Азова інформація по тесту модуль №1 тест подається - вперше;  без змін; зі змінами сторінка 6

ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою.
Компенсація надурочних робіт відгулом, не дозволяється.
Оплата праці у святкові й неробочі дні.Робота у святковий та неробочий день оплачується у подвійному розмірі:
- відрядникам за подвійними розцінками;
- працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, у розмірі подвійної годинної або денної ставки;
- працівникам, які одержують місячний оклад, у розмірі одинарної годинної або денної ставки поверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день проводилася у межах місячної норми робочого часу, і в подвійної годинної або денної ставки поверх окладу, якщо робота проводилася більше місячної норми.
Оплата у зазначеному розмірі проводиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день. На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день для відпочинку.
Доплата за роботи у нічний час.Робота у нічний час (з 22.00 до 6.00 ранку) оплачується у підвищеному розмірі, але не нижче 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час (відповідно до Кодексу законів про працю України). Всі працівники залізничного транспорту мають право на одержання доплати за роботу у нічний час у розмірі 40% годинної тарифної ставки
(окладу) за кожну годину роботи в цей час.
Оплата основної і додаткової відпустки. Відповідно до трудового законодавства в певних випадках, працівникам здійснюється оплата за невідпрацьований час. До таких видів оплати праці належать:
- оплата щорічної і додаткової відпустки;
- оплата відпусток у зв'язку з навчанням без відриву від виробництва;
- виплата нарахованої допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, вагітністю та пологами;
-
інші виплати.
Для розрахунку суми відпускних застосовується середньоденний заробіток. Для визначення суми, що належить нарахувати працівнику за час щорічної основної й додаткової відпустки (
в
З
), необхідно середньоденний заробіток помножити на кількість днів наданої відпустки. Даний розрахунок можна визначити за такою формулою:
П
365
n
З
З
сер в



, (10.1); де сер
З
- сумарний заробіток працівника за останні 12 місяців;
П – кількість святкових і неробочих днів, передбачених чинним законодавством;
365 – кількість днів на рік; n – тривалість відпустки в календарних днях.

Допомога з тимчасової непрацездатності. Підставою для нарахування допомоги з тимчасової непрацездатності є виданий за установленим порядком лікарняний листок (листок непрацездатності). Допомога з тимчасової непрацездатності видається з першого дня втрати працездатності й до її відновлення або до встановлення лікарсько-трудовою експертною комісією
(ЛТЕК) інвалідності.
Для розрахунку суми допомоги з тимчасової непрацездатності застосовується середньоденний заробіток, який визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на кількість робочих днів (годин). Розмір денної допомоги нараховується виходячи з середньоденного (годинного) заробітку в залежності від розміру призначеної допомоги в процентах до заробітної плати. Загальна сума допомоги визначається шляхом множення денної (годинної) допомоги на кількість робочих днів (годин), пропущених за даний місяць через непрацездатність.
Допомога з тимчасової непрацездатності в залежності від безперервного трудового стажу видається в таких розмірах: 60% - до 5 років стажу; 80% - від 5 до 8 років стажу; 100% - від 8 та більше років стажу.
Матеріальне заохочення працівників.Для стимулювання праці на підприємствах широко використовуються різні системи преміювання і винагороди.
Преміювання працівників підприємств залізничного транспорту здійснюється за розробленими положеннями та результатами господарської діяльності. Положення містять показники та умови преміювання, розміри премії, коло працівників, які підлягаються преміюванню. Як правило, показниками преміювання є:
- виконання і перевиконання виробничих завдань;
- підвищення продуктивності праці, виробітку;
- поліпшення кінцевих результатів господарської діяльності;
- економія сировини, палива, матеріалів тощо.
Крім поточного преміювання (за місяць, квартал), усім працівникам може бути встановлена виплата винагороди за результатами роботи за рік, яка здійснюється відповідно до розроблених положень при наявності коштів.
Працівникам, які мають почесні звання: „Заслужений працівник транспорту України",
„Заслужений будівельник України", „Заслужений енергетик України" та інші почесні державні звання, відповідно до спеціальності, встановлюються доплати до посадових окладів у розмірі 15% посадового окладу (тарифної ставки), а працівникам, які нагороджені знаком „Почесний залізничник", встановлюється доплата в розмірі 10% посадового окладу (тарифної ставки).
Працівникам залізничного транспорту встановлена система виплати надбавки за вислугу років.
Виплата надбавок за вислугу років здійснюється щомісячно, в залежності від стажу безперервної роботи в галузі, відповідно до затвердженого положення в % від місячної тарифної ставки (посадового окладу) в таких розмірах: 1-3 роки – 7%; 3-5 років – 10%; 5-10 років – 15%; 10-15 років -20%; 15-20 років – 25%; 20-25 років – 30%; більше 25 років – 40%.

Працівникам залізничного транспорту також передбачена виплата одноразових винагород
(наприклад, винагорода до ювілейних і пам'ятних дат) та матеріальної допомоги (наприклад, щорічна допомога на оздоровлення).
Для працівників залізничного транспорту (включаючи осіб, які знаходяться на їх утриманні), один раз на рік надається право на безкоштовний проїзд державами СНГ. По залізницям України також передбачений разовий безкоштовний проїзд на одну особу з відміткою „в купейному вагоні". Усім працівникам залізниць та членам їх сімей, які знаходяться на утриманні, надається річний квиток для проїзду на відстань до 150 км від місця проживання незалежно від напрямку.
Для підвищення зацікавленості трудових колективів у зростанні продуктивності праці на залізничному транспорті й надалі, передбачається посилення залежності заробітної плати кожного працівника і трудових колективів в цілому, від поліпшення кінцевих результатів роботи підприємств і організацій транспорту.
10.2. Розрахунок річного фонду заробітної плати
Річний загальний фонд заробітної плати складається з основного та додаткового:
дод
осн
річ
ФЗП
ФЗП
ФЗП
заг


, (10.2);
До основного фонду заробітної плати відноситься тільки оплата праці за фактично відпрацьований час відповідно до встановлених тарифних ставок т
с
С
і окладів окл
Е
, тобто
д
т
с
осн
F
С
ФЗП


або
окл
осн
Е
ФЗП

, (10.3); де д
F
– дійсний фонд часу одного робітника за місяць.
До додаткового фонду заробітної плати відносяться усі доплати компенсаційного і стимулюючого характеру.
Середньомісячна заробітна плата м
ср
З
визначається як відношення річного загального фонду заг річ
ФЗП
до числа робітників контингенту об
Ч
та кількості місяців за рік:



12
об
Ч
заг
річ
ФЗП
З
м
ср
, (10.4);
При цьому фонд заробітної плати відрядників і погодинників розраховується окремо. В планах залізниць середній заробіток встановлюється в цілому без виділення суми доплат. В лінійних

підприємствах враховуються всі основні складові середнього заробітку. Наприклад, середній заробіток відрядника включає заробіток по тарифу, відрядний приробіток, доплати за роботу в нічний час і в святкові дні, премії з фонду заробітної плати. Середній заробіток керівників, інженерно – технічних робітників і службовців, а також молодшого обслуговуючого персоналу включає місячний оклад і премії, які передбачаються для даної категорії робітників діючою системою оплати праці і положенням про преміювання.
Розрахунковий середній заробіток повинен встановлюватися в строгій відповідності з
темпами росту продуктивності праці, який повинен випереджати темпи росту заробітної
плати.

Додаток 2
Б
АЗОВА ІНФОРМАЦІЯ ПО ТЕСТУ
Модуль №2
………………….
Тест подається

- вперше;

- без змін;

- зі змінами
Кафедра:
«Економіка, бізнес та управління персоналом на транспорті»
Затверджено:(дата, підпис зав. кафедри)
___________ ___ Л.О._ Позднякова
Розробник: (прізвище, і., п.-б.)
Контактний телефон, електронна пошта
Л.О._ Позднякова, В.В. Котик,
О66-124-88-72
Дисципліна: (назва згідно з навчальним планом)
«Основи економіки транспорту»
Вид семестрового контролю (екзамен або залік) залік
Навчальний рік, семестр, модуль:
2021/2022, Модуль 2
Факультет:
УПП
Освітні програми
Організація перевезень і управління на транспорті
Термін навчання (повний/скорочений)
скорочений
Групи
(131- ОПУТс-Д19, (132- ОПУТс-Д19)
С
ПИСОК ТЕМАТИЧНИХ КРИТЕРІЇВ
(
ТЕМ ДИСЦИПЛІНИ
)
№ теми
Тематичні критерії
(теми дисципліни)
Кількість питань в тесті
Кількість питань в базі даних
Час
(кількість сек. на одне питання)
11
Експлуатаційні витрати залізничних перевезень.
1 10 70

10=700 12
Планування експлуатаційних витрат за елементами та за статтями.
1 10 70

10=700 13
Собівартість залізничних перевезень.
1 10 70

10=700 14
Основні фонди залізничного транспорту.
Показники їх використання.
1 10 70

10=700 15
Оборотні засоби залізничного транспорту.
1 10 70

10=700 16
Тарифна політика і тарифи на залізничному транспорті. Шляхи удосконалення вантажних і пасажирських залізничних тарифів
1 10 70

10=700 17
Планування та управління фінансами залізниці
1 10 70

10=700 18
Доходи залізничного транспорту.
Поняття, різновиди та порядок їх виникнення і розподілу.
1 10 70

10=700 19
Розрахунок прибутку і рентабельності від основної та підсобно-допоміжної діяльності
1 10 70

10=700 20
Економічна ефективність.
Методика розрахунку економічної ефективності планових заходів і нової техніки
1 10 70

10=700
Всього:
100 70

100=7000
Питання для комп’ютерного тестування в електронному вигляді отримав представник центру оцінювання якості вищої освіти і дистанційного навчання (ЦОЯВО) УкрДУЗТ.
Представник ЦОЯВО УкрДУЗТ
________________ ________________
(дата)
(підпис)
(П.І.Б)

Модуль 2
Тема 11
ЕКСПЛУАТАЦІЙНІ ВИТРАТИ. ОСОБЛИВОСТІ ПЛАНУВАННЯ ЕКСПЛУАТАЦІЙНИХ
ВИТРАТ НА ЗАЛІЗНИЧНОМУ ТРАНСПОРТІ.
11.1. Поняття та структура експлуатаційних витрат
Поточні витрати залізничного транспорту, які необхідні для забезпечення
виробничого процесу, називаються експлуатаційними витратами.
Мета планування експлуатаційних витрат – забезпечення виконання запланованого обсягу перевезень.
Експлуатаційні витрати складаються з витрат на заробітну плату, паливо, електроенергію, матеріали, амортизаційні відрахування та інші витрати.
Плануються експлуатаційні витрати за елементами та статтями витрат
Структура експлуатаційних витрат залізничного транспорту за їх елементами представлена на рисунку 11.1.
Рис. 11.1. Структура експлуатаційних витрат за елементами витрат
За статтями експлуатаційні витрати плануються згідно номенклатури витрат. Кожній статті витрат відповідає відповідний номер та вимірник, у відповідності з яким визначається величина витрат даної статті.
Вихідною базою для розробки плану експлуатаційних витрат є план перевезень, план роботи та ремонту рухомого складу, план по праці, план капітальних вкладень.
Е
Л
Е
М
Е
Н
Т
И
Е
К
СПЛ
У
АТ
АЦІ
ЙН
ИХ
В
ИТ
Р
АТ
Відрахування на соціальні заходи
Матеріали
Паливо
Фонд заробітної плати
Електроенергія
Амортизація
Інші

В умовах ринку залізничному транспорту необхідно приділяти велику увагу економії експлуатаційних витрат, яка призводить до зниження собівартості перевезень. Економія експлуатаційних витрат може бути забезпечена за рахунок впровадження прогресивних технологій, нової техніки, підвищення продуктивності праці, використання прогресивних норм витрат праці, матеріалів, електроенергії, палива, покращення показників використання рухомого складу, підвищення рівня механізації та автоматизації виробничого процесу.
11.2. Класифікація експлуатаційних витрат
Експлуатаційні витрати класифікуються по окремим ознакам:
- за видами діяльності;
- по відношенню до виробничого процесу;
- по способу віднесення витрат на собівартість перевезень;
- по зв’язку витрат з обсягом робіт.
За видами діяльності експлуатаційні витрати поділяються на витрати по експлуатаційній та підсобно-допоміжній діяльності.
За цією ознакою експлуатаційні витрати поділяються на дві групи: основні та загальногосподарські.
Основними називаються витрати, які безпосередньо зв’язані з виробничим процесом, тобто витрати які притаманні окремим господарствам.
Загальногосподарськими називаються витрати, які не можна віднести до основних витрат, але без них неможливе виконання основної діяльності окремого господарства. Вони мають дві групи витрат: витрати без утримання апарату управління та витрати по утриманню апарата управління.
В залежності від способу віднесення витрат на собівартість перевезень їх поділяють на дві групи: прямі та непрямі.
Прямими називають витрати, які зв’язані з виробництвом окремого виду робіт (послуг).
Непрямі витрати пов’язані з виробництвом декількох видів продукції (послуг) і розподіляються між ними пропорційно виконаному обсягу робіт, витратам по окремим вимірникам або по фонду заробітної плати. Наприклад: при визначені собівартості вантажних та пасажирських перевезень витрати господарства шляху, сигналізації та зв’язку, електрозабезпечення являються непрямими витратами.
В зв’язку витрат з обсягом робіт вони поділяються на залежні та незалежні (умовно-постійні).
Залежними називаються витрати значення яких змінюється пропорційно зміні обсягу робіт. До них, наприклад, відносять витрати на паливо та електроенергію для тяги поїздів, на проведення технічного обслуговування та технічного ремонту, амортизацію локомотивів та вагонів.
Витрати які не змінюються, або мало змінюються при зміні обсягу робіт називаються незалежними (умовно-постійними). До них, наприклад, відносять витрати по поточному утриманню,

ремонту, амортизація постійних обладнань залізничного транспорту – тягових підстанцій, пристроїв сигналізації та зв’язку.
11.3. Вплив якісних та кількісних показників експлуатаційної роботи на витрати
На величину експлуатаційних витрат впливають показники використання рухомого складу.
Якісні показники, які мають вплив на експлуатаційні витрати залізничного транспорту, можна поділити на дві групи:
1) показники, збільшенні яких приводить до збільшення експлуатаційних витрат, і навпаки. До них відносяться: коефіцієнт порожнього пробігу вагонів, коефіцієнт допоміжного пробігу локомотива;
2) показники, збільшенні яких приводить до зменшення експлуатаційних витрат, і навпаки. До них відносяться: динамічне навантаження вагону, маса поїзда брутто, технічна та дільнична швидкість, населеність пасажирського вагону.