38. Розкритити класифікацію текстильних волокон, охарактеризувати властивості, визначити методи розпізнавання волокон у складі тканин
За походженням: натуральні, штучні. За складом: органічні, неорганічні, мінеральні. Рослинного походження: луб’яні волокна, льон-трав’яниста рослина. Відсутня хвилястість. 85% із целюлози і лінгнін. Висока гігроскопічність. Висока міцність на розртв. Стійкі до світла і мікроорганізмів. Термостійкі(+160С). Стійке до дії луг. Технологічні волокна: коноплі-до 3м, джут-до 5м, кенаф-канатник, сізаль. Натур. в тваринного походження: вовна овеча(98%), вовна козина(=2%). Бавовна - натуральне, органічне, насінневе волокно, яке поділяється на чотири види: – волокнистий (кошлатий) - селекційні сорти - Кокер, Акалія та ін.; – барбадоський тонковолокнистий - культивується у Єгипті, Середній Азії, Судані. Селекційні сорти - Піма (США), Карнак, Сакель (Єгипет);
– деревоподібний - культивується в Індії, Ірані, Пакистані; – трав'янистий - має місцеве значення. Натуральний шовк - натуральне, органічне волокно тваринного походження. У світі торгують натуральним шовком певних сімейств шовкових рядів: бомбіцидів одомашнених та справжніх (що харчуються листям шовковиці); сатурнідів лісових (харчуються листям дуба) та ін. Найбільш поширені три види натурального шовку: – шовк-сирець - отримують заваренням коконів у кип'ятку та розмотуванням; – шовковий здир - верхній шар кокону, отриманий після обробки спеціальними пристроями (віничками) замочений у гарячій воді коконів; – шовкове павутиння - елементарні нитки шовку, з яких гусениця виготовляє місце для замотування кокону. Шерсть, вовна - натуракльне волокно, яке піддається прядінню та в'язанню, отримується стриженням тварин. Луб'яні волокна є складовою стебел наземних насінневих рослин і розташовні між зовнішніми тканинами і деревиною стебла. Лляні волокна отримують з лубу однолітньої рослини льону. Розрізняють 5 груп цієї рослини: - льон-довгунець вирощується переважно на волокно; - льон-кудряш - вирощується для насіння і дає невелику кількість короткого волокна; - льон-межеумок - за характеристиками займає проміжне місце між довгунцем і кудряшем; - льон великонасінневий; - льон напівозимий, багато стебловий. Джут - тепло-, світло-, вологолюбна рослина сімейства липових, батьківщиною вважають Індію: - короткоплідний - прядівна рослина з високим прямим стеблом; - довгоплідний - гілляста рослина до 3,5 м висотою; Коноплі - рід однорідних трав'янистих рослин родини коноплевих: - коноплі культурні або посівні - дво- чи однодомні рослини, ростуть в заплавах річок в Гімалаях, Монголії… - коноплі індійські - однорічна рослина 1 - 1,5 м заввишки. Культивуються в Індії, Ірані, туреччині. - Коноплі дикі - ростуть в Поволожжі, Сибірі, Середній Азії. Азбест - гірський льон - єдине волокно мінерального походження. Штучні волокна - отримують з природних високомолекулярних сполук (целюлоза, білки), і простих речовин - металів і їх сплавів, скломаси. Віскозні волокна - отримують із целюлози, дитіовуглецевої кислоти і їдкого натрію. Ацетатні волокна не є целюлозою (складний ефір целюлози і оцтової кислоти). Є первинні - триацетатні, і вторинні - діацетатні. Мідно-аміачне волокно отримують із целюлози мідно-ацетатним способом. Синтетичні волокна - для їх виробництва використовують прості речовини - продукти переробки нафти, газу, кам'яного вугілля, які перетворюються на синтетичні полімери. Поліамідні волокна - гетероланцюгові, що містять в основному ланцюзі маккромолекули амідної групи. Поліефірні волокна відрізняються наявностю складногефірної групи та ароматичних кілець в макромолекулах. Поліпропіленові волокна отримують з мономеру - пропілену (продукту термічного і каталітичного крекінгу нафти). Властивості: висока балко здатність, висока звитість і пружність, низька теплопровідність, низька дія до лугу
39. Класифікація ткацьких переплетень, визначити вплив виду переплетення на властивості готових тканин
I клас – прості: полотняне – мають шаховий мальнок і гладку лицьову сторону, тканина міцна, недолік – сильно мнеться=2 нитка; саржеве – в рапорті три нитки, роблять на тканині саржеву лінію, мало зминається; атласне – 5 ниток, гладке, на поверхню виходять нитки основи, тканина стійка до стирання; сатинове – гладкість поперек тканини. II клас – дрібновізерункові переплетення: похідні – репсове на поверхні буде повздовжена нитка; рогошка – дви нитки у основі і дві утока; комбіновані – одержують поєднанням головних і похідних переплетень; дрібновізерунчасті – з дрібним ткацьким малюнком. III клас – складні переплетення утворені з двох і більше систем ниток – це полутора дві- і багатошарові переплетення: ворсові, піке, махрові, перевивочні. IV клас – великовізерунчасті переплетення(жаккардове) – крупний ткацький малюнок.
40. Охарактерзувати властивості текстильної пряжі та ниток, визначити будову, структуру, властивості, вкажіть вплив на якість та призначення готових текстильних товарів
Якість тканини та інших текстильних матеріалів значною мірою залежить від будови та структури ниток і пряжі. На властивості ниток і пряжі значний вплив мають, крім волокнистого складу, особливості їх будови. Структура ниток характеризується такими основними показниками: товщиною(лінійною густиною), кількістю елементарних ниток у комплексній нитці, кількістю одиночних ниток у скрученій або суканій пряжі(нитці), величиною і напрямком крутки тощо, а також властивостями – розривним навантаженням, розривним подовженням та рівномірністю. Лінійна густина(товщина)пряжі ниток визначається масою, що припадає на одиницю довжини. За одиницю маси беруть грам(г), за одиницю довжини-кілометр(км), за одиницю виміру лінійної густини-текс, г/км. Лінійну густинну вторинних ниток(пряжі), позначають числами, розділеними знаком множення, наприклад: 20 тексх2. Лінійну густину ниток(пряжі), одержаних із різних за товщиною первинних ниток(пряжі), позначають сумою:33,3текс+45,4текс або 25текс+45текс. Крутка ниток – це кількість скручень на 1м довжини. Розрізняють пряжу і нитки правої Z і лівої S круток. Позначають структуру ниток(пряжі) умовними знаками, наприклад 100 текс S 630(однониткова пряжа лінійної густини 100текс, лівого напрямку крутки, 600 кр/м). Укрутка ниток – це різниця між довжиною скручених ниток після розкручування і їх затилковою довжиною(на круткомірі) до довжини нитки після розкручування. Розривне навантаження ниток – найбільше зусилля, яке витримує нитка, коли її розтягують до розриву. Розривне навантаження ниток визначають розривом одиничної нитки або пасьма на динамометрі. Відносне розривне навантаження – навантаження, що припадає на одиницю лінійної густини пряжі або ниток. Розривне поводження – приріст довжини(мм) у момент розриву ниток, що піддавалися розтяганню. Відносне розривне поводження ниток визначається у відсотках до їх затилкової довжини. Розривне поводження ниток визначають одночасно з визначенням розривного навантаження одиничної нитки. При позначенні якості текстильних ниток велике значення має показник рівномірності(нерівномірності). Щоб оцінити нерівномірність ниток за багатьма показниками структури і їх властивостей, використовують коефіцієнт варіації.. текстуровані нитки характеризуються ще так званими текстурними властивостями: об’ємністю, розтяжністю, товщиною у вільному стані.
41. Розкрийте асортимент та споживчі властивості вовняних камвольних та тонкосуконних тканин.
Камвольні тканини виробляються з чисто вовняної скрученої в два кінці пряжі. Вони мають відкритий тканий малюнок, рідку гладку поверхню. Тонкосуконні тканини виробляються з більш товстої пухнастої пряжі, мають більшу товщину, поверхню повстяного застилу. У групу гребінних тканин входять платтяні, напівшерстяні, платтяні зі штучним шовком, платтяні чистошерстяні, костюмні вовняні, коверкот костюмний, брючні напівшерстяні, костюмні зі штучним шовком, костюмні чистошерстяні, брючні чистошерстяні, пальтові чистошерстяні, спеціальні. У групу тонкосуконних тканин входять шевйоти напівшерстяні, сукна напівшерстяні, сукна чистошерстяні, костюмні напіввовняні, костюмні чистошерстяні, пальтові жіночі напіввовняні і чистошерстяні, драпи напівшерстяні і драпи чистововняні, тканини спеціального призначення. Костюмні камвольні тканини виготовляються саржевими, комбінованими та дрібно візерунковими переплетеннями, рідше полотняним. За обробкою це переважно пістрякові або меланжеві, рідше гладко фарбовані, а ще рідше – вибілені тканини. Оздоблення деяких тканин костюмного призначення досягається за рахунок утворених різних за формою і розмірами рисунків у процесі ткання. Найтиповішими камвольними костюмними чисто вовняними тканинами є трико, креп, бостон. Крепи виготовляють із пряжі крепової крутки(лінійна густина 19текс х 2), що обумовлює характерний креповий ефект тканини. Випускаються крепи гладко фарбованими. Бостон – високоякісна чисто вовняна тканина саржевого переплетення, що випускається з пряжі завтовшки 31текс х 2 в основі й утоку. Використовують для пошиття чоловічих і жіночих костюмів і жіночих зимових пальт. Трико – добротні костюмні тканини з ткацькими або кольоровими пістряво тканими візерунками на лицьовій поверхні. Найчастіше виготовляються комбінованими переплетеннями із тонкої меланжевої або мулінованої пряжі. Для приготування тонкосуконних костюмних тканин застосовується пряжа апаратного способу прядіння, однониткова й кручена лінійною густиною 125-50текс. Костюмні тонкосуконні тканини мають підвищену теплозахисність і використовуються переважно для пошиття зимових костюмів. Основними тонкосуконними костюмами є костюмні, трико, піджачні, джинсові, фланелі й сукна. Костюмні – це велика група тонкосуконних напіввовняних тканин, що виготовляються переважно полотняним, саржевим та дрібно візерунковим переплетенням. Випускаються пістрявотканими, меланжевими й гладко фарбованими. Значну частину складають дитячі. Трико – тканини, які майже не відрізняються від костюмних камвольних за зовнішнім виглядом і виготовленням. Найчастіше їх виготовляють комбінованим переплетенням. Піджачні – велика група тканин, з яких шиють чоловічі та хлопчачі піджаки. Тканини важкуваті. Виготовляють переважно саржевим і дрібно візерунковим переплетенням. Випускають пістрявотканими з різними рисунками. Джинсові – тканини, які випускаються пістрявотканими з традиційними джинсовими ефектами. Виготовляються переважно саржевим переплетенням. Фланелі – порівняно новий асортимент тонкосуконних тканин. Це тонкі, м’які тканиниз одно- або двобічним ворсом. Виготовляють їх полотняним, саржевим і дрібновізерунковим переплетенням. За обробкою меланжеві, рідше пістрявоткані й гладкофарбовані. Сукна – тканини полотняного або саржевого переплетення, із щільним повстяним застилом поверхні, що повністю закриває рисунок переплетення. Сукна випускають гладко фарбованими й меланжевими і використовують переважно для пошиття форменого одягу.
42. Порівняльна характеристика асортименту білизняних бавовняних та лляних тканин за споживними властивостями
Споживчі властивості тканин можна поділити на функціональні, ергономічні, естетичні і надійні. До функціональних властивостей відносять ширину, товщину, масу 1 м2 тканини, тощо. Ширина визначає можливість раціонального використання тканини, вибір фасону, виробу і т.д. Товщина впливає на споживчі властивості тканини і виробу. В залежності від призначення тканин вона коливається від 0,1 до 5 мм. Білизняні бязі – це полотна завширшки 135-145см. Миткалі -- це вибілені і гладкофарбовані тканини полотняного переплетення із кардної і гребінної пряжі меншої лінійної товщини, ніж бязі. Назву ці тканини отримали від того, що в них велику частку займають білизняні тканини, одержані із суворих миткалей (муслін, миткаль). Характерною особливістю цих тканин, на відміну від бязей, є те, що в утку використовується більш тонка пряжа, ніж в основі. До миткалей відносяться наступні тканини: муслін, мадаполам, миткаль, шифон, маль-маль і чалма. Перші три тканини мають приблизно однакову міцність по основі і по утку. Відрізняються вони лише обробкою: муслін має м'яку обробку, мадаполам -- жорстку, миткаль -- напівжорстку. Муслін, мадаполам і миткаль використовують для пошиття чоловічої, жіночої і дитячої натільної білизни, підодіяльників і наволочок. Для дитячої білизни застосовують тільки муслін, що має м'яку обробку. Шифони виробляються із кардної чи гребінної пряжі. Шифони бувають вибілені і гладкофарбовані. На відміну від інших білизняних тканин шифони піддаються мерсеризації. Застосовуються шифони для пошиття жіночої і дитячої білизни, блуз і інших виробів. Лляні білизняні тканини. Столові:поверхнева густина скатеркових полотен і скатерок – 180-260г/м2, ширина полотен – 140,150,170,200, розміри скатерок 140*140, 140*170 см. Полотна серветкові й серветки відрізняються від скатеркових переважно шириною та розмірами: 35,45см або 35*35,45*45. Рушникові: основними властивостями, які визначають споживну цінність рушників, є водовбирання, здатність викликати приємне відчуття, досить висока зносостійкість, гарний зовнішній вигляд. Довжина рушників – 100,125,150,175см.
43. Характеристика асортименту шовкових тканин за видами, сировиною споживними властивостями
Основні показники типових платьевая тканин з натурального шовку креповой підгрупи: Креп-шифон - чістокреповие легкі тканини (25-35 г / м 2 ) З крепових ниток 1,56 текс x 2; 2,33 текс x 2 по основі і качку, полотняного переплетення, з малою щільністю, тому напівпрозорі.Гладкофарбовані, набивні, рідше вибілені. Ши рина 90-105 см. Креп-жоржет - чістокреповие тканини, трохи важче креп-шифон (36-67 г / м 2 ), З крепових ниток, переважно чотирьохнитковий 2,33 текс x 4 по основі і качку, полотняного переплетення.Вони чаші набивні, рідше гладкофарбовані, вибілені. Ширина 90-95 см. Крепдешин - полукреповие тканини, найбільш поширені серед тканин з натурального шовку.Виробляють з пологих ниток шовку-сирцю однониткових 2,33; 3,23 текс або в три-чотири складання по основі і крепових трьох-, чотирьох-, пятініточних ниток по качку; полотняного переплетення. Випускають набивними, гладко фарбовані, рідше вибіленими. Ширина 90-150 см, поверхнева щільність 55-75 г / м 2. Креп - гофре - відрізняється характерною поверхнею з поздовжньою зморшкуватістю (ефект жатості), утвореною за рахунок використання за качку ниток з різним ступенем креповой крутки, що володіють у зв'язку з цим різною величиною усадки. Креп-гофре виробляється на базі креп-жоржета або крепдешину. У тканині «Ніжність» (арт. 11075) своєрідне чергування ділянок великих і дрібних горф досягається за рахунок того, що основне полотно тканини виробляється з шовкових ниток пологої крутки, а в поперечних смугах використані в напрямку качка нитки креповой крутки, що викликає підвищену усадку ділянки в поперечному напрямку при волого-тепловій обробці. Тканини типу гофре відрізняються підвищеною растяжимостью і пластичністю в поперечному напрямку, можливістю значною усадки при пранні, що слід враховувати при проектуванні і виготовленні швейних виробів і розробці рекомендацій по догляду за ними при експлуатації. Основні показники типових платьевая тканин з натурального шовку гладьевой, жаккардової, ворсової підгруп: Полотна - тканини гладьевой підгрупи, переважно з крученої пряжі 2,33 текс x 2; 5 текс x 2; 10 текс x 2 по основі і качку, полотняного переплетення, гладкофарбовані, вибілені, рідше пістрявотканими, набивні. Ширина 80-140 см, поверхнева щільність 45-100 г / м 2. Штоф - тканина жаккардовой підгрупи, з пологих ниток 1,56 текс x 2 по основі і пряжі 5 текс x 2 по качку, жаккардового переплетення. Ширина 110 см, поверхнева щільність 105-130 г / м 2. Оксамити - тканини ворсової підгрупи полутораслойного основоворсового переплетення, з двох систем ниток основи - ворсової з пряжі 5 текс x 2, грунтової з пряжі 7,14 текс x 2 - і однієї системи ниток качка - з ниток 7,14 текс x 2. Пряжа по основі і качку гладкофарбовані.Ширина 70-140 см, поверхнева щільність 190 г / м 2. Основні показники типових платьевая тканин з натурального шовку з іншими волокнами ворсової підгрупи: Оксамити - виробляють полутораслойним основоворсовим переплетенням, в якому грунтові нитки по основі і качку з крепових ниток натурального шовку 2,33 текс x 2 (x З) або бавовняної пряжі 7,46 текс x 2, 11,8 текс x 2, а ворсові нитки - відповідно з віскозних ниток 13,3 текс і шовкової пряжі 5-10 текс. Ворс щільний, вертикально розташований, короткий.Випускають гладкофарбовані; поверхнева щільність 150-320 г / м 2. Велюр-оксамит витравной - грунт з крепових ниток натурального шовку 2,33 текс х 2(х3) по основі і каучуку, ворс з віскозних ниток 13,3текс. Випускають гладкокрашенную, з витравним ворсом
44. Порівняльна характеристика нетканих матеріалів різних способів виробництва по основним споживчим властивостям
Мельтблаун - нетканий матеріал з поліпропіленових мікроволокон товщиною 1-5 мікронів. На відміну від спанбонда, волокна збиваються й укладаються безпосередньо на конвеєр, без витягування. Основні якості: За рахунок товщини волокон мельтблаун має істотні переваги перед традиційними нетканими матеріалами. Це підвищена рівномірність, як візуальна, так і фізична, краще покриття на одиницю поверхні, підвищена або повна водопроникність при одночасній повітропроникності, а також високі фільтруючі властивості. Мельтблаун характеризується також значним ефектом абсорбції й ізоляції. СМС - композитний нетканий матеріал, що складається з 100% поліпропіленових волокон. Відмінною рисою є присутність між двома шарами спанбонда матеріалу мельтблауна. Основні якості: Багатошарова структура матеріалу й застосування індивідуального для кожного шару просочення, привели до появи матеріалу, що володіє унікальними властивостями. Внутрішній, гідрофільний шар швидко усмоктує й пропускає через себе рідину (наприклад, піт), середній шар мельтблаун поглинає й розподіляє їх по всій площі матеріалу, а зовнішній гідрофобний шар перешкоджає проникненню рідини зовні. Це приводить до дуже гарних тактильних властивостей матеріалу, створює відчуття «сухості». Крім того, шар мельтблауна має кращі, у порівнянні зі звичайним спанбондом, бар'єрні властивості (стосовно бактерій), не погіршуючи при цьому природний повітрообмін організму людини. Спанбонд - нетканий мікропористий поліпропіленовий термоскріплений матеріал. Основні якості: Поверхнева щільність можлива від 10 до 150 г/м². Чим вище щільність спанбонда, тим вище міцність, жорсткість. Спанбонд гідрофобний, повітропроникний. Матеріалу також можна надавати додаткові властивості: антистатичність, стійкість до ультрафіолетового випромінювання, гідрофільність, підвищена або знижена паропроникність. Спанбонд можна зварювати, зшивати, фарбувати, наносити малюнок. Вироби із цього матеріалу нетоксичні, не викликають алергії, їх можна стерилізувати, мити. Завдяки таким якостям спанбонд застосовується в різних сферах. Так, цей матеріал використовується при виготовленні засобів особистої гігієни: жіночих гігієнічних прокладок (внутрішній шар); підгузків для дітей і дорослих (внутрішній шар, зовнішній дихаючий шар, антифекальні бар'єри); Тут використовується спанбонд наступних характеристик: - 15 - 22 гр/м² (гідрофільний) - внутрішній поглинаючий шар прокладок і підгузків, також вологі серветки; - 20 - 30 гр/м² (гідрофобний) - зовнішній дихаючий шар у підгузках і жіночих гігієнічних прокладках, також антифекальні бар'єри в підгузках. Спанлейс - нетканий матеріал, зроблений з віскози та поліефірних волокон (поліестера). Основні якості:Основна перевага - високий ступінь поглинання вологи. При виготовленні cпанлейса використовуються сучасні технології обробки натуральної целюлози, що дає можливість одержати вироби, що заміняють у медицині марлю і вату та переважають по деяких властивостях останні. Наприклад, поглинання вологи марлі 5-7 г/г (1 г марлі усмоктує 5-7 г води за певний період часу), а спанлейса - 10 г/г і вище.Матеріал має безворсову структуру, добре стерилізується, добре пропускає повітря. Спанлейс також може бути гідрофобним або гідрофільним, його властивості залежать від складу й способу сплетіння волокон.
45. Порівняльна характеристика штучного хутра різних способів виробництва за споживними ластивостями
Штучне хутро складається з двох головних частин - несучої основи (або грунту) і ворсового покриву. У різних хутрі застосовуються різні матеріали для грунту і ворс і технології кріплення ворсового покриву до основи. На сьогоднішній день виготовляється кілька різновидів штучного хутра - тканий, трикотажний, прошивний і клейовий. Назви повністю відображають метод закріплення ворсового покриву на грунті. Тканий штучне хутро. Технологія вироблення тканого штучного хутра досить проста. На відстані, що дорівнює двом довжинам ворсу майбутнього хутра, розміщені грунти, що складаються з міцних волокон. Ці грунтові полотна дуже густо сплітаються тонким ворсові волокном. Таким чином, утворюється подобу сендвіча - між двома щільними грунтовими полотнами розташований густий ворсовий покрив. Надалі цей «Сендвіч» розрізається вздовж, внаслідок чого виходять два хутряних полотна з однаковою висотою ворсу. Для закріплення ворсу в грунті його із зворотного боку обробляють спеціальним клейовим складом. Трикотажний штучне хутро. При виробленні трикотажного хутра ворс вплутується в основу на спеціальних кругловязальних машинах. Така технологія дозволяє міцно закріпити кожну ворсинку на несучому грунтовому полотні за допомогою вузлика. Трикотажний штучне хутро дуже міцний, випадання ворсинок для нього практично не характерно. Клейовий штучне хутро. Клейовий хутро виготовляється приклеюванням ворсового покриву до основи. Технологія ця досить складна, потребує застосування спеціальної техніки. Останнім часом набув поширення метод приклеювання ворсинок з використанням електростатичного поля. Хутро, вироблений таким способом, володіє густим і рівномірно розташованим ворсом, що імітує натуральне хутро. При виробництві штучного хутра застосовуються натуральні тканини і волокна, штучні синтетичні волокна. На сьогоднішній день найбільше застосування знайшли поліефірні волокна, які характеризуються високою механічною міцністю, легко піддаються обробці і фарбуванні. На основі цих волокон виробляється хутро з найтоншим м'яким ворсом, що імітує натуральні хутра. З кожним роком виробництво штучного хутра збільшується. І це не дивно. Штучне хутро за багатьма властивостями не поступається хутрі натуральному, навіть їх
зовнішній вигляд вже практично не відрізняється. А вартість штучного хутра значно нижче натурального. Штучне хутро можна мати будь-які зовнішні дані - колір, довжину ворсу, густоту, блиск і багато іншого.
1 2 3 4 5 6 7