1 2 3 4 5 6 7 Ім'я файлу: Курсова грунтознавство ФГ Самоцвіт.rtf Розширення: rtf Розмір: 1164кб. Дата: 18.03.2021 скачати Виходячи з даних таблиці 3.4 слід зауважити, що за щільністю 0-100 см шар належить до надзвичайно ущільнених. г) Водні властивості ґрунту Основні форми води в ґрунті наступні: 1. Гігроскопічна - утворює плівку на поверхні механічних елементів товщиною в одну молекулу і утримується молекулярними силами. 2. Плівкова - розташовується поверх шару гігроскопічної води й утримується силами міжмолекулярного притягання. 3. Капілярно підвішена утворює капілярні стовпчики , які не сполучаються внизу з ґрунтовими водами чи верховодкою. 4. Капілярно-підперта - утворює в ґрунті капілярні стовпчики в результаті підняття ґрунтових вод. 5. Плівково-підвішена - утворює стовпчики води в капілярі, який в окремих місцях містить пробки плівкової води. Такі пробки як правило утворюються в дуже звужених місцях капіляра. 6. Стикова - залишається при стіканні гравітаційної та капілярної води в місцях дотикання механічних елементів ґрунту. 7. Гравітаційна - заповнює некапілярні пори ґрунту і може переміщуватись під впливом сили тяжіння. Основні ґрунтові гідрологічні константи окремих ґрунтів господарства представлені в таблиці 3.5. Таблиця 3.5 Ґрунтові гідрологічні константи
З таблиці видно, що у всіх із розглянутих горизонтів до глибини 40 см найменша польова вологоємність задовільна, аз 40 см і глибше-незадовільна. Максимальна гігроскопічність використовують для розрахунків величини вологості в'янення, з якою вони пов'язані відношенням ВВ = К*МГВ Де: К - коефіцієнт пропорційності ( в залежності від механічного складу ґрунту може змінюватись від 1,5 до 2,0). Найменша вологоємність (НВ) використовується для запасів продуктивної вологи у ґрунті як різниці ДАВ = НВ-ВВ і поливної норми для зволоження ґрунту н задану глибину. Агрохімічні властивості ґрунту: До агрохімічних властивостей ґрунту належать: гумусованість, фізико-хімічні властивості, склад і сума катіонів, які поглинаються, буферність ґрунту, реакція ґрунтового розчину і валовий склад ґрунту. а) Гумус Гумус - це складний комплекс високомолекулярних органічних речовин, які надають темного забарвлення ґрунту і є його невід’ємною частиною. Джерелами гумусу є органічні рештки рослин, тварин та мікроорганізмів. Синтезується гумус під впливом ферментів, які виділяють мікроорганізми, кисню повітря і води. Активну участь у гуміфікації беруть тварини, які живуть в ґрунті й перемішують органічні рештки з ґрунтом. Утворення гумусу відбувається у дві стадії: Перша - розкладення вихідних органічних решток. Під впливом ферментів, які виділяють мікроорганізми, руйнується анатомічна будова решток організмів і відбувається розклад органічних полімерів на мономери. Утворюються моносахариди, амінокислоти, жири тощо. Друга - відбувається синтез гумусових речовин з проміжних продуктів розпаду органічних решток. Синтез гумусу полягає в тому, що проміжні продукти перетворення органічних решток вступають в реакції полімеризації та поліконденсації й утворюють більш складні, якісно нові сполуки, які називають гумусом або перегноєм і становлять лише частину гумусу. Гумус складається з гумусових речовин ( 80 % ), речовини вихідних органічних решток ( білки, вуглеводи , лігнін та віск ), проміжні продукти трансформації органічних решток ( 10-15 % гумусу). Гумус має визначальне значення для родючості ґрунту, оскільки впливає на поживний режим ґрунту, його фізичні, водно-фізичні та фізико-хімічні властивості. Важлива роль гумусу в структуроутворенні та обмінному поглинанні поживних речовин. Накопиченню гумусу в ґрунті сприяє: - внесення регулярно органічних добрив; - вирощування у сівозмінах багаторічних бобових трав; - вапнування кислих ґрунтів та гіпсування солонцюватих. Про вміст гумусу в ґрунтах господарства можна судити за даними таблиці 3.6. Таблиця 3.6 Вміст гумусу
1 2 3 4 5 6 7 |