Ім'я файлу: Mova_gotovi_shporill.docx
Розширення: docx
Розмір: 74кб.
Дата: 17.01.2021
скачати
Пов'язані файли:
Модуль_2_тести_КРОК_і_IFOM_лікувальна_справа_укр.docx
Розширення: docx
Розмір: 74кб.
Дата: 17.01.2021
скачати
Пов'язані файли:
Модуль_2_тести_КРОК_і_IFOM_лікувальна_справа_укр.docx
Діалектизми — це слова, поширення яких обмежується територією певного наріччя (діалекту).
Білет 31.
Поняття про лексикографію. Енциклопедичні та лінгвістичні словники. Сучасна українська медична лексикографія.
Розділ мовознавства, предметом якого є збирання слів тієї чи іншої мови, систематизація слів та укладання словників, називається лексикографією.
Словники поділяють на енциклопедичні та власне лінгвістичні.
В енциклопедичних словниках пояснюються не слова, а предмети і явища.
У лінгвістичних словниках у тому чи іншому аспекті тлумачаться власне слова як одиниці мови.
**Заклади сучасної української наукової термінології створювалися в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. Науково-технічний прогрес цього періоду сприяв активному розвитку наукової термінології в Україні: відбувалося становлення поняттєвого апарату різних галузей знань, складалися терміносистеми окремих наук, які в сукупності відтворювали стан науки на певному етапі її розвитку. У цей час почалося збирання матеріалів з української термінологій та укладання перших термінологічних словників, що були головним чином орієнтовані на внутрішні ресурси української мови.
Білет 32.
Синоніми, синонімічний ряд, елементи синонімічного ряду: евфемізми, перифрази, їх використання в медичній галузі.
Сино́німи— це слова однієї частини мови, різні за звучанням і написанням, що мають дуже близьке або тотожне лексичне значення.. Наприклад: проживати — мешкати, бажати — хотіти, башта — вежа.
Синонімічний ряд — це група слів (синонімів), що об'єднані спільним основним значенням. Синонімічні ряди об'єднують слова з гранично близькою семантикою, що належать до однієї частини мови. Відхилення пояснюється можливостями вживання однієї частини мови в значенні іншої: багато, чимало, безліч, сила, сила-силенна, маса, тьма, тьма-тьмуща, хмара. Синонімічні ряди не замкнені, вони можуть постійно поповнюватися новими словами, втрачати застарілі слова.
Евфемі́зм — заміна грубих або різких слів і виразів м'якшими, а також деяких власних імен — умовними позначеннями.
Перифра́з, перифраза — у стилістиці й поетиці троп, що описово виражає одне поняття за допомогою декількох. Перифраз — непряма згадка об'єкта не шляхом називання, а опису (наприклад, «нічне світило» = «Місяць»).У перифразах назви предметів і людей замінюються вказівками на їх ознаки, наприклад, «зануритися в сон» замість «заснути», «цар звірів» — «лев. Розрізняють логічні перифрази («автор „Мертвих душ“») і образні перифрази («сонце російської поезії»).
Білет33
Різновиди медичної професійної мови
Виділимо такі різновиди мови професійного спілкування медичних працівників – медичної професійної мови: мова медицини (медична наукова мова), медична розмовна мова, мова медичної документації, мова медичної реклами.
Мова медицини, або медична наукова мова, – головний кодифікований різновид професійної мови медичних працівників, що служить для наукового спілкування у галузі медицини (медичної науки). Основу цієї мови становить медична термінологія, загальнонаукові терміни, інші мовні засоби, які вживаються переважно для оформлення наукового тексту.
Медична розмовна мова – різновид медичної професійної мови, що обслуговує сферу усного діалогічного спілкування працівників медичної галузі (1) офіційні медичні терміни, (2) «напівофіційні» терміни (скорочені терміни, додаткові, нестандартні терміни-назви, застарілі терміни, терміни-неологізми), (3) «неофіційні» терміни (професіоналізми, професійні жаргонізми, арготизми, суржикові, просторічні форми).
Мова медичної документації – кодифікований різновид професійної мови медичних працівників, що задовольняє потреби офіційного спілкування в галузі охорони здоров’я. Для цього різновиду характерне використання спеціальної термінології або термінологізованих засобів мови, специфічних синтаксичних конструкцій (стандартних формул, кліше), а також стійких термінологічних словосполучень, медичних термінів. Застосовується в інтрапрофесійній та інтерпрофесійній писемній комунікації (жанри: медична карта стаціонарного хворого, медична карта амбулаторного хворого, карта розвитку новонародженого, історія пологів, історія розвитку дитини, листок лікарських призначень, протокол медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп’яніння, консультативний висновок, направлення в стаціонар, рецепт, витяг з медичної карти амбулаторного, стаціонарного хворого, медичне свідоцтво про народження, медична довідка та ін.).
Мова медичної реклами – вторинний вид медичної професійної мови, в якому поєднуються усі різновиди цієї мови, емоційно-експресивні засоби усіх мовних рівнів, стилістичні фігури і тропи з метою інформування адресата про певні медичні факти і впливу на нього через засоби масової інформації. Виділимо такі жанри мови медичної реклами: газетне (журнальне) рекламне оголошення, радіо-, телевізійне рекламне оголошення, рекламний плакат, рекламний кліп, оголошення-виступ з метою медичної реклами.
Білет 34
Термін – основний елемент фахової мови медика. Основні етапи розвитку української медичної термінології.
Термін – це слово або усталене словосполучення, що позначає наукове поняття. Термін не називає поняття, як звичайне слово, а навпаки, поняття приписується терміну, додається до нього. Використання термінів представниками однієї професії забезпечує спілкування під час спільної діяльності та впливає на її ефективність.
Основні етапи розвитку української медичної термінології.
Стрижневу частину медичної професійної мови складає медична термінологія. Саме терміни є носіями спеціальної інформації. Систематичне опрацювання української медичної термінології розпочалося в другій пол. XІX ст, коли всі європейські народи «націоналізовували» латинську термінологію. Української медичної термінології на той час ще не існувало. Але була потреба популяризації медичних й усяких інших наукових знань серед народу, створення української термінології. Це визначило напрямок й характер термінологічної праці. Таким чином, у ІІ пол. ХІХ – на поч. ХХ ст. відбувалося накопичення термінологічного матеріалу, закладалися теоретичні основи медичної термінології. У цей час у медичній галузі починає формуватися сфера наукового спілкування: з’являються науково-популярні книжки, журнали, збірники наукових праць. Медичні науково-практичні праці українською мовою (суто науковим стилем) вперше почали друкувати «Лікарський збірник» НТШ у Львові (1898—1904), «Записки Українського наукового товариства в Києві» (1908) та «Збірник медичної секції Українського наукового товариства в Києві» (1910—1918).
Білет 35.
Джерела медичних термінів.
Термінологія медицини – одна з найскладніших терміносистем сучасної науки. Загальна кількість медичних термінів невідома. В основі української медичної термінологій лежать два основних джерела: народна побутова мова та мова наукова.
Серед загальновживаних слів, зокрема побутового призначення, можна виділити кілька тематичних груп: назви речей хатнього вжитку: миска, таз (миска ниркова, таз). назви речей господарського призначення: мішок (сльозовий, ендолімфатичний, аневризматичний); назви частин будівель і будівельних пристроїв: поріг (виведення, видимості, відчуття); назви вживаних у побуті предметів: вінець (голівки); гребінці (шкіри); ландшафтні назви (долина мозочка, ямка скронева); реалії сільськогосподарських робіт (борозна барабанна); назви тварин (грудна жаба).
Наукова термінологічна лексика. З генетичного боку вони пов’язані з численними мовами-джерелами.
Грецизми – запозичення з грецької мови. Термометр, ізоляція, псевдопухлина, агрохімія, автотип, ізованілін, ізодіагностика, ізотоп, мікроб.
Латинізми. Основна маса латинізмів була запозичена українською мовою у ХV-ХVІ ст., коли латинську мову запроваджено в школах України, а також у зв’язку з захопленням українських земель Польщею, у якій до ХVІІ ст. літературною мовою була латинська.
з англійської мови: гайморит, дальтонізм, блокада; з німецької: шприц, штатив, бинт, пластир, лазарет, курорт, фельдшер; з французької: бюлетень, грип, бандаж, , коклюш, лосьйон, тюбик; з польської: мавпа, скарга, хвороба, ліжко, панцир; з арабської: алкоголь, халат, атлас.
Білет 36.
Антоніми, омоніми (повні, неповні омоніми), пароніми у складі медичної термінології.
Антоніми– це слова, які мають протилежне значення. Наприклад: любов - ненависть, щастя - горе,.
Пароніми — слова, досить близькі за звуковим складом і звучанням, але різні за значенням. Наприклад: білити і біліти; сильний і силовий, громадський і громадянський. Часто вони мають один корінь, а різняться лише суфіксом, префіксом чи закінченням.
Омоніми - це слова, однокові або подібні за звучанням, але різні за лексичним значенням.
Наприклад, порох - пил і порох - вибухова речовина; чайка - птах і чайка - човен.
Повні омоніми — це такі слова, які за звуковим складом і граматичною формою є завжди однаковими: коса—коси— косі—косу—косою—на косі. Такі слова ще називаються власне омонімами.
Неповні омоніми поділяються на кілька підгруп: 1. Омофони — це слова, у яких однаковим є тільки звучання, а значення й написання різні: сонце — сон це; орел, сокіл (птахи), Орел, Сокіл (прізвища). 2.Омографи — це слова, у яких однаковим є тільки написання, а звучання і значення різні:орган—орган, замок—замок, білизна—білизна. Такі слова розрізняються наголосом. 3.Омоформи — це однакові форми слів. Іншими словами можна сказати, що це збіг форм слів тільки в одному якомусь граматичному значенні: у називному відмінку дорога і дорога (але у родовому відмінку омонімічність зникає — дороги і дорогої); три (числівник) і три (дієслово у наказовому способі).
Білет 37.
Лікарі-письменники: діяльність і творчість
Чехов Антон Павлович
Класик світової літератури. Лікар за фахом. Почесний академік Імператорської Академії наук з розряду красного письменства (1900—1902). Один із найвідоміших драматургів світу. Його твори перекладені понад 100 мовами. Його п'єси, а зокрема «Чайка», «Три сестри» та «Вишневий сад», протягом понад 100 років ставляться в багатьох театрах світу.
За 25 років творчості Чехов створив понад 300 різноманітних творів (коротких гумористичних оповідань, серйозних повістей, п'єс), багато з яких стали класикою світової літератури. Особливої уваги зазнали «Степ», «Нецікава історія», «Дуель», «Палата № 6», «Оповідання невідомої людини», «Мужики» (1897), «Людина в футлярі» (1898), «У яру», «Дітвора», «Драма на полюванні»; із п'єс: «Іванов», «Чайка», «Дядя Ваня», «Три сестри», «Вишневий сад».
Томас Браун
Британський пиьменник, філософ, медик. Один з найбільших майстрів англійської прози епохи бароко, автор літературних «есе» на окультно-релігійні та природничі теми.
Син торговця шовком. 1626 року закінчив Оксфордський університет, 1629 року здобув ступінь ліценціата, вивчав медицину в Університеті Монпельє, Падуанському університеті та Лейденькому університеті. 1633 року, після отримання докторського ступеня, повернувся до Англії. 1637 року оселився в Норвічі, де жив і практикував аж до смерті. 1671 року одержав титул сера.
Булгаков Михайло Опанасович
Російський письменник, драматург, лібретист, лікар українського походження. Член Всеросійського союзу письменників (1923–1929) та спілки письменників СРСР (1934-1940). Серед найвизначніших творів Булгакова: «Майстер і Маргарита», «Собаче серце», «Іван Васильович», «Біла гвардія», «Дияволіада».
Булгаков був симпатиком білогвардійців, зневажливо ставився до української мови, мав українофобські погляди та був противником незалежності України і українського національного руху.
Руданський Степан Васильович
Український поет, перекладач античної літератури. Автор класичних сатир на міжнаціональну та антиімперську тематику. Професійний лікар.
До літературної спадщини Руданського, основна й найцінніша частина якої була надрукована лише по його смерті, належать і переклади («Слово о полку Ігоревім», уривки з «Краледворського рукопису», Гомерова «Іліада», Верґілієва «Енеїда», частина «Демона» Лермонтова, «Сни» Гейне, поодинокі вірші Т.Ленартовича й Б.Радичевича), збірники народних пісень з власних записів («Народные малороссийские песни, собранные в Подольской губернии С. В. Р.», Кам'янець-Подільський, 1852; «Копа пісень», Ялта, 1862). За життя поета вони не були опубліковані, а після його смерті тривалий час перебували в приватних руках. Виявлені й вивчені фольклористами у часи СРСР, вони видані 1972 у Києві.
Артур Конан Дойл
Шотландський письменник, відомий насамперед своїми детективними творами про Шерлока Холмса. Також відомі його науково-фантастичні твори про професора Челленджера, історичні романи. Крім того, він писав п'єси та вірші.
Справжнє прізвище письменника — Дойл, Конан — його середнє ім'я, що стало прибраним другим прізвищем (частиною подвійного). Також зустрічаються варіанти написання Конан-Дойль, а також Конан Дойль, Конан-Дойл.
Білет 41.
Засоби милозвучності української мови. Основні чергування голосних і приголосних звуків.
Можна виділити три основні засоби милозвучності, які використовує українська мова.
1. Вільний рухомий основний наголос і побічні наголоси в слові. Вони ритмізують усне мовлення, надають йому співучості.
2. Уникання збігу однотипних за місцем і способом творення приголосних в одному слові або на стику слів.
3. Важливим засобом милозвучності є також уникання збігів голосних (насамперед) та збігів приголосних. Цим досягається плавність у вимові слів, словосполучень і речень.
Для цього використовуються: а) вставні та приставні голосні: вікно — вікон, весна — весен.б) фонетичні варіанти слів: прийменник з, із і зі; частки би, б, ж; варіанти частки -ся і -сь, варіанти префікса від- і од- тощо; в) чергування у—в, і—й.
4. Крім, так би мовити, природних, є й художні засоби милозвучності мови. Сюди належать, зокрема, асонанси, алітерації, анафори, епіфори.
Асонанс — повторення підряд чи близько однакових голосних звуків: Які вогні в височині! Свій зір туди зведи. Вони зрідні тобі й мені.
Алітерація — повторення підряд чи близько однакових приголосних звуків.
Анафора — повторення на початку речень або його частин однакових сполучень звуків, слів або поєднань слів: В вирі вирію вирла вирлаті вирують — просто вирла вирують високих вирлатих зірок.
Епіфора — повторення в кінці речень або його частин однакових сполучень звуків, слів або поєднань слів: Виють собаки, віщують недолю, і небачені птиці літають уночі над селом і віщують недолю. І реве худоба вночі і віщує недолю (О.Довженко).
Найпоширеніші випадки чергування голосних звуків: [е] - [о]: брести – бродити; [і] - [а]: лізти – лазити; [е] - [і]: гребти – вигрібати; [о] - [а]: допомогти – допомагати. [е] - [и] – нуль звука: беру – збирати – брати.
Найпоширеніші випадки чергування приголосних звуків *[г] - [ж] - [з]: друг – друже – друзі.[к] - [ч] - [ц]: ріка – річечка – у ріці.[х] - [ш] - [с]: цокотуха – цокотушин – цокотусі.*[г], [ж], [з] + -ськ-, -ств-= -зьк-, -зтв Прага – празький.[к], [ч], [ц] + -ськ-, -ств-= -цьк-, -цтв козак – козацький.[х] - [ш] - [с] + -ськ-, -ств-= -ськ-, -ств; чех – чеський.
1 2 3 4