ТАБЛИЦЯ НОРМАТИВІВ БІОХІМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ СЕЧІ
| № | Показник | Нормативний показник |
| 1 | Добовий діурез | 1,5-2 л/добу |
| 2 | Питома вага | 1,010-1,035 г/мл |
| 3 | рН | 5,5-6,8 |
| 4 | Сечовина | 20-35 г/добу |
| 5 | Креатинін | 1-2 г/добу |
| 6 | Білок | до 0,033 г/л |
| 7 | Глюкоза | Відсутня |
| 8 | Креатин | практично відсутній |
| 9 | Кліренс креатиніну | 125 мл/хв. (чоловіки) 110 мл/хв. (жінки) |
ТАБЛИЦЯ ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ ТА ПОНЯТЬ В БІОХІМІЇ
| Термін, поняття | Визначення |
| Біохімія | наука, яка вивчає хімічний склад, обмін речовин та енергії, а також молекулярні основи функціонування живих організмів |
| Денатурація білків | втрата ними біологічних (нативних) властивостей внаслідок порушення вищих структур (вторинної, третинної, четвертинної) |
| Ферменти (ензими) | біокаталізатори переважно білкової природи |
| Субстрат | речовина, на яку діє фермент |
| Продукт реакції | речовина, яка утворюється в результаті ферментативної реакції |
| Прості ферменти | складаються лише з амінокислот |
| Складні ферменти (холоферменти) | складаються з білкового компоненту (апоферменту) та небілкового (кофактора). |
| Апофермент | білковий компонент складного ферменту, що відповідає за зв’язування з субстратом (забезпечує специфічність дії ферменту) |
| Кофактор (кофермент) | небілковий компонент складного ферменту, що бере участь в акті каталізу. Коферменти І групи переносять електрони, протони чи атоми водню. Коферменти ІІ групи переносять окремі хімічні групи. |
| Активний центр | ділянка ферменту, у якій відбувається зв’язування (контактна) і перетворення (каталітична) субстрату |
| Алостеричний центр | ділянка ферменту, з якою взаємодіють алостеричні регулятори (ефектори, модулятори). Алостеричні ефектори змінюють конформацію активного центру. |
| Специфічність ферменту | здатність взаємодіяти та перетворювати тільки певні субстрати. Розрізняють: відносну, абсолютну та стереоструктурну |
| Термолабільність | залежність активності ферментів від температури |
| Константа Міхаеліса | концентрація субстрату, при якій швидкість ферментативної реакції дорівнює половині від максимальної. Визначає спорідненість ферменту до субстрату |
| Активність ферменту | умовна величина, що відповідає швидкості біохімічної реакції, яку каталізує фермент. Визначають за двома принципами: швидкістю зникнення субстрату; швидкістю накопичення продуктів реакції |
| U – unit | кількість ферменту, що каталізує перетворення 1 мкмоля субстрату за 1 хвилину в оптимальних умовах |
| Катал | кількість ферменту, що каталізує перетворення 1 моля субстрату за 1 секунду в оптимальних умовах |
| Активатори | речовини, які збільшують активність ферментів та прискорюють ферментативні реакції |
| Інгібітори | речовини, які зменшують активність ферментів та сповільнюють хімічні реакції |
| Конкурентні інгібітори | речовини, структурно подібні до субстрату, зв’язуються з контактною ділянкою активного центру, заважають приєднанню до нього субстрату |
| Неконкурентні інгібітори | речовини, структурно неподібні до субстрату, модифікують функціональні групи ферменту і зменшують швидкість ферментативної реакції |
| Ізоферменти | множинні молекулярні форми ферменту, що каталізують одну й ту саму реакцію, але відрізняються за будовою, фізико-хімічними властивостями, локалізацією в субклітинних структурах та тканинах |
| Мультиферментні комплекси | сукупність ферментів та коферментів, структурно-функціонально об’єднаних в надмолекулярні комплекси, що каталізують послідовні етапи перетворення одного субстрату. Приклади: піруват- та альфа-кетоглутаратдегідрогеназні комплекси |
| Ензимопатії | захворювання, які зумовлені відсутністю або зниженням активності ферментів |
| Ензимодіагностика | використання ферментів для діагностики захворювань |
| Ензимотерапія | використання ферментів, їх активаторів та інгібіторів для лікування захворювань |
| Метаболізм | надходження, перетворення, використання речовин та виділення з організму продуктів їх розпаду |
| Катаболізм | реакції розпаду складних речовин на більш прості з виділенням енергії |
| Анаболізм | реакції синтезу складних речовин із більш простих із затратою енергії |
| Амфіболічні прроцеси | реакції розпаду одних речовин, що супряжені з синтезом нових молекул. |
| Анаплеротичні | реакції, що поповнюють кількість субстратів циклу трикарбонових кислот |
| Окисне декарбоксилування пірувату | перетворення пірувату в активну форму оцтової кислоти - ацетил-КоА за участі піруватдегідрогеназного комплексу |
| Ацетил-КоА | центральний метаболіт обміну речовин |
| Цикл трикарбоновых кислот | циклічний процес, в якому відбувається окиснення (згорання) ацетил-КоА до 2 молекул СО2 з вивільненням атомів водню (у вигляді відновних еквівалентів) |
| Субстратне фосфорилування | синтез АТФ за рахунок енергії іншої макроергічної речовини |
| Тканинне дихання | процес окиснення біологічних речовин, що супроводжується поглинанням тканинами кисню та виділенням вуглекислого газу та води |
| Дихальний ланцюг | система ферментів та коферментів, що вбудовані во внутрішню мембрану мітохондрій та забезпечують транспорт електронів та протонів від субстрату, що окиснюється, на кисень |
| Редокс-потенціал | заряд, який виникає на інертній (платиновій) пластинці при зануренні її в розчин окисненої та відновленої форми однієї речовини. Є рушійною силою тканинного дихання |
| Допоміжні ферменти дихального ланцюга | каталаза та пероксидаза – ферменти, що знешкоджують перокис водню, який постійно утворюється як побічний продукт дихального ланцюга |
| Макроергічні сполуки | речовини, що містять багаті енергією макроергічні зв’язки, при гідролізі яких виділяється більше 21 кДж/моль енергії. Макроергічний зв’язок позначаються знаком тільда «». Основний макроерг - АТФ. |
| Електрохімічний потенціал | сума градієнту протонів та різниці електричних потенціалів, виникає в процесі тканинного дихання і є рушійною силою для синтезу АТФ |
| Окисне фосфорилування | синтез АТФ спряжений з тканинним диханням |
| Коефіцієнт окисного фосфорилування | число молекул неорганічного фосфату, які перетворились в органічну форму (АТФ), при поглинанні тканинами одного атому кисню |
| Вуглеводи | альдегідо- або кетопохідні багатоатомних спиртів |
| Моносахариди | прості вуглеводи, що не гідролізують (глюкоза, маноза, галактоза, фруктоза) |
| Дисахариди | складні вуглеводи, гідролізують до 2-х моносахаридів (сахароза; мальтоза; целобіоза; лактоза) |
| Полісахариди | складні вуглеводи, що гідролізують на 10 та більше моносахаридів одного виду (гомополісахариди - крохмаль, глікоген) або різних видів (гетеро полісахариди - гепарин, гіалуронова кислота) |
| Гліколіз (анаеробний) | анаеробний розпад глюкози до двох молекул молочної кислоти (лактату) |
| Глікогеноліз | розпаду глікогену до глюкози (в печінці) |
| Аеробне окиснення глюкози | процес повного окиснення глюкози до СО2 та води |
| Ефект Пастера | в присутності кисню зменшується активність гліколізу і активується аеробне окиснення |
| Спиртове бродіння | процес розпаду глюкози до двох молекул етилового спирту |
| Глюконеогенез | синтез глюкози із речовин невуглеводної природи (амінокислот, ацетона, гліцерина, лактату, пірувату та ін.) |
| Пентозофосфатний цикл | альтернативний шлях окиснення глюкози, який супроводжується утворенням фосфопентоз та НАДФН |
| Глікогеногенез (глікогенез) | процес синтезу глікогену |
| Глікокон’югати | органічні сполуки, що є похідними вуглеводів та білків (глікопептиди), або вуглеводів і ліпідів (гліколіпіди) |
| Гіперглікемія | підвищення вмісту глюкози в крові |
| Гіпоглікемія | зниження вмісту глюкози в крові |
| Глюкозурія | поява глюкози в сечі |
| Цукровий діабет (ЦД) | стан хронічної гіперглікемії, обумовлений абсолютною (1 тип) або відносною (2 тип) нестачею інсуліну. Біохімічні показники: гіперглікемія, глюкозурія, кетоз (кетонемія та кетонурія) |
| Порушення толерантності до глюкози | межовий стан («преддіабет»), який може перейти в ЦД 2 типу. Діагностується на підставі глюкозотолерантного тесту (глікемія натще 5,5-6,1 ммоль/л, а через 2 год. 7,8-11,1 ммоль/л |
| Глікозильований гемоглобін (HbA1c) | гемоглобін крові, ковалентно зв’язаний з глюкозою. В нормі не перевищує 5%. Зростання свідчить про гіперглікемію протягом останніх 2-3 міс. Використання – моніторинг ефективності лікування ЦД |
| Ліпіди | органічні речовини, нерозчинні у воді і розчинні у неполярних розчинниках (ефірі, хлороформі тощо) |
| Нейтральні жири (тригліцериди) | складні ефіри гліцеролу та вищих жирних кислот (ВЖК) |
| Холестерол | циклічний мононенасичений одноатомний спирт, похідний циклопентанпергідрофенантрену; компонент мембран і попередник стероїдних гормонів, жовчних кислот, вітаміну D |
| Гліцерофосфоліпіди | естери ВЖК, гліцеролу, фосфатної кислоти та аміносполук |
| Сфінголіпіди | естери ВЖК, сфінгозину, фосфатної кислоти, вуглеводів та аміносполук |
| Вільні радикали | частинки, що мають неспарені електрони (супероксидний, гідроксильний радикали, синглетний кисень, гіпохлорит, пероксинітрит) |
| Перекисне окислення ліпідів (ПОЛ) | вільнорадикальне неферментативне окислення ненасичених жирних кислот |
| Прооксиданти | посилюють утворення вільних радикалів – це високі рівні кисню, іонів заліза, міді (гемохроматоз, хвороба Вільсона), віт. А. |
| Антиоксиданти | речовини, що знижують вміст вільних радикалів (віт.Е, каротини, селен та ін.) |
| Ейкозаноїди | похідні арахідонової кислоти, які відіграють важливу роль в регуляції артеріального тиску, агрегації тромбоцитів, запалення та алергії. Групи: простагландини, простацикліни, тромбоксани, лейкотрієни |
| Ліполіз | гідроліз нейтральних жирів до жирних кислот та гліцеролу |
| β-окиснення жирних кислот | процес окиснення β-атома карбону жирних кислот з послідовним вкороченням їх на двовуглецевий фрагмент (ацетил-КоА) |
| Ліпогенез | синтез жирних кислот, триацилгліцеролів та інших ліпідів |
| Ліпотропні фактори | запобігають жировому переродженню печінки (холін, метіонін, етанол амін, серин, гліцерофосфоліпіди, вітаміни В6, В9, В12, В15; збалансоване харчування по білках, вуглеводах та жирах) |
| Ліпогенні фактори | викликають розвиток жирового гепатозу (печінкові отрути: CCl4, органічні розчинники, етанол; дефіцит ліпотропних факторів; цукровий діабет) |
| Кетонові тіла | продукти неповного окиснення жирних кислот та кетогенних амінокислот (ацетоацетат, β-гідроксибутират та ацетон); альтернативне джерело енергії |
| Кетогенні фактори | сприяють утворенню кетонових тіл (голодування, цукровий діабет, порушення обміну кетогенних амінокислот, лихоманка, високожирова дієта) |
| Антикетогенні фактори | попереджують утворення кетонових тіл |
| Кетоацидоз | зниження рН крові внаслідок накопичення кетонових тіл |
| Кетонемія | зростання вмісту кетонових тіл в крові |
| Гіперхолестеринемія | збільшення вмісту холестерину в крові |
| Білки | біополімери, мономерами яких є α-амінокислоти |
| Амінокислоти | похідні карбонових кислот, у яких один або кілька атомів гідрогену у вуглеводневому радикалі заміщені на аміногрупу |
| Повноцінні білки | містять усі незамінні амінокислоти в достатній кількості |
| Незамінні амінокислоти | не синтезуються в організмі (лей, ліз, іле, фен, тре, три, мет, вал); умовно незамінні - арг та гіс |
| Динамічний стан білків | сукупність процесів розпаду і синтезу білків. |
| Коефіцієнт зношування Рубнера | кількість білка, яка при безбілковій дієті розпадається за добу; складає 25-28 г/добу |
| Білковий мінімум | найменша кількість білка в добовому раціоні, яка забезпечує азотисту рівновагу. Дорівнює приблизно 35 г/добу, або 0,5 г/кг маси тіла |
| Білковий оптимум | кількість білка в раціоні, що забезпечує не тільки азотисту рівновагу, але й добре самопочуття, максимальну працездатність і стійкість до несприятливих факторів. Складає 80-100 г/добу |
| Азотистий баланс | різниця між кількістю азоту, що надходить в організм з їжею та кількістю азоту, що виділяється з організму в складі продуктів розпаду. Розрізняють: позитивний, негативний, рівновага |
| Пул амінокислот | загальна кількість вільних амінокислот організму. Він становить 300-500 г і на 1/3 складається з екзогенних та на 2/3 – з ендогенних |
| Декарбоксилування амінокислот | процес відщеплення карбоксильної групи амінокислоти (АК) у вигляді СО2. |
| Трансамінуваня амінокислот | процес міжмолекулярного переносу аміногрупи з α-амінокислоти на α- кетокислоту з утворенням нової α-амінокислоти і α-кетокислоти без виділення аміаку |
| Дезамінування амінокислот | відщеплення аміногрупи від АК у вигляді аміаку (NH3) |
1 2 3