Ім'я файлу: Готова курсова робота по бюджетному процесу.docx
Розширення: docx
Розмір: 676кб.
Дата: 27.05.2021
скачати
Розширення: docx
Розмір: 676кб.
Дата: 27.05.2021
скачати
Теоретичні основи бюджетного процесу
Перші спроби розділити приватноправову і публічно правову власність були здійснені у Київській Русі. Зокрема, княгиня Ольга, збираючи данину, розподіляла її на дві частини: одну з них залишала для себе і тримала у Вишгороді, а іншу – відправляла до Києва. Можна стверджувати, що та частина, яку відправляли до Києва, і становила бюджет країни.
Відокремлення приватної власності від публічної в країнах Європи відбувалося протягом XIII-XIV століть.
Перші відомості щодо існування загальних і міських кошторисів в Росії відноситься до 1645 року. Проте, можна стверджувати, що в Російській імперії приватноправові і публічно правові елементи не розділялися аж до кінця XVIII століття і Росія, і всі держави Європи мали свій державний бюджет, де було відмічено, насамперед, доходи та видатки казни на поточний рік. За структурою та збалансованістю, а також за розмірами бюджету судили про економічний потенціал держави, стан її фінансових ресурсів, платоспроможність [31].
Слід звернути увагу на те, що розробка такого важливого документу як бюджет здійснювалися занадто нерегулярно. У Росії, наприклад, вагому роль в розвитку фінансово-правового мислення відіграв М.М. Сперанський (1772-1839 р.р.), державний діяч доби Олександра І та Миколи І, автор чисельних проектів державних перетворень, в тому числі й фінансових.
У написаній ним у 1810 році записці під назвою «План фінансів», яка вперше вносила порядок і наукову систему в управлінні фінансами Росії, М. Сперанський запропонував надати державному бюджету законодавчого характеру, подушні податі замінити прибутковим податком, оподаткування осіб, які використовують домашню прислугу, від винного відкупу перейти до акцизної системи, створити центральний банк і випустити кредитні гроші з метою розвитку промисловості, торгівлі і сільського господарства. «План фінансів», на думку М. Сперанського, був спрямований на значне поліпшення фінансового становища країни і підняття курсу паперового рубля, що катастрофічно сповзав до низу. Цей план був підтриманий Державною радою, але через протидію консервативних дворянських кіл, його не було реалізовано. У лютому 1812 року М. Сперанський для покриття фінансового дефіциту запропонував вести прогресивний податок на велике землеволодіння, що визвало нову хвилю незадоволення політикою великого реформатора і обумовило його падіння.
У «Плані фінансів» М. Сперанським було запропоновано класифікацію видатків: на необхідні, корисні, надмірні, надлишкові та некорисні. Регулярно фінансові плани, в основу яких покладено «План фінансів» М.М. Сперанського почали складатися Міністерством фінансів (створеним у 1802 році) з 1811 року.
У період з 1918 по 1922 роки в Україні робились спроби створити власну бюджетну систему. Спочатку Українська Центральна Рада протягом 14 місяців свого існування, а потім більшовицький уряд спробували оволодіти бюджетним процесом, але ці спроби з різних причин не мали успіху. Про повну державну незалежність, а водночас і про власний бюджет ніхто питання не ставив.
Перші згадки про фінансові органи України з’являються у добу гетьманства Павла Скоропадського. Законом «Про тимчасовий державний устрій України» передбачалось, що державний устрій України і порядок керування мають ґрунтуватись на Законі «Про Фінансову Раду», де в пункті 38 було зазначено, що Фінансова Рада є вищою народною інституцією у справах державних кредитів і фінансової політики.
З проголошенням Української Соціалістичної Радянської Республіки (березень 1919 року), на представницькі органи покладалося регулювання грошової системи і організація фінансового господарства Республіки та державний контроль над правильністю, закономірністю і доцільністю грошових витрат.
Одночасно ухвалений Радою Народних Міністрів закон про Державну Народну Раду Української Народної Республіки від 12 листопада 1920 року, (частина IV, стаття 22) до компетенції Державної Народної Ради відніс обговорення бюджету Республіки та всіх асигнувань з Державної Скарбниці. Обрахунок державних прибутків і видатків повинен бути внесений не пізніше початку другої сесії; передбачалося розглянути звіт Державного Контролю по виконанню бюджету попередніх років, а також по всіх прибутках і видатках Державної Скарбниці.
Конституція СРСР, передбачала створення єдиного бюджету, до складу якого входили бюджети союзних республік. Основні положення Конституції були конкретизовані в законодавчих і підзаконних актах. Зміст бюджетного законодавства полягав у [30, c. 65]:
а) єдності бюджетної системи;
б) централізації податкового законодавства і регламентації видатків;
в) включення бюджетів союзних республік до складу єдиного державного бюджету;
г) затвердження зведеного бюджету верховними органами Союзу РСР.
В умовах Союзу РСР державний бюджет України виконував підпорядковану роль у розподільчих процесах. Він був інструментом перерозподілу ресурсів між галузями господарства республіканського підпорядкування і різними соціальними групами населення на території України, а також між територіями в середині республіки.
Тривалий час найбільш актуальною та досліджуваною в наукових колах фінансово-правової науки залишається категорія «бюджетний процес». В економічній та юридичній науці бюджетний процес хоча й вивчений достатньо широким колом вчених та практиків - авторами, починаючи від окремих тез доповідей до ґрунтовних монографічних робіт, однак динамічність відносин, що пов’язані з бюджетом, а також різнопоглядність дослідників на базові питання у сфері бюджету, вимагають постійного аналізу й переосмислення наявних здобутків учених та пошуку раціонального, у тому числі шляхом розробки нового, з метою адаптування та удосконалення правових форм закріплення економічних відносин у сфері бюджету.
Історичний генезис зміни в сутності трактування поняття «бюджетний процес» відстежмо за допомогою таблиці 1.
Таблиця 1
Історичний генезис модифікації поняття бюджетний процес
| Автор | Визначення |
| 1 | 2 |
| Бюджетний кодекс України (2001) [1] | Бюджетний процес – це регламентована нормами права діяльність, пов’язана із складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему |
| Бюджетний кодекс України (2010) | Бюджетний процес – це регламентований бюджетним законодавством процес складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання, а також контролю за дотриманням бюджетного законодавства |
| А. Ангелов (1967) [7, c. 184] | Бюджетний процес – це сукупність процедур із розробки бюджету як обов’язкового державного акта, який потребує виконання |
| А. Анісімов (1976) [8 , c. 411] | Бюджетний процес – це хронологічно зумовлена організаційно-правова діяльність державних органів зі складання, затвердження та виконання бюджету, основними факторами функціонування якого є: динамічність, участь у ньому всіх органів державної влади й управління, конституційно-правові норми, сукупність матеріальних норм, систему техніко-організаційних нормативів видатків, діючих стабільно протягом тривалого періоду, наявність історично зумовленої та упорядкованої системи державного механізму із суворим розподілом функцій, прав і обов’язків усіх органів |
| І. Розпутенко (1997) [13, c. 7] | Бюджетний процес становить формування, затвердження та виконання бюджету, у якому закладається стратегія економічної та соціальної політики, інструмент стабілізації економіки, засіб контролю державних видатків |
| Г. Поляк (1999) [14, c. 96] | Бюджетний процес – це сукупність дій виконавчих і представницьких органів влади щодо розробки та здійснення фінансово-бюджетної політики та управління бюджетною системою. |
Продовження таблиці 1
| 1 | 2 |
| О. Віхров, С. Ніщимна (2002) [14, c. 46] | Бюджетний процес – це заснована на правових нормах діяльність органів держави і органів місцевого самоврядування зі складання, розгляду проекту бюджету, затвердження та виконання бюджету, складання, розгляду і затвердження звіту про виконання бюджету |
| О. Орлюк (2003) [ 22, c. 169] | Бюджетний процес – це сукупність дій уповноважених на основі норм бюджетного права органів державної влади та місцевого самоврядування зі складання, розгляду, затвердження і виконання бюджету, а також зі складання, розгляду і затвердження звіту про його виконання |
| Н. Хімічева (2004) [ , c. 165] | Бюджетний процес – це регламентована нормами процессуального юджетного права діяльність держави та муніципальних утворень щодо складання, розгляду і затвердження бюджету, його виконання, а також складання і затвердження звіту про його виконання |
| К. Павлюк (2006) [25, c. 60-61] | Бюджетний процес – це діяльність законодавчих, виконавчих і судових органів влади, пов’язана з формуванням цілей і завдань бюджетної політики на наступний бюджетний рік і середньострокову перспективу, складанням, розглядом і затвердженням бюджетів, оцінкою отриманих результатів і контролем на всіх цих етапах, організацією управління такою діяльністю |
| В. Дем'янишин (2009) [17, c. 35] | Бюджетний процес – це діяльність органів державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та усіх учасників бюджетних відносин, що здійснюється на основі відповідних принципів, положень, заходів, методів та засобів, регулюється правовими нормами і пов’язана зі складанням, розглядом, затвердженням, виконанням, розглядом і затвердженням звітів про виконання бюджету держави й усіх його ланок |
З наведеного можна дійти висновку що сутність бюджетного процесу складна та багатогранна. Широке розуміння бюджетного процесу полягає в тому, що вся діяльність, яка базується на владних повноваженнях тих чи інших органів, має бути підпорядкована суворим процедурним формам, що забезпечують законність, доцільність та обґрунтованість цієї діяльності. Тому чіткий порядок, ретельно продуманий і розроблений у всіх своїх складових потрібен не лише для організації й узгодження роботи всієї системи державних органів з формування та виконання бюджету, а й для правильного розв'язання численних питань, що при цьому виникають.
З урахуванням викладеного доцільно було б уточнити поняття «бюджетний процес» у частині суб’єктів діяльності та стадією складання і затвердження звітів про виконання бюджетів, а також метою здійснення бюджетного процесу.
Таким чином, бюджетний процес - це регламентована нормами права діяльність, уповноважених органів держави та місцевого самоврядування, що здійснюється на основі відповідних принципів, положень, заходів, методів, і пов’язана зі складанням, розглядом, затвердженням і виконанням бюджетів, а також складанням, розглядом і затвердженням звіту про виконання бюджету держави й усіх його ланок, для забезпечення функцій держави та місцевих органів влади.
Розглянемо цілі бюджетного процесу за допомогою таблиці 2 [9, с. 634].
Таблиця 2
Цілі бюджетного процесу, узагальнені за ієрархічними рівнями
| Рівень | Цілі бюджетного процесу |
| 1 | 2 |
| Бюджетний процес на загально-державному рівні | Виявлення усіх матеріальних і фінансових резервів для досягнення істотного зростання добробуту суспільства |
| Визначення загального обсягу доходів бюджету відповідно до прогнозів і цільових програм соціально-економічного розвитку, а також у розрізі окремих податків та інших платежів | |
| Узгодження державного бюджету з загальною програмою фінансової стабілізації, спрямованої на забезпечення стійкого економічного розвитку держави | |
| Встановлення загального обсягу видатків бюджету, виходячи з потреби безперебійного фінансування соціально-економічних заходів, спрямованих на виконання державою своїх функцій | |
| Стабілізація бюджетної системи шляхом визначення оптимального рівня дефіциту бюджету та його покриття |
Продовження таблиці 2
| 1 | 2 |
| 2. Бюджетний процес на місцевому рівні | Встановлення видатків бюджету за цільовим призначенням, виходячи із загального обсягу видатків та їх розподілу по галузях народного господарства та адміністративно-територіальних одиницях |
| Здійснення бюджетного регулювання з метою збалансованості бюджетів різних рівнів бюджетної системи країни шляхом перерозподілу доходів по галузях народного господарства та адміністративно-територіальних одиницях відповідно до визначених пріоритетів бюджетної політики | |
| Визначення загального обсягу доходів місцевих бюджетів за відповідними джерелами надходжень | |
| Встановлення загального обсягу видатків місцевих бюджетів, виходячи із встановленого порядку розподілу бюджетних коштів |
Основними завданнями бюджетного процесу є забезпечення своєчасного та повного надходження до державної скарбниці фінансових ресурсів в обсягах, достатніх для реалізації цільових державних програм, пов’язаних і з піднесенням економіки, проведенням її структурної перебудови та розв’язанням соціальних проблем, - з одного боку, раціонального та цільового використання мобілізованих бюджетних коштів - з другого.
У найбільш узагальненому вигляді їх можна сформулювати так [11]:
1) максимальне виявлення фінансових і матеріальних резервів, якими володіє держава, відповідна територія (зведений баланс фінансових ресурсів);
2) визначення доходів бюджету за окремими джерелами формування, загального їх обсягу відповідно до Прогнозу основних макропоказників економічного і соціального розвитку України на плановий рік.
Актуальним питанням бюджетного процесу є визначення його принципів, які є гарантією чіткого планування, ефективного використання коштів, здійснення постійного контролю за виконанням бюджетів і виражають важливі ознаки бюджету. Такими засадами є як принципи, властиві бюджетній системі України загалом, так і тільки бюджетному процесу.
Принципи бюджетної системи закріплені ст. 7 Бюджетного кодексу, а саме: принципи єдності, збалансованості, самостійності, повноти, публічності та прозорості, обґрунтованості, ефективності, субсидіарності, цільового використання бюджетних коштів, справедливості і неупередженості, відповідальності учасників бюджетного процесу. Тільки бюджетному процесу властиві такі принцип, які наведені в таблиці 3 [18].
Таблиця 3
Принципи бюджетного процесу
| Принцип | Характеристика |
| Розподілу бюджетних повноважень між органами представницької і виконавчої влади | Законодавство встановлює такий розподіл повноважень за стадіями бюджетного процесу: формування та виконання бюджету віднесено до компетенції виконавчих органів, а розгляд, затвердження та здійснення контролю за виконанням бюджету – до компетенції представницьких органів |
| Спеціалізації бюджетних показників | Реалізується через бюджетну класифікацію, яка, згідно зі ст. 8 Бюджетного кодексу, закріплює вичерпний перелік доходів і видатків бюджетів, полягає в конкретизації доходів за джерелами, а видатків – за цільовими напрямками |
| Щорічності бюджету | Обов’язкового прийняття бюджету щороку до початку планового року, що дає змогу виявити тенденції розвитку країни, дослідити зміни темпу зростання виробництва тощо |
| Гласності | Передбачає обговорення проекту бюджету, доведення його до населення, публікацію затвердженого бюджету |
| Наочності | Відображення показників бюджетів у взаємозв’язку з економічними показниками розвитку України |
| Достовірності | Передбачає використання під час формування бюджету його реальних показників |
В загальному виділяють три аспекти прояву бюджету, а саме: економічний, матеріальний і правовий [11].
У матеріальному аспекті бюджет являє собою централізований грошовий фонд державного або адміністративно-територіального утворення для здійснення завдань і функцій відповідних органів державної влади або місцевого самоврядування.
В економічному аспекті бюджет – це сукупність економічних (грошових) відносин, які виникають у зв'язку з утворенням, розподілом і використанням централізованих грошових фондів, призначених для здійснення спільних державних і муніципальних завдань і виконання функцій відповідних органів влади та управління.
В правовому аспекті бюджет розглядається як нормативно-правовий акт (у формі закону чи рішення місцевої ради), прийнятий відповідними представницькими органами, яким затверджується основний фінансовий план формування, розподілу й використання коштів держави або місцевого
самоврядування
Учасниками бюджетного процесу є органи, установи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями.
Бюджетні повноваження – це права і обов’язки органів державної влади та місцевого самоврядування в галузі бюджетної діяльності, що визначаються Бюджетним кодексом України, законом України про державний бюджет, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», іншими законами, рішеннями місцевих рад та локальними актами [2].
Більш детально учасників бюджетного процесу в Україні розглянемо за допомогою рисунку 1.
УЧАСНИКИ БЮДЖЕТНОГО ПРОЦЕСУ
Вищі органи державної влади і управління:
Президент, Верховна Рада, Кабінет Міністрів
Місцеві органи влади і управління:
Місцеві Ради народних депутатів усіх рівнів, виконавчі комітети місцевих Рад, місцеві державні адміністрації
Структури державного і місцевого управління:
Міністерство фінансів України, фінансові управління і відділи місцевих органів, Державне казначейство, Національний банк, Державна фіскальна служба, Державна фінансова інспекція
Головні розпорядники бюджетних коштів і розпорядники коштів нижчого рівня
Рисунок 1. Учасники бюджетного процесу
Варто зазначити, що юридичні та фізичні особи відповідно до чинного законодавства не є учасниками бюджетного процесу. Вони частіше виступають як одержувачі бюджетних коштів, які вони отримують через розпорядників бюджетних коштів, що в свою чергу являються учасниками бюджетного процесу.
Розглянемо найбільш значні повноваження основних учасників бюджетного процесу за допомогою таблиці 4.
Таблиця 4
Повноваження основних учасників бюджетного процесу
| Учасники бюджетного процесу | Повноваження |
| 1 | 2 |
| Президент України | 1. Підписує Закон «Про Державний бюджет України» на (бюджетний) рік |
| 2. У разі незгоди із Законом про Державний бюджет, прийнятий Верховною Радою, накладає вето | |
| 3. Вносить в установленому чинним законодавством порядку зміни та доповнення до державного бюджету | |
| Президент України та Верховна Рада України | 1.Вносить на розгляд Верховної Ради законопроекти, у тому числі в першочерговому порядку, які стосуються бюджетного процесу |
| 2. Видає укази, які можуть регулювати окремі поточні питання, що стосуються бюджетного процесу | |
| 3. Розробляє пропозиції до проекту Основних напрямків бюджетної політики на наступний бюджетний період з конкретних макроекономічних показників, визначених у бюджетному кодексі | |
| 4. Приймає постанову про схвалення або взяття до відома Основних напрямів бюджетної політики | |
| 5. Розглядає проект бюджету в трьох читаннях | |
| 6. Ухвалює Закон України про Державний бюджет України | |
| 7. Вносить зміни і доповнення в Закон про Державний бюджет України | |
| 8. Розглядає та приймає рішення щодо звіту про виконання Закону про Державний бюджет України | |
| Кабінет Міністрів України | 1. Подає на розгляд Верховної Ради проект Основних напрямків бюджетної політики на наступний бюджетний період |
| 2. Розробляє проект Закону про Державний бюджет | |
| 3. Доопрацьовує проект Закону про Державний бюджет України після першого та другого читання у Верховній Раді | |
| 4. Приймає рішення про виділення коштів із резервного фонду Державного бюджету | |
| 5. Забезпечує виконання Державного бюджету України | |
| 6. Подає річний звіт про виконання Державного бюджету Верховній Раді | |
| 7. Доводить до відома, місцевих державних адміністрацій та виконання органів відповідних рад положення та показники міжбюджетних відносин (обсяги міжбюджетних трансфертів, |
Продовження таблиці 4
| 1 | 2 |
| | текстові статті |
| Міністерство фінансів | 1. Встановлює єдині правила бухгалтерського обліку всіх фінансових операцій, активів і фінансових зобов’язань |
| 2. Розробляє й представляє головним розпорядникам бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних питань | |
| 3. Проводить аналіз бюджетного питання, поданого головним розпорядником бюджетних коштів на будь-якій стадії бюджетного процесу | |
| 4. Визначає основні організаційно-методичні способи бюджетного планування, які використовуються для підготовки бюджетних питань, і розробляє пропозиції для проекту Державного бюджету | |
| 5. У період підготовки пропозицій по проекті Державного бюджету розглядає й застосовує способи по усуненню розбіжностей з головними розпорядниками бюджетних коштів | |
| 6. Подає проект Закону про Державний бюджет України на розгляд Кабінету Міністрів України | |
| 7. Допрацьовує проект Державного бюджету після першого й другого читання у Верховній Раді України | |
| 8. Здійснює загальну організацію й керування виконанням Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу | |
| 9. Міністерство в особі Міністра фінансів затверджує й контролює схему, по якій виконується Державний бюджет України | |
| 10. Здійснює прогнозування й аналіз доходів бюджету протягом поточного бюджетного року | |
| 11. Встановлює факт перевиконання дохідної частини бюджету |
Таким чином, бюджетний процес – це складна фінансово-правова норма внутрішнього функціонування та розвитку держави.
1 2 3 4 5