Ім'я файлу: Білети ЕМД.pdf
Розширення: pdf
Розмір: 1910кб.
Дата: 24.01.2023
скачати
Пов'язані файли:
Фотоперіодизм.ppt

1.
Збір анамнезу «SAMPLE»
Анамнез пацієнта - історія пацієнта включає будь-яку інформацію, що стосується поточної скарги або стану, а також минулих медичних проблем, які можуть бути пов’язані. Використовуйте сторонніх людей / родину за потреби.
“SAMPLE - це мнемонічна абревіатура, яка використовується під час медичного обстеження пацієнта. Питання, які задають пацієнту, включають ознаки та симптоми, алергію, ліки, минулу історію хвороби, останній прийом їжі та події, що передували травмі або захворюванню.
S (signs/symptoms) — симптоми, описані пацієнтом або помічені порушення, про які можна запитати;
A (allergies) — алергія (на ліки, інші хімічні речовини, отрути комах);
M (medication) — медикаменти, що приймає пацієнт (напр., інсулін);
P (past and present illnesses of significance) — перенесені та наявні хвороби;
(для корекції призначеного лікування)
L (last food and drink) — останній прийом їжі та напоїв (важливо, при необхідності проведення загального знечулення);
E (events leading up to the patient’s presentation) — події, що призвели до
випадку і можуть вплинути на подальший перебіг захворювання
2.
Краш-синдром. Поняття. Екстрена діагностика. Надання ЕМД
Краш-синдром: також називається рабдоміолізом, включає низку метаболічних змін, що виникають через травму скелетних м’язів такого ступеня тяжкості, що спричиняє порушення цілісності клітин та вивільнення їх вмісту в кровообіг
Діагностика: При СТЗ середнього та тяжкого ступеня після звільнення від здавлення може розвинутися картина травматичного шоку: загальна слабкість, блідість, артеріальна гіпотонія та тахікардія. Внаслідок гіперкаліємії відзначаються порушення серцевого ритму, аж до зупинки серця. Поранені, звільнені із завалів, скаржаться на сильний біль у пошкодженій кінцівці, яка швидко набрякає. Шкіра кінцівки стає напруженою, блідою або синюшною, холодною на дотик, з'являються бульбашки. Пульсація периферичних артерій через набряк може не визначаються, чутливість та активні рухи знижені або відсутні. Внаслідок вираженого набряку, тканинного тиску в м'язах кінцівок, укладених у щільні кістки. фасціальні футляри, може перевищити перфузійний тиск у капілярах з подальшим поглибленням ішемії. Такий патологічний стан

позначається терміном компартменту - синдром або синдром "підвищеного внутрішньофутлярного тиску".
Лікувальні дії:
1. Лікуйте пацієнтів з краш-синдромом одразу після його виявлення.
2. За наявності масивної кровотечі, виконайте необхідні щодо її зупинки.
3. Проводьте оксигенотерапію.
4. Забезпечте в/в доступ і розпочніть інфузійну терапію болюсно в об’ємі 10- 15 мл/кг (за можливості перед початком процесу вивільнення пацієнта).
5. У випадку тяжкої травми або тривалого перебування кінцівок під завалами введіть бікарбонат натрію 1 мЕкв/кг (макс доза - 50 мЕкв) в/в болюсно протягом
5 хв.
6. Приєднайте кардіомонітор. Зніміть та розшифруйте показання ЕКГ в 12 відведеннях, за можливості. Будьте уважні до розвитку аритмій або ознак гіперкаліємії перед та після евакуації з-під завалу та під час транспортування
(наприклад, пікові Т хвилі, широкий комплекс QRS, довгі інтервали QT, зникнення Р хвилі).
7. Для знеболення застосуйте анальгетики. 8. Порядок дій після звільнення пацієнта: а) продовжити інфузійну ресусцитацію (500-1000 мл/год для дорослих, 10 мл/кг/год для дітей); б) якщо ЕКГ вказує на наявність гіперкаліємії, проведіть в/в інфузію з додаванням: - кальцію хлорид - 1 г в/в або в/к протягом 5 хв, забезпечте в/в прохідність і не перевищуйте 1 мл /хв АБО - кальцію глюконат - 2 г в/в або в/к протягом 5 хв з постійним моніторингом серцевих ритмів; в) якщо ви попередньо не вводили, за умови важкого краш-синдрому та наявністі на ЕКГ ознак гіперкаліємії, введіть натрію бікарбонат 1 мЕкв/кг
(максимальна доза - 50 мЕкв) в/в болюсно протягом 5 хв; г) за наявності на ЕКГ ознак гіперкаліємії застосуйте сальбутамол 5 мг через невеликого розміру небулайзер.
3. Техніка проведення прийому Геймліха у дорослих та дітей до 1 року.

При видаленні стороннього тіла з дихальних шляхів, доцільно дотримуватися так званого методу «п’ять плюс п’ять», який було запропоновано Червоним
Хрестом. Потерпілому наносять основою долоні п’ять різких ударів між лопатками. Після цього виконують п’ять піддіафрагмальних абдомінальних поштовхів – прийом Геймліха. Далі продовжують почергово наносити п’ять ударів по спині та виконувати п’ять піддіафрагмальних поштовхів до тих пір, поки стороннє тіло не зрушить з місця або постраждалий не втратить свідомість. Нанесення п’яти ударів між лопатками проводиться таким чином:
• рятівник стає позаду і трохи збоку відносно потерпілого;
• підтримуючи однією рукою грудну клітку, необхідно нахилити потерпілого так, щоб його тулуб був нижче за горизонтальну лінію;
• нанести зростаючі за інтенсивністю удари між лопатками нижньою частиною долоні;
• після кожного нанесеного удару необхідно оцінити ступінь відновлення прохідності дихальних шляхів. У разі отримання позитивного результату, кількість нанесених ударів може бути менше 5. Проведення піддіафрагмальних абдомінальних поштовхів (прийом Геймліха). Для правильного виконання цього прийому необхідно дещо нахилити потерпілого вперед, стати позаду та охопити його навколо талії. За потреби можна трохи присісти, щоб перебувати на одному рівні з тілом потерпілого. Стиснути одну руку в кулак та розташувати її трохи вище пупка потерпілого, а іншою рукою охопити кулак. Швидким, спрямованим угору рухом натиснути на живіт, немов би намагаючись підняти потерпілого. За необхідності виконують всю серію з п’яти піддіафрагмальних поштовхів.
При наданні допомоги постраждалій дитині (немовляті):
• Прийміть сидяче положення і тримайте дитину лицем вниз на передпліччі, яке лежить на вашому стегні. Підтримуйте голову та шию немовляти рукою, розташуйте дитину так, щоб голова була нижче тулуба.
• Здійсніть п’ять легких виштовхуючих ударів основою власної долоні по спині між лопатками
• Переверніть дитину на спину обличчям догори та здійсніть п’ять швидких компресій на середину грудини двома пальцями приблизно на 1-2 см

• Повторіть удари по спині та компресії грудної клітки, якщо дихання не відновиться.
4.Техніка проведення вторинного огляду голови та шиї
Голова - Перевірте шкіру голови на наявність порізів, синців, набряків та інших ознак травми. Огляньте череп на наявність деформацій, западин та інших ознак травми. Огляньте повіки / очі на предмет пошкоджень. Визначте розмір зіниці, однаковість розміру та реакцію на світло. Зверніть увагу на колір внутрішньої сторони внутрішньої поверхні повік. Шукайте кров, прозору рідину або кров’янисті виділення в носі та вухах. Огляньте ротову порожнину на предмет сторонніх тіл дихальних шляхів, крові та будь-яких рідин або предметів.
Шия - огляньте пацієнта на предмет точкової болючості або деформації шийного відділу хребта. Будь-яка болючість або деформація повинні свідчити про можливу травму хребта. Якщо шийний відділ хребта пацієнта не був
іммобілізований, іммобілізуйте зараз, перш ніж переходити до решти обстеження. Перевірити шию на предмет відхилення трахеї, стан яремних вен
(набухання, зменшення наповнення), підшкірну крепітацію. Можливе проведення швидкої аускультації легень і серцевих тонів.
5.Інтерпретація – шлуночкова екстрасистолія
Білет 7 1. Поняття про термінальні стани
Термінальні стани - останні стадії життя (граничні між життям та смертю): преагонія, агонія, клінічна смерть, термінальна пауза (?). Критичний рівень розладу життєдіяльності з катастрофічним зниженням АТ, глибоким порушенням газообміну і метаболізму. з підручника Глумчера 2019
Преагонія - термінальний стан, при якому відбувається різке гальмування функцій організму або розвиток коми. Характерні ціаноз або блідість шкіри. Систолічний АТ низький (70-60 мм рт ст) або не

визначається. Пульс частий, слабкого наповнення і напруження. Дихання поверхневе, часте, часом періодичне. Преагонія триває від кількох секунд до 2 хв.
Термінальна пауза - перехідний період між преагонією та агонією. Дя неї характерно рзке прискорення дихання, а потім його раптова і повна зупинка зі швидким згасанням рогівкових рефлексів.
Агонія - це термінальний стан, що передує настанню клінічної смерті. Після деякого прискорення пульсу і підвищення АТ пульс сповільгюється до 20-40 за 1 хв або прискорюється до тахікардії, АТ знижується до 20-10 мм рт ст, дихання стає поверхневе і рідше, настає зупинка кровообігу і дихання.
Триває 1-2 хв.
Клінічна смерть - оборотний стан, що починається з моменту припиненнявітальних ф-й (кровообігу, дихання) до настання необоротних змін у корі великого мозку. Триває 3-4 хв.
2. Електротравма. Поняття. Екстрена діагностика. Надання ЕМД.
Електротравма - травма, що виникає внаслідок дії електричного струму нат організм. Дія електричного току спричинює термічне, хімічне і механічне ураження шкіри.
1) справжні електричні травми - людина стає частиною електричного кола і має місце входу та виходу
2) флеш-травми - поверхневі опіки, викликані дугами, що обпалюють шкіру; через шкіру не проходить електрична енергія.
3) полум'яні травми - спричинені запаленням одягу людей по дузі; електрика може проходити, а може і не проходити по тілу людини.
4) ураження блискавкою - унікальний вид травми, що виникає при надзвичайно високій напрузі протягом найкоротшого періоду часу; більшість електричних потоків проходить над тілом.
Екстрена діагностика:
Втрата свідомості від декількогх хвилин до години, іноді не відновлюється свідомість і за добу.
Ознаки ураження ГМ: клонічні і тонічні судоми, головний біль, сонливість, ретроградна амнезія.
Якщо на шляху проходження струму ГМ, серце - клінічна смерть, де на ЕКГ: 80% - фібриляція шлуночків, у деяких хворих - ознаки гострого інфаркту міокарда, 20% - асистолія.
Опікове ураження шкіри.
Надання ЕМД
1) Припинення дії електричного струму на постраждалого
2) забезпечення власної безпеки - виключити можливість контакту з джерелом електроструму
---> СЛР за потреби
3) У випадку порушення дихання - ШВЛ, інгаляція кисню

4) Звернути увагу на ймовірні компресійні переломи хребців, лопатки, відрив великого горба плечової кістки, вивихи плеча. Такі ушкодження потребують транспортування постраждалого на щиті із застосуванням відповідних іммобілізаційних засобів.
5) Знеболюючі, в/в інфузії кристалоїдів
3. Техніка використання автоматичного зовнішньго дефібрилятора
1) відкрити кришку дефібрилятора. Якщо автоматичний дефібрилятор не вмикається автоматично, увімкнути його самостійно;
2) виконувати голосові вказівки автоматичного дефібрилятора: а) приклеїти електроди на грудну клітку постраждалого; б) зачекати доки апарат не здійснить аналіз ритму; в) натиснути кнопку розряду для проведення дефібриляції за умови, що до постраждалого ніхто не торкається;
3) після виконання дефібриляції розпочати/продовжити проведення серцево-легеневої реанімації у співвідношенні 30 натискань на грудну клітку, 2 штучних вдихи;
4) дотримуватись голосових вказівок зовнішнього автоматичного дефібрилятора протягом всього часу проведення серцево-легеневої реанімації;
5) при відновленні ознак життя у постраждалого забезпечити постійний нагляд до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги. Електроди залишити на грудній клітці;
4. Техніка використання ларенгеальної маски
Техніка встановлення:
1) вкласти пацієнта у лежаче положення, голова у «положенні нюху» (голова зігнута вперед за рахунок згинання у шийногрудному відділі і розігнута назад у атланто-потиличному суглобі), для цього пацієнта варто вкласти таким чином, щоб його слуховий прохід знаходився на рівні яремної вирізки
(можливо підкладання під голову, шию і плечі полотенець чи інших матеріалів), потім нахилити голову так, щоб обличчя було паралельним горизонтальній площині. У осіб з підозрою на спінальну травму шийного відділу хребта уникати рухів у шийному відділі, можливо використання маневру виведення нижньої щелепи та підйому підборіддя.\
2) Оберіть відповідний розмір ларингеальної маски і відмітьте максимальний об’єм наповнення манжети (для маски без роздувної манжети вибір лише розміру)
3) Наповніть манжету повітрям і впевніться у її об’ємі та герметичності, після чого спустіть повітря. 4)
Після здуття манжети нанесіть водорозчинний стерильний лубрикант на задню поверхню дистального кінця маски та манжети
. 5) Попередня преоксигенація пацієнта
6) Візьміть маску в року «як пишуче перо», зафіксувавши вказівний палець на виїмці між трубкою та власне основою маски; введіть ларингеальну маску в ротову порожнину, так щоб отвір маски був звернений допереду, просувайте маску вздовж твердого піднебіння у глотку, використовуючи вказівний палець як провідник. Маска повинна увійти в гортаноглотку вздовж задньої стінки, щоб

виключити відхилення і обструкції надгортанника. Правильна позиція буде відмічена маркуванням на трубці, так що маска перекриває гортань, а кінець маски буде зустрічати остаточний супротив у ділянці стравохідного отвору.
7) Роздуйте манжету. Коли маска розміститься над голосовою щілиною, вона дещо підніметься на 1-
1,5 см (даний пункт не виконується у масках з нерозсувним мезанізмом)
8) З’єднайте проксимальний кінець трубки з мішком Амбу і почніть вентиляцію
9) Оцініть правильність встановлення за допомогою візуальної оцінки руху грудної клітки та аускультації легень
5.Інтерпретація – норма/трансмуральний ІМ
Білет 8 1. Ускладнені гіпертензивні кризи. Діагностування стану. Надання ЕМД
Ускладнені гіпертензивні кризи. Перебіг характеризується клінічними ознаками гострого або прогресуючого ураження органівмішеней.
Гостре пошкодження органів-мішеней в умовах гіпертонічних кризів може включати наступне:
Неврологічні: гіпертонічна енцефалопатія, інфаркт мозку, субарахноїдальна кровотеча, внутрішньочерепна кровотеча

Серцево-судинні: ішемія/інфаркт міокарда, гостра дисфункція лівого шлуночка, гострий набряк легенів, розшарування аорти, нестабільна стенокардія, носова кровотеча.
Інше: гостра ниркова недостатність, ретинопатія, еклампсія, мікроангіопатична гемолітична анемія.
Діагностика:
Точне вимірювання артеріального тиску є ключем до діагностики.
Під час будь - якого огляду пацієнта бажано в середньому тричі вимірювання артеріального тиску, зроблені з інтервалом 2 хвилини за допомогою манометра.
Перед вимірюванням пацієнт повинен спокійно відпочивати принаймні 5 хвилин.
Артеріальний тиск слід вимірювати як в положенні лежачи, так і сидячи. Оскільки неправильний розмір манжети може вплинути на вимірювання артеріального тиску, краще використовувати більш широку манжету, особливо якщо окружність руки пацієнта перевищує 30 см.
Для оцінки стану серця проводиться ретельне обстеження, що включає зміщення верхівкового поштовху, тривалий і збільшений апікальний поштовх та наявність серцевих шумів.
Гіпертрофія лівого шлуночка, діагностована на електрокардіографії, - це зловісна прогностична ознака, яка передбачає високу частоту серцево-судинних подій. При гіпертонії цей стан має особливе значення, оскільки допомагає керувати стратифікацією ризику.
ЕМД
У ситуаціях з гіпертензивними кризами стратегія полягає у зниженні АТ протягом декількох хвилин до години не більше ніж на 25%, а потім протягом наступних 2-6 годин знизити до 160/100-110 мм рт.
Кілька парентеральних та пероральних методів лікування можуть бути використані для лікування гіпертензивних кризів, такі як еналаприлат, лабеталол, есмолол та фентоламін або урапідил.
Уникайте використання ніфедипіну короткої дії при початковому лікуванні цього стану через ризик швидкої, непередбачуваної гіпотензії та ймовірності виникнення ішемічних подій.
Як тільки стан пацієнта стабілізується, АТ пацієнта може поступово знижуватися протягом наступних
24-48 годин. Зниження АТ показано у неврологічних екстрених ситуаціях, таких як гіпертонічна енцефалопатія, гострий ішемічний інсульт, гостра внутрішньомозкова крововилив та субарахноїдальна кровотеча. При гіпертонічній енцефалопатії рекомендації щодо лікування полягають у зменшенні МАР на 25% протягом 8 годин. Кращими ліками є лабеталол, смолол.
2. Утоплення. Поняття. Види. Екстрена діагностика. ЕМД.
ВООЗ визначає утоплення як «процес респіраторного порушення внаслідок занурення в рідину».
Види:
1) справжнє утоплення
2) асфіктичний тип утоплення
3) синкопеподібний тип
Екстрена діагностика:

анамнез, огляд , ЕКГ
ЕМД
Алгоритм ABCDE
1. Забезпечте безпеку на місці події. Витягніть пацієнта якомога швидше з води: o застосуйте найбезпечнішу техніку порятунку з води, враховуючи обставини; o евакуюйте на сушу або борт водного транспорту якомога швидше; o у разі затримки евакуації проводьте базову підтримку життя на воді, яка включає лише вентиляцію.
2. Контролюйте дихальні шляхи
3. Дійте відповідно настанови «Зупинка серця» та застосуйте алгоритм АВ-С (дихальні шляхи, дихання, циркуляція) при зупинці кровообігу внаслідок утоплення: a) зробіть 5 реанімаційних подихів для штучної вентиляції легень та проведіть 30 компресій грудної клітки; б) після перших 5 подихів виконуйте реанімацію за схемою 2 видихи до 30 компресій.
4. Якщо механізм травми або деталі події вказують на травму шиї - іммобілізуйте шийний відділ хребта. Механізм травми, який вказує на високу вірогідність травми шийного відділу хребта, включає пірнання, водні лижі, серфінг або аварії на воді.
5. Слідкуйте за життєвими показниками, включно з сатурацією.
6. Якщо сатурація нижче 92%, забезпечте кисневу терапію для підняття сатурації до 94-98%.
Проводьте вентиляцію з позитивним тиском за наявності симптомів ускладнення дихання.
7. Підозрюйте наявність гіпотермії
8. У разі, якщо жертва приймала участь в глибоководному зануренні і є сумніви у тактиці лікування, слід запросити на консультацію та обговорити необхідність гіпербаричної терапії. Обговоріть наступне: a) час занурення; б) найвища досягнута глибина під час занурення; в) швидкість підняття на поверхню; г) суміш газів.
9. Забезпечте в/в доступ.
10. Інфузійна терапія - болюс, за необхідності.
11. Застосуйте додаткові засоби забезпечення прохідності дихальних шляхів, за необхідності - застосуйте штучну вентиляцію.
3. Проведення базової СЛР у дорослих та дітей
Соромно не знати
4. Техніка виконання "стійкого положення на боці"

За відсутності у постраждалого свідомості та за наявності дихання необхідно надати йому стійке положення на боці з метою запобігання западання язика та асфіксії блювотними масами.
Для цього необхідно зігнути ногу потерпілого на стороні
, на якій знаходиться людина
, що надає допомогу , покласти руку потерпілого під сідницю на тій же стороні. Потім обережно повернути постраждалого на цю ж сторону, одночасно закинути голову потерпілого і утримувати обличчям вниз.
Покласти його знаходиться зверху руку під щоку
, щоб підтримувати положення голови і уникнути повороту обличчям вниз .
При цьому рука потерпілого
, що знаходиться за його спиною
, не дозволить йому прийняти положення лежачи на спині.

1   2   3   4   5   6

скачати