1 2 3 4 5 6 7 Ім'я файлу: Курсова грунтознавство ФГ Самоцвіт.rtf Розширення: rtf Розмір: 1164кб. Дата: 18.03.2021 скачати З таблиці видно, що провідними культурами, які вирощуються в господарстві є зернові колосові (озима пшениця) та соняшник, що в основному пов’язано з високою ліквідністю цих видів рослинницької продукції. 2. Природні умови ґрунтоутворення 2.1 Клімат ФГ «Самоцвіт» розташований у третьому агрокліматичному районі Миколаївської області, який характеризується теплим посушливим кліматом. Літо тут тривале ( біля 5 місяців), жарке, мало дощове; осінь пізня, коротка, тепла і часто засушлива; зима - коротка , рання, тепла, напівзасушлива. Для характеристики середньої температури повітря наводяться багаторічні дані по найближчім метеорологічним станціям Миколаєва. Середня глибина промерзання ґрунту за даними Миколаївської метеостанції становить 55см, найбільш низька - 100см, найбільш висока - 25см. Ґрунт повністю відтаює біля 25 березня. Останні весняні заморозки , в середньому, 30 квітня, найбільш пізні бувають в другій половині і навіть в треті декаді травня. Осінні заморозки наступають, в середньому, 28 вересня, самі ранні бувають в другій декаді вересня. Тривалість без морозного періоду, в середньому складає 195 днів. Перехід середньодобової температури повітря через + 5°С навесні співпадає з масовим відновленням вегетації озимих культур і багаторічних трав, восени - з припиненням вегетації. Інформація про середньомісячні та річні температури повітря подана у таблиці 1. Таблиця 1 Середньомісячна і річна температура повітря, ˚С
Ранньостиглим сортам сільськогосподарських культур потрібно 60-120, середньостиглим - 100-140 днів вегетаційного періоду. Сума додатніх температур вище +5°С складає 3200°С вище +10°С - 2340°С, вище +15°С -1926°С. Для нормального росту і розвитку сільськогосподарських культур потрібно від 800 до 2200°С, для середньостиглих сортів від 1200 до 2600°С активних температур. Забезпечення вологою. За ступенем зволоження територія господарства відноситься до району недостатнього зволоження. У відповідності до цього тут склався непромивний тип водного режиму ґрунту, при якому останній не промокає до ґрунтових вод, а на деякій глибині формується "мертвий" горизонт з постійною вологістю, яка рівна вологості в’янення. В таблиці 2 .2 наведені дані Миколаївської метеостанції про кількість опадів, які випадають в даному районі. Таблиця 2.2 Середні дані про місячну і річну кількість опадів, мм
Сніговий покрив на території господарства нестійкий. Продовж зими з сніжним покривом буває 37-46 днів. Часто бувають відлиги. За час відлиги сніг з території господарства частково або повністю сходить. Ці явища несприятливо впливають на зимівлю озимих культур. Середня висота снігового покриву на полях у період його максимального накопичення складає 4-5 см. Запаси води при такій висоті снігового покриву складає 25 мм. Низька відносна вологість повітря зумовлює високу випаровуваність, яка перевищує сумарну середньорічну кількість опадів. Гідротермічний коефіцієнт дорівнює 0,6 - 0,7 . Це означає, що опадів випадає тут на 30-40% менше, ніж випаровується вологи. Це обумовлює особливо низьку ефективність літніх опадів, більша частина яких стікається у лощини і балки, змиваючи і розмиваючи ґрунти. Більш ефективними виявляються осінні, зимові і ранньовесняні опади, за рахунок яких створюються основні запаси вологи у ґрунті. Вітри у цьому районі дмуть майже у всіх напрямках, але переважаючими у теплий період є північно-західні , в холодний - східні та північно-східні. Господарство знаходиться у Снігурівському кліматичному районі зоні середньої вітрової ерозії. В цілому кліматичні умови дозволяють вирощувати в даному регіоні всі районовані сільськогосподарські культури. Головним фактором, який лімітує одержання високих , стабільних врожаїв, є вологість, тому всі агротехнічні заходи повинні спрямовуватись на накопичення, збереження і раціональне використання вологи атмосферних опадів. а)Характеристика сезонів року. Весна. Характерною особливістю є інтенсивне підвищення температури повітря, тому настає швидко і звичайно буває короткою - близько 45 днів. Весняний період, в середньому, триває з 11-13 березня до 22-24 квітня. Часто польові роботи розпочинають на початку березня. Приблизно в третій декаді березня відновлюється вегетація озимих культур і багаторічних трав. Літо. Помірно жарке. За його початок прийнята дата стійкого переходу середньодобових температур через 15 °С у бік підвищення, в середньому 7-13 травня, за кінець літнього періоду - у напрямку зниження , в середньому , 15-21 вересня. В літні місяці порівняно з іншими сезонами випадає найбільше опадів. Цей же період характеризується підвищеною грозовою діяльністю, яка супроводжується зливами високої інтенсивності. Досить часто в літні місяці спостерігаються посухи. Осінь. Коротка тепла, часто посушлива. За початком осені є стійкий перехід середньодобової температури повітря через 15°С в сторону зниження. У більшості випадків цей період починається з 11-12 вересня. За кінець осені приймається перехід середньодобової температури через 0°С, який відбувається 24-25 листопада. Тривалість осені складає 44-48 днів. Опади восени спостерігаються у вигляді дощів, а в листопаді мають змішаний характер. Зима. Переважно коротка з частими відлигами і нестійким сніговим покривом. Опади в зимку випадають переважно у вигляді снігу та крупи, іноді бувають дощі. Стійкий сніговий покрив буває лише в окремі зими. Хуртовини бувають порівняно рідко. Промерзання ґрунту починається на початку грудня, а повне відтаювання - у другій-третій декаді березня. 2.2 Рослинність Снігурівський район знаходиться в зоні вузьколистих типчаково-ковилових степів , для яких є характерним домінування у травостої вузьколистих ксерофітних щільнокущових злакових трав. В межах землекористування господарства природний рослини ний покрив зберігся на крутих схилах на днищах балок та в заплаві річки Інгулець. Дерев’яниста рослинність на території господарства представлена невеликими ділянками лісових насаджень, полезахисних та прибалкових лісосмуг. В них переважають акація біла, гледичія, абрикос та дуб. Узагальнена характеристика рослинного покриву господарства представлена в таблиці 2.3. Таблиця 2.3 Рослинний покрив
2.3 Ґрунтотворні породи Переважаючими ґрунтотворними породами на території господарства є леси. У відповідності з геологічною будовою в ґрунтоутворенні на території господарства беруть участь леси ,оглеєні леси, лесоподібні суглинки, піски, елювій вапняків древні алювіальні відкладення та алювіально-делювіальні відкладення. Леси є основними і найціннішими породами на території господарства. Вони являють собою світло-бурого кольору глинисту добре сортовану породу. Найбільш поширені в межах землекористування. Це шпарувата без ознак шаруватості світло - бура за кольором, карбонатна (13-16 % карбонатів кальцію) осадочна порода. Карбонати представлені у формі плісняви та прожилок. Наявність великої кількості карбонатів кальцію зумовлює закріплення розкладеної органічної маси, коагулює гумусові сполуки, що сприяє утворенню ґрунту, багатого гумусом, з добре вираженою агрономічно цінною зернистою структурою. Лесу притаманна здатність розпадатись на різні за розмірами агрегати стовпчастої форми, вертикально розтріскуватись і утворювати стрімкі вертикальні площини. Оглеєний ліс утворився у зниженнях місцевості - подах, де спостерігається тимчасовий застій поверхневих вод. Водоупорним горизонтом для нього можуть бути підстилаючи щільні глини. В результаті перезволоження відбуваються процеси оглеяння породи і ґрунтового профілю, який тут формується. Оглеєний ліс досить щільний, має оливково-сизий колір, в’язкий у вологому стані, часто містить розчинні у воді солі. Лісоподібні суглинки - залягають на схилах балок і мають світло-бурий колір, велику кількість карбонатів, які зустрічаються у формі "білоглазки". Механічний склад суглинків - легкий - піщанисто-легкосуглинковий. У даній породі вміст фракцій піску переважає 40%. Потужність лесоподібних суглинків складає 1-3 м. Піски - залягають на схилах терас. Порода має охристо-сірий колір та неоднорідну зернистість. У пісках зустрічаються прошарки суглинків. Піски погано утримують вологу, наслідком чого є те, що ґрунти, які на них сформувались, мають погані водно-фізичні властивості. Механічний склад їх піщано-легкосуглинковий. Елювій вапняків - залягає на схилах балок і в ярах, де змиті леси і червоно-бурі глини. Вони являють собою продукти вивітрювання корінних карбонатних порід - вапняків. Потужність елювіальних відкладень складає 0.3-4.0 м. Походження вапняків морське. Вони складені рештками мешканців моря. Формування їх відбувалося в третинний період. Характерною особливістю вапняків є наявність щебеню в поверхневих горизонтах. На деякій глибині щебінь поступово переходить в щільну плиту ( вапняк). За кольором елювій вапняків білувато-жовтий. За своїм хімічним складом відрізняється від інших порід великою кількістю карбонату кальцію (80-92 %), що зумовлює надійне закріплення органічних речовин в ґрунтах, що сформувались на даній породі. Древні елювіальні відкладення - сформувались на боровій терасі Інгульця. Це шаруваті світло-жовті відкладення. Механічний склад їх звязанопіщаний. Алювіально-делювіальні відкладення - сформувалися в заплавів річки Інгулець і являють собою темні за кольором шаруваті суглинки. Механічний склад їх важкосуглинковий та легкоглинистий. 2.4 Рельєф місцевості Земельний масив ФГ «Самоцвіт» розміщується в центральній частині Причорноморської низовини. Найбільші абсолютні відмітки плато над рівнем моря - 65 м. В основному територія господарства являє собою рівнину, яка має нахил до долини річки Інгулець. Річка Інгулець протікає по північно-західному кордоні землекористування господарства і має широку рівну заплаву та піщані надзаплавні тераси. У східній частині території землекористування є невелике замкнуте зниження – под ярово-балкова мережа спостерігається в північно-західній частині господарства на схилах річки Інгулець. Схили балок слабопологі та пологі. 2.5 Гідрологічні умови Основним джерелом зволоження на території господарства є атмосферні опади, які із-за рівнинного рельєфу повністю фільтруються в ґрунт. На корінній рівнині господарства перший від поверхні постійний горизонт ґрунтових вод залягає на глибині 50-55 м. Ця вода слабомінералізована (1250-1535 мг/л), але в процесах ґрунтоутворення участі не бере. На заплаві річки Інгулець ґрунтові води залягають близько від поверхні ґрунту ( 1-3 м). Вони засолені хлоридами та сульфатами. При випаровуванні, підіймаючись капілярами вгору, ґрунтові води засолюють ґрунти, що формуються у заплаві. Дані про глибину залягання та рівень мінералізації ґрунтових вод представлені в таблиці 2.4 нижче. Таблиця 2.3 Ґрунтові води
1 2 3 4 5 6 7 |