Ім'я файлу: geogr._transportu_kurs_lekciy (1).docx
Розширення: docx
Розмір: 397кб.
Дата: 22.03.2021
скачати
Пов'язані файли:
Тема 1. Вступ до філософії. Історичні типи світоглядів..docx
ЕССЕ.docx
Реферат.docx
Титульній лист та календарний план індивідуального завдання з п
urfiz177.doc
ПЗ+СР У (а) 21, У (н) 22, УФ 21 1 сем. 19-20 ст.rtf
Індивідуальні завдання (4) (2).docx
Лекція 1.pptx
Практична робота 1 (приклад) (1).docx
Тема_12_Ничипоренко_Юлія_9121_Ситуаційні_задачі (2).docx
ми діти планети здоровя.docx
Дидактична гра.docx
Розширення: docx
Розмір: 397кб.
Дата: 22.03.2021
скачати
Пов'язані файли:
Тема 1. Вступ до філософії. Історичні типи світоглядів..docx
ЕССЕ.docx
Реферат.docx
Титульній лист та календарний план індивідуального завдання з п
urfiz177.doc
ПЗ+СР У (а) 21, У (н) 22, УФ 21 1 сем. 19-20 ст.rtf
Індивідуальні завдання (4) (2).docx
Лекція 1.pptx
Практична робота 1 (приклад) (1).docx
Тема_12_Ничипоренко_Юлія_9121_Ситуаційні_задачі (2).docx
ми діти планети здоровя.docx
Дидактична гра.docx
Фактори, які впливають на формування транспортних систем
Соціально-економічні фактори формування транспортної системи.
Природні фактори формування транспортної системи.
Транспорт і навколишнє середовище.
Формування транспортної системи – складний процес, що відбувається під впливом об’єктивних закономірностей і залежить від великої кількості факторів – соціально-економічних, історичних, природних тощо.
Наявність соціально-економічних передумов для розвитку транспорту в загальній системі економіки дає можливість об’єднати всі види транспорту між собою і з іншими галузями господарства. Формування транспорту в системах починається на певному рівні розвитку продуктивних сил і досягнень науково- технічного прогресу, що значною мірою впливають на галузеву і територіальну структуру транспортної системи, а також на співвідношення між рівнем розвитку матеріального виробництва і транспорту. З розвитком продуктивних сил поліпшується структура транспорту, скорочуються затрати на перевезення, підвищується насиченість території шляхами сполучення.
Розвиток транспортної системи здебільшого зумовлюється рівнем розвитку і особливостями господарського комплексу. У економічно розвинутих регіонах, як правило спостерігається добре сформована транспортна система. Транспорт, будучи важливою складовою частиною господарського комплексу, є необхідною умовою функціонування як матеріального виробництва так і сфери обслуговування.
Матеріальне виробництво впливає на формування транспортної системи в трьох аспектах: галузевому, територіальному і функціональному. У галузевому аспекті воно зумовлює видову структуру транспортної системи; в територіальному – відбивається на щільності і напрямі шляхів сполучення, а також на величині транспортних пунктів і вузлів; у функціональному – на співвідношенні внутрішніх і зовнішніх транспортно-економічних зв’язків, обсязі і спрямованості вантажопотоків.
Коли регіон спеціалізується на вугільній, металургійній промисловості та важкому машинобудуванні, в структурі вантажопотоків різко переважають
кам’яне вугілля, руди чорних металів, машини. Транспортна система такого району забезпечує перевезення великої кількості вантажів як міжрегіонального, так і внутрішньорегіонального характеру. Внутрішньрегіональні вантажопотоки концентруються на головних напрямах і бувають дуже потужні. Провідна роль у транспортній системі належить залізничному транспорту, до того ж насиченість і вантажонапруженість на окремих магістралях досягають значної величини, а обсяг вантажообороту залізничних станцій перевищує 1 млн. т. Спеціалізація регіону на машинобудуванні та металообробці позначається насамперед на розвитку залізничного транспорту. Якщо в регіоні немає місцевої сировинної бази для розвитку машинобудування то сюди спрямовується чорний метал, а у зворотному напрямі – готова продукція машинобудування. Навколо машинобудівних центрів формуються великі транспортні вузли.
Спеціалізація регіонів на добуванні нафти та газу сприяє інтенсивному розвитку трубопровідного транспорту.
Роль сільського господарства у формуванні транспортної системи визначається насамперед рівнем розвитку і спеціалізацією сільськогосподарського виробництва. Райони з високо розвинутим сільським господарством потребують шляхів сполучення, зокрема автомобільних, і рухомого складу. Це пов’язано з тим, що на сільськогосподарський сировині, яка є здебільшого малотранспортабельною, працює переважно харчова промисловість, а тому своєчасна доставка її на переробні підприємства дуже важлива.
Значна частина сільськогосподарських продуктів (цукрові буряки, овочі і фрукти) потребує мало розвантажувально-навантажувальних операцій і високої маневреності транспорту. Цим вимогам найкраще відповідає автомобільний транспорт.
Високорозвинуте сільськогосподарське виробництво зумовлює розпорошеність внутрішньорегіональних вантажопотоків. Потужність їх невелика. Річний обсяг вантажооброту транспортних пунктів, які обслуговують
сільське господарство, – низький. Багато з них мають сезонний характер роботи.
Важливий фактор формування транспортної системи – економіко- географічне положення району. Для транспорту регіонів що займають центральне положення в країні, характерна висока інтенсивність обсягу перевезень і вантажообороту порівняно з окраїнними регіонами. Транспортні системи прикордонних регіонів формуються з врахуванням розвитку зовнішньоторговельних зв’язків країни.
Важливу роль у формування транспортної системи економічного району відіграє населення, зокрема такий його фактор, як міграції. Оскільки всі населені пункти повинні мати транспортний зв’язок, виникає потреба в шляхах сполучення й технічних засобах транспорту, які б забезпечували певний обсяг вантажо- і пасажиропотоків. При цьому необхідність розвитку транспорту зростає із збільшенням величини населеного пункту.
Вплив природних умов на роботу транспорту з розвитком науково- технічного прогресу зменшуються і на окремих видах транспорту позначається по-різному. Завдяки сучасні техніці залізниці та автомобільні шляхи можна прокладати в будь-якій місцевості, проте будівництво їх у гірських районах значно дорожче ніж на рівнинах. На експлуатацію залізничного і автомобільного транспорту впливають кліматичні умови: там, де сильні морози, збільшуються витрати палива на обігрівання пасажирських вагонів і автобусних салонів; снігові замети, хуртовини, тумани, ожеледиця ускладнюють рух поїздів і автомобілів. Несприятливі метеорологічні умови значно впливають на характер руху транспортного засобу. Транспортна безпека найбільшою мірою залежить від наявності і характеру опадів, які визначають дальність видимості, погіршують зчепні якості шин з дорожнім покриттям.
Для всіх видів транспорту особливу небезпеку представляє туман. Сильний туман створює майже повну відсутність видимості. Швидкість руху транспортних засобів повинна бути суттєво знижена. В авіації і на водному транспорті рух може бути повністю припинений.
Однією з головних причин автотранспортних аварій є слизькі дороги. При виникненні льоду на дорозі коефіцієнт зчеплення шин з поверхнею зменшується до 0,08–0,15. Це приводить до різкого зниження безпеки руху. Висота і стан сніжного покриву на дорозі також створюють небезпеку для транспорту. Наявність снігу на проїжджій частині вже з висотою в 3–5 см викликає необхідність зниження швидкості руху автомобілів. При висоті його понад 25 см рух стає неможливим. Основним способом захисту дороги від сніжних занесень є снігоочищення.
При експлуатації транспортних засобів в темний час доби, потенційна небезпека від несприятливих метеорологічних умов ще більш зростає.
Умови руху по дорогах в темний час доби істотно відрізняються від денних. Зменшується видимість на горизонтальній ділянці дороги, багато предметів залишаються поза зоною освітлення фарами і з’являються в освітленій зоні раптово. Час реакції водія збільшується в 2 рази. Порушується сприйняття предметів, вони розрізняються не за кольором, а по яскравості. Таким чином, обмеження видимості при русі в темний час доби вимагає дотримання безпечного швидкісного режиму і використання інших заходів щодо підвищення безпеки руху.
Безпосередній вплив на безпеку руху надає рельєф місцевості. Повороти транспортним засобом. Такі ділянки характеризуються підвищеною кількістю дорожньо-транспортних подій. Для зниження ступеня ризику, при проектуванні і реконструкції автомобільних доріг застосовують наступні рішення: виділення додаткових смуг для автомобілів, що поволі їдуть, на підйомах, нанесення розмітки, що регламентує напрям руху, вирівнювання і випрямлення небезпечних ділянок, встановлення відповідних дорожніх знаків. При експлуатації транспортних засобів в темний час доби, потенційна небезпека несприятливих метеорологічних умов ще більш зростає.
Особливо впливають кліматичні умови на роботу повітряного транспорту. Та з появою нових реактивних літаків, які можуть літати на великій висоті в будь-який час доби і пори року, повітряний транспорт дедалі менше залежатиме від атмосферних явищ. В авіації, складну проблему безпеки
життєдіяльності представляє наземне обмерзання літаків, що негативно впливає на льотно-тактичні характеристики і здатне викликати авіаційні події. В цілях забезпечення безпеки польотів, при утворенні наземного обмерзання будь- якого вигляду, зліт літаків забороняється. Для захисту від наземного обмерзання проводять розпилювання по поверхні літака протиобледеніючими рідинами, а для видалення льоду застосовують теплові обдуваючі машини.
Перетин транспортних магістралей тваринами, який має сезонний або добовий характер міграції, представляє небезпеку не тільки для самих тварин, але і може викликати транспортні аварії і катастрофи. Особливо небезпечні зіткнення легкових автомобілів з великими тваринами. Для запобігання наїзду на тварин застосовуються густі живоплоти з колючих чагарників або сітчасті огорожі. Серйозну загрозу безпеки польотів представляють численні зіткнення птахів з літаками. За рекомендацією фахівців розроблені і застосовуються спеціальні гучномовні установки, які відтворюють крики «біди» птахів і відлякуючі сигнали. Науковими дослідженнями у області запобігання зіткненню птахів з повітряними судами займається авіаційна орнітологія
Для водного транспорту – морського й річкового – велике значення мають тривалість і умови навігації. Так, будь-яка річка може бути природною магістраллю, оскільки для судноплавства необхідні достатні (гарантійні) глибина і ширина. Крім того значні коливання рівня води в річці також несприятливо впливають на судноплавство, в такому разі будують додаткові споруди для вирівнювання стоку.
Коливання рівня моря позначається на плаванні суден у мілководних морях. Рівень води змінюється під впливом вітрів, припливів і відпливів. Мілководні притоки і канали обмежують плавання великотоннажних суден. Для морського транспорту важливе значення також має конфігурація берегової лінії, оскільки в зручних бухтах будівництво портів обходиться значно дешевше.
Однією з особливостей транспортних засобів є не тільки висока залежність їх функціонування від природних чинників, а також негативний вплив на природне середовище безпосередньо самого транспорту.
Виділяють такі напрями впливу транспортної системи на глобальну екосистему:
Парниковий ефект;
Забруднення навколишнього середовища;
Руйнування озонового шару;
Використання відходів.
Парниковий ефект, як відомо, пов’язаний із збільшеним вмістом
CO2 в
атмосфері, найбільшим «виробником» якого є транспорт. Внесок різних видів транспорту в забруднення атмосфери різний. На частку автомобільного транспорту припадає 91,3 %; залізничного – 3,7 %; морського – 1,7 %; річкового – 0,9 %; повітряного – 1,4 %.
Світова громадськість ще на конференції в Ріо-де-Жанейро (1992р.)
поставила завдання стабілізувати викиди
CO2
і інших шкідливих газів, які
призводять до парникового ефекту. За даними досліджень «Логістика і навколишнє природне середовище» Британського Інституту логістики запропоновано використовувати більше комбіновані перевезення, щоб зменшити частку автотранспорту на користь менш екологічно шкідливої залізниці та інші види транспорту, адже комбіновані перевезення дешевші (на 15-18%) в порівнянні з автомобільними. Що стосується останніх, то резервами підвищення їх екологічності є правильний вибір засобу транспортування, повне завантаження, розрахунок найкоротших маршрутів, висока професійна підготовка водіїв, використання високоякісного палива і його економія, зменшення кількості порожніх рейсів (попутне завантаження). Також на вміст
CO2
впливає складське і транспортне господарство.
При викидах газів двигунами найнебезпечнішими для людини є: окис
вуглецю CO, оксиди азоту, вуглеводні CH, тверді частки й сполуки сірки SO. Особливо токсичними є: у бензині – тетра-етилсвинець, у дизельному паливі – сірка й ароматичні вуглеводні. Вихлопні гази (викиди) автомобілів містять
«коктейль отрут», який складається з свинцю (у тих країнах, де все ще використовують низькооктанове паливо, зокрема в Україні), окису вуглецю,
окису азоту, які разом з окисом сірки викликають кислотні дощі,які можуть знищувати ліси, отруювати річки і озера, а також шкодити здоров’ю людей; незгорілий вуглеводень – подразник і канцероген; тверді частини вуглецю (містяться, наприклад, в чорному димі від дизельних двигунів) є канцерогенами. Каталізатори, якими зараз обов’язково оснащуються всі бензинові двигуни автомобілів в ЄС, США, Японії, не повністю очищують шкідливі викиди газів, також сприяють парниковому ефекту. Дизельні двигуни викидають значно менше забруднюючих речовин,. Оскільки «екологічно чистих» двигунів поки що немає, завдання щодо автотранспорту у сфері екології полягає в стабілізації і зменшенні дорожнього руху.
Викиди токсичних забруднюючих речовин, що надходять у приземний шар атмосфери від горіння палива в транспортних двигунах і впливають на середовище перебування людини нормуються й стандартизуються.
Руйнування озонового шару, як відомо, пов’язане з використанням речовин CFC (або фреон) при виробництві аерозольних препаратів і холодильників компресійного типу. Якщо виробництво аерозолів з CFC повністю заборонене згідно Монреальській угоді 1988 року, то заміна CFC на безпечний компонент в холодильниках (побутових і промислових) тільки починається, причому замінник - НCFC є менш шкідливим для озонового шару, але він повільніше розсіюється і підсилює парниковий ефект. Тому, ухвалено Міжнародне рішення і про його заміну на користь екологічно безпечних речовин – замінників CFC.
Концентрація озону в приземному шарі не повинна перевищувати 1 мг/куб. м. На висоті 20…30 км над планетою він утворює тонкий озоновий екран, що захищає від сильного ультрафіолетового випромінювання. Вплив транспорту на озон має подвійний характер: на верхній - стратосферний рівень і нижній - приземний шар. Застосування в рефрижераторних суднах, вагонах і автомобілях хлору й холодоагентів, які містять бром, при попаданні їхніх парів в атмосферу негативно впливають на озоносферу і руйнують її, створюючи озонові отвори. Приземний озон, будучи окислювачем, впливає на найбільш ніжні незахищені місця людини (слизові поверхні ока, легені та ін.), ушкоджує
ДНК, послаблює імунну систему, а також впливає на будинки, споруди і рослинний світ на клітинному рівні, лишаючи листя здатності до фотосинтезу.
Це питання є також актуальним для транспортних засобів і складів з холодильним устаткуванням (автопотяги-рефрежератори, залізничні вагони холодильники). Логістичні, торгові, промислові фірми ще не повністю зрозуміли стратегічну важливість цієї проблеми і продовжують викидати в атмосферу речовини, які знищують озон.
Використання відходів є актуальним питанням оскільки включає зовнішню упаковку; транспортні і складські відходи; утилізацію транспортних засобів. Щодо зовнішньої упаковки, то високорозвинені країни докладають значні зусилля, щоб використовувати багаторазові пакувальні матеріали, багаторазові контейнери і т. д., та укладають спеціальні угоди з постачальниками і споживачами з метою виключення зайвої упаковки і пошуку шляхів їх вторинного використання або шкідливої переробки пакувальних матеріалів з тим, щоб максимально зменшити відходи. Транспортні відходи – зношені автошини, використані акумулятори, відпрацьоване моторне масло і т. д. Утилізація зношених автопокришок є значною проблемою в світовому масштабі, особливо в розвинутих країнах. Така ж проблема стосується і акумуляторів та моторних масел та масел, для яких розроблена спеціальна технологія переробки. Утилізація «списаних» транспортних засобів в кінці їх
«життєвого циклу» передбачає не тільки відправку на металобрухт, а й використання схеми «ремонт – вторинне використання – переробка».
Світовий парк транспортних засобів у сучасний період досяг 750 млн. од., з яких 97,5 % становлять легкові, вантажні автомобілі й автобуси. Потужність усіх двигунів світового парку транспортних засобів дорівнює 54…109 кВт, що становить 0,053 % від потоку енергії, що одержує наша планета від Сонця. Природно, такий парк споживає величезну кількість різних паливно- енергетичних ресурсів. Досвід використання нових видів палива свідчить про перспективність застосовування газу (етанол, метанол, водень), емульсійного палива з додаванням води і найбільш прийнятної в найближчій перспективі електроенергії. Але прогноз науково-технічного прогресу в питаннях
енергоресурсів і транспортного двигунобудування показує, що основним видом палива для більшої частини парку транспортних засобів залишиться паливо нафтового походження, тобто світлі нафтопродукти, які, як показує практика, є найбільш шкідливими з екологічної точки зору. На думку ряду вчених, автомобіль – друга глобальна небезпека для навколишнього середовища після ядерної зброї.
Спалювання палива приводить до забруднення навколишнього середовища, і транспортний комплекс поступово збільшує свій негативний вплив на природу. Крім того, рух транспортних засобів по шляхах сполучення супроводжується підвищеним звуковим тиском, випромінюванням, вібрацією, пилоутворенням і ін. Транспортний комплекс негативно впливає також на містобудівні спорудження. Перед світовим співтовариством стоїть досить гостра проблема: як позбутися від сильного техногенного впливу транспорту на навколишнє середовище? Виключити транспорт із людської цивілізації не можна, тому залишається компромісний шлях, розрахований на законодавчо- правові обмеження шкідливого впливу транспорту на навколишнє середовище.
Основними заходами щодо зменшення забруднення атмосфери варто вважати введення стандартів, що законодавчо обмежують викиди в атмосферу шкідливих речовин, удосконалювання робочих процесів транспортних двигунів, застосування альтернативних вуглеводному видів палива й інше. Транспорт забруднює не тільки атмосферу, але й землю (ґрунт) бензином, маслами, вихлопами твердих і рідких компонентів, солями, які використовують для боротьби зі зледенінням доріг (на 1 км дороги на рік розкидається до 3…4 тонн солі). При будівництві транспортних споруд (доріг, мостів, тунелів) порушується гідросистема ґрунту (природна циркуляція води). Це завдає шкоди як самому ґрунту, так і пришляховим спорудам через велику руйнівну силу води. Іншою екологічною проблемою транспорту є забруднення води. Вода, використовувана для технологічних потреб на транспорті на 95 % стає непридатною для побутового споживання. Водні види транспорту забруднюють водні басейни баластовими й промивними водами (на 75…80 %), парами сирої нафти (3 %) і бензину (2 %) при їхньому перевезенні й проміжному зберіганні.
Одна тонна нафти, яка розливається, розповсюджується на площі 10…12 кв. км поверхні води. За добу на одну людину (членів команди й пасажирів) на водних просторах утворюється до 1,5 кг сухого сміття й до 2 кг харчових відходів.
Шум, вібрація, електромагнітне та радіоактивне випромінювання відносяться до фізичного забруднення. За медичними показниками рівень шуму для сну й відпочинку людей не повинен перевищувати 30 дб. вночі й 35 дб. вдень. Рівень шуму під час простої розмови досягає 60 дб. Шум більше 150 дб. спричиняє втрату слуху, при шумі більше 200 дб. може наступити смерть. Вчені стверджують, що 45 % міського шуму є результатом діяльності наземного транспорту. Підземний метрополітен дає нульовий рівень шуму для міста, швидкісний трамвай – 80…90 дб., вантажний автомобільний транспорт – 85 дб., залізничний транспорт – 100…110 дб. Зменшенню шуму сприяє перенесення транспорту під землю, озеленення, створення протишумових екранів і шумозахисних земляних валів. Нагальною потребою для екологічної безпеки транспорту є розвиток системи контролю, спостереження і оцінки зміни й стану навколишнього середовища під впливом людської діяльності, а також впровадження заходів, що знижують шкідливий вплив транспорту на навколишнє середовище.
На транспорті щорічно відбувається велика кількість пригод, у яких гинуть або одержують каліцтва люди. За абсолютними показниками лідирує автомобільний транспорт. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, жертвами дорожньо-транспортних пригод у світі щорічно стають 195 осіб на 1 млн. осіб. Таким чином, у сучасному світі транспортні події виступають у якості однієї із значимих причин передчасної загибелі людей. Висока аварійність у будь-якій країні свідчить про низьку культуру роботи та не ефективність функціонування всієї транспортної системи та дорожнього комплексу.
Запитання до теми.
Чи впливають соціально – економічні фактори на діяльність транспорту?
Які природні фактори найбільше впливають на розвиток транспортної мережі?
Що Ви знаєте про вплив метеорологічної ситуації на роботу транспорту?
Який вплив здійснює транспорт на екологію та навколишнє середовище? Проблеми та шляхи їх вирішення.
Які міжнародні законодавчо-нормативні документи запобігання та регулювання шкідливого впливу транспорту на навколишнє середовище Ви знаєте?
1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 16