Розділ 3. Об'єкти благоустрою зеленого господарства населених пунктів.
До об'єктів благоустрою у сфері зеленого господарства
населених пунктів належать:
парки, парки культури та відпочинку, парки - пам'ятки
садово-паркового мистецтва, гідропарки, лугопарки, лісопарки,
буферні парки, районні сади;
дендрологічні парки, національні, меморіальні та інші;
сквери;
міські ліси;
зони рекреації;
зелені насадження в охоронних та санітарно-захисних зонах,
зони особливого використання земель;
прибережні зелені насадження;
зелені насадження прибудинкової території.
Розділ 4. Використання об'єктів благоустрою зеленого господарства
4.1. Об'єкти благоустрою зеленого господарства використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони і утримання відповідно до цих Правил.
4.2. На об'єктах благоустрою зеленого господарства забороняється:
виконувати земляні, будівельні та інші роботи без дозволу, виданого в установленому порядку;
самовільно влаштовувати городи, пошкоджувати дерева, кущі, квітники, газони;
вивозити і звалювати в не відведених для цього місцях відходи, сміття, траву, гілки, деревину, сніг, листя тощо;
складувати будівельні матеріали, конструкції, обладнання;
самовільно встановлювати об'єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо;
посипати кухонною сіллю сніг та лід на тротуарах;
влаштовувати стоянки автомашин, суден, катерів;
влаштовувати зупинки пасажирського транспорту та паркувати автотранспортні засоби на газонах;
влаштовувати ігри на газонах;
спалювати суху рослинність, розпалювати багаття та порушувати інші правила протипожежної безпеки;
підвішувати на деревах гамаки, гойдалки, мотузки для сушіння білизни, прикріплювати рекламні щити, електропроводи та інше, якщо вони можуть пошкодити дерево;
добувати з дерев сік, смолу, наносити механічні пошкодження;
рвати квіти, ламати гілки дерев;
винищувати мурашники, ловити птахів і звірів;
випасати худобу, вигулювати та дресирувати тварин у не відведених для цього місцях;
здійснювати ремонт, обслуговування та миття транспортних засобів, машин, механізмів у не відведених для цього місцях.
Розділ 5. Утримання об'єктів благоустрою
зеленого господарства
5.1. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування визначають на конкурсних засадах із числа спеціалізованих підприємств, організацій балансоутримувачів об'єктів благоустрою зеленого господарства державної та комунальної власності.
5.2. Балансоутримувач забезпечує належне утримання та своєчасний ремонт об'єкта благоустрою власними силами або може на конкурсних засадах залучати інші підприємства, установи, організації, використовуючи для цього кошти, передбачені власником об'єкта.
5.3. На території об'єктів відповідно до містобудівної документації можуть бути розташовані будівлі та споруди торговельного, соціально-культурного, спортивного та іншого призначення. Власники цих будівель та споруд зобов'язані забезпечити належне утримання наданої їм земельної ділянки, а також на умовах договору, укладеного з балансоутримувачем, забезпечувати належне утримання закріпленої за ними прилеглої території або брати пайову участь в утриманні об'єкта.
5.4. На об'єктах державної чи комунальної власності межі закріпленої території та обсяги пайової участі визначають місцеві органи влади, а в м. Києві та Севастополі державні адміністрації.
5.5. Відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є:
на об'єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об'єктів;
на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства;
на територіях земельних ділянках, які відведені під будівництво, - забудовники чи власники цих територій;
на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування;
на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі.
5.6. Елементи благоустрою входять до складу об'єктів благоустрою, за винятком меморіальних комплексів та об'єктів монументального мистецтва, фонтанів.
5.7. Загальноміські інженерні мережі водопостачання, водовідведення, кабельні електромережі, телефонізації та інші, які проходять через територію об'єкта благоустрою, не входять до його складу і перебувають на балансі та обслуговуванні відповідних підприємств, організацій.
5.8. Догляд за зеленими насадженнями на вулицях, площах, бульварах, майданах повинен проводитися спеціалізованими підприємствами, організаціями зеленого господарства, які укомплектовані спеціальною технікою та механізмами, кваліфікованими спеціалістами, на умовах договору з балансоутримувачем.
•ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій», затверджені Наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури № 100 від 23.04.2018
1. Ці державні будівельні норми поширюються на планування і забудову територій населених пунктів та міжселенних територій на державному, регіональному та місцевому рівнях й застосовуються у відповідності з [7].
2. Ці норми обов'язкові для органів державного управління, місцевого самоврядування, підприємств і установ незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, громадських об'єднань і громадян, які здійснюють проектування, будівництво і благоустрій на території міських і сільських населених пунктів та інших територіях
3. Ці норми не поширюються на планування та забудову територій стратегічних об'єктів, об'єктів військово-промислового комплексу, пенітенціарних об'єктів, специфічних та вузькоспеціалізованих виробництв (у тому числі вугільних розрізів і шахт, газосховищ і газоперекачувальних станцій, кар'єрів відкритого видобутку корисних копалин).
•ДБН Б.2.2-5:2011. Благоустрій територій. Планування та забудова міст, селищ і функціональних територій, затверджені наказом Мінрегіону України від 28.10.2011 № 259, від 30.03.2012 № 139
1. Ці норми встановлюють загальні положення проектування нового
будівництва, реконструкції та капітального ремонту об’єктів благоустрою [2]. Цих
норм треба дотримуватися під час проектування, виконання та приймання робіт з
благоустрою територій населених пунктів.
2. Ці норми поширюються на об’єкти благоустрою незалежно від їх
підпорядкування та форми власності:
− парки (гідро-, луго-, лісопарки, парки культури та відпочинку, паркипам’ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні,
національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери;
− пам’ятки культурної та історичної спадщини;
− майдани, площі, бульвари, проспекти;
− вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні
доріжки, зупинки та споруди міського громадського транспорту,
майданчики для паркування;
− пляжі;
− кладовища;
− інші території загального користування;
− прибудинкові території;
− території підприємств та закріплені за ними території на умовах
договору;
− водоохоронні зони в межах населених пунктів,
− прибережні захисні смуги в межах населених пунктів
ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ
1.акваторія ; вулично-дорожня мережа, територія
Комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та
озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та
екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження
рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її
раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов
щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.
1.2 бульвар, вертикальне озеленення, газон, гідропарк, зелені
насадження, зелені насадження загального користування, зелені насадження
обмеженого користування, зелені насадження спеціального призначення,
зелене будівництво, квітник, клумба, ландшафт, лісопарк, лугопарк, парк,
сади, сквер
1.3 відведені майданчики для паркування, місце для паркування,
паркування, спеціально обладнані майданчики для паркування
1.4 водоохоронна зона
Природоохоронна територія господарської діяльності, що регулюється,
встановлена для створення сприятливого режиму водних об'єктів, попередження
їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і
тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер,
водосховищ і інших водойм.
1.5 вулиця, дорожнє покриття
1.6 гірка, гойдалка, ігрове і спортивне обладнання, карусель, качалка,
обладнання дитячого ігрового майданчика, ударопоглинальне покриття
1.7 інвалід
1.8 квіткарки, вазони
Невеликі ємності з рослинним ґрунтом, в які висаджуються квіткові рослини.
1.9 маломобільні групи населення
1.10 місце або зона для вигулу тварин
1.11 пам'ятка культурної спадщини
1.12 обладнання для паркування велосипедів
Обладнання для розміщення велосипедів з метою їх безпечного та зручного
збереження за відсутності власників.
1.13 пергола
Легка гратчаста споруда з дерева або металу у вигляді альтанки, галереї
або навісу, використовується як «зелений тунель», перехід між майданчиками або
архітектурними об'єктами.
1.14 пляж
1.15 пляжна зона
Територія природного солярію з піщаним, гальковим матеріалом або
трав’яним покриттям.
1.16 прибережна захисна смуга, уріз води
1.17 припляжна зона
Прилегла до пляжу територія з зеленими насадженнями шириною від 25 м
до 200 м.
1.18 прибудинкова територія
1.19 рекреаційна зона
Озеленені та водні простори у межах забудови міста і його зеленої зони, а
також природного ландшафту, які формують зони масового короткочасного та
тривалого відпочинку населення (в тому числі міжселищні зони відпочинку,
курортні зони).
1.20 рівень озеленення
Відношення площі озеленених територій до загальної площі міста, одиниці
його адміністративного ділення або окремої функціональної території,
розрахована у відсотках.
1.21 трельяж і шпалери
Легкі дерев'яні або металеві конструкції у вигляді грат для озеленення
в'юнкими рослинами, що спираються; можуть використовуватися для організації
куточків тихого відпочинку, укриття від сонця, огорожі майданчиків, технічних
пристроїв і споруд.
1.22 урочище
Відокремлений цілісний ландшафт (лісовий, степовий, болотний тощо).
•Закон України «Про природно-заповідний фонд України», прийнятий у 1992 році (остання редакція 09.05.2015 р.)
- Цей Закон визначає правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об’єктів.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Завдання законодавства України про
природно-заповідний фонд України
Завданням законодавства України про природно-заповідний фонд
України є регулювання суспільних відносин щодо організації,
охорони і використання територій та об'єктів природно-заповідного
фонду, відтворення їх природних комплексів, управління у цій
галузі.
Стаття 2. Законодавство України про природно-заповідний фонд
Відносини в галузі охорони і використання територій та
об'єктів природно-заповідного фонду, відтворення його природних
комплексів регулюються Законом України "Про охорону навколишнього
природного середовища" ( 1264-12 ), цим Законом та іншими актами
законодавства України.
Стаття 3. Класифікація територій та об'єктів
природно-заповідного фонду України
До природно-заповідного фонду України належать:
природні території та об'єкти - природні заповідники,
біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні
ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища;
штучно створені об'єкти - ботанічні сади, дендрологічні
парки, зоологічні парки, пам’ятки природи, парки-пам'ятки
садово-паркового мистецтва. { Абзац третій частини першої статті 3
із змінами, внесеними згідно із Законом N 322-VIII ( 322-19 ) від
09.04.2015 }
Заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні
парки, зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового
мистецтва залежно від їх екологічної і наукової,
історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або
місцевого значення.
{ Частина друга статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1287-XIV ( 1287-14 ) від 14.12.99 }
Залежно від походження, інших особливостей природних
комплексів та об'єктів, що оголошуються заказниками чи пам'ятками
природи, мети і необхідного режиму охорони:
заказники поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні,
загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні,
гідрологічні, загальногеологічні, палеонтологічні та
карстово-спелеологічні;
пам'ятки природи поділяються на комплексні, пралісові,
ботанічні, зоологічні, гідрологічні та геологічні. Пам’ятки
природи можуть розташовуватися на території інших об’єктів
природно-заповідного фонду. { Абзац третій частини третьої статті
3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 322-VIII ( 322-19 )
від 09.04.2015, N 2063-VIII ( 2063-19 ) від 23.05.2017 }
Законодавством Автономної Республіки Крим може бути
встановлено додаткові категорії територій та об'єктів
природно-заповідного фонду.
Стаття 4. Форми власності на території та об'єкти
природно-заповідного фонду
Території природних заповідників, заповідні зони біосферних
заповідників, землі та інші природні ресурси, надані національним
природним паркам, є власністю Українського народу.
{ Частина перша статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1287-XIV ( 1287-14 ) від 14.12.99 }
Регіональні ландшафтні парки, зони - буферна, антропогенних
ландшафтів, регульованого заповідного режиму біосферних
заповідників, землі та інші природні ресурси, включені до складу,
але не надані національним природним паркам, заказники, пам'ятки
природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки,
зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва
можуть перебувати як у власності Українського народу, так і в
інших формах власності, передбачених законодавством України.
{ Частина друга статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1287-XIV ( 1287-14 ) від 14.12.99 }
Ботанічні сади, дендрологічні парки та зоологічні парки,
створені до прийняття цього Закону, не підлягають приватизації.
У разі зміни форм власності на землю, на якій знаходяться
заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, парки-пам'ятки
садово-паркового мистецтва, землевласники зобов'язані
забезпечувати режим їх охорони і збереження з відповідною
перереєстрацією охоронного зобов'язання.
Стаття 5. Правові засади функціонування територій та
об'єктів природно-заповідного фонду
Завдання, науковий профіль, характер функціонування і режим
територій та об'єктів природно-заповідного фонду визначаються у
положеннях про них, які розробляються відповідно до цього Закону,
і затверджуються: { Абзац перший частини першої статті 5 в
редакції Закону N 1826-VI ( 1826-17 ) від 21.01.2010 }
центральним органом виконавчої влади в галузі охорони
навколишнього природного середовища - щодо територій та об'єктів
природно-заповідного фонду загальнодержавного значення;
органами центрального органу виконавчої влади в галузі
охорони навколишнього природного середовища на місцях, органом
виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони
навколишнього природного середовища - щодо територій та об'єктів
природно-заповідного фонду місцевого значення. { Абзац третій
частини першої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3530-VI ( 3530-17 ) від 16.06.2011 }
Завдання, особливості природоохоронного режиму пам'яток
природи та заповідних урочищ визначаються на основі цього Закону
безпосередньо в їх первинних облікових документах.
Завдання, особливий природоохоронний режим територій та
об’єктів природно-заповідного фонду, які створюються на територіях
зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення
території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок
Чорнобильської катастрофи, визначаються у положеннях про них, що
затверджуються відповідно до Закону України "Про правовий режим
території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок
Чорнобильської катастрофи" ( 791а-12 ).
{ Статтю 5 доповнено новою частиною згідно із Законом N 1472-VIII
( 1472-19 ) від 14.07.2016 }
Природні заповідники, біосферні заповідники, національні
природні парки, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні
парки загальнодержавного значення, а також регіональні ландшафтні
парки є юридичними особами.
{ Частина статті 5 в редакції Закону N 1826-VI ( 1826-17 ) від
21.01.2010 }
Ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки
місцевого значення та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва
відповідно до законодавства України можуть бути визнані юридичними
особами.
Стаття 6. Охорона територій та об'єктів, що мають особливу
екологічну, наукову, естетичну, господарську, а
також історико-культурну цінність
Території та об'єкти, що мають особливу екологічну, наукову,
естетичну, господарську, а також історико-культурну цінність,
підлягають комплексній охороні, порядок здійснення якої
визначається положенням щодо кожної з таких територій чи об'єктів,
яке відповідно до цього Закону та законодавства України про
охорону пам'яток історії та культури затверджується центральним
органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного
середовища та центральним органом виконавчої влади в галузі
культури.
{ Стаття 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1287-XIV
( 1287-14 ) від 14.12.99 }
Стаття 7. Землі природно-заповідного фонду
Землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного
простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу
природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та
іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій
та об'єктів природно-заповідного фонду.
Землі природно-заповідного фонду України, а також землі
територій та об'єктів, що мають особливу екологічну, наукову,
естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього
Закону об'єктами комплексної охорони, належать до земель
природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або
історико-культурного призначення.
{ Частина друга статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1826-VI ( 1826-17 ) від 21.01.2010 }
На землях природно-заповідного фонду та іншого
природоохоронного або історико-культурного призначення
забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може
негативно впливати на стан природних та історико-культурних
комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим
призначенням. На землях територій та об’єктів природно-заповідного
фонду, які створюються в зоні відчуження та зоні безумовного
(обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного
забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, забороняється
будь-яка діяльність, що не забезпечує режим радіаційної безпеки.
{ Частина третя статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 1826-VI ( 1826-17 ) від 21.01.2010, N 1472-VIII ( 1472-19 ) від
14.07.2016 }
Межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду
встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До
встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду
в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення
територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
{ Статтю 7 доповнено новою частиною згідно із Законом N 1826-VI
( 1826-17 ) від 21.01.2010 }
На використання земельної ділянки або її частини в межах
природно-заповідного фонду може бути встановлено обмеження
(обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором.
Обмеження (обтяження) підлягає державній реєстрації і діє протягом
строку, встановленого законом або договором.
Завдані внаслідок обмеження (обтяження) у землекористуванні
втрати відшкодовуються в порядку, встановленому Кабінетом
Міністрів України.
{ Частина шоста статті 7 в редакції Закону N 1826-VI ( 1826-17 )
від 21.01.2010 }
{ Стаття 7 в редакції Закону N 1377-IV ( 1377-15 ) від
11.12.2003 }
Стаття 8. Основні засоби збереження територій та об'єктів
природно-заповідного фонду
Збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду
забезпечується шляхом:
встановлення заповідного режиму;
організації систематичних спостережень за станом заповідних
природних комплексів та об'єктів;
проведення комплексних досліджень з метою розробки наукових
основ їх збереження та ефективного використання;
додержання вимог щодо охорони територій та об'єктів
природно-заповідного фонду під час здійснення господарської,
управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і
проектно-планувальної документації, землевпорядкування,
лісовпорядкування, проведення екологічних експертиз;
запровадження економічних важелів стимулювання їх охорони;
здійснення державного та громадського контролю за
додержанням режиму їх охорони та використання;
встановлення підвищеної відповідальності за порушення режиму
їх охорони та використання, а також за знищення та пошкодження
заповідних природних комплексів та об'єктів;
проведення широкого міжнародного співробітництва у цій сфері;
проведення інших заходів з метою збереження територій та
об'єктів природно-заповідного фонду.
{ Стаття 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1287-XIV
( 1287-14 ) від 14.12.99 }
Стаття 9. Види використання територій та об'єктів
природно-заповідного фонду
Території та об'єкти природно-заповідного фонду з додержанням
вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства
України, можуть використовуватися:
у природоохоронних цілях;
у науково-дослідних цілях;
в оздоровчих та інших рекреаційних цілях;
в освітньо-виховних цілях;
для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.
Встановлені частиною першою цієї статті основні види
використання, а також заготівля деревини, лікарських та інших
цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство,
рибальство та інші види використання можуть здійснюватися лише за
умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню
територій та об'єктів природно-заповідного фонду, встановленим
вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних
комплексів та окремих об'єктів.
Стаття 9-1. Спеціальне використання природних ресурсів
у межах територій та об'єктів
природно-заповідного фонду
Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій
та об'єктів природно-заповідного фонду здійснюється в межах ліміту
та на підставі дозволу на спеціальне використання природних
ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Перелік встановлених цим Законом видів використання природних
ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду
і порядок їх використання визначаються режимом територій та
об'єктів природно-заповідного фонду.
Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій
та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення
здійснюється в межах ліміту на використання природних ресурсів у
межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду,
затвердженого центральним органом виконавчої влади в галузі
охорони навколишнього природного середовища, а також на підставі
дозволів.
Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій
та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення
здійснюється на підставі дозволів, що видаються органом виконавчої
влади з питань охорони навколишнього природного середовища
Автономної Республіки Крим та територіальними органами
центрального органу виконавчої влади в галузі охорони
навколишнього природного середовища.
Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій
та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення
здійснюється в межах ліміту на використання природних ресурсів у
межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду,
затвердженого органом виконавчої влади з питань охорони
навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим та
територіальними органами центрального органу виконавчої влади в
галузі охорони навколишнього природного середовища, а також на
підставі дозволів.
Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій
та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення (крім
корисних копалин) здійснюється на підставі дозволів, що видаються
місцевими радами за погодженням з територіальними органами
центрального органу виконавчої влади в галузі охорони
навколишнього природного середовища.
Порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних
ресурсів і встановлення лімітів на використання природних ресурсів
у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду
загальнодержавного значення ( 459-92-п ) визначається Кабінетом
Міністрів України. Видача дозволів на спеціальне використання
природних ресурсів здійснюється на безоплатній основі.
Видача дозволів здійснюється на підставі клопотання (заявки)
природокористувача, погодженого із власником або постійним
користувачем земельної ділянки та заінтересованими органами.
Дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів може
бути анульований органом, що його видав, у разі: різкого
погіршення стану навколишнього природного середовища внаслідок
природокористування, ліквідації підприємства, установи або
організації, яка отримала дозвіл; порушення умов
природокористування та режиму території природно-заповідного
фонду; втрати чи пошкодження дозволу, що не дає можливості
визначити зміст дозволу.
Здійснення господарської та іншої діяльності за декларативним
принципом заборонено.
Дозвіл видається після затвердження лімітів протягом місяця з
моменту подання клопотання. Підставами для відмови у видачі
дозволу є відсутність затвердженого в установленому порядку
ліміту, порушення умов природокористування та режиму території
природно-заповідного фонду.
Рішення про відмову у видачі дозволу може бути оскаржено до
центрального органу виконавчої влади в галузі охорони
навколишнього природного середовища або до суду.
Прийняття рішення про відмову у видачі дозволу на спеціальне
використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів
природно-заповідного фонду здійснюється у місячний строк.
Заява про оскарження рішення про відмову у видачі дозволу
подається до центрального органу виконавчої влади в галузі охорони
навколишнього природного середовища протягом строку, що не
перевищує десять днів з дня одержання відповідного рішення. Заява
розглядається у десятиденний строк. Про результати розгляду
заявник повідомляється у письмовій формі.
{ Закон доповнено статтею 9-1 згідно із Законом N 1826-VI
( 1826-17 ) від 21.01.2010 }
Стаття 10. Права громадян з питань охорони та використання
територій та об'єктів природно-заповідного фонду
Громадяни України з питань охорони та використання територій
та об'єктів природно-заповідного фонду мають право на:
участь в обговоренні проектів законодавчих актів з питань
розвитку заповідної справи, формування природно-заповідного фонду;
участь у розробці та реалізації заходів щодо їх охорони та
ефективного використання, запобігання негативного впливу на них
господарської діяльності;
внесення пропозицій про включення до складу
природно-заповідного фонду найбільш цінних природних територій та
об'єктів;
ознайомлення з територіями та об'єктами природно-заповідного
фонду, здійснення інших видів користувань з додержанням
встановлених вимог щодо заповідного режиму;
участь у здійсненні громадського контролю за охороною
заповідних територій та об'єктів, внесення пропозицій про
притягнення до відповідальності винних у порушенні вимог охорони
територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Законодавством України можуть бути визначені й інші права
громадян з питань охорони та використання територій та об'єктів
природно-заповідного фонду.
1 2 3