Державне будівництво І місцеве самоврядування сторінка 11

137
Глава 6. Організація роботи народних депутатів України
Організація, підготовка та проведення виборів народних депутатів вимагає досить значних матеріально-фінансових витрат, які здійсню- ються за рахунок коштів Державного бюджету України та виборчих фондів партій (блоків). Фінансове забезпечення виборів за рахунок коштів Державного бюджету здійснюється ЦВК, яка розподіляє необ- хідні асигнування між окружними комісіями, а вони розподіляють кошти між дільничними комісіями.
Кандидатів у депутати може висувати партія, яка зареєстрована в установленому законом порядку не пізніше ніж за рік до виборів, або виборчий блок партій за умови, що до його складу входять партії, за- реєстровані не пізніш як за рік до дня виборів. Кандидатом у депутати може бути висунута особа, яка є членом цієї партії (членом партії, яка входить до блоку), або позапартійна особа, яка має право бути обраною депутатом. Депутатом може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг 21 року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п’яти років. При цьому кількість кандидатів у де- путати, що висуваються партією (блоком), не може перевищувати кількості депутатів, що становить конституційний склад парламенту.
Усі кандидати, висунуті партією (блоком), включаються до єдиного виборчого списку цієї партії чи блоку. Реєстрація кандидатів, включе- них до виборчого списку партії (блоку), здійснюється ЦВК.
Голосування проводиться в день виборів з 7.00 до 22.00, у спеці- ально відведених приміщеннях, де розміщені кабіни для таємного голосування. Кожен виборець отримує виборчий бюлетень і голосує особисто.
ЦВК на своєму засіданні на підставі протоколів територіальних комісій про підсумки голосування в межах територіальних виборчих округів та протоколів закордонних дільничних виборчих комісій не пізніш як на 15-й день з дня виборів встановлює результати виборів, про що складає протокол.
Право на участь у розподілі депутатських мандатів набувають кандидати у депутати, включені до виборчих списків партій (блоків), що отримали три і більше відсотків голосів виборців, які взяли участь у голосуванні. Мандати розподіляються між виборчими списками про- порційно до кількості отриманих голосів виборців. Спочатку визна- чається кількість голосів виборців, необхідних для отримання одного мандата (виборча квота), яка обчислюється шляхом ділення сумарної кількості голосів виборців, поданих за кандидатів у депутати, включе-

138
Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні
них до виборчих списків, що отримали три і більше відсотків голосів виборців, на число депутатських мандатів. Після цього кількість голо- сів виборців, поданих за кандидатів, включених до виборчих списків, що набули право на участь у розподілі мандатів, ділиться на виборчу квоту. Ціла частина отриманого числа становить кількість мандатів, що отримали кандидати від цієї партії (блоку). Дробові залишки вра- ховуються при розподілі решти депутатських мандатів.
Партії (блоки), кандидати у депутати від яких мають більші по- рівняно з іншими дробові залишки після ділення, отримують по одно- му додатковому депутатському мандату, починаючи з виборчого спису партії (блоку), що має найбільший дробовий залишок. Якщо дробові залишки у двох чи більше виборчих списках партій (блоків) однакові, першим додатковий мандат отримує той виборчий список, за кандида- тів у депутати від якого віддано більшу кількість голосів виборців.
Результатом виборів депутатів є визначення в порядку черговості у виборчих списках партій (блоків) осіб, обраних депутатами відповідно до кількості депутатських мандатів, отриманих виборчими списками партій (блоків).
§ 2. Організація роботи народних
депутатів України у Верховній Раді
України та у виборчому окрузі
Народні депутати України є повноважними представниками Укра-
їнського народу у Верховній Раді України та відповідальними перед ним. Вони покликані виражати і захищати суспільні інтереси та інте- реси своїх виборців, брати активну участь у здійсненні законодавчої та контрольної функцій парламенту.
Правову основу роботи народних депутатів у Верховній Раді
України та виборчому окрузі становлять норми Конституції України, законів «Про статус народного депутата України» від 17.11.92 р.
№2790-ХІІ (в ред. Закону від 22.03.01 р. №2328-ІІІ зі змінами), «Про комітети Верховної Ради України» від 04.04.95 р. №116/95-ВР (в ред.
Закону від 22.12.05 р. №3277-ІV зі змінами), Закону «Про Регламент
Верховної Ради України» від 10.02.2010 р. № 1861-VІ, постанов Вер- ховної Ради України «Про порядок виконання окремих положень
Закону України «Про статус народного депутата України» від 18.03.08 р.

139
Глава 6. Організація роботи народних депутатів України
№ 144-ІV, «Про затвердження Положення про консультанта депутат- ської групи (фракції) Верховної Ради України» від 13.10.95 р.
№ 378/95-ВР, «Про затвердження Положення про помічника- консультанта народного депутата України» від 13.10.95 р. № 379/95-
ВР (зі змінами) та інших актів.
Згідно з чинним законодавством народні депутати здійснюють свої повноваження на постійній основі і мають вільний мандат. При ви- конанні своїх функцій і повноважень вони мають керуватися Консти- туцією України, законами України, а також загальновизнаними норма- ми моралі.
Діяльність народного депутата у Верховній Раді України склада-
ється з таких форм: 1) участь у засіданнях Верховної Ради України;
2) участь у роботі депутатських фракцій; 3) участь у роботі комітетів, тимчасових спеціальних та слідчих комісій; 4) участь у роботі підко- мітетів і робочих груп; 5) участь у парламентських слуханнях;
6) звернення з депутатськими запитами та депутатськими зверненнями;
7) виконання доручень Верховної Ради та її органів; 8) індивідуальна робота над законопроектами, іншими актами Верховної Ради;
8) інтерв’ю, участь у брифінгах, прес-конференціях, «круглих столах» тощо.
Розклад робочого дня народного депутата планується з урахуван- ням розкладу роботи Верховної Ради України, а також тих комітетів і тимчасових комісій, до складу яких його обрано. При цьому індивіду- альна робота депутата поєднується з колективною роботою у складі колегіальних органів парламенту (пленарні засідання парламенту, за- сідання комітетів, робочих груп, фракцій).
Народний депутат за погодженням з відповідною депутатською фракцією може бути обраний членом одного парламентського коміте- ту, однієї тимчасової слідчої та однієї тимчасової спеціальної комісій.
При цьому Верховна Рада України забезпечує пропорційне обрання народних депутатів до складу відповідних комітетів.
Кожен з народних депутатів забезпечується персональним місцем у залі засідань Верховної Ради України, окремим технічно обладнаним службовим кабінетом у приміщеннях парламенту з розташуванням у ньому постійного робочого місця його помічника-консультанта. На- родний депутат зобов’язаний бути присутнім та особисто брати участь у засіданнях Верховної Ради України. У разі неможливості прибути на пленарне засідання він повинен завчасно повідомити про це із зазна-

140
Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні
ченням причин апарат Верховної Ради, голову комітету, комісії, до складу яких він обраний.
Народний депутат як член парламенту користується правом ухваль- ного голосу з усіх питань, що розглядаються на пленарних засіданнях
Верховної Ради України та її органів, до складу яких він входить. Він голосує особисто і має один голос. Депутат має право брати участь у роботі комітетів, комісій, членом яких він не є, з правом дорадчого голосу.
Кожен депутат може впливати на зміст діяльності парламенту та його органів, бо йому надано право пропонувати питання для розгляду
Верховною Радою або її органами; виступати із законодавчою ініціа- тивою, висловлювати думку щодо кожного питання, яке розглядається на пленарному засіданні, виступати з обґрунтуванням своїх пропозицій
і з мотивів голосування, брати участь у дебатах, ставити запитання доповідачам, головуючому на засіданні, порушувати питання про до- віру складу органів, утворених парламентом, а також посадовим особам, яких обрано, призначено або затверджено парламентом, пере- давати для внесення до протоколу і стенографічного бюлетеня текст свого виступу, окремої думки, заяви, пропозиції і зауваження з питань, що розглядаються парламентом.
Реалізації Верховною Радою свого повноваження щодо здійснення парламентського контролю сприяє надане депутату право порушувати питання про перевірку діяльності підприємств, установ, організацій, розташованих на території України, щодо яких є дані про порушення ними чинного законодавства, про проведення депутатських розсліду- вань з будь-якого питання. Цьому ж сприяє і депутатський запит.
Закон «Про статус народного депутата України» надає право на- родному депутату обирати і бути обраним до органів Верховної Ради
— комітетів, тимчасових спеціальних і слідчих комісій. Народний депутат, який є членом комітету чи тимчасової комісії, має право вно- сити пропозиції про розгляд на їх засіданні будь-якого питання, що належить до їх компетенції, брати участь в обговоренні цих питань.
Маючи широке коло прав у Верховній Раді, народний депутат несе відповідальність перед нею, виконує її доручення. Верховна Рада має право заслуховувати повідомлення про його роботу у парламенті і про виконання доручень.
Обов’язкинародного депутата у Верховної Раді України: а) дбати про благо України і добробут Українського народу, захищати інтереси

141
Глава 6. Організація роботи народних депутатів України
виборців та держави; б) додержуватися вимог Конституції України,
Законів «Про статус народного депутата України», «Про Регламент
Верховної Ради України» та інших законів, присяги народного депу- тата; в) бути присутнім та особисто брати участь у засіданнях Верхов- ної Ради України та її органів, до складу яких його обрано; г) осо- бисто брати участь у голосуванні з питань, що розглядаються парла- ментом та його органами; д) виконувати доручення Верховної Ради
України, комітету, депутатської фракції, тимчасової комісії, до складу яких його обрано; е) інформувати парламент та його органи про ви- конання їх доручень.
Закон «Про статус народного депутата України» акцентує увагу на тому, що народні депутати повинні додержуватись вимог трудової дис- ципліни та норм депутатської етики. Як зазначається у спеціальній літературі, парламентська етика — це не тільки сукупність правил стосунків депутатів між собою, адже у процесі своєї діяльності парла- ментарі спілкуються з виборцями, співпрацюють з державним апара- том. Вона охоплює питання поведінки народних обранців не лише стосовно співробітників своїх апаратів, а й щодо депутатського корпу- су взагалі
1
Діяльність депутата у виборчому окрузі складається з таких форм:
1) індивідуальний прийом громадян; 2) зустрічі з виборцями, трудови- ми колективами; 3) участь у роботі сесій місцевих рад та засіданнях їх органів; 4) відвідування органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій; 5) зустрічі з керівниками та іншими посадовими особами органів публічної влади, підприємств, установ, організацій (у межах реалізації права на невід- кладний прийом).
Народний депутат у випадку порушень законності має право на місці вимагати негайного припинення порушення або звернутися з цією вимогою до відповідних органів і посадових осіб, які зобов’язані негайно вжити заходів для усунення порушення, а за необхідності — притягнути винних до відповідальності з подальшим інформуванням про це народного депутата.
Закон «Про статус народного депутата України» передбачає низку обов’язків парламентарів у виборчому окрузі: 1) постійно підтриму- вати зв’язок з виборцями, інформувати їх про свою депутатську ді-
1
Колесник, К. Особливості парламентської етики в Україні [Текст] / К. Колесник
// Право України. – 2004. — № 6. – С. 85.

142
Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні
яльність через ЗМІ, а також періодично, однак не менше двох разів на рік — на зборах виборців; 2) вивчати громадську думку, потреби і за- пити населення, у разі необхідності повідомляти про них Верховну
Раду та її органи, вносити пропозиції та вживати в межах своїх повно- важень заходи щодо їх врахування в роботі органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій; 3) роз- глядати звернення виборців та проводити особистий прийом громадян у дні, визначені Верховною Радою для роботи з виборцями; 4) здій- снювати безпосередньо або із залученням своїх помічників- консультантів, представників громадськості контроль за розглядом в органах державної влади, місцевого самоврядування, на підприємствах, установах, організаціях пропозицій, заяв та скарг громадян, які на- дійшли на його ім’я.
Місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, а також їх посадові особи зобов’язані сприяти організації звітів на- родних депутатів та їх зустрічей з виборцями. З цією метою відповід- на місцева державна адміністрація, орган місцевого самоврядування надає безоплатно окреме пристосоване приміщення, обладнане засо- бами зв’язку, завчасно сповіщає виборців про час та місце звіту або зустрічі, інформує про це місцеві ЗМІ. Витрати, пов’язані з організа- цією та проведенням зустрічей народного депутата з виборцями та їх звітів, здійснюються за рахунок бюджетних призначень на забезпечен- ня діяльності Верховної Ради України.
§ 3. Запити і звернення народних
депутатів України, порядок
їх внесення і розгляду
Серед передбачених законодавством організаційно-правових форм здійснення парламентського контролю за діяльністю органів публічної влади, підприємств, установ і організацій в Україні провідне місце посідають депутатські запити і звернення.
Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону «Про статус народного депутата
України» депутатський запит — це вимога народного депутата, на- родних депутатів чи комітету Верховної Ради України, заявлена на сесії до Президента, органів Верховної Ради України, Кабінету Мі- ністрів України, керівників інших органів публічної влади, керівників

143
Глава 6. Організація роботи народних депутатів України
підприємств, установ і організацій, розташованих на території Укра-
їни, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, дати офіцій- ну відповідь з питань, віднесених до їх компетенції. Запит народного депутата України — це результат його особистого волевиявлення, форма реалізації наданих йому повноважень. Праву депутата на запит кореспондує обов’язок суб’єктів, яким він адресується, своєчасно надати відповідь щодо результатів його розгляду та вжитих заходів.
Таким чином, депутатський запит виступає засобом здійснення пар- ламентського контролю у формі індивідуальної контрольної діяль- ності депутата
1
Депутатський запит є універсальною формою парламентського контролю, що у поєднанні з простотою і доступністю процедури його внесення й розгляду пояснює доволі широке його застосування у прак- тиці українського парламентаризму. Короткий зміст належним чином підготовленого і внесеного депутатського запиту оголошується голо- вуючим на найближчому після дня його внесення пленарному засідан- ні Верховної Ради, на якому відведений час для оголошення депутат- ських запитів. На одному пленарному засіданні може бути оголошено не більше двох депутатських запитів одного народного депутата.
Рішення про направлення депутатського запиту до Президента
України має бути попередньо підтримане підписами не менш як од- нієї третини народних депутатів від конституційного складу Верховної
Ради, а в разі відсутності такої кількості підписів — шляхом відкрито- го поіменного голосування за підтримку запиту не менш як однієї третини народних депутатів від конституційного складу Верховної
Ради. Рішення про направлення попередньо підтриманого депутатсько- го запиту до Президента вважається прийнятим, якщо за нього про- голосувала більшість народних депутатів від конституційного складу парламенту, і оформляється постановою Верховної Ради. Апарат Вер- ховної Ради надсилає текст депутатського запиту до Президента разом з відповідною постановою Верховної Ради.
Орган або посадова особа, до яких спрямований запит, повинні дати офіційну відповідь не пізніш як у 15-денний строк з дня його одержання. Якщо запит з об’єктивних причин не може бути розгляну- тий у цей строк, то посадова особа письмово повинна повідомити про це Голову Верховної Ради і народного депутата, групу народних депу-
1
Майданник, О. Організаційно-правові форми здійснення парламентського конт- ролю в Україні [Текст] /О. Майданник // Право України. – 2003. — № 7. – С. 10.

144
Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні
татів чи комітет, що внесли запит, і запропонувати інший строк, що не повинен перевищувати 1 місяць після одержання запиту. Народний депутат має право брати безпосередньо участь у розгляді внесеного ним запиту керівником органу публічної влади, підприємства, устано- ви чи організації.
Відповідь на депутатський запит надсилається Голові Верховної
Ради України і депутату, що його вніс. Відповідь на запит, внесений групою народних депутатів, комітетом Верховної Ради України, нада-
ється відповідно Голові Верховної Ради України і народному депутату, підпис якого під запитом значиться першим, голові парламентського комітету. Відповіді на депутатський запит оголошуються головуючим на пленарному засіданні, якщо на цьому наполягає народний депутат, який є ініціатором запиту.
Після оголошення відповіді на депутатський запит народний депу- тат має право виступити з реплікою і дати оцінку відповіді. Згідно з рішенням Верховної Ради, прийнятим на пропозицію народного депу- тата, який є ініціатором запиту, а також у разі якщо така пропозиція підтримана не менш як однією п’ятою від конституційного складу
Верховної Ради підписів народних депутатів, на пленарному засіданні проводиться обговорення відповіді на депутатський запит.
Іншою індивідуальною формою парламентського контролю є де-
путатське звернення — викладена у письмовій формі пропозиція народного депутата, звернена до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян здійснити певні дії, дати офіційне роз’яснення або викласти свою позицію з питань, віднесених до їхньої компетенції.
Депутат має право депутатського звернення до посадових осіб усіх державних органів і органів об’єднань громадян, керівників підпри-
ємств, установ, організацій незалежно від форм власності й підпоряд- кованості з питань, пов’язаних із депутатською діяльністю. Звернення депутат безпосередньо надсилає посадовим особам або поштою. Воно
є обов’язковим для розгляду протягом не більш як 10 днів з моменту отримання. У разі неможливості розгляду звернення у визначений строк депутата повідомляють про це офіційним листом з викладенням причин продовження строку розгляду. Строк розгляду депутатського звернення, з урахуванням продовження, не може перевищувати 30 днів з моменту одержання.

145
Глава 6. Організація роботи народних депутатів України
Конституційний Суд України у рішеннях від 19.05.99 р. № 4-рп/99
(у справі про запити народних депутатів), від 11.04.00 р. №4-рп/2000
(у справі про запити народних депутатів України до прокуратури), від
20.03.02 р. №4-рп/2002 (у справі про запити і звернення народних депутатів України до органів дізнання і досудового слідства) та від
05.03.03 р. №5-рп/2003 (у справі про звернення народних депутатів
України до Національного банку України) дав офіційне тлумачення положень Конституції та Закону України «Про статус народного депу- тата України» щодо предмета та порядку реалізації права народних депутатів на запити і звернення. Принципова позиція Конституційно- го Суду України полягає в тому, що запити і звернення народних депу- татів не можуть містити в собі вказівок, вимог чи пропозицій судовим
і правоохоронним органам щодо конкретних справ, які перебувають в
їх провадженні. Проте народний депутат має право звернутися із за- питом до Голови Національного банку України про надання інформа- ції, яка становить банківську таємницю.
§ 4. Гарантії діяльності народних
депутатів України
Чинне законодавство України не тільки надає народним депутатам широкі повноваження, але й встановлює систему гарантій депутатської діяльності. Верховна Рада України, державні органи, підприємства, установи і організації, незалежно від форм власності і підпорядкуван- ня, забезпечують умови для виконання депутатських повноважень, а об’єднання громадян та їх органи сприяють їм у цьому. Систему га- рантій депутатської діяльності становлять правові (юридичні), органі- заційні, інформаційні та соціально-економічні гарантії.
Найважливішою правовою гарантією є непорушність депутат- ських повноважень. Ніхто не має права обмежувати повноваження народного депутата, крім випадків, передбачених Конституцією, За- коном «Про статус народного депутата України» та іншими законами
України. Повноваження народного депутата та його конституційні права і свободи не можуть бути обмежені навіть в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Суттєве значення для забезпечення захисту народного депутата від переслідувань, пов’язаних з його політичною діяльністю, є депутатська

146
Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні
недоторканність, основу якої становить конституційне право кожної людини на свободу та особисту недоторканність (ст. 29 Конституції).
Ця конституційна норма поширюється і на депутата, але як повноваж- ний представник народу він має додаткові права.
Стаття 80 Конституції закріплює, що народним депутатам України гарантується депутатська недоторканність. Це означає, що вони не можуть без згоди Верховної Ради України бути притягнені до кримі- нальної відповідальності, затримані чи заарештовані. У Рішенні від
27.10.99 р. № 9-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що депу- татська недоторканність поширюється на народного депутата з момен- ту визнання його обраним за рішенням відповідної виборчої комісії і до моменту припинення його повноважень.
За чинним законодавством огляд, обшук, затримання, огляд осо- бистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщен- ня депутата, порушення таємниці кореспонденції, прослуховування телефонних переговорів та застосування інших заходів, що обме- жують права і свободи народного депутата, допускаються лише у разі, коли Верховна Рада надала згоду на притягнення його до криміналь- ної відповідальності, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.
Рішення Верховної Ради України за поданням Генерального про- курора України щодо одержання згоди на притягнення народного де- путата до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт при- ймається відкритим поіменним голосуванням більшістю голосів на- родних депутатів від конституційного складу парламенту і оформлюється постановою Верховної Ради України.
У створенні належних умов для плідної праці народних депутатів важлива роль належить організаційним гарантіям, до яких належать права депутата на забезпечення окремим технічно обладнаним кабіне- том у парламенті і виборчому окрузі, на забезпечення безпеки депута- та та членів його сім’ї силами Управління державної охорони разом з органами СБУ та МВС, користування послугами помічників- консультантів, на транспортне забезпечення, користування урядовим та іншими видами зв’язку.
Народний депутат може мати до 31 помічника-консультанта, право- вий статус і умови діяльності яких визначаються Законом «Про статус народного депутата України», іншими законами, а також Положенням про помічника-консультанта народного депутата України.

147
Глава 6. Організація роботи народних депутатів України
Чинне законодавство передбачає й низку інформаційних гарантій діяльності народних депутатів України. Зокрема, народний депутат має право виступу з питань його депутатської діяльності не рідше одного разу на місяць у друкованих ЗМІ, на радіо (до 10 хвилин на місяць) та телебаченні (до 20 хвилин на місяць) безкоштовно, засновником (спів- засновником) яких виступають органи державної влади, організації або установи, що фінансуються повністю або частково за рахунок коштів державного бюджету. Гарантією ефективного здійснення повно- важень народним депутатом є також можливість одержання ним необ- хідних інформаційних матеріалів, консультацій спеціалістів, викори- стання технічних засобів.
Значну групу становлять соціально-економічні гарантії діяль- ності народних депутатів. До них належать, насамперед, право депу- тата на фінансове, медичне та соціально-побутове забезпечення, на забезпечення житловими приміщеннями. Окрему підгрупу становлять гарантії трудових прав народних депутатів. Зокрема, час роботи на- родного депутата у парламенті зараховується до стажу державної служби, до загального і безперервного стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю. Після закінчення строку його повноважень нада-
ється попередня робота (посада), а в разі неможливості цього — він зараховується до резерву кадрів Головного управління державної служби України. Народному депутату надається щорічна оплачувана відпустка у міжсесійний період тривалістю 45 календарних днів з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі подвійної місячної заробітної плати.
У питаннях матеріального і соціально-побутового забезпечення народний депутат прирівнюється до членів уряду. Він безкоштовно забезпечується медичним обслуговуванням та путівками для санаторно-курортного лікування. Життя і здоров’я народного депу- тата підлягають обов’язковому державному страхуванню за рахунок коштів Верховної Ради України на суму 10-річного грошового утри- мання депутата.
При досягненні встановленого законом пенсійного віку за наявнос- ті трудового стажу для чоловіків — не менше 25 років, жінок — не менше 20 років, а також у разі визнання інвалідом І або ІІ групи на- родному депутату призначається пенсія в розмірі 80 % місячної заро- бітної плати нині працюючого народного депутата.

148
Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні
§ 5. Організація роботи депутатських
фракцій (депутатських груп).
Погоджувальна рада депутатських
фракцій (депутатських груп)
Відповідно до Закону «Про Регламент Верховної Ради України» депутатські фракції формуються на партійній основі народними депу- татами, обраними за списком політичних партій (виборчих блоків), які за результатами виборів отримали депутатські мандати. При цьому політична партія (виборчий блок) має право формувати у Верховній
Раді лише одну депутатську фракцію. Мінімальна кількість народних депутатів для формування фракції має становити не менше 15 народних депутатів. Народний депутат може входити до складу лише однієї депутатської фракції політичної партії (виборчого блоку). Народний депутат, якого виключено зі складу фракції, є позафракційним. Поза- фракційні народні депутати можуть об’єднуватися у депутатську групу. Мінімальна кількість народних депутатів для формування де- путатської групи має становити не менше 15 народних депутатів.
Депутатські фракції формуються на першій сесії парламенту ново- го скликання до розгляду питань про обрання Голови Верховної Ради, створення органів Верховної Ради. Кожна фракція повинна бути за- реєстрована в Апараті Верховної Ради, для чого туди подається пись- мове повідомлення про її сформування із зазначенням назви, персо- нального складу, партійної належності членів, прізвищ голови та за- ступників голови фракції депутатів. Зазначене повідомлення про сформування фракції має бути особисто підписане кожним депутатом, який увійшов до її складу. Після реєстрації депутатського об’єднання головуючий на пленарному засідання інформує депутатів про сформу- вання фракції, її кількісний склад, голову та заступників. В аналогіч- ному порядку здійснюється реєстрація депутатської групи, яка після реєстрації має права депутатської фракції.
Про зміни в складі депутатської фракції (вступ, вихід з фракції) народний депутат має письмово повідомляти головуючого на пленар- ному засіданні. У разі коли склад депутатського об’єднання стає мен- шим від встановленої кількості, воно після 15 днів оголошується Голо- вою Верховної Ради розпущеним. Голова Верховної Ради забезпечує зареєстровані депутатські фракції приміщенням, обладнанням тощо,

149
Глава 6. Організація роботи народних депутатів України
закріплює за ними адміністративно-технічний персонал, який кори- стується їх довірою, для надання їм допомоги у здійсненні своїх функ- цій у парламенті.
Депутатські об’єднання попередньо обговорюють кандидатури на посади Голови Верховної Ради і його заступників, голів комітетів, персональний склад колегіальних органів парламенту, мають право на пропорційне представництво в усіх органах Верховної Ради та в офі- ційних парламентських делегаціях. Кожна депутатська фракція, група має гарантоване право на виступ свого представника з усіх питань по- рядку денного на засіданнях Верховної Ради та її органів.
Народні депутати можуть добровільно об’єднуватися у міжфрак- ційні депутатські об’єднання без реєстрації. Міжфракційне депутатське об’єднання не має прав депутатської фракції (депутатської групи). Про створення міжфракційного депутатського об’єднання оголошує голо- вуючий на пленарному засіданні за письмовим повідомленням керів- ника такого об’єднання.
На першій сесії парламенту нового скликанняутворюється Пого-
джувальна рада депутатських фракцій (депутатських груп), яка є органом консультативно-дорадчого характеру, функції якої полягають у попередній підготовці й розгляді організаційних питань роботи Вер- ховної Ради. До складу Погоджувальної ради входять Голова Верховної
Ради України, його Перший заступник і заступник, голови депутат- ських фракцій (депутатських груп) з правом ухвального голосу та голо- ви комітетів з правом дорадчого голосу. У разі відсутності голови фракції (групи) чи голови комітету за їх дорученням у засіданні По- годжувальної ради бере участь відповідно заступник голови фракції
(групи), перший заступник (заступник) голови комітету з правом від- повідно ухвального чи дорадчого голосу.
Погоджувальна рада депутатських фракцій (депутатських груп) здійснює свою роботу в формі засідань, які скликаються Головою
Верховної Ради (в разі його відсутності — Першим заступником чи заступником) або за ініціативою представників двох чи більше депу- татських фракцій у разі необхідності. Як правило, засідання Погоджу- вальної ради проводяться по понеділках тижня пленарних засідань.
Засідання проводиться відкрито і є правомочним за умови присутно- сті на ньому не менше половини її складу з правом ухвального голосу.
Погоджувальна рада депутатських фракцій (депутатських груп): а) узгоджує проект плану законопроектної роботи та рекомендує його

150
Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні
Верховній Раді для затвердження; б) розглядає та ухвалює пропозиції щодо проектів календарного плану роботи сесії, порядку денного сесії, розкладу пленарних засідань та тижневого порядку денного пленарних засідань; в) погоджує кандидатів на посади голови комітету, першого заступника, заступника голови та секретаря комітету; г) вносить Голо- ві Верховної Ради пропозицію про скликання позачергового пленар- ного засідання та дати його проведення на вимогу трьох фракцій чи п’яти комітетів; д) розглядає питання про вжиття заходів для забез- печення присутності депутатів на пленарних засіданнях; е) вносить пропозиції щодо проведення парламентських слухань; є) розглядає
інші пропозиції з організації роботи Верховної Ради відповідно до
Регламенту.
Пропозиції Погоджувальної ради ухвалюються такою кількістю голосів її членів з правом ухвального голосу, яка у сумарному підра- хунку голосів членів відповідних фракцій (груп) є достатньою для прийняття позитивного рішення при голосуванні питання у залі пле- нарних засідань.
Питання для самоперевірки
1. Встановіть правову основу роботи народних депутатів у
Верховній Раді України та виборчому окрузі.
2. Визначте основні етапи підготовки і проведення виборів народних депутатів України.
3. Перелічіть обов’язкинародного депутата у Верховній Раді
України.
4. З яких форм діяльності складається діяльність народного депутата України у виборчому окрузі?
5. Розкрийте предмет та порядок внесення запитів і звернень народних депутатів України.
6. Які особливості направлення депутатського запиту до Пре- зидента України?
7. У чому полягають організаційні гарантії діяльності народ- них депутатів України?
8. Розкрийте порядок формування депутатських фракцій (де- путатських груп).
9. Зазначте функції Погоджувальної ради депутатських фрак- цій у Верховній Раді України.
10. Які обов’язки має помічник-консультант народного депута- та України?