігор, адже їх емоційне забарвлення сприяє глибокому й міцному засвоєнню матеріалу. У грі розвивається уява, утверджуються образи, фантазії, ідеї, що виникають, створюються продукти діяльності, які є для дитини емоційно привабливими. Саме гра надає дитині можливість помріяти, проявити уяву, дає свободу самовияву і творчості. Так, на уроці пропонується закінчити речення, яке починається зі слів «Якби я був...», наприклад, «Якби я була ялинкою, то...» (Гра «Якби я був...»), або для постановки запитання беруться будь-які підмети і присудки, де їх поєднання дає гіпотезу, на основі якої можна працювати. Наприклад: «Що було б, якби до нас у клас для навчання директор привів Чебурашку?» (Гра «Фантастичні гіпотези»). Цікавою є гра «Перевтілення», коли дитині пропонується перевтілитися в інший образ і описати події у трьох-чотирьох реченнях: від імені бабусі; онучки Оленки; собаки Жучки.

Літературні ігри в основному спрямовані на виховання інтересу до предмета, формування навичок правильного, виразного читання і розуміння прочитаного, на організацію самостійної роботи з додатковою літературою, розвиток творчих здібностей див. додаток А. Адже, гра, як основна діяльність дитини в молодшому шкільному віці, це – перша можливість проявити себе, самовиразитись і самоствердитись. В іграх діти не тільки відображають реальне життя, а й перебудовують його. За словами Л. Виготського, «гра дитини – це творче переосмислення пережитих вражень, комбінування їх і побудова з них дійсності, яка відповідає запитам і інтересам самої дитини» [21, с. 62].

Усе більше в освітньому процесі застосовуються інтерактивні технології, оскільки вони передбачають створення такого навчального середовища, у якому теоретичні та практичні знання засвоюються одночасно. Це дає змогу учням формувати характер, розвивати світогляд, логічне і критичне мислення, зв’язне мовлення, індивідуальні можливості. Учитель може організувати урок таким чином, що 25, с. 112-113:

 учні шукають зв’язок між новими та вже отриманими знаннями;

 приймають альтернативні рішення;  мають змогу зробити «відкриття»;

 формують власні ідеї та думки за допомогою різноманітних засобів;

 навчаються спілкуватися з товаришами;

 роблять обґрунтовані висновки;

 оцінюють власну роботу та роботу інших, а, отже, створюються всі умови для розвитку творчого потенціалу дитини.

Інтерактивні форми роботи можливі на різних етапах уроків читання. На етапі мотивації навчальної діяльності та підготовки до сприймання нового матеріалу використовуються такі нескладні інтерактивні технології, як «Метод аглютинації», «Мозковий штурм», «Метод синектики», «Метод проектів», «Метод Делфі», «Криголам», «Мікрофон», «Незакінчене речення», «Асоціативний кущ», «Т-схема». Під час засвоєння навчального матеріалу застосовуються уже складніші технології: «Я так думаю», «Ситуативне моделювання», «Займи позицію», «Дерево рішень».

Метод аглютинації призначений для формування в учнів умінь поєднувати несумісні в реальному світі якості, властивості або частини об’єктів, наприклад: гарячий сніг, об’єм порожнечі, солодка сіль, чорне світло тощо. Застосування цієї методики сприяє розвитку в них фантазії, уяви, здатності до висування сміливих ідей та гіпотез.

Мозковий штурм. Основним його завданням є збір найбільшої кількості ідей групи учасників колективного обговорення в невимушеній обстановці. Мозковий штурм є оперативним методом групового розв’язання проблеми на основі стимулювання творчої активності, під час якого учасникам обговорення пропонують висловлювати якомога більшу кількість варіантів її рішення. Після цього із загальної кількості висловлених ідей відбирають найбільш вдалі, що можуть бути використані на практиці.

Метод синектики ґрунтується на методі мозкового штурму, інверсії, асоціацій тощо. Спочатку обговорюються загальні ознаки проблеми, висуваються й відхиляються перші рішення, генеруються й розвиваються аналогії, відбираються альтернативи, нові аналогії, згодом знову повертаються до проблеми.

Метод проектів орієнтує навчально-виховний процес на активізацію навчальної діяльності студентів з урахуванням їхніх особистісних потреб та індивідуальних якостей. Метою проектної діяльності в освіті вважають своєрідний перехід від розвитку особистості до саморозвитку, розкриття її інтелектуального й креативного потенціалу. На наш погляд, можливими формами й методами організації проектної діяльності під час навчання мають бути такі: виконання проектів у малих групах або індивідуально; закріплення навчального матеріалу з конкретних тем у вигляді творчого завдання або підсумкове повторення у вигляді проекту тощо.

Метод Дельфі дозволяє за допомогою опитувань, інтерв’ю, мозкових штурмів тощо досягти максимального узгодження думок групи дослідників у визначенні правильного рішення. Цей метод дозволяє уникнути відкритих зіткнень між носіями протилежних поглядів, оскільки виключає безпосередній контакт експертів між собою [48, с. 99].

При цьому підкреслимо:

  • кожна з розроблених форм роботи має психологічно закріпити звичку та вміння креативно мислити в тих чи інших ситуаціях, набувати досвіду такого мислення на конкретному навчальному матеріалі. Отже, головною психолого-педагогічною засадою розвитку креативності є досвід, який органічно пов’язаний з традиційним навчальним процесом;

  • описані завдання є основою для розвитку креативності учнів відповідно до конкретних умов, особливостей учнів та змісту навчального матеріалу;

  • вправи спрямовані розвиток креативності слід уводити дозовано та протягом тривалого періоду, адже при неправильному використанні можуть знизити активність класу.

Творча навчальна діяльність на уроках літературного читання додає учням зацікавленості художніми творами. Все це здійснюється в атмосфері невимушеності, сприяє забезпеченості емоційно-естетичному сприйманню творів художньої літератури, навколишнього середовища. Розвиток креативності учнів – це клопітка праця. Однак, як висловився В. Блейк: «Щоби створити й малу квітку, потрібна праця поколінь».

Одним з ефективних способів дослідження креативності вважається методика «Речення» [75, с. 234-238]. У цьому тесті опитуваним пропонується скласти якомога більше змістовних речень з трьох слів, які б починалися, наприклад, з літер: Д, М, Т. Час виконання завдання обмежений і становить 8 хвилин.

Під час обробки результатів підраховують кількість речень, які вважаються показником продуктивності при операціях із символьним матеріалом, і порівнюють із середніми значеннями.

Ще однією методикою, яка, на наш погляд заслуговує на увагу, є так звана методика «Класифікація». Вона призначена для дослідження дивергентної продуктивності на семантичному матеріалі: опитуваним за обмежений час (8 хвилин) необхідно об’єднати задані слова в різні групи за певними ознаками, які їх можуть об’єднувати. Наприклад, дітям пропонується такий набір слів: 1). Стріла. 2). Бджола. 3). Крокодил. 4). Риба. 5). Змія. 6). Човен. 7). Горобець.

Варіант відповіді, наприклад, може бути таким:

  • у повітрі: 1, 2, 7;

  • мають хвости: 3, 4, 5, 7.

Під час обробки результатів тестування необхідно підрахувати кількість виділених груп: 1 бал нараховується за кожну групу. Висновки роблять на підставі порівняння результатів тестування із середніми значеннями.

Методика «Вербальна уява» (за Г. Еббінгаузом) дозволяє дослідити особливості вербальної уяви дітей. Випробовуваним роздають папери, на яких надруковано казку з пропущеними словами. Її треба закінчити, вставити пропущені слова замість крапок. При цьому фіксується час виконання завдання.

Під час обробки результатів фіксується характер відповідності підібраних слів тексту, ступінь їх емоційності. Враховується ставлення випробовуваних до виконання завдання (із захопленням, з цікавістю або нехотя), легкість і швидкість виконання завдання [75, с. 126-127.

На наш погляд, цей тест доцільно використовувати при дослідженні креативності дітей молодшого шкільного віку за такими критеріями: інтуїтивність та оригінальність.

Заслуговує на увагу методика, призначена для самовизначення творчого потенціалу особистості [39, с. 140-143]. Випробуваним необхідно оцінити в балах (від 1 до 10), наскільки типовими для них є пропоновані характеристики їхньої поведінки у певних ситуаціях. Після самотестування необхідно підрахувати набрану суму балів, визначити свій показник творчого потенціалу та порівняти його з табличними значеннями.

Розглянемо методику, яка дозволяє оцінити творчу уяву, побіжність думки та обсяг словникового запасу людини. [75, с. 128-129]. На дошці пишуть і називають уголос три слова. Випробуваним треба якнайшвидше написати найбільшу кількість змістових фраз таким чином, щоб кожна з них містила всі запропоновані слова. Час виконання завдання – 10 хвилин. Після виконання тесту здійснюється обробка його результатів і порівняння з табличними даними.

На наш погляд, цей тест сприяє розвитку гнучкості й побіжності думки, активізує творчу уяву учнів.

Подібних методик у наш час існує багато див. додаток Б. Усі вони мають право на існування, тому що підтверджені певними дослідженнями. Але на проведення цих досліджень та обробку їх результатів потрібно багато часу.

Таким чином, можна виділити головні положення, на основі яких будується ефективна система завдань з розвитку креативності учнів 11, с. 16:

  • використання різноманітних форм співпраці між учителем і учнем та між учнями в процесі навчання творчості (парне, групове, індивідуальне і фронтальне навчання);

  • навчання найпростішим прийомам творчості;

  • стимулювання мотивації розвитку творчого потенціалу шляхом створення ситуацій емоційно-ціннісних переживань, у результаті яких у дитини виникне бажання висловити свої почуття і спостереження;

  • створення доброзичливої атмосфери підтримки творчих зусиль дітей.

Таким чином, зміст і методика предмета «Літературне читання» мають величезний потенціал для морально-етичного, естетичного виховання; мовленнєвого, інтелектуального, літературного та креативного розвитку дітей засобами художнього слова. Хоча креативність розвивається на всіх уроках відповідних життєвих ситуаціях, однак на уроках читання воно є об’єктом цілеспрямованого, системного опрацювання, що дозволяє умінню стати повноцінною навичкою, яка є інструментом неперервної освіти людини упродовж життя. Завданням вчителя при цьому є урізноманітнення уроків читання, структур їх побудови і методики організації навчальної взаємодії, що зумовлено широким діапазоном цілей цього предмета, необхідністю врахування вимог навчальних досягнень з кожної змістової лінії, особливостей конкретного тексту в поєднанні з рівнем готовності дітей, їх пізнавальних потреб, інтересу до читання.

Отже, одним із головних завдань учителів початкової ланки сучасної школи є розвиток креативності молодших школярів як необхідної умови вдосконалення особистісних якостей і підготовки дитини до свідомої, продуктивної та творчої діяльності в майбутньому.

Підсумовуючи, зазначимо, що розгляд представлених концепцій, технологій, форм, методів та вправ розвитку креативної освіти не вичерпує всього арсеналу ідей, підходів, теорій творчого навчання та розвитку креативності молодших школярів.


2.3. Організація та аналіз експериментальної роботи
Дослідження проблеми розвитку креативності молодших школярів під час вивчення літературного читання передбачало здійснення педагогічного експерименту для доведення експериментальної методики реалізації визначених шляхів. А також аналізу динаміки змін від початкового етапу експерименту до завершального.

Для визначення наявного рівня розвитку креативності на уроках літературного читання в педагогічному експерименті взяли участь 96 учнів 3 та 4 класів Київської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 156.

Уроки в контрольних і експериментальних класах проводилися згідно вимоги Державного стандарту та навчальних планів з українського літературного читання. В контрольному класі навчання здійснювалось за традиційною методикою, а в експериментальному класі на основі запропонованої нами методики. Яка розроблялися з урахуванням психолого-педагогічних особливостей учнів даної вікової групи. Також у процесі розробки системи вправ було враховано широке коло загально-дидактичних і загально-методичних принципів організації навчального процесу.

На початку навчального року ми провели констатувальний експеримент, запропонувавши учням 3А (24 учні ), 3Б (23 учні) та 4А (25 учні) 4Б (24 учні) класів виконати завдання підібрані відповідно до тем уроків у кожному класі.

Отже, учні 3-х класів виконали творче завдання «Складання розповіді зі слів». Інструкція: Складіть осмислену розповідь із слів «трактор», «місяць», «весло». Запишіть її.

Учні 4-х класів виконали завдання «Складання розповіді зі слів». Інструкція: Складіть осмислену розповідь із слів «масло», «ліхтар» і «верблюд». Також запишіть її.

Задані слова можна використовувати в будь-якій формі: зменшувальній, множині і т. п.

При оцінюванні враховувались:

а) продуктивність – загальне число відповідей у вигляді словесних відповідей, картинок, ідей і т. п.;

б) гнучкість – число відповідей різних категорій (однотипні відповіді брались як за одну відповідь);

в) логічність – послідовність відповіді;

г) оригінальність – число випробовуваних відповідей, що рідко зустрічаються в групі, наприклад, відповідь зустрічається не більше ніж у 1 людини в класі з 10 чоловік.

Оцінювання кожного виконаного завдання ставилися з урахуванням таких розроблених критеріїв:

  • «високий рівень» – якщо учень проявляє високу креативність, продуктивність, логічність та оригінальність розповіді;

  • «достатній рівень» – якщо учень виявляє креативність не в повному обсязі, відповідь логічна але не оригінальна та мало продуктивна;

  • «середній рівень» – логічність не всіх відповідей та немає їх оригінальності, учень не проявляє себе у креативному пошуку, низька продуктивність;

  • «початковий рівень» – не логічні, не оригінальні, випадкові не продуктивні або взагалі відсутність відповіді. Також учням даються рекомендації щодо коригування неправильних відповідей.

Метою контрольних зрізів було з’ясування кількісних та якісних змін, що сталися в контрольних та експериментальних групах. Логіка і цілісність експерименту забезпечувалася використанням однакових діагностичних методів на констатувальному та контрольному етапах дослідження.

Динаміка змін відстежувалася шляхом порівння даних констатувального та контрольного етапів експерименту за визначеними критеріями, показниками та рівнями розвитку креативності учнів.

Результати виконання завдань учнями експериментальних і контрольних класів за результатами констатувального етапу експерименту представлені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

1   2   3   4   5   6

скачати

© Усі права захищені
написати до нас