Чистий фінансовий баланс показує чисте придбання і вибуття фінансових активів і зобов'язань. Він вимірює як чисте кредитування, так і фінансується запозичення від нерезидентів, і концептуально дорівнює сумі сальдо за поточними і капітальними рахунками.
| Платіжний баланс фінансових рахунків | |
| Рік | Млн. дол |
| 2015 | 91522,91 |
| 2016 | -27594,34 |
| 2017 | -18021,11 |
| 2018 | -153795,31 |
| 2019 | -57045,54 |
Чисте зміна капіталу враховує придбання і ліквідацію непродуктивних нефінансових активів, таких як земля, яку продали посольствам, продажу орендних договорів і ліцензій, також як і капітальні трансферти, включаючи прощення боргу державою. Термін рахунок руху капіталу в цьому контексті використовується відповідно до Системи національних рахунків, яка розділяє поняття операції з капіталом і фінансові операції.
| Платіжний баланс операцій з капіталом | |
| Рік | Млн. дол |
| 2015 | 316,09 |
| 2016 | -344,41 |
| 2017 | -91,50 |
| 2018 | -568,61 |
| 2019 | -327,30 |
За поданими графіками чітко спостерігається тенденція до зниження показника платіжного балансу, та за усіма його окремими статтями, у 2018 році спостерігався доволі сильний спад із поступовим збільшенням на 2019 рік. Важливо зазначити, що в новітній період, не беремо до уваги карантин 2020, 2018 рік став роком найменшого зростання Китайської економіки за останні 28 років – 6,6%.
Те, що Китай продає світу більше, ніж купує, здавалося незмінною рисою світового економічного ландшафту останнім часом. Щорічно протягом чверті століття для Китаю характерний профіцит рахунку поточних операцій (грубо кажучи, сума торгового балансу і чистого доходу від іноземних інвестицій. Цей надлишок західні аналітики пов'язують з різними вадами в традиційно сильних економіках, в тому числі в спаді виробництва в західних країнах і повені американського ринку облігацій. І все ж цей надлишок може скоро зникнути.
У 2019 р Китай цілком міг випробувати свій перший річний дефіцит по рахунку поточних операцій з 1993 р. Перехід від стану кредитора до стану позичальника створить ефект, поступово змушує його залучати більше іноземного капіталу і лібералізувати свою фінансову систему. Замість того щоб зосередитися на тому, щоб переконати Китай звільнити свою фінансову систему, вони більше стурбовані тим, щоб Китай утримав юань від падіння. Результатом цієї короткозорості є втрачені можливості для обох сторін. Профіцити Китаю за десятиліття відображали той факт, що протягом багатьох років він економив більше, ніж інвестував. Економні домогосподарства збирали гроші. Зростання великих прибережних виробничих кластерів означав, що експортери отримували більше доходів, ніж навіть Китай міг реінвестувати. Але зараз ситуація стала змінюватися. Рядові громадяни витрачають гроші на автомобілі, смартфони і дизайнерський одяг. Китайські туристи витрачають величезні суми за кордоном. У перше десятиліття цього століття громадяни Китаю здійснювали в середньому менш 30 мільйонів поїздок за кордон на рік. Це не просто благо для готелів і сувенірних магазинів по всьому світу. Це фактор глибокого зсуву в світовій фінансовій системі: зникнення профіциту рахунку поточних операцій Китаю. Ще в 2007 році цей профіцит становив 10% ВВП Китаю, що набагато вище того, що економісти зазвичай вважають здоровим. Це втілило те, що Бен Бернанке, тодішній голова Федеральної резервної системи, назвав «надлишком глобальної економії», коли експорт генеруючі країни, такі як Китай, заробляли гроші в інших країнах, але при цьому не витрачали їх. Гігантський профіцит Китаю був дзеркальним відображенням дефіциту Америки. Це стало одним із символів світової економіки. Але ситуація змінюється. У минулому році профіцит рахунку поточних операцій Китаю склав всього 0,4% ВВП. Аналітики Morgan Stanley прогнозують, що в 2019 р у Китаю міг виникнути дефіцит, який стане першим щорічним розривом з 1993 р, і в наступні роки. Інші, такі як Міжнародний валютний фонд, прогнозують, що Китай збереже профіцит, хоча і з мінімальними націнками. У будь-якому випадку це буде ознакою того, що світова економіка краще збалансована, ніж десять років тому. Це також може стати для Китаю стимулом для модернізації своєї фінансової системи.
| Рік | Млн. дол |
| 2015 | 286432,36 |
| 2016 | -132372,83 |
| 2017 | -496027,89 |
| 2018 | -1047778,67 |
| 2019 | -1053599,37 |
З поданої таблиці стає очевидним факт виникнення все більшої різниці між золотовалютними резервами Китаю та квартальним імпортом.
| Імпорт | |
| Рік | Млн. дол |
| 2015 | 12475284,00 |
| 2016 | 12920125,00 |
| 2017 | 14926838,00 |
| 2018 | 16863980,00 |
| 2019 | 17105975,79 |
| Золотовалютні резерви | |
| Рік | Млн. дол |
| 2015 | 3405253,364 |
| 2016 | 3097658,421 |
| 2017 | 3235681,607 |
| 2018 | 3168216,331 |
| 2019 | 3222894,578 |
Поданий графік ілюструє відношення короткострокового боргу до золотовалютних резервів Китаю у період з 2015 по 2019 роки. Спостерігаємо, що відповідний показник має поступову тенденцію до збільшення у відсотковому виражені, максимальний був у 2018 – майже 39%.
Показником міжнародної валютної ліквідності служить відношення її основного компонента - офіційних золотовалютних резервів - до суми річного товарного імпорту.
Відношення золотовалютних резервів Китаю до річного імпорту (МВЛ) складає
| Рік | Млн. дол |
| 2015 | 27,30% |
| 2016 | 23,98% |
| 2017 | 21,68% |
| 2018 | 18,79% |
| 2019 | 18,84% |
Міжнародна ліквідність характеризує стан зовнішньої платоспроможності Китаю.
Регулювання міжнародної валютної ліквідності як елемента валютної системи у Китаї зводиться до забезпеченості міжнародних розрахунків необхідними платіжними засобами в іноземних валютах. Ліквідні позиції країни-боржника характеризуються співвідношенням золотовалютних резервів і зовнішнього боргу. Дуже важливий і якісний аспект міжнародної валютної ліквідності - їх придатність для виконання функції світових грошей. Отже, даний показник визначає можливості використання офіційних золотовалютних резервів країни для усунення розривів в міжнародних платежах і в якості засобів валютної інтервенції. Можуть використовуватися й інші показники міжнародної ліквідності країни, наприклад відповідність обсягу резервів потребам у них (кількість ліквідних резервів порівняно з обсягом міжнародних операцій даної країни, сальдо платіжного балансу, в тому числі поточного, зовнішнім боргом). Структура міжнародної валютної ліквідності включає: іноземну валюту, золото, резервну позицію в МВФ - тобто офіційні золотовалютні резерви, що належать державі запаси (в злитках, монетах і іноземній валюті) в центральному банку і фінансових органах країни, а також кошти в міжнародних і регіональних валютно-кредитних і фінансових організаціях.
Серед особливостей регулювання платіжного балансу Китаю можна виділити курс країни корекцію торгового балансу, також країна одна з найглобалізованіших з економічної точки зору у світі, що лише стимулює зростання експорту й імпорту в коротко- й довгостроковій перспективі.
В останні роки такий підхід призводить по поступового зменшення профіциту платіжного балансу, є серйозні підстави для думок про те, що дана тенденція є сталою. Країна поступово наближається до рівноваги платіжного балансу.
Профіцит рахунку поточних операцій може супроводжуватися експортом капіталу, купівлею закордонних матеріальних і фінансових активів. Незбалансованість платіжного балансу може бути тимчасовою, викликаною, наприклад, короткостроковими відтоком капіталу, і глобальної, пов'язаної із структурними перекосами в економіці. Така ситуація вимагає глибокого аналізу і своєчасного прийняття комплексу попереджувальних заходів щодо недопущення макроекономічної нестабільності.
У 2019 році глобальне економічне зростання суттєво сповільнилося, міжнародна торгівля та інвестиційна діяльність були млявими, і було багато нестабільних та невизначених факторів. Економіка Китаю залишалася в цілому стабільною зі стабільним прогресом, і якість розвитку поступово покращувалася. Гнучкість обмінного курсу юанів була посилена, залишаючись в основному стабільною, а очікувані курсові курси були стабільними.
1 2