Розділ 2. Ціннісні орієнтації української молоді: соціологічний зріз
2.1 Нормативіський та методологічний підходи до аналізу ціннісних орієнтацій молоді
Ціннісні орієнтації характеризують ставлення особистості до найбільш важливих цілей життєдіяльності та до способів досягнення цих цілей. Навіть у стабільних суспільствах процеси розвитку та зміни поколінь зумовлюють протидію конкуруючих нормативно-ціннісних систем. Коли ж відбуваються стрімкі, революційні перетворення, вони, як правило, супроводжуються суттєвими зрушеннями у масовій свідомості, зміною ціннісних пріоритетів, конфліктом між декларованими цінностями та реальною поведінкою. З точки зору суспільного розвитку, система цінностей, що визначає світосприйняття більшості людей певного суспільства, може виступати як фактор, який сприятиме процесу розвитку суспільства, так і деструктивним чинником, який виступає як сила протидії тим змінам, що відбуваються [42,4-6].
Сучасний період розвитку української держави, соціальних інститутів та суспільних відносин визначається як період трансформаційних процесів, пошуку власного шляху розвитку та зміни цінностей.
Аналіз результатів соціологічних досліджень дозволяє виявити таку ієрархію пріоритетів в українському суспільстві (у порядку зниження їхньої значущості): сім’я, друзі, робота, вільний час, хобі, релігія, власний бізнес, політика і на останньому місці розаважальні форми проведення вільного часу (Див. додаток 1). Розглянемо рейтинг основних цінностей життя молоді у порівнянні з усім населенням та з попередніми результатами. Сім’я, коло друзів та робота були й залишаються найважливішими складовими життя. Цілком природно, що для молоді більшого значення набувають вільний час, хобі, вечірки та відвідування кафе, що відбиває вікові особливості. Більш високий рівень зацікавленості представників молодого покоління політикою та власним бізнесом уже означає міжпоколінні зрушення та зміну системи життєвих орієнтирів.
Важливість сім’ї як традиційної цінності визнають 94-97% дорослого населення, причому 82% відзначають її “дуже важливу” роль. З одного боку, більшість сімей за сучасних умов опинилась у скрутному становищі “стратегії виживання”. З іншого боку, роль сім’ї як підтримуючого середовища для кожної особистості значною мірою зростає. Дослідження життєвих орієнтацій населення України за останні п’ять років засвідчують досить сталу тенденцію до пріоритету цінності сім’ї серед основних сфер життя. Це цілком природно, оскільки саме сім’я забезпечує базисні потреби людини і суспільства. Сім’я регулює важливі міжособистісні, сексуальні стосунки, створює умови для повноцінного відтворення населення і соціалізації нового покоління, гарантує турботу та захист, соціальну підтримку та безпеку, визначає соціальний статус. Тому для більшості людей на перше місце виступає турбота про забезпечення “нормального” рівня життя для себе та своєї сім’ї. Ступінь стурбованості умовами життя своєї сім’ї практично не залежить від статі, віку, сімейного стану, рівня освіти, рівня матеріального становища, типу поселення та регіону. Тобто для будь-якої людини ця проблема є вельми актуальною. І це не лише декларована цінність. Серед економічно активного населення 90-95% опитаних відповіли, що вони готові до реальних кроків задля покращення умов життя своєї сім’ї. Чоловіки більшою мірою, аніж жінки, висловлюють готовність щось зробити, аби сім’ї жилося краще. Відбуваються певні зміни в системі цінностей щодо роботи. Для 89% населення важлива “хороша оплата праці”, для 72% – щоб вона була “гарантована”, 70% зазначили важливість того, щоб робота була “цікава”. Разом з тим, для 29% важливим є “не дуже напружена робота”. Кожний третій зазначив таку ознаку, як “суспільна корисність роботи” (31%). Див. Додаток2, Додаток3.
Для молоді більш важливими стають такі ознаки, як хороша оплата праці, цікава робота, можливість чогось досягти та гарні можливості для підвищення кваліфікації, кар’єрного зростання, а також можливість проявляти ініціативу (дод.2 та дод.3). У поглядах на важливі аспекти роботи виявляється й більш прагматичний підхід молодих людей – більш важливими стають зручні години роботи, тривала відпустка, відповідність здібностям. Молодь більш толерантно у порівнянні із старшими віковими когортами ставиться до того, що працювати необов’язково, якщо людина не хоче. Разом з тим молодь вважає за справедливе диференційований підхід до оплати праці, коли одна й та ж робота, але виконана скоріше, ефективніше та надійніше, має оплачуватись у більшому розмірі.
З моменту виникнення суспільства були створені спеціальні регулятори людської поведінки. Такими регуляторами стали передусім різноманітні нормативні системи, що стало основою нормативіського підходу до аналізу ціннісних орієнтацій молоді. На жаль, багатоманітність життєвих ситуацій не можна передбачити, тому паралельно з виникненням регуляторів поведінки людини виникають і відхилення від установлених норм. Вже серед перших відомих людству наукових праць зустрічаються дослідження причин девіантної поведінки. Так, спеціалісти в галузі порівняльного права виділяють п'ять правових сімей, у трьох з яких нормативна система права замінена нормативними системами відповідно: правова сім'я Чорної Африки - традиції, Мусульманська правова сім'я – релігії (закони Шаріату), Далекосхідна правова сім'я - моралі. Але більш глибинний розгляд проблем нормативного регулювання поведінки людини, а отже, - і девіантної поведінки, став можливий лише з бурхливим розвитком системи суспільних наук. Усвідомлення суспільства як цілісної системи, а держави як одного з інститутів цієї системи відкинуло необхідність полеміки, яка саме з нормативних систем є кращою. Сьогодні вчені розглядають соціальні норми як сукупність нормативних систем, що забезпечують соціально доцільне регулювання поведінки особи. Вивчення процесу формування, функціонування та відмирання норм дозволило краще усвідомити причини виникнення девіантної поведінки. Зокрема, академік В.М. Кудрявцев у праці "Социальные отклонения" запропонував схему, що ілюструє даний про-цес. Система має чотири тісно пов'язані між собою елементи. Взаємодія елементів така: існують суспільні відносини, що постійно змінюються; відповідно до певного рівня відносин формується система цінностей; для захисту системи цінностей створюється система норм, а для забезпечення функціонування системи норм створюються соціальні інститути. Наявні в системі жорсткі прямі і зворотні зв'язки забезпечують її високу стабільність. Порушення функціонування одного з елементів, за умов, що процес не набув незворотного характеру, призводить до того, що всі інші елементи спрямовують свою дію на регенерацію функціональних можливостей ушкодженого. Отже незначні зміни не спроможні вивести систему з рівноваги. Крім того, ці зміни виступають фактором постійного самовдосконалення системи. Але якщо все ж функціонування одного з елементів порушене остаточно, вся система виходить із стану рівноваги. У вищеназваній праці Кудрявцева зазначається, що в цьому випадку елементи процесу суспільного життя можна розглядати як компоненти девіантної поведінки. Він розглядає такі компоненти, що спричинили соціальні відхилення: деформація суспільних відносин; викривлення у системі цінностей; деформація соціальних норм; дисфункція соціальних інститутів [59,78-79].
Щоб з'ясувати, як діє норма на рівні індивіда, розглянемо детальніше внутрішню структуру норми, що складається з трьох елементів: гіпотеза, диспозиція, санкція. Гіпотеза описує стандартну ситуацію, для якої безпосередньо і створена норма. Диспозиція вказує, яким чином повинна поводитись людина у цій ситуації. Санкція передбачає покарання у разі невиконання даної норми. Диспозиції, а отже і форми регулювання, бувають трьох видів: дозвіл, заборона, припис. Цінності, що займають більш високі позиції в системі, як правило, захищаються нормами, які мають форму регулювання: припис та заборону. Цінності, що не є непересічними, захищаються нормами, які містять таку форму регулювання, як дозвіл.
З вищесказаного можна дійти хибного висновку, що нормативному регулюванню притаманне лише обмеження волі індивіда, тиск на нього, прагнення суворо регулювати поведінку людини проти її волі. Певною мірою це відповідає дійсності, але, розглядаючи цю проблему лише з такої точки зору, створюється враження, що кожен член суспі-льства - потенційний порушник норм. Насправді це не так. У процесі соціалізації індивіда формується ціннісний апарат, що відповідає цін-нісним установкам соціуму, де він сформований. А вже на його ґрунті відбувається засвоєння нормативної системи, яка і стає регулюючим фактором вчинків індивіда у стандартних або проблематичних ситуаціях. Таким чином, засвоєна індивідом система цінностей веде до свідомого прийняття відповідної їй системи норм як єдино можливої поведінки. Саме на ґрунті сформованої системи цінностей відповідна норма стає внутрішнім переконанням індивіда на емоційному рівні [25,47-53].
З метою визначення типології ціннісних орієнтацій сучасної учнівської та студентської молоді було запропоновано методологічний підхід, результатом якого стало виділення чотирьох груп молодих людей з різними типами ціннісних орієнтацій (Див. дод.4). Дослідження ціннісних орієнтацій проводилося за допомогою методики вивчення ціннісних орієнтацій М. Рокича. Ця техніка спрямована на вивчення індивідуальних чи групових уявлень про систему значимих цінностей, що визначають найбільш загальні орієнтири їхньої життєдіяльності. У процесі вирішення поставлених задач використовувався комплекс методик, за допомогою яких вивчалися різні рівні інтегральної індивідуальності молодих осіб, що вчаться: опитувальник Я. Стреляу (нейродинамичні властивості), опитувальник В.М. Русалова ОСТ (психодинамічні властивості), опитувальник 16PF Кеттелла (форма З) (властивості особистості), опитувальник УСК (соціально-психологічні властивості).
З таблиці видно, що одні цінності є загальними для різних груп, а інші властиві тільки для тієї чи іншої, визначаючи її специфіку. Зупинимося на тій специфіці, що укладена в цих цінностях: для I групи — це впевненість у собі і друзях, для II — це воля і творчість, для III — щасливе сімейне життя, любов, здоров'я, життєва мудрість, для IV — суспільне визнання.
Порівняння груп між собою по t-критерію Стьюдента показало, що між групами з різними типами ціннісних орієнтацій існують розходження в абсолютних значеннях показників.
Найменше число розходжень виявлене між III групою з орієнтацією на загальнолюдські цінності особистого щастя й інших груп. Імовірно, це пояснюється тим, що дані цінності називаються в числі найбільш важливих й іншими випробуваними. Це ті цінності, що властиві переважній більшості молоді, саме вони зближають представників різних типів ціннісних орієнтацій, а не розводять їх. Цим, на наш погляд і пояснюється той факт, що істотних розходжень не так багато. Представники даного типу відрізняються від інших по чотирьох показниках: 1) вони менш чуттєві до невдач у предметній діяльності; 2) у них більше виражена схильність звільняти дорогу іншим, ця молодь більш залежна, частіше бере провину на себе, тактовна і покірна (фактор Е1); 3) вони практичні і сумлінні, їм властива деяка обмеженість і увага до дріб'язків (фактор М); 4) ці молоді особи більш конформні, залежні від групи, орієнтовані на соціальне схвалення, безініціативні (фактор Q2).
Молодь з I групи (орієнтація на цінності соціальної взаємодії) значимо відрізняються від представників інших типів наступними властивостями (тут і далі в дужках латинськими буквами позначені фактори опитувальника 16PF Кеттелла): 1) більш високою активністю і працездатністю; 2) більш високою емоційною чутливістю до невдач у предметній діяльності; 3) більшою товариськістю, добродушністю, відкритістю, природністю і невимушеністю в спілкуванні, готовністю працювати з людьми (фактор А); 4) довірливістю і доброзичливістю стосовно людей, волею від заздрості, умінням ладити з людьми (фактор L); 5) більшою практичністю і сумлінністю (фактор М); 6) соціабільністю, прагненням працювати і приймати рішення разом з іншими людьми (фактор Q2); 7) більшою розслабленістю і незворушністю, задоволеністю і спокоєм (фактор Q4); 8) високим рівнем суб'єктивного контролю стосовно емоційно позитивних подій свого життя; 9) екстернальністю стосовно свого здоров'я [17,68-77].
Молоді люди з II групи (орієнтація на цінності індивідуальної самореалізації) помітно відрізняються від представників інших типів наступними властивостями: 1) мають найвищу емоційну чутливість. Орієнтація на продуктивне життя, максимальне використання своїх сил і здібностей припускає сильну мотивацію в предметній діяльності, що зв'язано з високою емоційною чутливістю в цій області; 2) відрізняються нетовариськістю, холодністю стосовно навколишніх, віддають перевагу самітності (фактор А); 3) незалежні в судженнях і поведінці, уперті, самовпевнені, не визнають влади і тиску з боку (фактор Е); 4) відрізняються усвідомленим дотриманням норм і правил поведінки (фактор G); 5) підозрілі, ревниві, заздрі, звичайно обережні у своїх вчинках, егоцентричні(фактор L); 6) мають розвинуте уявлення, з орієнтацією на свій внутрішній світ,з високим творчим потенціалом (фактор М); 7) незалежні, надають перевагу своїм власним рішенням, рухаються по самостійно обраному шляху (фактор Q2); 8) відрізняються високою напруженістю, їм властиві неспокій і занепокоєння. Орієнтація на цінності індивідуальної самореалізації створює підвищену мотивацію, результатом чого є стан фрустрації, властивий представникам даного типу (фактор Q4); 9) низькі значення показників по більшості шкал опитувальника УСК свідчать про низький рівень суб'єктивного контролю цих юнаків і дівчат у багатьох важливих життєвих ситуаціях.
Нагадаємо, що дослідження проходило в школах і у вузі, де як головна цінність проголошені воля і творчість, оскільки має місце серйозна орієнтація на художньо-естетичний, творчий, інтелектуальний розвиток. Отже, можна сказати, що саме ціннісні орієнтації II групи — це те, що повинно розвиватися в цих навчальних закладах. А тепер особлива увага на індивідуально-психологічні властивості, якими відрізняються ці молоді люди: вони нетовариські, хоча і незалежні в судженнях, підозрілі і ревниві, мають розвинуте уявлення, незалежні, відрізняються високою нормативністю поведінки. Саме тут і виявляється подвійність того соціального середовища, у якому, можливо, ця молодь, живе. Іншими словами, тут ми спостерігаємо протиріччя: з одного боку, навчальними закладоми декларується як основна цінність воля, свобода, краса і творчість, а з іншого боку, індивідуально-психологічні якості молодих людей цьому не сприяють.
Старшокласники і студенти з IV групи (орієнтація на цінності соціальної успішності) відрізняються від представників інших типів наступними властивостями: 1) низьким темпом; 2) більшою схильністю до мінливості, гнучкістю установок стосовно соціальних норм і вимог, безвідповідальністю (фактор G); 3) високим рівнем загального суб'єктивного контролю, а також в області досягнень, у сімейних відносинах і стосовно здоров'я. Орієнтація на соціальну успішність визначає високу інтернальність в області досягнень, ці юнаки і дівчата вважають, що самі домоглися всього хорошого, що є в їхньому житті, і доб’ються успіху в майбутньому. Цікаво відзначити той факт, що серед учнів з орієнтацією на цінності соціальної успішності найбільше число значимих розходжень з іншими групами спостерігається саме на рівні соціально-психологічних властивостей. Імовірно, орієнтація на цінності соціальної успішності в більшій мірі впливає саме на властивості соціально-психологічного рівня, у той час як властивості нижчележащих рівнів інтегральної індивідуальності цих молодих людей у меншому ступені залежать від типу ціннісних орієнтацій. Представники IV групи відрізняються схильністю до мінливості, гнучкістю установок, безвідповідальністю (фактор G). Слід зазначити характеристику, що на наш погляд дуже важлива при орієнтації на цінності соціальної успішності. У фактор G входить така характеристика, як «можлива антисоціальне поведінка». Розмитість цінностей соціальної успішності на сьогоднішній день приводить саме до надгнучкості і до можливості антисоціальної поведінки, тобто до прагнення домогтися соціальної успішності за будь-яку ціну. Ціль виправдовує засіб? Ці дані дозволяють багато чого зрозуміти в індивідуальних розходженнях молодих людей і, отже, допомагають будувати індивідуальну виховну роботу з ними.
Таким чином, аналіз розходжень між групами випробуваних з різними типами ціннісних орієнтацій показав, що тип ціннісних орієнтацій впливає на ступінь виразності ряду властивостей інтегральної індивідуальності в юнацькому віці.
Для більш повного і якісного розуміння структури інтегральної індивідуальності представників різних типів ціннісних орієнтацій був здійснений факторний аналіз.
У результаті факторного аналізу структури інтегральної індивідуальності молоді з I типом ціннісних орієнтації виявлено три значимих фактори, що увібрали в себе 44,2 % загальної дисперсії: перший фактор — симптомокомплекс емоційної чутливості до результатів соціальної взаємодії; другий фактор — симптомокомплекс сили і рухливості нервової системи, високої пластичності і соціальної сміливості; третій фактор — фактор напруженості [17,94-106].
Для представників II типу ціннісних орієнтацій виявлено три значимих фактори, що увібрали 47,5 % загальної дисперсії: перший фактор — симптомокомплекс слабості нервової системи, замкнутості і незалежності; другий фактор — симптомокомплекс емоційної чутливості і напруженості; третій фактор — симптомокомплекс високого самоконтролю і стриманості.
Для представників III типу ціннісних орієнтацій виділено два значимих фактори, що увібрали 30,3 % загальної дисперсії: перший фактор -симптомокомплекс слабості і ригідності нервової системи, низького темпу і напруженості; другий фактор — симптомокомплекс низького самоконтролю, схильності почуттям і консерватизму.
Для представників IV типу ціннісних орієнтацій було виділено три значимих фактори, що увібрали в себе 47,8 % загальної дисперсії: перший фактор з його ядерними показниками — симптомокомплекс високої соціальної активності, інтернальності в області досягнень; другий фактор — симптомокомплекс розслабленості, незворушності і екстернальності в області невдач; третій фактор — симптомокомплекс низької емоційної чутливості і впевненості в собі.
Якісний аналіз симптомокомплексів, що складають структуру інтегральної індивідуальності представників різних груп, дозволяє виявити специфіку цієї структури, обумовлену типом ціннісних орієнтацій. Мають місце також загальні моменти. Так, симптомокомплекс напруженості, виділений факторним аналізом у трьох групах (I, II, III), тобто фактор напруженості властивий більшості опитаних незалежно від типу ціннісних орієнтацій. Отже, напруженість можна вважати віковою рисою. Розглянемо, з чим зв'язана напруженість представників різних типів. Так, у I групі в симптомокомплекс напруженості входять такі властивості особистості, як наполегливість у досягненні мети, точність, відповідальність і ділова спрямованість, усвідомлене дотримання норм і правил поведінки (фактор G), розвинуте абстрактне мислення (фактор У), а також високий рівень суб'єктивного контролю в міжособистісних відносинах.
Фрустрированість представників II типу ціннісних орієнтацій являє собою результат підвищеної мотивації й активного незадоволення прагнень і, на відміну від попередньої групи, зв'язана в першу чергу з властивостями нервової системи і темпераменту, з високою емоційною чутливістю до результатів предметної діяльності (своєї творчості), а також зі слабістю процесів гальмування. Таким чином, фрустрированість юнаків і дівчат, орієнтованих на творчість, зв'язана насамперед з їхньою творчою діяльністю.
Напруженість представників III типу ціннісних орієнтацій також пов'язана насамперед із властивостями нервової системи і темпераменту, однак тут у симптомокомплекс напруженості входять інші властивості цих підрівнів: слабкість процесів порушення і низька рухливість процесів; ергічность предметна і соціальна, соціальна пластичність і соціальна емоційна чутливість. Таким чином, фрустрированість цих юнаків і дівчат зв'язана з низькою активністю, вузькістю їхніх соціальних контактів, стриманістю і непевністю в спілкуванні [17,106-110].
Результати факторного аналізу свідчать про те, що інтегральна індивідуальність старшокласників і студентів з різними типами ціннісних орієнтацій відрізняється особливостями структури, і вплив типу ціннісних орієнтацій прослідковується досить чітко.
Для з'ясування характеру різнорівневих зв'язків був проведений кореляційний аналіз показників між досліджуваними рівнями індивідуальності старшокласників і студентів з різними типами ціннісних орієнтацій. Інтерпретація даних кореляційного аналізу показує розходження в характері зв'язків, що також дозволяє робити висновки про вплив типу ціннісних орієнтацій на розвиток індивідуальності молодої людини. Розглянемо характер взаємозв'язків індивідуальних властивостей психодинамічного й особистісного рівнів інтегральної індивідуальності.
Треба відзначити, що мають місце численні достовірні зв'язки, різні показники певним чином корелюють один з одним, характер взаємозв'язків відрізняється багатозначністю. Тип ціннісних орієнтацій, виявляючись у характері зв'язків, додає їм індивідуальний психологічний зміст. Так, фактор А корелює з властивостями темпераменту у всіх чотирьох групах.
Розглянемо сутність цих зв'язків у кожній з них.
У I групі — з орієнтацією на цінності соціальної взаємодії, товариськість, відкритість, добросердість (фактор А) — учні знаходяться в прямій залежності від емоційної чутливості, предметної і соціальної . Більш емоційно значимими для цих молодих людей є результати їхньої діяльності і спілкування, більш уважні, добрі і м'якосерді вони у відносинах з іншими людьми.
Нетовариськість, замкнутість, скептична настроєність (низькі значення по факторі А) залежать у II групі від низької соціальної ергічності . Чим вужче коло соціальних контактів цих юнаків і дівчат, тим холодніші вони стосовно навколишніх, тим більше надають перевагу вони самітності. Ці властивості особистості не суперечать орієнтації на цінності індивідуальної самореалізації.
Нетовариськість представників III групи з орієнтацією на цінності особистого щастя знаходяться в прямій залежності як від низької соціальної ергічності, так і від низького предметного темпу. Складніше здійснюються їхні соціальні контакти. Більшою замкнутістю характеризується особистість. Очевидно, орієнтація молоді на такі цінності, як любов, щасливе сімейне життя, здоров'я, матеріальне благополуччя не вимагає широких соціальних контактів.
У IV групі фактор А позитивно корелює з показником соціальної
ергічності. Чим більшою широтою і легкістю відрізняються соціальні контакти цих учніві студентів, чим більш виражені в них спрага соціальних контактів і прагнення до лідерства, тим охотніше працюють вони з людьми.
Акцентуємо різницю між залежністю показника товариськості в соціально орієнтованих типах (I і IV). У I групі — орієнтація на цінності соціальної взаємодії (розвиток, пізнання, цікава робота, друзі), високий рівень товариськості зв'язані з емоційною чутливістю до процесу і результатів цієї взаємодії. У IV групі — орієнтація на цінності соціальної успішності (продуктивне життя, цікава робота, матеріально забезпечене життя, суспільне визнання), високий рівень товариськості залежать від легкості вступу в соціальні контакти, спраги соціальних контактів, прагнення до лідерства.
1 2 3 4 5