Азова інформація по тесту модуль №1 тест подається - вперше;  без змін; зі змінами сторінка 9

m
v
с
Ц



, (16.1), де с – витрати упредметненої праці на паливо, електричну енергію, матеріали, амортизацію;
v – витрати живої праці, що знаходять відображення в заробітній платі;
т – додаткова вартість, створювана живою працею.
Прибавочна вартість є основою прибутку і складається з вартості, створеної в плині додаткового часу праці працівників.
Прибуток, що включається в тарифи, повинен забезпечувати визначений відсоток рентабельності і бюджетних відрахувань, накопичень для здійснення капітальних вкладень у розвиток матеріально-технічної бази, а також утворення різних фондів і поповнення оборотних коштів.
Для того щоб прибуток забезпечував виконання покладених на нього завдань, залізничний транспорт і держава проводять певну тарифну політику.
При цьому під тарифною політикою розуміються загальні принципи, яких
залізничний транспорт дотримується при встановленні цін на свою продукцію.
Тарифна політика на залізничному транспорті повинна задовольняти підприємницький інтерес, розвиток транспорту, стимулювати впровадження новітніх технологій перевезень, застосування сучасних зразків транспортних засобів, а також сприяти рішенню таких задач:
- підвищення можливостей залізничного транспорту, щодо забезпечення потреб споживачів у послугах, залучення інвестицій у його розвиток і досягнення постійних економічних умов роботи;
- стимулювання конкуренції і появи нових суб'єктів підприємницької діяльності, що належать до залізничного транспорту;
- забезпечення балансу між платоспроможним попитом на послуги й обсягом витрат на
їхнє надання;
- забезпечення стабільності, прозорості і прогностичності тарифів.
Тарифна політика, що проводиться залізничним транспортом, є одним з найважливіших чинників досягнення цілей що стоять перед ним.
Для підвищення конкурентоспроможності і фінансової стійкості залізничного транспорту в тривалій перспективі можна виділити наступні види цілей:
- максимізація обсягів перевезень;
- максимізація темпів оновлення основних засобів;
- максимізація прибутку від основної діяльності.

Однією з найважливіших цілей є максимізація прибутку, оскільки відсутність нормального прибутку не дозволяє успішно вирішувати інші завдання за рахунок максимального використання засобів.
Але враховуючи стратегічне значення залізничного транспорту для соціально-економічного розвитку країни та монопольне становище галузі на ринку транспортних послуг, державою не дозволяється вільне формування тарифів. Встановлення тарифів:
1. на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу у межах України (за винятком приміських пасажирських перевезень) залізничний транспорт здійснює на підставі бюджетної, цінової
і тарифної політики, яку визначає Кабінет Міністрів України;
2. на перевезення пасажирів і багажу в приміському сполученні відповідні залізниці здійснюють за узгодженням з місцевими органами виконавчої влади;
При тарифах, які не забезпечують рентабельності цих перевезень, збитки залізниць компенсуються з місцевих бюджетів.
3. на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом у
міжнародному сполученні здійснюється відповідно міжнародних договорів і законодавства;
4. на роботи і послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу, пошти, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, ведуться по вільних тарифах, що визначаються за домовленістю сторін (у порядку, що не суперечить законодавству про захист економічної конкуренції).
У відповідності до законодавства для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи.
Збитки залізничного транспорту загального користування від їхнього використання відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевого бюджетів у залежності від того, яким органом прийняті рішення щодо введення відповідних пільг.
В сфері утворення тарифів залізниці можуть самостійно затверджувати тарифи та ставки на наступні послуги:
1. тарифи на перевезення вантажів і пасажирів залізничними лініями, які не належать до загальної мережі залізниць;
2. ставки зборів з вантажоодержувачів за очищення, промивання і дезінфекцію вагонів засобами залізниць у випадках коли потрібне спеціальне очищення і промивання вагонів;
3. тарифи на перевезення вантажів коліями, які належать залізницям та не мають виходу на колії загального користування.
16.2. Шляхи подальшого удосконалення тарифів
До основних недоліків залізничних тарифів, що діють, можна віднести:

- застосування у тарифній базі середньо-галузевої собівартості перевезень, диференційованої по видам вантажів, видам повідомлення, типам вагонів, які використовуються для перевезення, дальності перевезень;
- побудова тарифів за витратним принципом без урахування попиту на їх перевезення;
- індексація вантажних і пасажирських тарифів на підставі зміни загальної величини доходів
і витрат в даному виді перевезень;
- сучасні ринкові умови функціонування характеризуються стрімким подорожчанням ресурсів, що вимагає більш вільного та гнучкого ціноутворення (рис. 6).
Рис. 16. 6. Недоліки формування залізничних тарифів
Побудова тарифів на основі середньо-галузевої собівартості вантажних і пасажирських перевезень унеможливлює врахування реальних витрат на кожне перевезення, що виконується в конкретних умовах, з отриманими за неї доходами. Це викликає необхідність розробки і застосування достатньо складного і малоефективного механізму перерозподілу прибутку залізничного транспорту від вантажних перевезень на пасажирські. Використання такого механізму призводить до зниження стимулів підвищення ефективності роботи залізничного транспорту і створює передумови для зростання витрат і собівартості перевезень.
Облік при побудові тарифів тільки витрат на перевезення і ігнорування попиту приводить до прискореного скорочення обсягів виробництва і перевезень щодо дешевих "масових" вантажів в тих випадках, коли залізничний транспорт є монополістом на перевезення. У разі, коли має місце конкуренція з іншими видами транспорту, відбувається перехід перевезень до конкурентів. Наслідком такого положення стає падіння об'єму перевезень і зростання собівартості перевезень. Відсутність обліку попиту знижує достовірність прогнозування обсягів роботи залізничного транспорту, особливо у випадках змін тарифів на перевезення.
Індексація тарифів відповідно до зростання середньо-галузевої собівартості перевезень неявно припускає, що структура собівартості перевезень окремих видів вантажів і категорій пасажирів в різних умовах єдина і співпадає з середньо-галузевою, що не відповідає дійсності. В результаті проіндексовані тарифи і реальні витрати на виконання конкретних перевезень підвищуються.
Встановлення тарифів по умові повного використання норм технічного завантаження, виправдане в умовах дефіциту рухомого складу, в сучасних умовах призводить до зниження
Недоліки формування залізничних тарифів
застосування середньо-галузевої собівартості відсутність врахування попиту на перевезення
індексація вантажних і пасажирських тарифів неможливість вільного та гнучкого ціноутворення

конкурентоспроможності залізничного транспорту унаслідок підвищення провізних плат з розрахунку на 1 тонну вантажу, що перевозиться.
В значній мірі перераховані недоліки обумовлені великим обсягом розрахункової роботи при встановленні рівня тарифів. Розвиток обчислювальної техніки, створення інформаційних мереж, баз даних дозволяє в стислі терміни обробляти великі об'єми інформації і проводити складні і об'ємні розрахунки. З урахуванням цього можна визначити наступні основні напрями вдосконалення вантажних і пасажирських тарифів (рис. 7):
- як база тарифів повинна використовуватися собівартість перевезень на конкретних напрямах і ділянках з урахуванням принципу розрахунку собівартості роздільно по операціям перевізного процесу;
- для обґрунтованого визначення рівня тарифів необхідно проводити вивчення попиту на перевезення монопольного і конкурентного положення залізничного транспорту;
- необхідно проводити розподіл умовно-постійних витрат між перевезеннями різних видів вантажів і категорій пасажирів з використанням економічних принципів.
Рис. 16.2. Основні напрями вдосконалення тарифів
Основні напрями вдосконалення тарифів
розрахунок собівартості перевезень на конкретних напрямах і ділянках розрахунок собівартості роздільно по операціям перевізного процесу вивчення попиту на перевезення монопольних і конкурентних послуг проведення розподілу умовно-постійних витрат між перевезеннями різних видів вантажів і категорій пасажирів

ФІНАНСИ НА ТРАНСПОРТІ. ДОХОДИ: ПОНЯТТЯ, РІЗНОВИДИ ТА ПОРЯДОК ЇХ
ВИНИКНЕННЯ І РОЗПОДІЛУ.
Тема 17
ПЛАНУВАННЯ ТА УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ ЗАЛІЗНИЦІ
17.1. Сутність фінансів залізниці
Фінанси являють собою сукупність грошових відносин, що виникають у процесі створення фондів коштів у суб'єктів господарювання і держави та використання їх з метою відтворення, стимулювання
і задоволення соціальних потреб суспільства. Виділяють три основні стадії процесу суспільного відтворення
- виробництво, розподіл і споживання. Областю виникнення і функціонування фінансів є друга стадія відтворювального процесу, коли відбувається розподіл вартості отриманого суспільного продукту.
Потенційно фінансові ресурси утворюються на стадії виробництва, коли створюється нова вартість. Однак реальне формування фінансових ресурсів починається тільки на стадії розподілу, коли вартість реалізована.
У загальній сукупності фінансових відносин виділяють великі взаємозалежні сфери — фінанси господарюючих суб'єктів (підприємств, організацій, установ) і державні фінанси.
Фінанси суб'єктів господарювання (далі підприємств) є основним елементом наведеної схеми і являють собою грошові відносини, пов'язані з формуванням і розподілом фінансових ресурсів.
Формуються фінансові ресурси за рахунок таких джерел, як власні і прирівняні до них засоби (власний капітал, пайові внески, прибуток від фінансово-господарської діяльності, цільові надходження тощо), які мобілізуються на фінансовому ринку; засоби і ресурси, що надходять у порядку перерозподілу
(бюджетні субсидії, дотації тощо).
Державні фінанси є найважливішим засобом перерозподілу вартості суспільного продукту і частини національного багатства. В основі їх лежить система бюджетів — державний та місцеві. Окремим елементом державних фінансів служать позабюджетні фонди, призначення яких полягає у фінансуванні окремих цільових заходів.
В умовах ринкової економіки ефективне фінансове управління передбачає раціональне використання фінансових ресурсів галузей народного господарства і працюючих в них підприємств. У цій ситуації різко підвищується значимість ефективного їх управління. Фінансові ресурси в цих умовах набувають першочергового значення, оскільки це єдиний вид ресурсів, що трансформується безпосередньо і з мінімальним часовим лагом у будь-який інший вид ресурсів. Тією чи іншою мірою роль їх важлива на всіх рівнях управління (стратегічний, тактичний, оперативний), однак особливого значення вона набуває у плані стратегії розвитку галузі та її підприємств.
Під фінансами підприємств залізничного транспорту розуміють сукупність грошових відносин, що виникають при утворенні і витрачанні фондів коштів у процесі виконання плану перевезень, розвитку матеріально-технічної бази транспорту та задоволенні матеріальних і культурних потреб працівників.
17.2. Функції фінансів залізниці

Сутність фінансів залізниці виявляється у виконуваних ними функціях. Основними з них є виробнича, розподільна і контрольна.
Виробнича функція полягає у забезпеченні підприємств коштами для нормальної господарської діяльності. Залізниці повинні у встановлений термін виплачувати заробітну плату, оплачувати рахунки постачальників, вносити частину прибутку у дохід чи бюджет вищої інстанції, повертати кредити, отримані від кредитних організацій. Для виконання цих платежів вони повинні мати у своєму розпорядженні грошові кошти, вчасно одержуючи їх від споживачів своєї продукції. Практично виробнича функція фінансів виявляється у тому, що фінансові працівники підприємств постійно слідкують за надходженням і витратами коштів, не допускаючи прострочених платежів і зриву господарської діяльності.
Залізниці за виконані перевезення і надані послуги отримують грошові кошти (доходи) за встановленими тарифами і цінами, які можуть бути спрямовані на різні цілі — придбання нової техніки, капітальний ремонт, утворення прибутку тощо. Розподіл загального фонду коштів здійснюється за допомогою фінансів на основі фінансового плану за встановленими цінами, нормами амортизаційних відрахувань і т.ін. У цьому полягає розподільна функція фінансів.
Контрольна функція фінансів полягає у впливі на підприємство через гроші та їх використання.
Якщо підприємство виконує і перевиконує завдання по обсягу і якості продукції, зниженню її собівартості і зростанню прибутку, то воно забезпечено необхідними фінансовими ресурсами і через систему контролю "карбованцем" заохочується шляхом надання додаткових фінансових ресурсів. Якщо воно не виконує поставлених завдань, то зменшується надходження доходів, з'являються прострочені платежі, виникають штрафи, неустойки, пені за невиконання договорів.
Фінансову роботу на залізничному транспорті виконують: в Укрзалізниці — Головне фінансово- економічне управління, в управліннях залізниць - фінансово-економічні служби, у дирекціях — фінансово- економічні відділи. У відособлених підрозділах, що мають розрахункові рахунки і самостійні бухгалтерські баланси, фінансова робота покладена на економістів і бухгалтерів
17.3. Фінанси залізничного транспорту - як частина загальнодержавних фінансів.
В узагальненому виді фінанси відображають всі сторони діяльності транспорту. У фінансових показниках у грошовому вираженні враховуються основні й оборотні фонди, обсяги продукції, послуг, виробничі витрати, нагромадження, прибуток. Вони відображають товарно-грошові, ринкові відносини транспорту з населенням, бюджетом, клієнтурою по перевезеннях вантажів, пасажирів, пошти, вантаж багажу, з підприємствами промисловості по придбанню технічних коштів, ПС, устаткування.
Грошові ресурси необхідні підприємствам для формування основних і оборотних коштів, утворення спеціальних грошових фондів і резервів для розрахунку з робітниками та службовцями, з держбюджетом, з постачальниками, для повернення банківських позичок і ін. цілей.

Фінанси залізничного транспорту тісно пов'язані із системою цін і ціноутворення. На залізничному транспорті діють регульовані державні тарифи за перевезення вантажів і пасажирів.
Вони використовуються державою для створення й перерозподілу валового внутрішнього продукту.
Як частина фінансової системи, фінанси залізничного транспорту входять до складу державного бюджету: по дохідній частині - це відрахування від прибутку й ін. платежі, установлені урядом; по затратної частині - асигнування на операційні потреби(поточні виробничі витрати), капітальні вкладення, витрати на утворення, утримування адміністративного апарата міністерства, витрати на охорону здоров'я й ін.
У фінансах транспорту гроші використовуються як міра вартості, обліку й планування, як кошти платежу й контролю.
Призначення фінансів - обслуговування грошовими ресурсами планомірно організованого кругообігу коштів залізниці, дирекцій, підприємств, організацій і установ залізничного транспорту. У досягненні повної відповідності між рухом матеріальних і грошових ресурсів укладається основна функція фінансів транспорту і його підприємств.
Економічне втримування цієї функції фінансів складається насамперед у правильному визначенні коштів, необхідних для виконання виробничих планів і програм, у плануванні доходів і витрат, визначенні прибутку й рентабельності.
Розподільна функція фінансів укладається в забезпеченні економічно правильного розподілу доходів по транзитних перевезеннях залізниць. Цю функцію використовують у фінансових взаєминах з держбюджетом, кредитною системою, а також міністерства з дорогами, доріг з дирекціями й т.д.
Фінансова робота укладається в тім, щоб забезпечити використання всіх функцій грошей і фінансів для безперебійної й рентабельної роботи залізниць, покриття витрат власними доходами, одержання накопичень, відрахування частки прибутку в держбюджет. Ці завдання виконує виробнича функція фінансів.
17.4. Визначення фінансового результату залізниць.
Доходом залізниці називається сума грошових коштів, одержаних залізницею за перевезення, послуги та реалізовану продукцію. Поряд з доходами у фінансовій статистиці використовують такі показники:
- виручка - сума наявних коштів і грошових документів, що надійшли за звітний період у каси станцій залізниць;
- доходні надходження залізниці - сума грошових коштів, вилучених за перевезення та додаткові послуги транспорту.
Кількісні показники доходів характеризують:- загальний обсяг доходів залізниць від перевезень; - доходи від перевезень вантажів;- доходи від перевезень пасажирів;- доходи від перевезень багажу та пошти.

Якісні показники характеризують доходність вантажних, багажних та пасажирських перевезень як розмір доходу, що одержують з одиниці переміщення вантажів або пасажирів, а також доходність від виконання початкової та кінцевої операцій з вантажами.
Фінансові можливості залізниці визначаються величиною регульованих тарифів, в які закладається обмежений рівень рентабельності. Таким чином, сума доходів залізниці складається з доходів від перевезень вантажів і пасажирів у місцевому та приміському сполученні; доходів за початково-кінцеві операції у вантажному русі та початкові операції в пасажирському русі, дохідних надходжень за рухомою операцію з вантажних і пасажирських перевезень, виконаним у прямому сполученні в межах своєї дороги; доходів від додаткових зборів, отриманих з вантажовласників і пасажирів; доходів від іншої діяльності:
Середня доходна ставка за вантажні та окремо за багажні перевезення розраховується діленням суми провізної плати на відповідний вантажообіг , а по пасажирським перевезенням - діленням суми провізної плати та доплат на пасажирооборот .
Середня доходна ставка по перевезенням взагалі розраховується на 10 приведених т-км.
Витрати залізничного транспорту на перевезення розділені на дві частини: витрати за основною діяльністю (експлуатаційні витрати) та витрати за допоміжною діяльністю.
Важливим фінансовим показником є прибуток. Прибуток буває балансовим і розрахунковим.
Розрахунковий прибуток отримують вирахуванням з балансового прибутку плати за виробничі фонди, сплати відсотків за короткострокові банківські кредити, відрахувань у державний бюджет.
Рівень рентабельності визначається у відсотках відношенням суми прибутку до середньорічної
(середньо квартальної) вартості виробничих основних засобів та оборотних коштів. Розрізняють загальну та розрахункову рентабельність.
Важливим узагальнюючим економічним показником роботи залізниць є собівартість перевезень, що відображає витрати на одиницю перевезень.
17.5. Планування фінансів залізниці
Централізоване управління фінансами базується на системі формалізованого як по сутності, так
і в часі поділу функцій управління, контролю і відповідальності між Укрзалізницею, залізницями, дирекціями й іншими суб'єктами управлінського процесу. Нині Укрзалізниця здійснює перерозподіл фінансових потоків між вантажовідправниками і транзитними залізницями. Фінансування за затверджуваним кошторисом в галузі доцільно застосовувати для некомерційних організацій, навчальних закладів, науково-дослідних установ та інших підприємств і організацій, підприємницька діяльність яких має обмежений характер. Для виробничих підприємств — залізниць, ремонтних заводів та інших організацій, що здійснюють виробничо-підприємницьку діяльність, кошторисне фінансування реалізується через установлені фінансові плани. Управління на цій підставі базується на підвищенні ролі планів і відповідальності за їх виконання. Кошториси і фінансові плани є складовою централізованого плану галузі.

Перший рівень управління фінансами — Укрзалізниця, другий -залізниці, третій - дирекції, включаючи самостійні відділи, підприємства, організації.
На кожному рівні розробка і контроль планів по функціональних та галузевих напрямах розподіляється:
- на першому рівні — між відповідними функціональними та виробничими департаментами й управліннями міністерства;
- на другому і третьому рівнях — між службами залізниць, дирекціями, підприємствами, цехами.
Ступінь деталізації планових показників визначається завданнями, що стоять перед конкретним підрозділом. Чим вище рівень управління, тим більші значення показників, що формують план. Порядок взаємодії між рівнями управління і виробничими та функціональними підрозділами регламентується відповідними нормативними документами Укрзалізниці. При цьому в планах по окремих напрямах визначаються основні показники з обов'язковою вартісною оцінкою і встановлюється ліміт необхідних для
їх виконання фінансових ресурсів. Перегляд лімітів здійснюється після аналізу причин, що викликали дане відхилення. Якщо відхилення від ліміту визначаються не об'єктивними факторами, то встановлюється система відповідальності за невиконання бюджету. Сформована в УЗ система управління є базою для її адаптації до управління фінансами з використанням стійких зв'язків як по вертикалі, так і горизонталі.
Нові економічні умови привели до зміни завдань управління на залізничному транспорті. Як наслідок, виникли нові вимоги до моделей управління, головними з яких є: підвищення якості управління за рахунок більш оперативного і повного використання інформації про хід виробничого процесу, матеріальні, фінансові, енергетичні потоки, запаси сировини і матеріалів; визначення й ефективне застосування комплексних показників у системах управлінського і бухгалтерського обліку, що поліпшують інформаційне забезпечення оперативного управління; наявність комплексної системи управління фінансовим станом залізниці, об'єднаної з інформаційними базами даних а також єдиного інформаційного простору, що забезпечує інтеграцію даних і дозволяє використовувати всю накопичену інформацію для прийняття управлінських рішень.
Централізація управління фінансами в рамках УЗ і залізниць може бути здійснена на базі комплексного підходу до планування стратегії, підвищення рівня техніко-економічного обґрунтування планів і програм та контролю за їх виконанням з урахуванням мінливих умов. Існуючий аналіз узагальнюючих фінансово- економічних показників недостатньо ефективний, він базується на фактичній бухгалтерській звітності, що складається з певним часовим відставанням і не дозволяє виявити приховані резерви і втрати. Це не сприяє своєчасному прийняттю управлінських координуючих впливів.
Ліміти авансового фінансування доводяться до залізниць з конкретною вказівкою спрямування коштів. Укрзалізниця виступає основним організаційно-економічним центром, який здійснює централізоване фінансове управління на базі загальногалузевої концепції розвитку і концентрації фінансових джерел для здійснення поточних капітальних вкладень та перспективних інвестиційних проектів.
Централізоване управління дозволяє здійснювати моніторинг фінансових потоків, робити їх більш прозорими і керованими. Це завдання вирішується за допомогою формування єдиної галузевої банківської системи. Фінансове управління відрізняється від діючого планування в галузі тим, що основний акцент

переноситься на фінансовий результат виробничої діяльності, формування доходів на базі потреб у перевезеннях, розподіл і ефективне використання фінансових ресурсів.
На сучасному етапі розвитку економіки роль ефективного управління фінансово-господарською діяльністю в галузях промислово-виробничого комплексу стрімко зросла й ускладнилася. В умовах ринкової економіки ефективне управління фінансовими потоками набуває актуального значення. Планування фінансових потоків, контроль виконання плану, аналіз і розробка управлінських рішень шляхом ефективної зміни напряму руху фінансових засобів складає основу управління фінансовими потоками.
Метою оперативного управління платежами УЗ є своєчасне забезпечення цільового фінансування окремих залізниць, галузевих програм УЗ, відрахувань у галузеві фонди, капітальних вкладень тощо.
Оперативне управління платежами УЗ досягається за рахунок оперативної взаємодії всіх підрозділів.
Основна ідея централізованого управління фінансами — формування плану в нерозривному зв'язку
із системами контролю і відповідальності за його виконання. Система планових показників повинна охоплювати дохід, розподіл ресурсів, фінансування і виробництво і розроблятися на всіх рівнях управління
— Укрзалізниця, залізниця, структурні підрозділи залізниці, інші підприємства й організації галузі.
Набір планових показників може бути загальним для залізниць, підприємств, організацій галузі і специфічним - для окремих з них. З урахуванням специфіки галузі необхідна розробка наступних планів.
На першому рівні - Укрзалізниця:
• план дохідних надходжень — план з розбивкою по залізницях встановлює завдання по дохідних надходженнях для кожного виду перевезень: перевезення вантажів, пасажирів. З них надходження від перевезень прямого сполучення, централізовані розрахунки, а від місцевого сполучення через управління залізниць тощо. У стандарті передбачається конкретний відділ Головного управління Укрзалізниці, що відповідає за виконання цих показників, здійснює контроль за відхиленнями, управляє даною діяльністю на залізницях і готує пропозиції для керівництва Укрзалізниці за необхідності коригування показників дохідних надходжень;
• план виручки за видами діяльності в розрізі залізниць, підприємств і організацій;
• план загальногалузевих витрат по напрямах і в розрізі відрахувань залізниць;
• план виробництва в розрізі залізниць і підприємств по окремих напрямах: вантажні і пасажирські перевезення, показники роботи рухомого складу, збільшені плани виробництва окремих видів сукупної продукції;
• план руху основних засобів по видах, а також у розрізі залізниць та підприємств, знос і амортизація;
• план ремонтів колії, рухомого складу, контейнерів та інших технічних засобів по залізницях, ремонтних підприємствах галузі. Усі види ремонтів розподіляються між Головними управліннями
Укрзалізниці, відповідальними за їх виконання, ціноутворення і відносини між залізницями та ремонтними підприємствами — як галузевими, так і зовнішніми;
• план закупівель (з обґрунтуванням обсягів закупівель по великих постачальниках, можливості зниження закупівельних цін на базі проведення тендерів). Закупівлю найбільш важливих для галузі

матеріальних ресурсів доцільно проводити на рівні Укрзалізниці, інші матеріали можуть закуповуватися залізницями в межах затверджених лімітів. Нині галузь здійснює централізоване фінансування закупівель матеріалів верхньої будови колії, паливно-мастильних матеріалів, розрахунки за електроенергію. Питома вага коштів залізниць, що спрямовуються на ці цілі, складає 2—4% у структурі коштів, використаних залізницями. Очевидно, що висока централізація коштів залізниць дозволить одержати економічний ефект при централізованих закупівлях значного обсягу матеріалів за рахунок зниження відпускної ціни на них, більш гнучких схем розрахунків за одержані товари, мінімізації витрат на сплату штрафних санкцій;
• план по праці (з урахуванням завдань з підвищення продуктивності праці і зниження чисельності).
Чисельність, продуктивність праці, фонд оплати праці;
• план витрат на основне і допоміжне виробництво в розрізі залізниць по видах перевезень, інших підприємств галузі;
• прогноз фінансових результатів (бюджет балансового прибутку для залізниць та інших підприємств галузі);
• план податкових та інших обов'язкових платежів у бюджет і позабюджетні фонди. При розробці цього плану в умовах централізованого фінансування мають бути вирішені питання про відносини
УЗ і залізниць з бюджетами різних рівнів. Багато платежів при реорганізації залізниць можуть піти на державний рівень, тому необхідна розробка податкового плану, що регламентує відносини галузі з державним і місцевим бюджетами. Місячний план податків являє собою графік податкових платежів, реалізований у режимі реального часу;
• централізований план інвестицій і довгострокових вкладень (формується на базі уніфікованих методів оцінки інвестиційних проектів та довгострокових вкладень). В умовах централізації фінансів формування даного плану має дуже велике значення. Оцінка інвестиційних проектів повинна здійснюватися на основі їхньої галузевої ефективності з урахуванням оцінки альтернативних вкладень. Усі проекти, фінансування яких намічається залізницями, підприємствами, організаціями галузі, мають проходити експертизу на рівні галузі з огляду на їх виробничу й економічну доцільність. Цей план розробляється з урахуванням довгострокової стратегії галузі. При цьому мають бути виділені найбільш пріоритетні базові напрями розвитку, необхідні для галузі в цілому. Фінансування локальних проектів здійснюється, виходячи з цих напрямків, щоб уникнути дроблення наявних ресурсів;
• план джерел фінансування — власних і позикових (лімітування фінансових засобів для
інвестицій), що має вигляд зведеного галузевого балансу по видах джерел, зокрема прибуток, амортизація, кредити, позики, централізовані джерела з розбивкою по залізницях, підприємствах, а також банках,
інвестиційних інститутах (як українських, так і міжнародних тощо). На сьогоднішній день Укрзалізницею централізується 100% амортизаційних відрахувань залізниць;
• план залучення позикових коштів в основну діяльність і ш капітальні вкладення (окремо по довго
- і короткострокових кредитах), що практично є кредитним планом галузі з розбивкою по залізницях, підприємствах і організаціях, а також по фінансово-кредитних установах, термінах платежу тощо. Він повинен контролюватися в реальному режимі часу;

• план використання прибутку з розбивкою по залізницях, підприємствах і організаціях галузі (в умовах державної власності цей план дуже важливий для формування джерел матеріального заохочення й
інвестування);
• прогноз консолідованого балансу. Формування прогнозного балансу є невід'ємною частиною централізованого управління фінансами. Сьогодні баланс формується вже за сформованими показниками.
Визначення показників, що оцінюють структуру балансу, здійснюється за фактичними показниками, на величину яких уже не можна впливати. Постійний моніторинг структури балансу можливий тільки на базі розрахунку прогнозного балансу станом на кінець планованого періоду з урахуванням передбачуваних змін у цьому періоді. Контроль за показниками протягом даного періоду здійснюється постійно на базі аналізу відхилень від прогнозу з виявленням факторів, що викликали це відхилення. При цьому використовується система єдиних критеріїв, адаптована до специфіки галузі, Формування і контроль прогнозних балансів дозволяють виявляти кризові явища в діяльності підприємств ще на стадії їх можливого попередження.
Платіжний баланс визначає розміри надходжень на рахунки УЗ і залізниць коштів та основні напрями їх використання з урахуванням пріоритетності.
На другому рівні — залізниця:
- план доходів залізниці від перевезень;
- план виручки;
- план виробництва по окремих напрямках (залізниці, дирекції і відособлені підрозділи);
- план ремонту колій, рухомого складу, контейнерів та інших технічних засобів (залізниці, дирекції, ремонтні підрозділи);
- план матеріальних ресурсів;
- план по праці;
- план витрат на основне та допоміжне виробництво;
- план залучення позикових коштів в основну діяльність і капітальні вкладення;
- прогноз фінансових результатів (бюджет балансового прибутку);
- план використання прибутку;
- план податків і платежів у позабюджетні фонди;
- план руху коштів (по засобах платежів), крім плану удосконалення розрахунків за перевезення і скорочення дебіторської і кредиторської заборгованості;
- прогноз балансу.
Наведений перелік є загальним для галузі. При більш детальному опрацюванні він має бути конкретизований і деталізований по найважливіших напрямах. Однак усі розділи плану є елементами єдиного плану, взаємозалежними і взаємообумовленими.
Цикл підготовки планів в умовах залізничного транспорту включає наступні етапи:
1.
Підготовка пропозицій підприємствами, організаціями і центральним апаратом за визначальними показниками Основного плану Укрзалізниці на базі оцінки наступних напрямів, що характеризують стратегію розвитку галузі:

- тарифної політики, яка регулюється державою, щодо природних монополій, ринку транспортних послуг і конкуренції на цьому ринку;
- шляхів підвищення прибутковості галузі і зниження експлуатаційних витрат;
- виробничих можливостей залізниць та інших підприємств, що забезпечують перевізний процес;
- стану зовнішнього і внутрішнього економічного середовища, нормативно-правової бази, соціальних умов, ринків формування матеріально-технічної бази тощо;
- можливостей мобілізації внутрішніх і залучення зовнішніх джерел фінансування поточної діяльності та інвестиційних програм.
2. Розгляд проекту, формування альтернативних варіантів, їх оцінка, внесення необхідних коригувань.
3. Сутність плану, визначення конкретних показників і доведення їх до структурних підрозділів для виконання і контролю.
Процес наскрізного планування в галузі базується на поєднанні довгострокових і короткострокових планів. Річний план розробляється на рік з розбивкою по кварталах за укрупненими показниками, квартальний план — по місяцях і більш деталізованій номенклатурі. Місячні плани є оперативними, контроль виконання яких складає базу оперативного управління. Протягом року плани коригуються з урахуванням фактичного стану залізничного транспорту.

1 ... 4 5 6 7 8 9 10 11 12

скачати