1   2   3
Ім'я файлу: Розслідування вбивств.doc
Розширення: doc
Розмір: 96кб.
Дата: 14.04.2021
скачати
Пов'язані файли:
федерація як форма державного устрою.docx

2. Тактика розслідування деяких видів убивств

2.1 Розслідування вбивств із застосуванням вогнепальної зброї


При розслідуванні вбивств із застосуванням вогнепальної зброї можуть бути висунуті загальні версії про умисне вбивство, про необережному заподіянні смерті, про самогубство або доведення до самогубства, про вбивство, замаскованому під некримінальні смерть.
Як ми бачимо, на початковому етапі розслідування даної групи злочинів висуваються ті ж самі версії, що і при розслідуванні інших видів вбивств.
Способом вчинення аналізованого виду умисних вбивств є заподіяння смерті за допомогою вогнепальної зброї. Специфіка первинних слідчих дій у таких справах виражається в наступному.
По-перше, для якісного огляду місця вбивства істотне значення має вміле і своєчасне використання слідчим і спеціалістом сучасних засобів криміналістичної техніки з метою виявлення, закріплення та вилучення зброї, слідів пострілу і інших різних слідів. Для цього в ході огляду застосовуються: металошукач, магнітний підйомник, геодезичні прилади для визначення польоту кулі і місцезнаходження стріляв. Так як запаховий слід пострілу дуже стійкий, доцільно до огляду місця події залучити кінолога зі службово-розшукової собакою.
По-друге, вивчаються і фіксуються кількість вогнепальних ушкоджень, їх локалізація на тілі та одязі, інших об'єктах; форма, розміри, наявність додаткових слідів пострілу і їх характеристика. При огляді місця події з метою виявлення вогнепальних ушкоджень слід звертати увагу на пробоїни, вибоїни, відщепи, подряпини і розриви, що є на тих чи інших предметах (стінах, стелі, меблів, підлоги і т.д.). Якщо це можливо, слід провести вилучення предметів або їх частин з ознаками вогнепальних ушкоджень. Якщо їх вилучити не представляється можливим, то можна обмежитися фотозйомкою ушкоджень і докладним описом у протоколі огляду.
По-третє, у разі виявлення на місці події вогнепальної зброї її місце розташування повинно бути зафіксовано в протоколі та план огляду місця події по відношенню до постійних орієнтирів і трупу з точністю до одного сантиметра. З зброї слід брати одорологіческіе проби запаху людини. Перед вилученням зброї в протоколі огляду вказується напрям осі стовбура зброї по відношенню до обраних орієнтирів, яким боком воно стосується поверхні, на якій лежить, зазначається відстань між долонями рук трупа, якщо він є на місці події (при підозрі на самогубство). Свідчить про насильницьку смерть, а не самогубство невідповідність між виявленим на позначці події вогнепальною зброєю і характером смертельного ушкодження. Слід переконатися, що з що знаходиться на місці події зброї потерпілий не міг сам собі заподіяти ушкодження, що стали причиною його смерті.
Якщо зброя заряджена, його необхідно розрядити. У результаті огляду зброї в протоколі має бути відображено: положення зброї на місці виявлення; вид зброї, система, модель, зразок, калібр, якщо є - номер зброї та її складових частин; положення затвора, курка і магазину; кількість патронів в магазині, наявність або відсутність запаху порохових газів з каналу ствола і ін
Певні труднощі представляє пошук на місці події снарядів. Для їх виявлення слід звертати увагу на речі і предмети, які могли опинитися на шляху польоту кулі (картечі, дробу тощо).
При огляді місця події слід встановити:
а) чи дійсно було застосовано вогнепальну зброю;
б) яку зброю і які боєприпаси застосовані;
в) скільки пострілів було зроблено;
г) які об'єкти несуть на собі сліди пострілу;
д) звичайне або безшумна зброя застосовано;
е) напрямок і дистанцію пострілу;
ж) місцезнаходження стріляв;
з) за яких обставин стався постріл;
і) факт вбивства, самогубства або постріл без натискання на спусковий гачок мав місце.
Вбивство з вогнепальної зброї, що належала потерпілому або іншій особі, супроводжується іноді інсценуванням самогубства чи нещасного випадку. При цьому зброя вбивця залишає біля трупа. При огляді місця події необхідно ретельно дослідити, виміряти, сфотографувати і зафіксувати в протоколі відносне розташування трупа і зброї, ушкодження на його одязі і тілі, особливості зброї і сліди на ньому. Оскільки самогубство з вогнепальної зброї можливе лише при пострілі впритул чи з близької відстані, в протоколі зазначається наявність ознак дії вогнепальної зброї та характер цих ознак. Такі ознаки можна виявити як навколо ранового каналу, так і на руках трупа.
Про умисному вбивстві можуть свідчити: дистанція, з якої було зроблено постріл; локалізація ушкоджень на трупі; розбіжність місця виявлення трупа і місця вбивства та інші ознаки. Як правило, ознаки, що свідчать про насильницьку смерть одні й ті ж для всіх видів вбивств (наприклад, приховування трупа або слідів злочину і т. п.).

Встановивши, що мала місце насильницька смерть і для її заподіяння було використано вогнепальну зброю, слідчий приступає до перевірки двох, що залишилися версій.
Підставою для побудови цих версій можуть бути дані огляду місця події та трупа, результати обшуку, показання свідків, підозрюваного, висновку експерта, відомості, отримані в результаті оперативно - розшукових заходів.
На цій же базі будуються і приватні версії:
- Про мотиви скоєння злочину;
- Про застосування при здійсненні вбивства виду (моделі) або конкретного екземпляра зброї;
- Про дистанції або місце знаходження вбивці, інших обставин пострілу;
- Про зв'язок розслідуваного злочину з іншими аналогічними нерозкритими вбивствами чи іншими злочинами (перш за все пов'язаними з даними вогнепальною зброєю).
У залежності від мотиву вбивства з застосуванням вогнепальної зброї можуть бути здійснені:
1) з корисливих мотивів або за наймом (так зване замовне вбивство);
2) з хуліганських мотивів;
3) з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення (під час грабежу, розбійного нападу);
4) з помсти, ревнощів, особистої неприязні, в ході сварки і т. п. (так зване побутове вбивство) і ін
Класифікацію даного виду вбивств можна проводити за різними підставами, але всі вони в рівній мірі підходять і для інших видів вбивств. Специфічною, притаманною тільки даної категорії справ є класифікація за видом, використаного в якості знаряддя заподіяння смерті вогнепальної зброї.
Вбивство може бути вчинено:
1) з бойової зброї;
2) мисливської зброї;
3) кримінального зброї;
4) цивільної зброї;
5) спортивної зброї.
Висування версій і вибір слідчих дій при провадженні розслідування вбивств із застосуванням вогнепальної зброї залежить від конкретної слідчої ситуації.

2.2 Розслідування побутових вбивств


Науковий і практичний інтерес до дослідження проблеми побутових вбивств обумовлений, принаймні, трьома обставинами.
По-перше, слід враховувати їх відносну поширеність. Серед розкритих убивств переважають побутові. Кримінальні справи за фактами їх вчинення складають основну масу розглядаються сьогодні судами справ про вбивства.
По-друге, за останній час по країні в цілому спостерігається зростання числа вбивств на грунті побутових причин, як в абсолютному, так і у відносному вираженні.
По-третє, існує потенційна небезпека збереження даної негативної тенденції. Це пов'язано в значній мірі з тим, що в силу цілого ряду економічних і соціальних причин у нашому суспільстві йде небажаний процес поповнення шару зубожілих людей, які відчувають значні труднощі з побутовим і трудовим влаштуванням, алкоголіків, бродяг і т.д. Наслідком цього є збільшення числа і ризику різного роду побутових конфліктів та підвищення ймовірності переростання частини їх в побутові вбивства. Таким чином, нинішній стан справ з побутовими вбивствами вимагає подальшої активізації правоохоронної діяльності по боротьбі з ними та їх попередження. Прийняття в цих цілях більш дієвих та оптимальних заходів припускає достовірне знання кримінологічної і криміналістичної характеристики даного виду вбивств в сучасних умовах, а також реального стану практики їх розслідувань.
За місцем скоєння цього виду вбивств переважаючими є житлові приміщення. Для побутових вбивств характерно застосування наступних видів вогнепальної зброї: це можуть бути мисливські рушниці, обрізи, дрібнокаліберні пістолети.
Дві найбільш типових ситуації скоєння побутових вбивств із застосуванням вогнепальної зброї:
1) пов'язана з випадками раптово виниклих конфліктів і особистих сварок між майбутнім злочинцем і потерпілим. Як правило, такі конфлікти і сварки виникають в процесі спільного розпиття спиртних напоїв. Дана ситуація характеризується також тим, що убитий і вбивця зазвичай малознайомі люди.
2) пов'язана з неприязними відносинами, що тривали тривалий час, між добре знайомими людьми. Про таких відносинах було відомо, як правило, визначеному колу осіб. Такі вбивства могли бути запобігти, якщо б до конфліктуючих сторін своєчасно були б застосовані заходи профілактичного впливу з боку правоохоронних органів.
Обставини вчинення таких вбивств характеризується наступними ознаками: як показує аналіз практики, у більшості випадків - більш ніж в 50% випадків - часом вчинення побутових вбивств є вечірній час доби, місцем вчинення злочину - місце проживання потерпілого або злочинця.
Потерпілі
В основному потерпілі по побутових вбивств, скоєних із застосуванням вогнепальної зброї - це чоловіки від 23 до 55 років. Часто ці особи зловживають алкоголем, розпиваючи їх в компаніях малознайомих людей, характеризуються негативно. Риси їхнього характеру - неврівноваженість, агресивність, або, навпаки, надмірна покірність, хвалькуватість. Це одна категорія. Особи іншої категорії часто характеризуються позитивно, працюють на добре оплачуваних посадах і нерідко містять свого майбутнього вбивцю (співмешканця, родича), характер мають спокійний, урівноважений).
Хоча і не так часто, але жертвами вбивств на побутовому грунті стають і жінки. Як правило, їх вік становить 25 - 56 років, приблизно в рівній мірі вони можуть характеризуватися як позитивно, так і негативно. Такі вбивства, де потерпілої є жінка, в основному відбуваються на грунті сімейних чи любовних конфліктів, нерідко жінки самі провокують вбивць викликає, образливим або агресивною поведінкою. У загальній масі вбивств із застосуванням вогнепальної зброї, скоєних на грунті сварок, сімейних, любовних чи інших конфліктів, вбивства, де потерпілої є жінка, становлять усього близько 15%. [5]
Злочинці
Як показує криміналістична практика, найбільш типовий портрет «побутового» вбивці - чоловік у віці від вісімнадцяти до п'ятдесяти років, що зловживає алкогольними напоями чи наркотиками, відрізняється антигромадською поведінкою, грубістю, жорстокістю, нерідко підвищеної статевої збудливістю і зневажливим ставленням до жінок, раніше, як правило , притягувався до кримінальної відповідальності. Серед таких вбивць не рідкісні випадки психічних захворювань, часто в ході слідства з'ясовується, що вони потребують лікування від алкоголізму чи наркоманії.
Це характеристика справедлива для більшості очевидних побутових вбивств. При встановленні особи злочинця слідчий повинен відповісти на такі питання: особам яких професій властиво вдаватися до такого способу дій; якими найбільш ймовірними фізичними і психічними якостями повинен володіти злочинець; якої категорії осіб доступний даний спосіб вчинення злочину; для кого з осіб, раніше здійснювали аналогічні злочини , цей спосіб характерний. При цьому слідчий не повинен обмежуватися тільки криміналістичної характеристикою особистості, до уваги необхідно приймати також кримінологічну і кримінально - правову характеристику.
Тільки з урахуванням усіх цих відомостей у кримінальній справі буде міститися об'єктивна інформація про особу злочинця, з урахуванням якої суд зможе реалізувати принцип індивідуалізації покарання.

2. 3 Розслідування вбивств по найму (замовних убивств)


Особливо важкі, можуть бути для розслідування випадки дії професійних убивць, які пройшли спеціальну підготовку в ході військової чи іншої спеціальної служби та володіють високорозвиненими інтелектуальними здібностями, знаннями в галузі криміналістики. Саме з таких осіб здійснюється підбір виконавців, у випадках необхідності вчинення так званих замовних вбивств, тобто вбивств, скоєних за наймом конкретної особи чи злочинної організації. Такі ж особи чинять політичні вбивства і терористичні акти.
Зазвичай вважається, що вбивства, вчинені організованою групою, практично не піддаються розкриттю. Однак у даний момент правоохоронні органи вже накопичено значний досвід у розслідуванні таких вбивств. Про це свідчать результати дослідження матеріалів кримінальних справ і дані офіційної статистики.
При розкритті вбивств, скоєних організованою групою, слідчі та оперативно - розшукові працівники застосовують методичні рекомендації, вироблені для «звичайних» вбивств, а також знання про організовану злочинність у цілому.
Як і при розслідуванні «звичайного вбивства», слідчий на початковому етапі розслідування повинен з'ясувати наступні обставини:
1) визначити, що мало місце - вбивство, самогубство, нещасний випадок, природна смерть;
2) за наявності обставин, що вказують на протиправне позбавлення життя, вжити заходів до встановлення злочинця і його затримання;
3) зібрати якомога більше даних, що викривають винного і процесуально закріпити їх.
Способи вирішення завдань початкового етапу розслідування зумовлені виникненням слідчих ситуацій. Практика показує, що початком розслідування вбивств, вчинених організованою групою, служать найчастіше наступні обставини.
1. Про вчинення злочину стало відомо негайно після вчинення або замаху на нього. Представники правоохоронних органів прибули на місце події через короткий часовий проміжок після отримання повідомлення про подію. Злочинець у цій ситуації може бути вже як затриманий, так і ще немає. У даному випадку, можливо, організувати розшук підозрюваного по «гарячих слідах».
2. Надійшло повідомлення про виявлення трупа. З моменту вчинення вбивства до моменту його виявлення пройшло значно більше часу, ніж у попередньому випадку. У відношенні суб'єкта злочину є деяка інформація, що дає можливість слідчому лише трохи зорієнтуватися щодо напрямків пошуків вбивці.
3. Правоохоронними органами затримано одного з членів злочинного угруповання, причетного до скоєного раніше цим угрупованням вбивства. Особливо добре, якщо затриманий готовий співпрацювати зі слідством й дати свідчення щодо обставин скоєного злочину і своєї участі. Немає потреби говорити, що такі ситуації велика рідкість і не варто розраховувати, що якщо затримано така особа, як зазначено вище, то воно буде допомагати, хоч у чомусь - або слідчому.
Розглянемо кожну з цих ситуацій більш докладно. У першій ситуації вирішення питання про сутність події, що сталася не викликає особливих труднощів. Злочинці діють так, щоб забезпечити максимальну ймовірність смерті потерпілого. Якщо під час вчинення злочину використовувалась вогнепальна зброя, то постріли виробляються в життєво важливі органи людського організму. Відомі випадки, коли жертви нападів мали на собі близько десяти і більше вогнепальних ушкоджень. Такі численні ушкодження заподіюються зазвичай в ході так званих розборок між злочинними угрупованнями. Особливим, «фірмовим» знаком замовних вбивств є постріл впритул в голову жертви.
Встановлення і затримання осіб, причетних до вбивства, в даній ситуації здійснюється шляхом переслідування злочинця по «гарячих слідах». Якщо слідчо - оперативна група прибула на місце події оперативно і грамотно організувала свою роботу, здійснила пошук у правильному напрямку, то зусилля співробітників з високою часткою ймовірності можуть увінчатися успіхом.
У другому випадку, якщо труп не піддався гнильним змінам чи упав їм незначно, ознаки насильницької смерті встановлюються досить легко. Певні труднощі виникають, коли труп змінився в силу природних (розкладання, скелетірованіе) або штучно створених причин (спалення, розчленування). Хоча, як правило, ознаки приховання трупа свідчать про насильницьку смерть, слідчий зобов'язаний переконатися в тому, що вони вчинені не з причини якої - або зацікавленість у приховуванні природної смерті.
У цій ситуації встановлення і розшук злочинця можливі зазвичай після встановлення особи загиблого. Встановлення контактів і зв'язків потерпілого, його найближчого оточення дозволяє значно звузити коло пошуку. З оперативних даних слідчому стає відомо, з якою із злочинних угруповань потерпілий мав контакт, перебував у конфліктних відносинах, кому заважали його дії.
Доведення причетності підозрюваного до скоєння вбивства у даній ситуації видається досить складним. Тут злочинцям нерідко вдається виконати свій злочинний задум повністю, включаючи дії з приховування самого злочину і всіх його слідів. Тому, якщо слідів, що дозволяють встановити особу злочинця, при огляді не виявлено, слідству необхідно зосередитися на більш ретельної фіксації і локалізації місця виявлення трупа, на навколишню обстановку, характер пошкоджень і т.д. Надалі ці дані можуть бути використані в ході перевірки свідчень на місці.
У третій ситуації дані про злочин слідчий одержує з свідчень підозрюваного. Тому потрібно якомога швидше знайти підтвердження таких показань. Показання порівнюються з отриманою раніше інформацією і якщо її достатньо, робить висновок про істинність цих показань, або про наявність самообмови. Підозрюваного слід якомога детальніше розпитати про місце знаходження трупа, часу та інших обставин вчиненого діяння. Після цього доцільно провести перевірку свідчень затриманого на місці злочину. Тут необхідно знайти і зафіксувати якомога більше підтверджують слова підозрюваного доказів, так як існує ризик відмови підозрюваного від своїх колишніх свідчень.
На початковому етапі розслідування дуже важливо виявити наявність або відсутність ознак причетності організованої групи до скоєного вбивства, це може допомогти визначити хід усього розслідування. [6] До обставин, що дозволяє з високим ступенем впевненості висунути версію про причетність до злочину організованого формування, відносяться:
1) ретельна продуманість діяння, ефективне досягнення злочинної мети при одночасній зухвалості його вчинення;
2) висока підготовленість учасників злочинного діяння, наявність в їх діях розподілу ролей;
3) висока технічна оснащеність і озброєність;
4) отримані слідчим або оперативно - розшукових шляхом дані про зв'язки жертви з злочинним світом;
5) зухвала поведінка затриманих, їх відмова від співпраці зі слідством, відмова і т. д.;
6) незвичайна поведінка деяких потерпілих, що виражається в різкій зміні показань, відмову від дачі показань.
Для переходу до наступного етапу розслідування вбивства, вчиненого організованим злочинним формуванням, слідчий повинен, по - перше, мати достовірні докази того, що смерть жертви наступила в результаті насильницьких причин, по - друге, розташовувати точними відомостями про особу жертв; по - третє, більш -менш повно уявляти собі механізм вбивства, заходи з його підготовки та приховування; по - четверте, мати вагомі підстави вважати, що дане вбивство скоєно злочинним формуванням; по - п'яте, розташовувати будь-якими - ні будь відомостями про особу безпосереднього вбивці. [7]
Вкрай складним завданням у розслідуванні справ даної категорії є встановлення замовників вбивства. Її виконання можливе лише через самого підозрюваного і багато в чому залежить від положення, займаного їм в організованій групі.
Якщо підозрюваний входить в нижчу виконавську ланка, зазвичай йому під силу повідомити, лише імена організаторів злочину. У випадку, якщо був затриманий представник організаційного ланки, можна розраховувати на те, що він має в своєму розпорядженні велику інформацію про те, хто є лідером групи, хто віддав наказ про вбивство, яким чином було здійснено вбивство, але замовник залишається невідомим.
Іноді виникає зворотна ситуація, коли відомий замовник вбивства, але встановити виконавця злочину не представляється можливим.
Можлива і третя ситуація, коли є всі підстави припускати, що вбивство було ким - то замовлено, але ні виконавець, ні замовник не встановлені.

1   2   3

скачати

© Усі права захищені
написати до нас