1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   26
Ім'я файлу: Держбуд2011.pdf
Розширення: pdf
Розмір: 1986кб.
Дата: 01.11.2021
скачати
Пов'язані файли:
Новый документ (1).pdf
Глава 2
Поняття й елементи
організації та діяльності
органів державної влади,
органів влади Автономної
Республіки Крим і місцевого
самоврядування в Україні
§ 1. Загальна характеристика елементів
організації та діяльності органів
державної влади, органів влади
Автономної Республіки Крим
і місцевого самоврядування
в Україні
Предмет науки державного будівництва і місцевого самовряду- вання загалом передбачає пошук відповіді на запитання: хто, коли, яким чином приймає рішення і яким чином їх реалізує? Відповідь на ці запитання не завжди очевидна через багаторівневість системи публічного управління. До того ж публічне управління як діяльність держави в цілому, що спрямована на організацію і регулювання сус- пільного життя людей за посередництва прийняття рішень і вчи- нення дій щодо їх реалізації, є об’єктом цілого комплексу наук — філософії, економічної теорії, політології і соціології, конституцій- ного і адміністративного права, муніципального права, теорії управління, психології і антропології, історії, логіки і т. д. Усі ці на- уки досліджують різні аспекти організації та діяльності органів пу- блічної влади: політичні і юридичні, соціальні і організаційні, аксіо- логічні і психологічні.
Будь-яка наука має свій об’єкт дослідження, який являє собою частину об’єктивної реальності, що перебуває у взаємодії із суб’єктом пізнання. Однак специфіка будь-якої науки зумовлена тим, що вона має свій предмет, тобто певну цілісність явищ, про-

40
Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні
цесів об’єктивної дійсності, виділену із багатьох об’єктів у про- цесі пізнання. До предмета науки входять лише головні, найбільш стійкі зв’язки, якості, ознаки, що виражають природу, сутність до- сліджуваних явищ і процесів. Знання ж про досліджуваний предмет отримують за допомогою системи пізнавальних принципів, при- йомів, засобів і способів, які мають назву методології. Арсенал засобів та інструментів вивчення предмета науки державного будів- ництва і місцевого самоврядування включає всю багатоманітність основних принципів наукового пізнання, що дозволяють описувати різні сторони організації та діяльності органів публічного управ- ління. Вони описують сферу публічного управління з різних боків, акцентуючи увагу на тих аспектах, осмислення яких вимагають пізна- вальні або прикладні завдання, з метою формування повного і все- бічного уявлення про статику та динаміку органів державної влади
і місцевого самоврядування.
Як було зазначено у попередній главі, предметом науки державно- го будівництва і місцевого самоврядування є суспільні відносини, що складаються в процесі організації та функціонування органів публічної влади. Лише комплексне розуміння предмета цієї науки може сприяти як утворенню ефективного механізму виявлення й формулювання актуальних проблем, переведенню їх у владні рішення, так і належній координації і керівництву діяльністю органів публічної влади щодо їх реалізації. Досягти цього можна шляхом використання системи юри- дичних показників, що називаються елементами організації та ді-
яльності органів публічної влади.
Організація та діяльність органів публічної влади є складним, син- тетичним явищем, сутність і зміст якого можна повною мірою з’ясувати тільки за допомогою аналізу окремих його частин, елементів, взаємо- зумовлених та органічно поєднаних між собою. Важливу роль при цьому відіграє поєднання організаційного, структурного та функціо- нального підходів, які дають можливість виявити розмаїття статичних
і динамічних аспектів існування органів публічної влади, надати юри- дичну оцінку їх організації та діяльності і запропонувати шляхи вдо- сконалення.
Сучасна юридична наука характеризується наявністю різних точок зору щодо кількісного складу елементів організації та діяльності ор- ганів публічної влади. На наш погляд, доцільно вирізняти сім таких елементів, а саме: 1) принципи організації та діяльності органів дер-

41
Глава 2. Поняття й елементи організації та діяльності органів державної влади…
жавної влади і місцевого самоврядування; 2) основи (у тому числі те- риторіальна, правова та матеріально-фінансова) організації та діяль- ності цих органів; 3) внутрішньоорганізаційна будова (структура);
4) функції; 5) компетенція; 6) форми; 7) методи діяльності.
Водночас при характеристиці того чи іншого аспекту існування органів публічної влади роль зазначених елементів є неоднаковою. Так внутрішньоорганізаційна будова (структура) стосується лише органі- зації органів. Такі елементи, як функції, компетенція, форми і методи характеризують виключно їх діяльність. При цьому принципи і основи можуть використовуватися для визначення як організації, так і діяль- ності, тобто як статичного, так і динамічного аспектів існування орга- нів державної влади і місцевого самоврядування. У сукупності зазна- чені елементи дають змогу збагнути всю складність і розмаїття проявів функціонування органів публічної влади, з’ясувати їх «анатомію» і
«фізіологію».
Зовнішнім проявом існування органів публічної влади є їх діяль- ність, яка, у свою чергу, має функціональну і процесуальну сторони.
З точки зору функціонального (матеріального) підходу до елементів ді- яльності зазначених органів належать функції й компетенція. У той час як функції є основними напрямами діяльності цих органів, компетен- ція — характеристикою того, що саме вони можуть і повинні виконати в певній сфері життєдіяльності задля успішної реалізації функцій.
Процесуальні аспекти діяльності органів публічної влади знаходять своє вираження у формах (зовнішньому вияві) і методах (прийомах і способах) діяльності.
Результатом такої діяльності є, зокрема, правові акти, в яких ви- являються й закріплюються окремі юридичні дії, владні рішення. На основі детального аналізу впливу правових актів органів публічної влади на суспільне життя, ступінь упорядкованості суспільних від- носин, які вони покликані регулювати, можна досліджувати проблему ефективності й оптимальності публічно-владної діяльності.
Загалом при характеристиці організації діяльності окремих органів публічної влади суттєвого значення набувають такі складники їх пра- вового статусу, як порядок формування, характер взаємодії з іншими органами, забезпеченість гарантій їх діяльності, які, не маючи безпо- середнього відношення до організаційних аспектів, справляють суттє- вий вплив на результативність, ефективність їх роботи.

42
Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні
§ 2. Системно-структурна організація
органів державної влади і місцевого
самоврядування в Україні
У сучасних публікаціях з галузі державного управління висловлю- ються думки, згідно з якими характерними ознаками будь-якої системи
є: наявність не менше двох взаємопов’язаних і впорядкованих елемен- тів, єдність цільового призначення; функціональна самодостатність елементів, які в цілому забезпечують існування всієї системи; ієрар- хічність внутрішньої організації; субординаційність взаємозв’язків між структурними ланками тощо
1
Як виявляється, на практиці згадані ознаки не притаманні переваж- ній більшості систем — як природних, так і штучних. Навіть для сус- пільних систем наявність ієрархічних і субординаційних зв’язків є скоріше винятком, ніж правилом. Неприйнятною є субординаційність для систем, які побудовані й діють на засадах автономії та самовряду- вання, наприклад, органів місцевого самоврядування. Навпаки, ієрар- хічність і субординація притаманні здебільшого жорстко централізова- ним системам, насамперед системі органів виконавчої влади, оскільки без них неможливі ні дисципліна, ні ефективне вирішення завдань по- точного управління суспільними справами в межах єдиної держави
2
Система органів публічної влади в Україні — це сукупність уста- новлених Конституцією України органів державної влади і місцевого самоврядування, що забезпечують захист прав, свобод і законних ін- тересів громадян, безпеку держави й суспільства, вирішують питання соціально-економічного та культурного будівництва.
Структурованість, наявність власної будови, яка зумовлена цілями, завданнями, функціями, що здійснює відповідний орган, є невід’ємною ознакою будь-якого органу публічної влади. Як зазначається в юридич- ній літературі, організаційна структура органу — це сукупність струк- турних елементів (підрозділів, посадових осіб та ін.) та взаємозв’язок
1
Державне управління [Текст] : навч. посіб. / А. Ф. Мельник, О. Ю. Оболенський,
А. Ю. Васіна. – К. : Знання-Прес, 2003. – С. 182; Любашиц, В. Я. Теория государства и права [Текст] : учебник / В. Я. Любашиц, А. Ю. Мордовцев, И. В. Тимошенко,
Д. Ю. Шапсугов. – М. : МарТ, 2003. – С. 516; Габричидзе, Б. Н. Основы органов госу- дарственной власти России [Текст] : учеб. пособ. / Б. Н. Габричидзе, А. Г. Чернявский. –
М. : Закон и право: ЮНИТИ, 2008. – С. 34.
2
Проблеми функціонування місцевих рад та їх виконавчих органів [Текст] : моно- графія / за ред. Ю. М. Тодики – Х. : Право, 2009. – С. 93.

43
Глава 2. Поняття й елементи організації та діяльності органів державної влади…
між цими структурними елементами
1
. У теорії управління розрізня-
ється лінійна, функціональна та лінійно-функціональна структура органу. При цьому лінійна структура створюється на засадах жорсткої
ієрархії, підлеглості та відповідальності ланок низового рівня щодо
єдиноначального керівника підрозділу більш високого рівня. Для структури органу функціонального типу характерна спеціалізація управлінської праці за окремими функціями, що здійснюють структур- ні підрозділи. Найбільшого поширення на практиці набула лінійно- функціональна структура, для якої притаманним є поєднання ланок лінійного та функціонального типу.
Отож, системно-структурна організація органів державної влади
і місцевого самоврядуванняможе бути представлена як складне си- стемне утворення, зумовлене суспільно-політичною природою, соці- альним і функціональним призначенням, формою держави, політичним режимом, формою державного устрою, розвитком економіки та інши- ми факторами і утворюється із сукупності окремих елементів — під- систем, органів, їх структурних підрозділів, територіальних представ- ництв, які в процесі поточної діяльності взаємодіють між собою, з
іншими елементами політичної системи задля виконання завдань, що стоять перед ними.
В Україні як елементи системно-структурної організації публічної влади можуть розглядатися підсистема публічної влади, орган дер- жавної влади України, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, структурні підрозділи цих органів,
їх ланки та окремі службовці, що виконують відповідні управлінські функції.
Сучасний механізм публічної влади представлений владою, здій- снюваною безпосередньо населенням, а також через органи державної влади і місцевого самоврядування, що відображено у ч. 2 ст. 5 Консти- туції України. Це підтверджується і позицією Конституційного Суду
України відповідно до якої «місцеве самоврядування слід розглядати як форму здійснення народом влади» (п.4 мотивувальної частини Рі- шення Конституційного Суду України від 26 березня 2002 року
№ 6-рп/2002). Можна говорити про існування двох підсистем публічної влади — державної та влади місцевого самоврядування. При цьому відповідно до Конституції та законодавства України органи влади
1
Державне управління [Текст] : навч. посіб. / А. Ф. Мельник, О. Ю. Оболенський,
А. Ю. Васіна. — К. : Знання-Прес, 2003. — С. 246.

44
Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні
Автономної Республіки Крим не віднесені ні до органів державної влади, ні до органів місцевого самоврядування. Таким чином, доціль- но виокремити органи влади Автономної Республіки Крим в окрему групу.
Водночас органам державної влади, органам влади Автономної
Республіки Крим та органам місцевого самоврядування притаманна
низка спільних ознак, а саме: 1) такі органи утворюються і діють на основі, у межах повноважень і способів, що передбачені Конституцією
і законами України; 2) їх діяльність спрямована на виконання суспіль- них завдань і функцій; 3) вони наділені публічно-владними повнова- женнями; 4) функціонують на основі відповідного бюджету; 5) функ- ціонують у правових формах і оформлюють владні рішення правовими актами; 6) об’єднують підвладні структури за територіальною ознакою;
7) рішення, прийняті ними в межах своєї компетенції, є загально- обов’язковими на відповідній території. Наявність спільних ознак і є підставою для об’єднання зазначених органів єдиним терміном «орга- ни публічної влади».
Органи публічної влади, залежно від обраного критерію класифі- кації, можна поділити на декілька груп.
За функціональним призначенням, беручи до уваги конституційно закріплений принцип поділу державної влади в Україні, державні ор- гани поділяються на три види — законодавчої, виконавчої, судової влади. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцево- го самоврядування за цим же критерієм класифікуються на представ- ницькі та виконавчі. За способом формування органи державної влади можна поділити на ті, що обираються безпосередньо народом — орга- ни первинного представництва, і ті, які формуються органами первин- ного представництва — так звані органи вторинного представництва.
За територією поширення публічно-владних повноважень державні органи можуть бути загальнодержавними, регіональними та місцеви- ми, у свою чергу, органи влади Автономної Республіки Крим — лише регіональними, а органи місцевого самоврядування — регіональними або місцевими. Залежно від особового складу — єдиноначальні і коле- гіальні органи. За часом здійснення влади можна виокремити постійно
і тимчасово діючі органи.
Таким чином, механізм публічної влади в Україні представлений сукупністю органів державної влади, органів влади Автономної Рес- публіки Крим, органів місцевого самоврядування.

45
Глава 2. Поняття й елементи організації та діяльності органів державної влади…
Система органів державної влади включає такі елементи:
1. Президент України як глава держави — одноосібний орган державної влади.
2. Верховна Рада України — єдиний орган законодавчої влади
(парламент).
3. Система державних органів виконавчої влади: а) Кабінет Міністрів
України — вищий орган у системі органів державної виконавчої влади; б) міністерства, державні служби, агентства, інспекції, центральні органи зі спеціальним статусом — центральні органи виконавчої влади; в) місце- ві державні адміністрації — місцеві органи державної виконавчої влади.
4. Система державних органів судової влади: а) Конституційний
Суд України — єдиний орган конституційної юрисдикції; б) система судів загальної юрисдикції.
До системи органів влади Автономної Республіки Крим належать:
1. Верховна Рада Автономної Республіки Крим — представниць- кий орган автономії.
2. Органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим: а) Рада міністрів Автономної Республіки Крим — вищий виконавчий орган автономії; б) центральні виконавчі органи автономії — міністерства, республіканські комітети, інші центральні органи та органи зі спеці- альним статусом.
На найближчому до населення рівні сформована система органів
місцевого самоврядування. Її складовими насамперед є представниць- кі органи місцевого самоврядування, а саме:
1. Сільські, селищні, міські ради — органи місцевого самовряду- вання, що представляють інтереси відповідних територіальних громад
і здійснюють від їх імені функції і повноваження місцевого самовря- дування; очолюють ці органи відповідно сільські, селищні, міські голо- ви, які обираються територіальними громадами.
2. Районні й обласні ради — органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; їх очолюють голови цих рад, які обираються з числа депутатів відповідних рад.
3. Районні в містах ради — представницькі органи місцевого само- врядування, які можуть створюватися за рішенням територіальної громади міста або міської ради.
4. Органи самоорганізації населення — будинкові, вуличні, квар- тальні комітети, комітети мікрорайонів, районів у містах, сільські, селищні комітети.

46
Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні
5. Окремим елементом системи органів місцевого самоврядування
є також їх виконавчі органи, що представлені виконавчими комітетами, відділами, управліннями сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад та інші створювані радами виконавчі органи.
§ 3. Система принципів організації
та діяльності органів державної
влади, органів влади Автономної
Республіки Крим, органів місцевого
самоврядування
Аналіз елементів організації та діяльності органів публічної влади був би неповним без детального вивчення принципів. Під принципом
(лат. principium — основа, начало) розуміють: 1) основне, вихідне по- ложення будь-якої теорії, вчення тощо; керівну ідею, основне правило діяльності; 2) внутрішні переконання, погляд на речі, які визначають норму поведінки; 3) основу організації, дії будь-якого механізму, у тому числі й суспільного чи соціально-економічного
1
Принципи організації й діяльностіорганів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядуван- ня — це керівні ідеї, положення, що відображають закономірності формування, функціонування і розвитку органів публічної влади, на яких ґрунтується їх організація та діяльність з метою найбільш опти- мального і ефективного виконання їх функцій та завдань. У науковій та навчальній літературі немає єдності щодо цих принципів, через те що виокремлення тих чи інших положень має оціночний характер.
Найбільшого поширення набула класифікація принципів на загальні та інституційні (спеціальні), конституційні та законодавчі, матеріальні
і процесуальні, організаційні і функціональні.
Загальні принципи — основні підвалини організації й діяльності всіх або більшості органів публічної влади, а інституційні характерні для окремих органів публічної влади. При цьому кожен із загальних принципів по-різному проявляється в організації та діяльності кожно- го виду органів — органів державної влади, органів влади Автономної
1
Словарь иностранных слов [Текст]. – М. : Рус. яз., 1989. – С. 409.

47
Глава 2. Поняття й елементи організації та діяльності органів державної влади…
Республіки Крим, органів місцевого самоврядування. Водночас серед спеціальних принципів можна виокремити такі, які є спільними для кількох видів органів.
До загальних принципів організації та діяльності органів публічної влади належать принцип гуманізму, народовладдя, верховенства права, демократизму, унітаризму, державного суверенітету, поділу влади, за- конності, гласності, поєднання єдиноначальності та колегіальності, оптимальної децентралізації, поєднання виборності і призначуваності, професіоналізму, компетентності, системності і структурованості ор- ганів публічної влади, територіальності, підконтрольності, відпові- дальності за виконання службових обов’язків та ін. Переважна біль- шість цих принципів містяться в положеннях Конституції України і становлять засади конституційного ладу держави, інші виведені із за- конодавчих положень шляхом деякого узагальнення.
Перелік загальних принципів організації і діяльності органів пу- блічної влади є достатньо широким, тому зосередимо увагу на деяких з них.
Принцип гуманізму означає зорієнтованість організації і діяльно- сті органів публічної влади на забезпечення прав, свобод та законних
інтересів кожної людини. Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конституції України людина, її життя, здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. У ч. 2 ст. 3
Основного Закону встановлюється, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держа- ва відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забез- печення прав і свобод людини є головним обов’язком держави, а отже, й кожного з її органів. З точки зору наукової оцінки організації роботи органів публічної влади принцип гуманізму означає насамперед «люд- ський вимір» діяльності відповідних органів як головний критерій їх ефективності. Це також підтверджується правовою позицією Консти- туційного Суду України, який у Рішенні № 7-рп/2001 від 30 травня
2001 р. постановив: «Конституція України закріпила принцип відпо- відальності держави перед людиною за свою діяльність, який прояв- ляється передусім у конституційному визначенні обов’язків держави
(статті 3, 16, 22). Така відповідальність не зводиться лише до політич- ної чи моральної відповідальності публічної влади перед суспільством, а має певні ознаки юридичної відповідальності як застосування заходів публічно-правового (в даному випадку — конституційно-правового

48
Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні
або міжнародно-правового) характеру до держави та її органів за не- виконання чи неналежне виконання своїх обов’язків (речення перше і друге абз. 4 п. 2 мотивувальної частини). Конституція України перед- бачає відповідальність державних органів, органів місцевого само- врядування та їх посадових і службових осіб, встановивши за певні дії чи бездіяльність відповідні заходи впливу (санкції) до них (речення перше абз. 5 п. 2 мотивувальної частини)».
Принцип народовладдя знайшов закріплення у ст. 5 Конституції
України, яка проголошує народ носієм суверенітету і єдиним джерелом влади. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Відповідно до Рішення
Конституційного Суду України № 6-рп/2002 від 26 березня 2002 р. народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (абз. 1 п. 4 мотивувальної части- ни). Як форму народовладдя виділяють інститути представницької й безпосередньої демократії. Під формами безпосереднього народовлад- дя розуміють засоби безпосереднього здійснення громадянами владних функцій. Форми представницької демократії знаходять свій вияв у ді- яльності публічно-владного апарату, органів державної влади й місце- вого самоврядування. Нормативно закріпленими засобами безпосеред- нього народовладдя виступають вибори, всеукраїнські й місцеві рефе- рендуми, народні й місцеві ініціативи, громадські обговорення
(слухання), збори громадян та ін.
Поряд із цим у ст. 6 Конституції України закріплено принцип по-
ділу державної влади на законодавчу, виконавчу і судову. Суть цього принципу виражена у Рішенні Конституційного Суду України
№ 6-рп/99 від 24 червня 1999 р. і полягає в тому, що єдина державна влада і організаційно і інституційно поділяється на три відносно само- стійні гілки — законодавчу, виконавчу та судову, що передбачає функ- ціональне розмежування повноважень між різними органами держав- ної влади з метою недопущення узурпації всієї повноти державної влади однією з гілок влади. А в Рішенні № 7-рп/2000 від 27 квітня 2000 р.
Конституційний Суд України акцентує увагу на тому, що «…хоча органи законодавчої, виконавчої та судової влади є самостійними у своїй діяльності в межах надання їм повноважень, проте стабільність конституційного ладу досягається чіткою системою їх взаємостриму- вань і противаг. Поділ влади на законодавчу, виконавчу та судову перед-

49
Глава 2. Поняття й елементи організації та діяльності органів державної влади…
бачає їх тісну взаємодію, кінцевим результатом якої є досягнення конституційних цілей і завдань (забезпечення прав і свобод людини і громадянина, їх безпека, стабільність конституційного ладу тощо)
(абз. 2 п. 4 мотивувальної частини)».
Водночас відповідно до позиції Конституційного Суду України в
Рішенні № 19-рп/2001 від 21 грудня 2001 р. зазначено: «…засади здій- снення державної влади в Україні за принципом її поділу на законо- давчу, виконавчу і судову (ч. 1 ст. 6 Конституції України) безпосередньо не стосуються поділу повноважень, на якому ґрунтуються організація
і діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міні- стрів Автономної Республіки Крим. Особливості повноважень, орга- нізації та діяльності органів Автономної Республіки Крим не можна пов’язувати з принципом поділу влади (абз.1 підп. 5.2 п.5 мотивуваль- ної частини)». А також виходячи з Рішення Конституційного Суду
України № 6-рп/2002 від 26 березня 2002 р. цей принцип не поширю-
ється на органи місцевого самоврядування, враховуючи, що вони не входять до системи органів державної влади.
Принцип унітаризму закріплений у ст. 2 Конституції України, яка визначає, що Україна є унітарною державою. Із цього принципу ви- пливає наявність єдиної системи органів державної влади, юрисдикція яких поширюється на всю територію країни, єдиної системи законо- давства, невизнання за територіальними одиницями навіть часткової політичної самостійності. Незважаючи на існування в Україні такої специфічної адміністративно-територіальної одиниці, як Автономна
Республіка Крим, вона залишається унітарною державою, а її органи влади не є органами державної влади. Водночас органи державної ви- конавчої влади, що діють на території автономії, є невід’ємною скла- довою частиною вертикалі виконавчої влади в Україні.
Принцип верховенства права, встановлений у ст. 8 Конституції
України, спрямований на утвердження права як фактора прогресивно- го, демократичного, гуманістичного розвитку суспільства і держави.
Цей принцип пов’язаний перш за все із пріоритетністю у суспільстві прав людини, закріпленням їх на законодавчому рівні, правовою рів- ністю, пануванням у суспільному та державному житті таких законів, які виражають волю більшості або всього населення країни, втілюючи при цьому загальнолюдські цінності та ідеали, взаємною відповідаль- ністю особи і держави. Він також характеризується верховенством
Конституції і законів у правовій системі, зв’язаністю правом усіх

50
Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні
суб’єктів правовідносин. Виходячи з цього принципу, правові норми є обов’язковими як для правових інституцій, так і для громадян. Озна- ченої думки дотримується Конституційний Суд України, у своєму
Висновку № 2-в/99 від 2 червня 1999 р. визначивши, що «однією з найважливіших умов визначеності відносин між громадянином і дер- жавою, гарантією закріпленого у статті 21 Конституції України прин- ципу непорушності прав і свобод людини є стабільність Конституції, яка, крім інших чинників, значною мірою визначається правовим змі- стом Основного Закону». Відповідно до Рішення Конституційного Суду
України № 4-рп/2001 від 19 квітня 2001 р. норми Конституції є норма- ми прямої дії. Це означає, що Конституція — не пропагандистський документ, а нормативно-правовий акт найвищої юридичної сили. Відпо- відно на території України будь-яка особа може вимагати захисту своїх прав, посилаючись безпосередньо на норми Основного Закону і норми міжнародного права, верховенство яких встановлено ч. 1 ст. 8
Основного Закону.
Принцип законності врегульований у ч. 2 ст. 19 Конституції Укра-
їни, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Конституційний Суд України в Рішенні № 7-рп/2000 від 27 квітня 2000 р. зазначає: «Згідно з конституційно-правовими за- садами поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову (ч. 1 ст. 6) та принципами конституційності, законності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19)». Йдеться про вимогу суворого додержання приписів законів та інших нормативно-правових актів, належного виконання покладених на органи публічної влади юридичних обов’язків. Здійснення принципу вимагає єдиного розу- міння правових актів, їх тлумачення і застосування, єдності норматив- ної основи законності, забезпечення рівності усіх перед законом. Реа- лізація принципу можлива лише за посередництва забезпечення верхо- венства закону в системі нормативно-правових актів, з приводу чого
Конституційний Суд у своєму Рішенні № 1-рп/2003 від 16 січня 2003 р. постановив: «Після Конституції України, що має найвищу юридичну силу (ч. 2 ст. 8), закони в ієрархії нормативно-правових актів посідають провідне місце (абз.3 підп. 1.3 п.1 мотивувальної частини)».

51
Глава 2. Поняття й елементи організації та діяльності органів державної влади…
Принцип гласності вимагає обов’язкового дотримання безпере- шкодного руху інформаційних потоків у системі публічної влади, широку поінформованість громадян про організацію й діяльність ор- ганів публічної влади. Він означає відкритість органів публічної влади; прозорість діяльності владних інституцій, їх структурних підрозділів, посадових осіб; обов’язкове врахування думки громадськості у про- цесі розробки, прийняття й реалізації владних рішень; обов’язок ін- формування населення з боку владних органів усіх рівнів про свою діяльність, прийняті рішення, про значні політико-правові, соціально- економічні процеси та явища, що відбуваються у державі, регіоні чи на рівні територіальної громади. Втіленню принципу гласності також повинен сприяти прийнятий 13 січня 2011 р. Закон України «Про до- ступ до публічної інформації», метою якого є забезпечення прозорості та відкритості суб’єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.
Принцип поєднання виборності й призначуваності передбачає формування органів публічної влади на різних засадах залежно від їх статусу. Представницькі органи публічної влади (Верховна Рада Укра-
їни, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві ради, органи самоорганізації населення) є виборними органами. Президент України та сільський, селищний, міський голова як головна посадова особа територіальної громади обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права. Призначуваними органами є, зокрема, Ка- бінет Міністрів України, центральні та місцеві органи державної ви- конавчої влади. Обранню віддається перевага, коли необхідно забез- печити високий ступінь довіри населення, високий рівень легітимнос- ті влади. Призначення застосовується, коли пріоритет віддається фаховості, діловим якостям кандидатів на посаду.
Принцип поєднання єдиноначальності й колегіальності в організації й діяльності органів публічної влади полягає у раціональному поєднан- ні у публічно-владному механізмі одноособового і колективного керів- ництва. У колегіальних органах (представницькі органи, Кабінет Міні- стрів України, Конституційний Суд України та ін.) рішення приймають- ся більшістю голосів їх членів після колективного обговорення.
Єдиноначальними є органи, в яких вирішальна влада з усіх питань їхньої компетенції належить керівнику, що несе персональну відповідальність за результати роботи цього органу (президентура, центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації та ін.).

52
Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні
Принцип оптимальної децентралізації полягає в розумному спів- відношенні централізації й децентралізації, які покладені в основу організації й функціонування органів публічної влади. Ці принципи проявляються в тому, на якому рівні приймаються рішення: прийма- ються вони центральними органами і в силу ієрархічності нижчі орга- ни їх лише виконують, або вони приймаються і територіальними міс- цевими органами з урахуванням місцевих умов. Залежно від ступеня самостійності територіальних органів може переважати централізація або децентралізація. Саме тому важливим є оптимальне поєднання цих двох принципів. Адже це передбачає встановлення раціональних зв’язків між центральними й місцевими органами влади, залучення громадськості до процесу вироблення й реалізації владних рішень.
Оптимальність у цьому контексті означає максимальне наближення центрів прийняття владних рішень до місця проживання громадян з одночасним збереженням ефективних важелів централізованого впли- ву на суспільні відносини.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   26

скачати

© Усі права захищені
написати до нас