1   2   3   4   5   6
Ім'я файлу: Білети ЕМД.pdf
Розширення: pdf
Розмір: 1910кб.
Дата: 24.01.2023
скачати
Пов'язані файли:
Фотоперіодизм.ppt
Артеріальний тиск
Систолічний,
мм рт.ст.
Діастолічний,
мм рт.ст.
нормальний
100-130 60-85 оптимальний
<120
<80 високий нормальний
130-139 85-89
Артеріальна гіпертензія 1 ступінь
140–159 90–99
2 ступінь
160–179 100–109
3 ступінь
≥ 180
≥ 110
ізольована систолічна АГ
>140
<90
5.Інтерпретація- фібриляція шлуночків
Білет 3
1.Завдання вторинного огляду. Показання для проведення вторинного
огляду на місці події та на шляху евакуації.
Вторинний огляд
– це обстеження постраждалого відповідно до принципу «з голови до ніг».
Проводиться виключно після закінчення первинного огляду, коли всі стани, що загрожують життю виявлені та усунені і розпочато процес ресусцитації.
Метою вторинного огляду є виявлення травм та пошкоджень, які не були помічені при проведенні первинного огляду. Оскільки під час проведення первинного огляду виявляються тільки травми, що загрожують життю, − вторинний огляд дозволяє виявити менш тяжкі травми, які не несуть в даний момент загрози життю постраждалого.
Показання: завершення проведення первинного огляду.
(Я чесно хз шо тут можна сказать бо кончене
питання!!) Тому якщо дозволить або запитає окремо план обстеження тіла то беріть на замітку собі.
Швидкий травма-огляд передбачає огляд пацієнта «з голови до п’ят» ( Head to Toe
Examination of a Trauma Patient) протягом не більше 2-3 хвитин.
Голова - Перевірте шкіру голови на наявність порізів, синців, набряків та інших ознак травми. Огляньте череп на наявність деформацій, западин та інших ознак травми.
Огляньте повіки / очі на предмет пошкоджень. Визначте розмір зіниці, однаковість розміру та реакцію на світло. Зверніть увагу на колір внутрішньої сторони внутрішньої поверхні повік. Шукайте кров, прозору рідину або кров’янисті виділення в носі та вухах.
Огляньте ротову порожнину на предмет сторонніх тіл дихальних шляхів, крові та будь- яких рідин або предметів.

Шия - огляньте пацієнта на предмет точкової болючості або деформації шийного відділу хребта. Будь-яка болючість або деформація повинні свідчити про можливу травму хребта. Якщо шийний відділ хребта пацієнта не був іммобілізований, іммобілізуйте зараз, перш ніж переходити до решти обстеження. Перевірити шию на предмет відхилення трахеї, стан яремних вен (набухання, зменшення наповнення), підшкірну крепітацію.
Можливе проведення швидкої аускультації легень і серцевих тонів.
Грудна клітка - огляньте грудну клітку на предмет порізів, синців, проникаючих поранень та сторонніх предметів. Перевірте наявність переломів. Зверніть увагу на рухи грудної клітки, симетричність руху грудної клітки, відсутність підшкірної крепітації.
Живіт - огляньте живіт на наявність порізів, синців, проникаючих поранень та сторонніх предметів. Пропальпуйте живіт. Акуратно натискайте на живіт долонею пальців, відзначаючи жорсткі, набряклі або болючі ділянки. Зверніть увагу, біль є генералізованою чи локальною. Перевірте за квадрантами та задокументуйте будь-які проблеми у конкретному квадранті.
Поперек, спина – пальпаторно перевірити на предмет болючості, деформацію та
інші ознаки травми. Огляд спини може здійснюватись під час перекладання хворого на довгу транспортувальну дошку.
Таз – перевірити таз на предмет травм та можливих переломів. Оцінити стабільність кісток тазу шляхом надавлюванню на крила здухвинних кісток з обох боків. При нестабільності кісток тазу не слід проводити повторну оцінку, важливо провести
іммобілізацію тазу тазовим поясом.
Область статевих органів – Огляньте пацієнта на предмет підтікання біологічних рідин (крові, сечі, калу). У пацієнтів чоловічої статі перевіряють приапізм (стійку ерекцію пеніса). Це важливий показник травми хребта. За необхідності проводиться ректальне пальцьове обстеження.
Нижні кінцівки – огляньте пацієнта на деформації, набряки, кровотечі, зміну кольору, випинання кісток та явні переломи за схемою праве стегно права гомілка, ліве стегно - ліва гомілка. Перевірте дистальний пульс та чутливість кінцівок. Верхні кінцівки
– огляньте пацієнта на деформації, набряки, кровотечі, зміну кольору, випинання кісток та явні переломи за схемою праве плече праве передпліччя, ліве плече – ліве передпліччя.
Перевірте радіальний пульс (зап’ястя).
У дітей перевіряють наявність капілярного заповнення. Перевірте моторну функцію та силу кінцівок.
2.
Невідкладна допомога при зупинці серця внаслідок точксичного
отруєння.
(наскільки я поняла зупинка серця буває лише при отруєнні
чадним газом)
Пацієнта має бути вилучений з осередку, де піддається впливу диму чи чадного газу.
Киснева терапія 100% киснем через кисневу маску або мішок АМБУ або надгортанний повітровід.
Введення 6 % ацизолу 1 мл внутрішньом'язово одразу після винесення потерпілого із осередку пожежі. Після ацизол вводиться по 1 мл 2—4 рази на
добу. (Клінічні дослідження показали, що ацизол як цинковмісний препарат запобігає утворенню карбоксигемоглобіну, впливаючи на кооперативну взаємодію субодиниць гемоглобіну, за рахунок цього зменшується відносна спорідненість гемоглобіну до окису вуглецю, покращуються киснево-зв'язувальні та газотранспортні властивості крові. (А.Н. Гребенюк, В.А. Баринов, В.А. Башарин,
2008))
- цитохром С по 20мг до 40-80 мг/добу,
- при судомах: мідазолам 0,1 мг/кг в/в з подальшим збільшенням дози до 2 мг повільно в/в ін’єкції протягом 1-2 хвилин з кожним збільшенням з максимальною одноразовою дозою 5 мг
Симптоматична терапія: при збудженні — 1 % розчин промедолу 1 мл підшкірно або внутрішньовенно, 2,5 % розчин аміназину 2 мл внутрішньом'язово, при судомах — 0,5 % розчин діазепаму 2 мл внутрішньовенно. Госпіталізація в лікувальний заклад, де можна провести гіпербаричну оксигенацію або «викликати на себе» фахівців з портативною барокамерою.
Транспортуйте пацієнта з тяжким отруєнням чадним газом одразу до спеціалізованого відділення з наявними барокамерами і за відсутності потреб в інших видах допомоги
(опіки, травма тощо).
3.
Накладання оклюзійної клапанної пов'язки при відкритому і
напруженому пневмотораксі.
Накладання оклюзійної пов'язки при відкритому пневмотораксі (
думаю що при
напруженому так само накладають, бо методики в інеті нема іншої)
1.
Надати пацієнтові зручне положення: посадити пацієнта з травмою грудної клітки так, щоб бути обличчям до пацієнта (забезпечення можливості контролю за станом пацієнта).
2.
Шкіру навколо рани обробляють антисептиком, проводять туалет рани.
3.
Розкривають індивідуальний перев'язочний пакет (ІПП).
4.
Пакет беруть в ліву руку так, щоб склейка вільного краю перебувала зверху, правою рукою захоплюють надрізаний край склейки і відривають його, витягуючи вміст в папері;
5.
Дістають з пакета шпильку;
6.
Стерильною стороною прогумованої оболонки ІПП щільно закривають рану грудної стінки з виступом за край рани на 4 - 5 см. Краї оболонки повинні герметично пристати до шкіри.
7.
Потім накладають обидві подушечки пакета стороною, яка не прошита кольоровий ниткою, на прогумовану оболонку.
8.
Марлеві подушечки зміцнюють ходами бинта ІПП.
9.
Після закінчення бинт закріплюють шпилькою або шляхом зав'язування тесемок.
10.
Перевіряють ефективність накладання пов'язки — відсутність симптомів наростання пневмотораксу та відсутність збільшення зони підшкірної емфіземи.

11.
Якщо пораненому з напруженим пневмотораксом була накладена оклюзійна
пов’язка спробуйте спочатку її тимчасово припідняти, щоби випустити
надлишкове повітря. Якщо це не допомогло – введіть декомпресійну голку.
12.
!!!
Прийнятна альтернативна точка введення голки — 4-е або 5-е
міжребер’я по передній пахвовій (підмишечній) лінії.
13.
Зафіксуйте катетер
14.
Спостерігайте за пораненим. У міру виходу захопленого повітря з плевральної порожнини дихання пораненого має швидко і значно поліпшуватися. Накладення герметичного матеріалу поверх рани і введення катетера звільняють захоплене повітря, тим самим послаблюючи тиск на серце і здорову легеню.
4. Техніка проведення прийому Геймліха
При видаленні стороннього тіла з дихальних шляхів, доцільно дотримуватися так званого методу «п’ять плюс п’ять», який було запропоновано Червоним Хрестом.
• рятівник стає позаду і трохи збоку відносно потерпілого;
• підтримуючи однією рукою грудну клітку, необхідно нахилити потерпілого так, щоб його тулуб був нижче за горизонтальну лінію;
• нанести зростаючі за інтенсивністю удари між лопатками нижньою частиною долоні;
• після кожного нанесеного удару необхідно оцінити ступінь відновлення прохідності дихальних шляхів.
Проведення піддіафрагмальних абдомінальних поштовхів (прийом Геймліха).
Для правильного виконання цього прийому необхідно дещо нахилити потерпілого вперед, стати позаду та охопити його навколо талії.
За потреби можна трохи присісти, щоб перебувати на одному рівні з тілом потерпілого.
Стиснути одну руку в кулак та розташувати її трохи вище пупка потерпілого, а іншою рукою охопити кулак.
Швидким, спрямованим угору рухом натиснути на живіт, немов би намагаючись підняти потерпілого.
При наданні допомоги постраждалій дитині (немовляті):
• Прийміть сидяче положення і тримайте дитину лицем вниз на передпліччі, яке лежить на вашому стегні. Підтримуйте голову та шию немовляти рукою, розташуйте дитину так, щоб голова була нижче тулуба.
• Здійсніть п’ять легких виштовхуючих ударів основою власної долоні по спині між лопатками
• Переверніть дитину на спину обличчям догори та здійсніть п’ять швидких компресій на середину грудини двома пальцями приблизно на 1-2 см
• Повторіть удари по спині та компресії грудної клітки, якщо дихання не відновиться.
Якщо стороннє тіло не вдалося зрушити з місця, необхідно повторювати цикл («п’ять плюс п’ять») до тих пір, доки не вдасться його виштовхнути або потерпілий не втратить свідомість.
5.
Інтерпретація – тріпотіння передсердь.

Білет 4
1. Первинне медичне сортування за системою START. Правила використання сортувальних браслетів і талонів

Правила використання сортувальних браслетів і талонів.
1. Облікова форма медичної документації № 109-2/о «Картка медичного сортування» (далі – картка медичного сортування) є медичним обліковим документом, призначеним для збору інформації про постраждалих і хворих унаслідок надзвичайних ситуацій під час підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу (далі – постраждалі) при проведенні медичного сортування. На основі зібраної інформації постраждалих поділяють за категоріями, кожній з яких відповідає певний колір,
і відносять до певної сортувальної групи відповідно до визначених критеріїв.
2. Картка медичного сортування заповнюється на догоспітальному етапі медичними працівниками бригад швидкої медичної допомоги, бригад територіальних центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, медичними працівниками в приймальних відділеннях (відділеннях невідкладної медичної допомоги) закладів охорони здоров'я.

3. При госпіталізації постраждалого до закладу охорони здоров'я картка медичного сортування підклеюється до медичної карти стаціонарного хворого.
У випадку, коли постраждалий не потребує госпіталізації у заклад охорони здоров'я, картка медичного сортування підклеюється до відповідної облікової документації станції швидкої медичної допомоги.
4. Картка медичного сортування містить інформацію для заповнення на лицьовому та зворотному боках. Картку медичного сортування потрібно заповнювати чітким і розбірливим почерком без помилок та виправлень.
5. Розміри картки медичного сортування (разом з відривними частинами) становлять: ширина - 12 см, довжина - 24 см. Зверху посередині наявний наскрізний отвір, передбачений для стрічки довжиною не менше 80 см, за допомогою якої картка медичного сортування буде одягатися на шию постраждалого або закріплюватися на одязі. Картка медичного сортування друкується на цупкому папері у кольоровому вигляді.
2. Діагностика та екстрена медична допомога при отруєнні невідомим газом
Лікувальні дії: Пацієнта має бути вилучений з осередку, де піддається впливу диму чи чадного газу.
Киснева терапія 100% киснем через кисневу маску або мішок АМБУ або надгортанний повітровід.
При судомному синдромі – застосуйте бензодіазепіни у вікових дозах
Транспортуйте пацієнта з тяжким отруєнням чадним газом одразу до спеціалізованого відділення з наявними барокамерами і за відсутності потреб в інших видах допомоги (опіки, травма тощо).
3. Використання альтернативних методів забезпечення прохідності дихальних шляхів за допомогою лицевої маски та дихального мішку
(Амбу)
Показання: Забезпечити адекватну спонтанну вентиляцію легень, виконуючи контрольовану, допоміжну вентиляцію, чи вентиляцію з позитивним тиском у пацієнтів із розладами дихання, апное, чи у пацієнтів без свідомості.
Протипоказання: - блювота чи проникнення інородного тіла в дихальні шляхи; - підвищений внутрішньошлунковий тиск через надмірну вентиляцію
Техніка виконання:
1. Прийміть необхідні міри, щоб захистити себе від біологічного матеріалу пацієнта;

2. Станьте в голові пацієнта і, виконуючи прийом «закидання голови, піднімання підборіддя», відкрийте дихальні шляхи;
3. При необхідності введіть повітровід;
4. Виберіть маску відповідного розміру. Маска повинна бути прозорою, з повітряною подушкою, що прилягатиме до обличчя пацієнта;
5. Розмістіть вузьку частину маски на спинці носа, а широку її частину на складці між нижньою губою та підборіддям;
6. Великим і вказівним пальцями однієї руки тримайте маску навколо її комірця (С - захоплення), щільно притискаючи маску до обличчя пацієнта, одночасно піднімаючи нижню щелепу мізинцем, безіменним і середнім пальцями вгору до маски. Іншою рукою виконуйте стиснення мішка, попередньо приєднавши його до коннектора маски;
7. Проводьте штучну вентиляцію повільно стискаючи мішок протягом 1 секунди, і побачивши, що грудна клітка пацієнта піднялася, відпускаємо мішок. Виконуємо один вдих кожні 6 секунд;
8. Переконайтеся, що грудна клітка опускається і піднімається відповідним чином. Спостерігайте за дихальними рухами пацієнта як показником правильної вентиляції легень. Продовжуйте штучну вентиляцію протягом 30 секунд до того як підключити кисень; 9.
Підготуйте резервуар з киснем та регулятор подачі кисню. Приєднайте кисневу трубку до регулятора та маски-мішка. Почніть постачання кисню
і налаштуйте регулятор подачі кисню на 10 літрів за хвилину.
10. Дайте мішку наповнитись киснем перед тим як робити перший вдих .
Зверніть увагу: перевага надається методиці штучної вентиляції легень, яка виконується двома особами: одна утримує обома руками маску на обличчі пацієнта і, піднімаючи підборіддя, забезпечує відкривання дихальних шляхів, а асистент стискає мішок.
4. Техніка проведення конікопункції та конікотомії
Голкова крикотиреоїдотомія (конікопункція)
1) Визначте анатомічні орієнтири: пропальпувати щитовидний хрящ (перший помітний орієнтир на передній поверхні шиї), крикоподібний хрящ
(розташовується каудально до щитоподібного хряща) та область між ними, яка є крикотиреоїдним простором, що містить мембрану.
2) Недомінуючою рукою стабілізуйте область за допомогою першого та третього пальців по обидві сторони щитовидного хряща, залишаючи вказівним пальцем пальпувати мембрану.

3) Домінуючою рукою вставте ангіографічний катетер (катетер з великим внутрішнім діаметром), прикріплений до шприца, наповненого звичайним фізіологічним розчином, у крикотиреоїдну мембрану, направляючи його каудально під кутом 45°.
4) Під час просування голки застосовуйте негативний тиск до шприца
(потягуванням поршня на себе). Виразний хлопок можна відчути, коли голка проходить мембрану і потрапляє в трахею. Крім того, у наповненому рідиною шприці з’являться бульбашки повітря.
5) Просуньте катетер і видаліть голку.
6) Приєднайте струменевий вентиляційний пристрій і вентилюйте пацієнта зі швидкістю 15 л / хв. АБО Приєднайте основу 3-мл шприца до катетера та встановіть адаптер для ендотрахеальної трубки та вентилюйте за допомогою мішка Амбу.
Хірургічна крикотиреоїдотомія 1) Виконайте кроки 1-2 із голкової крикотиреоїдотомії
2) Домінуючою рукою зробіть вертикальний розріз по серединній лінії довжиною приблизно 2 см над крикотиреоїдною мембраною. Виразний гучний хлопок буде чутний, коли скальпель проколює мембрану і потрапляє в трахею.
Особливістю скальпеля, що використовується для даної маніпуляції є наявність обмежувача на відстані 8 мм від ріжучого краю , що попереджає розтинання задньої стінки трахеї під час проведення маніпуляції.
3) Домінуючою рукою вставте провідник з конікотомічною трубкою і коловими рухами обережно введіть її у трахею. Після введення конікотомічної трубки видаліть провідник, повільно роздуйте манжету 5-7 мл повітря, під
єднайте конектор для з’єднання з дихальним апаратом чи мішком Амбу.
Надійно зафіксуйте трубку на шиї постраждалого.
5.Інтерпретація – АВ-блокада 1 ст.

Білет 5
1. Організаційна структура, основні завдання, функції та оснащення
відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги. Оснащення
та засоби особистої безпеки бригади ектренної (швидкої) медичної
допомоги.
Завдання:
- Цілодобовий прийом пацієнтів та надання їм екстреної (невідкладної) медичної допомоги згідно з протоколами надання медичної допомоги
- Сортування пацієнтів при масовому надходженні до Лікарні та ранньому госпітальному етапі.
- Обстеження та санітарна обробка пацієнтів і направлення їх до профільного відділення Лікарні згідно зі встановленим діагнозом для подальшого стаціонарного лікування.
- Подання інформації до відповідних органів, служб і установ у випадках, передбачених чинним законодавством України.
Функції :

- Прийом пацієнтів, доставлених Бригадами, або тих, які звернулися безпосередньо до Відділення за направленням лікарів або самостійно, полягає в: а) наданні пацієнтам екстреної (невідкладної) медичної допомоги в обсязі, передбаченому існуючими Протоколами; б) підтриманні функцій життєво важливих органів і систем пацієнта до госпіталізації у профільне відділення Лікарні; в) проведенні необхідних діагностичних маніпуляцій згідно з існуючими
Протоколами; г) ізоляції інфекційних хворих у боксоване приміщення та надання їм необхідної медичної допомоги згідно з існуючими Протоколами;
ґ) проведенні санітарної обробки пацієнта; д) деконтамінації пацієнтів у боксованому приміщенні; е) реєстрації пацієнтів та оформлення медичної документації
є) вирішенні питання про подальшу госпіталізацію хворих до профільних відділень Лікарні, направлених на госпіталізацію лікарями поліклінік та
інших лікувально-профілактичних закладів; ж) направленні пацієнтів, яких доставлено до Відділення Бригадами або які звернулись особисто і не потребують подальшої госпіталізації, на амбулаторне лікування.
- Проведення сортування при масовому надходженні пацієнтів до Лікарні у разі виникнення надзвичайної ситуації згідно з Протоколами на ранньому госпітальному етапі.
- Ведення обліку вільних ліжок у госпітальних відділеннях Лікарні та визначення кількості ліжок для екстреної госпіталізації хворих і потерпілих на кожен день тижня.
- Забезпечення взаємозв'язку та послідовності у роботі з Бригадами, диспетчерськими службами станцій швидкої медичної допомоги, іншими лікувально-профілактичними та спеціалізованими закладами охорони здоров'я, аварійно-рятувальними службами.
- Впровадження в роботу прогресивних методів діагностики та лікування, організації та взаємодії у сфері надання екстреної (невідкладної) медичної допомоги населенню.

- Ведення затвердженої в установленому порядку облікової та звітної документації, складання звітів та подання їх до територіальних центрів екстреної медичної допомоги, Територіальних органів охорони здоров'я.
2. Невідкладна медична допомога при зупинці серця внаслідок гіпотермії.
- Якнайшвидше зняти мокрий та холодний одяг, висушити шкіру, вкрити постраждалого теплими ковдрами. Ці маніпуляції ефективні при легкій гіпотермії.
- Зігрівання за допомогою джерел теплого повітря та вливань теплих розчинів ефективне при лікуванні пацієнтів із тяжкою гіпотермією зі збереженим крово- обігом. Також можна використовувати теплу вологу дихальну суміш, промивання розчинами з температурою 40°С шлунка, черевної, плевральної порожнин чи сечового міхура.
- Використання універсального алгоритму.
- Інтубація трахеї, по можливості слід використовувати підігрітий (40–46°С) та зволожений кисень.
- Оцінка пульсу на великих артеріях, якщо можливо — запис ЕКГ. Перед підтвердженням зупинки кровообігу слід збільшити час, призначений для оцінки
ЕКГ та визначення ознак життя, до одної хвилини.
- Підтвердження гіпотермії за допомогою термометра. Температуру тіла можна міряти у стравоході, сечовому міхурі, прямій кишці, на барабанній перетинці.
Техніка визначення температури тіла має бути однаковою як під час реанімації, так і під час зігрівання пацієнта, аби забезпечити точність показників.
- Під час проведення натискань на грудну клітку пам’ятайте про те, що вона має більшу резистентність, ніж при нормотермії.
- При гіпотермії серце може не реагувати на введені ліки, електричну стимуляцію чи дефібриляцію. Метаболізм ліків сповільнюється, тому їх надмірне введення може призвести до токсичної дії. Необхідно уникати введення адреналіну чи
інших ліків, поки не зігрієте пацієнта до температури тіла вище 30°С. Якщо температура тіла досягне 30°С, слід удвічі збільшити проміжок часу між наступними введеннями. Цей принцип слід використовувати до моменту досягнення нормальної температури тіла (>35°С), потім застосовувати стандартні проміжки часу між повторними введеннями.
- По можливості ліки слід вводити через доступ до центральної вени.
- Під час реанімації та в післяреанімаційний період необхідне проведення постійного моніторування концентрації іонів плазми, глюкози та газометрію, тому що можуть виникнути раптові зміни цих показників.
Особливості порушення ритму:
- зі зниженням температури тіла брадикардія переходить у фібриляцію передсердь (ФП), далі — у ФШ, що призводить до появи асистолії;

- порушення ритму інші, ніж ФП, мають тенденцію до самостійного зникнення при підвищенні температури тіла та зазвичай не вимагають негайного лікування.
При тяжкій гіпотермії брадикардія може бути фізіологічним явищем. У такій ситуації немає показань до електричної стимуляції, хіба що брадикардія зберігається, незважаючи на нормотермію;
- якщо виявлено ФШ/ТШ, необхідно виконати дефібриляцію. Якщо ФШ/ТШ утримуються після 3 дефібриляцій, наступні можна виконати лише після зігрівання пацієнта до температури тіла 30°С.
3. Проведення серцево-легеневої та церебральної реанімації.
4. Техніка проведення первинного огляду пацієнта за схемою «ABCDE»
Airways with cervical spine immobilization • Перевірте наявність обструкції •
Якщо травма – фіксація шийного відділу хребта
Якщо пацієнт знаходиться в несвідомому стані і не дихає нормально:
• Якщо немає проблем з приводу травми: відкрити дихальні шляхи за допомогою маневру HEAD-TILT / CHIN-LIFT
• При травмі: підтримувати іммобілізацію шийного відділу хребта та використовувати маневр JAW-THRUST За необхідності використовувати засоби для підтримки дихальних шляхів
• Ротоглоткові

• Носоглоткові При підозрі на стороннє тіло:
• Видиме стороннє тіло: обережно видалити з ротової порожнини або глотки
• Якщо пацієнт може кашляти заспокойте пацієнта і заохочуйте до кашлю
• Якщо пацієнт задихається (не може кашляти / видавати звуки) використовуйте відповідні до віку та особливостей стану грудні натискання/черевні натискання / удари в між лопатковий простір
• Якщо пацієнт втрачає свідомість під час задухи: дотримуйтесь протоколів СЛР
Breathing plus oxygen if needed • Забезпечення адекватного надходження повітря до легень
Оцініть чи дихання не занадто повільне (брадипное), швидке (тахіпное) чи аномальне (диспное). Зверніть увагу на ознаки дихальної недостатності:
• Подивіться на посилену роботу дихальних м’язів
• Роздування крил носа
• Залучення допоміжної мускулатури в акт дихання
• Втягування міжребрових проміжків, аномальні рухи грудної клітки
• Чутні хрипи, свист тощо Зверніть увагу на симетричність дихальних рухів на обох половинах грудної клітки, за необхідності можливо використання перкусії для визначення притуплення\тимпаніту. Зверніть увагу на шию: центральне розташування трахеї, відсутність\наявність розширених шийних вен, крепітації під час пальпації грудної клітки та шиї. Виміряти сатурацію.
Circulation with bleeding control and IV fluids • Визначте, чи є достатня перфузія •
Перевірте наявність кровотечі, що загрожує життю
Використайте алгоритм Look, listen and feel (Чую-БачуВідчуваю) для виявлення проблем з перфузією (нижче наведені деякі однаки, що можуть наштовхнути на думку стосовно погіршення перфузії органів)

Холодні вологі кінцівки

Подовжений час капілярного наповнення

Посилене потовиділення

Низький артеріальний тиск

Тахіпное

Тахікардія


Відсутність пульсу Обов’язково зверніть увагу на ознаки зовнішньої чи внутрішньої кровотечі:

Грудна клітка

Живіт

Кровотечі зі шлунково- кишкового тракту

Переломи тазу

Переломи стегна

Кровотечі з ран
Зверніть увагу на ймовірні ознаки тампонади:

Гіпотензія

Розширення шийних вен

Приглушення серцевих тонів При зупинці серцево-судинної діяльності застосуйте протокол СЛР
Disability: AVPU/GCS, pupils and glucose • Оцініть та захистіть функції мозку та хребта
Оцініть рівень свідомості за алгоритмом AVPU, або за шкалою Ком Глазго
(GCS – Glasgow Coma Scale)

Перевірте рівень глікемії

Перевірте стан зіниць
(розмір, реакція на світло та співрозмірність)

Перевірте рухливість та чутливість усіх кінцівок

Перевірте на наявність повторюваних, патологічних рухів ( в тому числі судоми)
Exposure and keep warm • Оцінити негативний вплив навколишнього середовища в тому числі виключити гіпотермію
Огляньте тіло на предмет прихованих укусів, висипки, поранень Висипка у вигляді кропив’янки може вказувати на можливу алергічну реакцію Інші висипи можуть вказувати на наявність інфекційних захворювань При ознаках гіпотермії заберіть пацієнта від джерела холоду, застосуйте термоковдру, за можливості використовуйте підігріті розчини.
5.Інтерпретація – синусова брадикардія

1   2   3   4   5   6

скачати

© Усі права захищені
написати до нас