36. Правила побудови мережевого графіку
Мережений графік – це напрямлений граф, в якому подія є вершинами а дуги описують роботи. Дуги мають напрям. Кожна робота починається у початковий момент часу і завершується у кінцевий момент часу. Наведений графік описує створення програмного продукту, який складається з двох модулів. А21 – розробка першого модуля, А13 – розробка другого модуля, А24 – програмування першого модуля, А34 – програмування другого модуля, А45 – налагодження модулів, А56 – сворення програмної документації.
При побудові мережених графіків є наступі правила:
кожна робота представляється тільки однією дугою і жодна робота не повинна повторюватися двічі. Будь-яка робота може бути поділена на складові частини.
жодна пара робіт не повинна визначатися однаковою початковою і кінцевою вершиною.
додна поді не може відбутися поки не будуть завершені всі вхідні роботи.
жодна робота, що виходить з даної події не може починатися, поки не відбудеться дана подія.
Для усунення повторів на графіку іноді вводять фіктивні роботи і фіктивні події, для яких тривалість дорівнює нулю.
Мережений графік дозволяє оцінити час виконання проекту, при цьому найбільше значення ають критичні роботи. Робота вважається критичною, якщо затримка в її виконанні приводить до затримки всього проекту, тобто критична робота визначається резервом часу=0.
37. Розрахунок раннього і пізнього термінів настання події
При графічному методі запису розрахункових параметрів здійснюється безпосередньо на мережевому графіку.
Для чого кожен вузол мережевого графіка ділимо на чотири частини (сектори), в цих секторах записуються такі дані:
верхній - призначений для запису номера події - i;
правий - для запису раннього терміну звершення події - Tpi;
лівий – для запису пізнього строку здійснення події - Tпi;
нижній – для запису резерву часу події - Ri.
Рисунок 6.7 – Мережевий графік із зазначенням часу настання подій
1. Найбільш ранній термін надходження i-ої події в мережі Tpi,де i = 1, 2, .. n; i - одна з подій мережі.
Tpi- мінімально необхідний час між настанням початкової і даної події.
Для початкового події Tpi = 0 - найбільш ранній термін дорівнює 0. При розрахунку Tpi послідовно переходять від початкового події до події, все більш від нього віддаленого. Тоді для будь-якого іншої події у цей показник визначається за формулою:
(6.3)де T(p)i - найбільш ранній термін надходження події i, що передує події j;
Tij- Тривалість роботи (i-j).
Для кінцевого події мережного графіка найбільш ранній термін надходження його дорівнює тривалості критичного шляху і називається критичним часом мережевого графіка.
2. Найбільш пізній термін настання події в мережі Tni.
Цей показник розраховується від кінця мережевого графіка до початку, тобто в напрямку, зворотному визначенню найбільш раннього терміну настання подій. Для кінцевого події (k) робиться припущення, що найбільш ранній термін його настання дорівнює найбільш пізнього терміну, тобто:
(6.4)Для критичного шляху також вірно рівність:
(6.5)Тоді для початкового – Tn1=0.
Для інших подій мережевого графіка Tni визначається за формулою:
(6.6)де Tn1 - найбільш пізній термін настання подальшого події j;
tij- тривалість роботи (i-j).
Цей показник визначає найбільш допустимий час наступлення події, яке не потребує збільшення часу на здійснення всього комплексу робіт.
Допустимий термін настання події – Tдi:
(6.7)Дана нерівність показує, що допустимий термін настання події повинні знаходитися в діапазоні змін від найбільш раннього терміну настання до найбільш пізнього строку настання даної події.
Для критичних подій:
(6.8)3. Резерв часу подій - .
Розрахувавши ранні та пізні терміни настання кожної події, можна визначити резерви часу подій за формулою:
.Резерви часу всього критичних подій рівні 0: Rікр = 0.
38. Побудова і аналіз календарного графіку
Календарне планування — це процес складання й коригування розкладу, в якому роботи, що виконуються різними організаціями, взаємопов’язуються між собою в часі і з можливостями їх забезпечення різними видами матеріально-технічних та трудових ресурсів.
У ході реалізації проекту застосовуються різні типи календарних планів, які можна класифікувати за різними ознаками:
1) за рівнем планування:
календарні плани проекту (розробляються до укладання контрактів);
функціональні календарні плани робіт (ФКПР).
У свою чергу функціональні календарні плани робіт поділяються
1) за типами робіт:
ФКПР проектування;
ФКПР матеріально-технічного забезпечення;
ФКПР будівництва;
ФКПР введення в експлуатацію і освоєння.
ФКПР також можуть бути складені: на окремі елементи, підсистеми, комплекси великого проекту, які в цьому випадку розглядаються як мініпроекти;
2) за глибиною планування:
перспективні графіки;
графіки початку й завершення робіт по проекту;
щомісячні, щотижневі, щоденні.
3) за формою подання:
логічні мережі;
графіки;
діаграми і т.д.
Календарне планування передбачає побудову календарного графіка, в якому визначаються моменти початку і закінчення кожної роботи і інші часові характеристики мережного графіка. Це дозволяє, зокрема, виявляти критичні роботи, яким необхідно приділяти особливу увагу, щоб закінчити проект в директивний термін. Під час календарного планування визначаються часові характеристики всіх робіт з метою проведення оптимізації мережної моделі, яка покращує ефективність використання певних ресурсів.
Параметрами календарного плану в найпростішому варіанті є дати початку та закінчення кожної роботи, їх тривалість та необхідні ресурси.
В більшості складних календарних планів існують до 6 варіантів моментів початку, закінчення, тривалості робіт та резервів часу. Це – ранні, пізні, базові, планові і фактичні дати, реальний та вільний резерв часу. Методи розрахунку сіткових моделей дозволяють розраховувати тільки ранні та пізні дати. Базові та поточні планові дати необхідно вибирати з врахуванням інших факторів. Існує три варіанти вибору:
1. Календарний план за датою раннього початку. Використовується для стимулювання виконавців проекту;
2. Календарний план за датою пізнього завершення. Використовується для представлення виконання проекту в кращому вигляді для споживача;
3. Календарний план, який вибирається для згладжування ресурсів або для представлення замовнику найбільш ймовірного закінчення.
(див 39: Діаграма Ганта)
39. Поняття діаграми Ганта
Діаграма Ганта ( англ. Gantt chart, також стрічкова діаграма, графік Ганта) - це популярний тип діаграм, який використовується для ілюстрації плану, графіка робіт за будь-яким проектом. Є одним з методів планування та управління проектами.
Перший формат діаграми був розроблений Генрі Л. Гантом (Henry L. Gantt, 1861-1919) у 1910 році.
Діаграма Ганта являє собою відрізки (графічні плашки), розміщені на горизонтальній шкалі часу. Кожен відрізок відповідає окремому завданню або підзадачі. Завдання і підзадачі, складові плану, розміщуються по вертикалі. Початок, кінець і довжина відрізка на шкалі часу відповідають початку, кінцю і тривалості завдання. На деяких діаграмах Ганта також показується залежність між завданнями.
Діаграма Ганта складається із відрізків, які розміщені на горизонтальній шкалі часу. Кожен відрізок представляє собою певне завдання чи підзавдання. Початок, кінець і довжина відрізку відповідає початку, завершенню та тривалості завдання.
Завдання можуть виконуватися як паралельно так і послідовно. Якщо завдання виконуються послідовно, то існує зв’язок між нею і попередньою задачею відповідно. Наступна задача буде виконуватися тільки після завершення попередньої.
Паралельні завдання в проекті потрібно починати якнайшвидше, що дає змогу зекономити час і тривалість виконання проекту.
Заштрихована область в стрічці показує процент виконання конкретного завдання. Таким чином виконується контроль.
Діаграма може використовуватися для представлення поточного стану виконання робіт: частина прямокутника, що відповідає завданню, заштриховується, відзначаючи відсоток виконання завдання; показується вертикальна лінія, що відповідає моменту «сьогодні».
Часто діаграма Ганта використовується спільно з таблицею зі списком робіт, рядки якої відповідають окремо взятій задачі, зображеній на діаграмі, а стовпці містять додаткову інформацію про задачу.
40. Критичний шлях проекту
Критичний шлях – це беззупинна послідовність критичних робіт, що зв’язує початкові і завершальні події. Для побудови критичного шляху потрібно знайти всі критичні роботи, для яких резерв часу =0. розрахунок резервів часу складається з 2-х етапів:
1. прямий прохід, який починається з початкової події і закінчується по завершальної. Для кожної події і визначається час Трі – ранній термін настання події.
2. зворотній прохід. Починаються обчислення з виходу мережі і закінчується на вході. На зворотному проході для кожної події визначається Тпі, тобто пізній припустимий термін. Для знаходження резервів часу для кожної події потрібно від пізнього терміну відняти ранню.
Іншими словами, основною особливістю методу критичного шляху є можливість керування загальними строками проекту за спостереженням тривалістю окремих робіт важливих завдань, які знаходяться на критичному шляху. Цей метод дозволяє розрахувати можливі календарні графіки виконання комплексу робіт на основі поданої логічної структури мережі й необхідності оцінок часу виконання кожної роботи окремо [8, 11].
Метод базується на графічному представленні робіт і видів дій у проекті із зазначенням орієнтовного часу їхнього виконання. При такому представленні у вершинах розташовуються роботи, а час виконання кожної з робіт під вершинами або на дугах графа
41. Види резервів часу
На основі раннього і пізнього термінів виконання події можуть бути визначені наступні види резервів часу:
1. резерв часу і-тої події.
Частковий резерв часу — це час, на який можливо перенести початок роботи або збільшити ЇЇ тривалість без зміни раннього початку наступних робіт. У зв'язку з цим, частковий резерв є незалежним резервом часу, і він може бути використаний окремими виконавцями робіт, тому що це не впливає на терміни виконання інших робіт. Частковий резерв часу дорівнює різниці між ранніми початками наступної та даної робіт. Частковий резерв входить у повний резерв часу.
2. повний резерв часу
Загальний або повний резерв часу показує, наскільки може бути збільшена тривалість окремої роботи, щоб при цьому довжина максимального з шляхів, що проходить через цю роботу, не перевищила довжину критичного шляху. Повний резерв часу визначається як різниця між пізнім та раннім початками, пізнім та раннім закінченнями, тобто
42. Розрахунок повного резерву часу
Загальний або повний резерв часу показує, наскільки може бути збільшена тривалість окремої роботи, щоб при цьому довжина максимального з шляхів, що проходить через цю роботу, не перевищила довжину критичного шляху. Повний резерв часу визначається як різниця між пізнім та раннім початками, пізнім та раннім закінченнями, тобто
раннього терміну звершення події - Tpi;
пізнього строку здійснення події - Tпi;
R = Тп – Тр
Наявність резервів часу та вміння їх використовувати мають велике практичне значення, тому що дозволяють регулювати терміни виконання робіт і раціонально споживати матеріально-технічні та трудові ресурси. Однак слід пам'ятати, що на початку реалізації плану не слід використовувати резерви часу, оскільки це може призвести до такої ситуації, за якої всі резерви будуть вичерпані та всі шляхи стануть критичними.
43. Стадії і етапи проектування
Стадії проектування.
При проектуванні складних систем виділяють стадії наперед проектних досліджень, технічного завдання і технічної пропозиції, ескізного, технічного, робочого проектів, іспитів і впровадження.
На стадії науково–дослідних робіт (НДР) – наперед проектних досліджень, технічного завдання і технічної пропозиції – на підставі вивчення потреб суспільства в одержанні нових виробів, науково–технічних досягнень промисловості, наявних ресурсів визначають призначення, основні принципи побудови технічного об'єкта і формулюють технічне завдання (ТЗ) на його проектування.
На стадії ескізного проекту дослідно–конструкторських робіт (ДКР) перевіряються коректність і реалізаційність основних принципів і положень, що визначають функціонування майбутнього об'єкта, і створюється його ескізний проект.
На стадії технічного проекту виконується всебічне пророблення всіх частин проекту, конкретизуються і деталізуються технічні рішення.
На стадіях робочого проекту, дослідів і упровадження формується вся необхідна документація для виготовлення виробу. Далі створюється і випробується досліджувальний зразок чи пробна партія виробів, за результатами іспитів вносяться необхідні корективи в проектну Документацію, після чого здійснюється впровадження у виробництво.
Етапи проектування.
Етап проектування – частина процесу проектування, що включає в себе формування всіх описів об'єкта, що вимагаються, які відносяться до одного чи декількох ієрархічних рівнів або аспектів. Часто назви етапів збігаються з назвами відповідних ієрархічних рівнів і аспектів. Так, проектування технологічних процесів розбивають на етапи розробки принципових схем технологічного процесу маршрутної технології, операційної технології й одержання керуючої інформації на машинних носіях для програмно–керованого технологічного обладнання.
Проектні процедури.
Складові частини етапу проектування називають проектними процедурами. Проектна процедура – частина етапу, виконання якої закінчується одержанням проектного рішення. Кожній проектній процедурі відповідає деяка задача проектування, розв'язувана в рамках даної процедури.
Проектна операція.
Більш дрібні складові частини процесу проектування, що входять до складу проектних процедур, називають проектними операціями.
Приклади проектних процедур: оформлення креслення, виробу, розрахунок параметрів підсилювача, вибір типової конструкції для побудови електродвигуна. Приклади проектних операцій: креслення типового графічного зображення (зубцюватого зачеплення, рамки креслення і т.п.), рішення системи алгебраїчних рівнянь які описують статичний стан підсилювача, розрахунок показників ефективності чергового варіанта побудови електродвигуна.
Таким чином, поняття рівня й аспекту відносяться до структурування представлень про проектований об'єкт, а поняття етапу – до структурування процесу проектування.
Проектування ІС відповідає інформаційному процесу, в якому відбувається перетворення вхідної інформації про ОУ (ОП) на вихідну інформацію у вигляді проектних документів, виконаних згідно з державним стандартом, які мають проектні рішення або результати проектування по кожній стадії (етапу).
Проектування ІС охоплює такі стадії:
1) передпроектна стадія. Вона складається з кількох етапів:
- діагностичне обстеження об'єкта (збирання, аналіз інформації про ОУ);
- визначення структури ІС, вибір складу підсистеми і задач автоматизації;
- розроблення технічної документації, техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) та технічного завдання (ТЗ);
2) проектна стадія (технічне, робоче або техноробоче проектування). На цій стадії розробляють проектну документацію — технічний (ТП), робочий (РП) або техноробочий (ТРП) проекти;
3) стадію введення в експлуатацію (пробна і промислова експлуатація).У цей період складають таку документацію:
- наказ на введення системи в експлуатацію;
- план-графік введення системи в експлуатацію;
- акти приймання системи у пробну (промислову) експлуатацію;
- протоколи узгоджень (розбіжностей).
Основними завданнями проектування ІС є скорочення трудомісткості, зниження вартості оброблення даних, підвищення якості та споживчих властивостей оброблюваної інформації.
Організація проектування і порядок розроблення документації визначаються загальногалузевими керівними методичними матеріалами (ЗКММ) щодо створення АСУ та державними стандартами.
1 2 3 4 5 6 7