1.2 Особливості договору про надання медичних послуг
Місце договору про надання медичних послуг у системі договірного права України визначається притаманними цьому договору особливостями щодо безпеки, якості та гарантованості досягнення результатів медичного втручання, обов’язку виконавця послуги щодо ініціативного надання необхідної інформації споживачу. Наявність цих особливостей відрізняє договір про надання медичних послуг від інших договорів про надання послуг.
Специфіка предмета цього договору знайшла відображення в тому, що цей правочин має гарантувати безпеку медичної послуги для пацієнта. Нерідко медичні послуги пов’язані з можливістю завдання шкоди здоров’ю пацієнту заради призупинення або запобігання патологічного впливу хвороби, який несе більшу шкоду. Водночас медичне втручання допускає вірогідність проявів супутніх, побічних шкідливих властивостей такого медичного впливу.
Якщо виконавець медичної послуги не матиме можливості завдання шкоди здоров’ю пацієнту, він не зможе здійснити належний медичний вплив. Усунути вірогідність проявів шкідливих властивостей медичного впливу виконавець медичної послуги також не в змозі, або ж він повинен відмовитися від цього впливу, завдаючи шкоди інтересам здоров’я пацієнта, загрозу яким несе патологічний процес хвороби, задля лікування якого пацієнт звернувся до лікаря [5].
Такі особливості безпеки надання медичної послуги обумовлюють її загальний правовий режим і співвідношення з безпекою товару чи роботи у вигляді нормативно закріпленої презумпції поширення на безпеку медичної послуги положень про безпеку товарів і робіт, якщо це не суперечить сутності медичної послуги або прямій вказівці закону. Закон України «Про захист прав споживачів» наголошує, що безпека будь-якої послуги має бути забезпечена так само, як і безпека товару чи роботи, з тією різницею, що для послуг не встановлюються строки забезпечення їхньої безпеки.
У зв’язку з цим безпека медичної послуги має забезпечуватися виконавцем у процесі її надання. При цьому відповідальність за шкоду може наступати незалежно від часу її виникнення.
Договір про надання медичних послуг має притаманні йому особливості вимог стосовно якості медичної послуги, вимоги щодо якої також суттєво відрізняються від умов якості договорів про надання інших видів послуг.
Якість медичної послуги розглядається як сукупність складових її впливу (медичної допомоги), що полягає у відповідності застосованих в умовах обґрунтованого ризику зусиль до тяжкості проявів патологічного процесу. У зв’язку з цим неправомірні звинувачення виконавця медичної послуги в недотриманні призначених заходів, оскільки його відповідальність визначається можливістю вийти за межі медичної послуги у разі потреби, якщо це викликано метою збереження життя та здоров’я пацієнта [17].
Тому в літературі слушно звертається увага на те, що договір про надання медичних послуг не може містити ініціативних умов, висунутих як обов’язкові пацієнтом, якщо вони об’єктивно нікчемні. Недотримання цих умов не тягне відповідальності виконавця. Однак з цього правила допускаються винятки, сформовані правозастосовною практикою окремих сфер медичних послуг. Зокрема, один із таких винятків стосується ситуaції, коли виконавець медичної послуги пов’язаний ініціативними вказівками її споживача у косметології, інших подібних сферах медичних послуг.
Особливістю договору про надання медичних послуг є неможливість виконавця забезпечити стовідсоткову гарантію досягнення результатів медичного втручання. Лікар не може гарантувати майбутній медичний результат, оскільки корисний ефект медичної послуги міститься в самому її наданні без відчутного матеріального результату. Неречовий характер результату медичної послуги пояснює, чому встановлення строку служби чи гарантійного строку на таку послугу є нереальним, на відміну від результату робіт. Виконання будь-якої роботи передбачає отримання результату в речовій формі, що робить можливим встановлення строку служби і гарантійного строку на результат роботи.
У зв’язку з цим до медичних послуг, що не мають матеріального результату (наприклад, консультація спеціаліста чи розкриття абсцесу), як правило, не застосовуються нормативні положення про строки виявлення недоліків, оскільки виконавець може нести відповідальність лише за недоліки, що були допущені в процесі їхнього надання, а не по завершенні. Водночас, до деяких послуг, що мають речовий результат (наприклад, накладення пломби чи виготовлення зубного протезу), можуть бути застосовані або строки виявлення недоліків, або положення законодавства про гарантії, позаяк у цьому випадку споживацькі властивості такого результату (тобто, речового) зберігають свою цінність упродовж значного терміну [21].
Ще одна особливість договору про надання медичних послуг пов’язана з підвищеними вимогами до виконавця послуги стосовно надання необхідної інформації. Цей договір передбачає обов’язок ініціативного надання виконавцем (тобто, за своєю ініціативою, яка не потребує попередньої згоди чи погодження з пацієнтом) споживачеві інформації. За змістом і в обсязі, який об’єктивно дозволяє прийняти свідоме рішення незалежно від медичної специфіки інформації, яка характеризує зобов’язання, що приймаються, і окреслює їх межі, така інформація має показово свідчити про те, що перебільшення цих меж недосяжне і неправомірне тій інформації, яка в доступній формі розкриває небезпеки, що містить медичний вплив, його супутні чи подальші наслідки.
Цей обов’язок про надання достатньої інформації споживачу знайшов відображення у правозастосовній практиці формування відповідних правил складання договорів про надання медичних послуг. Стандартом сучасної договірної практики є виділення інформації для пацієнта в окремий блок договору ‒ інформаційний.
1 2 3 4 5 6 7