Таблиця 1.2. Функції та цілі збільшення (зменшення) статутного капіталу
| Функції статутного капіталу | Цілі збільшення | Цілі зменшення |
| заснування та введення підприємства в дію | реалізація інвестиційного проекту | згортання діяльності |
| відповідальність і гарантії (забезпечення кредитоспроможності) | виконання вимог щодо мінімального розміру статутного капіталу | підвищення ринкового курсу корпоративних прав |
| захисна функція | проведення санації | санація балансу (одержання санаційного прибутку) |
| управління та контролю | поглинання чи придбання контрольного пакета інших підприємств | концентрація капіталу в руках активних власників |
| фінансування та забезпечення ліквідності | поліпшення ліквідності та платоспроможності | приведення у відповідність обсягів власного капіталу та майна |
| рекламна (репрезентативна) функція | модернізація чи розширення виробництва | вирішення конфліктів між власниками |
| база для нарахування дивідендів | оптимізація дивідендної політики | проведення певної дивідендної політики |
Абсолютна та відносна величини власного капіталу підприємства залежать від фінансових можливостей підприємства та обраної ним політики щодо структури капіталу. Фінансування діяльності підприємства за рахунок власного капіталу є альтернативою до залучення позичкових коштів. Основні переваги і недоліки фінансування за рахунок власного капіталу пояснюються, виходячи з його функцій, цілей зменшення та збільшення.
Результати аналізу власного капіталу підприємства характеризують фінансову стабільність підприємства і є однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства. Вона пов’язана зі ступенем залежності від кредиторів і інвесторів і характеризується співвідношенням власних і залучених коштів. Цей показник дає загальну оцінку фінансової стабільності. У світовій і вітчизняній обліково-аналітичній практиці розроблена система показників, що характеризують фінансову стабільність підприємства.
Таблиця 1.3. Формули розрахунку аналізу власного капіталу підприємства
| № | Показник | Умовне позначення | Формула для розрахунку | Джерела інформації |
| 1 | Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) | Кавт | Власний капітал / Пасиви | Ф. 1, р. 380 + р. 430+р. 630 / Ф. 1, р. 640 |
| 2 | Коефіцієнт фінансової залежності | Кф.з | Пасиви / Власний капітал | Ф. 1, р. 640 / Ф. 1, р. 380 + р. 430 + р. 630 |
| 3 | Коефіцієнт маневреності власного капіталу | Км | Власні обігові кошти / Власний капітал | Ф. 1, р. 380 + р. 430+р. 630 – р. 080 / Ф. 1, р. 380 + р. 430+р. 630 |
| 4 | Коефіцієнт концентрації позикового капіталу | Кп.к. | Позиковий капітал / Пасиви | Ф. 1, р. 480 + р. 620 / Ф. 1, р. 640 |
| 5 | Коефіцієнт фінансової стабільності (коефіцієнт фінансування) | Кф.с. | Власні кошти / Позикові кошти | Ф. 1, р. 380+430+630 / Ф. 1, р. 480+620 |
| 6 | Показник фінансового ліверіджу | Фл | Довгострокові зобов’язання / Власні кошти | Ф. 1, р. 480 / Ф. 1, р. 380 + р. 430+р. 630 |
| 7 | Коефіцієнт фінансової стійкості | Кф.с. | Власний капітал+довгострокові зобов’язання / Пасиви | Ф. 1, р. 380 + р. 430+р. 480 + р. 630 / Ф. 1, р. 640 |
1. Коефіцієнт концентрації власного капіталу. Цей коефіцієнт характеризує частку власників підприємства в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність. Чим вище значення цього показника, тим більш фінансово стале підприємство, стабільне і незалежне від зовнішніх кредиторів. Доповненням до цього показника є коефіцієнти концентрації залученого (позикового) капіталу – їх сума дорівнює 1 (або 100%). З приводу ступеня залучення позичених коштів у зарубіжній практиці існують різні думки. Найбільш поширена така: частка власного капіталу повинна бути достатньо великою, нижня межа 0,6 (60%). У підприємство з високою часткою власного капіталу кредитори вкладають кошти більш охоче, оскільки воно з більшою ймовірністю може погасити борги за рахунок власних коштів. Разом із тим багатьом японським компаніям властива висока частка залученого капіталу (до 80%). А значення цього показника в середньому на 58% вище, ніж, наприклад, в американських корпораціях. Це пояснюється тим, що інвестиції там мають різну природу: в США основний потік інвестицій надходить від населення, в Японії – від банків. Високе значення коефіцієнта концентрації залученого капіталу свідчить про ступінь довіри до корпорації з боку банків, а значить, і про фінансову надійність. Низьке значення цього коефіцієнта свідчить про неспроможність отримати кредити у банку, що є певним застереженням інвесторам і кредиторам.
2. Коефіцієнт фінансової залежності. Цей коефіцієнт є зворотним коефіцієнту концентрації власного капіталу. Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позичених коштів у фінансуванні підприємства. Якщо його значення наближається до одиниці (або 100%), то це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство.
3. Коефіцієнт маневреності власного капіталу. Цей коефіцієнт показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні кошти, а яка частина капіталізована. Значення цього показника може змінюватися залежно від структури капіталу і галузевої приналежності підприємства (норматив – 0,4–0,6).
4. Коефіцієнт співвідношення власних і залучених коштів. Цей коефіцієнт є найбільш загальною оцінкою фінансової стійкості підприємства. Зростання цього показника в динаміці свідчить про підсилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про деяке зниження фінансової стійкості, і навпаки.
Методика аналізу визначених вище коефіцієнтів.
1. Порівнюються фактичні коефіцієнти поточного року з коефіцієнтами попереднього року, а також з коефіцієнтами за ряд звітних періодів.
2. Порівнюються фактичні коефіцієнти з нормативними (зовнішні користувачі фінансових звітів рідко можуть провести таке зіставлення).
3. Порівнюються коефіцієнти з показниками конкурентів. Дані беруться з фінансових звітів, що подаються в фінансові, статистичні органи.
4. Порівнюються фактичні коефіцієнти з галузевими показниками.
За допомогою аналізу цих коефіцієнтів можна виявити сильні і слабкі позиції різних підприємств, фірм. Менеджери використовують ці дані для контролю діяльності підприємства, щоб не допустити банкрутства.
Ефективність використання капіталу найкраще характеризується його рентабельністю. Рівень рентабельності капіталу вимірюється відсотковим відношенням балансового прибутку до величини капіталу.
Капітал у процесі свого руху проходить послідовно три стадії кругообігу: заготівельну, виробничу і збутову. На першій стадії підприємство здобуває необхідні йому основні фонди, виробничі запаси, на другий – частину засобів у формі запасів надходить у, виробництво, а частина використовується на оплату праці працівників, виплату податків, платежів по соціальному страхуванню й інші витрати. Закінчується ця стадія випуском готової продукції. На третій стадії готова продукція реалізується і на рахунок підприємства надходять кошти, причому, як правило, більше первісної суми на величину отриманого прибутку від бізнесу. Отже, чим швидше капітал зробить кругообіг, тим більше підприємство одержить і реалізує продукції при одній і тій же сумі капіталу за визначений відрізок часу. Затримка руху засобів на будь-який стадії веде до уповільнення оборотності капіталу, вимагає додаткового вкладення засобів і може викликати значне погіршення фінансового стану підприємства.
1.2 Нормативно-правове забезпечення формування власного капіталу
Для здійснення господарської діяльності необхідно мати певний початковий капітал. Капітал може існувати у матеріалізованій і ментальній формах (знання, вміння, здібності, «ноу-хау» розцінюють як специфічний товар, капітал). Під капіталом розуміють матеріальні і грошові кошти, а також інтелектуальні напрацювання і організаторські навики, котрі використовують у професії виробництва і його обслуговування та є джерелом і засобом отримання прибутку. Підприємницький капітал охоплює:
1. усі технічні засоби виробництва (будівлі, споруди, устаткування, рухомий склад транспорту) використовувані підприємцем на законній підставі (не лише як об’єкти власності, а й на правах оренди, лізингу і ін.);
2. матеріальні оборотні елементи виробництва (сировина і матеріали, пристосування і інструменти одноразового або короткочасного використання);
3. оборотні кошти у грошовій формі (фонд оплати праці, кошти для придбання елементів оборотних фондів, фонди обігу, у тому числі грошові кошти на розрахунковому рахунку у банку);
4. інтелектуальна власність (власна підприємницька ідея, спосіб виготовлення сировини або готової продукції – все те, що прийнято називати «ноу-хау»);
Реєстрація акціонерного товариства здійснюється відповідно до порядку, встановленого Положенням про держреєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності. Але починати облік майбутнього власного капіталу необхідно ще до моменту держреєстрації акціонерного товариства. Принципи формування статутного капіталу акціонерних товариств (АТ) і товариств з обмеженою відповідальністю (ТОВ) регламентуються Законом України «Про господарські товариства», згідно з яким за організаційно-правовими формами діяльності АТ можуть створюватися як відкриті акціонерні товариства (ВАТ), які мають статутний капітал, поділений на певну кількість акцій рівної номінальної вартості (що можуть вільно поширюватися відкритою підпискою і купівлею-продажем на фондовому ринку), так і закриті акціонерні товариства (ЗАТ), акції яких поширюються тільки серед засновників і не можуть вільно продаватися або купуватися на фондовій біржі.
Для формування статутного капіталу АТ можуть залучатися власні накопичення акціонерів грошових коштів, цінних паперів, власне майно, передане АТ; приватизаційні папери (засвідчують право власності на безоплатне одержання в процесі приватизації частки майна державного підприємства), які обмінюються на акції та інші цінні папери і надають право власності на частку майна, рівну номіналу приватизаційного паперу. Величина статутного капіталу ЗАТ визначається в сумі, передбаченій установчими документами; статутний капітал ВАТ визначається в сумі проведеної підписки на акції в розмірі їх номінальної вартості (незалежно від ціни їх фактичної реалізації).
Згідно з Цивільним Кодексом України, акціонер, не пізніше року після реєстрації товариства, повинен оплатити повну вартість акцій, що не може бути нижче номінальної при первинному розміщенні. На вторинному ринку ціна акції може визначатися довільно.
Аналітичний облік ведеться за видами капіталу по кожному акціонеру. Тут повинні відображатися відомості про номінальну й емісійну вартість приналежних акціонеру акцій, про суму заборгованості по внесках, про зміну розміру його частки в статутному капіталі, про форму, у якій внесені його внески, про їхню оцінку, відповідно до установчих документів. Законодавча та нормативна база щодо регулювання формування власного капіталу підприємства викладена в табл. 1.4.
Таблиця 1.4. Законодавча та нормативна база з питань складання звітності акціонерними товариствами та емітентами облігацій
| 1. | Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» |
| 2. | Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» |
| 3. | Рішення ДКЦПФР «Про затвердження Положення про надання регулярної інформації відкритими акціонерними товариствами та підприємствами – емітентами облігацій» від 09.06.03 №72 (в редакції рішення Комісії від 17.01.2000 №3) зі змінами, внесеними рішенням ДКЦПФР від 25.03.03 №119 |
| 4. | Рішення ДКЦПФР «Про затвердження Положення про надання особливої інформації відкритими акціонерними товариствами та підприємствами – емітентами облігацій» від 10.02.2000 №5 зі змінами та доповненнями, внесеними рішенням ДКЦПФР від 24.06.03 №295 |
| 5. | Рішення ДКЦПФР «Про порядок інформування громадськості акціонерними товариствами та емітентами облігацій» від 03.06.03 №221 |
| 6. | Рішення ДКЦПФР «Про затвердження Порядку оприлюднення частини регулярної інформації про емітента» від 31.07.98 №97 зі змінами, внесеними рішенням ДКЦПФР від 29.10.02 №327 |
| 7. | Рішення ДКЦПФР «Щодо скасування рішення ДКЦПФР від 14.03.02 №88 «Про затвердження Вимог до річного звіту емітентів цінних паперів» від 03.06.03 №220 |
| 8. | Рішення ДКЦПФР «Про затвердження Положення про подання річного звіту закритими акціонерними товариствами до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку» від 03.06.03 №227 |
| 9. | Рішення ДКЦПФР «Про затвердження Вимог до аудиторського висновку, який подається до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку при реєстрації інформації та випуску цінних паперів, а також при поданні регулярної інформації відкритими акціонерними товариствами та підприємствами – емітентами облігацій (крім комерційних банків)» від 25.01.01 №5 зі змінами, внесеними рішенням ДКЦПФР від 14.03.02 №74 |
| 10. | Рішення ДКЦПФР «Про порядок подання щоквартальної інформації акціонерними товариствами та холдинговими компаніями зі значною державною часткою в статутному капіталі» від 04.09.01 №248 |
| 11. | Рішення ДКЦПФР «Про формування єдиного інформаційного масиву даних про емітентів цінних паперів» від 27.05.03 №233 |
Нормативами щодо регулювання власного капіталу емітента є:
1. Положення про держреєстрацію СПД – Положення про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, затверджене постановою КМУ від 25.05.98 р. №740.
2. Інструкції про відкриття рахунків – Інструкція про порядок відкриття і використання рахунків у національній і іноземній валюті, затверджена постановою Правління НБУ від 18.12.98 р. №527 і зареєстрована в Мін’юсті України 24.12.98 р. №819/3259.
3. П(С) БО 13 – Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 13 «Фінансові інструменти», затверджене наказом МФУ від 30.11.2001 р. №559.
4. Закон про прибуток – Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції Закону України №283/97-ВР від 22.05.97)».
5. Закон про ПДВ – Закон України «Про податок на додаткову вартість» від 03.04.97 р. №168/97-ВР.
6. Закон про цінні папери – Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок»
Інформація, відображена в першому розділі пасиву балансу «Власний капітал», показує загальну картину стану власного капіталу та його окремих позицій на початок та кінець звітного періоду. На основі цієї інформації можна провести поверховий аналіз показників, в основі розрахунку яких є власний капітал. Розшифрування першого розділу пасиву балансу, яке дає змогу фінансовому аналітику дійти висновків щодо змін, які відбулися в складі власного капіталу підприємства, причини цих змін та існуючі тенденції, міститься у звіті про власний капітал. Порядок складання звіту регламентується П(С)БО 5.
Метою складання звіту про власний капітал є розкриття і аналіз інформації щодо змін у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. Читаючи звіт, користувач може з’ясувати основні чинники (операції), які вплинули на зміни (збільшення чи зменшення) у складі власного капіталу в цілому та окремих його позицій зокрема.
Звіт складається у формі шахової таблиці в розрізі статей, які включаються до складу першого розділу пасиву балансу та причин їх зміни. Шаховий принцип побудови звіту передбачає розміщення по горизонталі елементів (статей) власного капіталу, а по вертикалі – основних операцій, які можуть призвести до зміни окремих статей і власного капіталу в цілому.
Звіт про власний капітал складається на підставі балансу, звіту про фінансові результати, а також аналітичних даних до відповідних облікових регістрів. За правильного відображення операцій, які призвели до змін у складі власного капіталу, залишок власного капіталу на кінець року (в цілому та у розрізі окремих статей), який відображається у балансі, збігається з тим, який показується у звіті про власний капітал. Суми, що зменшують статті власного капіталу, наводяться в дужках.
Показники залишку за окремими статтями власного капіталу на початок періоду переносяться з відповідної графи балансу підприємства. Далі по вертикалі відображаються операції, які можуть призвести до змін у власному капіталі. На перетині відповідних вертикальних рядків і горизонтальних граф відображаються дані, що характеризують вплив тих чи інших операцій на стан позицій власного капіталу.
Якщо на підприємстві мали місце зміни в обліковій політиці, виправлення помилок, допущених при складанні звітів у попередніх періодах чи інші зміни, то на відповідну величину здійснюється, як правило, коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року. Скоригований залишокна початок року у звіті містить інформацію про позиції власного капіталу з урахуванням можливих коригувань.
Власний капітал підприємства може змінитися в результатіпереоцінки необоротних активів, зокрема уцінки чи дооцінки нематеріальних активів, основних засобів, незавершеного будівництва. Сума дооцінки збільшує інший додатковий капітал, якщо така дооцінка є першою переоцінкою необоротних активів, тобто до дооцінки не провадилася уцінка необоротних активів, суму якої було списано на інші витрати. Сума уцінки необоротних активів зменшує інший додатковий капітал у разі, якщо до уцінки вже було проведено дооцінку таких необоротних активів (сума якої збільшила додатковий капітал). Суми переоцінок необоротних активів, що проводяться протягом звітного року, відображаються у Звіті про власний капітал розгорнуто. Якщо стосовно одного з видів необоротних активів протягом року провадилися дооцінка та уцінка, суми яких вплинули на величину додаткового капіталу, у Звіті така переоцінка відображається розгорнуто – окремо дооцінка та окремо уцінка по відповідному рядку.
Важливим чинником, який впливає на величину власного капіталу підприємства, є обсяг чистого прибутку (збитку)та порядок його використання (чи покриття) у звітному періоді. Базова інформація щодо цього міститься у звіті про фінансові результати та в рішенні зборів власників підприємства щодо порядку використання прибутку. Ця інформація відображається в графі перетину позицій «Чистий прибуток (збиток) за звітний період» та «Нерозподілений прибуток» звіту про власний капітал. Якщо за даними звіту про фінансові результати підприємство має збиток, то його величину має бути відображено у тій же графі у дужках.
У разі прийняття рішення щодо використання чистого прибутку звітного року, нерозподіленого прибутку чи частини резервного капіталу на виплату дивідендів величина дивідендів відображається за відповідними позиціями власного капіталу у дужках і зменшує власний капітал підприємства.
Якщо ж нерозподілений прибуток спрямовано на збільшення статутного і резервного капіталу, то відбувається внутрішній перерозподіл сум власного капіталу підприємства: відповідну суму прибутку у звіті про власний капітал відображають двічі – за статтею «Нерозподілений прибуток» у дужках (як величина, що зменшує прибуток) і за статтями «Статутний капітал» і «Резервний капітал» (як величина, що збільшує власний капітал).
Таким чином, можна дійти висновку, що статутний капітал підприємства зростає у результаті використання для цих цілей інших джерел, зокрема внесків власників. Внески до капіталу можуть спрямовуватися на:
- поповнення статутного чи пайового капіталу;
- збільшення додатково вкладеного чи іншого капіталу;
- погашення заборгованості учасників щодо внесків до статутного, пайового, додатково вкладеного та іншого капіталу.
Наступний блок операцій, пов’язаних зі зміною власного капіталу, – це операції, результатом яких євилучення капіталу. Вилучення капіталу може здійснюватися з допомогою таких операцій:
- вилучення частки в капіталі;
- викуп акцій;
- анулювання викуплених акцій;
- перепродаж раніше викуплених акцій;
- зменшення номінальної вартості акції.
При виході учасника з товариства йому повертається його частка (внесок). Якщо в результаті повернення учаснику його частки на величину такої частки зменшився статутний капітал, то таку операцію буде відображено в графі перетину рядка «Вилучення частки в капіталі» та стовпця «Статутний капітал» у сумі, що дорівнює зменшенню статутного капіталу. Як уже зазначалося, підприємство може викупити корпоративні права власної емісії з метою їх анулювання чи перепродажу. Операція викупу акцій (часток) не змінює статутного капіталу підприємства, однак сума власного капіталу зменшується на фактичну величину викуплених корпоративних прав.
РОЗДІЛ 2. ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПрАТ «ОБОЛОНЬ» ТА АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗА ОСТАННІ ДВА РОКИ
1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 14