Державне будівництво І місцеве самоврядування сторінка 10

120
Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні
ків, секретаря, членів комітетів, «круглі столи» і конференції, робота секретаріату, слухання у комітетах, робота на місцях окремих членів комітетів, їх груп.
Основна організаційна форма роботи комітетів — засідання, які є правомочними, якщо на них присутня більш як половина від затвер- дженого складу комітету. Засідання проводяться відкрито і гласно, крім випадків, коли за рішенням комітету проводиться закрите засідання.
Засідання скликає голова на підставі затвердженого комітетом плану роботи, доручення Верховної Ради України чи її Голови або за власною
ініціативою. Голова комітету зобов’язаний скликати засідання коміте- ту, якщо на цьому наполягає не менше третини членів комітету. За результатами розгляду питань на засіданнях комітетів рішення при- ймаються більшістю голосів від присутніх.
Спільні засідання комітетів скликаються за ініціативою відповідних комітетів або за дорученням Верховної Ради України. Спільні засідан- ня веде один із голів цих комітетів за взаємною згодою. За дорученням
Верховної Ради України або Голови Верховної Ради України такі за- сідання можуть вести відповідно Голова Верховної Ради України або його заступники. Голосування з обговорюваних на спільному засідан- ні питань проводяться окремо кожним комітетом.
Комітети мають право запрошувати на своє засідання Першого віце-прем’єр-міністра України, віце-прем’єр-міністрів України, міні- стрів, керівників інших державних органів, органів місцевого само- врядування, підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, а також їх посадових і службових осіб, отримувати від них необхідні для розгляду питань порядку денного роз’яснення.
Для обговорення проектів найважливіших законодавчих актів, з’ясування ефективності реалізації прийнятих законів та інших рішень парламенту проводяться слухання у комітетах Верховної Ради Украї-
ни, метою яких є отримання всебічної інформації щодо питань, які розглядаються комітетом, їх детальне вивчення та обговорення, залу- чення громадськості до участі у визначенні політики держави, розбу- дови демократичного суспільства.
Слухання проводяться в сесійний період у дні тижня, що відводять- ся для роботи в комітетах. Останні приймають рішення про тему, день та час проведення слухань, як правило, не пізніше ніж за тридцять днів до їх проведення. У рішенні про проведення слухання визначаються особи, відповідальні за організацію їх підготовки та проведення, до-

121
Глава 5. Організація роботи органів та посадових осіб Верховної Ради України
повідачі з питань, що розглядатимуться, та порядок висвітлення в за- собах масової інформації; повідомляються учасники слухань про дату слухань, місце їх проведення та питання, що вносяться на обговорен- ня, не пізніш як за тиждень до початку їх проведення.
Слухання в комітетах можуть проводитися за взаємною згодою комітетів на їх спільному засіданні, якщо питання, що пропонується для слухання, стосується предмета відання кількох комітетів. Комітети, що проводять слухання, визначають приміщення для їх проведення, список запрошених осіб, регламент та черговість виступів учасників слухань. Не пізніше ніж за три дні до їх проведення надаються членам комітету аналітичні та довідкові матеріали з питань, що розглядати- муться. Інші учасники слухань у комітеті, як правило, отримують від- повідні матеріали під час реєстрації.
Під час проведення слухань кожен член комітету має право стави- ти запитання доповідачам та одержувати на них відповіді. Слухання не можуть бути припинені, поки всі бажаючі члени цього органу не скористаються правом на виступ. Слухання проводяться, як правило, у межах одного робочого дня. Пропозиції про проведення слухань з питань, які вже були предметом обговорення, можуть бути внесені не раніше ніж через півроку після проведення попередніх слухань.
На засіданні комітету ведеться протокол і стенограма засідання.
Вони є офіційними документами, що підтверджують процес обгово- рення і прийняття рішення, висновку, рекомендації комітету.
Організаційними методами діяльності комітетів є планування, ви- роблення рішень, координації, метод контролю та інформаційного забезпечення.
Комітети планують проведення засідань комітету, його структурних підрозділів, перелік питань, які потрібно розглянути, контрольну ді- яльність, складають плани-графіки роботи над законопроектами тощо.
Персональну відповідальність за складання і реалізацію планів несе голова комітету. Розклад засідань комітету не менш як на двотижневий строк складається головою комітету з урахуванням доручень парла- менту, його Голови, стану підготовленості питань до розгляду і затвер- джується на засіданні комітету.
Метод вироблення рішень передбачає прийняття належних рішень комітетом з дотриманням відповідної процедури. Особливість засто- сування цього методу полягає в тому, що, приймаючи висновки і реко- мендації, комітети попередньо розглядають законопроект чи інший акт,

122
Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні
який згодом прийматиметься Верховною Ради України. В той же час
їх оцінка проекту має тільки рекомендаційний характер.
При роботі над законопроектом комітет набуває статусу координу-
ючого центру як всередині парламенту, так і ззовні. Саме на комітети покладено обов’язок забезпечення злагодженої співпраці всіх учасни- ків законотворчого процесу, урахування можливих пропозицій і аль- тернатив. Широке коло повноважень дають комітету змогу здійснюва- ти належну координацію діяльності депутатів, представників виконав- чої влади, громадських організацій, наукових установ і окремих громадян з метою підготовки якісних, погоджених законопроектів.
Метод контролю виступає як один з найефективніших засобів організації роботи комітету, підкомітетів і окремих їх членів. За його допомогою створюється можливість виявлення порушень виконання, а також їх попередження. Голова комітету, його заступники і секретар використовують цей метод як для реалізації функцій комітету, так і для здійснення керуючого впливу, спрямованого на забезпечення діяльно- сті комітету у режимі законності, дисципліни та відповідальності.
Метод інформаційного забезпечення діяльності передбачає на- лежне інформаційне забезпечення комітету, оскільки для ефективної реалізації ним своїх функцій потрібна статистична, науково-практична, аналітична інформація. Використання всіх можливих потоків інфор- мації, традиційних і сучасних (Інтернет), ресурсів Національної пар- ламентської бібліотеки, звернень громадян тощо впливає на якісний бік законопроектів, які готуються у комітеті.
§ 5. Організація роботи тимчасових
комісій Верховної Ради України
Згідно зі ст. 89 Конституції України Верховна Рада України у ме- жах своїх повноважень може створювати тимчасові спеціальні комісії для підготовки і попереднього розгляду питань. Для проведення роз- слідування з питань, що становлять суспільний інтерес, створює тим- часові слідчі комісії, якщо за це проголосувала не менше як одна третина від конституційного складу Верховної Ради. Висновки і про- позиції тимчасових слідчих комісій не є вирішальними для слідства і суду. Організація і порядок діяльності комісій встановлюється Законом
України «Про Регламент Верховної Ради України».

123
Глава 5. Організація роботи органів та посадових осіб Верховної Ради України
Тимчасові спеціальні комісії утворюються парламентом при необ- хідності для підготовки, попереднього розгляду питань, а також під- готовки і доопрацювання проектів законів та інших актів Верховної
Ради на правах головного комітету, якщо предмет правового регулю- вання таких проектів не належить до предмета відання комітетів.
Про утворення тимчасової спеціальної комісії Верховна Рада Укра-
їни приймає постанову, в якій визначає: назву, мету, завдання, коло питань, для підготовки яких сформована комісія, кількісний і персо- нальний склад, голову та заступника голови комісії, строки діяльності та звіту комісії, заходи щодо кадрового, матеріально-технічного, ін- формаційного, організаційного забезпечення її роботи.
Тимчасова спеціальна комісія обирається з числа народних депу- татів, які дали на це згоду. Її кількісний склад формується з урахуван- ням принципу пропорційного представництва депутатських фракцій.
При цьому мінімальний кількісний склад комісії має забезпечувати представництво не менш як по одному депутату від кожної депутат- ської фракції. Однак, якщо фракція не запропонувала своїх представ- ників для роботи в комісії, то вона створюється без участі представни- ків цього депутатського об’єднання. Пропозиції щодо кількісного та персонального складу комісії подаються фракціями не пізніш як у п’ятиденний строк з дня направлення до них письмового звернення
ініціатора утворення такої комісії.
На посаду голови тимчасової спеціальної комісії не може бути об- раний голова парламентського комітету. Секретар комісії обирається на першому засіданні тимчасової спеціальної комісії з числа її членів.
Голова, заступник голови та секретар комісії не можуть бути членами однієї депутатської фракції.
Строк повноважень тимчасової спеціальної комісії не може пере- вищувати одного року з дня її утворення.
Тимчасова спеціальна комісія у визначений Верховною Радою строк, але не пізніш як через 6 місяців після її створення, подає пись- мовий звіт про виконану роботу, підготовлені нею проекти актів та
інші матеріали, які поширюються серед депутатів. Після обговорен- ня результатів її роботи парламент приймає остаточне рішення щодо них або доручає комісії продовжити роботу і визначає для цього но- вий строк.
Повноваження тимчасової спеціальної комісії припиняються з при- йняттям парламентом остаточного рішення щодо результатів її роботи,

124
Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні
з прийняттям акта, для підготовки проекту якого вона створювалася, а також у разі припинення повноважень Верховної Ради України, яка
її створила.
Порядок утворення, вимоги до персонального складу тимчасової слідчої комісії визначаються в порядку, передбаченому для утворен- ня тимчасової спеціальної комісії. Особливості полягають у тому, що до складу тимчасової слідчої комісії не може входити народний де- путат, який: а) є родичем або свояком посадової, службової особи, яка працює в державному органі, органі місцевого самоврядування, на підприємстві, в установі, організації, чи особи, яка входить до керівного органу об’єднання громадян, щодо яких згідно із завданням повинно проводитися розслідування комісією, або посадової, служ- бової особи, щодо якої повинно проводитися зазначене розслідуван- ня; б) має самостійні або через членів сім’ї майнові цивільно-правові
інтереси в державному органі, органі місцевого самоврядування, на підприємстві, в установі, організації, об’єднанні громадян, щодо яких згідно із завданням повинно проводитися розслідування тимчасовою слідчою комісією; в) був або є учасником судового процесу, в якому учасником були або є державний орган, орган місцевого самовряду- вання, підприємство, установа, організація, їх посадові, службові особи, а також об’єднання громадян, окремі громадяни, щодо яких згідно із завданням повинно проводитися розслідування комісією; г) до набуття повноважень народного депутата брав участь у ревізії, аудиторській чи іншій перевірці, результати якої стали підставою для створення тимчасової слідчої комісії.
Результати розслідування тимчасова слідча комісія викладає в письмовому звіті, який повинен містити висновки і пропозиції про факти й обставини, які стали підставами для проведення розслідуван- ня; відомості чи обставини, встановлені комісією, і докази, якими це підтверджується; відомості чи обставини, що не підтвердилися; факти й обставини, які не були перевірені, і причини цього.
У пропозиціях тимчасової слідчої комісії зазначається, яким чином мають бути використані висновки комісії в разі прийняття Верховною
Радою рішення щодо них. Пропозиції тимчасової слідчої комісії ви- кладаються у проекті постанови чи іншого акта Верховної Ради і вносяться на розгляд парламенту членами комісії. За результатами розгляду висновків і пропозицій тимчасової слідчої комісії парламент може прийняти такі рішення: 1) взяти до відома висновки і пропозиції

125
Глава 5. Організація роботи органів та посадових осіб Верховної Ради України
комісії; 2) припинити її повноваження; 3) продовжити роботу комісії на визначений Верховною Радою строк, але не більше одного року з дня її утворення. При розгляді висновків і пропозицій тимчасової слідчої комісії Верховна Рада в разі необхідності вирішує питання що- до направлення матеріалів комісії до Генеральної прокуратури України для їх вивчення й відповідного реагування; направлення висновків комісії Президенту України, Прем’єр-міністру України, відповідному державному органу, органу місцевого самоврядування чи посадовій особі для реагування згідно із законом; публікації висновків комісії в газеті «Голос України».
§ 6. Структура, функції та організація
роботи апарату Верховної Ради
України
Апарат Верховної Ради України є органом, який здійснює право- ве, наукове, організаційне, документальне, інформаційне, кадрове, фінансово-господарське, матеріально-технічне, соціально-побутове та
інше забезпечення діяльності Верховної Ради України, народних де- путатів України.
Правовий статус Апарату Верховної Ради України визначається низкою актів, серед яких: Закон «Про Регламент Верховної Ради Укра-
їни» від 10.02.2010 № 1861-VІ, Постанови Верховної Ради України
«Про структуру апарату Верховної Ради України» від 20.04.00 №1678-
ІІІ (зі змінами), «Про газету Верховної Ради України «Голос України» від 05.04.11 № 3173, Постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці Керівника та заступника Керівника Апарату Верховної
Ради України» від 30.06.05 № 523 (зі змінами), «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконав- чої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09.03.06
№ 268 (зі змінами), Положення про апарат Верховної Ради України, затверджене розпорядженням Голови ВРУ від 14.03.06 № 217, Поло- ження про порядок роботи з документами у Верховній Раді України, затверджене розпорядженням Голови ВРУ від 25.05.06 № 448 (зі змі- нами), Порядок роботи із зверненнями громадян у структурних під- розділах апарату Верховної Ради України, затверджений розпоряджен-

126
Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні
ням Голови ВРУ від 09.01.07 № 11, Положення про секретаріат комі- тету Верховної Ради України, затверджене розпорядженням Голови
ВРУ від 22.02.08 № 305, Положення про секретаріат депутатської фракції у Верховній Раді України, затверджене розпорядженням Голо- ви ВРУ від 22.02.08 № 304, Порядок проведення щорічної оцінки ви- конання державними службовцями Апарату Верховної Ради України покладених на них обов’язків і завдань, затверджений розпорядженням
Голови ВРУ від 26.12.05 № 1726, та ін.
До внутрішньоорганізаційної будови Апарату належать Керівник
Апарату, його перші заступники та заступники, головні управління
(науково-експертне; юридичне; документального забезпечення; орга- нізаційне), управління (комп’ютеризованих систем; по зв’язках з міс- цевими органами влади і органами місцевого самоврядування; забез- печення міжпарламентських зв’язків; кадрів; управління справами), відділи (зв’язків з органами правосуддя; контролю; з питань звернень громадян), секретаріати Голови Верховної Ради України та його за- ступників, секретаріати комітетів Верховної Ради України, спеціальної контрольної комісії Верховної Ради України з питань приватизації, секретаріати зареєстрованих депутатських фракцій, прес-служба, інші структурні підрозділи. Відповідно до Постанови Верховної Ради Укра-
їни від 01.07.04 № 1944-IV гранична чисельність Апарату Верховної
Ради встановлена в кількості 1115 штатних одиниць.
Самостійним підрозділом у структурі Апарату Верховної Раді
України є Інститут законодавства, який діє на підставі Положення, затвердженого розпорядженням Голови Верховної Ради України від
04.08.03 № 770 (зі змінами). Інститут законодавства є базовою уста- новою науково-правового забезпечення законодавчої діяльності парламенту України, основними завданнями якого є підготовка про- позицій щодо формування стратегії державної правової політики
Верховної Ради України; розробка наукових концепцій розвитку національного законодавства; проведення порівняльних досліджень законодавства України й іноземних держав та проблеми приведення національного законодавства у відповідність до норм міжнародно- го права. На Інститут також покладено завдання щодо підготовки проектів перспективних та поточних державних програм законо- проектних робіт Верховної Ради України; організації моніторингу ефективності чинного законодавства України та прогнозування на- слідків його застосування; підготовки проектів законів з найважли-

127
Глава 5. Організація роботи органів та посадових осіб Верховної Ради України
віших питань розвитку суспільства і держави та їх наукове обґрун- тування; проведення наукової експертизи проектів законодавчих актів тощо.
Видавництво Верховної Ради (Парламентське видавництво) друкує тексти прийнятих законів, організує видання газети «Голос України»,
«Відомостей Верховної Ради України». Згідно з Постановою Верховної
Ради України від 20 квітня 2000 р. воно перетворено в самостійний госпрозрахунковий підрозділ.
За змістом своєї роботи Апарат є допоміжним підрозділом і само- стійно не вирішує питань державного управління. Його головне за- вдання — обслуговування діяльності законодавчого органу держави.
Апарат Верховної Ради України здійснює такі функції:
1) організаційного забезпечення — забезпечення реалізації Верхов- ною Радою України її конституційних повноважень; реєстрація за- конопроектів, внесених на розгляд Верховної Ради України суб’єктами права законодавчої ініціативи, ведення їх бази даних та контроль за
їх проходженням у комітетах і спеціальній контрольній комісії з пи- тань приватизації; організаційно-методичне забезпечення роботи зареєстрованих депутатських фракцій; надання консультативної та організаційної допомоги народним депутатам, комітетам і спеціаль- ній контрольній комісії з питань приватизації у виконанні планів законотворчої та контрольної роботи, доопрацюванні законопроектів; методичне і організаційне забезпечення підготовки та проведення пленарних засідань, засідань комітетів; забезпечення народних депу- татів України законопроектами та інформаційними матеріалами з питань, що вносяться на розгляд Верховної Ради України; підготовка матеріалів, пов’язаних з вирішенням питань адміністративно- територіального устрою України, ведення автоматизованої системи
«Адміністративно-територіальний устрій України»; організація при- йому громадян, розгляд їх пропозицій, заяв і скарг, що надходять до
Верховної Ради України та її органів, вивчення і узагальнення питань, які порушуються громадянами у зверненнях, внесення пропозицій щодо їх вирішення;
2) аналітичну — здійснення аналізу практики застосування чин- ного законодавства з метою його вдосконалення та сприяння реалізації функції парламентського контролю Верховною Радою України та її органами; розробка на основі аналізу практики застосування законо- давства України прогнозів розвитку його відповідних галузей;

128
Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні
3) правового і наукового забезпечення — розробка або участь у розробці за дорученням керівництва Верховної Ради України проектів законодавчих актів, актів комітетів і комісій; участь у доопрацюванні проектів законодавчих актів після першого, другого і наступних читань; візування законопроектів, що подаються на розгляд у другому та на- ступних читаннях; здійснення контролю за підготовкою проектів за- конів та інших актів щодо їх юридичного і редакційного оформлення; надання наукової та правової допомоги комітетам і комісіям у підго- товці законопроектів, консультування народних депутатів України; організація систематизованого обліку законодавства; роз’яснення по- ложень законодавства за зверненнями народних депутатів України, органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, окремих грома- дян; підготовка за дорученням керівництва Верховної Ради висновків з окремих правових питань тощо;
4) кадрову — організація та здійснення роботи з кадрового об- слуговування народних депутатів України, їх помічників-консультантів, працівників апарату, забезпечення виконання положень Закону «Про державну службу»; підготовка інформаційно-аналітичних матеріалів з кадрових питань;
5) комунікаційну — сприяння налагодженню взаємодії з питань законотворчої роботи комітетів Верховної Ради України, депутатських фракцій з Адміністрацією Президента України, Кабінетом Міністрів
України, центральними органами виконавчої влади, науковими і гро- мадськими організаціями, органами місцевого самоврядування; здій- снення взаємовідносин з органами правосуддя щодо відповідності актів Верховної Ради Конституції та законам України тощо;
6) експертну — експертиза законопроектів; експертиза актів за- конодавства щодо їх відповідності Конституції і законам України; здійснення експертизи пропозицій Президента України щодо прийня- тих Верховною Радою законів;
7) матеріально-технічну — здійснення фінансування діяльності
Верховної Ради України та структурних підрозділів апарату відповід- но до видатків, передбачених кошторисом витрат на реалізацію повно- важень парламенту; організація в межах наявних коштів матеріально- технічного забезпечення діяльності Верховної Ради України; здійснен- ня оперативного управління державним майном, що забезпечує діяльність Верховної Ради України;

129
Глава 5. Організація роботи органів та посадових осіб Верховної Ради України
8) документального забезпечення — документальне обслуговуван- ня парламенту, комітетів і комісій, депутатських фракцій; ведення протоколів і стенограм засідань Верховної Ради України, нарад, прес- конференцій та інших заходів.
Загальне керівництво роботою Апарату здійснює Керівник Апарату, який призначається і звільняється з посади Верховною Радою за подан- ням її Голови. Він має перших заступників і заступників, які признача- ються на посади і звільняються Головою Верховної Ради України. Кожен з них керує певною ділянкою роботи згідно з розподілом обов’язків.
Керівники структурних підрозділів апарату, їх заступники, інші працівники Апарату призначаються на посаду і звільняються з посади відповідно до Порядку добору, прийняття на роботу, переведення на
іншу посаду та звільнення з роботи працівників Апарату Верховної
Ради України.
Керівник Апарату здійснює такі функції: 1) організаційна функція: загальне керівництво і координація роботи структурних підрозділів апарату; організація підготовки і проведення сесій Верховної Ради
України, нарад у Голови Верховної Ради України; забезпечення по- дання на підпис Голові Верховної Ради України прийнятих документів; затвердження планів роботи структурних підрозділів апарату; 2) ка- дрова функція: вносить на затвердження положення про апарат Верхов- ної Ради України та його структурні підрозділи, пропозиції щодо призначення на посади їх керівників та заступників, вирішує у вста- новленому порядку вжиття до них заходів заохочення та накладення стягнень; вносить пропозиції щодо структури та граничної чисельно- сті апарату Верховної Ради України, штатного розпису і чисельного складу підрозділів; 3) представницька функція: представляє апарат у відносинах з державними органами, установами, організаціями, об’єднаннями громадян, зарубіжними установами і організаціями.
§ 7. Організація роботи Уповноваженого
Верховної Ради України з прав
людини
Визначивши на конституційному рівні розвиток країни як соціаль- ної та правової держави (ст. 1 Конституції), яка розвивається на демо- кратичних засадах, цінує кожну людину, її вільний розвиток, Україна

130
Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні
має застосовувати відповідні механізми забезпечення таких зобов’язань.
Однією з таких гарантій для громадян стало запровадження інституту
Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Інститут
Уповноваженого в Україні є досить молодим порівняно з іншими дер- жавами і одержав регламентацію лише у Конституції 1996 р. Вперше ж цей інститут виник у Швеції в 1809 р. і етимологічно позначав пред- ставника будь-чиїх інтересів. У зарубіжних країнах така особа має різну офіційну назву. В окремих скандинавських країнах це омбудсман; в Іспанії та Колумбії — народний захисник; у Франції — посередник; в Румунії — адвокат народу. Однак у цілому сутність цієї інституції зводиться до контролю за додержанням прав і свобод людини різними органами влади, а в окремих випадках і приватними особами або гро- мадськими об’єднаннями.
Правову основу організації та діяльності Уповноваженого Верхо- вної Ради України з прав людини становлять у першу чергу норми
Конституції України, яка закріплює загальні засади його функціону- вання. Відповідно до п.17 ст. 85 Основного Закону Верховна Рада
України призначає на посаду та звільняє з посади Уповноваженого, заслуховує його щорічні доповіді про стан дотримання та захисту прав
і свобод людини в Україні. Крім того, діяльність Уповноваженого є публічною, спрямована на роботу з кожним громадянином, який має право звернутися за захистом своїх прав.
Організація роботи Уповноваженого відображена у Законі «Про
Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини». Крім того, окремі аспекти його роботи містяться в законах «Про державну служ- бу», «Про звернення громадян», «Про Конституційний Суд України», у Постановах Кабміну «Про забезпечення діяльності Уповноваженого
Верховної Ради України та його Секретаріату», «Про оплату праці
Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» та ін.
Уповноважений призначається на посаду і звільняється з посади
Верховною Радою строком на п’ять років шляхом таємного голосуван- ня. Кандидат на посаду Уповноваженого має досягти 40-річного віку, володіти державною мовою, мати високі моральні якості, досвід право- захисної діяльності та проживати в Україні протягом останніх п’яти років. Умовою набуття повноважень Уповноваженим є складення при- сяги на сесії Верховної Ради.
Пропозиції щодо кандидатури на посаду Уповноваженого вносять
Голова Верховної Ради України або не менше 1/4 народних депутатів

131
Глава 5. Організація роботи органів та посадових осіб Верховної Ради України
України від конституційного складу парламенту. Призначеним вважа-
ється кандидат, за якого проголосувала більшість депутатів від консти- туційного складу Верховної Ради України, про що приймається по- станова. На Уповноваженого поширюється принцип несумісності зай- маної посади. Він не може бути членом будь-якої політичної партії.
Повноваження Уповноваженого можуть бути припинені за рішен- ням Верховної Ради у разі: а) порушення присяги, б) порушення вимог щодо несумісності діяльності, в) припинення громадянства
України, г) неспроможності протягом більше чотирьох місяців підряд виконувати обов’язки через незадовільний стан здоров’я чи втрату працездатності, або з інших підстав, зокрема, на підставі власної за- яви про складення повноважень; набрання законної сили обвинуваль- ним вироком суду щодо нього; набрання законної сили рішенням суду про визнання такої особи безвісно відсутньою або про оголошення її померлою; складення присяги новообраним Уповноваженим; смерті
Уповноваженого.
Для забезпечення діяльності Уповноваженого відповідно до По- ложення про Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 19.07.2005 р. утворюється постійно діючий орган —
Секретаріат, який є юридичною особою, має свій рахунок у банку та печатку встановленого зразка і покликаний всебічно забезпечувати діяльність Уповноваженого. Гранична чисельність працівників Секре- таріату, їх призначення та звільнення, структура, штатний розпис, кошторис витрат затверджуються Уповноваженим. До складу Секре- таріату Уповноваженого входять: керівник Секретаріату і його заступ- ники, керівники і працівники департаментів, управлінь, відділів, окре- мих служб.
Завдання Секретаріату Уповноваженого полягають в організацій- ному, правовому, науковому, консультативному, інформаційно- аналітичному, експертному, контрольному, матеріально-технічному, фінансовому та іншому забезпеченні його діяльності щодо: а) реаліза- ції повноважень по забезпеченню парламентського контролю за до- держанням прав і свобод людини та захисту прав кожного на території
України і в межах її юрисдикції; б) додержання та поваги до прав і свобод людини і громадянина органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами; в) запобігання порушенням прав і свобод людини і громадянина, сприяння їх понов- ленню; г) сприяння приведенню законодавства України стосовно прав

132
Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні
і свобод людини і громадянина у відповідність до Конституції України, міжнародних стандартів у цій галузі; ґ) подальший розвиток міжна- родного співробітництва в галузі захисту прав і свобод людини; д) запобігання будь-яким формам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод; е) сприяння правовій інформованості населення;
є) захисту конфіденційної інформації про особу.
Важливим складником організаційної основи Уповноваженого є його представники, які наділені статусом посадової особи, призна- чаються і звільняються останнім і яким делегується частина його повноважень.
Представники діють з метою: а) участі у захисті прав і свобод лю- дини і громадянина; б) дотримання і поваги прав і свобод людини органами державної влади, органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, їх посадовими і службовими особами; в) попередження порушень прав і свобод людини та сприяння їх по- новленню; г) попередження будь-яких форм дискримінації та приві- леїв при реалізації людиною своїх прав і свобод; ґ) сприяння право- вому інформуванню населення та захисту конфіденційної інформації про особу.
Матеріально-фінансовою основою діяльності Уповноваженого є кошти Державного бюджету. Він розробляє і подає на затвердження
Верховної Ради кошторис своїх витрат. Зокрема, станом на 2009 рік на організацію роботи Уповноваженого в бюджеті було передбачено
17 823 200 грн
1
Важливе значення в процесі функціонування Уповноваженого мають гарантії його роботи. До важливих правових гарантій слід віднести право недоторканності на весь час повноважень. Йо- го не можна без згоди Верховної Ради України притягнути до кри- мінальної відповідальності або піддати заходам адміністративного стягнення, що накладаються в судовому порядку, затримати, зааре- штувати, піддати обшуку, а також особистому огляду. Крім того,
Уповноважений не зобов’язаний давати пояснення по суті справ, які закінчені або перебувають у його провадженні. Щодо соціально- економічних гарантій, то за умовами матеріально-побутового, ме- дичного, санаторно-курортного та транспортного обслуговування, а також забезпечення засобами зв’язку Уповноважений прирівню-
1
http://www. ombudsman. kiev. ua/fi nance_frame. htm

133
Глава 5. Організація роботи органів та посадових осіб Верховної Ради України
ється до Голови Конституційного Суду України, його представники та керівник Секретаріату — до членів Кабінету Міністрів України, заступник керівника Секретаріату — до заступника Міністра Кабі- нету Міністрів України, секретар консультативної ради, перший помічник Уповноваженого, керівники департаментів — до керівни- ків структурних підрозділів апарату Кабінету Міністрів України,
інші працівники Секретаріату — до відповідних категорій праців- ників апарату Кабінету Міністрів України. Посадовий оклад Упов- новаженого Верховної Ради України з прав людини становить 18 розмірів мінімальної заробітної плати.
Основними правовими формами роботи Уповноваженого є контрольна, правоохоронна та правозастосовна. Зокрема, у межах контрольної форми роботи Уповноважений має право: 1) безпере- шкодно відвідувати органи державної влади, органи місцевого само- врядування, підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, бути присутнім на їх засіданнях; 2) ознайомлю- ватися з документами, у тому числі і секретними (таємними), та отримувати їх копії в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об’єднаннях громадян, на підприємствах, в уста- новах, організаціях незалежно від форми власності, органах про- куратури, включаючи справи, які перебувають у судах; 3) вимагати від посадових і службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій неза- лежно від форми власності сприяння проведенню перевірок діяль- ності підконтрольних і підпорядкованих їм підприємств, установ, організацій, виділення спеціалістів для участі у проведенні переві- рок, експертиз і надання відповідних висновків; 4) запрошувати посадових і службових осіб, громадян України, іноземців та осіб без громадянства для отримання від них усних або письмових по- яснень щодо обставин, які перевіряються по справі; 5) відвідувати у будь-який час місця тримання затриманих, попереднього ув’язнення, установи відбування засудженими покарань та устано- ви примусового лікування і перевиховання, психіатричні лікарні, опитувати осіб, які там перебувають, та отримувати інформацію щодо умов їх тримання та інші права.
У межах правоохоронної форми Уповноважений приймає акти реагування — конституційне подання та подання. Конституційне
подання — акт реагування до Конституційного Суду України щодо

134
Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні
вирішення питання про відповідність Конституції України закону
України чи іншого правового акта Верховної Ради України, акта Пре- зидента України та Кабінету Міністрів України, правового акта Авто- номної Республіки Крим; офіційного тлумачення Конституції Укра-
їни та законів України. Подання Уповноваженого — акт, який вно- ситься Уповноваженим до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, уста- нов, організацій незалежно від форми власності, їх посадовим і службовим особам для вжиття відповідних заходів у місячний строк щодо усунення виявлених порушень прав і свобод людини і грома- дянина. Поряд із зазначеними актами Уповноважений використовує й інші форми впливу на посадових осіб, що порушили права люди- ни, — оприлюднення заяв, звернень Уповноваженого, надсилання відкритих листів до вищих органів державної влади. Установча та нормотворча форми стосуються лише внутрішньоорганізаційних питань його роботи.
Діяльність Уповноваженого здійснюється в таких організаційних формах: персональна робота зі зверненнями громадян та їх індивіду- альний прийом; зустрічі з керівниками органів державної влади та органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій; участь у засіданнях органів державної влади, колегії прокуратури України та інших колегіальних органів; відвіду- вання органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, участь у їх засіданнях; відвідування місць тримання за- триманих, попереднього ув’язнення, установ відбування покарань та примусового лікування і перевиховання; участь у судових засіданнях; участь у науково-практичних конференціях; прес-конференції,
інтерв’ю.
Уповноважений здійснює свою діяльність на підставі відомостей про порушення прав і свобод людини і громадянина, які отримує: 1) із звернень громадян України, іноземців, осіб без громадянства чи їх представників; 2) із звернень народних депутатів України; 3) за влас- ною ініціативою. За статистичними даними, усього за час діяльності
Уповноваженого станом на 1 січня 2008 р. звернулося 807 тис. осіб щодо порушення їх прав і свобод внаслідок рішень, дій чи бездіяль- ності органів державної влади, органів місцевого самоврядування,
їхніх посадових і службових осіб.

135
Глава 5. Організація роботи органів та посадових осіб Верховної Ради України
Питання для самоперевірки
1. Як здійснюється обрання Голови Верховної Ради України та його заступників?
2. Перелічіть основні повноваження Голови Верховної Ради
України.
3. Які підстави відкликання Голови Верховної Ради з посади?
4. Зазначте форми роботи комітетів Верховної Ради України.
5. В якому порядку проводяться засідання комітетів Верховної
Ради України?
6. Охарактеризуйте роботу підкомітетів і робочих груп комі- тетів Верховної Ради України.
7. Які правові акти регулюють організацію та діяльність комі- тетів?
8. Встановіть відмінність правового статусу, порядку органі- зації і діяльності тимчасових спеціальних і тимчасових слідчих комісій Верховної Ради України.
9. Визначте функції Апарату Верховної Ради України.
10. Як називаються акти реагування Уповноваженого Верховної
Ради України з прав людини?