1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16
Ім'я файлу: geogr._transportu_kurs_lekciy (1).docx
Розширення: docx
Розмір: 397кб.
Дата: 22.03.2021
скачати
Пов'язані файли:
Тема 1. Вступ до філософії. Історичні типи світоглядів..docx
ЕССЕ.docx
Реферат.docx
Титульній лист та календарний план індивідуального завдання з п
urfiz177.doc
ПЗ+СР У (а) 21, У (н) 22, УФ 21 1 сем. 19-20 ст.rtf
Індивідуальні завдання (4) (2).docx
Лекція 1.pptx
Практична робота 1 (приклад) (1).docx
Тема_12_Ничипоренко_Юлія_9121_Ситуаційні_задачі (2).docx
ми діти планети здоровя.docx
Дидактична гра.docx

Роль транспорту в національній економіці





  1. Транспорт, як складова економічних відносин та матеріального виробництва.

  2. Основні показники роботи транспорту.

  3. Значення транспортних послуг та особливості їх надання.

  4. Транспортна складова та транспортний коефіцієнт собівартості продукції.

  5. Транспорт і територіальний поділ праці.

  6. Економічне, соціально-політичне, культурне, оборонне та інші значення транспорту в суспільстві.


Рівень розвитку транспортної системи держави – одна з найважливіших ознак її технологічного прогресу й цивілізованості. Потреба у високорозвиненій транспортній системі ще більш підсилюється при інтеграції в європейську і світову економіку, і тому стає базисом для ефективного входження України у світове співтовариство й посідання в ньому місця, що відповідає рівню високорозвиненої держави.

Транспорт – найважливіша ланка у сфері економічних відносин, одна із провідних галузей матеріального виробництва. Він бере участь у створенні продукції та доставці її споживачам, здійснює зв’язок між виробництвом та споживанням, між різними галузями господарства, між країнами та регіонами. Транспорт є необхідною умовою виникнення і розвитку інтенсивного обміну товарами між окремими територіями, що беруть участь у цьому поділі. Розширення територіального поділу праці, його удосконалення і виникнення нових, більш ефективних форм значною мірою залежить від рівня розвитку транспорту.

До особливостей транспорту відносяться:

  • Схема кругообігу капіталу на транспорті відрізняється від кругообігу в промисловості і сільському господарстві;

  • Відсутня ланка перетворення капіталу в товарну форму, оскільки він виступає в грошовій формі;

  • Ціноутворення на транспорті, як і в інших галузях економіки, відбувається на основі закону вартості, при цьому ціна транспортної продукції приймає особливу форму тарифів;

  • Кількість праці, що витрачається на перевезення вантажу, залежить не тільки від їх вартості, але і від ваги і відстані;

  • На відміну від галузей промисловості транспорт зовсім не споживає сировини, зате використовує величезну кількість палива, електроенергії, заліза, синтетичного каучуку, змащувальних масел і інших матеріалів;

  • Для транспорту характерні лінійні форми розміщення, а для сільського господарства – площадкові.

На транспорт припадає значна частина основних виробничих фондів та промислово-виробничого персоналу. В Україні транспортна діяльність робить суттєвий внесок у створення валового внутрішнього продукту (ВВП): за даними Державної служби статистики України, його частка складає 13 %, а вартість основних засобів виробництва (за первинною оцінкою) 35 % від загальної вартості виробничого потенціалу країни, при цьому частка зайнятих у галузі становить 5 % зайнятого населення.

Транспорт впливає на розвиток господарства і як споживач металу, енергії, деревини, гуми, інших продуктів. На відміну від сільського господарства і промисловості він не створює в процесі виробництва новий продукт, не змінює його властивості (фізичні, хімічні) і якість. Продукція транспорту це переміщення в просторі вантажів і людей, зміна їх місцезнаходження. Оскільки основною функцією транспорту як галузі господарства є доставка вантажів і пасажирів, то одним з головних його показників є обсяг перевезень – кількість перевезених вантажів, пасажирів за певний проміжок часу (рік, місяць, добу). Вантажі й пасажирів перевозять на певну відстань, тому показником виконаної транспортної роботи є вантажо- і пасажирооборот, що визначається як добуток обсягу перевезень (вантажів чи пасажирів) на відстань їх транспортування. І якщо обсяг перевезень

позначається в тоннах, пасажирах, то вантажо- і пасажирооборот – у тонно- кілометрах, пасажиро кілометрах.). Сума тонно-кілометрів і пасажиро- кілометрів називається приведеною продукцією транспорту (на залізничному транспорті 1 т-км прирівнюють до 1 пассажиро-км, на автомобільному – до 6, а на повітряному до 12 пассажиро-км.). Часто в літературі вживаються синоніми вантажообороту – тонно-кілометрова робота, а пасажирообороту – пасажиро-кілометрова робота транспорту.

Вантажо- і пасажирооборот, вимірювальні в тонно- і пасажиро- кілометрах, властиві для лінійних елементів транспортної системи (залізниць, водних шляхів тощо), певного регіону. Для пунктових елементів - транспортних пунктів, вузлів, станцій, портів вантажо- і пасажирооборот завжди вимірюється в тоннах, пасажирах, і дорівнюють сумі відправлених і прибулих вантажів або пасажирів. Слід розрізняти вантажооборот внутрішній (залізниць, водних басейнів, транспортних вузлів, станцій, портів) і зовнішній (експорт, імпорт, міжнародний транзит).

Одне з важливих понять у географії транспорту середня відстань перевезень, що вимірюється у кілометрах, а на морському транспорті в милях і визначається відношенням вантажообороту до обсягу перевезених вантажів (пасажирообороту до обсягу перевезених пасажирів). Як і в інших галузях господарства, на транспорті використовується поняття собівартості перевезень. Оскільки показником транспортної роботи є вантажо- і пасажирооборот, то собівартість розраховується як витрати на одиницю транспортної продукції (1 т-км, 1 пас-км).

Широко використовується поняття «пропускна спроможність транспорту» максимальна кількість транспортних одиниць (поїздів, суден, автомобілів, літаків), яку можна пропустити за даний період при певному рівні технічної оснащеності та найефективнішої організації і транспортної роботи.

До основних технічних об’єктів, що визначають пропускну спроможність транспорту, належать: шляхи, транспортні вузли, перевантажувальне устаткування тощо.

Пропускна спроможність транспорту окремих ліній і напрямів на всіх видах транспорту визначається найбільш завантаженою дільницею з найменшою пропускною спроможністю.

Пропускна спроможність тісно пов’язана з провізною – максимальною кількістю вантажу або пасажирів, яку можна перевезти на даному відрізку залізниці, автошляху, через даний вузол, станцію тощо. Так, провізна спроможність одноколійної електрифікованої залізниці становить 20 млн. т за рік, а пропускна – 22 - 26 пар поїздів на добу.

Не слід ототожнювати провізну спроможність і вантажонапруженість – показник, що характеризує потужність потоку вантажів на наземних і водних шляхах сполучення. Вантажонапруженість визначають відношення вантажообороту (т-км) за одиницю часу (рік, місяць, добу) до довжини шляху (км), тобто т-км/км. Так само, розраховують пасажиронапруженість відношенням пасажирообороту(пас-км) до довжини шляху (км), тобто пас- км/км.

Специфічним терміном в географії транспорту є поняття вантажо- і пасажиропотоки. Ця кількість вантажів (пасажирів), що їх перевозять за певним маршрутом (залізницею, автомобільним, водним шляхом тощо) в певному напрямі за певний проміжок часу (рік, місяць, добу). Вантажо- і пасажиропотоки є матеріальним виразом транспортно-економічних зв’язків.

Напрям на певному відрізку шляху з більшим обсягом вантажопотоку називають вантажним, а з меншим – порожнім. Відношення кількості вантажів, які перевозять в порожньому напрямі, до кількості вантажів, які перевозять у вантажному, називається коефіцієнтом зворотності. Чим ближче цей показник до одиниці, тим рівномірніше розподіляються вантажопотоки.

Перевезення вантажів (пасажирів), як правило нерівномірно розподіляються за періодами року. Це називають сезонною нерівномірністю. Для її вимірювання існує коефіцієнт сезонної нерівномірності – відношення обсягу перевезень у місяць з максимальним показником до середнього. Коефіцієнт нерівномірності завжди перевищує одиницю.

Важливим процесом, що відбувається на транспорті є раціоналізація перевезень. Суть його полягає в скороченні витрат на транспортування. Одним з його напрямів усунення нераціональних перевезень, якими є зустрічні перевезення, надмірно далекі, а на залізничному транспорті такі, що здійснюються на короткі відстані (до 50 км). Зустрічним називають такі перевезення, коли однорідні вантажі перевозяться в зустрічному напрямі. Надмірно далекі перевезення виникають тоді, коли продукція, яку можна постачати з близько розташованого регіону, надходить з віддаленого. Повторними вважають перевезення, коли від станції відправляються вантажі до цього сюди завезені.

Сукупність показників, що характеризують обсяги, структуру перевезень, міжрайонні та внутрішньорайонні транспортно-економічні зв’язки економічного регіону, республіки чи країни в цілому становлять транспортний баланс. Часто в літературі під транспортним балансом розуміють співвідношення ввозу і вивозу, відправлення і прибуття. Якщо для певного регіону, вузла, пункту характерно переважання вивозу над ввозом (відправлення над прибуттям), транспортний баланс його вважається активним, а якщо навпаки пасивним.

У географії транспорту часто користуються показником густоти (щільності) шляхів сполучення, під яким найчастіше розуміють кількість кілометрів залізниць, автомобільних шляхів тощо, що припадає на 1 тис. км² території або на 100 тис. чол. населення. Серед шляхів сполучення виділяють магістралі головні лінії залізниць, автомобільних шляхів, від яких відгалужуються другорядні лінії. Ці поняття в географії транспорту основні.

Географія транспорту це не тільки перевезення вантажів і пасажирів, але і різні операції, які не входять до складу процесу перевезення, але пов’язані з ним.

Саме тому однією з найважливіших складових виробничої інфраструктури держави, є транспортні послуги. Основним видом послуг транспорту є перевезення вантажів, які, переважно, супроводжуються іншими видами послуг (вантаження, розвантаження, експедиторство і ін.). Сучасні

умови вимагають поповнення певних послуг маркетинговими, комерційними, інформаційними послугами, послугами страхування і т.д.

Діяльність, пов’язана з наданням транспортних послуг, характеризується певними особливостями:

  • послуги не можуть існувати поза процесом їх надання, тобто, не можуть складуватися;

  • продаж послуг це фактично продаж самої праці, оскільки, якість послуг – це якість самого процесу праці;

  • суть послуги обмежується її можливістю на ринку, оскільки послуга є конкретною споживацькою вартістю тільки в певний час, у визначеному місці;

  • послугам транспорту властиві значні зміни попиту як в часі так і в просторі;

  • відсутність можливостей для усунення нерівномірностей попиту на послуги, особливо в час година піків попиту;

  • пропозиція транспортних послуг є менш надійною технологією порівняно з пропозиціями інших послуг (вплив метеорологічних і кліматичних умов);

Надання транспортних послуг ґрунтується на таких положеннях і правилах:

  • кожна послуга унікальна для споживаючого;

  • послуга не може бути відремонтована;

  • не може створити запас послуг;

  • неякісна послуга запам’ятовується надовго.

Попит на транспортні послуги значною мірою залежить від розвитку видів транспорту, рівня тарифів, асортименту і якості транспортних послуг.

Ефективне функціонування транспорту, транспортної інфраструктури та надання транспортних послуг є необхідною умовою стабілізації, прискорення структурних перетворень економіки, розвитку зовнішньоекономічних сфер діяльності, підвищення життєвого рівня населення, забезпечення національної безпеки країни. Для кожного виду транспорту та транспортних послуг встановлені свої техніко-економічні (техніко-експлуалаційні) показники.

Методика їх обрахунку розглядається спеціальними курсами організації перевезень та економіки окремих видів транспорту.

Продукцією транспорту є сам процес переміщення, який здійснюється за допомогою транспортних засобів як у сфері виробництва, так і у сфері обігу. На транспорті, як і в галузях промисловості та сільського господарства, також створюється вартість. Оскільки функцією транспорту є зміна місцеположення, переміщення вантажу і людей, то особливістю продукції транспорту є те, що ця вартість створюється і споживається одночасно в самому процесі роботи транспорту, на відміну од інших численних галузей матеріального виробництва. Отже, резерви на транспорті можуть бути лише у вигляді резервів транспортних засобів (автомобілів, локомотивів, вагонів, шляхів сполучення тощо). У промисловості можна і при невеликих резервах виробничих потужностей поступово нагромадити значні запаси тієї чи іншої продукції і за допомогою транспорту перемістити її в будь-який регіон. Можливості транспорту в створенні певних резервів досить обмежені.

Специфіка транспорту як галузі господарства полягає в тому, що він сам не виробляє продукцію, а бере учать у її створенні, забезпечує виробництво сировиною, матеріалами, обладнанням і перевозить готові вироби споживачу. Предметами праці на транспорті є вантаж, який перевозиться, але він не є сировиною для транспорту і транспорт не оплачує його вартості. Отже, вартість вантажу не входить до вартості транспортної продукції, тоді як вартість предметів праці (сировини) в обробній промисловості входять у вартість продукції відповідної галузі. Транспортні витрати включаються до собівартості продукції. Частка транспорту у повній вартості продукції називається транспортною складовою. Відношення транспортних затрат (Т) до повної вартості продукції (П) становить коефіцієнт транспортної складової, К= Т/П. Чим менший показник К, тим оптимальніше розміщено підприємство до джерел сировини, палива та інших допоміжних матеріалів.

Транспорту як галузі господарського комплексу властива особлива форма використання природно-географічного середовища. Так, у водному транспорті

використовуються річки, моря та океани – природні шляхи сполучення або основа для створення штучних шляхів сполучення.

В результаті технічного прогресу витрати на перевезення сировини, палива і готової продукції перестали відігравати істотну роль у розміщенні таких галузей, як швейна, трикотажна, текстильна, приладобудівна, радіотехнічна. Водночас транспорт – один з основних факторів, що впливають на розміщення галузей гірничорудної, паливної промисловості, чорної металургії, промисловості будівельних матеріалів, мінеральних добрив, цукрової, консервної тощо. Якщо для першої групи галузей частка транспортних витрат нині не перевищує й одного процента, то для промисловості будівельних матеріалів і чорної металургії становить 50-60 %, для виробництва суперфосфату – 25-40 %. Отже, розвиток транспорту сприяє виробничій спеціалізації, оскільки зона споживання продукції галузей спеціалізації тим більша, чим менші транспортні витрати.

Транспорт - необхідна умова виникнення і розвитку територіального поділу праці, сам процес якого можливий лише за умови тісного обміну товаром між територіями, які беруть участь у цьому поділі. Такий обмін можливий тільки завдяки транспорту. Видатний економ-географ М. М. Баранський писав «Ціна товару на місці його виробництва і ціна товару на місці його збуту повинні бути між собою в такому співвідношенні, щоб різниці між ними вистачало на покриття транспортних витрат. Позначивши через ціну товару на місці його продажу, через – ціну товару на місці його виробництва, а через транспортні витрати, дістанемо формулу

. Це та нерівність, що є необхідною передумовою для здійснення географічного поділу праці».

З розвитком транспорту знижуються господарські затрати на транспортування продукції від виробника до споживача, розширюється за інших однакових умов економічно раціональна зона споживання продукції, що дає можливість брати участь у територіальному поділі праці більш віддаленим одна від одної територіям, тобто за словами М. М. Баранського, «розвиток транспорту збільшує географічний поділ праці відразу і вглиб і вшир».

Розширення територіального поділу праці та його форм, розвиток, крім внутрішньорегіонального, також міжрегіонального і міжнародного поділу праці, значною мірою залежать від розвитку транспорту, його технічної оснащеності й економічної доцільності.

Значення транспорту для будь-якої країни, що займає велику територію, дуже велике. Він відіграє в державі важливу економічну, оборонну, соціально- політичну, культурну роль. Транспорт є важливою складовою частиною ринкової інфраструктури, бо створює умови для формування загальнодержавного й місцевих ринків.

Економічна роль транспорту проявляється, перш за все, в тому, що він є органічною ланкою будь-якого виробництва, виконує безперервну і масову поставку всіх видів сировини, палива і продукції з пунктів виробництва до споживача, а також здійснює розподіл праці, спеціалізацію й кооперацію виробництва. Без транспорту неможливо раціонально розмістити виробництво, освоїти нові території і природні багатства. Транспорт важливий фактор економічної інтеграції країн і розвитку міжнародної торгівлі.

Соціально-політичні функції транспорту виявляються в його здатності здійснювати обмін матеріальними й духовними цінностями між регіонами, містами, територіями, що сприяє їх об’єднанню в єдину державу. Транспорт забезпечує вантажні, побутові і туристичні поїздки, а також медичне обслуговування людей, полегшує фізичну працю.

Різноманітне і важливе культурне значення транспорту, перш за все, полягає в тому, що він забезпечує спілкування між континентами, країнами, містами й людьми та сприяє задоволенню їх естетичних потреб і культурному обміну.

Оборонна роль транспорту виділялася й підкреслювалась завжди. У всі часи він розглядався, як один із важливих факторів забезпечення обороноздатності держави. Його функціями є перекидання військ і озброєнь, забезпечення об’єктів тилу і військового виробництва. Він є також важливою частиною багатьох видів військової зброї.

Отже, повне і високоякісне задоволення потреб країни в перевезеннях може бути досягнуте тільки в тому випадку, коли всі транспортні засоби будуть функціонувати і розвиватись у взаємозв’язку, який органічний елемент усього господарства. Швидкі темпи економічного розвитку України у сукупності з інтеграційними процесами у Європі ведуть до інтенсифікації міжнародних зв’язків та зростання обсягів торгівлі і, як наслідок, – зростання потужності пасажиро- і вантажопотоків, що сприяє розвитку транспортної галузі.
Запитання до теми.

  1. Яке значення транспорту в національній економіці і який його вплив на формування та розвиток матеріального виробництва.

  2. Які показники роботи транспорту Ви знаєте? Охарактеризуйте.

  3. Що означає «транспортна послуга»?

  4. Як впливає транспортний коефіцієнта і транспортна складова на формування собівартості продукції?

  5. Яке значення транспортного фактору у територіальному поділі праці?

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

скачати

© Усі права захищені
написати до нас