1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
Ім'я файлу: Лукьяненко Лев.docx
Розширення: docx
Розмір: 1392кб.
Дата: 24.01.2023
скачати

Тема 13. Управліннянововведеннями в кадровійроботі. 1. Принципи та методинововведень у кадровійроботі.


2. Інноваційнийпотенціалпрацівника.

1. Принципи та методинововведень у кадровійроботі.

Управліннянововведеннями в кадровійроботі − цецілеспрямованадіяльністькерівникаорганізації та спеціалістівпідрозділівщодозабезпеченняефективнихтемпів та масштабівоновленнякадровоїроботи на основінововведеньзгідно з перспективними та поточнимицілямирозвиткуорганізації. Такадіяльністьбазується на використаннітеоретичних основ, принципів та методівінноваційного менеджменту та повинна забезпечитиадаптацію персоналу до змін у внутрішньому та зовнішньомусередовищах з метою підвищенняконкурентоспроможностіорганізації. Вона дозволяєефективновирішуватитакізадачі з управління персоналом:

  • вироблення стратегічної інноваційної концепції управління персоналом згідно з довгостроковимицілямирозвиткуорганізації;

  • визначеннянапрямківрозвиткукадровоїроботи та формуванняінноваційнихпроектів та програмнововведень у кадровійроботі;

  • підбір, розстановка, адаптація та розвиток персоналу згідно з програмоюреалізаціїнововведень у кадровійроботі;

  • створення та поліпшення умов для новаторськоїдіяльності.

Згідноіз задачами формуєтьсяпроцесуправліннянововведеннями в кадровійроботі. Базою йогопобудови є такіпринципи:

  • ціледосягнення − можливістьдосягненняцілейуправління персоналом за допомогоюприйомів та методівінноваційного менеджменту;

  • науковість − управліннянововведеннями в кадровійроботі повинно базуватися на досягненняхінноваційного менеджменту в областіуправлінняінноваціями та змінюватись у мірурозвиткуринковихвідносин в економіці;

  • комплексність− поєднанняметодівінноваційного менеджменту та методівуправління персоналом у процесірозробки та реалізаціїнововведень у кадровійроботі;

  • економічність− використанняметодівінноваційного менеджменту повинно забезпечуватинайбільшефективнуорганізаціюкадровоїроботи шляхом зниженнячасткивитрат на систему управління персоналом у сукупнихвитратах на одиницювиробленоїпродукції, робітчипослуг;

  • адаптивність − пристосуванняметодівінноваційного менеджменту до зміницілейуправління персоналом;

  • конкурентоспроможність − використанняметодівінноваційного менеджменту при реалізаціїнововведень у кадровійроботі повинно підвищуватиконкурентоспроможність та ефективністьвикористання кадрового потенціалуорганізації;

  • оптимальність − багатоваріантнапроробкарізнихпоєднаньметодівінноваційного менеджменту й методівуправління персоналом та вибірнайбільшефективноговаріантаорганізаціїкадровоїроботи для конкретних умов.

Існуютьтакігрупиметодівуправліннянововведеннями в кадровійроботі:

  • виявленняпогляду − інтерв'ю, анкетування, вибірковеопитування, експертиза;

  • аналітичні − системнийаналіз, написаннясценаріїв, мережнепланування, економічнийаналіз;

  • оцінки − оцінка продукту, оцінканауково-технічногорівня та конкурентоспроможності розробок, оцінка ризиків та шансів, оцінкаефективностіінновацій;

  • генеруванняідей − "мозкова атака", діловіігри та ситуації;

  • прийняттярішень − економіко-математичнімоделі, побудова дерева прийняттярішень, порівняння альтернатив;

  • прогнозування − експертні, екстраполяції, аналогії, імітаційнімоделі;

  • наочногозображення − графічнімоделі, фізичнімоделі;

  • аргументації − презентації, переговори.

Управліннянововведеннями в кадровійроботібазується на основнихпоняттяхінноваційного менеджменту. Піднововведеннямрозуміютьпроцесвведенняновацій, якіявляють собою новий порядок, метод, винахід. У залежностівідмісцявикористанняможнавизначити три групинововведень:

  • продуктові − новіпродукти, яківикористовуються у сферівиробництва (засобивиробництва) або в сферіспоживання (предметиспоживання);

  • технологічні − новітехнологіївиробництвастарихабоновихпродуктів;

  • управлінські − організаційнірішення, системи, процедуриабометодиуправління.

Нововведення в кадровійроботі − цеуправлінськінововведення, підякимирозумієтьсякожнацільовадіяльність, організаційнерішення, система, процедура або метод управління кадровою роботою, яке суттєвовідрізняєтьсявідсталої практики та впершевикористовується в данійорганізації і яке спрямоване на підвищеннярівня та здібностікадріввирішуватизадачіефективногофункціонування та розвиткуорганізації в умовахконкуренції.

Нововведення в кадровійроботіможнакласифікувати:

  • за об'єктами − у відношенніокремихпрацівників, структурних

підрозділів, організацій;

  • за інноваційнимпотенціалом − радикальні, поліпшуючі, модифікуючі;

  • за масштабом − великі (кадрова реформа), середні, дрібні;

  • залежновідобластіаналізу та побудовисистемиуправлінняорганізації

− цільовіпрограми, функціональніпідсистеми, забезпечуючіпідсистеми;

  • залежновідрадіусадії − внутрішньоорганізаційні, міжорганізаційні;

  • за степенемусвідомленняпрацівниками − необхідні, не необхідні;

  • за часом впровадження− без тривалоїпідготовки, з тривалоюпідготовкою, без попередньоїпідготовки;

  • залежновіднеобхідноїпідготовки− організаційної, фінансової, кадрової, психологічної, матеріальної, інформаційної, комплексної;

  • за рівнемвідокремлення та зв'язкуз іншиминововведеннями − відокремлені, комплексні;

  • за стадіямитехнологіїуправління персоналом – плануванняроботи з персоналом організації, маркетинг персоналу, найм та відбір персоналу, діловаоцінка персоналу, адаптація персоналу, організаціяробочогомісця персоналу, використання персоналу, звільнення персоналу;

  • за стадіямитехнологіїуправліннярозвитком персоналу − управліннясоціальнимрозвитком персоналу; організація систем навчання, підготовки, перепідготовки та підвищеннякваліфікації персоналу; атестація персоналу; управліннякар'єрою та службово-професійнимпросуванням персоналу; формування резерву для просування на керівну посаду;

  • в областіуправлінняповедінкою персоналуорганізації − управліннямотивацією та стимулюваннямтрудовоїдіяльності персоналу; управлінняконфліктами та стресами; управліннябезпекою та здоров'ям персоналу; організація умов праці, режиму та дисципліни персоналу;

  • за ступенемнаслідків − ефективні (економічний, соціальнийефект), нейтральні, неефективні (фінансові, часові, соціальнівтрати).

2. Інноваційнийпотенціалпрацівника.

Інноваційнийпотенціалпрацівника − цеспроможність до сприйняттяновоїінформації, покращеннясвоїхпрофесійнихзнань, просуванняновихконкурентоспроможнихідей, знаходженнярішеньнестандартних задач та новихметодіврішеннястандартних задач. Успіхдіяльностіорганізаціїзалежитьвідприсутності в нійноваторів. Новаторівможнахарактеризувати через їхвідношення до праці та за особистимиякостями.

Існуютьтакі типи новаторів:

  • "генератор ідей" − спроможністьподавати в стислі строки велику кількістьоригінальнихпропозицій, прагнення до рішення проблем. Вони поділяються на "винахідників", "синтезаторів", "аналітиків";

  • "антрепренер" − енергійнийкерівник, якийпідтримуєновіідеї в умовахризику та невизначеності, веде пошукнестандартнихрішень та доводить їх до реального втілення;

  • "інформаційний привратник" − працівник, спроможнийакумулювати та переноситиінформацію, контролюватиїїпотік. Вони накопичують та розповсюджуютьзнання, досвід і поділяються на технологічні, ринкові та виробничі;

В інноваційномупроцесівиділяютьтакіархітипикерівників:

  • лідер − граєведучу роль у процесірозробки та реалізаціїінноваційнихпроектів, тому щоце авторитетна особистість в організації і вона має право приймативідповідальнірішення і добре розпізнаєінноваційнийпотенціал кожного працівника;

  • "адміністратор" − спроможний на стадіїреалізаціїнововведенняорганізувати контроль за цимпроцесом та ефективністьроботиорганізації;

  • "плановик" − прагне до досягненняцілейорганізації шляхом

оптимізаціїїїдіяльності;

  • "підприємець" − орієнтується на досягненняцілейорганізації шляхом пошукуновихнапрямківдіяльності, змінидинамікирозвиткуорганізації.

В організаціяхвиділяютьрізнігрупипрацівників, якісприяютьрозвиткуноваторськоїдіяльності. До них відносять:

  • "діловіангели" − цеуправлінський персонал організації, якийвиступає в роліінвестораризикованихінноваційнихпроектів;

  • "вільніспівробітники" − новатори в організації, які на визначенийтермінотримаютьповну свободу дій;

  • "золотікоміри" − цевисококваліфікованівчені та спеціалісти, яківолодіютьпідприємницькимпідходом до використаннясвоїхпрофесійних

знань;

  • "альтернативний персонал" − цепозаштатніпрацівники, якізалучаються до організації на період великого навантаженняабо при потребі в персоналі.

За рівнемсприйняттянововведеньусіпрацівникиорганізаціїподіляються на такігрупи: "ентузіасти", "раціоналізатори", "нейтрали", "авантюристи", "скептики", "консерватори" та "ретрогради". Знанняфакторів, яківпливають на новаторськудіяльність, можевпливати на працівників для формуванняїхповедінки, необхідної для успішноїроботи. Відоміфактори, якіблокують новаторство, наприклад, недовіракерівників до новихідей, фактори, якіпідтримують новаторство, наприклад, підтримкановаторів з боку вищогокерівництва, фактори, якіпосилюють новаторство, наприклад, підтримкапрагненняпрацівниківпостійнонавчатися та підвищуватикваліфікацію.

Процесуправліннянововведеннями в кадровійроботівключаєтакіетапи:

  • визначення потреби в нововведеннях;

  • збірінформації про нововведення;

  • попереднійвибірнововведень;

  • прийняттярішення про впровадженнянововведень; • впровадження, використання та супроводженнянововведень.

Сприйняттянововведеньзалежитьвід таких характеристик :

  • відноснавигода − цепередбаченінововведення в кадровійроботісоціально та економічнобільшвигідні, ніждіючийпроцесфункціонуванняоб'єкта;

  • сумісність − ступіньвідповідностінововведень до поглядів, досвідупрацівниківорганізації;

  • складність − ступіньпоняття, використання та пристосуванняпрацівників до нововведень у кадровійроботі;

  • етапність − можливістьвпровадженнянововведень у кадровійроботі за етапамиабоможливістьвипробуваньнововведеньекспериментальним шляхом.

Опірпрацівниківнововведенням у кадровійроботіможе бути за таких причин:

  • запропонованінововведеннязменшуютьабороблятьнеможливимзадоволенняокремих потреб працівників;

  • працівникиповинніризикувати, а цесуперечитьїхнатурі;

  • працівникивідчувають, що в результатінововведеньможутьскоротитиїхробочемісце;

  • працівникивідчуваютьнездатністьвиконуватинову роль, відведенуїм у результатівпровадженнянововведень;

  • деякіпрацівники не здатні і не хочутьнавчатися новому ділу та засвоюватиновий стиль поведінки;

  • працівникибайдужевідносяться до цілейвиживання та розвиткуорганізації.

Для успішноговпровадження та використаннянововведень у кадровійроботі в організаціїповиннізастосовуватисьтакіміри:

  • створення "стартової площадки" нововведень у кадровійроботі;

  • знаходження таких нововведень, якіпідтримали б тіпрацівники, якихцінововведеннястосуються;

  • проведенняроз'яснювальноїроботи з працівникамиорганізації про необхідністьприйняттянововведень;

  • створення дієвого контролю за ходом повномасштабного

впровадженнянововведень;

  • розробка системи мотивації працівників для прискореннявпровадження та освоєннянововведень у кадровійроботі, наприклад, премії за новіідеї, за використання і супровіднововведень та інші.

Успішнуінновацію не може бути імплантовано в організаціюзовні, незалежновідставлення до неї персоналу. Доцільнішебуло б сформуватиінновацію у надрахсамоїсистемиклієнта. Для цього персонал клієнтськоїорганізації повинен мативідповідніякості як універсальноінноваційні, так і специфічні, тобтовідповідніконкретнійорганізації.

До універсальноінноваційних характеристик належать: високийінтелектуальнийпотенціалпрацівників; критична оцінканавколишніхподій; пошукальтернативи та інше.

Однакуніверсальноінноваційних характеристик персоналу недостатньо, якщо в організаціївідсутніспецифічніякості, щовласнескладаютьінноваційнийпотенціал персоналу.

Інноваційнийпотенціал персоналу − наявністьпевногорівнясуб’єктноїсамосвідомості, щодетермінуєздатність персоналу до інновації.

Складністьвпровадженнязмін у систему клієнтанайчастішепов’язана з необхідністюактивізаціїінноваційногопотенціалу персоналу та корекції“Яобраз”. Як правило, інноваційниміндивідом є суб’єктнийіндивід. Тому робота консультанта з суб’єктнимиспівробітникамиспрямована на відновленняїх ролей у системівідповідно до запланованихінновацій.

“Я-образ” − цесукупністьусіхуявленьпрацівника про себе, щопроявляється як самонастанова та складається з трьох компонентів: когнітивного; афективного та поведінкового.



Рис. 8. Компоненти “Я-образ” управлінськогосуб’єкта

Когнітивний (описовий) компонент “Я-образу” міститьпрофесійнізнання та здібності, компетентність, життєвіцілі, рольовіпозиції, уявлення про власнемісце та статус у соціальнійструктурі.

Когнітивний компонент складається з відповідей на питання:

хто я?, до чогопрагну?, яким мене бачатьоточуючі?.

Афективний (емоційно-оцінковий) компонент утворюєтьсяспіввідношеннямвласнихякостей з певною точкою на шкалі “добре-погано” та супроводжуєтьсявідповіднимипочуттямипрацівника (комплексами). Самооцінкавідображаєрозвитокпочуттясамоповаги, усвідомленнявласноїцінності та власного “Я”.

Поведінковий компонент свідчить про наявністьнастанови до певнихдій, які реально можуть і не трапитися, але суб’єктзаздалегідьвідчуватименеспокій з приводу можливихнаслідків.

Суб’єктиваціясистемиклієнта шляхом корекції “Я-образу” спрямована на змінивсіхкомпонентівінноваційногосуб’єкта. З когнітивного “Я такий”, працівникмає перейти до інноваційнопридатного стану “Я інший” з позитивнимафектом “добре, що я інший” та поведінковоюнастановою “Я маю діяти, як інший”.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

скачати

© Усі права захищені
написати до нас