Наслідки
З боку ЦНС
Втрата свідомості — настає зазвичай не відразу, а через 10-20 секунд від початку фібриляції або асистолії шлуночків, з цієї причини людина може ще здійснювати прості дії навіть після зупинки серця.
З боку дихальної системи
Рідкісне агональне дихання із зупинкою через 2 хвилини після втрати свідомості.
Емульсія ліпідів, яка застосовується при зупинці серця
З боку кровоносної системи
Поступова зупинка кровообігу.
З боку м'язової системи
Можлива поява тонікоклонічних судом за 15-30 секунд після втрати свідомості.
З боку зорової системи
Розширення зіниць через 2 хв з втратою реагування на світло.
З боку покривної системи
Швидко збільшувана зміна забарвлення шкірних покривів у вигляді ціанозу або блідості.
Загальна
Після втрати свідомості та зупинки дихання, настає клінічна смерть, розвивається гіпоксія в органах і тканинах.
Перша допомога
Перша допомога передбачає зовнішній масаж серця і штучне дихання (два вдування через кожні 30 натискань). Під час більшості зупинок серця має місце фібриляція шлуночків, яка може бути купована електричною дефібриляцію за допомогою автоматичного зовнішнього дефібрилятора (англ.). Імовірність вдалої дефібриляції знижується з часом, приблизно на 2-7 % кожну хвилину, але перша допомога уповільнює процес відмирання, відсуваючи розвиток асистолії.
Лікарська допомога
Непрямий масаж серця і негайна дефібриляція. Її застосування без попереднього ЕКГ-контролю виправдано тим, що більш ніж в 90 % випадків причина зупинки серця — фібриляція шлуночків:
• дорослим послідовно: 4,5-5,5-7,5 кВ (200, 300 або 360 Дж);
• дітям: за умови доброго контакту з поверхнею грудної клітки, застосовують електроди найбільших розмірів (не тільки дитячі). Спочатку дефібриляцію проводять розрядом 2 Дж/кг, потім його збільшують до 4 Дж/кг.
ШВЛ (мішком Амбу, апаратне дихання);
100 % кисень за допомогою маски або крізь ендотрахеальну трубку;
Катетеризація центральних вен;
Невідкладна лікарська терапія.
Непритомність (втрата свідомості) – гостра недостатність кровообігу в головному мозку
Втрата свідомості – це своєрідний мозковий захист («безпечний режим»). За гострої нестачі кисню мозок «вимикає» всі процеси в організмі й переводить людину в горизонтальне положення, щоб полегшити серцю качати кров з киснем у напрямку головного мозку. Після стабілізації рівня кисню в крові, людина приходить до тями. Непритомні стани в основному тривають від кількох секунд до десяти хвилин.
Причиною втрати свідомості можуть бути такі зовнішні подразники:
різка зміна положення, коли людина за секунди підхоплюється з лежачого положення у вертикальне;
розріджене повітря;
сильна задуха;
психоемоційний стрес, сильний переляк;
невідкладний стан: інсульт, інфаркт, судоми, кровотеча; стан голоду, отруєння тощо.
Послідовність дій
Послідовність дій під час надання домедичної допомоги постраждалим без свідомості немедичними працівниками (відповідно до наказу МОЗ від 16.06.2014 № 398):
1) Переконатися у відсутності небезпеки.
2) Раптова втрата свідомості у присутності свідків:
визначити наявність дихання;
викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;
за відсутності дихання розпочати серцево-легеневу реанімацію;
за наявності дихання перемістити постраждалого у стабільне положення.
3) Постраждалий без свідомості, свідків немає:
визначити наявність дихання. Якщо постраждалий лежить на животі, перевернути його на спину, фіксуючи шийний відділ хребта;
викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;
за відсутності дихання розпочати серцево-легеневу реанімацію;
за наявності дихання провести огляд з метою виявлення наявних травм, за їх відсутності перемістити постраждалого у стабільне положення. За необхідності надати домедичну допомогу відповідно до наявних травм.
4) Залучати до надання домедичної допомоги свідків.
5) За можливості з’ясувати причину виникнення невідкладного стану.
6) Забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги.
7) За погіршення стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.
12) Опіки,переохолодження,електротравми (перша допомога).
Переохолодження – патологічний стан, розвивається при тривалій дії холоду на весь організм, в результаті чого виникає порушення кровообігу. Загальне переохолодження організму може виникати як при температурах нижче, так і вище нуля.
Ознаки:
– шкірні покриви бліді або синюшні, холодні;
– чутливість (тактильна та больова) відсутня або різко знижена;
– при розтиранні та зігріванні – виникає сильний біль у пальцях стоп та рук;
– в’ялість;
– брадикардія (зменшення частоти пульсу);
– гіпотензія (зниження артеріального тиску).
Перша медична допомога:
– перенести в тепле місце, змінити одяг, загорнути в ковдру, дати гарячий чай;
– зігрівання ураженої ділянки кінцівки,
– розтирання уражених ділянок шкіри етиловим спиртом (не розтирати снігом);
– утеплювання;
– відновити прохідність дихальних шляхів при непритомності:
а) запрокинути голову потерпілого;
б) висунути вперед і утримувати нижню щелепу;
в) видалити слиз, кров і сторонні тіла з рота і глотки пальцем;
– положення потерпілого на боці.
Транспортування:
негайно евакуювати до медичної роти (військового госпіталю) на ношах за умови збереження або відновлення серцевої діяльності. Продовжити заходи, викладені вище.
Локальне холодове ураження.
Локальне (місцеве) холодове ураження – відмороження окремих частин тіла (обличчя, кисті, стоп, вух, носа та ін.), може виникати як при температурах нижче, так і вище нуля.
Ознаки.
1. При холодових ураженнях багато потерпілих не усвідомлюють, що з ними і чому трапилося. Як правило, вони відчувають холод та загальну незручність.
2. Симптомами легкого ураження є втрата відчуття ураженого місця, кольки. Дані симптоми часто минають після послаблення взуття або одягу, фізичних вправ, що виконуються з метою підвищення циркуляції крові. В більш тяжких випадках, з часом уражене місце “дерев’яніє”.
3. Візуальною ознакою холодового ураження є зміна кольору шкіри в місці ураження. У білошкірих людей, шкіра спочатку червоніє, а потім біліє (колір воску). В темношкірих людей, як правило, шкіра стає своєрідно блідою (сірою). При дотику до ураженого місця кінцівки відчувається холод. Поява набряку характерна для пошкодження більш глибоких шарів шкіри. Після зігрівання місця ураження можлива поява пухирів, наповнених рідиною, сильного болю. З метою своєчасного розпізнання симптомів холодового ураження, доцільно роботу військовослужбовців організовувати попарно (групами).
Причини виникнення:
вплив низьких температур, а при певних умовах (мокра і тісне взуття, нерухоме положення на холодному повітрі, алкогольне сп’яніння, і крововтрата) обмороження може бути і при температурі вище 0°С. Частіше піддаються обмороженню вуха, ніс, кисті (пальці) рук, стопи ніг. При відмороженні спочатку відчуваються відчуття холоду і печіння, потім з’являється оніміння. Шкіра стає блідою, чутливість втрачається. Надалі дія холоду не відчувається. Встановити ступінь обмороження можливо тільки після відігрівання потерпілого, іноді через кілька днів. Розрізняють чотири ступеня відмороження.
Обмороження 1-го ступеню характеризується блідістю шкіри, незначним набряком і зниженням її чутливості. При розігріванні потерпілого кровообіг відновлюється, шкіра набуває початковий колір, набряклість поступово зникає. Пізніше може виникнути лущення і свербіж шкіри, також довго зберігається підвищена чутливість шкіри до холоду.
Обмороження 2-го ступеню характеризується більш глибоким ураженням шкіри. При розігріванні бліді шкірні покриви стають похмуро-синіми, набряк, що швидко розвивається, поширюється за межі відмороження, утворюються бульбашки, наповнені прозорою рідиною, з’являються сильний біль. У постраждалого спостерігається озноб, підвищення температури, порушуються сон і апетит. Пошкоджені поверхневі шари шкіри відторгаються.
Загоєння при відсутності ускладнень (нагноєння) відбувається протягом 15-30 днів. Шкіра раньової поверхні залишається синюшною, її чутливість знижена.
Обмороження 3-го ступеню характеризується враженням всіх шарів шкіри і м’яких тканин на різну глибину. У перші дні на шкірі з’являються бульбашки, наповнені темно-бурою рідиною, навколо яких розвивається запалення, утворюється різко виражений набряковий вал. Після 3-5 днів виявляється глибоке пошкодження тканини (волога гангрена). Потерпілого турбують сильні болі, температура підвищується до 38-39°С, приголомшливий озноб змінюється потом, загальний стан значно погіршується.
Обмороження 4-го ступеню характеризується ураженням шкіри, м’яких тканин та кісток. При цьому розвиваються незворотні явища. Шкіра покривається бульбашками з рідиною чорного кольору. Через 10-17 днів навколо пошкодженої зони визначається лінія відмороження, яка чорніє, висихає і через 1,5-2 місяці відторгається. Рана заживає дуже повільно. Загальний стан постраждалого важкий, підвищення температури чергується з ознобом, відзначаються зміни у внутрішніх органах, які порушують їх нормальну роботу.
Перша медична допомога при обмороженні.
Полягає в захисті від впливу низьких температур, негайному поступовому розігріванні потерпілого. Насамперед необхідно відновити кровообіг в обмороженій частині тіла. Не можна допускати швидкого зігрівання поверхневого шару шкіри на пошкодженій ділянці, так як прогрівання глибоких шарів відбувається повільніше, в них повільно відновлюється кровообіг, а отже, не нормалізується кровопостачання верхніх шарів шкіри і вони гинуть. Тому протипоказано застосування при відмороженні гарячих ванн, гарячого повітря. Переохолоджені ділянки тіла потрібно захистити від впливу тепла, наклавши на них теплоізолюючі пов’язки (бавовняні, ватно-марлеві матеріали). Пов’язка повинна закривати тільки змінені ділянки шкіри до тих пір, поки з’явиться в пошкодженій частині відчуття тепла. В цілях відновлення тепла в організмі і поліпшення кровообігу потерпілому дають гарячий солодкий чай.
При тривалій дії низьких температур на весь організм можливі замерзання і смерть. Особливо сприяє замерзанню алкогольне сп’яніння. При замерзанні людина відчуває спочатку втому, сонливість, байдужість, а при подальшому охолодженні організму виникає непритомний стан (втрата свідомості, розлади дихання і кровообігу). При явищах припинення дихання і зупинки серцевої діяльності настає смерть.
При пошкодженні тканин в результаті дії низької температури (обмороженні) необхідно:
1. негайно зігріти потерпілого, для чого потерпілого потрібно якомога швидше перевести в тепле приміщення. Велике значення при наданні першої допомоги мають заходи по загальному зігріванню потерпілого. Йому дають гарячу каву, чай, молоко;
2. зігріти обморожену частина тіла, відновити в ній кровообіг. Це досягається, якщо обморожену кінцівку помістити в теплову ванну з температурою води 20°С. За 20-30 хвилин температуру води поступово збільшують з 20 до 40°С, при цьому кінцівку ретельно відмивають милом від забруднень;
3. після ванни (зігрівання) пошкоджені ділянки потрібно висушити (протерти), закрити стерильною пов’язкою і тепло укрити. Заборонено змащувати їх жиром і мазями, так як це значно ускладнює подальшу первинну обробку;
4. обморожені ділянки тіла не можна розтирати снігом, так як при цьому посилюється охолодження, а крижинки ранять шкіру, що сприяє інфікуванню (зараженню) зони обмороження; також не варто розтирати обморожені місця рукавичкою, сукниною, носовою хусткою. Можна робити масаж чистими руками, починаючи від периферії до тулуба
5. при обмороженні обмежених ділянок тіла (ніс, вуха) їх можна зігрівати з допомогою тепла рук.
6. Після надання першої медичної допомоги потерпілого доставляють до медичного закладу. Якщо перша медична допомога не була надана до прибуття санітарного транспорту, то її слід надати в машині під час транспортування потерпілого. При транспортуванні слід вжити всіх заходів щодо запобігання повторного охолодження потерпілого.
ОПІКИ
Опік — різновид травми тканин тіла, яку спричинює дія тепла, електричного струму, хімічних речовин та випромінювання. Опіки, що впливають тільки на поверхню шкіри, відомі як поверхневі або опіки першого ступеня. Коли пошкодження проникає в деякі з нижчих шарів, це частково проникаючий опік або опік другого ступеня. Глибокий опік або опік третього ступеня — це травма, що поширюється на всі шари шкіри. З опіком четвертого ступеня пов'язане ушкодження більш глибоких тканин, таких, як м'язи або кістки.
Ступені опіків
Є 4 ступені глибини опіків тканин:
ступінь I (легкий) — почервоніння (гіперемія) і набряк шкіри;
ступінь II (середній) — утворення дрібних пухирів з прозорим вмістом (руйнуються дрібні лімфатичні судини — лімфокапіляри);
ступінь IIIa (середньо-важкий) — утворення великих пухирів з мутним вмістом (ушкодження шкіри і підшкірної клітковини);
ступінь IIIb (важкий) — частина великих пухирів тріскає, утворюючи мокрі виразки або малюнок «потрісканої землі» (глибокий опік);
ступінь IV (дуже важкий) — обвуглення, згоряння тіла аж до кісток і ушкодження кістки (некроз), опікова райдуга, шоковий стан пацієнта.
Класифікація опіків
Опіки класифікуються за джерелом виникнення на:
термічні — опіки, що виникають внаслідок дії джерел тепла (полум'я, розпечених металів, променевої енергії тощо);
хімічні — опіки, що спричинюються дією будь-якої хімічної речовини;
радіаційні — виникають при тривалій дії й потраплянні радіоактивних речовин на шкіру і слизові оболонки.
променеві — ураження, що виникають внаслідок місцевої дії на шкіру іонізуючого випромінювання;
світлові — термічні опіки, які виникають внаслідок інтенсивного світлового випромінювання:
сонячні — опіки шкіри, які виникають внаслідок дії сонячного випромінювання;
електричні (електроопіки) — опіки, які виникають при проходженні крізь тканини електричного струму;
комбіновані:
термохімічні.
Перша допомога при термічних опіках
Припиніть контакт із джерелом. Зніміть гарячий, обгорілий одяг або одяг, що тліє, або тісні предмети на тілі, але не чіпайте речей, що прилипли до шкіри.
Охолодіть місце ураження прохолодною водою не менше 20 хв. Охолодження може бути ефективним протягом перших 3 год після ураження. Ділянки, які не постраждали, потрібно залишати сухими і теплими. Припиніть охолоджувати, якщо температура тіла впала до 35 ºС.
Зателефонуйте 103, якщо опік поверхні площі тіла у дорослого 10%, а у дитини — 5%, або якщо з опіком пов’язана травма. Також за екстреною медичною допомогою потрібно негайно звертатися при опіках дихальних шляхів та органа зору.
Можете звернутися до вашого лікаря, якщо ви занепокоєні опіком.
Зверніть увагу на те, що охолодження повинно тривати більше ніж 20 хв, інакше ви не призупините термічний вплив.
Після того як ви охолодили місце опіку, накладіть стерильну пов’язку.
Відповідно до Порядку надання домедичної допомоги постраждалим з опіками, затвердженого наказом МОЗ України від 16.06.2014 р. № 398, при наданні домедичної допомоги розрізняють опіки чотирьох ступенів:
1) I ступінь (еритема) — почервоніння шкіри, набряклість і біль;
2) II ступінь (утворення пухирів) — сильний біль з інтенсивним почервонінням, відшаруванням епідермісу з утворенням міхурів, наповнених прозорою чи каламутною рідиною;
3) III ступінь — некроз усієї товщі шкіри з утворенням щільного струпу, під яким перебувають ушкоджені тканини;
4) IV ступінь (обвуглення) — виникає при впливі на тканини дуже високих температур (полум’я, розплавлений метал тощо); частіше при пожежах та аваріях на транспорті (ДТП), в літаках, нещасні випадки на шахтах; результат таких опіків — ушкодження м’язів, сухожиль, кісток.
Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим з опіками немедичними працівниками така:
1) переконатися у відсутності небезпеки;
2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;
3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;
4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;
5) якщо у постраждалого опіки І і/або ІІ ступеня:
а) охолодити ділянку опіку прохолодною водою;
б) після охолодження накрити пошкоджену ділянку чистою вологою серветкою;
в) не слід спеціально проколювати пухирі; якщо пухирі розірвалися, накласти чисту, стерильну пов’язку;
6) якщо у постраждалого опіки ІІІ і/або ІV ступеня:
а) накрити місце опіку чистою, стерильною серветкою;
б) за наявності ознак шоку надати постраждалому протишокове положення;
7) не використовувати при опіках мазі, гелі та інші засоби до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;
8) при опіках, викликаних хімічними речовинами, місце ураження постійно промивати чистою водою кімнатної температури до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;
9) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;
10) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги необхідно повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.
Електротравма
Електротравма — травма, що виникає при дії електричного струму на організм. Дія струму відбуваться, при контакті (наприклад, дотик) з неізольованими електрообладнанням (наприклад, електроди), увімкнених у мережу, або при ураженні блискавкою, внаслідок чого в організмі людини відбуваються тяжкі місцеві та загальні зміни, які можуть спричиняти смерть.
1 2 3 4 5 6