1   2   3   4   5   6   7
Ім'я файлу: 09.01.17 Магіст-ка Безсм-ий Word.doc
Розширення: doc
Розмір: 1321кб.
Дата: 19.07.2021
скачати
Пов'язані файли:
7 (1) (1).docx
Техніка гри у наст. теніс РЕФЕРАТ.docx
Kruk Mykola Zhelizko Kateryna-thesis.docx

1.2 Вплив фізичного виховання на фізичний розвиток студентської молоді.

Фізичне виховання є головним напрямком впровадження фізичної культури і становить органічну частину загального виховання, покликану забезпечувати розвиток фізичних, морально-вольових та професійно-прикладних навичок студентів вищих навчальних закладів.

У фізичному вихованні розрізняють дві нерозривно пов’язані сторони: фізичну освіту та сприяння розвитку фізичних якостей. Фізична освіта – педагогічний процес, який спрямований на формування спеціальних знань, навиків, а також на розвиток різносторонніх фізичних здібностей людини. Як і освіта в цілому, вона є загальною і довічною категорією соціального життя особистості і суспільства. Подібно до того, як у процесі освіти людей здійснюється їх виховання, так під час фізичної освіти здійснюється фізичне виховання – формування потреби в заняттях фізичними вправами з метою всебічного розвитку особистості, формування позитивного ставлення до фізичної культури, вироблення ціннісних орієнтацій, переконань, соціальних якостей, які пов’язані з фізичним розвитком людей, зміцненні їх здоров’я, фізичної підготовленості до виконання соціальних обов’язків. Ця сторона фізичного виховання має першорядне значення для раціонального використання людиною своїх рухових можливостей у активності життєдіяльності [21].

Фізичні вправи – рух або дія, які використовують з метою розвитку фізичних якостей, внутрішніх органів і систем рухових навиків. Цей засіб фізичного самовдосконалення, перетворення людини, її біологічної, інтелектуальної, емоціональної та соціальної суті. Це також і засіб фізичного розвитку людини. Фізичні вправи є основним засобом усіх видів фізичної культури. Фізичними вправами називаються лише ті рухові дії, що спрямовані на вирішення завдань фізичного виховання і підпорядковані його закономірностями. Ходьба лише тоді набуває значення адекватного засобу фізичного виховання, коли їй надаються раціональні форми і коли її вплив на організм буде забезпечувати виховання фізичних якостей [33].

Слід зазначити, що під впливом фізичних вправ покращується кровопостачання м’язової тканини (і серцевих м’язів теж). Під час фізичного навантаження на 1 мм поперечника м’яза може відкритися 2500 капілярів проти 30–80 у стані спокою. Чисельні дослідження свідчать, що при адаптації організму до гіпоксії покращується надходження кисню до нервових клітин головного мозку, а це сприяє не тільки підвищенню фізичної, але й розумовій працездатності (що надзвичайно важливо для студентської молоді). Заняття фізичним вихованням у значній мірі допомагають мислити. Не випадково ще Аристотель говорив, що думка стає жвавішою, коли тіло розігріте прогулянкою [36].

Коли видатний бактеріолог Луї Пастер внаслідок тривалого розумового напруження отримав крововилив у мозок, він не зупинив своєї активної наукової діяльності, але лише став поєднувати її зі чітким режимом регулярних занять фізичними вправами, якими раніше не займався. Він ще прожив 30 років і саме у ці роки зробив свої найбільш значні відкриття. Під час патологоанатомічного розтину виявилося, що після крововиливу і до самої смерті у Луї Пастера нормально функціонувало лише однієї півкулі головного мозку. Фізичні вправи допомогли вченому з максимальною віддачею використати резерви мозкової тканини, що збереглась [36].

Заняття фізичними вправами, перш за все, впливає на функції двох вісцеральних систем – дихальної та серцево-судинної. У стані спокою дихання тренованої людини стає більш рідшим і глибоким, знижується рівень дихання, зменшується хвилинний об’єм дихання на фоні зростаючого коефіцієнта використання кисню. Систематична м’язова діяльність сприяє збільшенню маси серцевого м’яза, збільшення в об’ємі м’язових волокон. Ці зміни чітко визначають при рентгенологічному дослідженні.

Другою стороною фізичного виховання є цілеспрямований вплив на комплекс природних властивостей організму, що належить до фізичних якостей людини. За допомогою фізичних вправ та інших засобів фізичного виховання можна у певному діапазоні змінювати функціональний стан організму [16]. Слід відмітити певні адаптаційні зміни, що відбуваються в організмі під впливом постійних фізичних навантажень у різних важливих відділах і органах тіла: поліпшення самопочуття; покращення настрою; позитивний вплив на всі системи організму, а саме:

– на м’язи (збільшення сили м’язів, під впливом навантажень удосконалюється кровопостачання, відкриваються резервні капіляри, нарощується обсяг м’язів, посилюється трофічний апарат м’язів, зростає поверхня прикріплення м’язів до кісток, таким чином, скорочується м’язова частина і подовжується зв’язкова);

– на кістки (реагує на фізичне навантаження збільшенням кісткової маси);

– на серцево-судинну систему (зміцнюється функція серця, посилюється систолічний об’єм крові (від 50-70 мл крові до 90-110 мл у спокої, до 150-200 мл при великих фізичних навантаженнях), зменшується частота серцевого скорочення, збільшуючи час відпочинку (діастола), під час якого серце отримує збагачену киснем артеріальну кров (від 72-84 до 60-36 ударів за хвилину), дужчає серцевий м’яз, зростає обсяг циркулюючої крові (від 1-1,5 до 5-6 літрів), прибуває кровообіг в десятки разів, багатократно прибільшується кількість працюючих капілярів, обсяг обміну речовин з використанням кисню збільшується в десятки разів);

– на систему дихання (зростає кількість альвеол в легенях (на 15-20%), удосконалюється дихальний апарат, збільшуються резерви дихального апарату (життєвий об’єм легень прибуває до 7-8,1-8,7 літрів), нарощується максимальне споживання кисню (на 20-30%), зменшується частота дихання, стаючи більш економною, збільшується вентиляція легень, що супроводжується підвищенням аерації, зміцнюючи тканину легень, підвищена аерація цілюще впливає при лікуванні деяких захворювань, нарощується амплітуда руху діафрагми, що робить сприятливий вплив на внутрішні органи, діафрагма під час активних рухів стає додатковим (допоміжним) органом кровообігу органів травлення, діафрагма виконує своєрідний м’який масаж внутрішніх органів (органів травлення), що дає змогу використовувати дихальну гімнастику при лікуванні органів травлення (шлунку, печінки, багато інших негараздів шлункової порожнини);

– на роботу мозку – найактивніший споживач енергії, що має свій прояв в інтенсивному використанні ним кисню;

– покращує загальний обмін речовин, збільшуючи кількість процесів оновлення;

– дає змогу контролювати вагу тіла, зменшуючи жировий шар;

– поліпшується стан шкіри, що дає змогу формувати статуру тіла, позитивно впливати на процеси виведення з організму шкідливих речовин;

– покращуються координаційні здібності, поліпшується емоційний стан, зростає спритність, збільшується сила, покращується витривалість організму, збільшується стійкість організму до інфекційних захворювань, загартовується організм, з’являється задоволення м’язового скорочення [43].

Впливаючи таким чином на фізичні якості, при певних умовах досягають суттєвої зміни рівня і спрямованості їх розвитку. Це виражається в прогресуванні тих або інших рухових здібностей (силових, швидкісних та ін.), підвищенні загального рівня працездатності, зміцненні здоров’я.

Відомо, що вікові періоди розвитку індивідуума змінюються протягом життя послідовно, набуваючи певних рис залежно від всієї сукупності природних і суспільних умов життя. Фізичний розвиток – процес зміни форми і функції (морфофункціональних властивостей) організму людини протягом її індивідуального життя, або сукупність ознак, що характеризують “фізичний стан” організму на тому чи іншому етапі її фізичного розвитку (показники довжини, маси, окружності тіла, спірометрія, динамометрія та ін.) [6].

Фізичний розвиток характеризується, перш за все, суттєвими змінами функціональних можливостей організму в певні періоди вікового розвитку, які виражаються в зміні окремих фізичних якостей і загальному рівні фізичної працездатності. Зовнішніми показниками фізичного розвитку є зміни просторових параметрів і маси тіла.

Залежно від умов і факторів, що впливають на фізичний розвиток, він може бути всебічним і гармонійним або обмеженим і дисгармонійним. Знаючи і вміло використовуючи об’єктивні закономірності фізичного розвитку особистості, його можна спрямувати в оптимальну для особи і суспільства напрямку, забезпечити гармонійне вдосконалення форм і функцій організму, підвищити працездатність та ін.

Ці можливості доцільного керування фізичним розвитком реалізуються, при певних умовах і в певних межах, у процесі фізичного виховання. Фізичне виховання – педагогічний процес, спрямований на фізичне і духовне вдосконалення людини, оволодіння нею систематизованими знаннями, фізичними вправами та способами їх самостійного використання протягом всього життя [28].

Більшість з того, що розуміють під “фізичним вихованням”, є одночасно і вихованням волі. У процесі навчання рухів, удосконалення фізичних здібностей обов’язково приводяться в дію, виявляються і розвиваються вольові риси особи. Без цього неможлива реалізація жодного завдання на шляху до фізичного розвитку [4].

Серед вольових якостей, які найбільше піддаються впливу у процесі фізичного виховання є: цілеспрямованість (підпорядкування всіх сил для досягнення бажаного результату); наполегливість і впертість, що проявляються при подоланні труднощів; витримка (здатність регулювати власні почуття і настрої); рішучість і сміливість (здатність швидко приймати рішення і діяти всупереч небезпеці); ініціативність (долання труднощів нетрадиційними засобами і методами) [31].

Специфічними “факторами” виховання вольових якостей є систематичне долання постійно зростаючих труднощів. При цьому труднощі повинні відповідати можливостям студентів. Тобто, логіка процесу фізичного виховання і логіка виховання волі співпадають, тому що підпорядковані одним закономірностям і принципам (систематичність, прогресування, доступність).

У процесі занять фізичними вправами проявляються такі основні типи вольових зусиль: вольові зусилля при концентрації уваги. Вони необхідні для подолання відволікаючих факторів (суперники, публіка та ін.). Вольові зусилля потрібні і для збереження уваги при втомі; вольові зусилля при інтенсивних м’язових напруженнях. М’язові напруження, які проявляються у процесі виконання фізичних вправ, зазвичай, перевищують рівень тих, що мають місце в побуті. Це особливо виражено в ігровій та змагальній діяльності; вольові зусилля, пов’язані з необхідністю долати втому під час тренувань і, особливо, змагань. У цих випадках вольові зусилля, спрямовані на подолання труднощів, обумовлених функціональними зрушеннями в організмі (небажання продовжувати роботу, біль, потреба “терпіти”); вольові зусилля, пов’язані з подоланням негативних емоцій (страху, невпевненості, розгубленості і т.п.), які виникають внаслідок психічних травм, падінь, зустрічі з “незручними” суперниками та ін.; вольові зусилля, пов’язані з дотриманням певного режиму життя, тренування і харчування [12].

Оскільки процес фізичного виховання неможливий без прояву вольових зусиль, то вже самі заняття фізичними вправами сприяють вихованню вольових якостей. Формування вольових якостей сприяє становленню студентів як суб’єктів діяльності здатних вільно, в рамках усвідомленої необхідності, визначати свою поведінку і діяльність та нести відповідальність за її результати.

Варто зазначити фактори, які визначають вплив фізичних вправ. Фізичні вправи, самі по собі, не характеризуються якимись постійними властивостями. Одна і та ж фізична вправа може призвести до різних ефектів, і навпаки, різні фізичні вправи можуть призвести до однакового результату. Це обумовлено багатьма чинниками: одним із найважливіших є особисті характеристики викладача й студента. Процес навчання двосторонній, тому вплив фізичних вправ залежить від індивідуальних особливостей викладача і студента (від моральних якостей та інтелекту, від рівня знань, умінь та фізичного розвитку, від зацікавленості, активності та ін.); наукові фактори характеризують міру пізнання людиною закономірностей фізичного виховання. Чим глибше розроблені педагогічні, фізіологічні і біомеханічні особливості фізичних вправ, тим ефективніше можна їх використовувати для вирішення педагогічних завдань; методичні фактори об’єднують велику групу вимог, яких необхідно дотримуватись при використанні фізичних вправ (дозування фізичних вправ; вплив післядії попередньої вправи на наступну як на підвищення, так і на зниження якості її виконання та ін.); санітарно-гігієнічні фактори мають вирішальне значення в реалізації завдань оздоровчої спрямованості фізичних вправ [11].

Фізичні вправи мають позитивний вплив на людину тільки за умови правильного збалансованого харчування, відпочинку та дотримання санітарних норм місць занять; метеорологічні фактори (вологість, температура повітря, атмосферний тиск, сила вітру) також впливають на організм людини і на сприйняття тої чи іншої вправи; вплив також мають матеріальні умови їх виконання (спортивні споруди, інвентар, одяг, взуття та ін). При оптимальному поєднанні фізичної і розумової праці формується людина без особливих фізіологічних відхилень, яка спроможна вести здоровий спосіб життя і прагне до повної гармонії [20].

Навчання у вищому навчальному закладі пов’язано зі значним обсягом навчальної роботи, високою фізичною й розумовою напруженістю. Причому інтенсивність навчального процесу у ВНЗ має неухильну тенденцію до зростання у зв'язку зі збільшенням потоку наукової інформації й необхідності її засвоєння студентами в стислий термін.

Встановлено, що динаміка розумової працездатності, збереження високої фізичної й розумової активності в студентів протягом усього періоду навчання у ВНЗ залежать від обсягу фізичних навантажень у режимі дня й навчального тижня, таким чином спостерігається тісний зв'язок між фізичною й розумовою працездатністю. Підвищення фізичної працездатності при систематичних заняттях фізичною культурою і спортом супроводжується поліпшенням функціонального стану організму, яке приємно відображається й на розумовій працездатності студентів. Слід зазначити, що з метою підтримки і підвищення працездатності найбільш ефективним є руховий режим в обсязі 6-8 г. занять на тиждень протягом всього навчання у ВНЗ [42].

За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВОЗ), здоров'я – це стан повного фізичного й соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороби або фізичних дефектів. Також здоров'я можна характеризувати як нормальний психосоматичний стан людини, що відображає її повне фізичне, психічне й соціальне благополуччя, яке забезпечує адекватну навколишнім умовам регуляцію поведінки й діяльності особистості. Здоров’я має тісний зв’язок із фізичним розвитком організму що представляє собою процес становлення, формування й наступної зміни протягом життя морфофункціональних властивостей організму людини [3].

Фізичний розвиток характеризується змінами трьох груп показників: показники статури (довжина тіла, маса тіла, постава, обсяги й форми окремих частин тіла, величина жировідкладення й ін.), які характеризують насамперед біологічні форми, або морфологію, людини; показники (критерії) здоров'я, які відображають морфологічні й функціональні зміни фізіологічних систем організму людини, вирішальне значення на здоров'я студента здійснює функціонування серцево-судинної, дихальної і центральної нервової систем, органів травлення й механізмів терморегуляції; показники розвитку основних фізичних якостей (витривалість, сила, швидкість, спритність й гнучкість).

Характер фізичного розвитку, як процес зміни зазначених показників, залежить від багатьох причин і визначається цілим рядом закономірностей. Фізичний розвиток у відомій мері визначається законами спадковості, які повинні враховуватись як фактори, що впливають позитивно або, навпаки, що перешкоджають фізичному вдосконаленню студента, таким чином, спадковість повинна прийматись до уваги при прогнозуванні успіхів студента у покращенні фізичного розвитку, також процес фізичного розвитку підкоряється закону вікової ступінчастості. Втручатись в процес фізичного розвитку студента з метою керування ним можна тільки на основі визначення можливостей організму в певні вікові періоди: у період становлення й росту, у період найвищого розвитку його форм і функцій. Процес фізичного розвитку підкоряється закону єдності організму й середовища й, отже, умов життя людини, до умов життя студента відносяться умови навчання. Умови побуту, праці, виховання й матеріального забезпечення також значною мірою впливають на фізичний стан студента й визначають розвиток і зміну форм та функцій організму [35].

Систематичні навчальні та позанавчальні заняття фізичними вправами є важливою запорукою нормального фізичного розвитку особистості студента, обов’язковою умовою виховання пріоритетних орієнтацій на зміцнення здоров’я і мотиваційним стимулом до регулярних самостійних занять фізичними вправами та спортом. Тому викладач фізичного виховання повинен володіти достатнім об’ємом знань, вмінь і навичок, які дозволили б йому обґрунтовано вирішувати питання оцінки фізичного стану студентів для нормування фізичних навантажень у процесі занять з фізичного виховання, щоб не допускати перевантаження студентів [15].

Вирішення цього завдання у значній мірі залежить від того, наскільки професійно і вміло викладач володіє навичками оцінки рівня фізичного стану студентів. Адже ефективне використання одного з найпотужніших оздоровчих засобів – фізичних вправ, не можливе без врахування відповідності інтенсивності та об’єму фізичних навантажень функціональним можливостям організму. Нехтування цим положенням (при виконанні наднормативних навантажень), як правило, призводить до негативного впливу фізичних вправ на здоров’я студентів. З іншого боку, виконання недостатніх навантажень (допорогових величин) не сприяє росту функціональних ефектів проведеного навчального заняття.

Ось чому перш ніж призначити величину фізичних навантажень для студентів, необхідно визначити об’єм функціональних резервів даного контингенту студентів, рівень толерантності їх до запропонованих навантажень у процесі навчальних та самостійних занять. Встановлення чітких критеріїв оцінки фізичного розвитку організму, об’єму його функціональних резервів дозволить перейти від емпіричного дозування навантажень до застосування науково-обґрунтованих рухових режимів з найбільш об’єктивною енергетичною оцінкою [39].

З позиції фізіологічної науки “фізичний розвиток” людини – це відповідність показників життєдіяльності організму нормативам з урахуванням віку і статі, це можливість тканин, органів, систем організму максимально збільшити свою функцію в порівнянні з станом спокою. Фізичний розвиток – це також рівень стійкості організму до дії несприятливих чинників навколишнього середовища [18].

Фізичний розвиток визначається сукупністю взаємопов’язаних ознак: у першу чергу фізичною працездатністю, функціональним станом органів і систем організму, фізичною підготовленістю студентів. Фізичний розвиток студентської молоді включає наступні показники: здоров’я – відповідність показників життєдіяльності, норми та ступеня стійкості організму до несприятливих зовнішніх дій; будову тіла; стан фізіологічних функцій, власне рухових функцій – можливість виконувати певний обсяг рухів (тобто технічна підготовленість) і рівень рухових якостей [23].

Основу фізичного розвиток студентів складають: фізична підготовленість та функціональні можливості організму. Показники фізичного розвитку студентів мають достовірні взаємозв’язки. Найбільша кількість взаємозв’язків спостерігається між антропометричними даними. Найтісніше пов’язані між собою маса тіла, довжина тіла, окружність грудної клітки, окружність плеча, передпліччя, талії, тазу, стегна, гомілки.

Крім того, фізичний розвиток студента залежить від зовнішніх та внутрішніх чинників. Одним із внутрішніх чинників є відповідальне ставлення студента до власного фізичного стану. Чинниками підвищення рівня фізичного розвитку є: систематичні заняття фізичними вправами, профілактика захворювань, загартовування організму, раціональне харчування, активний відпочинок, боротьба зі шкідливими звичками тощо.

На фізичний розвиток студентів, з одного боку, діє досить багато чинників (ставлення до власного фізичного стану, рухова активність і рухові функції, спосіб життя, спадковість, захворювання, побутові, кліматичні і метеорологічні умови тощо), а з іншого, фізичний розвиток суттєво впливає на цілий ряд показників життєдіяльності студентів [37].

Фізичний розвиток студентів, якого стихійно досягає студент під впливом умов життя, звичайно, далекий від бажаного. Тому фізичним розвитком студента необхідно керувати, використовуючи спеціальні засоби – переважно фізичні вправи. Науково обґрунтований навчальний процес та модернізація методичної системи фізичного виховання у ВНЗ дає змогу підвищити рівень усіх рухових якостей, а отже управляти фізичним розвиток студентів. Можливість управління фізичним розвитком студентів реалізується і базується на визначених методологічних постулатах, що враховують закономірності управління фізіологічними системами. Знання об’єктивних закономірностей процесу фізичного виховання дозволяє спрямувати в оптимальному напрямку вдосконалення функцій організму, підвищити працездатнісгь та фізичну підготовленість студентів [41].

Процес фізичного виховання у ВНЗ вимагає створення умов для індивідуального і диференційованого фізичного навантаження студентів з урахуванням рівня їх фізичного розвитку, стану здоров’я, фізичної підготовленості, морфо-функціонального статусу тощо. Вирішенню цих завдань повинна сприяти інтегральна оцінка рівня фізичного розвитку студентів. Адже досить часто використання декількох тестів не може забезпечити загальну оцінку фізичного розвитку студентів [27].

Отже, для впливу на фізичний розвиток студентів, впродовж навчання у ВНЗ, велике значення має процес фізичного виховання, систематичні заняття фізичною культурою і спортом притримують закон єдності форм й функцій організму в його руховій діяльності. Цей закон є відправним при вибору засобів і методів фізичного виховання в кожному конкретному випадку. Вибираючи фізичні вправи й визначаючи величину їх навантажень, відповідно до фактору впливу тренувальних вправ, можна розраховувати на позитивні адаптаційні перебудови в організмі студентів, при цьому враховується, що організм функціонує як єдине ціле. Тому, при використанні тренувальної вправи й фізичного навантаження, переважно вибіркового впливу, необхідно чітко уявляти собі всі сторони їх впливу на організм.
1   2   3   4   5   6   7

скачати

© Усі права захищені
написати до нас