1   2   3   4   5
Ім'я файлу: Магістерська робота Роль версальсько-вашингтонської системи на с
Розширення: docx
Розмір: 181кб.
Дата: 11.04.2021
скачати

ВИСНОВКИ
Отже, дійшовши до висновку варто зазначити ключові мотиви невдачі повоєнного врегулювання, яке страждало двома головними вадами. По-перше, Версальський порядок не був всеосяжним. З нього «випадали» СРСР і США - дві найбільші держави, без яких забезпечення стабільністьності в Європі до середини XX століття було вже неможливо. Великі європейські держави - Франція і Великобританія - змогли відновити полярну структуру європейських відносин приблизно в тій формі, яка здавалася їм ідеальною і сприйнятною, але лише для них. У дусі європейської рівноваги XIX століття вони піклувались про те, щоб на континенті не було жодної країни, яка б занадто явно виривалася вперед за своїми геополітичними та іншими можливостями. Тому зусиллями Франції була розділена на частини, штучно зменшена в розмірах і поставлена ​​у вкрай важке економічне положення Німеччина. Але тими ж зусиллями Британії сама Франція не отримала переважагу на материку і не змогла реалізувати в повній мірі плани розширення свого впливу. Зовні це було схоже на політику «балансу сил» в дусі К. Метерніха і P.C. Кестлїрі. Але це був старий європейський баланс без старої Європи. Ту європейське рівновагу не можливо було сприймати без Пруссії, яка перебувала на місці єдиної Німеччини, і Росії. Нову європейську безпеку належало будувати в умовах об'єднання Німеччини і не ізолюватися повністю від СРСР.

Перша з цих нових обставин була врахована, і Німеччину роздрібнили. Це дозволяло відстрочити конфлікт між європейськими країнами і природнім тяжінням німців до об'єднання. Друге - не було відразу навіть продуманий план щодо майбутньої можливості реваншизму. Почасти тому, що участь США в європейських справах здавалося достатнім відшкодуванням за відхід з європейської політики Росії. Зрив розрахунків на співпрацю зі Сполученими Штатами в цій ситуації підривав основи Версальського порядку в тому вигляді, як він був задуманий початково.

По-друге, фундаментальною слабкістю Версаля була закладена ним схема економічної взаємодії європейських країн. Нове державне розмежування повністю зруйнувало економічні зв'язки в Центральній та Східній Європі. Замість великого, проникного і достатньо відкритого ринку Європи «небагатьох великих просторів» - Франції, Австро-Угорщини, Німеччини і Росії - Європа після Версаля виявилася територією, розбитою на кілька десятків маленьких, відмежованих один від одного митними стінами ринків і зон. Часто політично неприязні один одному нові малі держави гостро змагалися і в економічній області, повністю зосередившись на власних господарських труднощах і не намагаючись компенсувати їх подолання спільними зусиллями. Самовизначення породило економічний розкол, подолати який європейські країни не могли, що створювало постійну нестійкість економічної ситуації в Старому Світі. Як прозорливо помітив відразу після Паризької конференції Дж. Кейнс, в версальських пунктах було занадто багато політики і дуже мало турботи про економічний порядок. Для спільних рішень з фінансових і економічних проблем Європа не була готова. Проблемою, у вирішальній мірі, що значно погіршує ситуацію, було економічне розорення Німеччини, задавленою вагою накладених на неї репараційних виплат і нездатною тому вийти зі стану депресії зі швидкістю, необхідної для економічного підйому в усій Європі, адже її економіка була рупором Европи.

Вашингтонська конференція в свою чергу закінчила переділ світу на Далекому Сході. У цьому сенсі вона доповнювала Версаль. Але в 1919 році в Парижі англійські і французькі дипломати зуміли обійти дипломатів Америки. І навпаки, в Вашингтоні представники США досягли значного успіху. Вашингтонська конференція означала, що в світовій політиці сталася відомий зсув сил в сторону США. Американська дипломатія виступила в ролі ініціатора і організатора нової «рівноваги сил» на Далекому Сході, який виглядав, втім, хитким і короткочасним. Із завершенням Вашингтонської конференції закінчилася фаза становлення нової моделі міжнародних відносин. Виникли центри сили, яким вдалося виробити порівняно стійку систему взаємовідносин між собою. В основному були вирішені найбільш спірні проблеми, пов'язані з післявоєнним врегулюванням, знята напруженість у відносинах великих держав. Разом з тим не можна було не відзначити того, що нова модель міжнародних відносин була внутрішньо суперечливою, а, отже, і не особливо стійкою конструкцією.

Крах Версальсько-Вашингтонської системи був неминучим. Занадто було багато протиріч. Дискримінація положення переможених держав і Радянської Росії і утворення «блоку скривджених» (Німеччина та Радянський Союз), які бажали переглянути статус-кво системи, неефективний інструмент управління міжнародними відносинами - Ліга Націй, який знаходився в руках Англії і Франції - країн, які проводять політику умиротворення (підбурювання Фашистської Німеччини до війни з Радянським Союзом в майбутньому), закріплення лідерства США, Великобританії і Франції, в новій системі. Значний територіальний, політичний і економічний розвиток країн-переможниць дало їм фактично право колегіальної зміни характеристик міжнародної системи і формування її принципів. Інші переможці (на зразок Італії) залишилися на другому плані, що викликало невдоволення у останніх, так як вони явно хотіли більшого, і надалі почали претендувати на це в більшій мірі і в досить агресивній формі. У підсумку, всі ці протиріччя вилилися в атомізованому масштабі у вигляді Другої світової війни. Світу була потрібна нова система міжнародних відносин, відповідна тогочасної дійсності.

Версальсько-Вашингтонська система, зважаючи на свою недосконалість, проіснувала недовго. Більш того, несправність системи привела світ до Другої світової війни. Отже, егоїстичні інтереси Франції, яка жадає помсти над Німеччиною і виходу на лідируючі позиції в Європі, інтереси Англії, яка оголосила себе арбітром, який з боку спостерігав, як інші конфліктують між собою і не втручається в їхні справи, а також США, що проривалися в роль головного гегемона світу, робили цей світовий порядок однобоким і негнучким, що робило його дуже ненадійною субстанцією. Для руйнування Версальсько-Вашингтонської системи досить було кількох гострих і болючих суперечностей, щоб здетонувала вся система і крах Версальсько-Вашингтонської системи показав, що якщо не буде співпраці з усіма країнами світу, то завжди знайдуться учасники міжнародних відносин, які хочуть змінити баланс сил на свою користь, але ж ще Вестфальська система встановила, як важливо зберігати даний баланс сил, щоб запобігти будь-якої можливості прояву одноосібного гегемона в світі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Джерела:

  1. Архив полковника Хауза. Т. 3-4. М.: Соцэкгиз, 1939-1944

  2. Вильгельм II. Мемуары. События и люди. 1878-1918. М.. 1923.

  3. Киссинджер Г. Дипломатия [Электронный ресурс]. – URL: http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/History/kissing/09.php

  4. Ллойд Джордж Д. Правда о мирных договорах / Д. Джордж Ллойд ; Под ред. В.Г. Трухановского. – М. : Иностранная литература, 1957. – Т. 1. – 655 с.

  5. Ллойд Джордж Д. Правда о мирных договорах / Д. Джордж Ллойд ; Под ред. В.Г. Трухановского. – М. : Иностранная литература, 1957. – Т. 2. – 556 с.

  6. Ллойд Джордж Д. Правда о мирных договорах. Т. 1-2. М.: Издательство иностранной литературы, 1957.

  7. Никольсон Г. Как делался мир в 1919 г. / Г. Никольсон. – Огиз : Госполитиздат, 1945. – 298 с.

  8. Штейн Б.Е. «Русский вопрос» на Парижской мирной конференции (1919 – 1920 гг.) / Б.Е. Штейн. – М. : Госполитиздат, 1949. – 464 с.


Документи:

  1. Бжезінський З. Вибір: світове панування чи світове лідерство / Пер. з англ. – К.: Вид. дім«Києво-Могилянська академія», 2006. – 203 с

  2. Вашингтонская конференция по ограничению вооружений и тихоокеанскому и дальневосточному вопросам. Полный перевод актов и документов. М., 1924.

  3. Версальский мирный договор. Итоги империалистической войны, серия мирных договоров / Пер. с фр. Ю.Н. Ключникова и А. Сабанина. М.: Литиздат, 1925

  4. Готлиб В. Тайная дипломатия во время первой мировой войны. М.: Международные отношения, 1960

  5. Документы международных отношений (1917-1945) / Сост. И.А. Ахтамзян. М.: МГИМО, 1999.

  6. Дюрозель Ж.-Б. Історія дипломатії від 1919 року до наших днів / Пер. з фр. – К.:Основи, 1995. – 903 с.

  7. Мир между войнами: избранные документы по истории международных отношений 1910 – 1940-х годов / Под ред. А.В. Мальгина и А.Д. Богатурова. – М. : Изд-во МГУ, 1997. – 301 с.

  8. Мирные переговоры в Брест-Литовске. М., 1920

  9. Сборник договоров России с другими государствами. 1856-1917 / Сост. И.В. Козьменко. Отв. ред. Е.А. Адамов. М.: Политиздат, 1952.

  10. Системная история международных отношений в четырех томах. 1918-2000. Т.2. Документы 1910-1940-х гг. М., 2000.

  11. Di Nolfo E. History of the International Relations 1918-1993. Parts I - V. Екатеринбург: УрГУ, 1998-1999

  12. Di Nolfo E. Storia delle relazioni intemazionali 1918-1993. Parte 1 (1918- 1945). Екатеринбург: УрГУ, 1998.


Література:

  1. Австро-Венгрия: опыт многонационального государства. М., 1995.

  2. Алексєєв Ю.М, Вертегел А.Г., Козаков О.О. Всесвітня історія: Навч. посіб. – К.:Каравела, 2007. – 240 с.

  3. Аттина Ф. Глобальная политическая система. Введение в международные отношения / Пер. с итал. яз. Ю.А. Стуликовой. Под ред. В.И. Михайленко. Екатеринбург: Изд-во Урал, ун-та, 2002

  4. Бабурин С.Н. Мир империй: Территория государства и мировой порядок. – СПб.: Изд-воР. Асланова «Юридический центр Пресс», 2005. – 769 с.

  5. Барышников Д. Н. Конфликты и мировая политика. – М.: АСТ, 2008. – 384 с.

  6. Баталов Э.Я. Мировое развитие и мировой порядок (анализ современных американскихконцепций) – М. РОССПЭН, 2005. – 375 с.

  7. Бебик В.М., Шергін С.О., Дегтерьова Л.О. Сучасна глобалістика: провідні концепції імодерна практика. – К.: Університет «Україна», 2006. – 208 с.

  8. Бжезінський 3. Велика шахівниця. Американська першість та її стратегічні імперативи /Пер. з англ. – Львів: Лілея-НВ, 2000. – 236 с.

  9. Богатуров А.Д., Косолапов Н.А., Хрусталев М.А., Очерки по теории и методологииполитического анализа международных отношений. – М.: НОФМО, 2002. – 382 с.

  10. Брусиловська О.І., Коваль І.М. Історія міжнародних відносин (сер. III тис. до н. е. – сер.XVII ст. н. е.): навч.-метод. посіб. – Одеса: Одеськ. нац. ун-т імені І.І. Мечникова, 2013.– 188 с.

  11. Валлерстайн И. Анализ мировых систем и ситуации в современном мире / Пер. с англ. –СПб.: Изд-во «Университетская книга », 2001 – 415 с.

  12. Виноградов КБ. Дэвид Ллойд Джордж. М., 1979.

  13. Голованов С.О. Всесвітня історія: Навч. посіб. – К.: Каравела, 2007. – 272 с.

  14. Дергачев В.А. Цивилизационная геополитика (Геофилософия). – К.: ВИРА-Р, 2004. – 672 с.

  15. Ди Нольфо Э. История международных отношений 1918-1993. Ч. 2 (1939- 1945) / Пер. с итал. яз. A.B. Михайленко, Ю.А. Стуликовой. Под ред. А.Г. Нестерова. Екатеринбург: УрГУ, 1999

  16. Европа в международных отношениях 1917-1939 гт. М., 1979.

  17. Европа в системе международных отношений 1917-1945 гг. Свердловск, 1990.

  18. Европа между миром и войной. М.: Наука, 1992.

  19. Ефимов Г.В. Международные отношения на Дальнем Востоке, 1917-1945 гг. М., 1973.

  20. Загладин Н.В. История успехов и неудач советской дипломатии. М., 1990.

  21. Зінченко А.Л. Історія дипломатії: від давнини до Нового часу. – К.: Проза, 2005. – 560 с.

  22. Зленко А. Дипломатия и политика: Украина в процессе динамичных геополитических перемен. – Х.: Фолио, 2004. – 559 с.

  23. Илюхина P.M. Лига наций. 1919-1934. М: Наука, 1982. Гл. 1.,

  24. История внешней политики России. Конец XIX - начало XX в. М., 1997.

  25. История дипломатии. М.: Политиздат, 1965. Т. 3.

  26. История международных отношений: Учеб. пособ. / Колл. авт.; под ред. Г. В.Каменской, О. А. Колобова, Э. Г. Соловьева. – М.: Логос, 2007. – 712 с.

  27. Итальянско-русский словарь по международным отношениям / Сосг. Ю.А. Стуликова. Под ред. А.Г. Нестерова. Екатеринбург: Изд-во Урал, ун-та, 1998.

  28. Ди Нольфо Э. История международных отношений 1918-1993. Ч. 1 (1918- 1939) / Пер. с итал. яз. A.B. Михайленко, Ю.А. Стуликовой. Под ред. В.И. Шихова. Екатеринбург: УрГУ, 1998

  29. Іваницька О П. Історія міжнародних відносин (1918-1945 роки): Навч. посіб. – К.:Видавничий Дім «Слово», 2011. – 632 с.

  30. Історія міжнародних відносин (від Стародавнього світу до початку XX ст.): Навч. посіб. /Я.Б. Турчин, Р.Б. Демчишак, Т.І.Плазова. – Львів: Вид-во Львів. політехніки, 2013. – 139с.

  31. К 50-летию Всеобщей декларации прав человека. Сборник материалов / Под ред. А.Г. Нестерова. Екатеринбург: УрГУ, 1998

  32. Кальвокоресси П. Мировая политика после 1945 года: В 2-х кн. – М.: Междунар.отношения, 2000. – 464 с.

  33. Кантор Ю.З. Заклятая дружба. Секретное сотрудничество СССР и Германии в 1920-1930-е годы. - М.: Питер, 2009. - 336 с.

  34. Киссинджер Г. Дипломатия / Пер. с англ. – М.: Ладомир, 1997. – 848 с.

  35. Киссинджер Г. Дипломатия. М.: Ладомир, 1997.

  36. Клейменова Н.Е., Сидоров А.Ю. Версальско-Вашингтонская система международных отношений. 1918-1939: проблемы становления и развития.. М.: МГИМО (У) МИД РФ, 1995.

  37. Коппель О.А., Пархомчук О.С. Міжнародні системи. Світова політика. – К.: ФАДА ЛТД,2001. – 224 с.6.Мальський М. З., Мацях М. М. Теорія міжнародних відносин. – К.: Знання, 2007. – 461 с.

  38. Крушинський В.Ю., Манжола В.А. Міжнародні відносини та світова політика. 1945-1980. Дати. Події. Факти: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2007. – 192 с.

  39. Кузьмин В.А. Советская внешняя политика в биографиях наркомов и министров иностранных дел (1917-1991). Екатеринбург: Изд-во Урал, ун-та, 2001

  40. Лазько Р. Крах Версальскай Ыстэмы у Еуропе i аб'яднанне БеларуЫ // Беларусю пстарычны часотс. - Мшск, 2009. - N 11. - С. 3-7.

  41. Ланцов A.B. Брестский мир // Вопросы истории. 1990. № 2. С. 60-79.

  42. Лебедева М.М. Мировая политика: Учебник. – М.: Аспект Пресс, 2006. – 356 с.

  43. Мадіссон В.В., Шахов В.Л. Політологія міжнародних відносин: Навч. посіб. – К.:Либідь, 1997. – 176 с.

  44. Мировая политика и международные отношения: Учеб. пособ. / Под ред. С.А. Ланцова, В.А. Ачкасова. – СПб.: Питер, 2008. – 448 с.

  45. Мировая политика: теория, методология, прикладной анализ / Отв. ред. А.А. Кокошин,А.Д. Богатуров. – М.: Эдиториал УРСС, 2004. – 432 с.

  46. Мировая политика: Учеб. пособ. / Под ред. С. В. Кортунова. – М.: ГУ–ВШЭ, 2007. – 556с.

  47. Михайленко В.И. Теория международных отношений. Ч. 1. Философское введение. Екатеринбург: Банк культурной информации, 1998

  48. Михайленко В.И. Теория международных отношений. Ч. 1. Философское введение. Изд. 2-е, испр., доп. Екатеринбург: Изд-во Урал, ун-та, 2000.

  49. Документы по истории европейской интеграции: Хрестоматия / Сост. А.Г. Нестеров. Екатеринбург: УрГУ, 2000

  50. Михайленко В.И. Эволюция политических институтов современной Италии. Методологический аспект. Екатеринбург: Банк культурной информации, 1998

  51. Міжнародні відносини та зовнішня політика (1945–1970-ті роки): Підруч. / В.А.Манжола, М.М. Білоусов, Л.Ф. Гайдуков та ін. — К.: Либідь, 1999. — 558 с.

  52. Міжнародні інтеграційні процеси сучасності / Філіпенко А.С., Будкін В.С., Дудченко М.А. та ін. – К.: Знання України, 2004. – 304 с.

  53. Нартов Н. Геополитика: Учебник для вузов/ [Электронный ресурс]. - URL:http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Polit/nart/07.php

  54. Наумов А.О. Дипломатическая борьба в Европе накануне Второй мировой войны: История кризиса Версальской системы. - М.: РОССПЭН, 2007. - 415 с.

  55. Нольфоди Э. История международных отношений [Электронный ресурс]. - URL: http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/History/nolfo/01.php

  56. Нотович Ф. Дипломатическая борьба в годы первой мировой войны. Т. 1-2. М., 1947

  57. Павлович М. Вашингтонская международное положение [Электронный ресурс]. - URL:http://www.magister.msk.ru/library/revolt/pavlm001.htm

  58. Панарин А.С. Стратегическая нестабильность в ХХІ веке. – М.: Эксмо; Алгоритм,2004.– 636 с.

  59. Первая мировая война и проблемы политического переустройства общества в Центральной и Юго-Восточной Европе. М., 1991.

  60. Політична географія і геополітика: Навч. посіб. / За ред. Б. П. Яценка. – К.: Либідь,2007.– 256 с.

  61. Поляк Г.Б., Маркова А.Н. Всемирная история. Учебник для вузов/ [Электронный ресурс]. URL:http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/History/Polak/34.php

  62. Пронь С.В. Міжнародні відносини та зовнішня політика. 1914-1991 роки: Навч. посіб. –Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2009. – 140 с.

  63. Ревякин А.В. История международных отношений в Новое время: Учеб. пособ. – М.:РОССПЭН, 2004. – 262 с.

  64. Системная история международных отношений в 2-х т. / Под ред. А.Д. Богатурова. Т. 1.События 1918-1945 гг. – М.: Культурная революция, 2006. – 480 с.

  65. Советско-германские отношения от Брест-Литовского договора до подписания Рапалльского договора. В 2-х т. М., 1968

  66. Современная мировая политика: Прикладной анализ / Под ред. А.Д. Богатурова. – М.:Аспект Пресс, 2009. – 588 с.

  67. Современные глобальные проблемы мировой политики / Кулагин В.М., Лебедева М.М., Барабанов О.Н. и др. – М.: Аспект Пресс, 2009. – 256 с.

  68. Українська дипломатична енциклопедія: У. 2х т. / Редкол.: Л.В. Губерський (голова) та ін. – К.: Знання України, 2004. – Т.1. – 760 с.

  69. Хижняк І.А. Нова історія міжнародних відносин у системному форматі (1648-1918):Підручник. – К.: Персонал, 2009. – 224 с.

  70. Цвєтков Г.М. Міжнародні відносини й зовнішня політика в 1917-1945рр.: Навч. посіб. –К.: Либідь, 1997. – 232 с.

  71. Цимбалистий В.Ф. Теорія міжнародних відносин: Навч. посіб. – Львів: Новий Світ-2000, 2009. – 360 с.

  72. Цыганков П.А. Теория международных отношений: Учеб. пособие. – М.: Гардарики,2003. – 590 с.

  73. Чекаленко Л.Д., Федуняк С.Г. Зовнішня політика України (від давніх часів до нашихднів): Підручник. – К.: ДП «Вид. дім «Персонал», 2010. – 464 с.

  74. Шепелєв М. Теорія міжнародних відносин: Підручник. – К.: Вища шк., 2004. – 622 с.

  75. Hoerber T. Psychology and reasoning in the Anglo-German naval agreement, 19351939 // Hist. j. - Cambridge, 2009. - Vol. 52, N 1. - P. 153-174.

  76. Hucker D. French public attitudes towards the prospect of war in 1938-1939: «Pacifism» or «war anxiety»? // French history. - Oxford, 2007. - Vol. 21, N 4. - P. 431499.

  77. Kiwerska J. Spor Ameryki z Europe o dlugi wojenne i reparacje, (1921-1932) // Dzieje najnowsze. - Wroclaw etc., 2007. - R. 39, N 4. - S. 17-36.

  78. Mageli E.I. A Real Peace tradition? Norway and the Manchurian Crisis, 1931-1934 // Contemporary europ. hist. - Cambridge, 2010. - Vol. 19, N 1. - P. 17-36.

  79. Nowaczewska R. Wybrane amerykanskie fundacje a «budowa pokoju i postçpu» w Europie w okresie miçdzywojennym // Dzieje najnowsze. - Wroclaw etc., 2007. -R. 39, N 4. - S. 35-49.

  80. Scheffler T. Europa po Hitlerze: Lad miçdzynarodowy w koncepcjach konserwa-tywnej opozycji w Trzeciej Rzeszy. - Wroclaw: Wydaw. Uniw. Wroclawskiego, 2006. - 366 s.

  81. Webster A. International arbitration, the pacific settlement of disputes and the French security-disarmament dilemma (1919-1931) // French history. - Oxford, 2010. - Vol. 24, N 2. - P. 236-261.

1   2   3   4   5

скачати

© Усі права захищені
написати до нас