Ім'я файлу: Алина Нечитайло. П16-3. ЗП. Реферат.docx
Розширення: docx
Розмір: 55кб.
Дата: 20.04.2020
скачати
Розширення: docx
Розмір: 55кб.
Дата: 20.04.2020
скачати
1. Правовий режим земель оборони України
Землі оборони згідно з ч. 1 ст. 77 З К визначаються як землі надані для розміщення і постійної діяльності військових частин установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства нашої держави. Такими військовими формуваннями відповідно до ст. 12 Закону України від 6 грудня 1991 р. "Про оборону України" (в редакції Закону від 5 жовтня 2000 р.) є Державна прикордонна служба, служба безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України, війська Цивільної оборони України, інші військові формування, утворені відповідно до законів України, а також відповідні правоохоронні органи. Аналіз цих норм дає можливість зробити висновок про те, що суб'єктами, які здійснюють використання земель оборони, є установи, підприємства, організації і військово-навчальні заклади, які належать таким зазначеним структурам. Таким чином, законодавець опосередковано відносить до складу земель оборони, земельні ділянки, які перебувають у користуванні не тільки Міністерства оборони, а й інших силових структур, коло яких остаточно не визначене.
Правовий режим земель, наданих для потреб оборони, визначається загальними нормами законодавства про землі несільськогосподарського призначення, зокрема нормами ЗК, законів України від 4 листопада 1991 р. "Про державний кордон України", від 21 вересня 1999 р. "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", від 21 вересня 1999 р. "Про господарську діяльність у Збройних Силах України", від 27 листопада 2003 р. "Про використання земель оборони" тощо.
Правовий режим земель оборони має певні особливості, які суттєво впливають на відносини щодо їх використання та охорони. Склад таких земель є досить неоднорідним. До них належать, зокрема, земельні ділянки, відведені для організації охорони державного кордону, дислокації військових частин, розміщення та функціонування підприємств та установ, діяльність яких безпосередньо пов'язана із забезпеченням обороноздатності країни чи окремих оборонних об'єктів тощо, а також землі, зайняті військово-морськими базами, полігонами, військовими таборами, військовими складами тощо. Але чинним законодавством визначається лише правовий режим земель, відведених для організації охорони державного кордону, а також захисних, охоронних та інших зон з особливими умовами користування.
Відповідно до ст. 115 ЗК зони особливого режиму використання земель створюються навколо військових об'єктів Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, для забезпечення функціонування цих об'єктів, збереження озброєння, військової техніки та іншого військового майна, охорони державного кордону України, а також захисту населення, господарських об'єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об'єктах. Крім того, згідно з вимогами законів "Про використання земель оборони", "Про державний кордон України" і постанови Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 р. № 1147 "Про прикордонний режим" встановлені розміри і режим особливих територій — прикордонних смуг і контрольованих прикордонних районів, у межах яких здійснюється діяльність по охороні державного кордону. Правове регулювання використання і охорони інших видів земель оборони на сьогоднішній день відсутнє.
Незалежно від завдань і функцій, покладених на силові структури, вони користуються правами і виконують загальні для усіх землекористувачів обов'язки, пов'язані з забезпеченням раціонального використання та ефективної охорони земельних ресурсів. В межах і навколо місць розташування військових частин можуть встановлюватися зовнішні і внутрішні заборонні зони. Зовнішні заборонні зони встановлюються за межами військових частин і залишаються у користуванні суміжних землекористувачів. Внутрішні заборонні зони встановлюються на територіях військових частин і знаходяться у їх користуванні. Межі, розміри і правовий режим цих зон визначаються в рішеннях про надання земельних масивів або встановлюються згідно з чинним земельним законодавством. Якщо землі оборони знаходяться у межах інших категорій земель, наприклад, на землях лісового або водного фонду, режим їх використання визначається нормами земельного, лісового і водного законодавства. Так, влаштування полігонів у лісах повинне здійснюватися з додержанням відповідних правил протипожежної безпеки. При проходженні на землях оборони ліній електропередачі і зв'язку та інших комунікацій, умови їх використання визначаються договором між військовою частиною і відповідним підприємством, установою та організацією.
Землі оборони можуть використовуватися лише згідно з тим призначенням, яке було встановлено рішенням про надання земельної ділянки у користування. Так, землі, надані військовим частинам для виробництва сільськогосподарської продукції, наприклад, для ведення підсобних господарств, належать до земель сільськогосподарського призначення, а тому на них поширюється відповідний правовий режим. Згідно з ст. 4 Закону "Про використання земель оборони" військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування. Органи місцевого самоврядування вправі передавати тимчасово невикористовуванні земельні ділянки, надані для потреб оборони, у користування громадянам і юридичним особам на умовах оренди.
Згідно з ч. 2 ст. 77 ЗК землі оборони перебувають тільки у державній та комунальній власності і надаються у постійне користування відповідним суб'єктам. Причому, у переважній більшості випадків, такі землі є об'єктом права саме державної власності. У комунальну власність, згідно зі ст. 84 ЗК можуть передаватись земель оборони, крім земельних ділянок під об'єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення. Відповідно до вимог ст. 125 ЗК використання земель оборони, в тому числі у господарських цілях, можливе лише за умов, коли межі земельних ділянок встановлені в натурі (на місцевості), суб'єкти землекористування одержали документи, що посвідчують право на них, та здійснена їх державна реєстрація.
Правовий режим земель прикордонних військ, наданих для потреб оборони, має деякі особливості. Діяльність по охороні державного кордону здійснюється у межах особливих територій — прикордонних смуг і контрольованих прикордонних районів, розміри і режим яких встановлюються відповідно до вимог законів "Про використання земель оборони" та "Про державний кордон України" і постанови Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 р. № 1147 "Про прикордонний режим".
Прикордонна смуга становить ділянку місцевості, яка встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України. Вона не може бути меншою за ширину смуги місцевості, що знаходиться в межах, розташованих від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.
Контрольований прикордонний район — це ділянка місцевості, визначена в межах території району, міста, селища або села і прилегла до державного кордону або узбережжя моря, що охороняється органом Державної прикордонної служби України, а також у межах територіального моря, внутрішніх вод, частини вод прикордонних річок, озер та інших водойм і розташованих у цих водах островів. За погодженням з місцевими державними адміністраціями і відповідними підрозділами прикордонних військ у межах прикордонної смуги і контрольованого прикордонного району для здійснення певних видів діяльності виконуються такі заходи: визначаються місця масового відпочинку населення і місця для купання й рибальства, а також встановлюється порядок їх обладнання і використання; умови тримання й випасання худоби на чітко визначених місцях за умови сприятливої епізоотичної ситуації та належного загородження цих місць власниками худоби; режими виконання сільськогосподарських і будівельних робіт, рубок лісу, ведення полювання, водокористування та інших видів господарської діяльності.
З метою охорони території нашої країни від занесення з інших держав збудників карантинних хвороб тварин або самостійного поширення через кордон карантинних об'єктів рослин вздовж державного кордону встановлюється профілактична смуга, у якій забороняється тримання і випасання худоби. У межах ширини профілактичної смуги і контрольованого прикордонного району здійснюються й інші заходи, спрямовані па здійснення контролю за санітарно-карантинним, ветеринарним, фітосанітарним та екологічним станом.
Землі для потреб органів внутрішніх справ надаються установам МВС та Державного департаменту України з питань виконання покарань. їх правовий режим має деякі особливості, що обумовлені специфікою функцій, які виконуються підрозділами цих органів. Так, у віданні Державного департаменту України з питань виконання покарань знаходяться спеціальні виправні установи (колонії, в'язниці тощо), які є суб'єктами землекористування, що здійснюють деякі види лісокористування (рубання лісу), надрокористування (добування деяких видів корисних копалин), водокористування тощо. Спеціальне несільськогосподарське використання земель здійснюється ними з урахуванням цілей і завдань, визначених у Положенні про Міністерство внутрішніх справ України, затв. Указом Президента України від 17 жовтня 2000 р., і нормативно-правових актах, що регулюють діяльність виправних установ.
1.1 Склад і використання земель оборони та іншого призначення
Оборона як одна з найважливіших функцій держави і необхідний елемент її безпеки — це система політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, організаційних та інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту. Землі, які обслуговують потреби оборони, характеризуються певними специфічними рисами. Вони можуть використовуватися лише за цільовим призначенням, яке було визначено рішенням про надання земельної ділянки у користування. Згідно зі ст. 77 ЗК України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань2, утворених відповідно до законодавства. Землі оборони включають земельні ділянки, які відведені для організації охорони державного кордону, дислокації військових частин, розміщення і функціонування підприємств та установ, діяльність яких безпосередньо пов'язана із забезпеченням обороноздатності країни чи окремих оборонних об'єктів та ін. Крім того, до земель оборони належать землі, зайняті військово-морськими базами, полігонами, військовими таборами, військовими складами тощо. Задоволення потреб оборони пов'язане з використанням відповідних земель для таких конкретних цілей, як: формування, підготовка і підтримання у необхідній бойовій готовності Збройних Сил України та інших військових формувань (розміщення військових частин, установ та інших об'єктів, проведення вчень та ін.); розробка, виробництво і вдосконалення озброєння і військової техніки (розміщення випробувальних полігонів та ін.); створення запасів матеріальних ресурсів мобілізаційного резерву (розміщення складів, сховищ та ін.). Цільове призначення земель оборони, характер їх використання та виконання ними специфічних соціально-економічних функцій зумовлює перебування їх тільки в державній та комунальній власності. При цьому здебільшого землі для потреб оборони є об'єктом права саме державної власності. Лише в деяких випадках певні земельні ділянки із земель оборони можуть передаватись у комунальну власність. Така можливість випливає зі ст. 84 ЗК України. Суб'єктами права користування землями, наданими для потреб оборони, виступають військові частини, установи, військово-навчальні заклади, підприємства та організації Збройних Сил України, інші військові формування, які функціонують як самостійні юридичні особи. Земельні ділянки цим суб'єктам надаються головним чином у постійне користування. Незалежно від завдань і функцій, покладених на користувачів землями оборони, вони користуються загальними для всіх землекористувачів правами, а також виконують відповідні обов'язки, пов'язані із забезпеченням раціонального використання та належної охорони земельних ресурсів. За потреби тимчасово зайняти певну земельну ділянку (наприклад, для проведення заходів, пов'язаних з потребами оборони) вона не вилучається (викуповується) у землекористувача чи власника землі. Використання цієї ділянки і приведення її у стан, придатний для використання за цільовим призначенням, а також відшкодування збитків здійснюються у порядку, встановленому Земельним кодексом. Навколо військових та інших оборонних об'єктів створюються зони особливого режиму використання земель, правовий режим яких закріплений ст. 115 ЗК України. Метою створення таких зон є забезпечення належного функціонування цих об'єктів, збереження озброєння, військової техніки та іншого військового майна, охорони державного кордону України, а також захисту населення, господарських об'єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об'єктах. Різновидом зазначених зон є прикордонна смуга, у межах якої здійснюється діяльність з охорони державного кордону. Згідно з Законом України «Про державний кордон України»1 вона встановлюється Кабінетом Міністрів і має на меті забезпечувати на державному кордоні належний порядок. Ця смуга формується безпосередньо вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок та інших водойм з урахуванням місцевих особливостей та умов. До складу прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення. У її межах діє особливий режим використання земель. Згідно з ч. З ст. 115 ЗК України розмір та правовий режим прикордонної смуги встановлюються відповідно до закону. До прийняття спеціального закону діють вимоги щодо режиму використання земельних ділянок у межах прикордонної смуги закріплені Законом України «Про державний кордон України» та постановою Кабінету Міністрів України «Про прикордонний режим» від 27 липня 1998 р.2. Наприклад, проведення робіт у її межах потребує отримання дозволу, який надають і здійснюють Прикордонні війська разом з органами внутрішніх справ. Діяльність з охорони державного кордону здійснюється також у межах контрольованих прикордонних районів3. Специфіка правового режиму земель оборони полягає і у можливості встановлення заборонних зон. Заборонні зони — це території з особливим режимом землекористування, який визначається характером оборонного об'єкта. їх можуть встановлювати як у межах земель, наданих для потреб оборони, так і за їх межами, тобто на суміжних земельних ділянках. У зв'язку з цим розрізняють внутрішні і зовнішні заборонні зони. Внутрішні заборонні зони встановлюють у межах території земельних ділянок, що перебувають у користуванні військових частин. їх розміри і правовий режим визначаються у рішеннях про надання земельних ділянок. Встановлення внутрішніх заборонних зон пов'язане із забороною проходу чи проїзду через певні земельні ділянки земель оборони для сторонніх осіб. Органи, у віданні яких перебувають землі оборони, можуть встановлювати на своїх земельних ділянках внутрішні заборонні зони будь-якого характеру. Обмежувальний режим цих зон має відповідати правилам утримання та експлуатації конкретних оборонних об'єктів. Зовнішні заборонні зони розташовуються за межами військових частин і залишаються у користуванні чи власності суміжних суб'єктів. їх встановлюють виключно ті органами державного управління, які надавали земельні ділянки для потреб оборони. Ці органи визначають і зміст обмежень у зовнішніх зонах. Залежно від характеру оборонного об'єкта можуть встановлюватися й інші обмеження. Так, за погодженням з місцевими органами влади і місцевого самоврядування у межах заборонних зон можуть бути обмежені прохід і проїзд, купання тощо. Земельні ділянки у межах територій зовнішніх заборонних зон залишаються у власності або в користуванні тих суб'єктів, яким вони були надані, і використовуються ними з додержанням зазначених вище обмежень. Строки і порядок проведення робіт у цих зонах мають обов'язково погоджуватися з командуванням військової частини. Як раніше зазначалося, чинне законодавство не закріплює вичерпного переліку видів використання земель несільськогосподарського призначення, правовий режим яких визначається приписами гл. 13 ЗК України. Законодавець не обмежується землями оборони, а говорить і про землі іншого призначення, які з врахуванням характеру спеціальних завдань можуть входити до складу цієї самостійної категорії земель. Йдеться, зокрема, Про землі Міністерства внутрішніх справ України, Державного департаменту України з питань виконання покарань та деякі інші, проведення інвентаризації яких до 1 січня 2005 року повинен забезпечити Кабінет Міністрів України1.
1 2 3 4 5