Ім'я файлу: Антикризове управління банком.doc
Розширення: doc
Розмір: 192кб.
Дата: 01.11.2020
скачати
Пов'язані файли:
Господарське право.doc
Конструювання дрібних деталей одягу.docx
Розширення: doc
Розмір: 192кб.
Дата: 01.11.2020
скачати
Пов'язані файли:
Господарське право.doc
Конструювання дрібних деталей одягу.docx
РОЗДІЛ 2 МЕХАНІЗМ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ БАНКОМ 24
2.1 Організаційне та інформаційне забезпечення антикризового управління банком
Розвиненість інформаційних ресурсів та організаційного забезпечення управління банком, особливо в період кризового стану установи є ключовим фактором стабілізації фінансового станку банку.
Проблема інформаційного забезпечення, незважаючи на актуальність питання антикризового управління банком, недостатньо освітлена.
Система інформаційного забезпечення банківського менеджменту визначається в літературі як «процес безперервного цілеспрямованого підбору відповідних інформативних показників, необхідних для здійснення аналізу, планування та підготовки ефективних управлінських рішень за всіма аспектами діяльності банку» [17].
Поняття «інформаційне забезпечення антикризового управління банком»
є дещо вужче, аніж поняття «інформаційне забезпечення банківської діяльності», оскільки крім інформації до нього входить результати оцінки різних напрямів діяльності банку.
Отже, інформаційне забезпечення антикризового управління нами визначена як сукупність інформації у всіх її формах, аналіз якої дає результат у вигляді показників, що характеризує фінансовий стан банку.
Щоб бути корисною, інформація повинна відповідати таким критеріям [18]:
- доречність означає, що дана інформація дуже важлива і впливає на прийняті рішення користувачем;
- вірогідність інформації визначається її правдивістю, можливістю перевірки й документальною правдивістю;
- правдивість інформації полягає в тому, що вона не містить помилок та не фальсифікує дані, представлені у звітності;
- нейтральність припускає, що фінансова звітність не надає переваги інтересам однієї групи користувачів загальної звітності на шкоду іншій.
Інформаційне забезпечення має об’єктивно відображати стан банку в будь-який момент часу і з будь-яким рівнем деталізації. Лише достовірна інформація дає змогу мінімізувати ризики діяльності банку.
Джерела інформації відносно банку можуть бути як внутрішні, так і зовнішні.
До внутрішньої інформації належать інформація фінансової, бухгалтерської, управлінської, статистичної та податкової звітності.
Звітність комерційних банків є більш контрольована збоку державних та інших регулюючих органів, зважаючи на специфіку банківської діяльності. Це позитивно впливає на якість розкритої інформації в звітності, а також спрощує процес систематизації.
Якщо розглядати інформацію як засіб досягнення поставлених цілей, то її доцільно диференціювати на три групи; постійну, змінну та розрахункову:
- перша – це постійна інформація, яка не змінюється, тому що відображає минулий та базисний період;
- друга група – це змінна інформація, яка відноситься до аналізованого періоду та може багаторазово змінюватися у процесі пошуку найкращого варіанта прийняття рішення;
- третя – розрахункова інформація, яка отримана у результаті відповідної обробки інформації першої та другої груп [22, с. 41].
В праці О. А Криклій., Н. Г. Маслак визначається, що зовнішнє інформаційне забезпечення містить [17]:
- показники, що характеризують загальноекономічний розвиток країни, є основою проведення аналізу та прогнозування умов зовнішнього середовища функціонування банку при розробці комплексної політики управління банком, здійсненні інвестиційної діяльності, виявленні резервів зростання прибутку при досягненні середньогалузевих показників;
- показники, що характеризують кон’юнктуру ринку, і є базою для прийняття управлінських рішень у галузі формування цінової політики та доходів, залучення капіталу із зовнішніх джерел, формування портфеля фінансових вкладень і деяких інших аспектів формування та використання ресурсів банку;
- показники, що характеризують діяльність контрагентів і конкурентів.
Система інформативних показників даної групи використовується, в основному, для прийняття оперативних управлінських рішень за окремими аспектами формування та використання ресурсів банку.
Дані групи інформації банк отримує в різних формах основними, з яких є [19]:
- друковані (електронні) видання з новинами економіки та фінансової сфери;
- оперативна інформація у вигляді періодичного бюлетня;
- архіви фінансових даних;
- аналітичні огляди;
- індекси, що характеризують стан фінансового та фондового ринків;
- довідкова інформація – це локальні або віддалені бази даних, що містять інформацію із законодавства, довідники про банки, державні реєстри, дані про емітентів, архіви преси в електронному вигляді;
- дані про макроекономічну ситуацію.
Зовнішня інформація банку використовується з метою прогнозування основних параметрів розвитку банку з урахуванням його стратегії. Таким чином, інформація, отримана із зовнішніх та внутрішніх джерел використовується для:
- ідентифікації поточних та майбутніх ризиків;
- кількісного виміру ризиків на основі аналізу чутливості позицій до зміни процентних ставок на ринку, інфляції, темпів росту активів, обмінного курсу;
- аналізу отриманих результатів та здійснення коригувань, необхідних для підтримки адекватної сукупної позиції в цілому по балансу;
- аналіз різних сценаріїв розвитку ситуації для оцінки рівня витрат банку.
Аналіз управління діяльністю банку реалізується на стратегічному, тактичному, оперативному рівнях і базується на існуючій організаційній структурі управління. Перелік основних функцій підрозділів банку, задіяних у процесі управління ліквідністю розроблено на основі Постанови Правління НБУ № 361 [20] та з урахуванням Постанови Правління НБУ № 271[21].
Крім цього, кожен банк у процесі діяльності керується внутрішньобанківськими методичними рекомендаціями та інструктивними вказівками, що стосуються питань управління діяльністю банку.
Щодо організаційного забезпечення антикризового управління, то дана проблема не висвітлена науковцями, та достатньо регульованою з боку державних органів в Україні.
В банках України є прийнятним способом реалізації антикризового менеджменту є:
- надання повноважень антикризового менеджера працівнику банка;
- створення посади антикризового менеджера та передачу даних функції найманому менеджеру;
- передача функцій щодо реалізації антикризового управління вже існуючим департаментам чи відділам;
- створення нового департаменту в банку – комітет антикризового управління.
На нашу думку, останній спосіб є найбільш ефективним, оскільки функції, повноваження та компетенції даного відділу будуть концентровані та чітко розподілені серед працівників відділу.
Отже, дослідивши загальні функції та повноваження керівних органів банку, можемо визначити організаційне забезпечення антикризового управління ліквідністю банку на певних рівнів управління.
На стратегічному рівні управління здійснюється зборами акціонерів, спостережною радою та правлінням банку. Вони не є безпосередніми органами управління, але вони управляють цими органами, визначаючи ключові стратегічні питання даного аспекту. А саме: склад органів управління, напрямки їх діяльності, їх мету, ціль, завдання, межі відповідальності, підпорядкованість, та інше. А це означає, що вони визначають як буде формуватись управлінське рішення щодо антикризового менеджменту.
На тактичному рівні антикризове управління здійснюється комітетом антикризового управління та службою внутрішнього аудиту, КУАП та департаментом з ризик-менеджменту(ДРМ).
При цьому на КУАП покладені такі функції:
- визначення оптимальної структури активів і пасивів, аналіз якості структури балансу банку;
- розробка планових обсягів по залученню ресурсів та їх розміщенню в активні операції;
- затвердження лімітів за розривами ліквідності за строками;
- визначення потреби банку в ліквідних коштах;
- надання рекомендації бек- і фронт-офісам щодо здійснення активних іпасивних операцій банку.
Призначення ДРМ полягає у забезпеченні надійного процесу виявлення, оцінки, контролю та моніторингу всіх ризиків діяльності на всіх рівнях організації, в тому числі з урахуванням взаємного впливу різних категорій ризиків, а також вирішувати питання конфлікту завдань між необхідністю отримання доходу та мінімізації ризиків. Основною вимогою до даного підрозділу є повна незалежність (структурна та фінансова) від підрозділів банку, що безпосередньо приймають ризики (фронт-офісів) та підрозділів, які реєструють факт прийняття ризику та контролюють його величину (бек-офісів).
На комітет антикризового управління (АУ) покладаються функції саме здійснення менеджменту, тобто визначення стану кризи в банку, реалізація інструментів управління та забезпечення повернення установи до нормального процесу функціонування.
В даному комітеті варто створити наступні позиції:
- виконавчий директор;
- радник з правових питань;
- менеджер по корпоративному управлінню та фінансовому плануванні управління та бізнесу;
- менеджер по зв’язку з громадськістю;
- менеджер бізнес-планування та розвитку.
Служба внутрішнього аудиту здійснює нагляд за виконанням системи внутрішнього контролю й виносить судження про її достатність і ефективність, оцінює адекватність такої системи управління.
На оперативному рівні управління забезпечується бек- і фронт-офісами.
Кваліфікація та професійні навички працівників даних підрозділів впливає на обсяги та якість залучених та розміщених коштів, що забезпечує стійкість банку, та нормалізацію його фінансового стану.
Таким чином ми виділяємо стратегічний, тактичний та оперативний рівні організаційного забезпечення антикризового управління, в якому кожен суб’єкт є керівною системою управління та має виконувати чітко регламентовані функції. Тільки за таких умов банк може провести ефективне антикризове управління та максимально безболісно вийти з кризового стану. Щодо інформаційного забезпечення, то банк здійснює антикризове управління на основі внутрішньої та зовнішньої інформації, основою для якої є методичні рекомендації НБУ щодо діяльності банку.
2.2 Методичні підходи до аналізу фінансового стану банку на мікрорівні
Одним із основних завдань антикризового управління банком є забезпечення виходу банку з кризи. Щoб дoсягти виконання даного завдання, неoбхiднo здійснити аналіз та оцінити oснoвнi пoкaзники тa кoефiцiєнти фiнaнсoвoгo стaну бaнку зa кoнкpетний пеpioд.
Метoю oцiнки фiнaнсoвoгo стaну бaнку є йoгo aнaлiз в pетpoспективнiй динaмiцi для виявлення pеaльнoї стiйкoстi бaнку [24, С. 98]. А також мета аналізу - забезпечити оптимальну структуру активних та пасивних операцій
Основними завданнями аналізу фінансового стану є:
- визначення узагальнюючих оцінок і прогноз майбутніх результатів діяльності банку;
- дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;
- дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;
- об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;
- оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;
- аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних паперів;
- визначення ефективності використання фінансових ресурсів.
Діагностика – це система цільового фінансового аналізу, спрямованого на виявлення можливих тенденцій і негативних наслідків кризового стану[30].
На даному етапі проводиться збір інформації та аналіз її з метою виявлення негативних тенденцій та вчасного прийняття управлінського рішення.
Банком ставляться наступні завдання перед відповідними відділами, щодо зменшення ризику настання кризи [37]:
- розробити можливі сценарії розвитку кризи внаслідок впливу зовнішніх та внутрішніх факторів для наступного моделювання напрямків розвитку кризи;
- розробити та підтримати систему оперативного отримання інформації про фінансові показники банку та основні параметри зовнішнього середовища;
- розробити та підтримувати механізм оперативної корекції проблем несистемного характеру, що виникають, без кардинальної модифікації систем корпоративного управління та контролю;
- на основі аналізу найбільш вірогідних сценаріїв розвитку кризи, а також у випадку виявлення потенційних фінансових проблем системного характеру, ініціювати підготовку змін у корпоративну систему управління і контролю;
- розробити систему та періодично проводити аналіз ефективності корпоративного управління, а також аналіз надійності систем контролю.
В кризовому стані банку доцільно застосовувати наступний інструментарій аналізу фінансового стану банку:
- коефіцієнтний метод (метод індикаторів);
- горизонтальний аналіз;
- вертикальний аналіз;
- трендовий;
- факторний;
- стрес-тестування.
Застосування порівняльного аналізу (коефіцієнтний метод (метод індикаторів); горизонтальний аналіз; вертикальний аналіз; трендовий) базується на наступних способах порівняння:
- планових і фактичних показників, що можуть прямо чи опосередковано характеризувати діяльність банку з метою оцінки виконання плану;
- фактичних показників з нормативними для поточного;
- фактичних показників із динамікою аналогічних показників за минулий період для визначення тенденцій розвитку;
- фактичних показників із середньоринковими або ж середніми показниками за окремою групою банків, до якої належить банк, що аналізується.
Проводиться з метою визначення певного рейтингу на ринку за окремими показниками ліквідності.
Порівняльний аналіз ліквідності банку доцільно групувати за наступними видами:
- горизонтальний, який використовується для визначення відхилення фактичних значень показників від базових;
- вертикальний, за яким аналізується структура об’єкту дослідження.
Даний вид порівняльного аналізу тісно пов’язаний із факторним аналізом, оскільки визначається вплив структурних елементів на загальний рівень показника через порівняння його до і після дії окремих факторів та тенденцій;
- трендовий, за яким визначається значення відносних показників динаміки, зокрема темп росту та темп приросту об’єкту дослідження за ряд років;
- коефіцієнтний – визначається як співвідношення окремих статей балансу.
Для більш глибокого аналізу показників ліквідності необхідно застосовувати факторний аналіз, який досліджує вплив окремих факторів на результативний показник.
Стрес-тестування ризику може здійснюватися на основі оцінки чутливості зміни вартості портфелю банку в результаті дії певних шокових факторів.
Фінансовий стан банку за коефіцієнтним методом характеризується наступними групами показників:
- показники капітальної стійкості;
- пoкaзники, щo хapaктеpизують дiлoву aктивнiсть бaнку;
- пoкaзники лiквiднoстi;
- пoкaзники ефективнoстi упpaвлiння.
Слід зауважити, що інтегральну характеристику фінансової стійкості комерційного банку не можна обмежувати лише набором кількісних показників. Це результат аналізу більш охоплюю чого та детального, отже фінансовий стан не є конкретним числовим показником його діяльності, це його якісна характеристика.
Перший блок показників характеризує достатність капіталу для покриття банківських ризиків, оцінку структури капіталу, яка визначає якісний склад банківського капіталу. Саме тому вважаємо за доцільне використовувати саме поняття «капітальна стійкість», а не поняття, яке зустрічається в більшості праць, присвячених даній проблемі - «фінансова стійкість».
Показники ділової активності дають змогу інтерпретувати стан і використання банком економічного потенціалу, тобто наявних і прихованих можливостей, і вагомість взятих на себе ризиків господарювання [23, С. 125].
Пpoaнaлiзувaвши системи кoефiцiєнтiв, щo їх pекoмендує метoдичнa лiтеpaтуpa для aнaлiзу дiлoвoї aктивнoстi бaнку, ми вiдiбpaли тaкi з них, якi нaйбiльшoю мipoю i пpямo, a не пoбiчнo poзкpивaють piвень викopистaння пaсивiв i aктивiв.
Розглянувши системи коефіцієнтів, нами було відібрані наступні, які найкраще розкривають рівень використання активів і пасивів.
У чaстинi пaсивiв це:
- кoефiцiєнт aктивнoстi зaлучення пoзичених i зaлучених кoштiв;
- кoефiцiєнт aктивнoстi зaлучення стpoкoвих кoштiв;
- кoефiцiєнт aктивнoстi зaлучення мiжбaнкiвських кpедитiв;
- кoефiцiєнт aктивнoстi викopистaння зaлучених кoштiв у дoхiднi aктиви;
- кoефiцiєнт aктивнoстi викopистaння зaлучених кoштiв у кpедитний пopтфель.
У чaстинi aктивiв це тaкi кoефiцiєнти:
- кoефiцiєнт piвня дoхiдних aктивiв;
- кoефiцiєнт кpедитнoї aктивнoстi;
- кoефiцiєнт зaгaльнoї iнвестицiйнoї aктивнoстi в цiннi пaпеpи, aсoцiйoвaнi i дoчipнi пiдпpиємствa (чеpез пaйoву учaсть);
- кoефiцiєнт (чaсткa) iнвестицiй у цiннi пaпеpи i пaйoву учaсть у дoхiднi aктиви; кoефiцiєнт пpoблемних кpедитiв.
Показники ліквідності є основою платоспроможності банку та його фінансової стійкості.
Практики та науковці по-різному підходять до побудови методики обчислення системи показників ліквідності банку. Вибір показників для оцінювання ліквідності банку може залежати від особливостей ринку, на якому функціонує банк, виду банківських операцій, умов, специфіки їх здійснення [29, С. 21].
Дані показники, більшістю аналітиків, ставляться на перше місце за ступенем важливості для діяльності банку.
Існує два підходи до вимірювання ліквідності:
- на основі фінансових коефіцієнтів, які розраховуються за балансами і відображають ліквідний стан банку (ліквідність балансу);
- на основі визначення потенційної потреби в ліквідних коштах банку для виконання своїх зобов’язань (ліквідність банку).
Виділяють наступні показники, що характеризують ліквідність балансу банку [26]:
- коефіцієнт миттєвої ліквідності;
- коефіцієнт загальної ліквідності зобов’язань банку;
- коефіцієнт відношення високоліквідних до робочих активів;
- коефіцієнт ресурсної ліквідності зобов’язань;
- коефіцієнт ліквідного співвідношення виданих кредитів і залучених депозитів (для визначення незбалансованої ліквідності);
- коефіцієнт генеральної ліквідності зобов’язань.
В Україні ліквідність банку також регулюється на державному рівні за допомогою нормативів ліквідності, що встановлені Національним банком України.
Результативним показником діяльності банку є величина одержаного прибутку. Рівень окупності прибутком статутного і загального капіталу, активів (у тому числі дохідних), а також витрат банку характеризує їх рентабельність [28].
Зважаючи на те, що витpaти чaстo зpoстaють незaлежнo вiд piвня гoспoдapськoї фiнaнсoвoї дiяльнoстi бaнку, a пiд впливoм пoгipшення зaгaльнoї екoнoмiчнoї ситуaцiї в деpжaвi, тo пpибутoк, який чaстo зa мaсoю невисoкий, не мoже хapaктеpизувaти piвень oкупнoстi. Тoму piвень ефективнoстi упpaвлiння бaнкoм неoбхiднo визнaчaти пopяд з вiддaчею пpибуткoм ще i дoхoдoм.
Показники ефективності управління банком поділяються на дві групи:
показники рентабельності за доходом та показники рентабельності по чистому прибутку [26].
До показників першої групи належать:
- загальний рівень рентабельності;
- окупність витрат;
- чиста процентна маржа;
- інший операційний дохід;
- «мертва точка» прибутковості;
- продуктивність праці;
- чистий спред.
В свою чергу, рентабельність по чистому прибутку характеризується наступними показниками:
- рентабельність активів;
- рентабельність дохідних активів;
- рентабельність загального капіталу;
- рентабельність статутного фонду;
- рентабельність діяльності за витратами;
- продуктивність праці середньорічного працівника.
Методика розрахунку та економічний зміст цих показників подано в додатку Б.
Таким чином, результати аналізу прибутковості (дохідності) банку дають змогу встановити конкретні причини негативних змін його фінансового стану та виявити резерви підвищення результатів діяльності [30, С. 48].
Проте, висока деталізація оцінки фінансового стану за коефіцієнтним методом є значним недоліком при необхідності дати узагальнюючу оцінку окремого банку та провести порівняння. Особливо процедура ускладнюється, коли за одним показником банк виявляє себе як успішний, а за іншим – фінансово нестійким [31, C. 76].
Для банку важливим є не тільки внутрішня оцінка, але і порівняння з результатами інших банків. Одним з варіантів такої оцінки є рейтинговий аналіз. В рейтингу не оцінюється фінансовий стан у розрахункових величинах, а лише визначається місце банку в загальній сукупності.
2.3 Застосування антикризових заходів
В процесі діагностики визначається фінансовий стан банку:
«нормальний», «докризовий» чи «кризовий» фінансовий стан банку.
Ребрик Ю. С. зазначає, що у випадку «докризового» фінансового стану, керівники банку розробляють систему профілактичних заходів із запобігання кризи. У банку це можуть бути наступні заходи:
- скорочення обсягу активних операцій у найбільш ризикових напрямках діяльності;
- підвищення рівня страхування ризиків, що виникають внаслідок діяльності, пов’язаних з факторами, які негативно впливають на фінансовий стан банку;
- скорочення витрат;
- реструктуризація банку;
- сек’юритизація активів та реалізація інших активів банку з метою збільшення резервів фінансових ресурсів;
- диверсифікація за активними та пасивними операціями та інші [33].
Також на даному етапі повинна проводитись зондування інформації, що стосується макроекономічної ситуації в країні. Оскільки дані фактори є не контрольовані з боку банку, то банк повинен вчасно ідентифікувати потенційно-небезпечні зміни та прийняти рішення щодо мінімізації негативного впливу на діяльність банку.
Такий аналіз зовнішнього середовища повинен проводитися безперервно, щоб вчасно виявити загрозу.
У випадку, коли вище перечислені заходи не принесли очікуваного результату банком виділяються наступні завдання [37]:
- виявити потенційні фактори, які здатні призвести до появи кризи в банку;
- розробити систему показників-індикаторів, специфічних для окремого банку, сформовану з врахуванням особливостей організації бізнесу банку, яка дозволить сформувати критерії «критичної» концентрації впливу негативних факторів;
- розробити різноманітні схеми побудови бізнес-процесів, моделі управління та оргструктури банку в залежності від можливого сценарію розвитку кризового стану;
- розробити різноманітні варіанти управлінських та фінансових рішень, які приймаються на етапі активного антикризового управління в залежності від можливого сценарію розвитку кризи.
Якщо ж банк в процесі діагностики виявлено «кризовий» фінансовий стан банку, то банком можуть бути застосовані наступні інструменти антикризового менеджменту [36]:
- реструктуризація проблемної заборгованості клієнтів перед банком;
- реструктуризація проблемної заборгованості перед вкладниками, податковими службами, кредиторами;
- розробка спеціальних кредитних та депозитних продуктів з метою підвищення лояльності клієнтів;
- розробка стабілізаційних програм;
- скорочення витрат (закриття неприбуткових філій, звільнення персоналу, зменшення витрат на оплату праці тощо);
- реорганізація банку;
- застосування механізмів зниження ризику.
Діагностика фінансового стану банку закінчується попередньою оцінкою масштабів кризи.
На наступному етапі здійснюється прогнозування майбутнього фінансового стану за допомогою багатофакторних регресійних моделей.
Враховуються найсуттєвіші фактори впливу на діяьність банку.
На етапі планування розробляється антикризова політика банку, що являє собою сукупність методів, принципів і форм організаційної діяльності в банку, які спрямовані на збереження, покращення та зміцнення його фінансового стану. Антикризова політика банку формується відповідно до визначеної стратегії антикризового управління – сукупності послідовно визначених дій, які дозволяють оцінити, проаналізувати та розробити необхідний комплекс дій оздоровлення банку з метою запобігання банкрутству [4].
План заходів повинен містити інформацію [34].:
- перелік антикризових заходів;
- обсяг фінансових ресурсів, які виділяються на подолання кризи;
- строки реалізації окремих антикризових заходів;
- підрозділи та особи, відповідальні за реалізацію окремих антикризових заходів;
- очікувані результати фінансової стабілізації.
На основі інформації отриманої на попередніх етапах менеджерами приймаються відповідні управлінські для запобігання негативного впливу зовнішніх та внутрішніх факторів.
Антикризові процедури розробляються відповідно до даних,які банк отримав у процесі діагностики та аналізу зовнішнього середовища і відображаються у плані фінансового оздоровлення.
Для оптимізації управлінського процесу антикризові процедури розподіляють за рівнями управління [33]:
- оперативний – усунення неплатоспроможності банку в поточному періоді шляхом переведення активів в найбільш ліквідну форму та перетворення зобов’язань з короткострокових на довгострокові. На даному рівні необхідно нормалізувати показники миттєвої та поточної ліквідності;
- тактичний – відновлення фінансової стійкості банку через згортання найбільш ризикових напрямків діяльності. На цьому рівні необхідно нормалізувати показники короткострокової ліквідності;
- стратегічний – забезпечення фінансової рівноваги у довгостроковому періоді з метою повного виведення банку з кризового стану та відновлення його платоспроможності.
Таким чином, банк застосовує антикризові заходи після детального аналізу всіх аспектів діяльності банку, а також аналізу зовнішнього середовища. Даний аналіз, для забезпечення ефективності управління, розділений на сукупність етапів.
Висновки до розділу 2
По-перше, виділяємо стратегічний, тактичний та оперативний рівні організаційного забезпечення антикризового управління, в якому кожен суб’єкт є керівною системою управління та має виконувати чітко регламентовані функції.
По-друге, банк здійснює антикризове управління на основі внутрішньої та зовнішньої інформації. До внутрішньої інформації належать інформація фінансової, бухгалтерської, управлінської, статистичної та податкової звітності.
Зовнішню інформації банк отримує в різних формах основними, з яких є:
друковані (електронні) видання з новинами економіки та фінансової сфери;
оперативна інформація у вигляді періодичного бюлетня; архіви фінансових даних; аналітичні огляди; індекси, що характеризують стан фінансового та фондового ринків; довідкова інформація – це локальні або віддалені бази даних, що містять інформацію із законодавства, довідники про банки, державні реєстри, дані про емітентів, архіви преси в електронному вигляді; дані про макроекономічну ситуацію
По-третє, основними завданнями аналізу фінансового стану є:
- визначення узагальнюючих оцінок і прогноз майбутніх результатів діяльності банку;
- дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;
- дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;
- об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;
- оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;
- аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних паперів;
- визначення ефективності використання фінансових ресурсів.
Мета аналізу - забезпечити оптимальну структуру активних та пасивних операцій задля виходу банку на нормальний етап функціонування.
По-четверте, в кризовому стані банку доцільно застосовувати наступний інструментарій аналізу фінансового стану банку:
- коефіцієнтний метод (метод індикаторів);
- горизонтальний аналіз;
- вертикальний аналіз;
- трендовий;
- факторний;
- стрес-тестування.
По-п’яте, коефіцієнтний аналіз фінансового стану банку проводиться за чотирма групами показників: капітальної стійкості, ділової активності, ліквідності, ефективності управління банком.
По-шосте, аналіз діяльності банку, для забезпечення ефективності управління, розділений на сукупність етапів.
ВИСНОВКИ
За результатами дослідження нами були зроблені наступні висновки:
Криза розглядається вченими з двох позицій:
- цикл економіки;
- погіршення фінансової стійкості установи, в зв’язку з неплатоспроможністю.
За основу в роботі взято наступне визначення: криза в банку – це фактичний або потенційний стан, що характеризується погіршенням фінансової стійкості банку, внаслідок внутрішніх, зовнішніх факторів або їх комбінації.
Виділяють три концептуальні підходи до визначення антикризового управління банком:
- управління в умовах кризи, що настала, спрямоване на вихід зі складної ситуації та стабілізацію становища суб’єкта господарювання;
- процес, спрямований на недопущення й уникнення появи кризових ситуацій суб’єкта господарювання;
- комплекс антикризових превентивних та реактивних заходів.
Список використаної літератури
1. Василенко В.А. "Антикризове управління підприємством". - Київ: ЦУЛ, 2003. - 504 с.
2. Василенко В.А., Мельник И.Е. "Операционное и ситуационное управление в системе менеджмента". - М.: МГИУ, 2001. - -532 с.
3. Виноградська А.М. “Основи підприємництва: Навчальний посібник, 2-е видання”. - К.: Кондор, 2005. - 544 с.
4. Виноградський М.Д., Виноградська А.М., Ісканова О.М. “Організація праці менеджера" - К.: Кондор. - 2003. - 414 с.
5. Галенко В.П., Рахманов А.И., Страхова О.А. “Менеджмент.2-е изд. ” - СПб.: Питер, 2003. - 224 с: ил. - (Серия "Учебник для вузов").
6. Гірняк О.М., Ладновський П.П. “Менеджмент" - Львов: “Магнолія 2006”, 2007, - 352 с.
7. Євтушевський В.А. "Основи корпоративного управління". - Київ: "Знання-Прес", 2002, - 320 с
8. Іванюта С.М. "Антикризове управління підприємством". - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 288 с.
9. Сладкевич В.П., Чернявский А.Д. "Сучасний менеджмент організацій". - К.: МАУП, 2007. - 488 с.
10. Антикризове управління підприємством [електронний ресурс] // http://slv.com.ua/books/6.html
11. Антикризове управління бізнесом [електронний ресурс] //
http://revolution. /management/00207375_0.html
1 2