Азова інформація по тесту модуль №1 тест подається - вперше;  без змін; зі змінами сторінка 8

обладнання, інтегральний коефіцієнт використання машин і обладнання та ін.), характеризують рівень використання основних фондів залежно від певних факторів (потужності, часу, ступеня оновлення).
Якісну характеристику діючих основних фондів відображає показник їх зношення, а динаміку відтворювальних процесів основних фондів — коефіцієнт
У фінансових показниках залізничного транспорту відображаються в узагальненому виді всі сторони його виробничої діяльності: величини використовуваних основних фондів і оборотних коштів, доходи, видатки, накопичення, витрати на нове будівництво й капітальний ремонт.
Фінансова робота на залізничному транспорті спрямована на поліпшення використання основних фондів і оборотних коштів, підвищення рентабельності й прибутку, забезпечення фінансування залізниць, промислових підприємств, ремонтно-будівельних, будівельних і інших організацій Міністерства транспорту й зв'язку, на пошук й використання резервів, а також на своєчасне виконання залізничним транспортом всіх зобов'язань перед державним бюджетом. Складовою її частиною є економічний аналіз і контроль за ходом виконання балансу прибутків і видатків.
Залізничний транспорт вносить у державний бюджет відрахування від прибутку у вигляді плати за виробничі фонди й податок на прибуток. Разом із цим транспорт одержує з державного бюджету кошти на капітальне будівництво, соціально-культурні заходи, утримування органів керування й на фінансування інших потреб (охорона здоров'я, освіта й т.д.).
Важливим завданням фінансування роботи на залізничному транспорті є постійне підвищення прибутку та ефективне використання основних фондів.
Укрзалізниця в області фінансів затверджує й доводить до залізниць план за наступними показниками:
- загальна сума прибутку по основній діяльності;
- рентабельність до суми виробничих основних фондів і оборотних коштів;
- платежі Міністерству інфраструктури й асигнування з останнього.
Внески податків на прибуток в бюджет здійснюється Укрзалізницею централізовано. По цих же показниках управління залізниць доводять план до структурних підрозділів. Всі інші показники фінансового плану – основні фонди й оборотні кошти, доходи залізниць від перевезень, баланс прибутків і видатків – розробляються управліннями залізниць і дирекціями і використовуються плановими фінансовими органами як розрахункові матеріали до складання планів.
Прибуток залізниць від перевезень за останні роки значно зменшився за рахунок зменшення обсягів перевезень і відповідно доходів від перевезень і інших надходжень, а також за рахунок підвищення собівартості перевезень. Рентабельність є недостатньою, оскільки складає близько 18 % до вартості основних виробничих фондів. Такою ж приблизно вона залишалася й у наступні роки.
14.2. Облік основних фондів

Для здійснення перевезень вантажів і пасажирів і забезпечення нормальної роботи численних підприємств залізниці повинні мати у своєму розпорядженні необхідні основні фонди й оборотні кошти, раціонально їх використовувати й вчасно поповнювати й заміняти.
Всі фонди державних підприємств діляться на основні й оборотні. Основні фонди - це сукупність матеріально-речових цінностей, що діють у незмінній натуральній формі на протязі тривалого періоду, і відшкодовуючих свою вартість у міру зношування у вигляді амортизаційних відрахувань, що включаються у вартість продукції або послуг залізничного транспорту.
У процесі виробництва тільки виробничі основні фонди переносять свою амортизовану вартість на вартість створюваного з їхньою участю продукту або послуг залізниць. Невиробничі фонди
– житлові, культурно-побутові будинки й т.п. – які не беруть участь у створенні матеріальних цінностей, однак їхня вартість також відшкодовується в міру зношування й включається в плату за житлову площу, послуги комунальних підприємств, санаторіїв, стадіонів і т.д.
Планування амортизаційних відрахувань залізниць, дирекцій та структурних підприємств здійснюється на основі встановлених норм і звітних даних про наявність основних фондів на початок планованого періоду з урахуванням середньорічного уведення їх у дію й передбачуване їхнє вибуття.
Більша частина виробничих фондів (близько 57,52%) доводиться на споруди (в основному по колійному господарству) і на транспортні засоби – вагони, локомотиви й ін. (близько 33%) Плата в державний бюджет у розмірі в середньому 8% вноситься тільки за виробничі фонди. Первісна вартість основних фондів у минулому оцінювалася в цінах різних років, що виключало їхню порівнянність, приводило до викривлення собівартості й рентабельності роботи підприємств, до заниження розмірів амортизаційних відрахувань у порівнянні з дійсними потребами в поновленні й ремонті основних фондів.
У зв'язку із цим була проведена переоцінка всіх основних фондів за України, у тому числі й залізничному транспорті за станом на 01.01.2015 рік. Були розроблені нові норми амортизаційних відрахувань по групах основних фондів, однорідні для всіх галузей народного господарства. Дані переоцінки підвищили вартість основних фондів залізниць головним чином за рахунок підвищення вартості спорудження колії, штучних споруд і будівель; вартість же рухомого складу навіть трохи знизилася.
Основні фонди залізниць безупинно збільшуються й не у повній мірі технічно вдосконалюються, що створює умови для підвищення відсотку зносу основних фондів при падінні обсягів перевезень. Відтворення основних фондів залізничного транспорту здійснюється в розширеному масштабі по планам капітальних вкладень.
Капітальні вкладення державних підприємств і організацій фінансуються в межах затвердженого плану за рахунок державного бюджету, а також прибутку залізниць та дирекцій
Укрзалізниці, частини амортизаційних відрахувань, що направляється на повне відновлення основних фондів. Крім того, джерелами фінансування капітальних вкладень є прибуток і кошти від мобілізації внутрішніх ресурсів і інші джерела, яких недосить у сучасних умовах.

Частка бюджетних коштів у фінансуванні капітальних вкладень надалі буде зменшуватися, а частка власних коштів залізничного транспорту - прибутки від основної діяльності зменшуватися й амортизаційних відрахувань - збільшуватися.
Амортизаційних відрахувань, призначених на поновлення основних фондів є недостатньо для розвитку та оновлення виробництва залізниць та структурних підприємств. Із цього фонду здійснюється фінансування капітальних вкладень на впровадження нової техніки, механізацію й автоматизацію, модернізацію устаткування, відновлення основних фондів, удосконалювання організації виробництва й праці. При цієї недостатності коштів залучаються кредити банків.
Амортизаційні відрахування, призначені на капітальний ремонт основних фондів і модернізацію діючого встаткування, залишаються в розпорядженні залізниць та дирекцій, за винятком амортизаційних відрахувань, призначених для капітального ремонту локомотивів, вагонів, контейнерів і залізничної колії, які централізуються Укрзалізницею й використовуються для потреб капітального ремонту цих видів основних фондів відповідно до єдиного плану УЗ.,
Фондовіддача - показник ефективності використання основних виробничих фондів і
оборотних засобів, тобто це зняття доходів, продукції, прибутку з 1 вкладеної гривні основних
виробничих фондів і оборотних засобів.
;
;
ОС
ОПФ
П
ОС
ОПФ
Д
ОС
ОПФ
Рl
Ф
ван







(14.1) де,

ван
Рl - вантажообіг, ткм.;

Д - сукупні доходи від реалізації транспортних послуг, грн;

П - прибуток від перевезень вантажів, грн;
ОПФ – вартість основних виробничіх фондів, грн;
ОС – вартість основних засобів, грн.
Ефективність використання основних виробничих фондів залежить від раціонального використання вагонів і локомотивів, будівель і споруд, оборотних засобів. Оскільки збільшення морального і фізичного зношування основних фондів веде до зниження ефективності виробництва.
14.3. Показники ефективності використання основних виробничих фондів
До показників використання основних фондів залізниць відносяться:
фондовіддача — кількість приведених тонно-кілометрів, що припадає на 1 грн. основних виробничих фондів;
фондоємність — вартість основних виробничих фондів, що припадає на 1000 приведених т-км;
фондоозброєність — вартість основних виробничих фондів, що припадає на одного працівника експлуатаційного контингенту залізниць.

Основні виробничі фонди (ОВФ) — це засоби праці, які повністю або частково зберігають свою натурально-речову форму протягом багатьох виробничих циклів (звичайно роки) і переносять свою вартість на готову продукцію частинами, в міру зношення. Результати сучасного виробництва все більше визначаються оновленням та удосконаленням виробничих фондів і залежать від ступеня їх використання.
Виходячи із ролі у виробничому процесі розрізняють активну та пасивну частину основних фондів.
Активні основні фонди — це знаряддя праці, які безпосередньо виливають на випуск продукції, тобто беруть участь у перетворенні предметів праці в готову продукцію.
Пасивними основними фондами вважають такі, що забезпечують нормальне функціонування активної частини фондів.
Первісна вартість основних фондів виражається в цінах купівлі або введення їх у дію. За цими цінами враховують основні фонди у балансі підприємства і нараховують амортизацію.
Відновлювальна вартість являє собою вартість відновлення основних фондів.
Повна (первісна і відновлювальна) вартість — це вартість основних фондів у новому не зношеному вигляді.
Залишкова вартість розраховується як різниця між повною первісною вартістю і сумою зносу.
Визначається за наступною формулою:
),
100
/
(
Т
qC
С
Ф
п
п
зал

(14.2) де С
п
— первісна вартість основних фондів, млн. грн.; q - норма амортизаційних відрахувань, %;
Т — період експлуатації обладнання, роки.
Фондовіддача - узагальнюючий показник, визначений відношенням об’єму товарної продукції
(ТП) у співвідносних цінах до середньорічної вартості основних виробничих фондів (Ф) (відношенням випущеної продукції на 1 грн. ОВФ):
ФО = ТП/Ф (14.3)
Фондоозброєність є найважливішим показником, який характеризує забезпеченість працюючих основними виробничими фондами:
ФВ = Ф/Ч (14.4)
Фондоємність продукції — величина, обернена фондовіддачі. Вона являє собою відношення середньорічної вартості основних виробничих фондів до вартості товарної продукції.
Коефіцієнт придатності являє собою відношення різниці первісної вартості і суми зносу до первісної вартості основних фондів.
Коефіцієнт оновлення характеризує інтенсивність введення в дію основних фондів і визначається відношенням вартості основних фондів, введених в звітному періоді, до вартості основних фондів на кінець цього періоду.

Коефіцієнт зносу дорівнює відношенню суми зносу основних фондів до первісної їх вартості і визначається окремо для кожного засобу.
Коефіцієнт приросту основних фондів дорівнює частці від ділення різниці вартості функціонуючих основних фондів і вартості вибулих за звітний період фондів до вартості всіх фондів на кінець цього періоду.
Коефіцієнт вибуття характеризує частку тих, що вибули внаслідок зносу основних виробничих фондів в їх загальному об’ємі.
Розрізняють екстенсивне використання обладнання, яке характеризується часом роботи об’єкта за рік, місяць, добу, зміну, й інтенсивне, визначене рівнем завантаження об’єкта в одиниці робочого часу.

Тема 15
ОБОРОТНІ ЗАСОБИ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ.
15.1 Оборотні кошти – визначення і класифікація
Для забезпечення процесу виробництва матеріальними цінностями (паливом, змащенням, матеріалами, запасними частинами тощо) залізниця повинна постійно мати їх у запасі. Ці запаси оплачені, тобто на них витрачені кошти. Крім того, необхідно мати кошти для придбання інструменту,
інвентарю, спеціального і форменого одягу, а також вільні кошти на рахунках і в касі підприємства.
Кошти, вкладені в запаси матеріальних цінностей, у малоцінні і швидкозношувані
предмети, спецодяг, у розрахунки, а також ті, що знаходяться на рахунках і в касі підприємства,
називаються оборотними активами. На відміну від основних фондів, оборотні активи беруть
участь тільки в одному циклі виробництва, втрачають натуральну форму і переносять свою
вартість на перевезення чи іншу продукцію.
Оборотні активи залізниць класифікують за трьома основними ознаками: за місцем і роллю в процесі відтворення — засоби у сфері виробництва і сфері звертання; за принципами організації — нормовані та ненормовані; за джерелами утворення — власні і позикові.
У сфері виробництва оборотні активи вкладаються в запаси предметів праці (матеріали, паливо,
інструмент і т. ін.), у витрати, пов’язані з підготовкою до виробництва (витрати майбутніх періодів).
Оборотні активи у сфері обертання — це готова продукція на складі підприємства, кошти в розрахунках за продукцію, не оплачену покупцями, за формений одяг, виданий працівникам залізниці з розстрочкою платежу, а також кошти на розрахунковому рахунку підприємства.
Майже 2/3 оборотних активів залізниць знаходиться у сфері виробництва - головним чином у виробничих запасах.
Основна частина оборотних активів відноситься до нормованих. Нормуються всі оборотні
активи у сфері виробництва, а так само кошти, вкладені в готову продукцію й розрахунки за
формений одяг. Розмір засобів по елементах: товари відвантажені, кошти, дебітори та інші
оборотні активи не нормуються, тому їх називають ненормованими оборотними активами.
Поділ оборотних активів на нормовані і ненормовані має велике практичне значення. При
обчисленні показника рентабельності у розрахунок приймаються нормовані оборотні активи.
Нормування власних оборотних активів здійснюється шляхом розрахунку нормативу і норми оборотних активів по окремих статтях.
Норматив — це грошове вираження планової потреби підприємства у власних оборотних активах. Норма оборотних активів виражає потребу оборотних активів на одиницю продукції, на гривню витрат на одного працівника й інших показників діяльності підприємства. Норми оборотних активів порівняно стійкі, що дозволяє розраховувати їх на тривалий період часу.
На залізницях розраховуються нормативи по наступних статтях: виробничі запаси, спецодяг в експлуатації, малоцінні і швидкозношувані предмети в експлуатації, незавершене виробництво, готова

продукція, витрати майбутніх періодів, розрахунки з робітниками та службовцями по форменому одягу.
Сукупність оборотних фондів і фондів обігу становить оборотні кошти підприємства.
Оборотні фонди, що перебувають у сфері виробництва, - це вартість необхідних запасів
сировини, матеріалів, палива, малоцінних і швидкозношуваних предметів і спецодягу, що
перебувають в експлуатації, вартість незавершеного виробництва й витрати майбутніх звітних
періодів підприємства.
Фонди обігу – це вартість готової продукції або послуг незакінчені розрахунки й кошти,
що перебувають на розрахунковому рахунку підприємств і в їхніх касах.
Оборотні кошти залізниці діляться на власні й позикові. Власні оборотні кошти в плановому порядку виділяються в повне розпорядження залізниць, та дирекцій залізничного транспорту. При зміні обсягів перевезень і роботи необхідні оборотні кошти збільшуються або зменшуються. Позикові оборотні кошти залізниць й дирекцій одержують у формі банківського кредиту.
Власні оборотні кошти підрозділяються на нормовані й ненормовані. До нормованих оборотних коштів відносяться: виробничі запаси, незавершене виробництво й напівфабрикати, готові вироби й товари й грошово-розрахункові кошти, до ненормованих - кошти в касах, що перевищують норматив на розрахунковому рахунку, всі види дебіторської заборгованості й ін.
Приблизно така структура нормованих оборотних коштів була й у наступні роки.
Нормовані оборотні кошти складаються головним чином із запасів виробничого призначення.
Незавершене виробництво, напівфабрикати й готова продукція внаслідок особливої роботи залізниць
(відсутність витрат на сировину) становлять усього 1,4% і відносяться не до їх основної експлуатаційної діяльності, а до роботи підсобних підприємств (у промислових підприємствах питома вага вартості незавершеного виробництва й готової продукції перевищує 30%). У грошових розрахунках і нормованих грошових активах перебуває 4,3% коштів.
Слід особливо зазначити, що у зв'язку з відсутністю на транспорті витрат на сировину питома вага оборотних коштів досить невелика у порівнянні, наприклад, з переробною промисловістю й становить менш 1% вартості основних виробничих фондів залізниць.
Оборотні кошти в основному розміщені на залізницях лише незначна їхня частка перебуває в загальдорожніх організаціях.
Залізниці можуть тимчасово заповнити недостачу власних оборотних коштів за рахунок кредитів банків, довгострокових або короткострокових. Після закінчення встановлених строків кредити повинні бути повернуті зі сплатою певного відсотка за їхнє користування.
Джерелами фінансування матеріальних цінностей і розрахунків є: власні й прирівняні до них оборотні кошти, короткострокове банківське кредитування й стійкі пасиви.
Потреба у власних оборотних коштах кожного підприємства встановлюється залежно від майбутнього обсягу роботи, розміру витрат матеріальних цінностей, транспортних і інших видатків і норм оборотних коштів.

Норми оборотних коштів виражаються в добах, або в гривнях на одиницю продукції, або у відсотках від вартості продукції, що випускається, або послуг, які надаються. Наприклад, норми оборотних коштів, необхідних для створення запасу матеріалів і палива, а також матеріалів верхньої будови колії встановлюються в днях.
Грошове вираження мінімальних запасів матеріалів, палива, запасних частин і інших матеріальних цінностей, а також розмірів незавершеного виробництва, напівфабрикатів, готової продукції й грошових розрахункових коштів називається нормативомобігових коштів. Норматив обігових коштів визначається на основі середньодобової витрати матеріальних цінностей і кількості днів, на яке утвориться запас, і встановлюється на кінець планованого періоду.
Прискорення зворотності оборотних коштів має велике значення для поліпшення економіки виробництва й збільшення темпів розвитку. Воно досягається шляхом інтенсифікації виробничих процесів і скорочення періоду обігу товарів.
15.2. Показники ефективності використання оборотних коштів
Під оборотністю, або тривалістю обороту, оборотних коштів розуміється час (у днях),
протягом якого оборотні кошти роблять свій кругообіг. За оборот вони проходять всі послідовні
стадії від моменту заготівлі й придбання сировини, матеріалів, палива, інструмента до моменту
надходження коштів від реалізації продукції.
Швидкість звороту оборотних коштів характеризується або часом їхнього обороту в днях, тобто тривалістю обороту, або числом оборотів за даний період (наприклад, за рік) і визначається коефіцієнтом оборотності.
У прискоренні оборотності матеріальних цінностей у народному господарстві величезна роль належить транспорту. У вагонах і на складах залізниць постійно перебувають паливо, сировина, матеріали й різні готові вироби на мільярди гривень. Ці оборотні кошти належать різним підприємствам, у тому числі й Міністерству транспорту і зв'язку, Укрзалізниці. Тому прискорення доставки вантажів по залізницях вивільняє значні оборотні кошти всієї держави.
Середня тривалість обігу оборотних активів (оберненість у днях) визначається відношенням добутку середнього залишку (середньої суми) оборотних активів О
к
і кількості днів у аналізованому періоді До суми реалізованої продукції за той же період:



Рl
Д
О
Т
кх
об
/
(15.1);
Оберненість може визначатися для всіх видів матеріально-технічних ресурсів у цілому і окремо для нормованих і ненормованих. Ці показники порівнюються з відповідною оберненість за базовий період.
Коефіцієнт оберненості (число обертів оборотних активів) розраховують як відношення суми реалізованої за розглянутий період продукції до середнього залишку оборотних активів у тому ж періоді:
К
0
= РП/ОК (15.2);