Ім'я файлу: Линник А.А..pdf
Розширення: pdf
Розмір: 2415кб.
Дата: 12.11.2022
скачати
Пов'язані файли:
Батура Т.О..pdf

25 південних районах
–
30
–
40. Квітники з килимових рослин поливають частіше
–
до 40
–
50 разів за сезон.
Норма поливання для однорічників та дворічників
–
15
–
20, для багаторічників
–
25
–
40 кв.л/м.
Розпушування ґрунту проводять в міру його ущільнення і проростання бур'яну та обов'язково після рясного поливу чи великого дощу. Перше розпушування треба виконувати напровесні, щойно просохне верхній шар
ґрунту, а потім регулярно (один раз на 2
–
2,5 тижні) до змикання рослин.
Глибина розпушування однорічників
–
3
–
5 см, багаторічників з поверхневим розміщенням коренів
–
3
–
6 см. Рослини з повзучими та сланкими надземними пагонами (арабіс, флокс шилоподібний тощо) і з горизонтальними кореневищами (айстра кущувата, конвалія, рудбекія тощо), а також багаторічники з наростаючим угору кореневищем (астильба, геленіум, дельфініум, первоцвіт весняний, флокс волотистий) потрібно розпушувати обережно на глибину не більше 3 см і на відстані від куща 8
–
10 см.
Квітники слід мульчувати, особливо якщо вони створюються із багаторічників.
Мульчування
ґрунту сприяє збереженню вологи, поліпшенню теплового режиму й затриманню розвитку бур'янів. Як мульчу слід використовувати торф або компости: торфогнойовий, торфофекальний, торфомінеральний, торфоперегнійний тощо; тирсу листяних порід, напіврозкладену солому з гноєм і листом тощо. На 2
–
3-річних квітниках мульчу вносять шаром 3 см, на старших
–
5
–
6 см і більше. Мульчують квітники із багаторічників один раз за два роки
–
восени, після обрізування і збирання стебел, або ж весною, після внесення добрив (Декоративное садоводство, 1985).
Підживлення рослин потрібне для їх забезпечення органічними і мінеральними елементами. Сезонні квітники при добрій підготовці та удобренні ґрунту перед кожною посадкою або ж систематичною заміною
ґрунту забезпечують рослини оптимальним живленням. У виняткових

26 випадках можна удобрити рослини водним розчином мінеральних речовин.
Проте землю між рослинами слід покривати торф'яною потертю, дрібно насіченою соломою чи лісовою підстилкою.
Багаторічники починають підживлювати з другого року після посадки.
Підживлення проводять два рази за сезон. Весною, до початку росту стебел, вносять мінеральні добрива з переваженням азотних, а восени
–
переважно фосфорних і калійних.
Високі рослини підв'язують до кілків, а якщо вони висаджені рядами, то для підтримки стебел натягують дріт.
Цибулинні рослини (лілії, нарциси, тюльпани тощо) на зиму прикривають товстим шаром листя. Скельні рослини покривають тонким шаром листя і гілками хвойних порід. Таке покриття можна використовувати
і для інших рослин у морозні та сніжні зими. Не прикривають рослини лісового походження
–
барвінок, папороть, плющ.
Кожні декілька років багаторічні рослини викопують, ділять, ґрунт глибоко перекопують, вибирають бур'яни, удобрюють перегноєм чи компостом і на підготовлену ділянку висаджують поділені рослини.
На килимових квітниках слід пильнувати за дотриманням чіткості рисунка за допомогою підстригання. Підстригати можна і звислі квіти, які завдяки цьому омолоджуються і продовжують своє цвітіння.
У квітниках видаляють засохлі пагони та відцвілі суцвіття, які знижують естетичний вигляд квітників. Обрізування суцвіть сприяє також наступному рясному цвітінню.
Цвітіння рослин продовжують прищипуванням центральних пагонів на 1/3
–
1/4 їхньої довжини в період бутонізації, прискорюючи цим розвиток бічних пагонів (антирінум, аконіт, геленіум осінній, люпин, солідаго, флокс волотистий тощо). Після прищипування рослини рясно поливають і підживлюють.
Осіннє прибирання квітників проводять після перших заморозків, коли температура знижується до мінус 1
–
2 °С. Квіти, які необхідно зберегти як маточники, забирають у холодні парники, підвали й оранжереї.

27
На зиму теплолюбні рослини прикривають ялиновим або сосновим лапником, листям чи торфом. Перед прикриванням зрізують усі пагони і листя на висоті 6
–
12 см від землі, товщина укривного шару 5
–
20 см.
Укривання проводять після заморозків (по остиглій землі).
Бульби жоржин, бегонії бульбової, бульбоцибулини гладіолусів, монтбреції, кореневища канн та інших рослин прибирають на зимове зберігання (Правила утримання, 2005).

28
2. УМОВИ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Аналіз кліматичних умов Дніпропетровської області
Клімат Дніпропетровської області помірно-континентальний. Ступінь континентальності клімату території області змінюється з північного заходу на південний схід. Територія області знаходиться між середніми річними
ізотермами +7,9 ºС на півночі і +8,8 ºС на півдні (табл. 2.1). Середня температура найхолоднішого місяця – січня – становить на півдні області
(Нікополь) -5 ºС, а на північному сході (Павлоградський район) -7 ºС.
Середня температура найтеплішого місяця – липня – відповідно +23 ºС і +22
ºС. Середньорічний розподіл температур в області має практично широтний напрямок. Абсолютний максимум температури області зафіксовано на рівні
41°С; мінімуми складає -38 °С. Частота переходу температур на поверхні
ґрунту через 0 °С досягає 10–15 разів на рік.
Таблиця 2.1. Температурний режим Дніпропетровської області
Місяць
Абсолют. мінімум
Средній мінімум
Середня Средній максимум
Абсолют. максимум
Січень
-30,0
-6,1
-3,6
-1,0 12,3
Лютий
-27,8
-6,3
-3,4 0,0 17,5
Березень -19,2
-1,6 1,8 6,0 24,1
Квітень
-8,2 4,9 9,7 15,2 31,8
Травень
-2,4 10,6 16,2 22,1 36,1
Червень
3,9 14,6 19,9 25,6 37,8
Липень
5,9 16,7 22,1 28,0 39,8
Серпень
3,9 15,8 21,4 27,5 40,9
Вересень -3,0 10,7 15,6 21,5 36,5
Жовтень -8,0 5,0 9.0 13,8 32,6
Листопад 17,9
-0,6 2,
5,1 20,6
Грудень
-27,8
-4,7
-2,4 0,2 16,3
Рік
-30,0 4,9 9,0 13,7 40,9

29
Рис. 2.1. Динаміка температур влітку – на початку осені 2020 року
Температури влітку 2020 року відрізнялись суттєвими перепадами. У червні перший тиждень був дуже холодним – температура коливалась від 15 до 22 °С. Взагалі цей місяць був не дуже спекотним, температури зберігались в середньому на відмітці 20–25 °С. Липень був найспекотнішим з 4-х місяців.
Температури тримались на рівні 25–30 °С, максимальні температури були на початку місяця і перевищували 35 °С. В серпні відбувались значні коливання температури – від 18 до 33 °С. Вересень був дуже жарким для осіннього місяця, особливо в перший тиждень. До 18 вересня денні температури не опускались нижче 20 °С, і взагалі тримались на рівні не менше 15 °С (рис.
2.1).
Величини сумарної сонячної радіації змінюються з півночі на південь від 4200 до 4400 МДж/м
2
, радіаційний баланс – від 1800 до 1950 МДж/м
2
, тривалість сонячного сяйва – від 2050 до 2150 годин на рік, сума активних
0 5
10 15 20 25 30 35 40 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31
С
дати
Червень
Липень
Серпень
Вересень

30 температур вище 10°С – від 2700 до 3400. Тривалість безморозного періоду
(періоду вегетації) в середньому 185 днів на рік. Показник атмосферного тиску взимку становить біля 1021 гПа, влітку знижується до 1012–1013 гПа.
Середньорічна кількість опадів досягає максимуму на північному сході області (550 мм), зменшується у південно-західному напрямку до 450–
500мм. З річної кількості опадів (400–500 мм) на холодний період припадає
10–25 %, а на теплий – 75–80 %. Конкретніше, близько 519 мм опадів на рік випадає на територію м. Дніпро (Горб, 2006). В цілому, опади протягом року визначаються циклонічною діяльністю. Циклони переміщуються з
Атлантичного океану і Середземного моря та приносять до 80 % середньорічної кількості опадів. Найвологіший місяць – липень, найсухіший
– березень (табл. 2.2).
Таблиця 2.2. Режим опадів Дніпропетровської області, мм
Місяць
Норма
Місячний мінімум
Місячний максимум
Добовий мінімум
Січень
45 9
103 55
Лютий
43 3
102 31
Березень
43 4
86 29
Квітень
38 0,1 100 29
Травень
42 4
139 68
Червень
60 2
152 55
Липень
54 1
133 47
Серпень
43 0,3 217 82
Вересень
41 0,7 133 47
Жовтень
37 2
119 50
Листопад
46 5
126 55
Грудень
47 7
120 47
Рік
539 298 934 82

31
Влітку кількість опадів становить 80 % річної суми, взимку опади у вигляді снігу більше випадають на сході регіону, ніж на заході. Тривалість зими від 75 до 110 днів. Стійкий сніговий покров утворюється рідко. З березня спостерігається стійке інтенсивне підвищення температури. У середньому за весну опадів випадає мало: у квітні-травні місячна кількість опадів складає не більш як 20–30 мм. Літо гаряче, кількість днів на рік з температурою повітря вище 10°С сягає 130–140. Бездощовий період при цьому 81–100 днів. Для першої половини осені характерна мала кількість опадів і висока посушливість повітря. Друга половина осені характеризується підвищенням відносної вологості повітря (Бабиченко, 1982).
Відносна вологість повітря у липні зменшується у південно-східному напрямку від 66 % до 62 %, у січні становить 84–81 %. У літній період дмуть переважно західні та північно-західні вітри, взимку – східні та північно- східні.
Вітер на території досліджень обумовлюється, з одного боку, рельєфом та характером підстеляючої поверхні, а з другого боку, розподілом атмосферної циркуляції над нею. Середня швидкість вітру на території міста
Дніпро – 9–10 м/с.
Максимальна швидкість вітру у 29 м/с фіксується в лютому та березні (рис. 2.2). Активність різноманітних вітрів на території міста Дніпро в середньому протягом року майже однакова. Переважання вітрів північного напрямку характерне для травня та липня; східного ‒ для квітня (рис. 2.3).
Для долини Дніпра характерна долинна циркуляція, підсилена бризовою циркуляцією на берегах водосховищ. Серед інших погодних явищ трапляються тумани (від 50 днів на рік на височинах до 70 днів у знижених ділянках), хуртовини (10–20 днів), грози (до 25
–
30 днів) та град (4–5 днів).
Для області характерні посушливі періоди навесні та у першій половині літа, підсилені сухими вітрами – суховіями
(https://meteo.gov.ua).

32
Рис. 2.2. Швидкість вітру (м/с) в м. Дніпро: середня (нижня діаграма) та максимальна (верхня діаграма)
Рис. 2.3. Середня багаторічна повторюваність (%) напряму вітру та штилю

33
У той же час, міста виявляють істотний вплив на формування режиму вітрів. Наявність у містах поверхонь з підвищеною шорсткістю (будівель, парків, скверів тощо) призводить до постійних явищ посилень або послаблень швидкості вітру. Метеорологічні умови сприяють досить суттєвому впливу на розсіювання і перенос домішок шкідливих часток, викликаючи забруднення повітряного басейну. Найбільше забрудненню атмосфери прияють такі метеорологічні фактори: повторюваність, потужність та інтенсивність температурних інверсій у нижніх шарах тропосфери, повторність слабких вітрів, штилів і застою повітря, тривалість туману (Пасечный, 1992).
Відповідно до схеми агрокліматичного районування України,
Дніпропетровська область знаходиться в межах посушливої, дуже теплої зони. В основу районування покладені термічні ресурси (суми середніх добових температур) періоду з температурою вище десяти градусів і в якості характеристики ступеня зволоження території – гідротермічний коефіцієнт за цей же період (
Український гідрометеорологічний центр)
2.2. Гідрологічні умови
В області протікає 291 річка довжиною більше 10 км, них 55 – довжиною понад 25 км. Дніпропетровська область повністю розташована в межах басейну Дніпра. Середня густота річкової мережі становить –
0,27 км/км
2
, забезпеченість водними ресурсами – 460 тис.м
3
на км
2
площі, проте ресурси місцевого стоку складають лише 20 тис.м
3
/км
2
. Головна водна артерія – Дніпро – перетинає область з північного заходу на південний схід.
Стік Дніпра є транзитним: середній багаторічний стік на вході в область становить 1690 м
3
/с, на виході з області 1730 м
3
/с. Стік річки зарегульований каскадом Дніпровських водосховищ.
Область належить до водозабезпечених, однак такий стан досягається за рахунок транзитного потоку вод Дніпра. Локальних водних ресурсів недостатньо.

34
2.3. Рельєф і ґрунти району дослідження
Рельєф місцевості. Дніпропетровська область розташована в межах
Придніпров’я. Рельєф області хвилясто-рівнинний (висоти 100–200 м).
Відразу помітні відмінності характером рельєфу між правим та лівим берегом Дніпра, обумовлені різною геологічною будовою. Правобережжя зайняте Придніпровською височиною Лівобережжя Дніпра представлене
Придніпровською низовиною. Це лесова слабкорозчленована рівнина, яку перетинають знижені долини річок Орелі та Самари. Нижче м. Дніпра за річкою Дніпром низовина отримує сильнорозчленований підвищений характер через залягання порід Українського щита. Найвища позначка цієї території – 187 м. Долина Дніпра має абсолютні висоти 75–48 м. Остання величина є найнижчою позначкою Дніпропетровщини – це уріз води на межі з Запорізькою областю. До міста Дніпро долина має виражені риси впливу льодовика, нижче вона звужується, крутизна схилів зростає. Під водами
Дніпровського водосховища існують нині затоплені дніпровські пороги.
Ґрунти. Встановлено, що 80 % загальної площі Дніпропетровської області займають чорноземні ґрунти різних підтипів (звичайні і південні).
Вони займають широкі вирівняні вододільні плато та прилеглі до них схили у північній, центральній та частково південній частинах області, утворюючи на великих масивах відносно однорідний ґрунтовий покрив. Сформувались вони на лесах та лесових суглинках під різнотравно-типчаково-ковиловою рослинністю за умовами непромивного (південна та центральна частини) та періодично (спорадично) промивного водного режиму (у північній частині області, а також на зрошуваних ґрунтах). Через це у чорноземів сформувалась водоміцна структура, вони мають високу родючість.
Місто Дніпро розташоване на чорноземах звичайних малогумусних, середньоглибоких важкосуглинистих і легкоглинистих на лесових суглинках.
Їх водний режим можна характеризувати як непромивний. Аналіз ґрунту

35
Дніпропетровська дає такі результати: вміст чорнозему від 2,5 до 4,0 %, глини – близько 27–58 %, піску – 33–69,4 %, вапна – до 2,3 %.
У земельному фонді сільськогосподарські угіддя становлять 87,8 %, у тому числі під ріллею 75,3 % (або більше 2000 тис. га). Природні
(незачеплені господарською діяльністю людини) території в даний час складають не більше 3 % всієї площі області. З них 2,6 % (або 152,4 тис. га) припадають на ліси, які розташовуються, головним чином, на півночі області
– в балках (байрачні), в заплавах річок (заплавні) і на піщаних терасах.
Близько 1 % з них припадає на лісові полезахисні смуги. У області висока частка ґрунтів високої родючості, виведених із господарського обігу внаслідок видобутку корисних копалин, зокрема залізних руд, а також відведення земель промислову та житлову забудову та транспортні комунікації (Бучинский, 1963).
Значні площі сучасних міст займають так звані «екрановані ґрунти», закриті асфальтовим або бетонним покриттям. Погіршується аерація ґрунту, змінюється його водний, газовий і тепловий режим, при цьому нормальний розвиток кореневих систем стає неможливим. У містах щорічно при збиранні та спалюванні листя з круговороту речовин вилучаються необхідні поживні речовини, крім того, це збільшує глибину промерзання ґрунту (через відсутність підстилки). У той же час міські ґрунти забруднюються важкими металами, солями, нафтопродуктами, пилом, цементною крихтою, органічними речовинами. Мінеральне живлення рослин в місті ускладнено тим, що часто спостерігається нестача необхідних, життєво важливих елементів (азот, фосфор, калій, кальцій) (Забруднення ґрунтів урбанізованих територій).

36
3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ЧАСТИНА
3.1. Характеристика району дослідження
Дослідження проводили в Соборному районі м. Дніпро. Це один з восьми районів міста. Повністю розташований на правому березі річки Дніпро. Площа району становить 4409,3 га. Район витягнутий з півночі на південний схід. Довжина району – 10 км, найбільша ширина – 5,9 км.
Створений у серпні 1935 року (колишня назва – Жовтневий). На сході і півночі виходить до р. Дніпро. У 2015 році отримав сучасну назву –
Соборний. Вважається найбільш екологічно-чистим районом міста – на його території немає промислових підприємств. Головним джерелом забруднення
є автотранспорт (рис. 3.1). Найбільш інтенсивний потік автотранспорту відмічений на проспектах Гагаріна та Д. Яворницького, вулиці Січеславська
Набережна, проспекті Героїв.
Територію району поділили на об’єкти загального користування – парки і бульвари, а також досліджували квітники на примагістральних територіях найбільш значимих вулиць району, які відносять до насаджень спеціального призначення.
Герб району Межі Соборного району
Рис. 3.1. Соборний район м. Дніпро

37
Вивчено асортимент рослин і стан квітників на 10-ти вулицях та проспектах: вул. Космічній, проспекті Героїв, примагістральній частині
Соборної площі, вул. Чернишевського, вул. Єфремова, вул. Жуковського, пр.
Гагаріна (примагістральній частині), вул. Паторжинського, вул. О.Гончара, вул. Шевченко.
Досліджено чотири бульвари, а саме: пр. Д. Яворницького (бульварна частина від пам’ятника Слави до вул. Гоголя), бульварна частина вулиці Січеславська Набережна, бульвар Слави, бульварна частина вулиці
Гоголя.
В Соборному районі розташовані найкрупніші парки міста. Вивчали стан квітників в найстарішому парку міста – ім. Т.Г. Шевченка, а також на території Монастирського острова; в парку ім. Ю.Гагаріна (простягається від проспекту Гагаріна до Червоноповстанської балки і займає простір площею близько 13 гектарів), в сквері ім. І. Старова (паркова частина Соборної площі)
і на території скверу Прибережний.

1   2   3   4   5   6   7

скачати