Співставлення доказів. Мета-аналіз.

Види мета-аналізу

Переваги мета-аналізу

Проблеми мета-аналізу

1. 
   незакінченість інформаційного пошуку;
   
2. 
   невдалі критерії відбору джерел;
   
3. 
   невдалий виклад в оригінальних повідомленнях.
   

• 
  аналіз мінімізації вартості (cost minimization analysis);
  
• 
  аналіз ефективності затрат, або вартісний аналіз ефективності (cost effectivenes analysis);
  
• 
  вартісно-утилітарний аналіз, або аналіз ефективності витрат в утилітарних одиницях (cost utility analysis);
  
• 
  вартісний аналіз прибутку (cost benefit analysis).
  

• 
  вимагає менших фінансових можливостей при аналогічній клінічній ефективності;
  
• 
  є ефективнішим, але більш вартісним, і його клінічні переваги виправдовують додаткові витрати;
  
• 
  є менш ефективним, але й менш вартісним; при цьому клінічні переваги конкуруючого втручання не виправдовують додаткових витрат.
  

1. 
   Локалізація збудника в організмі у хазяїна – в крові, тому ці інфекції називають кров’яними
   
2. 
   Джерело і резервуар інфекції – не тільки хребетні, але й членистоногі:
   

• 
  трансфазальна і трансоваріальна передача збудників (іксодові кліщі);
  
• 
  можливість тривалого (роками) збереження збудника в організмі переносника (аргасові кліщі).
  

3. 
   Людина може бути лише проміжним хазяїном (статевий цикл розвитку малярійного плазмодія відбувається в організмі комара).
   
4. 
   Особливості механізму зараження:
   
   • 
     специфічна інокуляція – відбувається найчастіше (малярія, жовта гарячка, Лайм-бореліоз)
     
   • 
     специфічна контамінація (висипний та поворотний тифи),
     
   • 
     в деяких випадках нетрансмісивні шляхи:
     
     • 
       аліментарний – при кліщовому енцефаліті, туляремії,
       
     • 
       повітряно-краплинний – при легеневій чумі.
       

1. 
   Переважання інфекцій, які мають хронічний перебіг (ГВ, ГС тощо).
   

• 
  наявність передачі без участі чинників зовнішнього середовища – пряма передача (сифіліс, гонорея, ВІЛ, ГВ тощо);
  
• 
  передача через побутові речі (одяг, білизна, посуд, засоби особистої гігієни тощо);
  
• 
  наявність штучних шляхів передачі (ВІЛ, ГВ та ін.);
  
• 
  наявність вертикальної передачі (ВІЛ, ГВ та ін.).
  

2. 
   Проникнення збудника в новий організм здійснюється в більшості випадків через пошкоджені (навіть незначно) шкіру та слизові оболонки.
   
3. 
   Стратегія боротьби:
   

• 
  дотримання особистої гігієни;
  
• 
  уникнення випадкових статевих стосунків;
  
• 
  індивідуалізація засобів особистої гігієни;
  
• 
  попередження мікротравмування.
  

• 
  застосування одноразових медичних інструментів;
  
• 
  дезінфекція і стерилізація засобів медичного призначення;
  
• 
  використання засобів індивідуального захисту при інвазивних втручаннях – рукавички, окуляри, спецодяг тощо;
  
• 
  раціональне використання дезінфектантів;
  
• 
  застосування епідеміологічно безпечних алгоритмів проведення маніпуляцій.
  

4. 
   Збудник при контакті або через забруднені побутові предмети потрапляє в травмовану шкіру, на слизові оболонки очей, статевих органів, з них проникає в організм і спричинює інфекцію з різноманітними проявами. Циркуляція збудника відбувається по колу організм людини- забруднені об’єкти навколишнього середовища-організм людини
   

Медичний Матері Хворі Студенти Відвідувачі

Факторами передачі інфекції найчастіше бувають брудні руки медичного персоналу, неадекватно продезінфіковані або простерилізовані інструменти і інші медичні засоби, що контактують із слизовими оболонками і пошкодженою шкірою.

Відвідувачі, майже завжди, можуть бути джерелом виникнення ВЛІ у випадку, коли вони перебувають у гострій фазі інфекційної хвороби.