Тема 2.Суб’єкти та об’єкти комерційної діяльності
План
1. Підприємство як суб'єкт комерційної діяльності.
2. Загальна характеристика виробничих підприємств.
3. Комерційна діяльність виробничих підприємств.
4. Посередники у комерційній діяльності.
5. Функції торговельних посередників та класифікація торговельних посередників.
6. Характеристика об'єктів комерційної діяльності.
7. Послуга як об'єкт комерційної діяльності.
1. Підприємство як суб'єкт комерційної діяльності.
Суб'єктами комерційної діяльності згідно чинного законодавства України можуть бути фізичні та юридичні особи. У статті 2 Господарського Кодексу України (ГК) під суб'єктами господарювання (у тому числі комерційної діяльності) визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську (комерційну) діяльність.
Усіх суб'єктів комерційної діяльності можемо групувати наступним чином: (рис. 1.)
Рис. 1. Основні групи суб'єктів комерційної діяльності
Комерційним підприємством вважають господарюючий суб'єкт, що створюється для діяльності з метою одержання прибутку (комерційної діяльності), який має необхідні для цього повноваження і реєструється у визначеному законом порядку як комерційна юридична особа. У зарубіжному комерційному праві термін «підприємство» розуміють як компанію, корпорацію тощо.
У групі «Підприємства та їхні структурні підрозділи» (рис. 1.) можуть функціонувати суб'єкти комерційної діяльності, що є підрозділами підприємств та інших комерційних організацій. Вони створюються самими підприємствами для здійснення певних видів комерційної діяльності. Функції і компетенцію таких суб'єктів визначають підприємства у положеннях про них. Ці суб'єкти не є юридичними особами. Іншою групою суб'єктів комерційної роботи є група об'єднання підприємств, що класифікується як комерційна організація. Такі об'єднання, як правило, створюються на добровільних засадах декількома підприємствами з метою спільного виконання делегованих учасниками виробничих, комерційних, наукових та інших, визначених статутом (договором) функцій, і зареєстровані як юридичні особи. У відповідності до законодавства України об'єднання можуть існувати у формі: асоціацій, корпорацій, концернів, консорціумів та інших виробничо-господарських комплексів.
До третьої групи підприємств - суб'єктів комерційної діяльності, входять підприємства, що надають іншим суб'єктам комерційного середовища фінансові та посередницькі послуги. Такі підприємства, що можуть існувати у формі акціонерних та інших товариств, здійснюють кредитування господарюючих суб'єктів, інвестування об'єктів підприємництва та іншої діяльності, надають страхові, комерційні та посередницькі послуги. Назви цих суб'єктів визначаються залежно від виду їхньої діяльності: банки, інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, страхові компанії (товариства), товарні та фондові біржі, довірчі товариства тощо.
Окремою групою суб'єктів комерційної діяльності слід визнати групу фізичних осіб-підприємців, до якої можуть входити:
- громадяни України;
- іноземці;
- особи без громадянства.
Суб'єкти цієї групи мають право здійснювати комерційну діяльність У будь-яких організаційних формах на їх вибір. Якщо діяльність фізичних осіб здійснюється із залученням найманої праці, то фізична особа повинна реєструватися як приватне підприємство. У цьому випадку «суб'єкт- фізична особа» перетворюється у «суб'єкт-підприємство». Комерційна діяльність фізичної особи може здійснюватися і без створення юридичної особи (підприємства) шляхом реєстрації індивідуальної трудової діяльності.
Підприємства, як суб'єкти комерційної роботи, вважаються такими, якщо для них є притаманними наступні характерні ознаки.
1. Суб'єкт-підприємство повинен володіти сукупністю господарських прав та обов'язків (мати господарську компетенцію).
2. Суб'єкт-підприємство комерційної діяльності повинен мати відокремлене майно.
3. Суб'єкт-підприємство комерційної діяльності повинен нести відповідальність за своїми зобов'язаннями перед іншими суб'єктами господарювання у межах відокремленого майна (якщо інше не встановлено законодавством).
4. Суб'єкт-підприємство комерційної діяльності повинен мати окремий рахунок у фінансовій установі (банку) та свою печатку.
Класифікація суб’єктів комерційної діяльності.
Усі підприємства, як суб'єкти підприємницької (комерційної) діяльності, можуть класифікуватися за окремими ознаками на види та типи.
У відповідності до ч. 1 ст. 63 ГК України залежно від ознаки «форми власності», в Україні можуть діяти підприємства таких видів:
- приватні підприємства, що діють на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);
- підприємства, що діють на основі колективної власності (підприємства колективної власності) до яких, згідно з ч. 2 ст. 93 ГК відносять: виробничі кооперативи, підприємства споживчої кооперації, підприємства громадських та релігійних організацій, інші підприємства, передбачені законом;
- комунальні підприємства, що діють на основі комунальної власності територіальної громади: комерційні і некомерційні (ст. 78 ГК) та підприємства, засновані на змішаній власності;
- державні підприємства, що діють на основі державної власності – державні комерційні (ст. 73-75 ГК) та казенні підприємства (ст. 76-77 ГК);
- підприємства, засновані на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).
В Україні можуть діяти також інші види підприємств, передбачені законом.
За ознакою «спосіб заснування та формування статутного капіталу» в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.
Господарським Кодексом України (ст. 63, ч. 4) визначено: «Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника».
У ст. 63 ч. 5 ГК визначено: «Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб».
За ознакою «Організаційно-правова форма» підприємства - суб'єкти комерційної діяльності поділяються на:
Підприємство - самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює комерційну діяльність. Залежно від форми власності підприємства можуть бути індивідуальні, сімейні, приватні, колективні, унітарні, дочірні, спільні. Торговельне підприємство можна віднести до категорії малих, якщо чисельність працюючих не перевищує 15 осіб для роздрібних і до 25 осіб для оптових підприємств.
Господарське, або партнерське, товариство - це господарюючі суб'єкти, юридичні особи, створені згідно з угодою юридичними і фізичними особами через об'єднання майна, капіталу для здійснення комерційної діяльності. Кожний партнер є членом товариства і несе відповідальність у межах зробленого ним внеску.
До господарських товариств, що діють на принципах партнерства, можна віднести: повне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, командитне товариство.
Акціонерне товариство - має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості. Засновниками і акціонерами товариства можуть бути юридичні та фізичні особи. Вони несуть майнову відповідальність у межах зробленого внеску. Акціонерні товариства бувають двох видів: відкриті (ВАТ) і закриті (ЗАТ). Якщо у ВАТ акції розповсюджуються через вільну купівлю-продаж на біржах, то ЗАТ не мають права їх публічно продавати, а лише розповсюджувати між засновниками.
Кооператив - це окрема група осіб, що добровільно об'єдналися для забезпечення своїх економічних, соціальних та інших потреб. Кооперативні форми соціально справедливі, демократичні, але в комерційній сфері пріоритетними виступають інші цінності: доходи, прибутки, дивіденди не характерні для них, тому комерційна діяльність у кооперативах обмежена.
За ознакою «Види комерційної діяльності» суб'єкти поділяються на окремі типи.
Суб'єкти сфери роздрібної торгівлі
Для сфери роздрібної торгівлі найбільш характерними є наведені нижче типи суб'єктів:
Магазин - це підприємство, що розміщене у окремій споруді чи приміщенні.
Характерними ознаками магазину є:
- товари та послуги реалізуються для остаточного споживання;
- товари реалізуються не партіями, а поштучно;
- магазин обов'язково має торгову залу, підсобні та допоміжні
приміщення;
У практичній діяльності термін «магазин» використовується стосовно різних типів роздрібних підприємств торгівлі: торгові дома і центри, універсами та універмаги, спеціалізовані та дрібнооптові підприємства. Магазини можуть набувати чи не набувати статусу юридичної особи.
Найбільшу питому вагу серед усіх організаційно-правових форм, що притаманні магазинам, займають: підприємство, товариство з обмеженою відповідальністю, філія і дочірнє підприємство.
Аптека - це підприємство, основною діяльністю якого є забезпечення населення лікарськими засобами за роздрібними цінами. Аптеки, як правило, розташовуються у стаціонарних будівлях і за більшістю ознак схожі з магазинами.
Підприємство ресторанного господарства - це підприємства, що надають послуги населенню щодо харчування. На відміну від магазинів підприємства ресторанного господарства, як правило, мають залу, де відвідувачі за столиками чи спеціальними стійками споживають їжу та напої. Окрім зали підприємства можуть мати спеціальні приміщення для зберігання продуктів (холодильники, комори), приготування їжі (цехи), адміністративні та побутові приміщення. За ознакою «юридичний статус» більшість підприємств є юридичною особою. Сюди відносяться: їдальні, кафе, ресторани, бари, кафетерії, закусочні тощо.
Підприємство побутового обслуговування характеризується тим, що основними видами його роботи є надання населенню різних послуг щодо: виготовлення та ремонту предметів особистого споживання чи домашнього вжитку; гігієнічні та косметологічні послуги тощо. До цієї групи відносять: різні майстерні, салони, цехи, парикмахерські тощо.
Підприємства, як правило, розташовуються у стаціонарних приміщеннях, а також у приміщеннях збірно-розбірного типу.
Ринок являє собою підприємство, що одночасно забезпечує процес купівлі-продажу товарів та надання широкого кола різноманітних послуг. Характерною рисою ринку є те, що ціни на товари не є стабільними. Вони формуються у залежності від співвідношення попиту та пропозиції. Основними особами, що працюють на ринку є продавці (зареєстровані як підприємці, або ж не зареєстровані) та покупці (усі бажаючі). Товарні ринки можуть функціонувати у статусі юридичної особи (зареєстровані) та без такого статусу (незареєстровані), бути універсальними чи спеціалізованими.
Суб'єкти сфери оптової торгівлі
У сфері оптової торгівлі типовими є такі суб'єкти: Оптова база - група окремих складів та інших функціонально необхідних приміщень, що, як правило, розташовані на одній території, забезпечують виконання повного торговельно-технологічного циклу та управляються із єдиного адміністративного центру. Оптові бази за призначенням можуть бути: оптово-збутові, оптово-закупівельні, оптово-торговельні, вихідні, перевалочні. За організаційно-правовою формою оптові бази найчастіше існують у вигляді акціонерного товариства або ж спільного підприємства.
Товарні склади, склади-холодильники - суб'єкти оптової торгівлі, що використовуються переважно дрібнооптовими фірмами. Призначені для зберігання, підсортування та відпуску товарів дрібними партіями. Часто застосовуються посередниками при відпуску товарів дрібним покупцям. Найбільш часто при виборі організаційно-правового статусу вони застосовують статус товариства з обмеженою відповідальністю.
Оптові продовольчі ринки - це суб'єкти оптової торгівлі, основним завданням яких є реалізація посередницьким структурам оптових партій сільськогосподарської продукції й продуктів їх переробки.
За товарним профілем оптові продовольчі ринки можуть бути універсальними (реалізують декілька товарних груп сільськогосподарської продукції: м'ясо, молоко, овочі, фрукти) та вузькоспеціалізованими (реалізують товари однієї групи: кондитерські вироби, зерно, худобу, тощо). За ознакою «територіальний охват» ринки можуть поділятися на: сільські, міські, районні й міжрегіональні. У переважній більшості оптові продовольчі ринки функціонують у формі акціонерного товариства.
Оптово-роздрібні підприємства реалізують товари як великими партіями (оптом), так і споживачам за роздрібними цінами. Підприємства такого типу мають торговельні, складські та допоміжні приміщення і функціонують у вигляді кооперативного чи акціонерного підприємства. Прикладом підприємств даного типу може бути магазин-склад, що реалізує будівельні, паливно-мастильні чи інші товари, що потребують специфічних умов для зберігання та продажу.
Суб'єкти комерційного посередництва
У комерційному посередництві основними господарюючими суб'єктами є: Біржа – альтернати ва оптовим ярмаркам, однак на відміну від них працює на постійній основі. Характерною ознакою біржі є те, що вона не продає і не купує товар, а лише створює оптимальні умови для здійснення процесу купівлі-продажу. На біржі продається тільки той товар, що являється біржовим.
Біржі за ознакою «біржового товару» можуть бути: фондовими, товарними і товарно- сировинними. За спеціалізацією - універсальні, спеціалізовані та вузькоспеціалізовані.
Брокерські фірми - це суб'єкт ринку, що зводить продавців з покупцями у межах окремих біржових торгів. Акцентуємо увагу на тому, що брокерські фірми лише виконують доручення щодо купівлі чи продажу товарів і діють від імені та за рахунок замовника. Для фірм цього типу характерними є дії, що не носять юридичного статусу.
Аукціони - це спеціалізовані суб'єкти комерційного посередництва, що торгують за принципом: «Товар купляє той, хто більше за нього заплатить». Причому, процес продажу товару здійснюється відкрито і привселюдно у спеціально відведених місцях за завчасно визначеними правилами. В Україні аукціонна форма торгів ще не набула великого розмаху.
Дистриб'ютори - це суб'єкти комерційного посередництва яким фірми-виробники надають виняткові права щодо купівлі-продажу їхніх товарів. Дистриб'ютори здійснюють угоди від свого імені та за свій рахунок. Українські дистриб'ютори на вітчизняному ринку товарів та послуг, в основному, представляють товари зарубіжних фірм.
Агентські фірми працюють на ринку комерційно-посередницьких послуг з принципалами, що дають їм вказівки відносно купівлі чи продажу певного товару на певних умовах. Взаємовідносини з принципалами такі фірми будують на договірній основі і можуть здійснювати угоди як від імені та за рахунок принципала, так і від свого імені і за свій рахунок.
Стопісти - це суб'єкти комерційно-посередницької діяльності, що працюють у країні імпортера і проводять купівлю-продаж товару із зарубіжними партнерами.
Фектори - торгові посередники, що виконують за дорученням фірми- експортера необхідні дії: експорт, кредитування, страхування.
Лізингові фірми - це суб'єкти ринку, що надають споживачам у довгострокову оренду різноманітні товари. Причому, споживачу надається право на викуп орендованого товару. Діяльність лізингових фірм ґрунтується на здачі в оренду товарів широкого (універсальні фірми) чи вузького асортименту (спеціалізовані фірми).
Усі суб'єкти, що працюють у сфері комерційних взаємовідносин, повинні працювати у правових рамках, які сформовані в Україні різними нормативними актами.
Нормативний акт комерційного законодавства - офіційний письмовий документ компетентного органу держави, що є джерелом норм комерційного права, тобто встановлює (змінює) або припиняє норми комерційного права. Нормативно-правове поле суб'єктів комерційної діяльності можна поділити на окремі групи:
Нормативно-законодавчі акти вертикальної системи комерційного законодавства України та нормативно- законодавчі акти горизонтальної системи комерційного законодавства України.
2. Загальна характеристика виробничих підприємств
Виробниче підприємство - це структурно відокремлена господарська одиниця, що має у своєму володінні (розпорядженні) засоби виробництва і спеціалізується на виробництві та реалізації потрібної споживачам продукції (робіт, послуг).
Структурна відокремленість виробничого підприємства створює обставини, за яких підприємство набуває наступних специфічних ознак (рис. 2.).
Рис. 2. Ознаки структурної єдності виробничого підприємства
1 2 3 4