1   2   3   4   5
Ім'я файлу: Алина Нечитайло. П16-3. ЗП. Реферат.docx
Розширення: docx
Розмір: 55кб.
Дата: 20.04.2020
скачати

2. «Правовий режим земель оборони України: загальні засади»


«Поняття і склад земель оборони» розкриваються поняття та юридичні ознаки земель оборони України, визначається склад цих земель. Обґрунтовується висновок про те, що більшість суб’єктів, які використовують землі оборони, виконують не тільки функції оборони, а й завдання по забезпеченню безпеки в різних сферах суспільного життя. Також до складу земель оборони згідно з чинним законодавством включаються земельні ділянки під об’єктами, які безпосередньо не призначені для виконання функцій оборони та безпеки, однак є необхідними для потреб функціонування військових формувань (об’єкти соціально-культурного призначення, житлові будинки тощо). Тому, на думку автора, цей вид земель слід на законодавчому рівні визначити як землі для потреб оборони та безпеки. Серед характерних ознак земель оборони дисертант пропонує виділити наступні: 1) землі оборони забезпечують виконання функцій держави як у сфері оборони, так і безпеки; 2) землі оборони використовуються як територіальний базис для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України, утворених відповідно до закону військових формувань, окремих правоохоронних органів;

3) ці землі не складають єдиних значних за площею земельних масивів, а розташовуються в межах земель інших категорій; 4) ділянки цього виду земель, як правило, відмежовані від земельних ділянок інших власників та землекористувачів природними та штучними облаштуваннями. У зв’язку з цим, пропонується землі для потреб оборони та безпеки в чинному законодавстві визначити як землі, що використовуються визначеними законом суб’єктами в якості просторово-операційного базису для розміщення та постійної діяльності військових частин, складів озброєння та боєприпасів, навчальних закладів, полігонів, аеродромів, підприємств, установ та організацій, які реалізують функції у сфері забезпечення оборони і безпеки, а також необхідних для цих потреб об’єктів соціально-культурного та житлового призначення. У дисертаційній роботі автором здійснюється класифікаційний поділ земель оборони за різними критеріями: 1) за колом суб’єктів, що використовують ці землі, їх пропонується поділяти на: а) землі військових частин; б) землі військових установ; в) землі військово-навчальних закладів; г) землі військових підприємств;

д) землі військових організацій, що функціонують у складі Збройних Сил України або інших військових формувань, утворених відповідно до законів України;

2) залежно від виду військового формування, у складі якого функціонують безпосередні користувачі земель оборони, пропонується виділяти: а) землі Збройних Сил України, б) землі військ Цивільної оборони України, в) землі Міністерства внутрішніх справ України, г) землі Державної прикордонної служби України,

д) землі Державної спеціальної служби транспорту, е) землі Служби безпеки України; є) землі Державної пенітенціарної служби України; ж) землі Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України; 3) за суб’єктом управління: а) землі оборони Міністерства оборони України, б) землі оборони Міністерства внутрішніх справ України, в) землі оборони Міністерства інфраструктури України, г) землі оборони Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій, д) землі оборони Служби безпеки України, е) землі оборони Адміністрації Державної прикордонної служби України; є) землі оборони Державної пенітенціарної служби України, ж) землі оборони Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України; 4) за формою власності: а) землі оборони державної власності; б) землі оборони, що знаходяться в комунальній власності (під об’єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення);

5) залежно від функцій, які виконує об’єкт, що розташовується на землях оборони: а) землі, надані безпосередньо під оборонні об’єкти; б) землі, надані для загальногосподарських потреб військових формувань. У підрозділі 2.2 «Поняття та структура правового режиму земель оборони України» досліджено поняття правового режиму земель оборони України, визначено його ознаки та структуру. Поняття правового режиму земель на сьогодні використовується в нормативно-правових актах, що безпосередньо регулюють земельні відносини. Законодавець не дає нормативного визначення цього поняття та не розкриває в достатній мірі його змісту. Такий стан речей є причиною виникнення прогалин у нормативному регулюванні земельних відносин та може призвести до певних суперечностей на стадії застосування нормативно-правових актів. У зв’язку з цим пропонується гл. 4 ЗК України доповнити ст. 21-1 «Правовий режим земель» наступного змісту: «1. Правовий режим земель - це встановлений законодавством порядок здійснення права власності на землі, права землекористування, забезпечення охорони земель, реалізації управління у сфері використання та охорони земель. 2. Правовий режим земель визначається на підставі закріпленого у правовстановлюючих документах їх цільового призначення та з урахуванням зонування територій, що здійснюється у встановленому законом порядку». У зв’язку з цим пропонується також змінити назву гл. 4 ЗК України, виклавши її в такій редакції: «Склад, цільове призначення та правовий режим земель України». Обґрунтовується висновок, що під правовим режимом земель оборони слід розуміти встановлений нормами права порядок використання та охорони земель оборони, управління цими землями, спрямований на забезпечення діяльності з організації оборони держави та забезпечення її безпеки, який характеризується сукупністю прав, обов’язків та обмежень землекористувачів, повноважень органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Серед основних ознак правового режиму земель оборони дисертант виділяє наступні: 1) можливість перебування земель оборони лише в державній та комунальній власності; 2) можливість їх надання визначеному колу суб’єктів для розміщення і постійної діяльності; 3) використання земель оборони відповідними суб’єктами на праві постійного землекористування; 4) істотне обмеження на землях оборони права загального землекористування; 5) можливість створення навколо військових частин та оборонних об’єктів, а також у межах прикордонної смуги, зон з особливим режимом використання земель; 6) можливість передачі земель оборони у вторинне користування господарюючим суб’єктам для визначених законом потреб без зміни їх цільового призначення; 7) функціонування особливої системи органів управління у сфері використання та охорони земель оборони. Найбільш вдалим критерієм виділення окремих видів правового режиму земель оборони дисертант вважає тип військових та інших об’єктів, що на цих землях розташовуються. За таким критерієм правовий режим земель оборони пропонується поділяти на: 1) правовий режим земель військових частин;

2) правовий режим земель військових полігонів 3) правовий режим земель військових аеродромів; 4) правовий режим земель військових складів; 5) правовий режим земель у межах прикордонної смуги; 6) правовий режим земель військово-навчальних закладів; 7) правовий режим земель під об’єктами установ виконання покарань; 8) правовий режим військових підприємств; 9) правовий режим земель військових установ та організацій, 10) правовий режим земель оборони під об’єктами житлового призначення тощо.

1   2   3   4   5

скачати

© Усі права захищені
написати до нас